Частина 11. Небезпеки паралельного світу

Зненацька виникло відчуття величезної небезпеки.
— Любий, тобі знову загрожує смертельна небезпека, — залунав у голові стурбований голос Лії.
— Арель, — звернувся телепатично до королеви, — мені здається, що наші пригоди лише починаються. Приймай керування.
— Знову мені, — обурилася королева, але накази військам почала віддавати, — увага всім командувачам! Управління військами переходить до мене! Негайно переміщуємось за межі планетарного захисту. Активуємо маскування максимально! Кремніки! Розмістіть свої флоти для створення захисної кулі максимальних габаритів. Після створення ви теж повинні опинитися всередині!

Раптом спалахнули захисні поля галактики (вчасно ми встигли спорудити цей захист). Судячи з інтенсивності, у них гинули не лише мільярди Енергіків, а й бойові кораблі. Секунд через п'ятнадцять галактичний захист виявився зруйнованим, хоча агресорів залишилося живими лише кілька тисяч, а їхні кораблі знищені всі. Миттєво після руйнування галактичного захисту виник величезний портал, з якого, як з рогу достатку, вилетіло понад мільйон бойових Духів із охоронними Енергіками.

— Це війська Господаря Дому, — поінформував телепатично Ліч, а кумець підтвердив його інфу. Королева мовчала, ніби це її не стосувалося, хоча всі з нетерпінням чекали наказу. А серед військ, що з'явилися, почалися обурення. Обурювалися командири легіонів, що це помилка, і тут нікого немає.
— Перевіримо. А ти вирішив відсидітися? — залунав невдоволений на когось голос, і невдовзі переміщенням з'явилося величезне військо Енергіків. Лише після цього прозвучав наказ королеви:
— Кремніки! Кам!

Моментально виникла силова куля кремніків, яка охопила собою всі армії (і наші, і ворожі). Намагаючись пробитися через цю кулю, загинули б будь-які війська. При цьому не зруйнувавши цю пастку, а лише збільшивши її міць за рахунок енергії, що звільниться від загиблих. Ймовірно, виявився задіяний не лише повний склад кораблів, прихованих під чудовими маскуваннями, а й сила всіх кремніків-бійців, бо міць цієї універсальної пастки виявилась колосальною навіть за нашими мірками. А за секунду почувся голос Кама:
— Обидва командири приспані.

— Дякую, — подякувала йому королева, — всім кораблям узяти під приціл ворожі війська. Прониро! У разі небезпеки ти знаєш, що робити. Шамане, тепер знадобляться твої дипломатичні здібності.
— Я зрозумів, — деактивував маскування. Моментально в мій бік рвонулося близько половини супротивників, — нікому не рухатися!
Всі завмерли від навички Хеопса, за допомогою якої я їх знерухомив.

— Бійці! Ваші командири у мене в полоні! Звісно, я міг би вас знищити, так само, як і зупинив, але мені не потрібні зайві смерті.
— Чужинцю, ти блефуєш! Доведи, що Господар Дому та його заступник у тебе в полоні! — крикнув хтось із командувачів, не маючи змоги зрушити з місця.

Моментально переді мною опинилися в сонному стані дві істоти: Дух та Енергік. Сонного Енергіка я побачив уперше. Все ж таки не вкладалося в голові, як може енергія, хоча і розумна, спати.
Духа помістив у вогняні кайдани, а Енергіка у павукові варканівські тенета (фізичні та магічні). Мікробурасик навіть без підказки «розбудив» їх. Господар моментально почав сипати прокльонами і намагатися розірвати вогняні кайдани, а його заступник, зрозумівши, що звільнитися не вдасться, мовчки спостерігав.

— Шамане, відчуваю, що під личиною Господаря чужинець, — захвилювалася Лисиця.
— Заткнися! — гаркнув я на Господаря і той замовк, ніби вимкнули звук.
— Бійці, якщо ви пообіцяєте не атакувати мене, я поверну вам здатність рухатися.
— Обіцяємо, — відповів хтось з командирів. Проте варто їм отримати можливість рухатися, як кілька Духів кинулися в мій бік. Хоча вони лише почали рух, а вільні жителі не пропустили можливості повправлятися у швидкості та влучності. Порушники перетворилися на маленькі шматочки нейтронки, не подолавши й третини відстані до мене.

