Частина 10. До Віса у паралельний світ

Пари зникли у супроводі Духів, які займалися облаштуванням обителі.
— Куди вони урвали? Я ж не знаю, де вони мешкатимуть! — обурився місцевий Фараон.
— Вибачте, — заперечила Тріада, — але вам не обов'язково знати. Ніхто, окрім їх самих, цього не знає. А коли настане час навчати молодь, вони самі їх приведуть до вас. Це не пов'язано з довірою чи недовірою до вас. По-перше, ніхто не має цього знати. А по-друге, що менше розумних істот про це знає, то більша ймовірність уберегти ці пари. На даний момент жодної допомоги вони не потребують. Їхні обителі облаштовані та захищені набагато краще, ніж ваша цивілізація.

— Мати Духів, ви маєте рацію. Але не маючи про них інформації, здається, ніби їх нема.
— Ото й добре, що так здається. А те, що у вашому світі з'явилися матері Духів, ви скоро зможете зрозуміти по збільшенню народжуваності. І ще. Ви зможете викликати до себе Отця Духів. Тому, прошу вас, знайдіть 4-8 подружніх пар з різних цивілізацій. Вони повинні бути з неагресивних і мати талант управління масами, бажано з рівнем використання мозку до 98%. Це будуть майбутні правителі своїх цивілізацій. Ви маєте їх передати Отцям Духів. А де вони їх поселять, знатимуть лише вони.

— Вийдуть унікальні цивілізації предтеч? Невже таке можливо?
— Так, шановний Фараоне, ви маєте рацію, — Фараон розплився в задоволеній посмішці.
— Все, вільний! Більше тебе не затримую.
— Слухаюсь і підкоряюся, шановний Господарю Дому, — лише встиг Фараон зникнути, як Джин створив величезну захисну кулю кремніків.

— Незважаючи на те, що Янголи твої бійці, — звернувся він до Хеопса, — все ж таки я пропоную їх поки що відпустити до себе. Щось на кшталт відпустки. Нехай відпочинуть у своїх цивілізаціях.
— Джин, скажіть, як потрапити до паралельного Всесвіту? — поцікавився Віс, а я відразу відчув смертельну небезпеку.
— Вісе, ти хочеш побувати на Батьківщині?
— Так, — тепер уже всі відчули небезпеку.

— У цьому вимірі ви маєте таку навичку. Але без необхідних мап ви нікуди не зможете потрапити, в жоден з паралельних Всесвітів, якщо раніше там не бували. Тільки Хеопс може створити портал у потрібний Всесвіт і лише у своєму світі. Хоча я не бачу сенсу вам туди пірнати. А у ваших вимірах я не знаю, чи є у когось з вас така навичка.
— У мене є така навичка, — подав голос Ліч, — але я можу прокинути портал у паралельний Всесвіт тільки по своєму Домі. Мап паралельних Всесвітів з інших Домів у мене немає.

— Що ви фігнею маєтесь? Вісе, ми ж тебе якимось чином переправили з твого паралельного Всесвіту до свого. Значить, зможемо і назад повернути. Але я також з Герою хочу там побувати. Ти не заперечуєш?
— Буду дуже радий, — проте відразу ж загелкотіли решта Янголів.
— Вісе, чому решту не запрошуєш? Ми також хочемо.
— Друзі, — Віс так розчулився, що навіть сльози навернулися, — як ви могли таке подумати? Пропоную всім складом Янголів змотатися на мою Батьківщину.

— Вісе, я не належу до команди Янголів, але мені дуже цікаво. Я жодного разу не бувала у паралельному Всесвіті. Візьміть і мене з собою.
— Арель, я з величезним задоволенням, але чи відпустить вас Бос Ханг?
Королева подивилася таким прохальним поглядом на чоловіка, що тому залишалося лише погодитися.
— Я не заперечую, але прошу повернутися живою та неушкодженою, — Арель послала йому повітряний поцілунок.

— Поки я не передумав, досить переді мною вирішувати свої проблеми. Шановні Боси, дякую вам за безцінну допомогу. Сподіваюся, ви не залишились у накладі. Забирайте свої війська, і я вас більше не затримую.
Мить і всі численні армії вже в нашому Притулку. Миттєво біля нас опинилася Мавка. Проте Дід їй лише кивнув, а звернувся до решти Босів.

