Частина 4. Гурд

— Хеопсе, чому?
— Арель, невже незрозуміло? Ми не тільки знищили армію першого заступника Господаря Дому, а й полонили цього заступника. Це для мене смертний вирок. Та й світ буде знищений, точніше все живе у моєму світі.

— Шановний Хеопсе, те, що ми влипли по саме не хочу, зрозуміло. Але я вам ще раз повторюю: за життя треба чіплятися всіма кінцівками. А за збереження розумного життя у вашому нашому світі тим більше. Хоча спочатку посвятіть нас у причини такого нападу на вас. Ви щось вчинили злочинне, що проти вас ополчився сам Господар Дому?

— У тому й річ, що я лише захищався від нападів з іншого світу. Фараон, який там панує, справжнє породження пекла. Крім того, він улюбленець Господаря. Ми з цим Фараоном воюємо вже давно. Як мені доповіли розвідники, то кілька середньогалактичних діб тому він доповів Господарю, ніби-то я атакував багатомільярдною армією, вдершись на його територію, начебто намагаючись таким чином знищити його світ. Хоча насправді, це він напав на нас та зазнав поразки. Саме після цього випадку Страж отримав завдання, придумати, як викрутитись з цієї ситуації. У результаті тут перебуваєте саме ви.

— Покажіть нам цього Фараона, — попросила Анжеліка.
Лише виникло зображення, як ми миттєво прийняли бойові стійки, відчувши небезпеку.
— Хеопсе, це чужинець не тільки для вашого світу, але навіть для Дому, — заявила Лисиця. Потім поряд створила коконом на ще одній голограмі момент, на якому був присутній Господар Дому, голова контррозвідки та перший заступник Господаря. Декілька разів повільно обійшла обидві голограми.
— Як все запущено… Хеопсе, у вас є інформація про світ цього Фараона? Конкретно мене цікавить, чи немає у світі зниження народжуваності розумних істот? І якою силою володіє його Страж?

— Лисице, ви забагато хочете знати. Хоча на перше запитання я можу відповісти. У його світі вже давно почалося виродження. Кілька разів ціною неймовірних втрат йому вдавалося полонити когось з наших матерів Духів. Навіть це не знизило вироджуваність. А щодо Стража ніхто з моїх розвідників не отримував завдання з'ясувати його силу.
— А які стосунки між цим Фараоном та Стражем його світу?
— Лисице, що за безглузді запитання? Не знаю. І взагалі, навіщо вам така інформація?

— Командире, за моїми даними, — «проявився» Страж, — то Фараон Вельт свого Стража штурхає, як школяра і ні в що його не ставить.
— Дякую, шановний Страже. Тепер все зрозуміло. Вельт теж чужинець для нашого Дому. Він з того ж Дому, що й контрик Господаря. Мені тільки цікаво, як Господар та його контрик уживаються? Адже вони є вихідцями з різних Домів.

— Яка різниця? Зі свого Дому чи з чужого? Нам від цього ні холодно, ні спекотно.
— Командире, ви неправі. У деяких випадках навіть краще, якщо правитель певного простору є вихідцем з чужого простору. Але лише тоді, коли він намагається все робити разом зі Стражем для розвитку та процвітання цього простору. Якщо ж чужинець усіма силами гробить цей простір, то кількість розумних істот починає скорочуватися, прогресує виродження і цей простір занепадає. Страж хиріє, його сили зменшуються, доки він не зникне. І навіть молодий Страж, який з'явиться на заміну зниклого, довго не проіснує, а також загине.

— Страже, не розповідай казок та легенд, — невдоволено перебив Фараон.
— Шановний Хеопсе, це не казки. Я особисто був свідком, як у нашому вимірі таке діялося. Я навіть додавав ворожому Стражу сили, аби він вижив і не з'явився новий, який не знав би, що правитель гробить підконтрольний простір.
— Шамане, і ти туди ж. Краще порадь, як нам викрутитись?

— Є в мене ідея, — вклинився в розмову Кам, — Хеопсе, швидкість, з якою починає діяти наказ, однакова для будь-якої сили? Чи змінюється залежно від сили?
— Ви найнялися, чи що? Чому вас цікавлять безглузді запитання, на які я не знаю відповіді?
— Шановний Хеопсе, — пішла на захист Кама королева, — я ще не знаю, що хоче провернути Кам, але відчуваю, що успішне вирішення цієї ідеї допоможе нам вирішити проблему.

