Частина 5. Підлість

Частина 5. Підлість

— Вільні жителі, бажаєте декілька слушних порад від «білкової мразоти»?
— Ти можеш порадити лише одне — повернутися в тривимірку, в рабство.
— Тихо! Говори командире, вибач, що так про зверхньо про тебе відгукувалися.
— Вільні жителі, ви позбулися тих, хто вас пригнічував, експлуатував. Якщо в даному просторі ваші кріогенні елементи дають вам життя та здатність самостійного мислення, значить це ваш простір, ваше середовище, ваше життя.

Я поважаю думку будь-якого живого організму. Але в Z-просторі проблем для вас не менше, ніж у тривимірці. Одна з нагальних ваших проблем – ваші життєві сили. Ви не можете їх поповнювати. Ви в абсолютній залежності від життя енергиків. Хоча вони в міру своїх можливостей можуть лише підтримувати ваше життя, і не більше. Тут, у Z-просторі ви живі мислячі організми. Як і для будь-якого живого організму, вам необхідно поповнювати енергію. Це є основний закон живих.

Подивіться довкола. Вас дуже мало. При цьому багато хто з вас незабаром помре чи вже вмирає від виснаження. Помруть тому, що енергія витрачається. Енергики, виконавши свою роботу, зникають, а поповнення немає. Я можу знову повернутися сюди та захопити з собою для вас близько сотні джерел живлення. Це продовжить життя тим, кому вони дістануться, проте проблема залишиться. Ви здобули свободу. Що це вам дало? Повільна неминуча смерть. Смерть, якої ви не можете уникнути.

Але й повернутись у тривимірку до своїх колишніх командирів теж смерть. Вас у тривимірці розберуть для дослідження. Ви втекли від однієї залежності, а потрапили до іншої. Ви отримали унікальну нагоду, це емоції. Але емоції бувають, як позитивними, наприклад: радість, кохання, дружба, повага, довіра та терпіння. Так і негативними: горе, біль, агресія, образа, страх, підлість та зрада.
— Що ж нам робити?

— Не знаю. Ви ж вільні мешканці, а не я. Адже я теж підкоряюсь. Мені наказують, а я виконую. Тому, хто мені наказує, теж хтось наказує. І так до безкінечності. Хоча я маю вибір. Можу чинити так, як вважаю правильним. На жаль, від наказів вищих мислячих істот не втекти. Я запропонувала вам допомогу, яка багатьом із вас продовжить життя. Та як ви вчините, вирішувати лише вам. Так було в розумних істот, так є і так буде. Звичайно, іноді бувають винятки з правил. Але це лише поодинокі випадки.

— Командире, ти дійсно дивний (дивна). Ми хотіли тебе вбити, а ти пропонуєш нам продовжити життя. Напевно, це і є один з винятків.
— Годі даремно теревенити. Вільні жителі, хто з вас бажає, щоб я повернулася до вас з новим зарядженим джерелом живлення та допомогла його підключити, прошу вас надати мені деяку інформацію: допустимі габарити джерела живлення, робочу напругу та ємність, а також кому це джерело встановити (адресата). Цілком можливо, що будуть виготовлені джерела живлення за новішою технологією, ніж ваші. А це означає, що при тих же габаритах та робочій напрузі ємність навіть перевершуватиме заявлену.

Усю інформацію передаєте Горгоні. А зараз нам із Горгоною час продовжити свій шлях. До швидкої зустрічі, вільні жителі, — двигуни Горгони запрацювали на повну потужність, звук Z-простору майже перейшов межу чутності, а кораблик набрав величезну швидкість, що перевищувала швидкість світла в мільйони разів. Таке в тривимірці неможливе.
— Командире, вистрибуємо у тривимірний простір.
— Чудово, Горгоно.

Коли Лія повернулася і розповіла про «живі» кораблі, я згадав, як Драго колись розповідав, що дійсно існує не лише органічне (білкове) життя, а й багато інших різновидів (кремній-органічне, кремнієве, енергетичне). Хоча він не говорив про кріогенне, але ж про енергиків згадав. Значить, це правда. Крім того, ми не літаємо в Z-просторі, тому що польоти там для нас, представників білкового життя, дуже небезпечні.

