Частина 21. Тугарин

— Ще один Шаман знайшовся, — невдоволено буркнув Дід.
— А що я? Я білий та пухнастий.
— Ви ж самі казали, що про минулий бій шпигуни розкажуть Тугарину. Тому білому та пухнастому необхідно поспілкуватися з Босами-новачками, але так, щоб зміст цих розмов не знали навіть їхні охоронці.

А тема така. Той Бос, чия армія вже втрачена, неприховано обурюватиметься. Обурюватиметься тим, що ми не вберегли його армію, а йому підсунули змонтоване відео, ніби лише його армія загинула. І обсирати нас, як тільки зможе. Інші Боси мають хитрувати і навіть у розмові між собою намагатися уникати запитання, чи збереглися їхні армії цілими та непошкодженими. Одним словом, показувати, що вони не бажають розповідати про реальне становище.

Більш за все, що Тугарин атакує когось з цих Босів, щоб переконатися, чи вижили інші армії. Природно, нам доведеться йти на допомогу Босу. А ось тут уже необхідні ваші військові знання та ваші здібності. Суть у тому, щоб не знищувати повністю його війська, а якимось чином їх тимчасово «осліпити» чи щось інше зробити, проте щоб вони власне бою не побачили, а побачили, ніби наші війська теж усі загинули, та залишилися лише поступово зникаючі сліди від втечі нечисленного загону, в якому не було бійців з колосальною силою. Приблизно така ідея.

— Казки! Так зробити неможливо! — вмить закричав не лише Джин, а й Лін.
— Чому неможливо? — невинно поцікавилася змія.
— Та тому, що неможливо під час бою, тим більше такого масштабного, відвернути увагу лише частини супротивників. Або всіх, або нікого! — обурювався Лін.

— Шановний Ліне, ви забуваєте, що серед нас є маги. І не слабенькі, а з величезною силою. Згадайте, як ви ображалися на Нагі через те, що вона знищила шпигунів, життя яких ви просили зберегти. Ви відчули вплив? Ні. І дуже здивувалися, що вони виявилися живими.

Чому б не спробувати? А ось обурення Босів та недовіра до нас, яку вони мають показувати всім, хоча і ефективний хід, але провести хитрого Тугарина важко. Все ж таки, якщо я перебуватиму з Шаманом під час спілкування з Босами, то після цього вони самі віритимуть у те, що говорять. Було б непогано, якби Тугарин після однієї атаки послав би ще. Незалежно до того самого Боса, чи різних. Просто в наступні рази «нас там немає».

Бос виставляє ту армію, яку має. Побачивши величезну кількість військ, з якою йому не впоратися, він сурмить відступ. Вороги кидаються у погоню. У погоню кинуться лише бойові Духи. Кріогенники зазвичай у переслідуванні не беруть участі. Хоча необхідно передбачити і такий варіант, коли кораблі теж рвонуться навздогін. У такому випадку кораблі разом з екіпажами мають загинути, а всі бойові Духи вижити, так і не виявивши втікачів. Як це провернути, вирішимо після обговорення.

— Арель, ти кажеш так, ніби ми вже вирішили так робити.
— Тоді пропонуйте свої варіанти.
— Королева Арель права. Після того, як ви мені підвищили силу, зокрема Джин, я набула нових навичок, про які раніше не могла не тільки мріяти, а навіть припускати, що таке можливо. Для того щоб бездоганно зберегти саме тих ворожих бійців, яких вирішили, необхідно потренуватися на своїх.

Незабаром численні армії опинилися в минулому, а у командувачів армій почалися проблеми. То зникав зв'язок з іншими арміями, то виявлялося, що вони опинилися зовсім в іншому місці, ніж мали. До того ж це здавалося, як командирам армій, так і всьому особовому складу, всьому підрозділу. Справжні причини знали лише Боси та Янголи. Навіть командувачі армій не мали доступу до цієї інформації.

Потім наша невелика компанія мотнулася по Великих Домах, армії яких перебували у підпорядкуванні Арель. Несподівано найважча розмова виявилася з Босом, армію якого ми втратили. Зрештою, він погодився хаяти нас перед іншими Босами, хоча і випросив для себе, що у випадку нової атаки на його Великий Дім ми все ж таки прийдемо йому на допомогу. Пообіцяв, що беззаперечно виконає будь-який наказ Арель, яким би безглуздим він йому не здавався.