— У будь-якій отарі знайдеться паршива вівця, — беззлобно парирував я на цей напад, — це дрібниця. Мені здається, ніхто з бійців не знає, що ви всі підкорялися чужинцю. Прийняти справжній вигляд!
Господар перетворився на зовсім іншого Духа. Чимось схожого на того, який впроваджувався в тіло Повелительки. Його заступник невдоволено заборсався у тенетах.

— Як же я не помітив біля себе чужинця!? — почав він обурюватись.
— Батьку Альте, якщо пообіцяєте поводитися неагресивно і нікого не атакувати, я вас випущу з сіток.
— Обіцяю, хоча цього чужинця треба знищити. І мене звати не Альт, а Альп.
— Хто посміє мене атакувати?! Альпе, якщо тобі набридло твоє існування, нападай!
— Я пообіцяв чужинцю не нападати, який чомусь багато в чому схожий на мого покійного сина.
— А так? — я перетворився на Енергіка.

— Синку, ти живий? — прошепотів Альп. І тільки прийнявши знову вигляд Духа, я відповів.
— На жаль, ви помиляєтеся, але ми ще про це поговоримо. Страже! Де тебе носить? Ти бачиш, що діється у твоїх володіннях? — Той лише проявився, миттєво спробував звільнити чужинця. На його величезний подив, сил виявилося замало.
— Шамане, ти знахабнів! Випусти Господаря з кайданів.

— Господаря?! Страже, ти сліпий? Невже не бачиш, що перед тобою чужинець, який гробить підконтрольний тобі простір?
— Шамане, — почувся в голові голос королеви, — Страж перебував під сильним гіпнозом, а твоє запитання його зруйнувало.
— Це ти — чужинець! Навіщо ти мені навіюєш спотворений вигляд? — почав обурюватись Страж.
— Страже, ти помиляєшся, під личиною місцевого справді ховався чужинець. Адже я теж не міг пробити його захист. Хоча чого гріха таїти, навіть не намагався. Все ж таки кілька тисяч років тому у мене з'являлося таке відчуття, ніби Господар різко змінився, і я деякий час не відчував від нього рідної аури, — заперечив зам Господаря, — чужинцю з виглядом мого сина, я тобі пообіцяв, нікого не атакувати, але такого я не можу витерпіти. Прошу дозволу на поєдинок з цим мерзотником.

— Командире, якщо ви порушите своє слово, то втратите авторитет. Хоча існує інший варіант. Світовими законами не заборонено виставляти на поєдинок замість себе будь-якого бійця. Дозвольте мені замість вас битися з цим негідником, — подала голос Анжеліка і змінила свій вигляд на Енергіка. Зам повернув голову в її бік і в нього перехопило подих.

— Генерал Ант?! Ти ж загинув!
— Як бачите, я живіший за всіх живих.
— Але ж ти не впораєшся. Господар тебе знищить за мить.
— Альпе, твій генерал сам напросився. Я вимагаю поєдинку з ним, а з тобою я потім розберуся, — заявив Господар, просканувавши Лисицю і побачивши Енергіка 21 рівня, зрозумів, що цей Енергік на порядок слабший за нього. Хоча, якщо порівнювати з іншими бійцями, це був дуже потужний Енергік.
— Тож так тому і бути. Початок поєдинку – зникнення кайданів. Попрошу всіх бійців відійти на безпечну відстань. Тільки не торкайтеся захисної кулі – загинете без можливості відновлення.

Тільки встиг деактивувати кайдани, як Господар ударив батогом. Колись такий самий удар він (точніше, не він, а Господар у моєму рідному світі) застосував, коли я бився в парі з Анжелікою. Якщо тоді схибив, то тепер тим більше. Лисиця змогла перехопити цей батіг і ніби приклеїла противника до своєї зброї. І в цей час нанесла найпотужніший хук знизу. Незважаючи на те, що бійка відбувалася в безповітряному просторі, здавалося, пролунав брязкіт броні об броню.

У Господаря теж виявилася броня-хамелеон, яка змінювалася відповідно до вигляду власника. Тому дівчина застосувала той самий метод, що колись Люсі проти неї. Вона провела по противнику кулеметну чергу слабших ударів. За якусь мить на супротивника обрушилося понад триста ударів, які не могли нокаутувати супротивника. Хоча його бронька відстежувала кожен удар.

