Частина 16. Матінка-змія

Поки Лін та інші приходили до тями, Люсі телепатично поцікавилася:
— Каме, ти живий?
— Звісно.
— У нас втрати. Зникла Арель. Ніхто її не відчуває.

— Я знаю, — перебив її мікробурасик, — вона непритомна і її повільно залишають життєві сили. Щоб її врятувати, мені доведеться з нею переміститися до всіх.
— Стоп, стоп, стоп. А де ти?
— Поки що всередині Господаря. Роздумую: відразу мотнутися до вас, чи спочатку приспати Господаря? Мені дуже моторошно перебувати всередині. Інтуїція нагадує, що мене ось-ось виявлять. Пані Люсі, вам небезпечно з'являтися до мене.

Ми чудово чули діалог з мікробурасиком, лише чоус незрозуміло дивився на нас. Намагаючись збагнути, як його противнику вдалося втекти. Якби він, крім вогненних кайданів наказав кремнікам створити статичну кулю-пастку, противник не зміг би втекти.
— Люсі, зараз я, Лілія та ти перемістимось до Кама, — сказав Хруст, — хапаєш королеву і моментально назад. Як повернути до життя, знаєте, а я з Ліліт на допомогу мікробурасику.

Мить, і Люсі з помираючою королевою метнулася мікросвітом назад. А кремніки залишилися з Камом, який миттєво почав їм показувати, які зв'язки в організмі Господаря відповідають за сон, пам'ять та інше, що він встиг визначити. Несподівано з'явилася ще одна схожа зміюка, а її охоронці атакували Господаря. Тому знадобилася частка миті, щоб усіх охоронців знищити.

— Ти що собі дозволяєш?! Чому твої охоронці атакували мене?
— Тому що ти лише замаскувався під Господаря, а його маячок подає сигнал зовсім з іншого місця! — здивовано відповіла зміюка.
— Присипляйте та з застосуванням способів уникнення стеження, поверніть його до наших, — наказав Кам і злиняв. Але він не втік, а опинився в організмі другої зміюки і, «приспавши» її, метнувся з нею слідом за кремніками. Варто було їм з'явитися з сонними зміями, Лін випав в осад. Не зважаючи на Господаря, він пробелькотів:
— Матінка? Цього нам тільки не вистачало.

Кам, не звертаючи уваги на чоуса, поцікавився в Ліліт:
— Де?
— У боксі, на тому самому місці, де вона була.
— Чудово. Значить, погоні не буде, — відповів бурасик, пошукав очима Люсі і, не виявивши не тільки її, а й Джина, стурбовано поцікавився, — пані Люсі повернулася?

— Так. Незабаром вони з королевою з'являться тут після воскресіння медиками Хеопса.
Ніхто чоусу не висловлював невдоволення, але він сам розумів, що лажанувся. А коли повернувся Джин з Люсі та Арель, він, опустивши погляд, сказав:
— Вибачте, за те, що недооцінив супротивника, і той зміг втекти.

— Якби був наказ на створення кулі-пастки кремніків, він би в жодному разі не зміг втекти, навіть маючи в тисячі разів більшу силу, ніж у нього. Прикро, що від вашої помилки мало не загинула Арель, — спокійно відповів Джин, — хоча мене зараз цікавить інше. Каме, навіщо ви притягли ще одного змія?
— Джине, це Матінка його світу, — промовив Лін.
— І навіщо вона нам?

— Шановний Джине, пропоную зробити знімок пам'яті. Можливо, отримаємо якусь нову інфу.
— Шамане, що ми можемо нового дізнатися? Адже ми вже переглядали пам'ять самого Господаря.
— Нічого, значить нічого. Хоча моя чуйка нашіптує про те, що побачимо щось цікаве.

Джин не став сперечатися. Дочекались повернення Люсі з королевою. Арель тепер уже без страху дивилася на Господаря та його Матінку. Після того, як ми додали Джину сил, він швидко зробив знімок. Хоча ще не закінчив, а всі вже опинилися в глибокому шоці. Справжній образ Матінки дійсно виявився зміїний.