— Друзі, прийміть щиросердні вибачення, що втягнув вас у цю авантюру. У вас до цього було справ безліч, а тепер ще більше.
— Діду, — перебив його Сенсей, — тобі нема за що вибачатися. Ми всі здобули не тільки колосальні сили та нові навички, а й набули безцінного бойового досвіду. Тож ми тобі повинні сказати велике спасибі. Янголам побажаю приємно погостювати. Все. Розлітаємось. Бувайте.
Боси зникли зі своїми численними арміями. А незабаром і Дід ​​з Мавкою забрав свої війська та розтанув, як привид.

— Вісе може, спочатку побуваємо вдома, а потім рвонемо до тебе на Батьківщину?
— Звісно.
Пірнули в минуле та розбіглися своїми цивілізаціями. Треба було переобладнати захист, відповідно до нових технологій. Технологій 24 мірки. Для прискорення задіяли всіх учених, насамперед Люсі, Софію та Ніколо Тесла (Нікса). Дослідникам довелося багато чого переосмислювати. Утворювалися цілі каравани, що моталися в далеке минуле, в мікросвіт Кама та назад. Рух, як у вулику.

Лише після того, як увесь протикосмічний захист виявився повністю перероблений у всіх, знову зібралися на Землі, запросили й Арель. Вона з'явилася миттєво, ніби перебувала на сусідній планеті, а не в 24мірці іншого Притулку. Здалося, що Віс і сам може мотатися туди-сюди, як з однієї будівлі до іншої.

Після бурхливого обговорення вирішили відвідати паралельний Всесвіт Віса, не лише повним складом команди, а й прихопити з собою частину військ: вільних жителів та бойових Духів. Віс спочатку обурювався, що не варто з собою тягнути війська, але його захльостувало почуття смертельної небезпеки і він з нами погодився. Повернулися в сьогодення та прокинули більше десятка величезних порталів. Не зволікаючи жодної миті, під усіма маскуваннями спритно подолали портали і відразу ж їх загасили.

Нас врятувала неймовірна швидкість. Портали лише почали зникати, як виходи з них виявилися накриті перехресним вогнем. Ми, не показуючись, з подивом спостерігали, як мільйони кріогенників намагаються знищити невидимого передбачуваного супротивника. Можливо захист наших кораблів і витримав би цей запеклий вогонь, але бойові Духи, які були поза кораблями, загинули б.

— Вісе, дуже гаряча зустріч, — засміялася Тріада.
— Не можу зрозуміти, чому так. Адже я вправлявся з прокиданням порталу багато разів, але жодного разу мене ніхто не атакував. Хоча я створював слабкі, мініатюрні портали.
— Вісе, все правильно. Можливо хтось і помічав маленький портал, але було зрозуміло, що він небезпеки не становить. А те, що при зникненні такого порталу з'являвся зворотний, могло вартових насторожити. Тому вони про всяк випадок вирішили організувати засідку.

Побачивши величезні портали, миттєво відкрили загороджувальний вогонь. Нас урятувала лише наша швидкість. Ви зауважте, вогонь був відкритий не раніше і не пізніше, а в той момент, коли зазвичай починають з нього вилітати війська за стандартної швидкості, стандартної для них, а не для нас. Ми встигли проскочити раніше. Тим більше, усі флоти вилітали одночасно, не створюючи черги. Ймовірно, місцеві навіть ніколи не зустрічалися з настільки величезними за їхніми мірками порталами. До речі, Вісе, якщо ти місцевий, то нікого не впізнаєш серед командирів?

— Незважаючи на всі їхні маскування, бачу всіх, а не лише бійців. Але я збентежений. Тут присутні обидва вищих Духа, два непримиренних ворога: Рон та Нор. І то визначив їх за мітками. Проте ні один, ні інший мені особисто не знайомий. Хоча я свого колишнього командира не міг не впізнати. Та й вигляд Нора мені теж був знайомий, хоча той і недовго перебував на своїй посаді, бо Шаман знищив його попередника. Війська належать не намісникам, а Нору та Рону.

— Вісе, спробуй, використовуючи всю свою силу, наказати обом відпустити свої війська, а самим залишитися. Каме, а ти постарайся приспати обох.
— Шамане, я з тобою не згоден, — заперечив Кам, — все ж таки це не твій рідний світ. Раптом я не зможу швидко знайти потрібні зв'язки. Найкраще, якщо після того, як вони відпустять своїх бійців (я в цьому не сумніваюся), хтось із вас створить кулю кремніків, яка захопить і Рона, і Нора. Я в цей час буду уже біля когось з них. Коли зможу обох приспати, деактивую кулю та заберу бранців на свій кріогенник.

Так і вчинили. Усі місцеві бійці та кріогенники, крім двох вищих командирів зникли, а створена куля не проіснувала й миті.
— Друзі, вибачте. Тривога виявилася хибною. Будова тіл аналогічна рідному Всесвіту Шамана.

