Частина 4. Турнір

Турнір завтра, а сьогодні вся наша команда зібралася, щоб ще раз обговорити нюанси майбутнього змагання. Наші вояки: Лія, Анжеліка та Василина дуже хотіли також взяти участь. Ліч був категорично проти. Несподівано для всіх, і я його підтримав.

— Не думаю, що це гарна витівка. Можна легко зганьбитися перед молоддю.
— Льоню, що за дитяча обережність? — З сарказмом підколола мене Лія.
— Батьку, відколи ти став таким полохливим?
— Я теж повністю підтримую Ліча та Шамана, — несподівано промовила Тріада.
— Мати Тріадо, ми щось не знаємо? — прогримів Драго.

— По-перше, від цивілізації кремніків виступатиме боєць на їхньому кораблику. Параметри такого корабля нам невідомі.
— Це буде вогняна комета? — перебив Драго Тріаду, — і чому один?
— Те, що ви називаєте вогняними кометами, — важкі бойові кораблі кремніків. Драго, ви ж не братимете участь у турнірі своїм Велесом? В даному випадку кремніки виготовили один експериментальний зразок корабля, що прирівнюється до білкових човників, на крайній випадок, легкий корабель. Особисто я не бачила цього кораблика, але Шаман каже, що він багато в чому схожий на човники наших цивілізацій, лише дуже спритний.

— Я зрозуміла, чому ти проти нашої участі в турнірі, — з іронією промовила Лія, дивлячись мені прямо в очі, — боїшся, що твоя Ліліт буде зганьблена.
— Геро, я не знаю, що про це думає Шаман, — вклинився в нашу розмову Дум, — але я підтримую його та Тріаду. Пропоную безпосередньо в турнірі нікому з нас не брати участь, а влаштувати потім між собою турнір. Природно, лише між тими, хто захоче. Окрім цього, до нашого турніру можна додати переможця серед пілотів. Але у будь-якому випадку ми маємо проводити між собою бої з вимкненими лазерними указками.

— Категорично не згодна, — обурилася Лія, — якщо в нашому турнірі братиме участь переможець серед бійців, то всі повинні бачити наскільки всі вони слабші за нас!
— Геро, ви не маєте рації. Допустимо я вам програю або ви програєте Анжеліці. Наскільки знизиться мій авторитет у моїй цивілізації чи ваш від програшу Анжеліці? Ну, а раптом станеться неймовірне і хтось із нас програє переможцю турніру серед пілотів, то ганьби не оберешся. Якщо й організовувати турнір між собою, то лише з вимкненими указками. Потім зможемо спокійно без зайвих очей та вух переглянути це все у записі.

Сперечатися з Тріадою ніхто не став. Вона була абсолютно права.
Початок турніру. Від кожної цивілізації до десятка пілотів. Кожен на своєму кораблику. Лише Ліліт у гордій самоті представляла цивілізацію кремніків. Стоун відразу облаштувався на борту Одіссея. Я не займався відбором найкращих пілотів нашої з Лією цивілізації для участі у турнірі. Усім завідувала вона. Перед початком спарингів пілоти мали довести, що вони впевнено володіють своїми корабликами.

Протягом 15 секунд потрібно було виконати корабликом обов'язкові фігури. Усі чудово впоралися з цими вимогами. Останньою це випробування проходила Ліліт. Перед початком вони зі Стоуном обмінялися поглядами. Дівчина лише трохи кивнула йому. Те, як вона прискіпливо, красиво та ювелірно виконувала всі обов'язкові фігури, мене вразило. Враження таке, ніби вона має тисячолітній досвід пілотування. До того ж досвід Духів. Проте швидкість її кораблика не перевищувала швидкості цивілізацій Тріади і Дума. Значить, вона поки що не показувала всіх можливостей цього неймовірно спритного кораблика.

Усі спаринги Ліліт вигравала беззастережно. При цьому не перевищуючи своїм корабликом швидкості противників. У півфінал пробилися два бійці з цивілізації Дума (явно Духи), один боєць з цивілізації Тріади (теж Дух) та Ліліт від кремніків. Недарма Тріада наполягала на тому, щоб ми не брали участь у турнірі нарівні з іншими бійцями. Швидкості та віражі корабликів навіть у півфіналі офіційного турніру були такі, що невідомо чи я зміг би перемогти їх.

Ліліт перемогла всіх, посівши перше місце. Тому її допустили до турніру вчителів. Усі бійці дуже уважно стежили за шаленими каруселями, особливо, які влаштували Анжеліка, Тріада, Віс, Лія та Василина з Вялісом. Спочатку Ліліт не сприймали всерйоз. Проте коли всі почали їй програвати, вже так скептично до неї не ставилися. Навіть Тріада їй програла. Не брав участі в цьому лише я та Ліч. У той же час інформація про кожен спаринг надходила на борт Одіссея. Після закінчення вчительського турніру відправили додому бійців офіційного турніру, а ми всі зібралися на борту Одіссея. Тут же залишилася і Ліліт зі Стоуном.