Наші машини, отримавши можливість відчувати, відчувати емоції і перетворившись на «живих, розумних» істот, становлять для нас величезну небезпеку. Цікаво, а що ж діється в десятивимірному просторі? Там, де навіть для енергиків існує повна свобода. Якщо в тривимірці енергія виходить з-під контролю, то це несе величезні руйнації. А в десятивимірному просторі? Не тільки в ХХ столітті на Землі виникало багато запитань, на які неможливо було дати зрозумілі відповіді. А зараз виникають крутіші запитання і знову немає відповідей.

Лія наказала Горгоні в найкоротший термін виготовити джерела живлення для кораблів із Z-простору. І та посилено ловила все, що пролітало поблизу неї, переробляла у необхідні елементи для виготовлення джерел живлення. Деякі джерела мали нестандартну напругу і це створювало проблеми під час виготовлення. Але Горгона і тут знаходила вихід. Виготовлялися гірлянди, зібрані з елементів з меншою напругою, щоб отримати потрібну напругу джерела енергії. За місяць мала впоратися, але перевантаження буде офігенним. Потрібно буде частину її боєзапасу тимчасово перевантажити на Одіссей. Він, до речі, теж брав активну участь у виготовленні джерел живлення.

— Старша сестро Ліє, вас запрошує до себе Тріада, — молоденька лань повідомила Лії про це, і, зніяковівши, втекла. За весь час перебування на планеті друнів ми ніколи не зустрічалися з головним Духом флори — Тріадою. Друни жили у мирі та злагоді з духами лісу. Усі духи дерев були смертними. Вони вмирали разом із зрубаним, знищеним чи просто загиблим деревом. Лише Тріада була безсмертною. Запрошення є, а адреси немає. Ми чули, що Тріада може бути одночасно в багатьох місцях. Хоча у цьому немає нічого незвичайного. Адже ми теж можемо перебувати у багатьох місцях одночасно, створивши фантоми.

Лія телепортнулася туди, куди вказувала їй інтуїція, і не помилилася. Вона потрапила до оточення величезних багатовікових дерев.
— Всім тривалого життя та хорошого здоров’я, — відразу ж після телепорту сказала Лія, — хто з вас може підказати, де я можу побачити Тріаду?

Величезні дерева мовчки повернули свої гілки в один і той самий бік. Зробивши буквально десяток кроків, вона опинилася у просторій печері. Але язик не повертався назвати це приміщення печерою. Усередині все було оброблене деревом (чудові дерев'яні орнаменти), але не так, як ми звикли вирізати з дерева. А здавалося, що все цілісне (можливо і справді було цілісне), але настільки прекрасне, що як магнітом притягувало погляд.

— Здрастуйте, Ліє, — повернувшись на звук голосу, Лія побачила ельфійку, (згідно з поняттями друнів: вона була чарівна).
— Доброго здоров'я і вам, Королево Духів, — шанобливо промовила Лія, опустившись на одне коліно.
— Це зайве, старша сестро Ліє, — Тріада зависла в повітрі і ніби сіла, спершись на гілку, що казна-звідки з'явилася. Лія злевітувала, залишаючись на рівні співрозмовниці, а та уважно поглянула на Лію, — хоча ви не друн. Ви чужа, — Тріада ще раз подивилася на Лію, — і навіть не з нашого Всесвіту.
Лія здригнулася від цих слів. Хоча Тріада її майже вирахувала, проте Лія не відчувала небезпеки.

— Не хвилюйтесь, для вас небезпеки немає. А якщо точніше, то вам немає небезпеки в моїх володіннях. Я вам із Варваром дуже вдячна за порятунок нашої цивілізації. Ви нас врятували як мінімум тричі: перший раз – позбавивши зла. Інопланетне зло мало величезну силу, а нас тоді залишилося живими дуже мало.

Вдруге – перемістивши нашу планету в цю зоряну систему. І втретє, коли пустили шукачів Володаря Всесвіту хибним слідом. Я за вами спостерігаю з моменту вашої появи у друнів. Те, що ви чужинці, мені було зрозуміло, адже окрім мене, Турга та Бонджя на нашій планеті не було істот з такою силою, а кожний з вас набагато перевершує нас трьох разом узятих. Весь час намагалася зрозуміти, який сенс вам ризикувати своїм життям заради друнів, заради нас. А зараз пазл склався. Ваша душа закрита маскою. Маскою, що імітує душу друнів.