— Фаетоне, твої датчики зможуть зафіксувати проміжок часу між початком наказу та початком його дії?
— Командоре, я не зможу, а корабель Хеопса зможе.
— То чому ж?
— Його швидкодія на порядок вища від моєї. Але відповісти на ваше запитання щодо швидкості зможу навіть без вимірювання. Чим вища сила розумної істоти тим вища його швидкість і тим менший проміжок часу між початком наказу та початком впливу цього наказу.

Кам зажурився.
— Значить, моя ідея провальна. Я припускав таке: хтось з нашої команди залишається наодинці проти нашого бранця. Я заздалегідь переміщаюся в нього. Відновлюю зв'язок, виводячи його зі стану сну і відразу ж готуюся порушити цей зв'язок залежно від дій заступника.

— Нічого не вийде, — заперечив Фараон, — зам Гурд лише прокинеться і побачить перед собою незнайомця, миттєво його вб'є, а потім знищить, якщо не відразу вб’є і знищить. Ймовірно зробить це одночасно, без можливості воскресіння. Потім злиняє.
— Хеопсе, ви впевнені, що він спочатку займеться незнайомцем, а потім втечею, а не спробує відразу втекти?
— Королево Марель, я абсолютно в цьому певен. Адже я його знаю багато тисячоліть.
— Є ідея, — вигукнула Анжеліка, — Хеопсе, якщо ви створите шар-пастку кремніків, то Гурд багато часу витратить на її знищення?
— Точно не можу сказати, але те, що він витратить на це деякий час, безумовно. Але спершу він знищить незнайомця.
— А якщо йому це доведеться робити повторно? Чи втретє?

— Лисице, що ви задумали? Припускаю, що вдруге він може зробити те ж саме, але втретє, він не стане навіть атакувати супротивника, а поцікавиться, хто перед ним. Якщо це буде той самий боєць.
— Ось і я про те саме. Я залишаюся біля Гурда, Кам усередині. Ви поміщаєте нас у кулю кремніків. Кам виводить його зі стану сну. Він мене вбиває, а поки намагатиметься знищити пастку, Кам знову занурює його у сон. Після цього мене відновлюють і все повторюється. Втретє він готовий до діалогу.

Що тут розпочалося! Кожен відкидав усіх та пропонував свою кандидатуру на роль камікадзе. Тільки Кам був спокійний, як удав. А Фараон поглядав то на одного, то на іншого. Потім його нерви не витримали.
— Заткніться! Ніким з вас я ризикувати не стану. Усередині пастки буду я!

— Шановний Хеопсе, — почав я вкрадливо, лише встиг Фараон замовкнути, — ви ж сказали, що знайомі з заступником багато тисячоліть. Тим більше він знав, що веде свою армію проти вас. Отже, побачивши вас, він не здивується і спокійно не лише вб'є вас, а й знищить. І куля-пастка зникне. Звісно, він втече. Якщо ж хтось з нас створить кулю, то її міць виявиться набагато нижчою, ніж ваша. І в нього може вистачити часу, аби втекти. Враховуючи те, що ми хочемо примусити його до діалогу, необхідний той, хто зможе йому запудрити мізки.

— Шамане, ну ти й хитрун. Безпосередньо не сказав, що сам хочеш перебувати з замом у пастці, хоча переконливо пояснив, що саме тебе там треба залишити. Я не запитую, чим ти можеш його зацікавити, щоб він почав з тобою діалог, але це єдиний спосіб уникнути повного знищення мого світу.

А далі пішло бурхливе обговорення, як діяти у різних ситуаціях. Приготували в минулому медпідрозділ, проте все перервала пропозиція Арель.
— Усі наші варіанти хороші, — вступила в розмову королева, — але є одна істотна вада — мала сила Шамана. На даний момент займатися Хеопсу збільшенням сил, не бачу сенсу. Це і так станеться, але пізніше.

