Частина 5. Віпи

— Шамане, — почувся в голові голос ельфійки.
— Уважно слухаю вас, мати Тріадо.
— Пам'ятаєте, ви збудували піч, коли ми знаходилися у вашому часі?
— Звісно. Драго довго крутився навколо неї. Пам'ятаю, як він був дуже щасливий, що ви допустили його до цієї грубки. Хоча у мене вже слинки течуть, як згадую ваші випічки.


— Підлабузник, — беззлобно парирувала Тріада, — Шамане, чи можливо до майбутнього пікніка побудувати тут таку ж піч?
— Хоч зірку з неба.
— Спробую і я згадати, як колись випікала вам смаколики. Крім цього, ви дозволите моєму флоту та флоту Дума під час пікніка розміститися на орбіті Землі?
— Знову повторюся, вам хоч зірочку з неба. Перешкод не бачу, — телепатичний канал урвався.

Дивно. Навіщо потрібні флоти Духів біля Землі? Щось Тріада задумала. Хоча і роз'їдала цікавість, проте вирішив не запитувати, а дочекатися пікніка. Там все й з'ясується. Дуже часто з нами гуляв Стоун з Ліліт. Звісно в тому випадку, якщо вона в цей час не була вагітною. За тисячоліття ми до кремніків вже звикли. На одному з таких пікніків усі вирішили скупатися. Тільки Стоун не ризикнув зануритися.

Він навіть на березі не міг придушити свій страх. Потім протягом майже цілого століття Ліліт щоразу намагалася затягнути свого коханого у воду. Одного разу він подолав свій страх і увійшов у воду по коліно (він перебував у людському образі з ізоляцією власної температури). Нічого страшного не трапилось. Дум спокійно, без глузувань та принижень пояснив кремніку, що у вигляді Землян вода йому не страшна.

Щоразу кремнік заходив у воду глибше та глибше. Я йому передав знання адмірала Бюля, хоча вони марні, доки він повністю не занурився. Після цього Стоун на кожному пікніку добував для нас рибу. Іноді доставить улов, а сам повертається на глибину і там вештається, як підводний човен. Цього разу він навіть не звернув уваги на дивну споруду та відразу рвонув на рибалку. Приволік рибу й знову пірнув. Тому пропустив найцікавіше.

Адже Ліліт теж ніколи печі не бачила. Та й вигляд Тріади її дуже здивував. А виглядала вона приголомшливо. Чарівну зовнішність прекрасної ельфійки доповнювала зелена бандана, за допомогою якої, пишне волосся Тріади було стягнуте та не заважало їй справлятися з рогачами. Ліліт деякий час спостерігала за матір'ю, іноді дещо запитуючи. Потім розпустила свою «гульку» і її м'яке волосся розсипалося по плечах. Закріпила їх банданою, одягла барвистий фартух і обидві почали вручну вимішувати тісто.

Все це можна чудово зробити за допомогою роботів Кроноса, проте Тріада в даному випадку проводила наочний урок для своїх Духів. Передача йшла на обидва флоти. І не лише. Одіссей засік, окрім передачі Тріади, трансляцію на всі наші цивілізації. Коли, вдосталь наплававшись, Стоун виліз з води, здивовано завмер, побачивши, чим займається його кохана. Але потім його привабила піч. Він довго і з величезною цікавістю спостерігав за діями дракона.

— Драго, як вам вдається так ювелірно підтримувати температуру? Звідки вам відомо, яка температура необхідна для цього процесу?
— Лорде Стоуне, я точно так, як і ви, чудово відчуваю температуру. Хоча всі температурні та часові режими випічки мені пояснила мати Тріада.
Кремнік та дракон надовго закрилися від усіх, обговорюючи все, що пов'язане з вогнем та змінами температури. Потім почалася обжирайлівка. Мені здалося, що цього разу Тріада разом з Ліліт приготували так смачно, що всі готові і власні пальці з'їсти разом зі смаколиками.
— Батьку, народ ситий і вимагає видовищ, — сказала Анжеліка, вальяжно розвалившись у шезлонгу, та ледве придушивши гикавку.
— Як скажеш.

