Частина 9. Влада без влади

Частина 9. Влада без влади

— Дарма ти психуєш, я просто говорю очевидні факти.
— Повелителько Неє, — втрутилася Анжеліка, — у нього на планеті Валікірок був дуже важкий бій. Він ще й досі не відійшов від нього.
— Олексо, ти видалив з пам'яті королеви своє перебування у Валікірок?
— На жаль, ні.

— Погано. Дуже погано. Адже вона може цілком законно вимагати твого повернення.
— Володарко, проблеми з королевою не такі важливі, як те, що в неї можуть дізнатися, хто саме знищив команду смерті.
— Яку команду? Лисице, судячи з того, що навіть ти дуже хвилюєшся, я розумію, що хтось дуже могутній полює на Олексу. У такому разі з пам'яттю королеви необхідно попрацювати не на її території, — діловито запропонувала Нея, — якщо я, скажімо, викличу всю Верховну Раду з королевою Душ включно, чи зможете ви непомітно над нею попрацювати?

— Непомітно? Тяжке завдання.
— Немає нічого важкого, — не розплющуючи очей, промовив Сонік і ніби, продовжуючи спати, додав, — ви накинете вуаль неуважності, а я її присплю. І робіть що хочете.
— Соніку, ти спиш чи прикидаєшся? І взагалі, хто тебе може приспати?
— Шамане, я досипаю останні миті, а ви не даєте мені спокійно поспати. проте цю операцію необхідно провернути терміново. Інакше можемо запізнитися, якщо Володар відчув зникнення свого сина. Хоча для нас добре те, що зі сховища Душ (так само, як і всередину) не надходить інфа і немає жодного зв'язку. Тому Володар поки що може вважати, що вся команда причаїлася у сховищі.

— Ви були в сховищі душ? — з переляком вигукнула Нея.
— Володарко, годі дивуватися, — безцеремонно перебив її Сонік, — треба терміново діяти. Тим більше, що мені вже потрібно повертатися у свій Всесвіт. А без мене ви не зможете все зробити потай.
— Олексо, видай наказ Одіссею створити хамелеон, який імітує приміщення командної рубки мого корабля і нехай деактивує захист, аби змогли прибути на борт члени Верховної Ради.
— Одіссею, чув?
— Так, командоре, виконую.

Здавалося, що ми вже не на Одіссеї, а на борту повелительського корабля. І відразу ж усі, окрім Неї, активували невидимки. Ще за кілька хвилин приміщення почало заповнюватися членами Верховної Ради. Помітивши появу королеви Валікірок, Нея почала розпікати всіх одночасно і нікого безпосередньо за халатне ставлення у боротьбі проти всесвітньої зарази, що спіткала Всесвіт. Нея звісно засікла, коли з її поля зору зникла королева, але лише ще дужче сердито продовжила всіх розпікати.

Дехто намагався заперечити, що у них жодних порушень немає, але у відповідь отримували таких пілюлей, що решта вирішила просто промовчати. Нарешті вона знову побачила королеву Душ, яка спиралася на свій меч і стоячи спала, використовуючи крила для рівноваги, як додаткові опори. Нея пішла у її напрямі. Всі розступалися, не розуміючи, чому Повелителька попрямувала кудись. Підійшла до королеви.

— Королево, ви напевно дуже втомилися, — підвищивши голос, почала Нея, — і замість того, щоб уважно слухати мене, ви нахабно спите.
Королева смикнулася, прокидаючись. А навколо пролунав гучний регіт.
— Вибачте, Володарко, я ненароком.
— У вас, напевно, немає жодних проблем, пов'язаних з епідемією, якщо ви так безтурботно заснули в самий невідповідний момент. Хоча це вже відверта неповага до мене. Чи я помиляюся?

— Володарко, проблеми були. Незначні. Ви посилали Шамана на допомогу, але він запізнився.
— Ви що таке кажете? Я з’їхала з глузду, щоб когось, крім Жреця, посилати до вас? Нікого я не посилала. Адже навіть я не зможу забрати посланця живим та здоровим з вашої території.