У нас є величезна кількість полонених бійців, які мають сумірну силу з нами. Тому вчинити треба так: переміщуємося з бранцями глибше в минуле, проте перед цим зняти з кожного маячок. До речі, прихопивши й свої кріогенники. Відокремлюємо когось з полонених для передачі сили та знань. Ми, крім Шамана, застосовуємо усі види маскування. Хеопс створює навколо нас кулю-пастку кремніків максимальної сили. Кожен ділиться з Шаманом силою, заодно і ми всі отримуємо додаткову силу з Фараоном включно. Кам для бранця «грає побудку». Але утримувати полоненого у покорі доведеться Хеопсу. Шаман таких сильних бійців не втримає.

— А що то за бійці? — перебив обговорення Фараон.
— Особиста охорона заступника Гурда. Декілька охоронців намагалися втекти, — з усмішкою промовив Кам, — але мій кріогенік не втратив можливості повправлятися у влучності. Так що не втік жоден.

— Каме, подякуй йому від нас. Бранець бачитиме лише слабенького цивільного, а відчуваючи колосальну силу, що утримує його, вважатиме, що не в змозі пробити маскування. Таким чином ви, Хеопсе, отримаєте пристойну добавку до своєї сили. На жаль, і ми теж.
— Королево, я буду тільки радий, що ви отримаєте додаткову силу.

— Ну й гаразд, що наші бажання збігаються. Щодо заступника. Тут все залежатиме від дипломатичних навичок та словоблуддя Шамана. Звісно, йому не позаздриш, але думаю, що ми впораємося з його воскресінням. Тим більше, заступник після сну Кама буде деякий час ослабленим. Найголовніше, щоб він спочатку не втік. А потім він сам не захоче тікати від цього нахаби, — Арель виразно глянула в мій бік.

— А маячок зама? — стурбовано поцікавився Фараон.
— Хеопсе, ви неуважні. Я ж раніше говорила, що маячки з бранців повисмикувати до переміщення в минуле.
Перший бранець, якого розбудив Кам, спробував втекти. Він загинув би, торкнувшись оболонки пастки, але королева з допомогою магії змогла його повернути.

— Отже, якщо ти виявився слабаком і потрапив до мене в полон, прошу поділитися зі мною силою та знаннями.
— Цивільний? Ти мусиш мене зараз же відпустити!
— Нічого я не зобов'язаний. Сам же сказав, що я цивільний.

— Ділися! — Фараон не витримав і телепатично гаркнув на всю міць. Хоча вийшло, ніби це я зробив. Охоронець розпочав передачу, але я в цей момент вже перетворився на кремніка. Точно в таких же виглядах були й інші, хоча і невидимі. Передача тривала дуже довго. Тільки-но завершилася, Кам відразу ж його приспав. Загалом ми отримали від охоронців сили не менше, ніж нам передав Фараон. Залишився тільки заступник. Але Хеопс категорично відмовився намагатися отримувати його силу, мотивуючи тим, що він не зможе втримати.

Відпочивши та відіспавшись, зібралися для операції із замом.
Вмирати нікому не хочеться, а серце справді калатало, як перед смертю. Кам чекав мого наказу, перебуваючи всередині заступника. Куля кремніків, створена Фараоном, огорнула мене та Гурда.
— Давай!

Зам моментально прийшов до тями і в мій бік понісся магічний потік. У той же час я почав зменшуватися до розмірів своєї тривимірки, а Кам знову розривав потрібний зв'язок. Все одно швидкості не вистачило ні мені, ні мікробурасику, щоб повністю уникнути вбивчого магічного імпульсу. Цей імпульс мене паралізував, але все ж таки не вбив. Незабаром зам знову мирно спав, а мене намагалися привести до тями. Проте спільних сил не вистачало.

— Хеопсе, міняємо дислокацію. Тут на особистому кораблі залишаємо лише Кама з сонним заступником, — почала Арель роздавати накази. Фараон послухався без жодних заперечень.
— Хеопсе, терміново у нове місце всі ваші армії кріогенників та Духів. Нехай будують кріогенниками секції п'ятого рівня. Підживлення на вас. Перетворюйтеся на кремніка і передайте Шаманові енергію, щоб він хоча б на мить прийшов до тями та змінив вигляд на Духа. Не прогавте цього моменту, інакше він згорить.
Фараон виявився досвідченим у таких справах. Він чітко відстежив, коли я почав приходити до тями і миттєво перетворившись на Духа, наказав:
— Шамане, зміни вигляд на Духа.