Але шоковані виявилися зовсім іншим фактом. Ця Дух Духів була рабинею. У досить юному віці її подарував Господарю Бос, який мав такий самий зміїний вигляд. Дух Духів не просто не любила Господаря, а люто ненавиділа. Але не могла нічого вдіяти. Усі її бойові навички хтось заблокував. Вона лише займалася воскресінням найцінніших бійців Господаря, втрачаючи свої сили, та потім довго й важко відновлювалася.

Крім того, вона відчувала, що Господар хоча і перебував у фізичному образі, що точно відповідав її рідному, але він не належав до жодної форми життя цього Дому. Тобто він – чужинець. Хоча і для неї цей Дім не рідний. Відчувала, що він із задзеркалля. Як він опинився при владі у цьому Домі не знала, та й зазирнути в його пам'ять не могла. Адже її основні навички було заблоковано (крім навички воскресіння). На знімку пам'яті ми не побачили, хто блокував. Знімок пам'яті закінчився, а ми перебували в роздумах. Першою не витримала Люсі:
— Що робитимемо?

Поки що на це запитання ніхто не міг відповісти. Подала голос Арель.
— Чи можна мені з нею поговорити?
— А якщо вона тебе вб'є та втече? — з сарказмом поцікавився Джин. А Лін лише засоромлено мовчав.
— Джине, ви ж бачили, що її бойові навички заблоковані. Крім того, вона ненавидить Господаря не менше за Ліна. Можливо, ми зможемо щось нове дізнатися.

— І при спробі видати секрет, вона помре, — підколов мікробурасик.
— Каме, не кривляйся, а краще пошукай та нейтралізуй у її тілі встановлення самоліквідації.
— Королево, ви пропонуєте нездійсненне завдання.
— Каме, а якщо ви під час цієї установки перебуватимете в тілі об'єкта? — поцікавився Лін.
 

— Гарантувати не можу. Але якщо помічу зміни, то, мабуть, зможу.
— У мене зараз цієї установки немає. Забирайтеся всередину мого тіла і стежте. А Джин виконає встановлення самоліквідації.
— Ні, ні, ні. Це дуже небезпечно. Ви можете загинути, — відразу запротестували всі.
— Нема ніякої небезпеки! — буквально заволала Арель, — той, хто виконував установку, може її й нейтралізувати. Але проблема в тому, що найімовірніше, в тілі чоусів потрібний зв'язок знаходиться в одному місці, а в Духів, Енергіків чи білкових він може бути зовсім в іншому місці. Потрібен Дух Духів.

— Я готова, — поспішила запропонувати Ліліт.
— У тебе така установка є, встановлена ​​Тріадою. Але її сила тоді була значно нижча, ніж зараз будь-кого з нас. Каме, пірнай у тіло Лілії та стеж за змінами, коли я займусь деактивацією.
Мікробурасик зник, а за ним і Люсі. За секунду королева поцікавилася.
— Знайшли?
— Не впевнений, — збентежена відповідь Кама.

Понад десять разів Арель активувала та деактивувала. Поки не з'явилися задоволені Кам та Люсі.
— Бачу, бачу, що впевнені на всі сто. А тепер шукайте такий самий зв'язок у тілі полонянки.
Знову вони зникли. Лише згодом почувся голос Люсі.
— Арель, активуйте установку.

За мить Люсі з азартом пояснювала.
— Потрібний енергетичний зв'язок був майже в тому ж місці, що й у Ліліт. Але установка виявилася на порядок сильнішою, ніж ваш вплив. Її виконував хтось набагато сильніший, ніж будь-хто з нас.
— А в Господаря вона є?
За мить мікробурасик доповів.

