Частина 1. Хто є хто

Частина 1. Who is who

— Хто з вас мені пояснить, де ми були? З ким зустрічалися? Хто я в дійсності і хто ви насправді?
— Льоню, можеш мені не вірити, але я раніше не пам'ятала нічого з того, що розповідав Вищий Дух. Та й тепер я не все змогла згадати. Адже ми з тобою вже понад півтисячоліття у білковому тілі. Хоча Рон і каже, що це найвищий дух – він не має рації. Він не дух, а Енергік. Зам Володаря Енергіків.

Повну ієрархію я вже й не пам'ятаю. Але згадала, що коли ще не вселялася в білкове тіло, була командиром Енергіків 7 рівня і підпорядковувалася безпосередньо заму Володаря. Ось тому мої колишні підлеглі стали на мій захист. Захист свого командира. І взагалі все, що я намагаюся згадати, здається мені галюніками. Маячня хворої уяви. А те, що було в білковому тілі, пам'ятаю в сотні разів краще. Може адмірал Анж пам'ятає більше, адже він (вона) значно старший за нас, — Лія подивилася на Анжеліку. Та навіть збентежилася.

— Батьку, я навіть не знаю, що розповідати. Мені здається, що все те, що було в Енергіків, було не зі мною. Ніби я дивлюся на себе збоку. Хоча я теж поки що не можу всього згадати. Якби побути там деякий час, можливо, й змогла майже все згадати. Щодо рівнів Енергіків. Скажімо так: один корабель вільних жителів – це приблизно 3-й рівень Енергіків.

Нижчі рівні не розглядаю, тому що ці рівні Енергіків не можуть самостійно діяти, не те що мислити. Якщо зібрати секцію зі 100 вільних жителів, то це можна прирівняти до Енергіків 4-го рівня. Велика секція — Енергік 5 рівня і так далі. Але вільні жителі під керівництвом своїх командирів можуть утворювати секції, а можуть і розформовувати.

В той же час, якщо Енергік досяг, скажімо 4 рівня, то він вже не зможе повернутися до нижчого рівня (тільки загинути, розчинитися, вичерпатися). Чим вищий рівень, тим вищі розумові можливості Енергіка.
— Почекай, Лисичко. Я розумію, що зростає сила зі збільшенням рівня. Але як можуть змінюватися розумові процеси?

— Батьку, з матеріального погляду це не пояснити. Так можна зрозуміти лише зміну сили енергії (живої енергії). Ти ж не зможеш пояснити, виходячи з матеріалізму, як ти думаєш. Там зовсім інші закони перетворення енергії. Ти бачив, як я повертала дух бійця темних у фізичне тіло. Ти зможеш пояснити, як щось нематеріальне впливає на інше нематеріальне? Я тобі нагадаю твої ж слова: не порівнюй цивілізації, а сприймай їх такими, якими вони є. Уяви, що Енергіки така сама цивілізація, як і люди. Але вони влаштовані інакше. Існують відмінності та дуже великі від рівнів Енергіків. Нижчі Енергіки не вмирають у нашому понятті. Вони лише змінюють свій вигляд.

— Я зрозумів. Закон збереження енергії: енергія не зникає, вона лише перетворюється з одного виду на інший.
— Приблизно так. А ось Енергіки 4 рівня складаються з Енергіків нижчих рівнів. Вони можуть приєднуватися до будь-якого з Енергіків вищих рівнів. Це клітини (якщо порівнювати з матеріальними тілами). Хоча й матеріальні тіла теж мають своїх нижчих Енергіків.

— Стоп! У мене голова стала квадратною, навіть з урахуванням того, що я теж один із них. Для мене ця інформація вже надмірна.
— Все правильно. Щоб інформація засвоювалася, потрібно її отримувати дозовано. Те, що я щойно розповіла, засвоюється протягом століть. А для того, щоб підвищити рівень, Енергіку потрібні тисячоліття, а на вищих рівнях взагалі сотні тисячоліть.