Такого «барабанного дробу» броня Господаря не витримала. Точніше вийшло з ладу управління бронькою, і противник вже не міг змінювати вигляд, бо тепер вона не відстежувала зміни. Анжеліка пройшлася кігтиками Мауренів по морді супротивника. Там завжди броня найслабша. Тому їй вдалося не лише пошкодити її, а й розполосувати морду від вуха до вуха.

У принципі нічого нового вона не застосовувала. З її боку бійка йшла на найпримітивнішому рівні. Раптом у супротивника з'явилася зброя. Щось на кшталт величезного ятагана. Помилка Господаря полягала в тому, що він намагався завдавати ударів цією холодною зброєю в найуразливіші місця: коліна, лікті, пояс. Анжеліка не була б собою, якби не застосувала свого віяла, розробленого нею ще в дитинстві.

За кілька ударів противник практично втратив свою зброю, яка перерізалася віяловими броньованими пластинами, як цигарковий папір. Одночасно з таким «пасивним» захистом, вона, не поспішаючи, метала шакрами. Противнику вони не завдавали шкоди, а броню розрізали, і вона шматками відвалювалася. А противник навіть не помічав, що поступово на ньому броні дедалі менше.

У даному випадку Лисиця використовувала той самий метод, що й Арель проти Матена. Все ж таки королева це робила за допомогою магії, а Анжеліка застосовувала безвідмовну зброю Землян — мінішакрами. Ось тільки виготовлені вони були за найновішими технологіями, і за певної навички могли пошкоджувати навіть нашу броню. У мене закралася підозра, що Анжеліка за допомогою магії блокувала тактильні відчуття у Господаря, бо всі бачили, як у нього відвалюються шматки броні, а він цього не помічав.

Несподівано Енергіки-охоронці Господаря кинулися йому на допомогу. Проте випередити вільних жителів Пронири їм не вдалося. Вже на півдорозі вони всі загинули, від них залишилась лиш мертва енергія. Ніхто з тих, хто спостерігав за поєдинком, не встиг навіть обуритися. Адже наші кораблики у тривимірці були живі, бо їх виготовляли у мікросвіті Кама. Тому й проявили ініціативу, не чекаючи наказу.

Лише коли з лап противника злетіли залишки броньки, він зрозумів, що залишився голим. Зате тепер він міг вільно змінювати свій вигляд. Лисиця давно могла б знищити Господаря, але вона відверто знущалася з нього. Хоча той уже зрозумів, що при скануванні не зміг пробити її маскування, проте було пізно.

Він перейшов у глуху оборону. Зброї в нього не лишилося. Атакувати без броні — верх нерозсудливості. Тому він уважно відстежував рухи свого супротивника, намагаючись помітити помилку та підловити. Здається, спіймав. Коли Лисиця виконувала кульбіт для нового удару, вона на мить опинилась до нього спиною. Господар почав удар, припускаючи, що, розвернувшись, вона напореться на його зустрічний удар.

Майже так все й вийшло, проте з одним нюансом. Під час розвороту дівчина змінила вигляд на кремніка, а в її лапах виявився високотемпературний щит. Половина кінцівки супротивника встигла не просто згоріти, а випаруватися від температури в мільйони градусів, перш ніж у нього спрацювала реакція, і він припинив удар, терміново тікаючи від свого супротивника і на льоту змінюючи вигляд, щоб усунути пошкодження.

Лисиця легко підловила момент, коли він перетворився на Енергіка, і відтяла у нього пристойну частину енергії, моментально оприбуткувавши її. Сил у Господаря поменшало. Після цього були і файєрболи впереміжку з аісболами, і припікання тіла смолоскипами багатоголовим драконом, і крижаний вихор Турга. Навіть фіолетові ртигівські промені з очей, які «відрізали» одну з кінцівок противника.

Анжеліка демонструвала весь набір навичок та умінь. Декілька разів вона пускала в дію кіптюрики Мауренів. Кілька разів починали рух вампірські ікла, проте вона вперто повертала їх назад. Тричі на мить завмирала, пускаючи в хід імпульсну гармату Землян, а потім, посміхаючись, кілька миттєвостей чекала, поки серце супротивника почне знову функціонувати.