— Так, була. Судячи з потужності, то в обох цю дію виконував один і той же боєць. До речі, моєї сили виявилося замало, щоб зруйнувати цей зв'язок. Лише об'єднавшись з пані Люсі, нам це вдалося зробити в обох випадках.
Це ж яку силу треба мати, щоб Кам, маючи колосальну силу навіть для 24мірки, не міг самостійно змінити зв'язку у фізичному тілі, що відповідає за самоліквідацію при видачі секретів? Адже він легко змінював зв'язки всередині бійців, які володіють міццю в десятки-сотні разів більшою за його силу.

— Арель, може ще щось змінити? — радісно поцікавився бурасик.
— Поки що більше нічого не потрібно. Хоча тобі доведеться перебувати всередині тіла цієї Матінки і стежити за будь-якими змінами в її фізичному тілі. Припускаю, що це стане в нагоді на майбутнє. А решту попрошу закритися не тільки всіма видами маскування, але й максимально активувати вуаль неуважності.

Тієї ж миті королева залишилася наодинці з двома зміями, тільки кораблики застигли на невеликій відстані. Хоча за мить сонний змій-Господар опинився в камері для ув'язнених на її особистому кріогеннику.
Вона полонила Матінку у вогняні кайдани.

— Ліліт! Хруст!
Миттєво виникла куля-пастка кремніків.
— Кріогенники! Застосувати всі види маскування! Потік сили на мене!
Кораблі «розчинилися», як цукор у окропі.
— Силу на мене!
— Моя сила з тобою! — прозвучало синхронно.
— Кам!

За мить змія зробила повільний рух та відразу ж завмерла, обпікшись. Миттєво всі її очі прикипіли до королеви (крім того ока, яке знаходилось на потилиці).
— Королева? Але ви не королева Великого Дому, — сказала вона здивовано. Арель знаходилася у своєму істинному образі з усіма відповідними королівськими прибамбасами та регаліями. Раптом усі елементи, які вказували, що перед змією королева з нижчого виміру, змінилися.

— Тобі звичніший такий вигляд? — з сарказмом поцікавилася королева і знову повернулася до попереднього вигляду, — я могла б накинути на себе маску королеви Великого Дому цього виміру. Хоча я дійсно королева, проте з іншого виміру. Більш конкретно тобі поки що знати не належить. Якщо пообіцяєш не атакувати мене і не намагатися втекти, я приберу цю неприємну зброю.

— Що ти робиш? — прошипів телепатично Джин, так і залишаючись невидимим.
— Шановна королево, я обіцяю не нападати. Крім того, це безглуздо. Адже я набагато слабша. А втекти ніяк не зможу, — вона кивнула на кулю кремніків, що переливалась всіма кольорами веселки, — хіба що загинути в цій пастці. Все ж для мене це було б найкращим закінченням мого нікчемного життя. Королево, чому ви мене досі не вбили?

— Я не бачу в цьому сенсу. Сподіваюся ти мені зможеш допомогти, — тієї ж миті вогняні кайдани зникли.
— Якщо ви поцікавитеся хоча б невеликим секретом, я не встигну його розповісти, як буду знищена без можливості відродження.
— Ти маєш на увазі встановлення самоліквідації?
— Звісно.

— Хвилину тому ти мені казала, що твоя смерть виявиться визволенням від мук, які ти терпіла протягом тисячоліть. Я стверджую, що ця установка в тебе деактивована.
— Це неможливо, адже це зробив сам Бос, — промовила Матінка і завмерла від страху, очікуючи, що вона зараз розірветься. Проте нічого не сталося.
— Переконалася?

— Я не можу побачити вашу силу. Але, якщо вам вдалося нейтралізувати установку самого Боса, а він, до речі, один з найсильніших серед Босів, значить ви не королева, а імператриця з макросвіту.
— Щодо цього виміру? — перебила Арель змію.
— Звісно, щодо нашої тривимірки.
Полонянка мала на увазі щодо 24мірки.