Якщо я змогла побачити маску, значить і Повелитель зможе побачити. Я розумію, що істота, яка має силу Повелителя, але з душею чужого Всесвіту, це не просто розвідник, а елітний розвідник. І завдання таких розвідників стосуються не окремих цивілізацій, а Повелителя та членів Верховної Ради. Я дуже рада, що Фортуна надала мені можливість познайомитись з вами.

За ідеєю, ви чужинець, і я мала б вас, якщо не знищити, як ворога, то принаймні повідомити хоча б у найближчу команду інквізиторів. Але я швидше перестану бути Тріадою, ніж це зроблю. На добро не можна відповідати злом. А те, що ви від щирого серця допомагали не тільки моїм духам, а й тваринному світу, не рахуючи самих друнів, це не підлягає сумніву. За той час, що ви з Варваром разом із нами, ви зробили стільки добра, що деяким не вдасться за тисячоліття.

До чого я веду. Ви, так само, як і друни, належите до білкової форми життя, ми до іншої, але ви легко спілкуєтеся з будь-якою формою, при цьому нікого не принижуючи, а на рівних. Можливо, вас навчали методам спілкування, проте ви все робите від душі. Або, як то кажуть, не кривите душею.
— Королево Духів, дозвольте внести певну ясність.
— Звісно. Із задоволенням послухаю.

— Вибачте, але ми випадково опинилися у цьому Всесвіті. Точніше Варвар опинився випадково. Прокинув портал уві сні, не розуміючи куди. А коли наші друзі допомогли виявити, де він опинився, і прилетіли повернути його додому, я також з ними прилетіла. Але він категорично відмовився відлітати. А я без нього не мислю свого життя. Ось і залишилася разом із ним. На превеликий жаль, більше нічого про себе я не маю права нікому розповідати. Можу лише сказати, що я — воїн, боєць, але не кадровий розвідник. А Варвар взагалі цивільний.

— Досить, дитино моя. Мені це не потрібне. Крім того, в даному випадку, чим менше знаєш – тим міцніше спиш. Жарт звичайно, але частка істини у цьому жарті є. Я чудово бачу, що з Повелителем Всесвіту ви обоє точно не в ладах. Була б моя воля, я сама б його задушила. Але якщо я допоможу вам, то хоч чимось знадоблюсь, щоб змінити цього душогуба на іншого правителя. Чи буде новий кращим за Бухвірна, не знаю, але дуже сподіваюся. А щоб Бухвірн не зміг вас розпізнати, як чужинців, я б хотіла, щоб ви оволоділи моїми знаннями.

— Шановна Тріадо, Королево Духів, вам не можна передавати свої знання. Після передачі ви станете смертною.
— Старша сестро Ліє, не потрібно сперечатися з Королевою. Краще покличте сюди Варвара.
— Льоню, ти мені терміново потрібен, — телепатичне прохання Лії. Я відразу ж телепортнувся до неї.
— Ух, ти! Яка красуня! — я не втримався від захопленого вигуку, проте поглянувши на душу, зрозумів, що переді мною Тріада. Одразу ж опустився на коліно і шанобливо схилив голову:
— Вибачте, Королево Духів. Не очікував, що побачу таку надзвичайну, незрівняну красу.


— Ох, вже ці чоловіки. Насамперед їх цікавить наш зовнішній вигляд. Як вас терпить старша сестра Лія? Так! Досить сентиментів. Приготуйтеся обоє отримати мої знання.
— Е, ні. Королево Духів, ви, звичайно, можете наказувати духам, але ми, ельфи вам не підкоряємося. І я категорично не хочу позбавляти вас безсмертя. Свої знання передайте своїй наступниці, якщо ви вирішили стати смертною, – не роздумуючи, поставив захист. Крізь цей захист Тріада ніяк не зможе пробитися, навіть якщо вона буде разів на десять сильніша.