Інші Боси теж категорично не хотіли відгукуватися про нас погано. Проте коли дізнавалися, що це необхідно, щоб Тугарин спіймався в пастку, то ставали податливими, як пластилін. Хоча і вибачалися заздалегідь, за погані відгуки про нас. Адже після демонстрації незвичайного бою вони починали нас вважати, мало не Богами. Ми лише встигли повернутися після важких перемовин з Босами, як пролунав сигнал тривоги.

До місця вторгнення кинулися не багатомільярдні армії, лише Янголи повним складом та наші перевірені Боси, Арель, а також Джин, Лін та Нагі. Залишалося трохи більше п'яти хвилин до прибуття армії Тугарина, коли ми з'явилися. Місцевий Бос здивовано поглянув на нас, не побачивши численного війська. Несподівано він рішуче вилаяв нас і сказав, що самотужки захищатиме територію у своєму вимірі, навіть не з'являючись у швидкісний простір, яким на всіх парах мчать до нього агресори.

Він ніби забув про нас, а всією своєю армадою почав розміщуватись у своєму вимірі. Складалося враження, що навіть перестав бачити нас.
— За мною! — телепатичний наказ королеви і ми кинулися до тридцятимірки. А вже там змінили свої габарити до нашої рідної тривимірки. Здавалося, це абсурд, одночасно перебувати у двох вимірах (у 30мірці та в тривимірці), але це було. І це було дійсністю.

Ворожі війська виникли раптово. Зазвичай вони перегруповуються, а потім випадають у більш низькорівневий простір. Але цього разу миттєво пролунав наказ їх командира:
— Духи залишаються на місці, крім керуючих чоусами. А кораблі разом з ними випадають у тривимірку (за нашими поняттями 24 мірку). Вперед!
Багатомільярдне військо кораблів зникло, а за ними й чоуси з сотнею Духів.

— Ну що? Місцева армія на вас чекала? — невдовзі телепатично поцікавився командир, у відповідь могильна тиша, — командувачу кріогенниками! Негайно відповідайте!
Ще трохи зачекавши та не дочекавшись відповіді, командир агресорів вирішив вислати шукачів.
— З'ясуйте, що в них трапилось, — десяток Духів, змінивши свої зовнішності на фабринів, випали в 24мірку. Незабаром вони повернулися назад.

— Командире, ніяких слідів кораблів у тривимірці (в нашому розумінні 24мірка) немає.
— Як немає!? Куди ж вони зникли? А супротивник?
— Слідів перебування у цих координатах військ противника також не виявлено.
— А чоуси?
— Вони також там не з'являлися.
— Такого не буває! Не могли безвісти зникнути мільярди кораблів! Негайно пірнаємо у тривимірку!

Сила-силенна бойових Духів випала з 30мірки в 24мірку. Порожньо. Жодних ознак присутності потужних армій. Звісно, можна було помотатися по виміру та знищувати все, що трапиться на шляху. Адже такій кількості Духів не могли протистояти більшість Босів. Але командир запанікував.

З кораблями та чоусами трапилося щось незрозуміле. Тому він вирішив рятувати бодай бойових Духів. Наказав повернутись у швидкісний простір і рвонули додому. Тугарин зустрів їх непривітно.
— Ви бій виграли? Де чоуси та кріогенники?!
— Вони зникли. А бою ніякого не було.
— Куди зникли!?
— Незрозуміло куди. Зникли безвісти.

— Як могли безвісти зникнути мільярди кораблів?! — невдоволено гаркнув Бос. Несподівано Тугарин завмер.
— Стояти! — гаркнув він, та наблизившись до нерухомого командира, почав повільно обходити довкола нього. Він рухався повільно, придивляючись, як гончак, вишукуючи тільки йому відомі сліди.

— То кажеш, ви нічого не бачили і нікого не зустрічали?
— Так точно! Нікого.
Тугарин деякий час покружляв навколо командира Духів.
— Дивно це. Дуже дивно. Я відчуваю вплив магії моєї білкової цивілізації, — бурчав він сам собі, — але враження таке, ніби цією магією користувався чужинець. У той же час, щоб непомітно вплинути на таке величезне військо, необхідна сила, яку можна порівняти з моєю.

