Частина 14. Взаємовигідна співпраця

— Джине, ви дозволите їм поставити декілька запитань? Якщо вони не заперечують, — той лише кивнув ствердно.
— Я перепрошую, — звернулася Арель до лінз, — ніхто у вас секретів вивідувати не збирається. Але ми, щоб відрізнити чи конкретизувати, до кого звертаємося, присвоюємо один одному імена. Якщо бажаєте, можете назвати ваші імена, чи віддасте перевагу, щоб ми якось вас назвали?

Лінзи переморгнулися і одна з них запропонувала нам самим присвоїти їм імена.
— Тоді я пропоную вас звати Ліном, а вас Льоном. Влаштовує?
— Що це означає? — поцікавився Льон.
— Нічого. Просто я взяла похідні від назви вашої форми життя.
— Я згоден.
— Я теж.

— Льоне, ви зможете нам допомогти здобути нову партію лінз-тварин? Поки що ми різниці між ними не помічаємо, а ви легко відрізняєте їх. Нам потрібна різноманітність. Адже в результаті бунту, влаштованого вами, ми втратили багато піддослідних. А Лін у цей час розповість нам, чим відрізняються один від одного ті, кого ми здобули у ворогів.
— Але я не маю бажання розділятися. Пропоную разом з другом допомогти вам здобути нових тварин, а потім ми разом пояснимо різницю між ними.

— Льоне, навіть не припускала, що ви такий боягуз. Судячи з того, як ви легко позбулися пастки Шамана, ви маєте значно більшу силу, ніж будь-хто з нас. Але ви боїтеся нас. У нашому розумінні це негідно бійця.
Того така заява дуже зачепила.
— Нічого не боїмося! З ким мені добувати тварин?
— Зі мною та Хрустом. Вперед?

Вони зникли. І тут подала голос Анжеліка.
— Ліне, ви довіряєте своєму другові?
— Чому ви цікавитеся цим? Ви щось запідозрили?
— Ліне, ви розповідали про те, що ваша цивілізація загинула. Ваш друг стверджує, що його цивілізація теж зникла, але я йому не вірю. Він не той, за кого себе видає. Від нього загрожує небезпека не лише нам, а насамперед вам. До того ж, у мене таке відчуття, що він не самотній. Він має цивілізацію. До того ж численну, — Лін замислився.

— У мене за першої зустрічі з ним теж з'явилося таке відчуття. Тим більше я не відчув від нього аури свого великого Дому. Хоча він стверджував, що є вихідцем з мого Великого Дому. Якийсь час мені здавалося, ніби він чужинець. Проте невдовзі це почуття зникло і зараз я його сприймаю як представника зі свого рідного Дому.
— Ви давно познайомилися з ним? І де? Якщо не вважаєте це таємницею.

— Я перебував у «полоні» свого ворога досить давно. Щонайменше одне коло планети навколо зірки. Замаскувався під тварину і скрупульозно збирав інфу про те, як ворог використовує їх у своїх цілях. Зрозумів, що природні потреби тварин використовують у боях проти ваших форм життя. У жодному бою не було втрат серед них.

Зазвичай я керував кількома групами. Але у бою з вами лише мої групи вижили. Незабаром після цього бою почали з'являтися нові тварини. До того ж з різних великих Домів. Де і як їх добували, з'ясувати не зміг. Згодом невеликі партії тварин почали зникати. Я припускав, що їх відправляють до іншого місця. Якщо нові партії з'являлися під вартою, зникали непомітно. Незабаром з'явився найголовніший мій ворог (Господар Дому). Я застосував усі методи маскування, щоб він не відрізнив мене від тварин. Мені навіть здалося, що він мене вирахував, проте не подав вигляду.