Нарешті, їй набридло знущатися зі свого супротивника. Зробила один удар, яким вирвала серце супротивника з грудей і стиснула його, як у м'ясорубці, перетворюючи на фарш. У цей час Дух залишив тіло, яке вмирало. Я припустив, що вона розсіче його скакалкою, але вона вчинила по своєму: задушила, як колись робив Віс, майбутній чоловік Тріади. Як гине Дух від ядухи, я ще не бачив. Але життєві сили його покинули. Залишилася лише мертва енергія.

— Командире, я відстояв ваш авторитет?
Зам не встиг відповісти, як ближні бійці у привітанні схилилися перед ним.
— Хай живе Господар Альп!
— Підніміться, не треба цього поклоніння.

— Господарю, ви зможете повернути всі війська на місця їхньої дислокації? — поцікавився у Альпа, той лише ствердно кивнув, — звісно, я вам наказувати не маю права, але чи ризикнете ви без охорони на якийсь час залишитися з нами? — кремніки відразу деактивували захисну кулю.
— Звісно, ​​— за мить усі війська зникли. — Страже, тебе теж не затримую. Вільний.

— Як скажете, командире. Все ж таки небезпечно з Шаманом залишатися наодинці. Хоча він не сам, а з ним чисельна армія.
— Якось обійдуся без твого скиглення.
Страж розтанув. Після цього знову виникла захисна куля.

— Шамане, я так розумію, ти з паралельного світу. Значить, у ньому ти не загинув. Можливо, в ньому був я, тобто не був, а є.
— На превеликий жаль, там уже немає в живих мого батька. Він пожертвував собою, коли я бився проти Господаря в парі з Лисицею (я кивнув на Анжеліку). Розкажіть, як загинув ваш син.

— Як? Загинув через дурість. Посварився зі мною і хотів втекти в минуле. Але виявився без навичок переміщення у часі. І єдине, що йому вдалося, потрапити на Землю та дати життя білковому. Виріс він бунтарем та шукачем справедливості. За місцевим календарем там йшов 1715 рік і місцевий правитель Землі Папай виношував плани, як знищити своїм флотом конкурента (Віса), навіть не припускаючи, що той є Духом, і який, щоб не провокувати людей, втік зі своєю цивілізацією на іншу планету.

Я послав одного з найдосвідченіших бійців, командира легіону, генерала Ліна, щоб повернув мого сина назад. Вони зустрілися, проте події у білкових закрутилися так, що їм обом стало не до того, щоб повернутися. Обидва борці за справедливість, хоча на той час у космічному флоті Землян назрівав бунт. Тоді я ризикнув і послав свого заступника, генерала Анта, щоб він примусово повернув обох, навіть якщо доведеться знищити їхні білкові тіла.

Сталося неймовірне. У той час, коли він там з'явився, почався бій між космічним флотом Землі і невеликим флотом кремніків з сусідньої планети, який тільки що вийшов у космос, під командуванням Грума. Усі троє (мій син, Лін та Ант) опинилися на одному кораблі. Не дочекавшись наказу Папая, самовільно рвонулись у бій. Вважаю, вам нема рації пояснювати, що проти високотемпературного корабля кремніків, кораблю білкових не вистояти. До того ж, гадаю, що вони, крім Анта, навіть не уявляли, що це космічний корабель.

Ймовірно, Анту не повірили та згоріли від тарана з кораблем кремніків. Від величезної температури не врятувалися навіть самі енергіки, а не тільки білкові тіла, в яких вони тоді перебували. Хоча цілком можливо, що їх знищила решта флоту Землян гравітаційкою разом з кораблем кремніків.
— Невже на той час у Землян був боєздатний космічний флот?

— Звісно. На той час за міжпланетними мірками Папай мав досить сильний флот. Хоча він його періодично гробив, як до цього, так і після цього. Тільки поява Шамана, який багато в чому нагадував своєю поведінкою мого сина, все змінила. А коли він знищив Нора (досі про це суперечливі відомості, як міг білковий знищити вищого Духа), то Господар прокинув портал назад, щоб цього баламута знищили свої ж при поверненні.

Наскільки мені відомо, портал сюди прокидав Господар паралельного світу, вихідцем якого є Шаман. Після того, як Шаман відлетів, на деякий час у всесвіті встановилася відносна тиша. Намісник світлих Віс у співдружності з Повелителькою легко захищали свої володіння від будь-яких посягань. Проте несподівано намісник зник, залишивши замість себе іншого Духа, якого невдовзі темні знищили, а Повелителька почала сіяти смуту, ніби вона діяла на шкоду розумного життя у всесвіті.