Але якщо Енергік вселяється чи його примусово вселяють в якесь матеріальне тіло або в Духа, то після смерті матеріального тіла він проходить додаткове навчання і закріплює отримані знання під час перебування в тілі. Після того, як матеріальне тіло зношується (приходить у непридатність), Енергік покидає його. Але в його пам'яті зберігається вся інформація, яку він отримав під час перебування у матеріальному тілі, на відміну від інформації пам'яті до вселення у фізичне тіло. Дуже часто буває, що Енергіки об'єднуються та створюють Енергіка вищого рівня. Починаючи з 8 рівня, за певних обставин (як при перевищенні критичної маси), щоб не руйнувалися внутрішні зв'язки Енергіка, виділяється частина енергії, яка після відокремлення (брунькування) продовжує жити самостійно, як звичайний Енергік не нижче 6 рівня.

Ця частина має розумові здібності на рівні того ж Енергіка, від якого він відокремився. Але всі ці знання закриті. Новий Енергік подібний до новонародженого немовляти. І його треба навчати. На навчання йдуть десятки, а то й сотні тисячоліть. У той же час цей молодий Енергік може несвідомо захоплювати Енергіків нижчого рівня та поєднуватися з ними. Особливо легко захоплюються робочі Енергіки низьких рівнів.

— Що означає робочі?
— Це кваліфікація Енергіків. Енергіки низького рівня можуть бути лише робочими. Тобто виконувати якусь одну функцію (роботу). Таких іноді прирівнюють до нижчих Духів. Наприклад, Енергіки, які відповідають за виконання якоїсь емоції. Якщо таких Енергіків об'єднати, то вийде дух нижчого рівня. Скажімо, дух Емоцій. Але навіть ці Духи можуть бути різноманітними, залежно від комбінацій окремих Енергіків нульового рівня. Ось ти привернув за допомогою духа цікавості на допомогу одного з найсильніших духів цього рівня – духа інтуїції. І отримав найпотужніший оберіг, інтуїтивно відчуваючи небезпеку.

— Якщо він у мене такий вушлий, чому ж він сука мовчав, коли я в напівсонному стані прокидав портал у інший Всесвіт?
— Батьку, задарма ти на нього сердишся. Сам же говорив, що на будь-яку силу знайдеться більша. Ти тоді ще не набрав і сотої частини своєї сили. А сила будь-якого з твоїх духів не може бути вищою за всю твою силу. І тягатись із силою твого батька ти не міг. Природно, і твого духа інтуїції він зміг змусити помовчати. Загалом усі неприємності тобі забезпечував твій батько. Він ніяк не міг змиритися з твоєю норовливістю. Тому й пожертвував мною, аби позбавити тебе величезної сили, коли ти від Духів отримав майже третину сили, якою володів до вселення в білкове тіло.

Так і вийшло. Проте, коли я вже відновив (ла) напевно відсотків десять тієї сили та знань, які мав раніше, то зрозумів, що не маю морального права позбавляти тебе сили (хоча вже тим, що я відродилася у білковому тілі, відібрала в тебе спадщину духів). Потрібно було повернути тобі силу без її передачі. Адже ту силу, яку передавали, можна відібрати (позбавити сили), а потрібен був спосіб відновлення сили, а не отримання. І тоді почалися секції вільних жителів. Хоча я й намагалася таким чином, щоб ти відновляв свою силу поступово, але хто тобі навіював, щоб ти забирав під своє командування вільних жителів, конкретно не знаю навіть зараз (у будь-якому випадку це не я). Отримуючи через секції силу, ти поступово набирав (відновлював) свою силу, наближаючись до того рівня, який був тобі доступний.

— Я відчув збільшення сили. Але мене терзає питання, чому заступник Володаря (язик не повертається називати його батьком) не може мене убити (знищити)? Чи позбавити сили.
— Тому що ти відбрунькувався від нього. Спробувати вбити тебе, схоже на суїцид. Якщо ж він все ж таки зважиться на це, то вбивши тебе, він уб'є себе.

