Частина 22. Смертельні та важкі бої Нагі

— За мною! — телепатичний наказ королеви і ми метнулися в 30мірку. А вже там змінили свої габарити до нашої рідної тривимірки. Ворожі війська виникли раптово.
— Духи залишаються на місці, крім керуючих чоусами, а кораблі разом з ними випадають у тривимірку (для нас 12 мірка), — наказ командира чужинців.

Багатомільярдне військо кріогенників зникло, а за ним і чоуси з сотнею Духів. Зникли звідси й половина Янголів услід за ворожими кріогенниками, а за чоусами невідступно урвала Нагі з Ліном.
— Ну що? Ворожа армія на вас чекала? — поцікавився телепатично ворожий командир. Відповіді не було. Тоді він вирішив вислати туди шукачів.
— З'ясуйте, що в них трапилось.

Десяток Духів, змінивши свої види на фабринів, випали в мірку. Ніхто з них не помітив Арель, яка приліпилася до одного з них, перебуваючи в тривимірці. А всередині ворожого командира продовжував знаходитись Кам. Після того, як фабрини повернулися, Арель перемістилася до Кама. Навіть, коли ця армада метнулася в 12 мірку, мікробурасик з королевою продовжували перебувати всередині ворожого командира. І той бачив лише те, що хотіла Арель, так само, як і його військо. Запанікувавши від незрозумілого зникнення кріогенників та чоусів, командир вирішив без жодного примусу рятувати своїх Духів, повернувшись до Тугарина.

Бос запідозрив втручання. Поки він був зосереджений на визначенні втручання, Арель з Камом швидко перемістилися всередину Боса. Незважаючи на те, що вони перебували в тривимірці, їх щось виштовхувало. Доводилося докладати неймовірних зусиль, щоб перебувати всередині тіла. Вони не рухалися і навіть дихали через раз, щоб Бос їх не виявив, при цьому докладаючи неймовірних зусиль, щоб їх якась потужна сила не виштовхнула з тіла.

Необхідно терміново щось придумати, інакше вони витратять всі свої сили, лише заради того, щоб утриматися всередині. Тугарин взявся за їжу. То був шанс. Миттєво перемістившись з тривимірки в 12 мірку, об'єднавшись, шляхом неймовірних зусиль їм вдалося порушити зв'язок усередині Боса і той завмер, знерухомлений. Арель з Камом через багато вимірів та час, рвонулися до інших. Нікому нічого не сказавши, обидва метнулися на свої кораблі, намагаючись швидко відновити свою енергію за допомогою їжі (а кораблик королеви ще й поживну мелодію запустив). Ніхто нічого не запитував, усі розуміли, що вони витратили надто багато сил (енергії). Наївшись до відвалу, Арель терміново зібрала всіх.

— Що з кріогенниками та чоусами?
— Знищено всіх до єдиного в тривимірці. Не довелося навіть опускатися у вимір Кама.
— А у нас новини не дуже. Наш противник неймовірно сильний. Я навіть не вірила, що зможемо його знерухомити. Звісно, можна спільними зусиллями його знищити.
— То чого ми чекаємо? — Не стримуючи емоцій, закричала Нагі.

— Нам обов'язково потрібна достовірна інформація щодо нього. По-перше, він задзеркалець. По-друге, він виходець з макросвіту щодо виміру Ліна, Нагі та Джина. Для цього його необхідно витягнути не просто на низькорівневий вимір, а на чужу територію.
— Арель, якщо вам удвох важко його знерухомлювати, то можна це робити всім натовпом, а потім ви залишаєтеся на місці, а решта змотується через вимір Кама.
— Спробувати можна.

Спробували. Вийшло чудово. Після того, як Кам чи Арель, перебуваючи всередині Тугарина, посилали повідомлення, моментально з'являвся повний склад Янголів і Бос завмирав. Поки королева та мікробурасик заправлялися енергією і набиралися сил у минулому, усередині Боса хтось перебував підстраховуючи. Хоча в цьому часі та вимірі проходила лише мить, як наша парочка поверталася, сповнена сил та ентузіазму.

Навіть у таких важких умовах вони знайшли собі легший шлях. Перебуваючи в тілі Тугарина, пірнали у вимір Кама. Там сила, яка виштовхувала, послаблювалася настільки, що її майже не відчувалося. Натомість Арель чітко відстежувала, як стан Боса, так і його емоції та думки. В міру своїх сил намагалася впливати на його думки, хоча її колосальних сил виявилось замало, щоб повністю підкорити Тугарина. А вплив королеви той сприймав, як суперечки з собою (з «внутрішнім голосом»). Коли Арель розповіла нам про це, я згадав один старий анекдот.

