Частина 7. Полон Господаря

— Хеопсе, ви медикам сил не додавали?
— Вони й так цілком достатньо напхані силою.
— Медикам? — здивовано поцікавився Джин.
— Медикам, медикам. Ви хочете сказати, що нічого не знаєте про них? У такому випадку згадайте інфу шукачів: Фараон, і деякі верховники повністю втрачали свої сили, а за мить билися ніби зі свіжими силами.

— Мало, що вони могли вигадати, досліджуючи лише сліди бою.
— Ну, ну. Значить за тисячоліття, проведені з нами в минулому, ви забули голограму бою, в якому ваші війська були знищені.
— Шамане, не треба мені виколювати очі тим боєм.
Щоб даремно не сперечатися з заступником, запустив коконом голограму бою з арміями заступника.

— Стоп, — закричав щосили Джин, коли напівживий Хеопс зник з голограми, а за мить почав бійку зі свіжими силами, — яким чином тобі вдалося відновитися за мить?!!!
— Мені сили відновили Духи Духів, наші медики.
— Хеопсе, не бреши. По-перше, для цього знадобилася б не одна доба, а не мить. По-друге, через це загинули б мільярди Духів. Адже в Домі повним ходом йде виродження, а ти гробиш найцінніший генетичний матеріал.

— Джине, заспокойтеся, — обірвала заступника королева, — під час відновлення не загинула жодна дівчинка. А мить тому, що…
— Це відбувалося в минулому, — продовжив Джин, — за часом зрозуміло, хоча те, що виживали Духи Духів, не віриться.

— Є спосіб, коли Духи Духів залишаються живими. Це і є наші медики. Це вони висмикують з важкого смертельного бою напівживих бійців. Звісно, всіх не вдається врятувати, але найпотужніших, так. І ці найпотужніші, помираючи за бій кілька разів, залишаються живими завдяки медикам. На жаль, бувають такі випадки, коли сил лікарки недостатньо, щоб когось висмикнути з епіцентру бою. Тому вони мають володіти силою порівнянною з нашою. Крім того, тим, хто перебуває на місці бою, необхідна потужна охорона, бо противник, знищивши медиків, позбавить нас можливості «воскреснути».

— Так от як вам вдалося протриматися проти моїх Духів, поки кріогенники знищували флот. А хто охороняє медиків? Духи чи кораблі?
— Бойові Духи на кораблях.
— У такому випадку потрібно підняти силу не лише дівчатам, а й їхнім охоронцям. Та й модернізувати їхні кріогенники не завадило б. Я розумію, що наказувати вам марно, але я наполегливо рекомендую і готовий нарівні з вами зайнятися цим.

— Джине, я рада, що ви розумієте необхідність цього важливого кроку.
— Арель, лише побачивши, як ви билися не заощаджуючи сил і з яким азартом починали битися після воскресіння, стало зрозуміло, що, зберігаючи своїх медиків, ви собі забезпечуєте майже безсмертя. А якщо та лікарка, яка висмикує знесилених бійців з бою, має досвід у цьому, то це дійсно майже безсмертя. Аби вона залишалася живою.

— Джине, а ви пам'ятаєте першу зустріч з Шаманом? (Зам лише кивнув) Адже ви його двічі вбивали, а дівчатка в минулому воскрешали. Втекти від вашого магічного імпульсу він не встигав, бо його сила, а природно і швидкість була в тисячі разів повільніша. Якби це відбувалося зараз, коли його силу можна порівняти з вашою, то не знадобилося б і воскресіння. Він встиг би втекти в низькорівневі простори, а після припинення, повернутись.

— Це ще одна причина, щоб наділити тих медиків, які перебувають на місці бою, максимально можливою силою.
— А ви не боїтеся, що потім вони вас змістять з вашої посади? — поцікавився Хеопс.
— Я вважаю за краще залишитися без посади, але живим, ніж мертвим, але на посаді.