— Цікаве припущення, хоча ти помиляєшся. Наразі мова не про мене. Я знаю, ти є Матінкою під примусом, тому в тебе не може бути нащадків. Крім того, у тебе заблоковано бойові навички. Мабуть, теж Босом (Матінка лише ствердно кивнула). А мені треба знати, як протистояти зброї твоєї цивілізації.
Арель вказала на тризуб на кінці хвоста.

— Я не знаю, як вам це пояснити. Застосування відбувається лише на рівні підсвідомості.
— Гаразд. Якщо я зараз на тебе знову накину вогняні кайдани невеликої потужності, а ти спробуєш їх розрізати?
— Але ж я пообіцяла не атакувати.
— Атака на мене тобі нічого не дасть. Я лише прошу спробувати знищити зброю, яка тебе утримуватиме.

Змія моментально виявилася опоясана вогненними кайданами середньої потужності. Хоча поняття середньої лише щодо сил, які ми мали в даний момент. Але для того, щоб утримати в них Хеопса знадобилася б разів у сто менша сила.
Змія зробила різкий рух хвостовим тризубом. Хоча розрізати не вдалося.
— Каме? — Телепатичне запитання королеви.
— Знайшов, але моєї сили замало.
— Ліліт, на допомогу Каму.

— Готово. Арель, сподіваюся, ви знаєте, що робите, — невдоволений голос бурасика.
— Я ж казала, що нічого не вийде, — похмуро промовила змія.
— Спробуй ще раз.
З тризубця виник такий потужний спрямований магічний імпульс, що він видався видимим променем. Цей промінь легко перерізав кайдани, а Матінка завмерла від подиву. Арель полонила її у нові максимальної потужності, на яку була здатна.

— Спробуй ще раз, — Матінка зробила різкий рух тризубом, але ніякого імпульсу не з'явилося. Вона пробувала знову і знову. Марно.
— Не виходить, — винувато промовила Матінка.
— Бачу, бачу. Спробуй знову. Цього разу вийде.

Різкий рух тризубцем і найпотужніші кайдани виявилися розрізаними.
Змія незрозуміло дивилася на Арель. Потім недовірливо сказала.
— Це ви деактивували блокування Боса та знову його відновлювали?
— Яка різниця? Я чи не я.
— Ви можете безповоротно знищити мене, але я прошу вас спочатку допомогти мені.
— І чим я можу тобі допомогти?

— З огляду на те, що я до вас потрапила в полон у той час, як у обителі з'явився Господар, то, мабуть, і він теж у вас у полоні. Заблокуйте йому здатність користуватися зброєю моєї цивілізації, щоб я змогла його знищити.
Вона не просто просила. Вона благала.

— Припустимо, магічний тризуб у нього виявиться заблокованим. Але ти з ним не впораєшся. Адже його сила набагато вища за твою.
— Навіть якщо він буде в мільйони разів сильнішим, проти магії моєї цивілізації він нічого не зможе зробити. До того ж я відчуваю, що він із задзеркалля, а це ще один мінус для нього.

— Матінко, я подумаю над твоєю пропозицією, але не обіцяю. Мене цікавить ще один момент. Коли ти використовуєш свою зброю, в цей момент гостряки твоєї зброї розташовуються так, що потрібна мета знаходиться в точці перетину магічних імпульсів з кожного. А якщо вони будуть розвернуті в різні боки?

— Шановна імператрице, в такому разі буде вражено відразу три цілі, розташовані в різних координатах. Тільки потужність виявиться втричі слабшою. Хоча, що я вам пояснюю прописні істини, ви самі чудово це знаєте. Чи ви вирішили перевірити чи не брешу я?
— А якщо я скажу, що не знаю і навіть не володію цією навичкою? Ви мені повірите?
Змія замислилась.

— Якщо міркувати логічно, то таке неможливо апріорі. Я відчуваю, що ви маг, дуже сильний маг. Хоча побачити вашу силу не в змозі. Але маг, який не володіє навичкою моєї цивілізації, інстинктивно та панічно боїться присутності будь-кого з нас. Боїться навіть, якщо він набагато сильніший. Від вас навіть найменшого страху не відчуваю. Все ж таки..., — вона замовкла, розмірковуючи, — теоретично відсутність страху, можливо лише в тому випадку, якщо ви потрапляли під дію цієї зброї, проте залишилися в живих. Але таке неможливо, якщо ви не володієте такою ж зброєю.