У Духів теж незрозуміло, що діялося. Я багато разів намагався особисто з'ясувати, що тут трапилося, проте Господар у таких випадках знаходив для мене важливіші справи. Раптом він сам сюди рвонув, як скажений, та ще й мене виставив бунтівником. Ну, а далі ви самі все знаєте. А як події розвивалися у вашому паралельному світі? Хоча мені здається, що цей Дух місцевий (він вказав на Віса), тільки сила в нього така, що мені не вдається пробити маскування.

— Ви маєте рацію, Господарю Альпе. Я і є той намісник, який несподівано зник. Мені Шаман запропонував приєднатися до його команди, і я погодився. Замість себе залишив чесного та амбітного молодого Духа, хоча, як ви повідомили, він не зміг вижити у цьому жорстокому світі. Про те, що саме відбувалося в паралельному для вас світі, може розповісти Шаман.

— Я справді відбрунькувався від заступника Господаря Альта. Можна вважати, що мій батько – це ваш двійник у моєму світі. Так, і в мене характер теж не відрізнявся від характеру вашого сина. Хоча я в пізнішому віці втік від батька і почав пересуватися в часі. Мабуть, щось пішло не так, і я застряг у часі. Вселився в білкового на Землі на межі 20-го та 21-го століття за місцевим обчисленням.

Це було майже шість тисяч земних років від реального часу. Батько Альт, намагаючись мене повернути, послав командира легіону Енергіків, генерала Лі, щоб умовив мене повернутись (я показав на Лію). Але ми порозумілись. Змогли підняти одне одному використання мозку своїх білкових тіл до максимуму, до 98%. Я припускаю, що це відіграло ключову роль.

У той час на Землі не існувало космічного флоту, а генералу Лі довелося після нетривалого перебування в моєму часі, повернутися до себе у свій час. Незабаром я приєднався. А далі мене закрутив вир подій. Порятунок одного з керівників іншої цивілізації. Земляни помилково вважали цю цивілізацію ворогом Землян. Проте з врятованим ми стали нерозлучними друзями.

Багато різних смертельних пригод припало на нашу долю. Інколи здавалося, що це все — кінець життя. В останній момент ніби якесь провидіння рятувало. Нас з генералом Лі занесло у ваш паралельний світ. Виною всьому моя надмірна цікавість. Проте й тут неприємності нас не залишили. Батько Альт вирішив повернути свого бійця, вбивши його білкове тіло, хоча генерал не підкорився і тривалий час перебував у комі.

Коли рішення генерала все ж таки перемогло, ми за допомогою Віса змогли навести відносний порядок у всесвіті. А потім моя бійка з Нором, у якій мені допомогли світлі Духи, від них я отримав додаткову силу. Незабаром, як ви сказали, Господар нам прокинув портал, щоб ми загинули під час виходу з нього. Але нам вдалося неймовірно вижити, знищивши місцевий дозорний корабель.

Невдовзі батько Альт під тиском Господаря вирішив все ж таки повернути нас, спочатку позбавивши мене додаткової сили. Для цього він послав свого заступника, генерала Анжа (у моєму світі двійник вашого покійного заступника). Це він зараз врятував вашу гідність і честь командира.

Незабаром мені довелося битися з Господарем за підтримки Анжа, Лі та інших друзів. Величезну допомогу у цій бійці надав генерал Хруст, командир флоту кремніків. А у вашому світі він став причиною загибелі. Сподіваюся, ви знаєте, що крім тривимірки, в якій ми знаходимося, і численних швидкісних просторів, існує макросвіт (12 мірка). Проте світ нескінченний.

Існує також макросвіт макросвіту (24 мірка). Нам довелося побувати не тільки в макросвіті, але і в макросвіті макросвіту. А також і в мікросвіті по відношенню до нашої тривимірки. А в даному випадку ми напросилися побувати на Батьківщині Віса. Мені чомусь здається, що з'явилися вчасно.

— Про макросвіт я багато знаю і неодноразово бував там. А мікросвіт та макросвіт макросвіту поза моїм розумінням. Мені дуже цікаві ваші пригоди там і там, але я чудово розумію, що мені не належить знати тієї інформації. Я вам і так вдячний за безцінну допомогу. Вибачте, мені час. А ви гостюйте стільки, скільки забажаєте.