Знову в минулому зайнялися збільшенням сил медиків. Коли Джин уперше побачив, як відновлюють мене та Арель після смертельного спарингу, у нього щелепа від подиву відвалилася. Такого він точно не очікував. Якось і він потрапив на відновлення. Хоча мене мучили невиразні підозри, що він спеціально зіграв у піддавки, щоб на своїй шкурі відчути, що значить бути вбитим, а потім, як фенікс, повстати з попелу.

Коли привели його до тями, він спробував качати права, але лікарка його приспала до того моменту, коли потрібно набиратися сил вже за допомогою жратви. Прокинувшись, він попросив у лікарки вибачення за свою поведінку. Мені зам своєю поведінкою, чесністю та відкритістю нагадував короля Арихонів.

На медиків витратили понад тисячоліття. Добре, що ми це проводили в минулому та ще й у рідному просторі Кама (у мікросвіті). Хоча періодично всі з'являлися і в інших вимірах (тривимірці, 12 мірці, 24 мірці та в швидкісному просторі, тобто в 30 мірці). У швидкісні багатовимірні простори ми обов'язково з'являлися зі своїми кораблями, які часто туди часто переміщалися самостійно. Навіть могли вистрибнути з мікросвіту в 30 мірку та повернутися назад. Хоча все це робили, не з'являючись у реальному часі.

Варто було нам повернутися в сьогодення, як через добу відчув небезпеку для Стража зі світу Вельта. Вирішили насамперед зайнятися контриком, і в цей час кожен відчув смертельну небезпеку.
— Може, спочатку розберемося з Господарем? Я відчуваю свою смерть, — похмуро промовив Фараон. Від його слів почуття смерті трохи послабшало. Хоча й ненабагато.

— Янголи, ми багато припускали різних варіантів. Діятимемо за ситуацією. Я так розумію, кожен з вас відчуває від цієї зустрічі смертельну небезпеку, просто свою смерть. Я не наполягаю, і ви можете відмовитись. Можливо в майбутньому нам вдасться їх (Господаря та контрика) підловити і залишитися живими. Тільки невідомо, коли це станеться.
— Джине, судилося нам померти, значить помремо.

— Шамане, я не згодна вмирати, не виконавши завдання, — Арель відразу ж відчула нашу зневагу. Тільки зам і Фараон зацікавлено слухали королеву, — друзі, бачу ви занадто швидкі на розправу. Ще раз повторюю: не погоджуюся помирати, не виконавши завдання. Джине, ви ж наділили Люсі рівною силою з дозволом поділитися цією силою з Дідом.
— Яке це має значення?

— Дуже просте. Я майже впевнена, що зараз таку ж силу має і вся команда Янголів. Якщо всіх покликати на допомогу?
Чуйка вщухла, але відчуття власної смерті залишилося.
— Ми нічого не зможемо вирішити, доки не зустрінемося з Дідом.
— Шамане, тоді негайно переміщуємося до нього і не в реальному часі, а в минуле.
— Вперед!

За мить ми опинилися на Землі в оточенні команди Янголів, а ще за мить з'явився Дід з Мавкою.
— Шамане, що за пара чужих кораблів з вами? — почав невдоволено Дід, проте побачивши заступника з Фараоном, вмить схилив коліно, — вибачте, я мав здогадатися.

— Все нормально. Ви господар цього простору і жодний кораблик не має проскочити повз вашу увагу. Якщо ж ваші системи захисту виявили наші кораблі, то їхній технологічний рівень не нижчий, ніж наших кріогенників. Ви краще скажіть, Люсі виконала мій наказ, поділилася силою?

— Так, величезна подяка вам за такий безцінний подарунок. Хоча я наважився підвищити силу ще в декого.
— Ви маєте на увазі Янголів та Матінку? Так це природно.
— Не тільки, — Джин від слів Діда напружився, — враховуючи, що королева Арель теж має таку ж силу, то я підтягнув і її чоловіка до того ж рівня.
— Діду, ви все правильно зробили. Хоча я припускав, що ви не оминете увагою і своїх друзів Босів.