— Інших варіантів немає? А якщо хтось послабить дію цього магічного імпульсу, скажімо, ціною власного життя?
— Ціною життя? Ні. Таке теж неможливе. Тільки істоти із задзеркалля можуть протистояти цій зброї. Та й то, слабких задзеркальців вона спопелить, а сильні зазнають впливу, схожого на потужний фізичний удар. На жаль, їх такою зброєю не вбити. Адже у них, за нашими поняттями, немає душі, духу. А цей магічний імпульс насамперед знищує дух істоти.

Раптом змія задумалася, наче пригадуючи щось.
— У юності один з учителів розповідав, що його врятував у бою особистий кріогенник, пожертвувавши собою. І то він врятував його не повністю, а лише від смерті. Від ослабленого імпульсу вчитель впав у кому. А після бою його підібрали шукачі та відправили на лікування. Хоча я не повірила його розповіді.
— Чому?

— Він стверджував, що його корабель був виготовлений у мікросвіті мікросвіту. Але це повний абсурд. Імператрице, якщо ви не володієте навичками та знаннями моєї цивілізації, дозвольте мені передати вам мої навички і не тільки їх. Хоча є ще не менш потужна та вбивча зброя моєї цивілізації, — у змії «очі» на каптурі заблимали всіма кольорами веселки.

— Ти маєш на увазі це? — королева вказала на очі, що переливались.
— Звісно.
— Я не хочу ризикувати собою. Адже при передачі ти можеш скористатися своєю зброєю та вбити мене.

— Є кілька фактів, через які я не тільки не можу робити замах на ваше життя, а й не хочу. По-перше, я пообіцяла. По-друге, у мене з'явився хоча і примарний шанс, але все ж таки шанс знищити ненависного Господаря. І заради цього шансу я без роздумів пожертвую власним життям. А якщо я спробую вас атакувати, ваші охоронці мене моментально знищать.

— Які охоронці?
— Хоча я нікого й не бачу, але відчуваю поряд не менше десятка розумних істот. Можливо, серед них є задзеркалець. У той же час, щось не складається. Для охоронців їх замало. Або ж вони мають силу порівнянну з вашою. У такому разі вони не можуть бути охоронцями.
— Я не заперечуватиму ваше припущення, і не підтверджуватиму. Це моя особиста справа і тебе не торкається.

— Вибачте, шановна імператрице, — змія склала свій каптур та покірно схилила голову.
— Я не імператриця, а королева. Все ж таки мені треба подумати. Каме!
Змія вмить заснула, а Кам з Ліліт з'явилися. За мить і інші деактивували невидимки. Арель відправила полонянку на корабель.

— Як вчинимо? — королева обвела всіх поглядом.
— Матінка повідала інфу, про яку я міг лише припускати. Крім того, прошу простити мене за прокол, при спробі отримати силу від Господаря, — чоус, перебуваючи у вигляді Духа, опустився на коліно. Але Арель його миттєво підняла.

— Бос Лін, від помилок не застрахований ніхто. Головне, що ви зробили певні висновки з допущеної помилки. У той самий час, маємо непосильне завдання: отримання сили та знань Господаря. Для нас (команди Джина) його знищення виявиться завершенням нашої операції. Але зараз і ви з нами (королева вказала на Ліна). А для вас кінцевою метою є знищення Боса, командира цього Господаря. Я не можу вас залишити, доки не завершимо цю операцію. Інші підтримують мене?

— Так! — гаркнули всі одночасно. Навіть Джин.
— От і добре. А тепер нам потрібно вирішити, як без втрат спробувати виконати обидва завдання.
Почалося бурхливе обговорення.