— Каме, все правильно. Краще перестрахуватись. Але мені спокою не дає Повелителька Ванда, — вставила своє слово Лія, — здається, що вона у величезній небезпеці. Звісно, ​​якщо ще жива. Враження таке, ніби вона на межі життя та смерті.
— Геро, звідки таке відчуття?
— Коли ми з Шаманом були тут, я ділилася з нею силою.
— У мене також подібне відчуття, — підтримав Лію Віс.
— Вирішено. Переміщуємося до Повелительки.

Мить і ми біля її обителі. Сторожові кораблі Повелительки перебували у зетці, уважно відстежуючи тривимірку. Хоча наша поява залишилася для них непоміченою. Несподівано виникла невелика куля кремніків у тому місці, де знаходився особистий корабель Кама. Вона почала іскритися, знищуючи Духів, які намагалися пробитися до когось з вищих Духів.

Чому група швидкого реагування так швидко відстежила місцезнаходження, незрозуміло. Але кріогенник Кама виявився швидшим і виставив захист, в якому безслідно зникла вся група. Минуло кілька миттєвостей і куля знову заіскрилася. Загинула друга група швидкого реагування. Через пару секунд після цього куля зникла, а мікробурасик, залишивши корабель у вигляді Духа, щось метнув з навколосвітовою швидкістю.
— Маячки, — винувато буркнув, наче виправдовуючись, — хай тепер шукають в іншому місці.

— Дивно, — здивувався Віс, — щось не те. Групи швидкого реагування, якщо не було небезпеки для Рона чи Нора, мчаться за сигналом маячка не раніше, ніж за кілька годин. У цьому випадку пройшло лише близько хвилини. Мабуть, хтось з тих, хто повернувся, підняв на сполох. Але чомусь не тільки у світлих підняли тривогу, а й у темних.
— Гаразд, потім розберемося. Геро, клич Ванду.
— Повелителько Ванда, я Гера. Я прийшла з миром.

За мить Ванда з її напівтонною вагою опинилася поруч з нами в рубці Горгони.
— Яка ще Гера?! Ви хто?
— Дух в тілі Повелительки! — заволала Анжеліка, а наступного моменту корпус Горгони затремтів, вивергаючи смертоносні заряди в ворога, що з'явився. Стріляла не лише Горгона. Запекло відстрілювалися всі наші кораблі. Бій розгорівся не з вільними жителями Повелительки, які нас навіть не бачили, а з кріогенниками майже аналогічними нашим та величезною кількістю бойових Духів з силою, порівнянною з нашою.

— За мною! — наказ Кама і ми з усіма своїми кораблями та військами «пірнули» у мікросвіт. Нападники слідом. Але в мікросвіті ворожі кораблі перетворилися на мертві залізяки, а бойові Духи та Енергіки завмерли не в змозі зробити хоч якийсь рух. Життєва енергія їх покидала. Сил, щоб повернутися в тривимірку, вистачило лише у кількох ворожих командирів, за якими безстрашно (та безрозсудно) рвонулися майже всі Янголи.

Звісно, ​​цих втікачів миттєво знищили. Але не вони були небезпечні, а їхній командир, який залишався разом зі своєю охороною на місці. Наступної миті ми втратили Сокола, Стоуна, Вяліса та Василину. Якби не Тріада з Арель, то втратили б безповоротно. Вони встигли їх висмикнути з несподіваного бою і миттєво відправити в мікросвіт до тих, хто залишився. А самі вступили у нерівний бій. Не було часу аналізувати, звідки тут взялися бійці з такою силою, а об'єднавшись, як інквізитори, вступили в бій.

Ліліт, Хруст, Тритон та Афіна, перетворившись на кремніків, спалювали собою охоронців командира. Хоча невдовзі Афіну та Ліліт теж довелося відправляти до мікросвіту на лікування. Несподівано з мікросвіту «виринули» наші вірні кораблики. А ворожі завмерли там навіки. Відразу ж за допомогою кораблів було створено величезну кулю кремніків, якою ізолювали бійку від навколишнього космосу. І кораблі почали точковими пострілами гравітаційки знищувати охоронців, які оточили свого командира.

— Командоре, ворожого командира полонитимемо, чи можна його вбивати? — пролунав у голові голос Пронири.
— Вбивати не треба, — телепатично відповів кораблику.
— Шаман?! Я тебе повернув додому! Якого ти знову сюди приперся?! — загримів незнайомий голос, — припинити бійку! На допомогу!