Незабаром з'явилася ще одна партія тварин, а серед них і Льон. Він теж маскувався під тварин. Ось так ми й зустрілися. Його також, як і мене зацікавило, куди зникають деякі тварини, поки ми не опинилися серед однієї з таких груп. В результаті ми потрапили до вас. А коли ви продемонстрували фрагменти бою, зрозумів, що саме від вас Господар зазнав поразки. Я хотів повернутись, але напарник порадив з'ясувати, хто ви і що ви.

— Джине, мені здається, що Арель та Хруст у величезній небезпеці.
— Шамане, не нагнітай обстановки.
— Ви вважаєте, що Льон шпигун від нашого спільного ворога? — стурбовано промовив чоус.
— Я не вважаю, а точно це знаю, — запевнила Лисиця, — Шамане, що тобі чуйка шепоче?
— Небезпека для обох величезна, але не смертельна. Прикро, що ми не можемо бачити фізичні тіла чоусів.
— Якщо ви мені довіряєте, то я можу дуже швидко наділити вас цими здібностями.
— Ліне, навіщо це вам?

— Я вже не знаю, кому вірити. Мабуть мене інтуїція не підводила, коли я відчув у ньому ворога, проте припускаю, що потім у результаті магічного впливу це відчуття було придушене. Я б беззастережно всі свої знання та силу вам передав, але це займе надто багато часу. Для передачі пропоную переміститися сюди, — миттєво чоус опинився за межами загону. Звісно ми рвонулися слідом.

Лише Ліліт залишилася на охороні. Передача багато часу не зайняла. Незабаром ми знову перебували в загоні. Проте тепер ми бачили не лише душі, а й фізичні тіла чоусів-тварин. Те, що ми раніше бачили, виявилося лише душами лінз. При переведенні погляду на когось з нас був потрібен якийсь мікроскопічний час, щоб побачити наші тіла, а не лише душі. Незабаром повернулися наші «здобувачі» з новою партією чоусів. Королева відразу ж почала обурюватись.

— Льоне, що за свавілля ви собі дозволяли? Чому ви під час упіймання зникали? Джине, вважаю, що від цих розмовляючих чоусів, толку ніякого. Нехай вони обидва вмотують на всі чотири сторони, а ми повернемось до себе. Навіть тих, хто не говорить, можна відпустити.
— Спокійно, Арель, спокійно. Довіра до вас, як до представників іншої форми життя, у нас похитнулася. Вбивати вас ми не збираємось. Тож ми вас відпускаємо з миром, — миттєво зникло силове поле, яке утримувало чоусів. Але Льон створив своє поле, що не дозволяло тваринам розбігатися.

— Я більше так не робитиму. Навіщо ви нас проганяєте?
Лін також не розумів, що трапилося. Він намагався поцікавитись у свого друга, проте той йому нічого не пояснював.
— Гаразд. Нам треба подумати, — відповів Джин, — ми скоро повернемось.
За мить ми всі опинилися у світі Кама.

— Королево, що за вчинки? Ви поставили нас у непривабливе становище перед чоусами.
Арель замість відповіді запитливо зиркнула на Лисицю.
— Ми мали рацію, — похмуро промовила Анжеліка.
— У чому мали рацію?!!! — буквально заволав Джин.
— У тому, що Льон таємний агент від Господаря? — я підтвердив здогади Арель та Лисиці.

— До речі, — перебила мене донька, — на фізичному тілі Льона є щось чужорідне, мабуть, жучок. Арель, вам з Хрустом потрібно також отримати деякі знання чоусів.
— Розколола? — запитала королева, а Анжеліка лише кивнула. Передали обом знання чоусів. Поки йшла передача, Люсі сиділа відсторонена, про щось замислившись. І раптом стрепенулась.

— Я зрозуміла. Наші фізичні тіла у поєднанні з фізичними тілами чоусів нагадують дійсність та відображення. Ми не могли бачити задзеркалля, доки Лін не надав нам «дзеркало». Я встигла побувати в тілі одного з чоусів. Воно складається також з різноманітних хімічних елементів. А ми намагалися виявити матеріальність у їхніх душах.
Думка та висновки Люсі зараз нікого не цікавила. Почалося обговорення, як нейтралізувати Льона, як дізнатися інфу з його пам'яті.