— Ви маєте рацію. Просто я не встиг вам про це повідомити.
— Це чудово. Чи можете ви їх сюди покликати?
— Звісно.

За мить Ханг, Сом, Волох, Сенсей, Грім, Тритон вітали Джина та Хеопса. А Ханг з такою тугою глянув на Арель, що сльози наверталися.
— Отже, я перепрошую у Босів, що відірвав вас від важливих справ у своїх Притулках. Але вся проблема в декількох Янголах на чолі з Шаманом та королевою Марель.
— Вони щось нашкодили? — перебив Дід зама.

— Майте терпіння, — обірвав його Джин, — для вас не секрет, що вони виконували надважливі секретні завдання в макросвіті щодо цього виміру. Багато різних та небезпечних завдань їм вдалося виконати. Але для полону небезпечного чужинця, що впровадився в мій Дім, їх сил недостатньо. Вони не відмовляються від виконання цього небезпечного завдання, хоча і відчувають, що загинуть. Чужинець має величезну силу в порівнянні з нами, з вами. Вважаю, пояснювати те, що не можна залучати до цього місцевих бійців вам і так зрозуміло. Боси, що ви порадите?
— Наскільки я розумію, — почав неквапливо Сенсей, — нас підтягли до вашої сили. Невже ми спільними зусиллями не впораємося? Особисто я готовий ризикнути головою заради такої справи.

Все одно моя чуйка сигналила про явну смерть. Але тепер я відчув смерть і для решти.
— Дозвольте мені запропонувати, — тихо промовила Тріада.
— Говоріть, Мати Духів, говоріть.
— Зважаючи на те, що навіть для повної команди Янголів, за підтримки найпотужніших Босів, усім загрожує смерть, то противник чи супротивники надзвичайно сильні. При цьому не можна використовувати місцевих бійців. Але чому б не використати наших бійців? Нехай вони й слабші, але їхня кількість величезна. А якщо використовувати Духів не лише нашого Притулку, а й бійців з Притулків інших Босів, то можна сподіватися, що зможемо впоратися. Інше питання, якою ціною?

— Тріадо, ідея хороша, хоча я б змінила участь решти бійців у цій операції. Їх треба залучити лише для посилення основної команди.
— А як вони потраплять у мій вимір? — з тривогою поцікавився заступник.
— Командире, — вклинився Хеопс, — це не проблема. Адже ми знаходимося в минулому, а наділити навичками переміщення багато часу не потрібно.
— Можете вважати це примхою, але вони мають легко переміщатися і до мого простору, — заявив Кам.

В результаті бурхливого обговорення вирішили, що потрібно підготувати бойових Духів, щоб вони могли не лише ділитися силою, а й у разі потреби активно атакувати ворога, не дивлячись на втрати. Начебто нового нічого не було, але для активних узгоджених дій і багато в чому для відпрацювання самостійної бійки у разі загибелі командира, пронеслося кілька століть.

Тепер бойові Духи продовжували грамотно битися, навіть якщо гинули їхні командири. Хоча і припускали, що Духи необхідні для підживлення силою, але готували їх до несподіваних ситуацій. Крім того, вони могли замаскуватися (використовуючи ті види маскування, які ми отримали, втікаючи з чужого Дому), перемістившись в мікросвіт Кама і моментально повернутися в 30 мірку чи 24 мірку.

Раніше таких універсальних армій не було в жодному Притулку. Нарешті ми опинилися у світі Вельта у тих корах, де з ним розбиралися, проте на цілу годину, не доходячи до сьогодення. Всі замаскувалися в мікросвіті Кама, готові будь-якої миті «виринути» в 24 мірці.