Їде пустелею ковбой. Внутрішній голос йому каже:
— Злазь з коня та копай, знайдеш скарб.
Ковбой злазить і починає копати. Нічого не знаходить. Розлючений знову сідає на коня і продовжує шлях. Через деякий час внутрішній голос йому каже:
— Злазь з коня та копай, тут точно знайдеш скарб.
— Не хочу я злазити. Минулого разу тебе послухався і нічого не знайшов.
Ковбой починає сперечатися з внутрішнім голосом. Зрештою поступається і починає копати. Порожньо. Ковбой злий, як мегера, від того, що знову послухав внутрішній голос. Сідає на коня та їде далі. Знову внутрішній голос пропонує йому копати, щоб знайти скарб. Довго ковбой сперечався з внутрішнім голосом. Нарешті злазить з коня та починає копати. Викопує скриню. Відкриває, а там безліч коштовностей. Внутрішній голос вигукує:
— Ну, ніфіга собі!

Ось і в даному випадку Тугарин починає сперечатися зі «своїм» внутрішнім голосом, сприймаючи все, як свої плутані думки. Щоразу, висилаючи кудись армію, сам не ризикував, а отримував дезу від тих, що повернулися. Хоча він і не довіряв цій інфі, відчуваючи пастку, але ми завдяки Каму та Арель завжди мали достовірну інфу від самого Боса про його задуми. Все ж таки він виявився настільки боягузливий, що не ризикував особисто очолити своїх головорізів. А королева вперто підштовхувала його до цього кроку.

Її терпінню можна лише позаздрити. Стільки безуспішних спроб витягти Боса на чужу територію, а вона продовжувала знову і знову. Ми в цей час не лише відточували бойові навички армій, перебуваючи в минулому, а й тренувалися швидко будувати секцію шостого (!) рівня. Адже величезна кількість військ дозволяла це зробити. Хоча не просто будували, а на когось спрямовували посилення. Першою в цій розправі виявилася Анжеліка. Вона витримала менше хвилини відбору і мало не загинула, мало не захлинулась від величезного потоку сили.

Після цього кожна побудова секції була для нас, як джерело пекельних мук. Бо доводилося по черзі кожному займатися відбором сили, намагаючись витримати цей відбір якнайдовше. Найдовше вдавалося протриматися Ліну. Поступово час відбору збільшувався, а ми перестали втрачати свідомість від величезного потоку. Навіть Каму та королеві довелося зазнавати цих мук, коли вони з'являлися на «перекус». І це їм дуже знадобилося. Протистояти виштовхувальній силі виходило легше і легше, бо їхня власна сила зростала.

Якщо спочатку той, хто знаходився на передачі сили секції, намагався утримувати силу підживлення на мінімумі, то після якогось часу, він «транслював» підживлення з максимальною силою. Наші Боси, Янголи, Лін, Джин та Нагі ставали сильнішими і сильнішими. Тепер максимальна сила підживлення вже не здавалася потоком, що розбушувався, лавиною.

Надійшло повідомлення від Арель, що клієнт «дозрів». Чудово знаючи, скільки військ Тугарин пошле, вирішили свої сили не розпорошувати, а зосередитися в основних корах його появи. В інших місцях Боси-новачки, об'єднуючись по дві-три армії, пірнали туди. У будь-якому випадку у нас вони своїх армій не забирали, а використовували свіжонабрані, якими керували особисто. Хоча вони таким чином і оголювали свою територію, але з огляду на нашу мобільність, ми могли будь-якої миті захистити її. Нарешті, час істини настав. Численне військо Тугарина виникло переміщенням. У нього сил було достатньо, щоб миттєво перемістити таку армаду в потрібне місце.

— Ап! — Телепатичний наказ королеви і ми всередині Тугаріна в 12 мірці. Там опинилися всі, крім Ліна і Нагі, та Дід на управлінні секцією. Не минуло й миті, як Бос опинився в стані безкінечного сну. Хоча він не завмер, а повільно повертався (коронна фішка Кама при «присиплянні»). Його командири чекали наказу на подальші дії. Проте Нагі, використовуючи потік сили секції шостого рівня, спрацювала чудово. Всі бойові Духи завмерли в глибокому, непробудному гіпнотичному сні. З чоусами розбирався Лін.