Довільний переклад українською:

Сонце над барханами пливе
Караванник Абдулла співа
Як бродягу життя носило,
Про дівчисько, що любила
Та чиї губи немов дикий мед

"Ніколи таку не зустрічав!" -
Абдулла дівчинці прокричав
Свічки запалюють у небі
Жінок ласкаві промови
Немов хвилі б'ються об пристань

Приспів:

Дай мені, дай мені, дай мені вогню.
Приголуб скоріш мене
А коли розтане туман
Вдалину піде караван

Буду з караваном кочувати
Буду під місяцем ночувати
І тебе з веселого весілля,
І тебе з веселого весілля
Темної ночі украду

Приспів:

Дай мені, дай мені, дай мені вогню.
Приголуб скоріш мене
А коли розтане туман
Вдалину піде караван

Я і сам дівчаток цілував
Душу, як сорочку, зашивав
Просить клен свою горобину
Просить жінка чоловіка
Піднімаючи золотий келих

Дай мені, дай мені, дай мені вогню.
Приголуб скоріш мене
А коли розтане туман
Вдалину піде караван

https://www.youtube.com/watch?v=bMDkhvmdxT0
Караван

— А про нас зможеш заспівати?
— Вялісе, про янголів? Можна й про нас.

Довільний переклад українською:

На небі жив чудовий ангел
І робив людям він добро
Даруючи любов, несучи їм щастя
Не чекав натомість він нічого

І якось вранці на світанку
Летячи в безкрайній синяві
Побачив з висоти небес він
Двох, що блукали у пітьмі

То були жінка з чоловіком
Надзвичайної краси
Але не було між ними сили
Світла, яке б випромінювалось замість пітьми

Так захотів допомогти їм янгол
Кинувся вниз він з висоти
Хотів запалити серця їм світлом
Вічного та полум'яного кохання

Та, промахнувшись мимоволі
Янгол, стріляючи на льоту
Серце її пронизав стрілою
Стріла ж його пішла в пітьму

Жінка спалахнула небесним світлом
Любов’ю засліплюючи навкруг
А він лише скрикнув: «Що ж це?
Так стало яскраво все довкола»

І янгол, не маючи більше сили
Піднятися знов у висоту
Встромився в серце він чоловіка
Щоб запалити йому кохання

Щоб любили ми не знаючи
Про нерозділене кохання
Заради кохання себе спалюючи
Нам янгол життя готовий віддати

Небесним даром наділяючи
Кохати, як у казці, наяву
Заради кохання себе спалюючи
Нам янгол віддав своє життя

https://www.youtube.com/watch?v=0Ig55FI9Ex8
Янгол

— Шамане, — несподівано пролунав у голові голос Дума, — терміново заблокуй, будь ласка, трансляції з пікніка.
— Одіссею, потрібно заглушити всі трансляції з нашої гулянки.
— Виконую.
Тріада запитливо поглянула на Духа, той у відповідь ледь кивнув.
— Прошу хвилинку уваги. Зараз необхідно закритися від усіх видів прослуховування. Шамане, Геро, ваш флот на орбіті може цілеспрямовано активувати вуаль неуважності та антизвуковий захист?
— Без проблем, — спокійно відповіла Лія, і видала нашому флоту відповідний наказ, — але навіщо?

За мить ми відчули дію антизвукового захисту. Хоча сила цього захисту перевищувала силу, яку міг створити наш флот, у тисячі разів. Навіть якщо враховувати силу двох флотів Духів, які, ймовірно, теж взяли участь у створенні захисту, то не набереться і десятої частини. Значить кожен корабель Тріади та Дума забитий Духами Духів, як бочка оселедцями. Щось незрозуміле затіяла Тріада.

— Перепрошую у всіх присутніх, що мимоволі перервала відпочинок та веселощі, але настав час, коли необхідно розпочати підготовку до порятунку нашого Великого Боса. Хоча маю таке відчуття, що ми можемо запізнитися.
— Мати Тріадо, — перебив її Ліч, — я готовий негайно вилетіти.
— Ліче, не поспішайте. У нашому розпорядженні близько півтори тисячі років. Хоча ми можемо впоратись і за тисячу. Але справа не в тому, що нам може часу не вистачити на підготовку, а в тому, що нас лише троє, хто зустрічався з віпами. А битися нам після переміщення доведеться саме з ними.

— Мати Тріадо, ви впевнені?
— Абсолютно.
— Що це за цивілізація така грізна — віпи?
— Ех, Шамане, — сумно зітхнув Дум, — якби це була цивілізація, то й проблем ніяких не виникало б.
— То просвітіть нас неписьменних.
— Батьку, даремно юродствуєш. Я чула про них. Можливо й побачила б, якби за наказом Боса не опинилася з вами.