Навіть якби я не хотів, то такої сили наказу не міг не послухатися.
— Хеопсе, де медики?
Миттєво з'явилися під охороною санітарні кораблі. Мене перемістили на такий корабель і Духи Духів почали свою нелегку роботу. Тільки почав жерти, як отримав від Арель пілюлєй за вигляд кремніка.

— Категорично не згоден. Якби я був у вигляді Духа, то цей магічний імпульс мене вбив би без можливості відновлення. А як кремнік, я мав якийсь мікроскопічний час, щоб розпочати переміщення до низькорівневих вимірів, де цей смертельний імпульс не діяв. Адже він створений у 24-х мірці.

— Не страшно помирати? — співчутливо поцікавився Фараон.
— Дуже страшно.
— Значить, другої спроби не буде?
— Як це не буде? Ні, не за тим дівчатка стільки своїх сил на мене витратили. Приступаємо до другої спроби!

Фараон дивився на мене, як на божевільного, проте не відмовляв. Він чудово розумів, що від цих дій залежить і його життя, а також життя всіх розумних істот у світі. В даному випадку на карту було поставлено все. Ми йшли ва-банк.
Друга спроба виявилася легшою. Зам прокинувшись, дуже здивувався, побачивши мене живим та здоровим.

— Гурде, не треба… — далі я не встиг нічого сказати. Довелося знову «пірнати» в тривимірку. Знову тяжке воскресіння.
Третя спроба.
Зам, прокинувшись від сну, і побачивши мене знову живим та неушкодженим, цього разу не став мене вбивати.
— Ти хто?
— Ваше преосвященство Гурде, моє ім'я вам ні про що не розповість. Тим паче я цивільний.

Я відчув сканування. Мій захист від сканування був легко пробитий, і заступник побачив мою справжню силу. Але він двічі посилав у мене такий магічний імпульс, що, якби я мав у сотні тисяч разів більшу силу, вижити б не зміг. Та й міць кулі кремніків, яка нас оточувала, була в тисячі разів потужніша, ніж я б зміг створити. Тому заступник вважав, що він просто не зміг пробити мого захисту, а побачив лише те, що я хотів показати.

— Що ти хочеш від мене? І взагалі, згідно зі світовими законами, ти зобов'язаний мене відпустити.
— Ага. Тепер ви, опинившись у полоні, згадали про закони. А згідно з якими законами ви кинули всі свої армії на знищення одного зі своїх світів? Хіба ваше завдання знищувати свої світи, а не берегти від знищення?

— Я не знаю, хто ти. Мабуть, з Великого Дому. Адже тільки їхній представник може мати силу більшу за мою чи Господаря Дому. Але з мого боку порушень не було. Я послав свої війська слідом за арміями Господаря, щоб добити залишки військ бунтівника, який намагався знищити сусідній світ.

— Ви ж досвідчений боєць. Як ви могли повірити на слово, не маючи відеодоказів? Чи вам достатньо голослівного твердження, яке підтверджено лише словом контрика?
— Господар показував частину бою. У ньому армія цього світу добивала бійців потерпілого.
— Показати зможете?
Виникла голограма, де одні Духи добивали інших.
— Де цей бій відбувався?
— Ймовірно, постраждалий показував Господарю. Геолокації немає.

— Ключове слово "ймовірно". Я не вірю, що такий досвідчений боєць не запідозрив підстави, якщо неможливо відстежити локацію бою. Чому ж ви атакували, не розібравшись і не вислухавши обидві сторони?
— Хто ви такий, щоб вказувати першому замі Дому? Якщо ви інспектор від Великого Дому, то маєте її проводити у присутності всього керівництва Домом!

— Ні. Я не інспектор. Хоча дуже дивуюсь, що вас провели, як простого підлітка. Ви втратили всі свої армії через звичайну дезу. Або ж ви є шпигуном з іншого Дому (зам кинув на мене такий спопеляючий погляд, ніби мільярд доларів подарував). Якщо ви пообіцяєте не втікати, я приберу цю обпалюючу зброю.
— Клянуся.