— Гаразд. Залишимо його в спокої. Навіть зі мною недолугим теж все зрозуміло. Але мені абсолютно незрозуміло, чому ви обидві пішли проти свого командира? Цілком можливо, що ми з Лією за півтисячоліття звикли одне до одного. Хоча, якщо чесно, то я дуже не хотів би розлучатися з тобою, — Лія з вдячністю цьомкнула мене, — але Анжеліка! Ти ж відмовилася від гарної престижної посади. Заради чого?

— Анжеліка? — здивовано вигукнула Лія, — а Лисиця лише прізвисько?
— Звісно, генерале Лі. Адже й у вас схоже ім'я... Тссс... Хрещений у небезпеці!
— Лисичко, секції будувати? — Занепокоєно поцікавилася Лія.

— Звісно, — встигла відповісти Анжеліка і розтанула.
— Одіссею, ти в повному підпорядкуванні Гери! — кинувся залишковим слідом навздогін за Анжелікою, не забувши при цьому максимально озброїтися та активувати всі види невидимок.

Бій духів був у розпалі. Раптом довкола духів виросла стіна вогню. Духи, не розуміючи, що трапилось, від несподіванки припинили битися і мимоволі, рятуючись від вогню, відсахнулися один від одного настільки, щоб не згоріти у вогні. У цей момент з'явилася смужка вогню, яка розділяла темних та світлих. Ця вогненна смуга змушувала духів задкувати і збільшувати відстань від противника. Це мені нагадало «пекельний вогонь».

Вчені 21 століття не в змозі пояснити природу «пекельного вогню», коли горить живе білкове тіло (яке може згоряти лише при дуже високих температурах), водночас одяг на людині, охопленій таким вогнем, залишається неушкодженим (неживе матеріальне тіло). Хоча навіть у цьому неможливо провести межу між живим та неживим.

Ця вогненна смуга починала рости у висоту, не дозволяючи духам навіть побачити супротивника. Такого виду зброю, тим більше проти Духів, я бачив уперше. Вогненна стіна між противниками продовжувала зростати. Деякі з духів, напевно, найхитріші, починали «злітати», щоб перелетіти цей вогонь. Але стіна була ніби жива. Варто було духу піднятися на кілька метрів у повітря, як від цього суцільного вогню простягався вогненний «язичок» і зверху «припікав» духа. Хоча у світлих хтось (дуже схожий на кума) перелетів за межі цього пекла та його язички полум'я не зачепили.

Дух, якого торкалися «тепленькі» язички, одразу з криком опускався вниз. Лише тепер я згадав цей крик. Адже Духи поза фізичними тілами билися беззвучно. Навіть гинули мовчки. Але такий звук (крик) був, коли я розривав духа, з допомогою якого Лію вбили (бій-реванш Лії з Повелителем і його бійцями).
— Наміснику, це пастка світлих, — почулося обурення одного з темних духів.
— Командире, спокійно. Світлі теж не переносять вогню, — розгублено заперечив своєму бійцю намісник темних духів.

Анжеліки не відчував. Намісника теж не міг побачити. Та й як тут побачити, якщо духи з усіх боків виявились оточені вогнем. Здогадатися було нескладно, що це її робота, але чому вона до цього моменту не застосовувала цієї грізної зброї?
— НОООРР! — загримів громовий голос дракона. За мить Нор без фізичного тіла виник метрів за десять від мене і відразу ж відсахнувся від вогненної стіни. Він не зміг придушити жах, ніби він опинився поблизу лісової пожежі, що знищує без розбору все поспіль, і його обпалило цим полум'ям. У той же час цей вогонь навіть не нагрівав ґрунт під ногами.

Не було у вигляді Нора гонору та почуття своєї переваги. Навпаки, вигляд у нього був, як у слуги перед господарем. Він скрутився у «вузол», намагаючись виявити того, хто його кликав. Він, звісно, почув інший поклик, телепатичний, а не звукові коливання. І він чудово знав, хто його покликав. Раптом він упав навколішки. Я не міг уявити, як може щось нематеріальне, безтілесне опуститися навколішки.
— Адмірале, змилуйся над моїми бійцями. Забери моє життя, але не губи їх, пощади моїх бійців.