Повернулися до чоусів. Тепер королева могла бачити їхні тіла. Ми тільки встигли повернутися, як побачили, що Льон почав засинати. Він відчайдушно боровся з магічним сном, але той долав його. За декілька миттєвостей його тіло спало глибоким магічним сном.
— Це ви його приспали? — здивовано вигукнув Лін.
— Так, це зробила Арель. Ліне, якщо ви нам довіряєте, то пропоную вас перемістити в інший світ та інший час. Я теж хочу поділитися з вами частиною наших знань, — Джин сказав це так, що відразу відчувалося, що це говорить не звичайний Дух, а володар.

— Згоден.
Знову повернулися всі в мікросвіт, тепер з чоусом. Лише королева залишилася оновлювати магічний сон. Не уявляю, як їй вдалося приспати істоту, яка має значно більшу силу, ніж у неї.
— Ліне, ви готові до прийому наших знань? — поцікавився Джин. Проте чоус байдуже мовчав.
— Негайно повертаємось у 24 мірку! Тільки у минуле! Усі за мною! — заволала Люсі і, підхопивши нерухомого Ліна, рвонулася через простір та час. Ми слідом. Опинившись у макросвіті макросвіту, побачили, як фізичне тіло Ліна ледве починає рухатися, ніби після коми.
— Ліне, вибачте, ми не знали, що ви не в змозі перебувати в мікросвіті.

— Мікросвіт? Ви помиляєтеся, я можу перебувати в мікросвіті.
— Стоп, стоп, стоп, — запротестувала Люсі, — пропоную визначитися, який вимір для вас є мікросвітом, а який макросвітом. Як ви вважаєте, де ми зараз перебуваємо?
Чоус завмер, зосереджено прислухаючись до своїх відчуттів.
— Ми в макросвіті. До того ж за моїми відчуттями у минулому.

— Чудово. Чи можете ви переміститися в рідний вимір без переміщення в часі?
— Звісно. Хоча в мене таке відчуття, ніби я щойно отямився від коми.
— Якщо у вас достатньо сил, то рухайтесь, а ми за вами.
За мить ми опинились у дванадцятимірці. Лін уважно оглянув нас.
— Не очікував, що ви маєте таку навичку.

— Ліне, залиште в спокої наші навички. Якщо це для вас рідний вимір, то для нас це макросвіт. Прошу вас переміститися у вимір, який ви називаєте мікросвітом.
Чоус зник. За мить ми наздогнали його в тривимірці. Він не сподівався, що ми зможемо переміститися слідом.
— Як вам удалося?

— Ліне, ми вихідці з цього виміру. А ви можете переміститись в мікросвіт відносно даного виміру?
— Це абсурд, — невдоволено відповів чоус.
— Ви ж не дивуєтесь, що опинилися в мікросвіті від рідного виміру? А ми можемо переміщатися у мікросвіт від цього виміру. А Кам взагалі є вихідцем з нього. Якщо ви не боїтеся, то він наділить вас знаннями, як потрапити до його рідного виміру, щоб ви там не помирали. Ми переміщали ваших тварин у той вимір та різниці у їхньому стані не помічали. А ви мало не загинули, опинившись там з нами. Хоча ми раніше бачили лише душі тварин.

Кам передав чоусу знання з мікросвіту та можливість мотатись туди й назад. А за кілька хвилин всі перебували в рідному вимірі Кама.
— А як потрапити з цього виміру до його мікросвіту?
— Ліне, — з роздумами відповів мікробурасик, — я розумію, що і в моєму вимірі є мікросвіт, на превеликий жаль таких знань, щоб потрапити туди, у мене немає.