— Командире, а коли в тебе з'явилося рішення повернутись? — поцікавився Тугарин.
— Після того, як незрозумілим чином зникли кріогенники та чоуси. Я вирішив Духами не ризикувати.
— Ти особисто перевіряв?
— Спочатку я послав у тривимірку шукачів, та коли вони не змогли нічого виявити, тоді всією армією випали в тривимірку, але там справді не було навіть слідів кораблів. До того ж не лише своїх, а й чужих.

Несподівано з'явився дуже сильний Дух.
— Інформація до Боса просочилася про координати нашої появи? — поцікавився Тугарин.
— Так точно. Хоча мої агенти повідомляли, що у Боса нечисленна армія. Він свої найпотужніші підрозділи віддав авантюристам. А ті, мабуть, загубили його війська, а його водять за ніс, розповідаючи йому казки.

— Казки, казки, казки. Де ж шукати цих авантюристів? — ніби прошепотів Тугарин.
— Мої розвідники повідомляють, що вони облаштувалися десь на території вашого покійного протеже.
— Десь, десь. Де саме! Де, я питаю!?
— Їх неможливо відстежити. Вони з'являються, як примари та зникають у нікуди. Крім того, з ними Дух Духів, яку ви продали в рабство, як Матінку. Кажуть, що це вона вбила Господаря.

— Отже, тепер вона Господиня Дому?
— На жаль, ні. Вона добровільно відмовилася, проте не призначала Господаря, а верховники самі обрали між собою нового.
— Відмовилася? Значить, це не вона вбила свого пана. Враховуючи те, що вона не може брехати, мимоволі довелося відмовитися від влади. Хоча щось не так. Замри! — гаркнув Тугарин на командира Духів і почав, навіть не занурюючи того в сон, копирсатися в пам'яті.

Відчуття для Духа не з приємних, проте він стійко терпів, побоюючись зробити найменший рух, щоб не загинути. Бос ретельно переглядав невеликий проміжок пам'яті. Від моменту прибуття на місце в 30мірці, до повернення додому. Розбіжностей та зовнішнього втручання не виявив. Тоді він висмикнув з армії Духів командира середньої ланки і почав порівнювати інфу. Все відбувалося синхронно. Ніхто в їхню пам'ять не втручався.

І все ж таки його не залишало відчуття магії, точно такої, якою він користувався. Проте або йому це здавалося, або ж маг мав силу значно вищу, ніж у нього. Такого не могло бути апріорі. Його сила значно перевищувала силу будь-кого з Босів цього виміру. А вже чужинця з близькою силою він би точно відчув. Точно відчув? Чому ж йому здається, що поруч перебуває величезна сила. Точніше, вона не поряд, а всередині його. Усередині? Вже починається параноя. Почав побоюватись власну силу.

— Усі вільні! — гаркнув на всю міць і численна армія з полегшенням зникла. А Тугарина не полишало відчуття, ніби усередині його тіла відчувається величезна сила. Він вирішив магічно впливати так, як при лікуванні, коли все чужорідне виводиться з організму. Здавалося, ніби ця сила почала залишати його тіло та раптом це нав'язливе відчуття зникло. Він припинив магічну дію і знову йому почало здаватися, ніби всередині його знаходиться колосальна сила. У той самий час він чудово відчував, що всередині тіла немає навіть шкідливих мікробів.

— Нісенітниця, якась. Так недовго і збожеволіти. Все ж таки щось незрозуміле з цими військами. Гаразд, перевіримо в іншого Боса, перш ніж зважуся відвідати цих «невидимок». Хоча сам туди не попруся. Навіщо зайвий ризик? Ні, обов'язково потрібно самому. Самому? Ні, там таїться величезна небезпека. Небезпека? Ні, там немає жодної небезпеки. Є небезпека! Нема небезпеки! Що ж це таке? Сам з собою починаю сперечатися. Доведеться для перевірки надіслати армію лише з Духів, якщо кріогенники зникають незрозумілим чином. А поки що потрібно подумати, як це найбільш ефективно провернути.
Тугарин на якийсь час завмер нерухомо, роздумуючи незрозуміло про що.

Цього разу з атакуючої армії Духів повернулося менше половини. Решта загинула. Але супротивників знищили майже всіх. Втекло не більше однієї армії. Хоча серед них не було жодної розумної істоти з силою, що наближалась до сили Босів. Все ж таки були сильні бійці з силою Господаря середньої сили. А також кілька Фараонів з силою, що наближається до сили Господарів. Тільки вони загинули. Потрібно, ще до когось послати армію Духів, попередньо поповнивши її.
Тугарин знову на якийсь час застиг, як статуя, про щось роздумуючи.