Нор не вимагав, він прохав, клянчив. Він не бачив нікого, ні мене, ні Анжеліки, але прохав і знав, у кого вимолював помилування. Стіна вогню, що охоплювала темних духів, згасла. Духи здивовано дивилися на свого приниженого боса.
— Норе, — прогримів луною голос невидимого дракона, — мені не потрібне твоє життя, а тим більше твоїх бійців. Ти за них заступився. І не здумай самознищитись! Будеш відданий забуттю! Ти командир! Гарний командир, бо борониш своїх бійців! Забери їх звідси! А сам маєш залишитись!

Я навіть не помітив, чи віддавав Нор наказ духам чи ні, але всі темні Духи миттєво «випарувалися». Вогняна стіна, що оточувала світлих духів, теж згасла. Притому згасла швидко і непомітно, ніби її й не було зовсім. За мить я відчув надходження сили. Значить, Лія вже тут. Судячи з потоку сили, то десятимільйонною секцією. А світлі духи витріщились на приниженого Нора. Ще за мить і всі вони зникли. Залишився лише кум. Поряд з ним «проявився» крижаний дракон.

— Може, я тут зайвий? — незворушно поцікавився намісник.
— Ні! Не зайвий! — гаркнув дракон, — Норе, незважаючи на те, що ти темний, мені імпонує твоє ставлення до своїх підлеглих. Питання тільки в тому, чи завжди ти намагатимешся зберегти життя своїм підлеглим.
— Не сумнівайтесь, — гаряче почав запевняти Нор, — я готовий у будь-якому випадку пожертвувати собою, аби зберегти своїх бійців.

— Навіть у світовому бою? — у голосі дракона почулися глузливі інтонації. Нор на  деякий час знітився, але з такою самою впевненістю відповів:
— Навіть у світовому бою.
— Норе, я тебе не примушував до цієї відповіді. Ти сам сказав у присутності світлого. Сподіваюся знаєш, що може відбутись за порушення твого слова?
— Знаю. Збереження життя, але позбавлення всієї сили та повне забуття. Такого я і світлому не побажаю.

— Ну що ж, відповідь робить тобі честь, як командиру. Я тебе більше не затримую, — навіть я відчув, як Нор поспішив випаруватися.
— Геро, змініть у секції передачу сили на максимальний захист і прошу до нас.
За мить я відчув поряд з собою Лію і ми відразу виявилися накриті енергетичним полем небаченої сили.

З моєї свідомості навіть через півтисячі років свідомого життя в цьому тілі не вдалося витравити абсурдне твердження 21 століття, що поле поширюється рівномірно на всі боки (якщо немає на шляху перешкод). Проте це силове поле не було схоже навіть на енергетичні пастки космічних кораблів. Враження таке, ніби воно складалося з чогось матеріального та міцного. Таке поле не міг «пробити» ніякий дух. Та що там дух. Нейтрино, що пролітає крізь зірки без затримки, не змогло б подолати цього силового щита.

Анжеліка вже була з деактивованою невидимкою і в людській подобі, а тепер і ми з Лією «проявилися». Намісник не приховував подиву.
— Лисичко, ти обдурила самого Нора?
— Хрещений, я його не обманювала. Чи ти вже не впізнаєш свого командира, генерале Вір?
А далі німа сцена. Намісник нерозуміючи довго дивився на Анжеліку.

— Лисице, на жаль, ти помиляєшся. Я дух, а не білковий.
— Ну, так. За понад сто тисяч років можна забути свого командира. Генерале Вір, ви Енергік 7 рівня, командир легіону Енергіків. А я ваш безпосередній командир. На жаль, згідно з моїм наказом ви перетворились в Духа, це мені довелося помістити вас в духа, — намісник здивувався. По ньому було видно, що він і вірить, і не вірить. Слова Анжеліки розбудили у ньому якісь спогади. Але чітко згадати не може.