— Тепер я зрозумів, чому я мав відчуття, як від коми. Мабуть, ви зі мною переміщалися в цей вимір. Не втрачатимемо часу. Пропоную вам отримати мої знання та силу.
— Ліне, ви впевнені, що хочете ними наділяти нас? Це може бути секретом.
— Джине, я в цьому впевнений абсолютно, але нам доведеться перериватися. Ви не витримаєте безперервну передачу.
Лисиця зневажливо хмикнула. Лін лише посміхнувся у відповідь.

— Готові? — побачивши підтвердження, він наказав, щоб ми всі набули вигляду однакової форми життя. Саме наказав, а не запропонував і ніхто не наважився заперечити. Усі перетворилися на Духів.
— Ліне, почекайте. Як ви вважаєте, чи можуть наші кріогенники утримувати Льона в стані гіпнотичного сну?

— Якщо вони зможуть оновлювати сон щохвилини, то безумовно. Навіщо таке запитання?
— Справа в тому, що Арель залишилася на охороні та оновленні сну для вашого товариша. А якщо ваша передача затягнеться, їй потім теж дуже довго доведеться передавати отриману інфу.
— Якщо вона зможе повернутися в той час, коли перебувала, не за мить, а за декілька секунд, щоб не створити нової реальності, то її можна перемістити сюди ж.
— Вона може повернутися набагато (у мільйони разів) точніше.

За мить і королева опинилася разом із нами. Чоус знаходився у своєму істинному образі. Пішла передача. Спочатку невеликим потоком, потім потужнішим і потужнішим. Незабаром міць передачі була така, що у нас мізки скручувалися в трубочку. За моїми відчуттями, це тривало кілька діб, якщо не більше. Хоча через декілька годин після початку біля нас з'явився кораблик Люсі і зазвучала відновлююча мелодія для Духів. Мелодія створювалась не звуковими пристроями корабля, а гравітаційними. Для цього достатньо було мініатюрної потужності гравітаційної зброї. Але ця мелодія нас здорово підживлювала. Зрештою, мука припинилася.

— Я припускав, що ви слабкі, проте не сподівався, що на стільки. На превеликий жаль, передачу вам доведеться терпіти більше ста тисяч сеансів такої ж тривалості. Ще не передумали?
Джин хотів відповісти, та я його випередив.
— Ліне, від отримання сили ніяка розумна істота, перебуваючи в доброму здоров'ї, не відмовиться. Щодо наших сил, то в моїй цивілізації є приказка-афоризм: проти лому немає прийому. І відповідь: є прийом – ще більший лом. Іншими словами: на будь-яку силу знайдеться інша, більша ніж перша.

— Шамане, я вас зрозумів. Але вам необхідно відпочити та набратися сил.
— А вам?
— Звісно, я міг би витримати всю передачу за один прийом, але підкріпитись не відмовлюся.
— Якщо ви приймете вигляд нашої форми життя, ви зможете поповнити свою енергію, тим самим, що й ми? Чи вам потрібна така сама їжа, що й для тварин?

Чоус прийняв образ Духа, але ніхто з нас не зміг стримати поблажливої ​​усмішки. Якщо на нього дивитися, як бачать лінзи, перетворення ідеальне. А якщо так, як це бачимо ми, то підстава легко виявляється.
— Ліне, вибачте, — подала голос королева, — але для ваших одноплемінників таке перетворення ідеальне, а для нас непереконливе. Ліліє, ти в змозі наділити Ліна навичками, щоб він міг приймати образи Духа, кремніка, білкового?

— Не доводилося жодного разу, — збентежено відповіла та, — проте спробую.
Минуло кілька секунд.
— Ліне, я зараз змінюватиму вигляд, а ви постарайтеся повторити за мною.
Ліліт прийняла вигляд кремніка. Чоус зробив те саме. Ми мимоволі відсахнулися, бо були в образах Духів.