— Не вірю! — Вигукнула Лія, побачивши Ліліт, — вона два тижні тому лише потрапила в космос, а від цивілізацій виступали пілоти з тисячолітнім досвідом, — не могла ніяк заспокоїтися Лія.
— Геро, доведеться повірити, — перебила її Тріада, — прошу всіх познайомитись. Ліліт представляла на турнірі цивілізацію кремнієвої форми життя, якою керує шановний лорд Стоун.

Стоун на мить змінив своє обличчя з людського на вигляд кремніка, але з ізоляцією температури. Привітав усіх і знову повернувся до людського вигляду. Ліліт виконала ті ж дії. Потім кремнік повернувся до Анжеліки і покірно опустив голову перед нею.
— Доброго здоров'я, Володарю Анже. Не очікував вас тут побачити.
— Мати Тріадо, — втрутилася Анжеліка, відповівши на привітання кремніка, — але ж вона білкова. Це ж дівчина-танцівниця з цивілізації Шамана та Гери.

— Лисице, частково ви маєте рацію. Але дайте відповідь мені. Хто ви особисто? Ви Енергік чи ви Дух? Чи ні те, ні інше, а ви білкова? Адже ви теж можете легко набувати вигляду кремніків і не відчуваєте, перебуваючи в ньому, ніякого дискомфорту. По суті, це все те саме, але тільки різні форми. Ви вже переконалися в цьому, створивши разом з Лічем не одну, а дві різні цивілізації, які не можуть поєднуватися одна з одною. Така сама ситуація і в Рисі з Барсом. Адже в них також дві різні цивілізації. Сподіваюся, з'ясували, хто є, хто. Шамане, продемонструйте, як ми билися.
— Одіссею, вмикай інфу кожного корабля.

Перед нами на голограмі почали проноситися спаринги. Після переходу до перегляду наступного корабля, праворуч з'являвся новий рядок таблиці результатів: ім'я командира корабля, кількість власних пострілів, результативність (відсоток попадань), кількість пострілів, зроблених по кораблю і від скількох пострілів вдалося ухилитися. Останній стовпчик – зайняте місце.

Побачивши таблицю з остаточними результатами, усі випали в осад. Ліліт впевнено займала перше місце, не поступившись нікому. Друге місце у Дума. Адже по кораблику Дума не потрапив ніхто, крім Ліліт. Вяліс з Василиною були в самому низу таблиці, проте вони не сумували. Адже виграти у Духів (Тріади, Дума чи Віса) їм було не під силу. Але те, що ніхто і жодного разу не зміг вразити кораблик Ліліт, шокувало всіх.

— Не вірю! — знову запротестувала Лія, — такого не може бути! Хтось із Духів свого фантома посадив на цей кораблик!
— Геро, я теж припускаю підтасовку! — Підтримала Лію Анжеліка.
— Лисице, Геро, ви не маєте рації. Адже ви знаєте, що Духи обходять за швидкістю навіть вас. А Ліліт і є Дух, тільки дуже норовлива. Дочко! Хоча я і програла тобі, але дуже рада твоїм успіхам.
— Мати Тріадо! Що ви комедію перед нами влаштовуєте! Ця дівчина навіть сили не має. І я готова це довести у рукопашному бою!

— Ліль, сонечко, не гарячкуй. Програєш.
— Думаєш, ти її зміг підготувати за два тижні так, щоб вона впоралася з кимось із нас? Навіть, якщо ти передав їй усі свої знання та навички, більшу частину з них вона не зможе застосувати.
— Геро, а я вже засумнівалася. Можливо, ти не маєш рації, — обережно сказала Анжеліка.
— Лисице, таке неможливо! Я викликаю її на бій!

Ліліт переглянулась зі Стоуном. Потім дівчина, опустившись на коліно і покірно схиливши голову, тихо промовила:
— Шамане, ви дозволяєте мені бій із Герою?
— Ліліт, ти вже поза моїм підпорядкуванням. Тепер це питання ти можеш вирішити лише з лордом Стоуном.
— Навіщо ви переді мною ламаєте комедію замість того, щоб відразу погодитися з поразкою? — знову обурилася Лія.

Стоун з Ліліт на деякий час набули вигляду кремніків. Поспілкувавшись між собою незрозумілою мовою (навіть наші унікальні здібності не могли допомогти у розшифровуванні мови кремніків), вони знову повернулися до людських образів.
— Мати Тріадо, хоча я вже самостійна, але все ж таки прошу вашого дозволу на бій з Герою.
— Гаразд. Але тільки не застосовуй смертельних ударів, — Ліліт згідно кивнула.
— Ах, Лілечко, Лілечко. Невже ти вже чуйку втратила? Мені шкода тебе. Вважаєш, що проти лому немає прийому. Є прийом — ще більший лом, — Лія лише зміряла мене зневажливим поглядом.