— Ну, клятви ваші мені ні до чого. Як ви ставитесь до того, щоб поговорити з Фараоном, світ якого ви атакували?
— Це вже цікаво.
Я створив у космосі круглий стіл, крісло-трон, яке запропонував заму. Звичайне, непримітне, для себе і ще одне крісло-трон скромніше, ніж для заступника. Зам видерся на крісло. Його здивувала така незвичайна поведінка.

— Запрошувати Фараона?
— Якщо це в твоїх силах, то запрошуй.
— Хеопсе, прошу до нас, — сказав телепатично. Зам все одно почув. За мить з'явився Фараон і улесливо привітав свого начальника.
— Прошу сідати, — не зважаючи на заступника, запропонував Фараонові. Але той не ризикнув сісти без дозволу Ґурда, який взагалі розгубився. Він не міг зрозуміти зв'язок.

— Шановний Хеопсе, перший заступник Господаря Дому стверджує, що ви атакували інший світ, щоб знищити. Чи це так?
— Це нахабна брехня. Атакував не я, а мене в моєму ж світі.
— Заперечення без неспростовних доказів лише порожні балачки, — перебив я Фараона.
— Це не балаканина. Чий це світ?! — звернувся Фараон до зама. На голограмі красувався численний зоряний розсип.

— Ваш, — відповів той, уважно розглянувши. Після цього Фараон почав, як справжній штурман, змінювати масштаб, перетягувати зображення в необхідні кори. Нарешті дістався потрібних координат. При цьому, не забувши вказати на час, коли це відбувалося. Він показав повністю бій від початку до кінця. Зам на якийсь час завмер. Усі мовчки чекали на його рішення.
— Значить, Господареві підсунули дезу.

— На жаль, Господар особисто покриває Фараона Вельта, бо він виходець з чужого Дому, так само, як і Господар. Ваш контрик теж чужинець, але не з того, що Господар. І як вони миряться між собою, невідомо.

— Це дезінформація! Такого може бути. Дозвіл! — гаркнув зам, красномовно глянувши на Фараона. Ймовірно, він вимагав допуску на управління голограмою, створеною Фараоном. Після цього він, повернувшись на загальне зображення світу, переконався, що його не обманюють і взявся з такою швидкістю шастати світом, що я не встигав за ним встежити.

— Згоден. Справді, необґрунтована атака була на ваш світ. Але чому я не бачу останнього бою, в якому мене полонили?
— Вибачте, але в мене ще немає інформації щодо цього бою. Можу запросити інфу з корабля-спостерігача, але там буде інформація лише про мої особисті армії. А весь бій, можливо, має Шаман. Шамане, покажеш бій?

— Шаман? Вперше чую.
— Це мій бойовий позивний. Але я не бачу сенсу надавати інформацію противнику. Адже це він підло атакував нас після знищених військ Господаря. Я зрадникам інформацію не надаю.

— Шамане, не можна так з першим заступником Господаря. Він мій командир.
— Для вас він командир, а для мене поки що ворог. Адже він тільки-но двічі намагався мене вбити. Ось тільки виявився занадто слабким і я вижив від його магічних імпульсів.

— Це ще раз доводить, що ти значно сильніший. Адже мені не вдалося пробити захист, і я побачив лише невелику силу. Але я не зрадник і служу з честю та гідністю. За останній напад мені дуже соромно. Хоча не знаю, як довести свою невинність. Тільки для чого ці докази? Через мою недбалість загинуло дуже багато вірних бійців. Тож або вбивайте на місці, або етапуйте на суд до Бігбоса у Великий Дім.

— Зам Гурде, неприємно перебувати під підозрою, якщо вважаєш, що мав рацію? Особливо, якщо звинувачення є абсолютно несправедливим.
— Дуже неприємно та соромно.
— Шановний зам Гурде, ніхто вас нікуди не етапуватиме, а тим більше не знищуватиме. Я чудово знаю, що ви невинні.

— Шамане, ви ж тільки-но довели, що я справжній зрадник?
— Сподіваюся, тепер ви чудово розумієте стан нашого шановного Фараона, коли його незаслужено звинуватили.
— Розумію та готовий виправити свої помилки. Тільки не розумію, як.