Ми, хоча і мали його навички, проте, як упоратися з мільйонами задзеркальців, крім нього, не уявляв ніхто. Ліну знадобилося лише кілька миттєвостей, щоб багатомільйонне стадо перестало існувати. Хоча вони не просто загинули, а якимись незрозумілими силами притяглися до нього і зникли у нутрощах величезної лінзи. При цьому не тільки поповнили його енергію, а зробили ще сильнішим на величину сумарної сили мільйонів лінз тварин. Тепер Лін став набагато сильнішим за будь-кого з нас.

— Нагі! Чи не свавільничай! — попередила Арель, помітивши не лише «нервове» тремтіння пелюсток її грізного каптура, а й наповнення численних «оченят» бойовою магією.
— Вибачте, королево Арель. Я зумію впоратися зі своїми емоціями і наказ не порушу.
— Вірю. Змотайся, допоможи Босам по інших корах. Зможеш сама? Чи хтось потрібен на допомогу?
— Слухаюсь та підкоряюсь. Впораюсь самостійно, — змія зникла, а ми прихопивши сонного Тугарина метнулися в минуле 12мірки.

Коли Нагі з’явилась на перших корах під маскуванням, там відбувався запеклий бій. Незважаючи на те, що армії Босів значно перевершували кількість військ Тугарина, їхні сили танули з катастрофічною швидкістю. І танули не від зіткнення з Духами супротивника, а від чоусів-тварин.

— Спааати, — прошипіла змія і всі ворожі Духи заснули глибоким гіпнотичним сном. Пелюстки каптура Нагі згорнулися, утворивши циліндр (вічками назовні). Після цього їй досить було лише зробити повний оберт навколо своєї осі (тіло Нагі в даний момент представляло прямий стержень) і всі ворожі лінзи спалахнули блідим блакитним вогнем. Це чимось нагадувало «пекельний» вогонь. Лише згоряли лінзи миттєво. І жодного промаху. Не постраждав жоден боєць Босів. Усі бійці здивовано завмерли. Їх більше злякало те, що ворожі лінзи невідомо від чого спалахнули, ніж страх від можливої ​​смерті. Нагі проявилася.

— Допомога ще потрібна? — наївно поцікавилася у Босів, які особисто очолювали свої війська.
— Дякуємо, більше не потрібно допомоги. Сонних ворогів ми самі доб'ємо.
Змія не стала навіть дослуховувати, а активувавши всі види маскування, метнулась до інших кор. Тут ситуація була така ж, як і в попередньому місці, хоча Нагі відчула небезпеку. За мить всі ворожі Духи заснули, чоуси спалахнули та згоріли.

Нечисленні кораблі завмерли, бо їхні командири заснули безпробудним сном. І лише один кораблик розвалився. Розлетівся на шматки, як розлітається глечик від удару об бетонну підлогу. Тільки командир цього корабля не спав, а опинився відразу в кількох вогняних кайданах. Хоча великої шкоди ця грізна зброя йому не завдавала. Якщо стільки часу не спілкуватися з Нагі, можна було б сказати, що там опинилася друга Нагі, ув'язнена у зброю Стража, яка не дозволяла супротивникові втекти.

— Сссстссска! Здавайся! Я відчуваю тебе! — закричав він телепатично. Нагі проявилася. Миттєво тризуб ворога націлився на неї і з нього заструмувала магічна енергія. Та Нагі часу не втрачала. До противника з її тризубця теж «потекла» магічна енергія. «Зіткнення» виявилося дуже феєричним. При зустрічі ці колосальні енергії не продовжили шлях, кожна у своєму напрямку, а виник вогонь, як при зварюванні.

Враховуючи величезні сили, то й потужність цього зварювання теж величезна. Здавалося, ніби в цьому місці спалахнуло невелике, дуже яскраве сонце. Ймовірно, ворог у цей магічний імпульс вклав усі свої сили, сподіваючись величезною силою знищити супротивницю. А Нагі одночасно з цим спрацювала і своїм каптуром, бо змій заволав на всю міць від болю.

Всі оченята на його каптурі закипіли і з них почала витікати рідина, яка загоювала рани від опіків, але не відновлювала працездатність цієї зброї. Раптом змій схопився за одне основне око, та відразу ж за друге. Очі були випалені магією Нагі, залишилось останнє. Противник спробував змінити напрямок магії свого тризубця. Від цього створювалося враження, ніби сонце, що утворилося між ними, почало танцювати. Магія тризубця Нагі ніби відслідковувала зміни і свічення не припинялося.