А що тут думати? Потрібно атакувати!
Цього разу вдалося майже без втрат розгромити захист. Знищили місцеву армію, під керуванням Боса, та збірну армію чужинців. Втік лише Бос з поріділою охороною та близько десятка досить сильних бійців, яких теж прикривали охоронці, які майже всі загинули.
Тугарин знову завмер у роздумах. Так відбувалося з завидною періодичністю. Найчастіше під час трапези.

Послав в Дім, де переховувались «чужинці-невидимки», численну армію Духів з чоусами, яка легко могла знищити армію нового Господаря. Що й відбулось. Все ж таки виникла якась загадка. Переглядаючи пам'ять командуючого, серед захисників Тугарин засік Матінку, яка втекла з новим Господарем, після того, як від армії захисників залишилося не більше десятої частини. Командир з усією армією необачно метнувся в погоню. Після третього стрибка переслідувачі напоролися на засідку. Проте командир вчасно зреагував та відступив, зберігши майже всіх бійців. Все ж таки з такими захисниками він міг би особисто впоратися самотужки, навіть не вдаючись до допомоги армії. Проте куди злиняла Матінка? Адже серед бійців засідки її точно не було.

Потрібно самому атакувати за підтримки армії максимальної сили. Хоча чому так тріпоче серце? Там таїться смертельна небезпека. Немає там жодної небезпеки. Є! Немає! Є! Стоп! Знову починаю сам із собою сперечатися. Потрібно надіслати ще раз армію побільше, а до наступної атаки можна і самому приєднатися.

Чергова атака на цей Дім увінчалася успіхом. Армія нового Господаря, хоча і виявилася численною, але мала слабкі бойові навички. Відчувалося, що збиралася вона поспіхом. Не було бойової злагодженості, яка відпрацьовується роками. Знову з'являлася Матінка та втекла після швидкого розгрому. Але якби я там був, то від мене не втекла б. Та й б'ється вона надто наївно, не професійно.

Судячи з того, що вдалося зафіксувати, силу вона має досить велику, хоча і не дотягує до сили вбитого Господаря. Значить, це точно не вона його знищила, тільки незрозуміло, звідки в неї навіть така сила? Адже не міг покійний дурень напихати її силою. Крім того, у неї всі бойові навички заблоковано. Ага! Ось і розгадка! Вона не б'ється за допомогою магії. Вона працює своїм хвостом, як потужною зброєю, а через блокування магію застосувати не в змозі.

Це вже добре, бо це її рідна цивілізація, а мені доводиться лише набувати цього ненависного вигляду. Адже, як вони кажуть, я належу до задзеркальців. Хоча, з іншого боку, це є плюсом. На мене їй важче впливати, бо моя форма життя найменше схильна до магії, якщо, звісно, її не застосує задзеркалець з відповідною силою. І такий Бос був, хоча магічними навичками не володів, поки не зазнав від мене нищівної поразки.

Але він зник. Зник, безвісти. Навіть повністю знищивши все розумне у його Великому Домі, виявити зниклого Боса не вдалося. Кажуть, що він згинув, хоча я на власні очі цього не бачив. Тож не вірю. Зараз першорядне завдання, зловити та знищити Матінку, що збунтувалася, разом з новим Господарем, а потім позбавити цей Дім від будь-якої присутності розумного життя, крім тварин моєї цивілізації. Вийде величезний розплідник для тварин, за допомогою яких можна перемагати будь-яке військо.

Тугарин знову надовго завмер, замислившись. Прокинувшись, у нього промайнула думка, а чи не знаходиться ворог усередині його тіла? Тільки в іншому вимірі. У мікросвіті.
— Миттю королеву Духів до мене!
З'явилася величезна змія, яка точно повторювала вигляд Нагі.

— Пане, за вашим наказом прибула, — вона покірно схилила голову та звернула в трубочки пелюстки капюшона.
— Негайно проскануй мене, чи не було на мене магічного впливу!
— Слухаюсь, пане.
Змія розкрила свої магічні пелюстки і почала намотувати кола навколо Боса.
— Ну що там? — з величезним нетерпінням гаркнув Тугарин.