— Друзі, — схвильовано почав Дум, — намагатимусь пояснити, наскільки вистачить моїх знань. Можливо, щось зможе додати мати Тріада та Ліч. Віпи – це наступний після Енергіків щабель розвитку розумного життя. Хоча все дуже відрізняється від звичайного нашого розуміння. Всі ви знаєте, що існує мікросвіт і макросвіт. Все те, що нам доводиться розглядати, застосовуючи прилади для збільшення, стосується мікросвіту. Наприклад, різноманітні бактерії та мікроби у білкових. Або, скажімо, будову матерії: атоми та молекули. Світ, у якому ми є подібними мікробами, умовно можна зарахувати до макросвіту. Хоча все це відносно і повністю не відображає відмінностей між мікро та макро.

Крім цього, багатовимірність простору. Ми з вами легко відрізняємо двовимірний простір від тривимірного. Так само особисто для нас немає нічого незвичайного у восьмимірному просторі (зетці) і навіть у десятивимірному. Все ж таки таке розуміння доступне лише окремим білковим чи кремнікам. Не помилюся, якщо скажу, що й більшості Духів не під силу осмислити багатовимірність вище за зетку.

Все це тому, що для кремніків та білкових звичне місце існування — тривимірка. Для Духів – чотиривимірка. Для Енергіків — tenzspace (десятивимірний простір). Проникнення в twelvespace пов'язане з певними труднощами навіть для Енергіків. Не кажучи вже про Духів, а тим більше про білкових чи кремніків.

Віпи мешкають у twelvespace (дванадцятивимірному просторі). Для нас цей простір є багатовимірним. Для віпів він, як тривимірка для нас. А ми для них мікроби. У той же час віпи чимось нагадують білкових, проте тільки у своєму середовищі. Силу вони мають неймовірну навіть у порівнянні з нами. Та й габарити відповідні. Бійки за участю віпів дуже схожі на фізичні бійки білкових. Щодо кремніків, я не знаю, чи є у вас щось схоже. Мені також невідомо чи мають віпи якусь магію та піддаються магічному впливу чи ні. Можливо, щось додасть Тріада чи Ліч.

— Я нічого не можу додати, бо зустрічалася з віпами лише одного разу.
— Вважаю, що більшість віпів не мають магічних прийомів. Справа в тому, що для бою за участю віпів Великий Бос завжди брав бійців лише з навичками фізичного бою. Можу сказати, що силу віпів можна порівняти з силою легіону бійців-Енергіків. Кожен боєць повинен мати силу не менше, ніж була моя сила до зустрічі з вами, — додав Ліч, — до речі, барин нашої садиби — віп.
— Ліче, ви можете прийняти вигляд віпа?

— Прийняти вигляд можу без проблем, але набагато менших габаритів. Хоча можна прийняти і нормальні габарити, тоді моя енергія буде так сильно розріджена, що я не зможу битися.
— Ліче, прийміть вигляд віпа, — одночасний вигук десятка горлянок.
— Це треба робити у пустельній ділянці галактики.
— Якщо так ставиться питання, — втрутилася Анжеліка, — то я пропоную перелетіти до одного з мертвих Всесвітів і там експериментувати.
— Друзі, — подав голос Віс, — у такому разі може є сенс відпрацьовувати різні види атак і захистів? Звісно, якщо Ліч зможе створити фантома у вигляді віпа, щоб можна було не імітувати атаку, а дійсно атакувати.

Незабаром Анжеліка прокинула портал у сусідній мертвий Всесвіт. Тріада створила свій портал. Тому перелетіли туди не тільки ми, а й флот Духів. Ми опинилися далеко від усіх зірок (хоча й згаслих). На відстані десятків світлових років не було жодної зірки.
— Покійний Володар, — злилися три голоси в один (Ліїн, мій та Анжеліки), як тільки побачили фантом Ліча у вигляді віпа.

— Господар, — буркнув Віс, згадавши момент, коли їх, кілерів Господаря Мара, інструктували у відкритому космосі.
— Значить, не такі віпи й страшні, як Дум розповідав.
— Деякі Господарі для солідності набувають вигляду віпів. Але від цього їхня сила не збільшується, — заперечив Дум, — крім того, у тривимірці вигляд віпів виходить нестабільним. Він ніби розпливається. І зір не вдається сфокусувати, щоб набути різких обрисів. А у дванадцятимірці все навпаки. Віпи виділяються різко. А ми будемо розпливчасті. Наприклад, коли ми розглядаємо електрон, він розпливається. В окулярі мікроскопа він чимось нагадує хмарку.