У реальному ж часі відбувалися не дуже приємні події для місцевого Стража. У супроводі Стража Дому у світ Вельта з'явився Господар з потужною охороною та його голова контррозвідки. Вони притягли з собою групу шукачів, але поки що бойового завдання тим не ставили.
— Що у твоєму світі твориться?! — Розпікав місцевого Страж Дому, — де Бос Вельт?!!!
— Вибачте, але проти цього чужинця не тільки я нічого не міг вдіяти, а навіть Бос та вся верховна рада.

— Скликай верховників! — гаркнув Господар. За кілька хвилин верховники вітали Господаря Дому та його контрика.
— Командире, згідно з моїми даними, Боса полонили і робили знімок його пам'яті в інших координатах та в іншому часі, — невдоволено сказав голова контррозвідки.

— Що ти можеш сказати? — грізно глянув Господар на місцевого Стража.
— Можу сказати, що в цього чужинця чудове маскування. Я не впевнений, але, за моїми відчуттями, це відбувалося в минулому та в інших координатах.
— Де? — Контрик створив голограму зоряного розсипу світу. Страж, змінюючи масштаб, дістався потрібних координат.
— Якщо не помиляюся, це відчуття з'явилося рівно п'ятсот галактичних років тому. Вас супроводжувати?

— Обійдуся! Краще допомагай Господарю! — невдоволено гаркнув контрик і зник, а допит верховників продовжився. Вони без вагань розповідали Господарю все, що відбувалося: як чужинець відібрав багатьох верховників, як показував знімок пам'яті Боса, як знищив його.

У цей час контрик намагався по залишковим слідам визначити, чи з'являлися в цих корах потужні розумні істоти і скільки їх було. Він засік сліди Вельта. Рідна аура найсильніше відчувалася. Йому здалося, що тут якийсь час перебував навіть перший заступник Господаря.
— Дивно. Невже шукачі помилилися? Вони ж повідомляли, що противники розірвали його під час бою.

Хоча, крім заступника, тут побувало п'ять-шість чужинців. Визначити їхню силу було неможливо. Ймовірно, вони були під повним маскуванням сили. Навіть відчув присутність ненависного ворожого Фараона. Все ж таки чужинці якісь дивні. Здається, ніби вони з мікросвіту. Незрозуміло, що ці мікроби можуть робити у цьому вимірі.

Несподівано йому здалося, що тут зараз присутні мільярди Духів. Він буквально шкірою відчув першого заступника. Не стримавшись, метнув у той бік, де імовірно міг бути перший заступник, пучок (кілька тисяч) чистильників. На мить він побачив заступника і кількох бійців, але вони відразу зникли, а чистильники несподівано розвернулися і метнулися на нього.

Якщо вони досягнуть того, хто їх створив, то в майбутньому він не зможе їх створювати. Тому довелося рятуватися за допомогою спеціальних кріогенників, яких вдалося терміново перемістити собі на допомогу, висмикнувши їх із сьогодення. Вони почали рухатися на граничній швидкості навколо нього, намагаючись швидко затримати чистильників, щоб він встиг їх знищити.

Але за якусь мить з двох десятків кораблів залишилося лише чотири. Решта виявилася розрізана чимось невидимим і неслася геть мертвими шматками металу. Зрозумів, що звідси треба терміново линяти. Найбільш безпечний спосіб втекти через мікросвіт. Але тільки він встиг опинитися в мікросвіті під максимальним маскуванням, як до нього на неймовірній швидкості попрямувало близько десятка невеликих пилових хмарок.

Не чекаючи атаки, кілька таких хмаринок він знищив. З іншими не став і морочитися. Зрозумів, вони йому не могли завдати жодної шкоди. Тільки він не врахував одного. Порошинки, потрапляючи на його броню, мимоволі видавали його місце розташування, демаскуючи. У такому випадку будь-які найдосконаліші маскування виявлялися марними. Знову йому здалося, що поряд присутні мільярди бійців.