— Лисице, вибач, але мені здається, що я божеволію. А згадати не можу. У пам'яті лише емоції. Емоції багатьох боїв. Але як саме проходили ці бої, я не можу згадати. Не можу згадати навіть з ким воював. Це чимось схоже на сон. Сон у білковому тілі. Хоча стоп. У цьому сні я входив до кремнієвого фізичного тіла. В мені енергія вирує. І найстрашніше для мене – вода. Вона вбиває. Вбиває все довкола. До речі, я й зараз зі здриганням дивлюся на воду.

— Все правильно. Для життєдіяльності кремнієвого фізичного тіла необхідна температура 5-8 тисяч градусів. А вода, володіючи величезною енергоємністю, містить дуже багато голодних Енергіків другого-першого і навіть нульового рівня. Звісно вони відбирають у кремнієвого тіла дуже багато енергії.

Гинучи самі, знижують температуру та знижують швидкість руху кремнієвого тіла в мільйони разів. Ви стали на захист саме цієї форми життя. Пішли проти Володаря Енергіків. Я, як безпосередній ваш командир, мав знищити вас, як бунтівника. Я вигнав вас із кремнієвого тіла, та знищувати не став, а підселив до духа, пов'язаного з білковими. Ми в той час обидва були майже рівними за силою.

— На жаль. Не можу згадати.
— Це дійсно так. При підселенні до іншої форми життя, тим паче без фізичного тіла, пам'ять блокується дуже сильно. І відновити її дуже непросто, — дух напружено думав.
— Адмірал Анж? — невпевнено спитав дух.
— Згадав?
— Ні. Просто чомусь захотілося саме так сказати.
— Значить, пам'ять поступово повертатиметься. Та невідомо, що краще – бути у незнанні чи згадати все.

— Анжеліко, ти й нас просвіти, бо стоїмо з Лією, як дурні, нічого не розуміючи.
— Вибач, тату. У білкових тілах краще сидіти, ніж стояти, — одразу ж з'явилися крісла та стіл, — гадаю, тут і так все зрозуміло, навіть без пояснень. Світовий бій. Це повернення Енергіків високих рівнів із духів та фізичних тіл у свій звичайний стан.
— А без знищення тіл ніяк не можна?

— Гаразд, ти мені скажи, ти просто так погодишся помирати? А якщо точніше, то йти зі свого тіла. Можеш не відповідати. Не захочеш. До того ж категорично. Як ти колись казав, що за життя треба чіплятись усіма своїми кінцівками. Або згадай відповідь Фаетона королю Азірісу: Командор може перенести всю інформацію на новий корабель, але це вже не я, а лише інформаційна частина мене.

Коли Енергік входить у матеріальне тіло, він стає його складовою та неподільною частиною. Це одне ціле. Хоча тимчасово може залишати фізичне тіло, але все рівно якась частка Енергіка залишається у тілі. Лише тому після повернення тіло «оживає». З духами трохи інший випадок. Дух з підселеним в нього Енергіком, чимось нагадує в'язницю, з обмеженням можливостей Енергіка. У міру того, як дух набирається сили, його переводять на вищий щабель кар'єрних сходів. І перед духом починає маячити примарна надія повернутися у попередній стан, стан Енергіків. У будь-якому разі духи не розуміють, як це може статися, але інтуїтивно відчувають, що це рівнозначно свободі, свободі від тих обмежень, які вони відчувають. Духи не знають і не розуміють, що нікому з них ніколи не повернутися у світ Енергіків. Вони всі загинуть. Загинуть у світовому бою. Їх розшматують на Енергіків низьких рівнів. Це на кшталт смертного вироку, але з надією на визволення.

— Ти хочеш сказати, що весь керівний склад Духів буде винищений?
— Звісно. Але не в одному бою. Інакше це буде надто явно. Насамперед знищуються найнепокірніші. На жаль, цей «закон» справедливий і для Енергіків, а не лише у світі білкових. Серед Енергіків, так само, як і серед білкових, є підлі та продажні, але є такі, що дійсно бережуть своїх підлеглих. Відповідно до «законів», підлеглі мають захищати свого командира. Хоча якщо командир лише стверджує, що він береже своїх підлеглих, то у разі загрози такому командиру з боку вищих керівників ніхто не піде на його захист.