— Ні, ні. Він не був на планеті. Він з'явився у зетці, коли в нас уже був повний порядок.
— Гаразд, я розберуся, чому він помчав до вас. Але питання в тому, що мені потрібно летіти на світовий бій. Під час моєї відсутності мої обов'язки тимчасово виконуватиме Жрець. Якщо трапиться, що я загину в цьому бою, то посада Повелителя Всесвіту перейде до Глена. Усі вільні. Лорди, я з вами, перевірятиму підготовку флоту.

За мить командна рубка Одіссея спорожніла. І відразу ж «проявилися» Анжеліка, Сонік і я.
— Одіссею, захист!
— Виконую.
— Батьку, ми хоч не запізнилися?

— На межі. Королева вже була на Одіссеї, коли їй доповіли, що її хтось розшукує.
— Вчасно, — полегшено зітхнув Сонік.
— Соніку, а що ви згадували про Володаря Енергіків?
— Справа в тому, що командир Енергіків, який був у Валікірок, це син Володаря.

— Соніку, ви помиляєтесь. У нього не було брунькування. Це я точно знаю, — заперечила Анжеліка.
— Лисице, ти знаєш те, що хотів Володар. А я знаю те, що прийшло до мене з цим Енергіком. Адже, якби я був не у вигляді Духа, а у вигляді противника, то я б просто приєднав до себе ту енергію, яку він мав, отримавши при цьому всю інформацію, якою володів ворог. Але я був у вигляді Духа. Тому, як ти кажеш, зжер його.

Сенс від цього не змінився. Я все одно отримав всю інформацію, яку той мав. І тепер знаю достовірно, що це був його син. До речі, це саме він щоразу полонив мене. Востаннє, спіймавши, він хотів мене приєднати до себе, проте Володар категорично не погодився. Він вважав, що його син після цього бунтуватиме проти нього.

— Оце новина, — не втрималася Анжеліка, — як же Володарю вдавалося приховувати це?
— Адмірале Анж, це не так важливо. А важливим є те, що ми здорово влипли. І тепер лише смерть Володаря дозволить нам вижити. Адже він все одно дізнається, що трапилося у Валікірок. Хоча це справа часу. Але від королеви зможе лише він особисто взнати. Більше ніхто з Енергіків не зможе пробитися через блокування, яке я поставив на згадку королеви про мене з Шаманом. Гаразд, друзі. Мені дійсно пора.

— Одіссею, випусти Соніка, — за мить Дух зник.
— Командоре, я зробив аналіз і з'ясував, що Повелителька завжди зв'язувалася телепатично з вами особисто, перш ніж з'явитися до мене на борт. Чи через стандартні засоби зв'язку і ніколи самовільно. А того разу, коли моїм захистом був знищений фантом, (хоча цілком можливо, що це був Енергік) зв'язок проводився каналом Повелителів.

— Одіссею, дякую. Але забудь про це. Головне, що ворога було знищено.
— Землянине,— почувся в голові потріскуючий голос кремніка,— чим порадуєш? Смертельну небезпеку для тебе я вже не відчуваю.
— Хрусте, а що вас цікавить? — Вимовив я в голос і телепатично.
— Батьку, Хрусту можна розповідати все, — поспішила запевнити Анжеліка.
— Все ж, що за небезпека на тебе чатувала?
— Та так. Нічого особливого. Знищили команду смерті.
— Що?! Не може бути. Прошу вас, давайте зустрінемося. Будь ласка, — кремнік випрошував зустріч.

— Хрусте, я не маю права наказувати Шаману, — промовила Анжеліка (мабуть кремнік звернувся до неї за дозволом), — це він мені може наказувати. Він мій біологічний батько.
— Шамане, прошу вас, — знову почувся в голові благаючий голос кремніка.
— Хрусте, мені дуже некомфортно на вашому кораблі.
— Ні, ні, ні. Пропоную біля вашого корабля у вигляді Енергіків.

— Гаразд, — залишати своє тлінне тіло (хоча і тимчасово) не хотілося. Відмовляти кремніку в такому дріб'язковому проханні тим більше. Адже він зробив надто багато для Землян, починаючи з оберегів, захисту всієї нашої планети. А його зброя взагалі була неперевершена. Проти такої сили вогню не міг встояти ніхто.
— Батьку, бачу тобі не дуже хочеться зустрічатися з Хрустом. Маєш до нього претензії?
— Лисичко, які претензії? Те, що він зробив для Землян та для нас із тобою, не передати словами. Просто мені не хочеться залишати без нагляду своє тіло.