Залишався останній засіб втечі: переміститися в мікросвіт мікросвіту. Він знав, що, крім нього, ніхто не зможе туди потрапити, залишаючись живим. Проте лише пірнувши туди, куди ніхто не міг потрапити, відчув на собі найпотужніший магічний вплив. Хоча маг був значно слабший за нього.

Контрику вдалося заблокувати магію супротивника, і інтуїтивно послати у бік невидимого мага найпотужніший імпульс. Він навіть побачив помираючого бійця, що з вигляду нагадував Духа Духів з жіночою енергетикою. Хоча він бачив її частки миті до несподіваного зникнення.

— Що за примари? — у цьому вимірі не повинно бути істот з такою силою, які до того ж так незвично зникають. Але він відчував, хоча і не бачив, що навколо нього знаходяться багато мільярдів бійців з величезною силою. Його чуйка кричала, репетувала, що треба втікати, проте амбіції не дозволяли це зробити. Адже його силі не міг протистояти сам Господар разом з охороною і навіть цілої армією. А в мікросвіті мікросвіту апріорі не могло бути навіть близьких сил. Несподівано в його бік з блискавичною швидкістю метнулися парасольки.

З такою незвичайною зброєю він зустрівся вперше, хоча на рівні підсвідомості зміг їх знищити. Йому стало страшно. Те, що противники значно слабші за нього, відчував чудово. Але вони невидимі. Подібне маскування мав лише Вельт, хоча і не застосовував його, бо не було потреби. Але Вельт не втік би від нього, навіть застосувавши свої незвичайні навички. А ці невідомі перебували під таким маскуванням, що йому не вдавалося його подолати чи пробити. Але він хоча і не бачив, але інтуїтивно відчував, де перебувають супротивники.

Він застосував свої коронні навички. Дистанційна рукопашна бійка. Звучить це незвично і неймовірно, але він міг завдавати смертельних ударів, перебуваючи на відстані, яка перевищувала зону поразки магічними заклинаннями. Справді скрізь, куди він завдав таких ударів, на мить виникав хтось із помираючих Духів-бійців і миттєво зникав. А спроби розірвати там умираючого Духа припадали в порожнечу. Там не було нікого.

Доводилося витрачати на ці удари величезну кількість енергії. Але так нікого і не вдалося знищити. Йому вже здавалося, що він одних і тих самих Духів убивав не по одному разу, а вони виникали знову та знову.
— Такого не буває. Примар не існує. Хоча все ж когось вдавалося вбити, проте не знищити.
— Господарю, допоможіть, — послав він у розпачі телепатичний сигнал, засинаючи.

 *   *   *

— Час настав, — пролунав у наших головах наказ Джина. Багатомільярдна армада з усіма можливими маскуваннями метнулася з виміру Кама в 24 мірку.

На жаль, ми трохи запізнилися. Контрик вже уважно досліджував сліди, які залишилися. Несподівано він метнув у напрямку Джина пучок Енергіків-чистильників. Їм навперейми миттєво метнулися Горен, Ханг, Сокіл та Вяліс. Ми не очікували, що контрик нас виявить. Тому невелика кількість чистильників вразила не лише тих, хто метнувся на захист першого заступника, а й його особисто.

Хоча колись Повелителька і використовувала на Соніку чистильників, але вони були дещо інші і не вбивали, а лише болісно коригували свідомість. Можливо це була інша зброя, лише подібна на чистильників. Оперативно спрацювала лікарка, висмикнувши вбитих з зони поразки та медики-зв'язківці помчали з ними до групи лікування у вимір Кама.

Арель, використавши свої магічні сили по максимуму і з повним відбором підживлення, змогла їх розвернути назад. Чистильники попрямували до контрика. Тепер йому треба якось від них боронитися. Вийшов він з безвихідного становища оригінальним способом.