Почався бій. Лія миттєво пішла в атаку. Проте всі її удари припадали в порожнечу. Вже більше хвилини їй не вдавалося завдати жодного удару. А Ліліт лише ухилялася. Не допомогло Лії уповільнення часу, не допомогли вогняні кайдани. До речі, вони себе несподівано повели. При наближенні до дівчини, грізна зброя з кілець перетворилася на змійку, яка переливалась. Ця вогненна змійка увійшла в тіло Ліліт і розчинилася в ній. Враження таке, ніби їй ці вогняні кайданки додали сили.

Не допоміг ні крижаний вихор Турга, ні Варканівські павучі сітки. А Ліліт все не атакувала, здавалося, вона чекала на вирішальний наказ. А я все не міг зрозуміти, як дівчина завдаватиме ударів голими руками чи ногами по броні Лії. Адже вона була чомусь без броні. Краєм ока помітив легкий кивок Стоуна. У той же час Ліліт розвела руки в сторони. Між її руками виявилася скакалка, але вогненна скакалка. Змахнувши цією «скакалкою», вона миттєво перерізала Гері обидві ноги. До того ж швидкість руху була така, що ніхто з нас не встиг простежити.

— Поразка? — співчутливо поцікавилася дівчина у Лії.
— Визнаю, — перемагаючи біль, відповіла Лія. А Ліліт зі Стоуном кинулися до Лії і через пару миттєвостей відрізані гомілки були приживлені та проведено лікування.
— Дуже несподівано. Ліліт, прийміть мої щиросердні привітання, — опустився перед дівчиною Ліч. Він гідно оцінив рукопашний бій. Ліліт миттєво за допомогою телекінезу підняла у повітря Ліча.

— Вибачте, Вчителю Ліче, це я маю перед вами схилятися.
— Шаноблива мова та шляхетне серце. Не знаю, чим ви не догодили Тріаді, але я вами захоплений. Відчуваю, що і я вам би програв у рукопашному бою, — не вгавав Ліч.
— А я тисячі років захоплююсь тим, як ви билися, — вклинився кремнік, звертаючись до Ліча, — хоча я всі ці роки вважав, що ви не вижили.

— Де я бився? — здивовано поцікавився Ліч.
— З легіонами чужинців-Енергіків, які проникли до нас через портал.
— Так. Була справа. Проте той бій відбувався в далекому минулому. Але мене повернули до життя дівчатка нашої команди. Хоча я не розумію, звідки вам про це відомо?
— Це ми під командуванням генерала Хруста прилетіли на допомогу. Я тоді був першим заступником генерала. І своїм кораблем знищив багато чужинців.

— Хоча і минули вже тисячоліття після того тяжкого бою, але я вдячний вам та генералу Хрусту за неоціненну допомогу, — гримнув Драго, який від надмірних емоцій прийняв образ дракона, але відразу повернувся до людського вигляду.
— Дивлюся у нас починається вечір спогадів, — подав голос Віс, — чому б нам не продовжити його на Землі? У більш теплій та дружній обстановці. Сподіваюся, Гера не має претензій до Ліліт?
— Вісе, я програла, але навіть рада цьому. Претензій до Ліліт немає. То може нам справді зараз усім мотнутися на Землю? Лорде Стоуне, ви з Ліліт підтримаєте нам компанію?
— Я за все життя жодного разу не брав участі у такому заході. Згоден, якщо ніхто не заперечує.

Ніхто не заперечував. Скоро ми були на нашому звичайному місці. Ліліт із кремніком здивовано спостерігали за нами. Ліліт бувала з молоддю на пікніках, але те, як ми його організовували і як злагоджено готували, навіть у неї викликало неймовірний подив. Після того, як вгамували голод, Лія дістала з Кроноса незмінну гітару (хоча ця гітара була виготовлена ​​вже на борту Одіссея) і вручила мені.
— Льоню, заспівай щось зі свого часу, але про наше життя, — Лія, як кішка, ніжно потерлася об мене. Не довго думаючи, я почав майже циганську пісню.