— Нічого, за ним Одіссей догляне. Давай разом рвонемо на зустріч із Хрустом. Відчуваю, його дуже зацікавило знищення команди смерті.
— ОК. Удвох веселіше.
Незабаром я вже знаходився біля згустка енергії незрозумілого вигляду і форми, що постійно змінюється. Та й ми з Анжелікою не дуже відрізнялися від кремніка.

— Землянине, як вам вдалося впоратися з командою смерті? Свого часу всі мої бійці загинули від цієї команди. А коли з'явився замволодаря, вони ганебно втекли.
— Цього разу їм не було змоги втекти. Вони чекали нас у сховищі Душ. А звідти лише один вихід. Проте щоб нас убити, вони мали пролетіти через прохід.
— Землянине, я не прошу розповідати те, що ти придумав, а як вам вдалося вистояти?

— Хрусте, — втрутилася Анжеліка, — ви не вірите Шаманові. А якщо я скажу, що вони лише удвох знищили команду смерті? Ви мені повірите?
— Ні за що! Легіон моїх бійців загинув за мить. А ви кажете удвох. Припускаю, що навіть сам Володар не спроможний стримати атаку цієї команди.
— Можливо, щодо Володаря ви й маєте рацію, проте вони вдвох знищили команду смерті.

— Адмірале Анж, — роздратовано заперечив кремник, — можливо, є якась таємниця, яку нікому не можна знати, але для знищення цієї команди потрібно щонайменше десяток легіонів потужних бійців-Енергіків.
— Батьку! Та розкажи ти конкретно! Не тягни гуму — порветься!

— А що розповідати? Вже одна поява до королеви Душ у білковому тілі небезпечна. Можна залишитись без цього тіла. Хоча я був у парі з духом. Дуже сильний дух. І королеві він був не по зубах (адже він з іншого Всесвіту). Крім того, нам надходило підживлення силою від Лисиці. Коли королева відкрила за допомогою свого меча сховище, Енергіки рвонули звідти, намагаючись знести нас з дороги. Я вихід запечатав силовою стіною.

— Оригінально, — не витерпів кремнік, — єдиний вихід і той закритий. А силовий мур вони не зможуть пробити. Лише гинутимуть, збільшуючи міць стіни.
— Так і було. Але більшість зрозуміла, що там для них смерть і рвонули назад. Дух усіх приспав, і ми ввійшли до сховища. На превеликий жаль, відразу ж зникло підживлення силою.

Один з Енергіків не піддався приспанню і сховався за душами. Завдяки інтуїції, переданій вами, я зміг відчути його і фаєрболом припалив (шкода звичайно, але при цьому спалив з десяток душ). А після цього почалася бійка із цим Енергіком. Потужний зараза! Я хотів покинути своє тіло і битися, як Енергік, та Дух не дозволив.
— Землянине, ти не міг бачити Енергіка, якщо ти був у фізичному тілі. Лише Дух його був здатний побачити.

— Все вірно. Я на власні очі не бачив. А споглядав усе те, що бачить Дух. Хоча спочатку припустився помилки. Виставив проти цього Енергіка силовий мур. А він, паскуда, почав від нього відщипувати енергію та підживлюватися. Тоді довелося використати заморожування. Проте він вивертався і не вдавалося ніяк його підловити. Коли ця зброя з температурою абсолютного нуля торкалась сплячих Енергіків, вони перетворювалися на крижинки.
— За найменшої фізичної дії, — знову не витерпів кремник, — усі енергетичні зв'язки руйнуються і замерзлий Енергік розсиплеться на окремих Енергіків нульового рівня. Це неминуча смерть.

— Я б не сказав, що за найменшої дії. Той хитрун хотів приєднати замерзлого Енергіка, підібравши його в русі, проте в нього нічого не вийшло. Він викинув льодяник. Лише тоді той розсипався. Найцікавіше, що ці льодяники навіть я бачив, не тільки Дух. Коли мені вдалося якусь частину Енергіка відрізати цією зброєю (він падлюка не замерзав, а лише пошкоджувався і його сила зменшувалася), то Дух зжер цю відрізану частину. Ось так по крапельці міць Енергіка почала зменшуватись до того моменту, поки Дух взагалі його не з'їв.
— Землянине, ну ти і авантюрист! Дух також. Ви ж припускали, що можете зустрітися із бійцями Володаря і все одно пішли. А до Духа після цього перейшла не тільки сила Енергіка, а й уся його пам'ять. Дух про це нічого не казав?