Раптом світіння все ж припинилося. Проте припинилося воно не від того, що Нагі не встежила, а тому, що у противника виявилися відірвані чи відрізані чимось невидимим усі три вістря бойового тризубця. Ще мить і гострий шакрам прокреслив коло по тілу супротивника трохи нижче голови.

Шакрам виявився безсилим? Ні. Просто зріз зроблений з такою блискавичною швидкістю, що обидві частини тіла не зрушили і на мікрон. Цілком можливо, що відбулося б зрощення, проте в цей момент противник смикнувся. Тіло зрушило, а його голова залишилася на місці. Лише, як з брандспойта, з тіла супротивника вирвався фонтан помаранчевої крові. Під час цього поєдинку ніхто з воїнів Босів навіть не ворухнувся. Такої бійки навіть Боси ніколи не бачили.

— Ще потрібна допомога? — ніжно поцікавилась Нагі. Хтось з Босів негативно закрутив головою не в змозі від шоку вимовити жодного звуку. Нагі зникла. У наступних місцях Нагі навіть не проявлялася, приспавши ворожих Духів та спаливши чоусів. Проте перед останніми координатами її охопила тривога. Там був хтось дуже сильний. Потужний представник її цивілізації.

Чи впорається вона самостійно? Та вона пообіцяла королеві. Не можна нікого відволікати. Вони зараз використовують усі свої сили, працюючи з Тугарином. Відступити? Ні, це буде ганьба. Отже, треба діяти дуже уважно та обережно. З ким їй доведеться зустрітися? Хто б це не був, у будь-якому випадку це ворог. Дуже сильний ворог. Відчувається присутність командувача армій Духів Великого Дому адмірала Тсссхти. Хоча малоймовірно. Не міг Тугарин послабити своє військо, відправивши командувача в інші кори.

Не знімаючи маскувань, Нагі телепортнулась у потрібні кори, але у 12 мірку. Відчуття адмірала зросло. Значить і він її відчув, тому не можна втрачати жодної миті. Виринувши в 24мірку, Нагі ще в дорозі застосувала магію сну для Духів та вогневу поразку чоусів. Ситуація, аналогічна до тієї, що вона бачила і в попередніх корах. Незважаючи на чисельну перевагу, Боси програвали. Крім заснулих бойових Духів та лінз-тварин, що догоряли від її впливу, тут знаходився один єдиний кораблик, що належав до її цивілізації.

Але цей кораблик уже розвалювався на шматки, а його командир опинився в потрійних вогняних кайданах, які він не міг розірвати. Не міг не тому, що недостатньо сил, а тому, що був у броні. Будь-який рух викликав «тепленький» дотик кайданів до броні. Природно в тому місці утворювався великий опік від розпеченої броні. Хоча навіть розжарюючись до червоного, броня не пошкоджувалася.

— Сссстссска! Я тебе відчув! Ось ти й спіймалася! Від мене не втечеш! — величезний змій ніби не помічав, що він частково полонений вогненними кайданами, які не дозволяли йому втекти, а зосередив усю свою увагу на Нагі, — бачив я, як ти б'єшся. Уся магія у тебе заблокована!

Нагі не відповідала, лише кружляла навколо змія на величезній швидкості, та, здавалося, більше нічого не робила, а лише не дозволяла точно прицілитись по ній магічним імпульсом. До того ж її рух не був постійним. Орбіта її руху змінювалася. І все. Здавалося, крім цього хаотичного руху вона більше нічого не в змозі зробити проти могутнього супротивника.

Несподівано він зробив такий рух головою, ніби ухиляється від удару, а дві короткі броньовані лапи піднялися вгору, захищаючись від чогось невидимого. Таких кінцівок у Нагі не було. Хоча варто було противнику блискавично підняти ці коротенькі лапи на рівень голови, як кисті разом з бронею відлетіли геть.

Шакрами! Невидимі? Тільки після того, як вони відітнули адміралу кисті, стали видимими. Він хоча і не побачив, проте відчув, як до нього зі швидкістю блискавки мчить щось невидиме. Тому й зреагував: голову прибрав зі шляху цих невидимок, а виставив броньовані кінцівки, сподіваючись захиститись. Але те, що шакрами відсічуть кисті разом з бронею, не чекала навіть Нагі. Поки супротивник витратив пару миттєвостей на загоєння, у нього виявились відсічені всі три відростки магічного тризубця.