— У мікросвіті Страж обслуговує не лише світ своєї тривимірки, а й Дім, навіть Великий Дім. У цьому вимірі Стражу підвладний лише світ. А Дім підвладний Стражу вищого рангу. Я не прошу видавати таємницю про стан здоров'я Стража, якому підвладний Дім. Але проаналізуйте його стан здоров’я зараз і, скажімо, кілька тисячоліть тому. Я впевнений, що він за цей час ослаб. А це говорить лише про одне. Правитель цього простору навмисно гробить розумне життя в Домі. Що в такому разі можна сказати про цього правителя?

— Страж останнім часом справді почав хиріти. Але я не пов'язував його здоров’я з Господарем Дому. Хоча виступати проти нього не дозволяє посада. Все ж таки компромат на нього не завадило б зібрати. Про що я говорю? Адже я сам зараз на волосині від смерті. Варто мені з’явитись Господарю на очі і він мене звинуватить у смерті всіх армій.
— А ви довіряєте нашому Фараонові?

— Якби про це мене запитали перед боєм, то не замислюючись відповів би, що не тільки не довіряю, а зневажаю. Але зараз бачу, що він чинить сумлінно та всіма силами захищає свою територію. Все ж таки можу я подивитися на бій?
— Боюся, що вам не можна дивитися весь бій. Це смертельно, як для вас, так і для нашого Фараона. А як було знищено війська, якими ви керували перед початком бою, показати можна.

— Шамане, не розказуйте мені казок, — обурився зам. І несподівано завмер. Знерухомленим виявився і Фараон. Перетворившись на Енергіка, я відтворив паралізуючу мелодію невеликої потужності. За кілька секунд Фараон відійшов від цієї мелодії, а зам ще пізніше.
— Це лише паралізуюча мелодія невеликої потужності. А якби це виявилася смертельна частота, то це вже було б безповоротно. Це вам доказ, що поки що вам не можна дивитися, як загинули всі армії Господаря.

— Але нічого такого під час бою я не відчував.
— Все правильно. Ми не чекали на ваші війська, а знищивши армії Господаря, вважали, що ми вже повністю перемогли. Наші війська наблизилися на відстань враження нашої зброї, і тому ми не могли застосовувати смертельну мелодію проти вас і ваших військ, щоб не занапастити своїх же. Чому не було наказу того, хто керував боєм, на застосування паралізуючої мелодії, поки що невідомо. Довелося розпочинати контактний бій. Хоча ми програли б, якби ви боєм керували. Ваші командири чекали на ваш наказ. А його не було, бо ви спали. У той же час командири відчували вас і не сміли нічого зробити самостійно. Фаетоне, забабахай нам голограму другої половини бою.

Кораблик створив величезне панно, на якому можна було бачити бій майже в реальних розмірах. Побачивши, як назустріч мчить армада кораблів, а під їх прикриттям тьма-тьмуща бойових Духів, стало набагато страшніше, ніж було в бою. Там все на адреналіні, а в спокійній обстановці, видовище моторошне. Раптом стрій кораблів порушився, і вони оголили Духів. Якби у них не зникло управління, то нам би нізащо не перемогти. Нас би просто змели, як пилинку з дороги.

— Спрацював сильний та досвідчений маг, який зумів розсікти кріогенники. Але я не бачу моменту, як мене приспали та полонили.
— Каме, твій кораблик зможе допомогти?
— Звісно, ​​— проявившись, відповів мікробурасик, — хоча процесу присипляння він зафіксувати не в змозі. Лише результат.

Позаду свого війська виявився зам з особистою охороною. Несподівано він завмер, потім почав повільно повертатися, ніби виглядаючи щось. Охоронці оточували його з усіх боків, уважно відстежуючи найменші наміри з боку супротивників, не дозволяючи наблизитися до зама.

— Стоп! — вигукнув Гурд. Голограма завмерла, і він почав уважно її розглядати.
— Чому я цього не пам'ятаю? Крім того, я ніколи не повертаюся. Та й охорона поводиться неадекватно. Ті, хто найближче до мене, перестають рухатися та завмирають.
— Все вірно, — перебив його Кам, — я насамперед приспав вас і надав тілу невелику швидкість для обертання, щоб створити враження неспання, потім взявся за охоронців.