— Він сказав, що це був командир цих Енергіків. І те, що він був сином Володаря.
— Значить я мав рацію, — задумливо промовив кремнік, — я відчував це, хоча мені ніхто не вірив. Усі стверджували, що у нього не було брунькування. Землянине, тепер я твій боржник на все життя. Володар просто так цього не залишить. Найближчим часом планується світовий бій. А після нього він почне полювати на тебе. Треба б його випередити. Відчуваю тобі не дуже хочеться залишати своє білкове тіло. Заперечувати не будеш, якщо всі питання я вирішуватиму з адміралом Анжем?
— Звісно. Лисичко, згодна?
— Так, батьку.

Попрощавшись із кремніком, повернулися на Одіссей. Все ж таки не дуже комфортно без свого звичного тіла.
— Батьку, у цьому випадку залишиться хтось один. Або ти, або Володар. Доведеться тобі керувати всім світом.
— Лисице! Нафіг воно мені треба?! Не люблю та й не хочу командувати.
— Але ти вже керуєш.
— Ким?

— Не здогадуєшся?
— Хіба що вільними жителями.
— Ось, ось. А тепер проаналізуй. Що уявляє собою твій Одіссей?
— Що? Насамперед він мій друг.
— Я не це маю на увазі і не сперечаюся – друг. Але фізично, що він уявляє собою?
— Космічний кораблик. Розумний і крутий. І для мене найкращий.

— Знову ти уникаєш теми мого запитання. Давай почнемо із габаритів. Якщо порівнювати з твоєю улюбленою Атлантидою, то це Атлантида в космосі. Габарити трохи менші острова. До того ж на самозабезпеченні. Йому достатньо назбирати космічного сміття, якого в тривимірці хоч греблю гати. І більше нічого не треба. Енергією живиться від найближчої зірки. Усі служби з переробки, ремонту та самовідновлення підпорядковуються єдиному управлінню. Виходить, що лише один твій Одіссей – це високорозвинена, високотехнологічна країна, а ти керуючий цією країною, цар, король. Та яка різниця.

— Ну, ти й фантазерка.
— Це лише початок. Слухай далі. У твоєму підпорядкуванні понад шістнадцять мільйонів кораблів. І вони не потребують ні від кого ресурсів для свого існування та життєдіяльності.
— Все вірно. Усі флоти на самозабезпеченні.

— І я про те саме. Шістнадцять мільйонів незалежних країн. Навіть якщо брати один окремий флот (близько ста тисяч кораблів), це вже ціла цивілізація, величезна цивілізація. Ти маєш сто шістдесят таких флотів. Це навіть не галактика, а близько до метагалактики. Тобто найменше – ти керуєш метагалактикою. Проте, якщо розглянути конкретніше, то кожен із цих флотів повністю контролює окремий Всесвіт.

Значить, твої флоти контролюють сто шістдесят Всесвітів. Це не колонії, а вільні, незалежні Всесвіти. Будь-який агресор, який зазіхнув на якийсь із цих Всесвітів, знищується за секунди. Наскільки ти міг помітити, то зі збільшенням твого флоту кількість нападів на ці Всесвіти різко зменшилася. Отак, батьку. Ти сам не помітив, як перетворився на короля Всесвітів. Ти Володар не одного Всесвіту, а багатьох.

— Лисичко, не подобається мені твоя логіка.
— Поглянь, — Анжеліка створила голограму і спроектувала на неї мою душу (як вона бачила її). Якщо раніше був білястий колір, то зараз цей колір змінився на яскраво золотистий (такий як у Неї), крім того, з'явилися яскраві блакитні розводи (колір бійця).
— Батьку, ти ж чудово знаєш, що означає кожен колір душі. Ти свою душу зможеш побачити лише у вигляді Енергіка, а так ти її не бачиш.