Але ніхто на нього не зреагував. Лише за кілька секунд, коли останній охоронець перетворився на нейтронку, ми завмерли.
— Спочатку ти нас атакуєш, а потім волаєш, вимагаючи допомоги замість того, щоб все вирішити дипломатично. Страж! Падло, ти де?!
Зненацька з'явився Страж.

— Шамане, у тебе немає права викликати мене. Відпусти Великого Боса.
— Кажеш, у мене немає права! І не треба! Тоді тобі доведеться подивитись, як твій великий Бос загине.
— Ти не маєш права! — Заволав Бос.

— А в тебе було право так атакувати нас? Ти зараз в полоні у цивільного. І що він з тобою зробить, навіть йому, тобто мені, невідомо. Ти, падло, підселив свого Духа в тіло Повелительки, який підкорив собі її душу та чинив безчинства.
— Це не мій Дух!
— Зараз побачимо, — я глянув на Кама, і мікробурасик зник. За мить Великий Бос безпробудно спав.

— Шамане, ми не маємо права виступати проти нього, — завагався Віс.
— Коли тебе до нас забирали, тут був порядок? — Дух ствердно кивнув, — а тепер повний бардак. Чому в тілі Повелительки підселений Дух, які у нього завдання? Чому в такий спосіб її нейтралізували? Як бачиш, запитань багато, а відповіді поки що немає. І отримати ці відповіді ми можемо лише переглянувши знімки пам'яті. Чи ти вважаєш дрібницею, що загинули твої друзі: Сокіл, Стоун, Вяліс, Василина, Ліліт, Афіна. Якби не Тріада з Арель, то ми втратили б їх безповоротно.

— Шамане, я розумію, що ти маєш рацію, але все ж таки є певні закони. Не має значення, писані і вони чи ні. Але дотримуватись їх треба.
— А цей хмир їх дотримувався!? Не хочеш порушувати – не порушуй. Але я не такий праведник, як ти. Крім того, не забувай, що я цивільний і, до того ж, не Дух. Значить мені твої закони до дупи, і я чинитиму за справедливістю. Увага! Підживлення на мене! Де Повелителька?

За мить сонна Ванда була перед нами.
— Арель, чи зможеш вигнати паразита з її тіла?
— Ні, — я вже хотів поцікавитися чому, але королева продовжила, — у такому стані не зможу. Мені на допомогу потрібен Хруст, Кам та ще парочка Янголів.

— Я, — почулося багатоголосся. Усі хотіли допомогти. Арель обрала Бахура та короля Арихонів. Виникла найпотужніша невелика куля кремніків, в якій опинилася ця п'ятірка та сонна Ванда. Минуло не більше секунди і ця куля зникла, а поряд з ними продовжувала спати Повелителька, а в вогненних кайданах спав Дух.

— Цей Дух не з мого Всесвіту, він навіть не з мого світу, — сказав Віс.
— Заспокойся, дізнаємося. Активувати підживлення!
Відчувши надходження сили, почав з максимальною швидкістю копіювати пам'ять Духа. Потім з максимальним відбором підживлення знімок Бігбоса. Використовував по максимуму, щоб швидше скопіювати. Крім того, не боявся, що від такого могутнього відбору може хтось загинути. Сила у наших бійців була будь здоров.
— Більше відбору сили не планую, хоча прошу підживлення поки що не деактивувати.

Почали перегляд пам'яті Духа. Він справді виявився чужинцем. З чужого Дому. І дійсно не з того Дому, де була обитель Боса, але завдання отримав саме від нього. А все тому, що Ванда за допомогою вільних жителів охороняла кордони Всесвіту так, що жодний флот не міг непомітно пробратися у її всесвіт.

Крім того, флот вільних жителів, що колись підкорявся Вісу, відмовився виконувати накази нового намісника та приєднався до флоту Повелительки. Звісно Бігбос міг своїм флотом легко їх знищити, бо його кріогенники мали такі технології, що вільним жителям і не снилося. До того ж він знищив Рона і Нора та замість них призначив своїх Духів, які тут були чужинцями і були абсолютно незацікавлені в процвітанні цього Всесвіту.

А Духи не сміли не послухатися наказу вищих командирів. Лише тепер мені став зрозумілий незвичний вигляд обох вищих Духів. Вони нагадували чортів. Такі ж копита, таке ж свиняче рило, величезні роги, плюс ноги колінами вперед.