Раптом поруч із кораблями з'явилася величезна кількість Духів. Вони також уважно розглядали вигляд віпа. Цього разу ніякої бійки не влаштовували, всі вивчали вигляд віпа. Проте коли попросили Ліча створити образ віпа справжніх розмірів, вигук здивування вирвався і в нас, і в Духів. Габарити значно перевищували розмір нашого світила. На око розміри були близько ста мільйонів кілометрів. Орбіта Венери лиш 98. Хоча відчувалося, що для Ліча цей розмір занадто великий. Тепер вигляд став напівпрозорим, настільки мала щільність енергії. Довго витримувати такі розміри Ліч не міг. Незабаром він повернувся до попередніх розмірів.

— Вражає, — сказав Вяліс, — дуже вражає. Але якщо ми зможемо атакувати віпів у зменшеному вигляді, то при натуральних габаритах точно не промажемо. Все ж таки без Духів нам їх не здолати.
— Барсе, — відповіла Тріада, — ви маєте рацію. Хоча величезну допомогу зможуть надати наші кремніки.

— Мати Тріадо, — заперечив Стоун, — ми докладемо всіх своїх сил та знань. На превеликий жаль наші кораблі не літають у часі. Важкі бойові кораблі нашої цивілізації дуже знадобилися б.
— Лорде Стоуне, у такому випадку пропоную вам на такі тренування з'являтися на своїх корабликах.
— Але…
— Прихоплюйте свої унікальні кораблики, — перебив кремніка Дум, — прихоплюйте. Тренування будуть різноманітні. Як на кораблях, так і без них. Сподіваюся за тисячоліття ви зможете зрозуміти, хто з ваших бійців краще б'ється на своєму кораблі, а хто без нього. А коли потрапимо в майбутнє, щось придумаємо.

Після цього почалися постійні виснажливі тренування. За час кожного такого тренування Ліча доводилося кілька разів «накачувати» енергією, оскільки він втрачав майже всю свою життєву енергію. Вогняні комети кремніків були справжнім пеклом для Ліча. Та й багатомільярдна армія Духів билася дуже злагоджено. Десь через століття на допомогу Лічу почав приходити Дум.

Спритність і швидкість Духа була значно вищою від швидкості Ліча. Крім того, бійцям доводилося розпорошувати свої сили на дві цілі. Дух примудрявся уникати атак Духів. Хоча якщо на чолі кожного флоту Духів ставали Віс із Тріадою, то шансів ні в Ліча, ні в Дума не було жодних. Та й флот кремніків під командуванням Ліліт набирався досвіду і поступово зменшував витрачений час на «знищення» супротивника. Іноді флотом кремніків починав керувати Стоун, а Ліліт, нарівні з іншими Духами, підкорялася Вісу чи Тріаді. На одному з таких тренувань Дум змінив умови бійки.

— Увага всім бійцям! Сьогодні б'ємося, як у справжньому бою! Команда Ангелів — спостерігачі та лікарі! Лорде Стоуне, для своїх бійців ви є лікарем! Крім того, сьогодні буде не дві, а три цілі! Вперед!

Цього разу до Ліча та Дума додала свого фантома Тріада. Ймовірно, вони втрьох заздалегідь обговорили тактику. Тому що Дум із Лічем влаштували бійку з вогненними кометами, не дозволяючи кремнікам наблизитися до фантому Тріади. Вона билася проти двох флотів Духів. Те, що було раніше – дитячі забави. Знесилені та поранені Духи Духів сотнями надходили до нашого «лазарету». Особисто я не очікував такої жорстокості від Тріади. Та й бійцівських навичок також. Цілком можливо, що в цьому випадку Тріада вчинила, як істинний Дух. Спочатку вона спостерігала, вбираючи досвід атак та захистів. А зараз все те, що побачила, застосувала. Невдовзі від багатомільярдного війська Духів залишилося трохи більше легіону. У тихому вирі — чорти водяться. Інакше про ельфійку не скажеш.

— Стоп, — пролунав наказ Дума. Анжеліка, Лія та Василина миттєво кинулися до Тріади на допомогу. Вона виклалася так, що в неї вислизала свідомість. Хоча навіть в останні моменти бою щодо ельфійки цього не помічалося. Справжній боєць.
— Сподіваюся, всі зрозуміли, що ми ще надто слабкі для бою з віпами, — пожурив бійців Дум, — це стосується і Духів, і кремніків. Вчіться дітки, вчіться!