— Лисичко, ти впевнена, що показуєш мені мою душу?
— Хочеш впіймати мене на брехні? А навіщо мені це потрібно? Я показала на голограмі, як бачу твою душу. Ти постійно твердив, що ти цивільний і не маєш жодної влади. Що ти навіть не боєць. Тепер упевнився?
— А якщо я не хочу командувати?

— Ну, що ти талдичиш! Хочу, не хочу. Як дитина. Це я можу вередувати, — вона засміялася, — а ти дорослий.
— Причепилась, як банний лист до дупи. Нам зараз треба вирішувати, як залишитися живими, а тебе цікавить влада. Наплюй ти на цю владу. Ти краще поясни, як це Дух жер Енергіків?

— Все простіше простого. Навіть у людей є матеріальна їжа, а є духовна. Що стосується духовної їжі, саме їжі для душі (для духа), то вона може бути, як позитивна, так і негативна. Наприклад, ти знаєш, що власне Духи харчуються емоціями. Що таке емоції, почуття? Це викид енергії істотою. Розумною чи не дуже. Але це, як для мене, наприклад, солодощі. Їх їси не скільки влізе, а скільки хочеться.

Додаткове надходження енергії, необхідної для підтримки життя Духа, відбувається, через фізичне тіло, у якому він живе. Але скажи, ти з'їв би стільки їжі, як слон? Можеш не відповідати. Не зміг би, тому що потреба у поповненні енергії значно менша. І тут ні до чого обсяг шлунку. Згадай скільки ти з'їв, після того, як витратив безліч енергії, коли з Соколом переправляли металеві кулі згорілих кораблів до Марса?

Згідно з записами бортового комп'ютера, ти тоді з'їв понад 50 кг калорійної поживної їжі. Як це могло вийти? Адже твоя власна вага була близько 80кг. І куди ця їжа помістилася?
— Блін! А дійсно. Так і було, але я навіть не задумався про це.
— Вся справа у швидкості та якості переробки енергії. Або, як-то кажуть, у метаболізмі. Ті кілограми перероблялися твоїм організмом практично миттєво, поповнюючи витрати енергії. І навіть відходів майже не було, тому що їжа була бортовим комп'ютером підібрана таким чином, щоб виходило максимум засвоєння.

— Я зрозумів, та до чого ти хилиш?
— Усі розумні істоти за своєю природою хижаки. Для підтримки життя їм потрібна енергія. Жива чи мертва, то вже інше питання. Але Духи так само, як і істоти у фізичних тілах, живляться енергією. Одна енергія для них «їстівна», інша – отруйна. Звукові коливання, на які так реагують усі Духи, теж своєрідна енергія, енергія звукових хвиль. Є для них «отруйні» звуки, а є «лікуючі».

Але жива енергія (в даному випадку Енергіки) завжди для Духів, як ситна поживна їжа для білкових. Чому Енергіки живуть у швидкісному десятивимірному просторі? Тому що Духам туди хід практично закритий. Плюс до того там швидкість Енергіків максимальна і Дух, що потрапив туди, у тисячі разів повільніший за Енергіків. А на нижчих вимірах швидкість Енергіків сповільнюється.

Приблизно з кожним рівнем на порядок. Духи – мешканці чотиривимірки. У тривимірці теж їхня швидкість знижується, але не на стільки, як у Енергіків. В такому випадку Дух у тривимірці може цілком змагатися з Енергіком. Тільки тому вам вдалося впоратися з сином Володаря. Якби це відбувалось у зетці, то у вас не було б шансів.

Крім того, ти не забувай, що і серед Духів індивіди мають різну силу та метаболізм. Сонік – це один із найсильніших духів у світі. А тепер він ще має й частину сили Володаря. Якщо вони зустрінуться у тривимірці, то це буде бій майже рівних супротивників. Але у швидкісних просторах дух програє.

— Виходить, що потрібно виманити Володаря в тривимірку і там боротися з ним.
— Нічого не вийде. Якщо він побачить, що може програти, одразу втече у швидкісний простір. Зазвичай в азарті противники рвуть за ним і аля улю.
— Лисичко, а чи можна якимось чином зробити так, щоб він не зміг втекти?
— Маю ідею, але не впевнена, що вийде. Потрібен Хруст. Ось тільки часу обмаль. Треба встигнути до світового бою.