— Майже правильно. Ви прийняли вигляд кремніка без ізоляції температури. Ось такий (вона теж прибрала термоізоляцію), а тепер спробуйте ізолювати (Ліліт застосувала термоізоляцію, чоус повторив точно). А тепер перетворюємося на Енергіків.
Чоус забарився, але зміг перетворитися. Дівчина пояснювала та показувала, як легко можна в цьому вигляді змінювати форму. Лін чітко повторював за нею. Потім перетворилися на Духів. Теж коротка інструкція та пояснення.

— Білковий вигляд у відкритому космосі вам набувати небажано. Для цього потрібний скафандр або інший засіб захисту. Ви чудовий учень.
— Ліне, — знову втрутилася королева, — зараз я передам вам навички ще двох форм життя.
Арель навчила його перетворюватися на фабринів та бурасиків. Потім вона потренувала у перетворенні.
— Каме, ваша форма відрізняється від тієї, що я навчила, — звернулася до нього королева.

— Арель, буде зроблено, — він перетворився на мікробурасика, — бачите відмінність від тієї форми, що вам показала Арель і тієї, на яку я перетворився? — Заблимотів Кам.
— Різницю бачу, але конкретно пояснити не можу.
— А зараз?
Лін прийняв вигляд Кама. До того ж навіть ми не могли відрізнити від оригіналу. Лише відчували, хто з них хто. Люсі створила слабенькі вогняні кайдани. У Ліна проскочив страх, але він його придушив.

— Для моєї форми життя ця грізна зброя є їжею, — Кам миттю «зжер» кайдани, Люсі створила нові. Лін зі страхом наблизився до них і вмить з’їв.
— Джине, — збуджено замиготів він, — створіть цю зброю такої потужності, як ви використовували у бою.

Моментально виникли кайдани колосальної могутності, але вони проіснували трохи більше миті. Чоус їх з'їв, і почав радісно блимати. Хоча ми опинилися в глибокому шоці. Ніхто з нас, крім Хруста та Ліліт, не могли впоратися з вогненними кайданами такої потужності, а тим більше зжерти. Незабаром Лін разом з нами перебував на кораблику Люсі і, прийнявши білковий вигляд, їв те саме, що й ми. Роботи не встигали йому підносити їжу.

Потім шість годин відпочинку і для нас знову муки. Декілька діб отримання сили. Перекус, шість годин відпочинку і знову. Але тепер Лін примудрявся навіть під час сеансу плавно збільшувати міць, зрозумівши, що ми все спокійно сприймаємо. Сеансів за десять ми влаштували і йому підлість. Відтворили мелодію, що паралізує. Чоус завмер і навіть після мелодії, яка відновлює, він не міг кілька секунд зробити хоча б найменший рух.

Після цього почали відпрацьовувати імунітет, бо Лін піддавався на мелодії навіть швидше від Духів. Ми витерпіли вже кілька тисяч тривалих сеансів, а передачі, здавалося, не буде ні кінця, ні краю. Хоча тепер «графік» трохи змінився: кілька діб виснажливого здобуття сили, трапеза, відпочинок, спаринги між собою, потім багатогодинне «знущання» над Ліном щодо вироблення імунітету. Хоча невдовзі до наших бійок почав приєднуватись і чоус.

Він відчував себе невпевнено лише кілька спарингів. Потім, зрозумівши, що ми можемо воскресити будь-кого після смертельного прийому чи удару, почав нас по черзі безжально вбивати. Не вдавалося йому це лише з королевою. Її магія відводила блискавичні смертельні удари убік. Цікаво було спостерігати за Ліном, коли він уперше промазав.

У наступному спарингу з королевою він застосував таку силу удару, що тих, хто проводив бійки неподалік, закружляло, як сніжинок на вітрі. Але навіть такий потужний та блискавичний удар не досяг мети, а пронісся болідом повз Арель у частках міліметра від неї. Вона від самого руху закрутилася, не в силах зупинитися, але удару по ній не вийшло.
— Арель, навіщо вам здобуття сили? Адже ви сильніші за мене.