Лише коли всі знімки переглянули, Кам розбудив усіх, хоча довелося перед цим полонити їх у вогняні кайдани, хоча Віс і обурювався, що не можна так чинити з Бігбосом. Розбудили також і Повелительку, тільки її не полонили, а надали відповідне крісло.
— Отже, Великий Босе, ти зухвалий обманщик. Дивись, — продемонстрував, як він видавав наказ Духу, до того ж у двох варіантах: зі знімку Духа та зі знімка самого Боса (щоб не виникало зайвих запитань). Також показав його наказ про знищення діючих місцевих Рона та Нора та призначення своїх Духів.

— У мене претензій ні до лжеНора, ні до лжеРона немає. Тому вони вільні.
Тієї ж миті обидва Духи покинули свої фізичні тіла і, зібравшись у чорні грозові кулі, вибухнули. Для нас цей вибух не був небезпечним, а Ванду прикрили силовою стіною.

— А ось що робити з паразитом, який увійшов у ваше тіло, Повелителько Вандо, і від вашого імені творив свої підлі справи, я не знаю. Так що рішення за вами, шановна Повелителько.
— Шамане, якщо міркувати так, як і ви, щодо вищих Духів, що вони лише виконавці, то його теж треба відпустити.
За мить цей Дух самознищився.

— Великий Босе, по справедливості, то за твої підлі справи тебе треба знищити.
— Вбий мене, убий.
— Знайоме прохання, — я відверто засміявся, згадавши, як колись заступник намісника просив його вбити, а потім Нор, — але перш ніж щось вирішити щодо тебе, я спочатку покажу все світлим Духам Всесвіту. Вісе, збирай сюди командирів світлих. Якщо зможеш, також хоча б кількох з темних. Пообіцяй темним, що їм нічого не загрожує. Їм лише повідають секретну інформацію.

Перш ніж деактивувати кулю, в якій ми всі знаходилися, знерухомив Боса методом Хеопса. Через деякий час з Вісом з'явилося близько тисячі світлих Духів-командирів та близько десятка темних, які з жахом поглядали на світлих. Вони не могли зрозуміти, що сталося, якщо колишній намісник їх запросив. Лише знаючи, що він, як світлий, не міг їх обдурити, наважились з'явитися тут.

— Увага знову прибулим. Вас покликали сюди не для бійки, а щоб ви на власні очі переконалися, що відбувалося у вашому Всесвіті з вини цього негідника Бігбоса.
Продемонстрував Духам усі підлі справи не лише його, а й нових ставлеників. Навіть показав, як вони вибухнули.
— Ви побачили, що вами керували чужинці, які не зацікавлені в порядках у цьому Всесвіті. Звісно, темні можуть заявити, що ті теж були темними. Але це абсолютно не важливо. Головне, що вони ЧУЖИНЦІ. Вісе, що ви можете сказати Духам Всесвіту?

— Можу сказати лише одне. Як світлі, так і темні залишилися без управління. Звісно, я міг би втрутитися у вибори намісника світлих, але я для вас теж чужий. Я добровільно покинув цей Всесвіт. Вибирайте самі, адже вам тут жити. Мета, заради якої я вас просив зібратися, досягнута. Ви ознайомились з інформацією. Дякую, що прибули, як світлим, так і темним. Не смію вас більше затримувати.

Світлі випарувалися, як привиди, а темні переглядалися між собою, потім опустилися перед Вісом на коліно і один із них промовив:
— Наміснику Вісе, світлий намісник колишнім не буває, ми вам вдячні за надану інформацію. Ми не обіцяємо, що житимемо мирно зі світлими, але ти дуже багато зробив і для нас. А про тебе, як незвичайного світлого пам'ятатимуть у віках. Як би нерозумно це не звучало від темних: світлий, будь щасливий.
За мить темні «випарувалися».

— Знаєш, Босе, не хочеться мені об тебе бруднити руки. Вільний! І більше не трапляйся на нашому шляху, — раптом чуйка засигналила про смертельну небезпеку. Проте король Арихонів мене випередив.
— Захист! — заволав він телепатично, і Бос миттєво опинився в максимальній кількості пасток, які змогли створити наші кораблі. Більше половини їх було знищено самоліквідацією Боса.

Після цього Віс з Вандою пірнули в минуле, де він підтягнув її до своєї сили. Лія з’явилась до вільних жителів, які її відразу ж впізнали. Незабаром, Ванда, що повернулася з Висом, подякувала нам за апгрейд її флоту та протикосмічний захист, як її обителі, яку вона організували далеко від Землі, а навіть цілої галактики. Як бути з темними Духами, які перебували в цій галактиці, Ванда ще не вирішила. Вона поки що лише ознайомлювалася з захистами, намагаючись вникнути в новітні технології.