Довільний переклад українською:

Життя ні на грош,
Як глечик розколотий
Барине, не чіпай —
Що моє, то золото

З петлею тугою
Давно повінчаний я
Милий,
Мені втрачати нічого

Спалахнуло багаття,
Полум'я лиже сутінки
Ніж це мій острів,
Та поки не помер я

У небі горить
Місяць підковою
Ніч, подаруй
Коня сивого

Барине, рано святкуєш ти,
Ніч мені день, і тягнеться вона до нескінченності,
Я у твоїй садибі квіти обірву для вбрання
Її вінчального

Не холоп я, пам'ятай про те,
До тебе мені справи немає
Нас розсудять, барине, потім
Стежка вузька та птах білий

У дзвін не дзеленчи
Клопіт марний
Кінь мій — вогонь,
Обпалишся, ласкавий

Кілок не заточуй — шабля затупиться,
Кров застукає, люди заступляться
По сліду мчать слуги твої вірні
Самі гарчать, нелюди напевно
Пісня моя в горло, як кістка летить
На, подавись, шкода не до смерті

Барине, рано святкуєш ти
Ніч мені – день, і тягнеться вона до нескінченності
Я у твоїй садибі квіти обірву для вбрання
Її вінчального

Не холоп я, пам'ятай про те,
До тебе мені справи немає
Нас розсудять, барине, потім
Стежка вузька, птах білий

Скільки я дров наламав по молодості,
Браги відро випивав на радощах
Та й тепер сил не зменшиться,
Коли зі мною ніж та красуня

Барине, рано святкуєш ти
Ніч мені – день, і тягнеться вона до нескінченності
Я у твоїй садибі квіти обірву для вбрання
Її вінчального

Не холоп я, пам'ятай про те,
До тебе мені справи немає
Нас розсудять, барине, потім
Стежка вузька, птах білий

https://www.youtube.com/watch?v=xlk3Qr2x_AA
Барин

Я лише почав співати, як відчув велике занепокоєння. Воно походило від Ліча та Тріади з Думом. Співав і розмірковував, чим їх зачепила ця мелодія. Якщо мелодія неприємна Духам, то до чого тут Ліч? Хоча ніхто з них не ризикнув мене перебивати. Лише замовкли останні акорди, як Тріада не витерпіла.

— Шамане, ця пісня точно з твого часу?
— Звісно. Що вас бентежить, мати Тріадо? Та й не лише вас, — я кивнув у бік Дума.
— Перш ніж відповісти на ваше запитання, скажіть, ви знаєте як побудований навколишній світ?
— Мати Тріадо, звісно, ​​знаю. Планета, зоряна система, галактика, Всесвіт, світ, Дім, Великий Дім.

— А далі?
— Не знаю і не прагну дізнаватися. Хоча навіщо вам знадобилося мене екзаменувати?
Замість Тріади мені відповів Ліч.
— Шамане, річ у тому, що Великі Дома утворюють садибу точно так, як Всесвіт утворює світ. А садибою керує Барин так, як Володар світом.
— Дякую за лікнеп, шановний Ліче, але яке відношення це має до моєї пісні? Адже в ній співалося про земні проблеми мого часу. Хоча навіть не мого, а на століття раніше. Барином чи паном у нас називали того, хто володів якимось маєтком і в його підпорядкуванні перебували прості роботяги (у пісні — холопи).

— Шамане, дякую за цю пісню. Вона багато що підказала, як нам рятувати Великого Боса. А те, що зараз з нами лорд Стоун та його цивілізація, нам це завдання значно полегшується, — задумливо промовила Тріада, — хоча нам на підготовку знадобиться щонайменше тисячоліття.
— Що ви все про сумне, — перебив її Віс, — давайте щось веселіше. Наприклад, я б із задоволенням подивився не в запису, а на власні очі танець Ліліт, який ми бачили раніше.

— А який саме? — поцікавилася дівчина. Замість відповіді, я запустив кліп. Тільки-но почувши перші акорди, вона щось прошепотіла Стоуну і підійшла до мене.
— Станцюємо? — запитала дівчина, а в самої в очах застрибали бісенята.
— Станцювати можна. По-перше, тут не танцпол, а по-друге, у тебе немає черевичків на підборах. Якби й були, то станцювати тут на шпильках ти не зможеш.

— Шамане, не шукай відмазок, — мало не закричав Ліч, — ось, отримуй свій танцпол.
Миттєво виник на землі пластиковий настил, а Лія подала Ліліт туфельки на високій шпильці. Подітися нікуди. Довелося танцювати. Почалася мелодія «кружляє доля».

https://www.youtube.com/watch?v=HJdpGTzPwgg

Ліліт відривалася в танці на повну. Я буквально шкірою відчував, як вона кайфує від танцю. Надто вже скучила за два тижні. Боковим зором помітив, якими закоханими очима спостерігає за дівчиною Стоун. Отже утворюється надійна пара кремніків. Але всі просили ще щось станцювати.
— Вісімдесят один, — прошепотіла Ліліт. Так, це інший танець, але його теж можна станцювати під ту саму музику. Ліліт змінила сукню для іншого танцю. Я навіть не замислювався, як вона це зробила без кокону.
https://www.youtube.com/watch?v=qlbYbp-KxIw

Кружляє доля Іван Поклонський
Пісня така ж, проте танець інший

— Шамане, просимо ще заспівати.