— Шамане, тут дехто дуже хоче зустрітися з тобою, — промовив загадково Віс.
— Кому я знадобився?
Раптом з'явилися три сильні Духи та, опустившись на коліно, покірно схилили переді мною голови. Щось було в їхньому вигляді до болю знайоме.

— Перепрошую, але я не ніяк вас не можу згадати. Якщо для вас минуло не більше століття, то я помотався часом так, що для мене пролетіли багато тисячоліть.
— Намісник Віс колись направив нас під командуванням свого заступника до вас на допомогу.
— Тепер згадав. Вами командував Вос. Де він сам?

— Шамане, вибачте, але наш командир загинув. З двадцяти Духів, які тоді з вами літали до Сатурна, живими залишилися лише ми втрьох. А де ваша дружина, генерал Гера?
— Та, тут я, тут. Але вас я не пам'ятаю.
— Ви не могли пам'ятати нас. Бо поки що ми з Шаманом працювали, ви в цей час з Нором…е…
— Ну, так. Як цей паршивець зраджував мені, то ніхто не пам'ятає, а варто мені раз оступитися і всі згадують століттями.

— Генерале Гера, ми не хотіли вас образити. І чудово розуміємо, що ви були не в змозі протистояти вищому Духу. Він мав величезну силу в порівнянні з вами. Ніхто з Духів не зміг би самотужки протистояти Нору, та й Шаман зміг лише завдяки силі світлих Духів Всесвіту. Ми вас не звинувачуємо, лише шкодуємо про те, що трапилося, і дуже раді, що ви живі і не під впливом темного верховного.

— А зараз Нор зміг би поборотися зі мною? — Лія повністю прибрала маскування сили, а потужних Духів сплеском сили закружляло, як сніжинок на вітрі. Вона відразу ж відновила маскування, проте Духи ще близько хвилини не могли впоратися зі сплеском сили.
— Ого! Проти такої сили навіть Великий Бос не встоїть. Але ми хотіли побачити Шамана, сподіваючись, мотнутися з ним у його паралельний світ. Наміснику Вісе, ми і вас просимо про це.
— Бійці, це питання може вирішити тільки Шаман, — Духи обернулися до мене і благаюче дивилися.

— Хлопці, я дуже вас поважаю. А тепер скажіть мені: ви відчули силу Гери?
— Колосальна!
— Як я вже казав, що від моменту нашої зустрічі для мене та моїх друзів з мого рідного Всесвіту промайнули тисячоліття. Тепер кожен з нашої команди має силу в мільйони разів більшу, ніж сила будь-якого Бігбоса.

Припустимо, ви увіллєтеся в нашу команду. І як вас підтягувати до нашої сили? Це важче, ніж підтягти до вашої справжньої сили Духа, якому не більше десяти діб від народження. Я навів таке порівняння не для того, щоб принизити вас, а щоб показати, що це нереально. Сподіваюся ви бували не лише у швидкісних вимірах, а й у макросвіті. І бачили, наскільки там сильні воїни. А в макросвіті макросвіту бійці мають ще більшу силу. Але навіть вони слабші за нас.

Хлопці, не ображайтесь, але я не можу вас взяти із собою. Крім того, тут у вашому світі дуже потрібні потужні бійці, яких не вистачає. Ви тут набагато потрібніші, ніж десь на чужині. Колись ви мені допомогли. Допомогли тим, що додали сил, щоб перемогти Нора. Я пропоную вам додати сил та знань, щоб ви стали не просто потужними, а унікальними. Чи згодні на отримання додаткової сили?

Перш ніж Духи відповіли, втрутилася Лія.
— Бійці, ви не заперечуватимете, якщо особисто я вам додам сил?
Духи від радості тільки й змогли радісно кивнути. Лія забрала Духів на Горгону і вмить кораблик зник. З'явився він за мить. Духи знову постали перед нами. Просканувавши, зрозумів, що тепер їхня сила збільшилася в сотні тисяч разів.

— Геро, чи не занадто багато ти їм передала? — поцікавилася Арель.
— Якраз. Їхня сила на порядок вища, ніж Повелительки. Так і має бути. Адже майбутній намісник чи Рон, як вищий Дух, повинен мати набагато більшу силу, ніж Повелителька.
Ми побували на місцевій Землі, зустрілися з президентом цивілізації і невдовзі повернулися до свого світу.