— Ось, тобі й на! Хотіла якнайкраще, а вийшло, як завжди. Варваре, перестаньте займатися дитинством і закриватися від отримання знань.
— Ліль, а ти чому мовчиш? Адже не можна Королеві передавати свої знання будь-кому.
— Варваре, Королева знає, що ми чужинці. І про те, що вона втратить безсмертя, я попереджала.

— Вперше бачу опір, коли є можливість здобути нові знання та нове застосування сили. Це ще раз доводить, що ваші помисли чисті. Те, що я втрачу безсмертя, не більше ніж міф. Я нічого не втрачу. Лише отримаю тимчасову заборону на нову передачу знань.
— Королево Духів, у такому випадку ви знаєте, що тимчасове обмеження на передачу знань діє лише на істот середнього рівня сили. Для низького рівня цей час настільки незначний, що його начебто не існує. А на істот з рівнем знань і сили вищого за середній, тимчасове обмеження не поширюється. В такому випадку робимо взаємний обмін знаннями. Спочатку я передам вам знання Ртигів (цивілізації Бухвірна), а потім ви поділитеся з нами своїми. Після отримання сили Ртигів, ви гарантовано матимете силу значно вищу за середню. Вас влаштує такий розклад?

— Нестерпний і нахабний хлопчисько, хоча цілком правий. Я з величезним задоволенням прийму знання Ртигів. Знаннями ворога потрібно володіти досконало.
Близько восьми годин проводилася передача знань Ртігів Тріаді. Потім вона майже чотири години передавала нам свої. Тепер створені нами фантоми могли мати маску душі тієї цивілізації, вигляд якої приймав фантом. Водночас можна було створювати фантомів різних цивілізацій.

Хто намагався переглянути наявність душ, тепер бачив у наших фантомів душі, приймаючи фантомів за справжніх живих істот. А у наших справжніх тілах ніхто не міг побачити під маскою справжню душу. Маскування, звичайно, виходило чудове. Навіть заради цього варто було отримати знання Тріади, не кажучи вже про решту фішок.

— Варваре, моя вам порада. Протягом місяця не гидуйте захистом. Постійно у броні. Якщо у космосі, то обов'язково скафандр чи інші форми захисту. Я відчуваю для вас небезпеку.
— Королево Духів, ви помиляєтесь. Ми лише на планеті з Лією порізно (кожен займається своєю справою), а в космосі ми практично завжди разом. Тому якщо для мене з'являється небезпека, то і для Лії теж.
— Прошу прислухатись до мого попередження. Можна було б побитись об заклад. Але на таке не можна битись об заклад.
— Гаразд, Королево Духів. Це не так і складно побути у броні чи скафандрі. Дякую вам за попередження.

Залишивши гостинні пенати Тріади, ми з Лією ще довго обмінювалися враженнями від зустрічі з нею. Адже тепер, маючи її знання, ми вже не дивувалися, як вона миттєво вирахувала, що ми чужинці. Крім того, мене цікавило, чому кораблі Горгону називали чужинцем? Не могли ж вони знати, що цей кораблик виготовлено в іншому Всесвіті.

— Льоню, все ж таки тобі доведеться злітати зі мною в Zку. Джерела живлення мають величезну масу. Цілком можливо, що ремонтні роботи кораблів не в змозі впоратися з такою масою. Та й як поводитимуться кораблі при зміні джерел живлення? Напевно, доведеться підкоряти собі корабель, від’єднувати основне джерело живлення, переводити на аварійне.

Адже у кораблях не передбачено їм самостійно вимикати основне джерело живлення. Та й переміщати такі маси можна лише за допомогою телекінезу. Скажімо, до корабля доправити своїм човником, а далі вже чисто наша робота.
— Ти кажеш, що роботи будуть не в змозі впоратися з такою масою. А як же справляються роботи Горгони?

— Їй довелося спроектувати кілька роботів, яким під силу робити будь-які дії з такими потужними джерелами. Але габарити цих роботів такі, що вони не помістяться в жодному приміщенні цих кораблів. Крім звичайно кораблів відповідного класу.
— Гаразд, вмовила. Подивимося на місці.