Зам моментально просканував Кама, але побачив лише бійця, який має силу, порівнянну з силою охоронців.
— Це неможливо! — заревів зам, — щоб миттєво приспати, ви повинні мати силу на порядок більшу моєї. Значить, я своїм сканом не зміг пробити ваш захист?
— Для того методу, яким я приспав, не потрібна навіть сумірна сила. Але якщо не повернути в режим неспання, то розумна істота, так і не прокинувшись, помре від виснаження. Якщо забажаєте, я потім вам все поясню.

— Гаразд. Продовжуйте.
Голограма знову почала рухатися.
— Стоп! — Знов гаркнув зам, — ці боягузи кинули всіх і вирішили втекти!
— Нема сенсу хвилюватись. Далеко вони від мого кріогенника не втекли.
Раптом з голограми всі, що залишилися, зникли разом з заступником.
— Куди всі зникли?

— Я всіх сонних охоронців разом з вами перемістив на свій корабель.
— Зрозуміло. Хоча аналізуючи попередню інформацію, зрозумів, що боєм керував не Фараон. Кому ж він підкорявся?
— Ви так сильно хочете це дізнатися?
— Звісно. Мене цікавить, хто у Великому Домі опікується правителем цього світу?

— Боюся, що ви будете розчаровані.
— Шамане, я дуже хочу побачити, хто так успішно впорався не лише з моєю армією, потужності якої не міг протистояти жоден Фараон, а також з найпотужнішими арміями Господаря Дому.
— Арель, з’явись.

Королева постала у своєму офіційному образі і відразу ж схилила коліно перед замом. Той якийсь час з подивом дивився на неї.
— Королево, прошу вас підніміться. Нехай не залишить вас здоров'я і захистить від янгола смерті. Хоча спочатку я подумав, що ви королева з якогось Дому. Але ви королева Притулку з мікросвіту. За ідеєю вам не мав підкорятися ніхто в цьому вимірі, але згідно з твердженням Фараона, навіть він, правитель усього світу, підкорявся вам у бою. Навіть не Жерцю, а лише королеві з мікросвіту.

— Це моя особиста вимога, щоб боєм керувала королева Марель.
— Але чому?
— Намагаючись врятуватися від зухвалого наклепу Фараона Вельта, я доручив своєму Стражу придумати, як урятувати наш світ. Ось він і загітував п'ятьох бійців команди Янголів з мікросвіту зайнятися вирішенням цієї нерозв'язної проблеми.
— Чому представники мікросвіту? Можливо, краще було б вибрати серед бійців інтерполу?

— Колись у мікросвіті війська декількох Притулків під командуванням королеви Марель захопили не лише інтерполівців, а й самого Стража.
— Зважаючи на те, що Страж до них метнувся, вони його відпустили. Але я не бачу інших.
— Прошу з’явитись всіх.

— Я вибрав, — сказав Страж, — Шамана, як дипломата. Запропонував йому взяти на допомогу своїх друзів. Він серед них назвав і королеву сусіднього Притулку. Я не очікував, що вона погодиться йти у підпорядкування до звичайного бійця. Але вона з радістю погодилася.
— Страж, не твори дезу. Щойно було сказано, що всіма керувала королева. Тепер виявляється, що вона у підпорядкуванні Шамана.

Побачивши наші саркастичні усмішки, заступник замовк.
— По-перше, у команді Янголів немає єдиноначальності. По-друге, не тільки Шаман вчиняє нестандартно, а й інші теж. Саме таких бійців я шукав. Єдиний їхній недолік, невелика сила для цього виміру. Для своїх вимірів мікросвіту вони мають колосальну силу, а для нашого простору вона занадто мала. Є ще один цікавий факт. Ви, звісно, не бачили, бо спали безпробудним сном, але в цьому бою, згідно з наказом королеви, всіма флотами кораблів нашого світу керував кріогенник Шамана. Бо він у цьому вимірі живий, як і будь-хто з бійців. Це завдяки його кмітливості нашим кріогенникам вдалося знищити ваш численний флот майже без втрат своїх кораблів, маючи в тисячі разів меншу потужність.

— Страже, я все зрозумів. Янголи, я хотів би реабілітуватись. Якщо довіряєте мені, хоча Шаман і виставив мене зрадником, я хотів би зайнятися наведенням порядку разом з вами і вашим Фараоном. Чи приймаєте мене до своєї команди?
— НІІІ!!!