— Чому в такому випадку ваші підлеглі готові були вас захищати, виступаючи проти своїх командирів?
— Батьку, не будь наївним. Серед Енергіків існує лише один командир, якому вони підкоряються. Той, кому саме конкретний Енергік підпорядковується (у білкових кажуть безпосередній командир). А решта, включаючи і командира свого командира (тавтологія) не мають над ними великої влади. Зазвичай таких командирів, які мають незаперечний, величезний авторитет у своїх підлеглих, знищують. Або знаходять інший спосіб, як їх позбутися. Я не думаю, що просто так генерала Лі відправили для вселення у фізичне тіло. Та й мене також. Ваш батько не міг ігнорувати наказ Володаря, наказ свого безпосереднього командира. Хоча це була фатальна помилка Володаря. Є в мене невиразна підозра, що він хоче у світовому бою позбутися відразу від кількох норовливих Енергіків. Від нас трьох. А четвертим буде ваш батько Енергік 10 рівня.

— Лисичко, нарозповідала ти нам страшилок.
— На превеликий жаль, це не страшилки, а реальність. Недаремно Володар Енергіків підкинув темним духам фізичне тіло з іншого світу і підселив у нього духа, пообіцявши цьому смертникові повернення до Енергіків. Нам потрібно буде придумати, як зробити, щоб цей бій не відбувся. І незважаючи на те, що ти, батьку майже відновив свою силу, я не хотіла б, щоб ти навіть наближався туди.

— То чому ж? Тобі можна, а мені не можна?
— Так, не можна. Якщо буде бійка, то це буде бій Енергіків у космосі, без фізичних тіл, а не на якійсь планеті. А ти не можеш битися поза фізичним тілом. Якщо світовий бій проходить у тривимірці, де Енергіки високих рівнів дуже повільні, то бій Енергіків проходить у десятивимірному просторі. У принципі, він нічим не відрізняється від звичайної бійки в тривимірці, але тільки описати його з фізичного погляду неможливо.

— Я не міг зрозуміти навіть у тривимірці дію зброї, яку ти застосувала проти Духів. І чому ти її раніше не застосовувала, а також звідки в тебе знання цієї зброї? — Анжеліка посміхнулася, навіть кум усміхнувся, згадавши цей нестерпний жар вогненної стіни.
— Не застосовувала, бо не пам'ятала. А після того, як ми побували в десятивимірному просторі, частина моїх бійців рушила за мною. Це моя особиста охорона. Вони загинуть, якщо я загину. Але поки я живу, і вони живі, навіть якщо гинуть.

— Як живі, якщо гинуть?
— Батьку, не бери важкого до рук, а поганого в голову. Розумієш ти цей момент чи ні – не має значення. Важливо, що це відбувається. Для мене також існують запитання, відповідей на які я не знаю. Зазвичай, якщо хтось із високорівневих Енергіків, які мають особисту охорону, підселяється у фізичне тіло чи в Духа (незалежно, добровільно чи примусово), його особиста охорона починає поступово втрачати сили і зникає (вся охорона знищується, перетворюючись на Енергіків нульового рівня). Але моя охорона вся жива і пішла за мною, незважаючи на те, що в тривимірці вони дуже знесилені і сповільнені.

— А чому вони не пішли одразу за тобою?
— Вони не могли цього зробити. А зараз хтось вважає мене мертвим Енергіком і охорона має загинути разом зі мною. Хоча можливий інший варіант, але малоймовірно, що цей хтось дає можливість вижити. Адже серед Енергіків такі інтриги плетуться, що іноді тільки дивуєшся.

— Лисичко, я готовий тебе захищати до останнього, незважаючи на те, що в тебе вже є така потужна охорона. Хоч і не знаю, яка роль мені відведена в цьому гармидері.
— Дякую, генерале Вір.
— У мене це ім'я викликає тремтіння, я хотів би бути хрещеним.
— Вважаю, це наших стосунків не змінює. Що стосується вашої ролі, то є в мене одна задумка. Але для цього ми маємо удвох побувати в тій цивілізації кремнієвого життя, з якого вас довелося «виганяти».