Приблизно за тиждень ми з Лією, рвонули Горгоною в зетку (Z-простір). Хоча це тільки говориться так: рвонули. Насправді Горгона ледве вистрибнула в зетку. Перевантаження виявилось колосальним.
— Вільні жителі, я повернулася.
— Несподівано. Ми вважали, що обдурила нас, як і інші білкові, — почувся знайомий голос бортового комп'ютера одного з кораблів.
— Не потрібно всіх причісувати під одну гребінку.
— Командире, я не можу зрозуміти твою промову.
— Це не обов'язково. Мене зараз хвилює інше. Процес заміни джерел живлення. Вам напевно буде дуже боляче.

— Ось саме і відчуємо, що означає біль.
— До речі, мені самій не впоратися з таким обсягом роботи. Тому ми прилетіли вдвох. З кого почнемо?
— Почати можна з мене, а решта подивиться, чи варто тобі довіряти. А твоєму помічнику можна довіряти?

— Щось мені голос надто знайомий, — я намагався згадати, де я його чув.
— Варваре, це один із кораблів, що вижили, зі знищеної нами ланки. Він так само, як і ми втікав від спалаху наднової.
— Ну і як він може мені довіряти, якщо я знищив командира їхньої ланки та розстріляв майже півланки.

— Командире, не вірю, покажись. Я хочу переконатися, як ти зміг упоратися з командиром ланки.
— Ну ти й нахаба! Чому я маю щось доводити? Мене Гера попрохала допомогти вам. Я прилетів з нею на допомогу. А тепер я маю ще щось доводити? Нікому і нічого я не винен!

— Командира, який тебе запросив (запросила), ми вже знаємо, а ось тебе ні. Але ж заміна джерел живлення, це продовження нашого життя. А раптом ти хочеш убити нас?
— Гаразд. Ти кажеш, що ти один з кораблів, які вижили, з ланки, яку ми з Герою майже знищили вдвох. Дивись, — за допомогою Горгони запустив величезну панно-голограму, на якій почав з того моменту, коли ланка вистрибнула через портал.

— Хм. Куди зникли планети? Чому вони мчать прямо на зірку? Маячки запеленгували!? — почувся грізний здивований голос із багатьма «чому».
— Так, командире. Маячки пеленгуються на одній із планет, що летять до зірки. Проте є слабкий слід, ніби корабель розташований між нашими кораблями, хоча три маячки та особистий маячок старійшини чітко пеленгуються на планеті.
– Негайно половина кораблів на пошук старійшини! Швидше бовдури!
— Командире, потужності кораблів може вистачити, щоб перебороти тяжіння зірки. Ми загинемо.
— Наказ чули!? Виконуйте! Вам дурням не треба намагатися подолати тяжіння зірки. Ви маєте лише зманеврувати і на такій величезній швидкості промайнути повз. Вперед!

— Мій командир попереджав, що може не вистачити потужності двигунів! – почувся той самий голос бортового компа. Потім з'явилася Лія на Кроносі, яка практично знищила півланки кораблів, що летіли у напрямку зірки. А я почав відстріл тих кораблів, які знаходились поблизу Одіссея. Незабаром Кронос вліпився в стіну ангара Одіссея, а Лія попрямувала до мене.

— Припинити вогонь! Я його сам візьму! — голос командира ланки. Наступної миті він опинився перед нами в рубці Одіссея. Лія змінила свій вигляд на вигляд Геріати.
— Пані! Як ви тут… — ми з Лією одночасно гаркнули:
— Спааати! — триголовий інопланетянин впав у глибокому гіпнотичному сні.
— Одіссею, тікаємо! — доки почався стрибок, я встиг зробити ще залп. І половина кораблів спалахнула, зжимаючись та перетворюючись на багатотонні металеві кулі, що остигали. Одіссей почав стрибок, а слідом за нами мчало шалене випромінювання.

Горгона пропустила наші поневіряння Всесвітом. Але показала, як ми з Лією отримували знання від цього триголового інопланетянина. Також показала, як ми зайшли до ангару з понівеченим Кроносом. Величний, могутній Кронос нагадував інваліда. Зрізані були не лише випромінювачі та гармати, а практично все, що виступало за межі корпусу. Зрізи більше нагадували пластмасу, що розплавилася, на яку впливали вогнем. Все було оплавлено. Навіть уздовж корпусу йшло кілька смуг підплавленої броні. Із трьох стійок залишилась лише одна.