— Ах, ти ж! — зарволав адмірал і до Нагі помчали магічні потоки вічок каптура. Але вони її не досягли, а «зіштовхнулися» з зустрічними, викликавши яскравий спалах. На тлі цього несподіваного для адмірала спалаху, він проґавив майже непомітний рух тризубця змії.

За мить свічення зникло. Зникло тому, що  пелюстки його каптура виявилися відрізаними від тулуба. Відрізані чи відірвані, значення не мало, бо він залишився без обох видів магічної зброї. А все тому, що недооцінив супротивницю. Недооцінив, як її силу, так і можливості. Адже скрізь, де він бачив, як вона б'ється у бою, вона не застосовувала магії. І він вирішив, що всі її магічні можливості, колись заблоковані Тугарином, так ніхто й не зміг розблокувати.

Нагі, зрозумівши, що спромоглася позбавити противника його зброї, хотіла прибрати вогняні кайдани, проте відчула на собі вплив. Тож передумала. У адмірала залишалася ще дуже потужна зброя: його мозок та язик. Не прибираючи кайданів, вона обвилася навколо шиї супротивника, стискаючи щосили. Задушити в неї сил не вистачало. Адже він перебував у броні.

Тоді вона почала різати його броню шакрамами, не послаблюючи силу стискання. Це було чимось схоже на те, як пиляють гілку, на якій сидять. Незважаючи на численні порізи власного тіла від шакрамів, їй все ж таки вдалося розкроїти в потрібному місці броньку. Вона не звертала уваги на численні пошкодження власного тіла від ударів «підрізаних» кінцівок, а продовжувала стискати зі зростаючою силою. Спочатку порізи на тілі Наги миттєво загоювались, проте незабаром вона для економії сил «вимкнула» цю здатність.

Дивно, але зігнутися так, щоб зробити потужний удар хвостом, адмірал не міг. Він розмахував хвостом, як палицею, хоча грізна кінцівка не досягала тіла Наги. А якщо й досягала, могла лише торкнутися. Це чимось нагадувало спроби почухати собі спину. Заводиш руку собі за спину, а пальці лише торкаються спини в потрібному місці, але почухати не виходить. І що сильніші м'язи руки, то це зробити важче.

Якби кінцівки адмірала не були пошкоджені, він би зміг відкрити забрало на своїй морді, оголивши язик, і тоді Нагі довелося б туго. Чому він не зміг за допомогою магії підняти забрало, невідомо. Адже зміїний язик – це ще один вид могутньої зброї, проте крізь броньоване забрало адмірал, ним не міг нічого зробити. Нагі все ж таки вдалося торкнутися своїм язиком оголеної частини підрізаної кінцівки, і та повисла, як черв’як.

Змія продовжувала посилювати стискання. Нарешті, їй вдалося стиснути настільки, що тулуб почав звужуватися та видовжуватися. Від колосального тиску почали розтягуватися та рватися м'язи. Та Нагі, як удав, стискала до тих пір, поки голова противника не повисла, утримуючись лише за рахунок уцілілої шкіри. Все одно вона не ризикнула залишити супротивника в такому стані, а відтяла йому шакрамом голову.

Трохи послабивши хватку, дозволила вирватися з обезголовленого тіла фонтану крові. Не відпускала доти, доки потік не вичерпався. Потім знесилено відпустила мертве тіло та розірвала душу, яка почала покидати мертве тіло, після цього байдуже поцікавилася у Босів, які заворожено спостерігали з усіма бійцями.
— Моя допомога ще потрібна?

Лише через деякий час один з Босів зміг негативно покрутити головою. З останніх сил Нагі рвонулася через виміри та час до Янголів. У цей час Лін робив знімок пам'яті Тугарина, використовуючи не тільки силу нас усіх, але й відбирав максимальну силу від секції шостого рівня. Арель, побачивши, в якому стані повернулася Нагі, передала їй частину сили, загоїла пошкодження на тілі. Якби Нагі використовувала власні сили на загоєння, їй би не вистачило сил на переміщення.
— Поки Лін робить знімок пам'яті, відпочинь, поспи, — Нагі мирно засопіла, відновлюючи сили. Такої неймовірної бійки з адміралом вона не чекала.