Навколо нього почали на величезній швидкості літати близько двох десятків кріогенників, які з'явилися нізвідки. Власне, самі по собі вони не становили перешкоди для цих всепроникаючих Енергіків. Але в процесі руху за кожним кораблем спостерігалося змінне енергетичне поле, яке могло уповільнити швидкість руху «злющих Енергіків» чи навіть змінити напрямок.

— Кремніки! — вигук королеви і особисті кораблі Хруста та Ліліт самостійно метнулися до контрика. Пробитися до нього вогненним кометам не вдалося. Проте з усіх кораблів контрика неушкодженими залишилося лише чотири. Інші, загинувши від двох кораблів кремніків, змінили напрямок руху двох гарячих невидимок-ніндзя так, що ті промчали повз. Чистильники теж не встигли досягти мети, як вона зникла.

— У погоню!
Багатомільярдна армада, невидима, як примари, рвонулася за супротивником. А він «пірнув» у 12 мірку. Те, що він тут, сумнівів не викликало. Хоча маскування у нього виявилося настільки чудовим, що його ніхто не бачив.

— Виявлення! — як постріл пролунав наказ королеви. Миттєво всі Боси викинули у тому напрямі, де вони відчули ворога, непомітні та невинні пилові хмарки. Декілька цих хмаринок було знищено, навіть невідомо чим. А решта безперешкодно продовжила свій шлях. Деякі порошинки потрапили на броню контрика.

Завдати будь-якої шкоди ці порошинки не могли. Проте ті, які на величезній швидкості «зустрілися» з бронею противника, видавали його, приліпившись до броні. Адже вони залишалися видимими, незважаючи на будь-які маскування. Контрик не став щось робити. Він «пірнув» глибше, у нашу тривимірку. Звісно ми рвонулись слідом.

У цей же час лаяли Кама, на чому світ стоїть. Адже він давно мав приспати контрика. Хоча він зник безвісти. Тільки-но з'явилися в тривимірку, як Арель, метнула в контрика найпотужніший магічний імпульс. Проте він виявився марним. Їй потрібно було трохи почекати та використовувати підживлення від численних армій. Вона цього не зробила і противник, легко заблокувавши її магію, у відповідь імпульсом убив королеву. Лікарка моментально її передала дівчині-зв'язковій.

Противник не став тікати, а почав бійку. Хоча бився він незвично. Бився, як рукопашник, але дистанційно. Це звучить абсурдно, проте жодний магічний прийом не спрацьовував на захист. І не тільки тому, що противник мав значно більшу силу, а тому, що це виявлялися фізичні удари, що вбивають миттєво того, хто траплявся на шляху.

Вся команда Янголів, Боси, Джин та Хеопс неодноразово побували на відновленні, а противник продовжував відчайдушно битися. Здавалося, що його сили не вичерпаються ніколи. Раптом до нього на допомогу з'явився Господар разом зі своєю охороною, а контрик у цей момент заснув. Господар метнувся до свого глави контррозвідки. Охоронці оточили їх щільним кільцем, готові битися з будь-ким, хто з’явиться у полі зору.

— Підйом! Не час спати! Підйом!
Але контрик не прокидався. Помилка Господаря виявилася в тому, що він не просканував навколишній простір, сподіваючись на охоронців. А зрозумівши, що розбудити контрика неможливо, почав уважно оглядати простір, повільно повертаючись. Охоронці навіть не запідозрили, що їхній командир уже спить безпробудно. А невдовзі вони всі спали глибоким сном. Після цього з'явився знесилений мікробурасик у своєму справжньому вигляді.

Перетворившись на Духа, він ледь видихнув:
— Все. Приспав, — і знепритомнів. Не минуло й миті, він зник. Лікарка чудово знала свою справу. А ще за мить його повернули від наших Духів Духів, від наших янголів-охоронців, повного сил та енергії.
— Не виходило приспати контрика? — співчутливо поцікавився Джин.
— Не виходило, — повісив голову Кам, — вибачте, що не виправдав довіри.