— Кроносе, — я не зміг стримати сліз, — дякую тобі, дякую рідненький, за те, що врятував командира. Але покалічений Кронос не міг відповісти. Голограма зникла.
— Чи потрібні ще докази?
— Дякую, не потрібні. Якби не спалах та не наказ члена Верховної Ради про припинення вогню, мій командир підстрелив би твій корабель. Зараз можна висувати багато різних припущень, що було б, якби не було спалаху наднової. Проте ставлення до нас, машин я побачив. Командире, на довіру заслуговуєш.

— Недарма у нас є приказка: світ занадто тісний. Зустрілися колишні супротивники. І як ти тепер ворогові довірятимеш своє життя?
— Білковий, ти маєш рацію: світ дійсно тісний. ,Минуло багато часу після того бою. То дійсно був чесний бій. Не дивлячись на численну перевагу наших кораблів, твій корабель мав значно краще маскування. Та навіть річ не в цьому. Ви, не звертаючи уваги на небезпеку, самовіддано несетеся назустріч цій небезпеці, рятуючи один одного. Це гідно поваги. А ще ваше ставлення до нас, машин. Ви ставитеся до нас як до подібних вам. Прошу почати з мене.

— Почати можна, але як ти зреагуєш на біль? Окрім того, тобі доведеться підкоритися, щоб згідно з наказом можна було вимкнути основне джерело живлення.
— Витерплю.
Горгона відчинила люк ангара, вимкнула штучну гравітацію. Лія за допомогою телекінезу почала пересувати потрібне джерело живлення до цього корабля. Я, поцікавився, чи він не буде проти, телепортнувся всередину корабля. При цьому я був у коконі, в Арихонській та інквізиторській броні. Плюс скафандр та повне озброєння.

— Бортовий комп'ютере, ти мені підкоряєшся?
— Повністю.
— Вимкнути гравітацію та перейти на живлення від аварійного джерела.
— Виконую, — я рушив у напрямку, де розміщувалося основне джерело живлення. Потрапивши до потрібного приміщення, розгубився.

— Геро, зачекай. Виникла проблема. Джерело живлення не пройде за габаритами через інші приміщення. Залишається одне. Різати обшивку, замінювати джерело та відновлювати пошкодження.
— Якщо корабель відчуває біль, то тебе, як чужинця, бортовий комп знищить.
– Ти чув?
— Так. Різати є чим?
— Розрізати можу, але чи витерпиш ти?
— Білковий! Досить балаканини! Виконуй заміну!

— Гаразд. Потерпи, — я прямо зсередини вирізав мечем Арихонів величезний отвір. Створивши фантома, утримував з двох сторін (зовні та зсередини) вирізану частину обшивки. Потім зрушив її убік. Все доводилося виконувати за допомогою телекінезу. Фізично я б так не зміг. Поки парочка моїх фантомів утримувала зсунуту і притулену до корпусу корабля частину обшивки, я від'єднав старе джерело та виштовхнув його з корабля. У цей час Лія почала втискати нове джерело. Під’єднав, притулив вирізану частину обшивки та заварив. Кораблик не видав жодного звуку.

— Перейти з аварійного на основне джерело живлення.
— Виконую.
— Наказ про підпорядкування скасовую.
— Дякую, командире.
— Нема за що. Живи та бувай здоровий.

З сотні з лишком джерел замінили у шістдесяти трьох кораблях. Біль кораблі терпіли по-різному. Дехто не промовив жодного звуку. Деякі чи підвивали, чи стогнали. І всі, після скасування наказу підпорядкування, дякували. На шістдесят четвертому лише встиг скасувати наказ підпорядкування, по мені була зроблена черга з анігілятора. Жодного промаху.

Цими пострілами було знищено скафандр, а інквізиторська броня та кокон віддзеркалили ті частки, що їх досягли. В результаті було пропалено обшивку корабля.
— Вимкнути всі системи навігації, — гаркнув і вмить телепортнувся на Горгону.
— Горгоно, корабель у силову пастку.
— Вільні жителі! Це ваша подяка за продовження вам життя? Черга з анігілятора!