Частина 1. Страж 24вимірного простору

— Шаман! Тривога! — пролунав у голові голос Діда. Миттєво, подолавши багато просторів та час, опинився біля Боса в дванадцятимірці. Відразу ж опустився у вітальному жесті перед Дідом та Стражами. Ще жодного разу не бачив одночасно трьох: Страж з макросвіту, Страж Притулку та наш.
— Шамане, ти в повному розпорядженні Стража! — Дід вказав на Стража макросвіту, — йому потрібна допомога у макросвіті.

— В якості хлопчика для биття?
— Не нахабній! — невдоволено гаркнув Дід.
— Одну хвилинку, шановний Босе Дідоху. Можливо, він має рацію.
— Шамане! Що тобі знову не так, що ти починаєш своєю непокорою ганьбити мене?

— Я, звісно, нікуди не подінуся. Наказ ваш виконаю. Але уявіть, що ви жодного разу не були в дванадцятимірці, навіть не маєте знань, як туди потрапити, та й силу маєте мікроскопічну порівняно з аборигенами, що ви там зможете зробити? Навіть, якби я був не один, а мільярди з такою силою, як у мене, то потрапивши туди, один єдиний місцевий житель легко знищить цей мільярд. Згадайте мікробурасиків.

— Ти ще не довідався, навіщо потрібний, а вже бунтуєш!
— Босе Дідоху, не поспішайте його лаяти. Адже він цілком правий. За винятком того, що заперечує ваш наказ. Хоча мені саме такий боєць і потрібний, щоб не сліпо виконував накази, а підходив до цього творчо. Щодо сили, а також можливості самостійно переміщатися з мого тривимірного виміру у вашу дванадцятимірку (для мене мікросвіт) і назад проблем не виникне. Шамане, але можливо ви б хотіли ще когось собі на допомогу?

— Шановний Страже, не вважайте це бунтом, але я не уявляю, чим я вам можу допомогти? Навіть, якщо взяти ваших інтерполівців, то вони в мільярди разів сильніші за мене. Та й правила і закони вашого виміру знають. До того ж, я не боєць і некерований, або як кажуть, хворий на всю голову, що вам може дуже не сподобатися.

— Ваші заперечення є ще одним плюсом у тому, що саме ви мені потрібні. Перше тренувальне завдання – виявити шпигунів серед управлінців Всесвіту мого виміру. Друге та третє завдання ви почуєте, якщо впораєтеся з першим. Хоча це стосується перемовин з представниками інших Всесвітів, а також частково шпигунства.

— Шановний Страже, він же зараз вимагатиме, щоб разом з ним поперлась вся команда Янголів.
— Це ваша нечисленна охорона? — поцікавився Страж, а Дід лише кивнув. — Шамане, не більше чотирьох плюс ви.
— Зі своєю технікою?
— Гаразд, нехай з технікою.
— Хруст, Ліліт, Кам та Арель.

— Шамане, твоє нахабство зашкалює. Троє в моєму підпорядкуванні, але королева Марель поза моїм підпорядкуванням. Та й де це бачено, щоб королева підкорялася звичайному бійцю? — кип’ятився Дід.
— Королева Марель, це колишня господиня того Притулку, де мене полонили разом з інтерполівцями? Шамане, ти хочеш керувати королевою Притулку?

— Страже, ви запропонували мені озвучити, кого я хотів би на допомогу, щоб зуміти виконати ваші завдання. Я озвучив. Але це не означає, що я хочу керувати королевою. Можливо, частіше їй доведеться командувати усією групою. Вона найпотужніший та найдосвідченіший маг. Це її головна бойова спеціалізація. Хоча, якщо ні, то ні.
— А в інших яка спеціалізація?

— Хруст, боєць-рукопашник, кремнік, Енергік. Ліліт потрійна: Дух Духів, кремнік, білкова. Вона добре володіє будь-якою зброєю кремніків. Кам, це колишній Бос мікросвіту мінус четвертого ступеня, мікробурасик. Його навички та здібності досі не вкладаються в моє розуміння. Хоча, якщо необхідно без зайвої метушні визначити шпигунів та зрадників, то для цієї мети найбільше підходить Лисиця. Вона їх визначає незбагненним чином, навіть якщо значно слабша за них.

— Шамане, тобі ж Страж ясно сказав: не більше чотирьох.
Страж якийсь час роздумував, потім сказав:
— Хто Бос Притулку, де знаходиться королева Марель?
— Ханг.
Страж макросвіту зник, проте за кілька хвилин з'явився з Арель, а її кріогенник завис неподалік.

— Не чекав, — здивовано сказав він, — королева легко погодилася скласти компанію Шаману. Навіть її Бос не заперечував. Щодо Лисиці, я погоджуся. Хоча після закінчення першого завдання, ймовірно, їй доведеться повернутися додому. Босе Дідоху, після повернення вона з вами поділиться додатковою силою. Це невелика подяка за допомогу. До того ж ви не повинні бути слабшими за своїх підлеглих.

За мить Хруст, Анжеліка, Ліліт та Кам покірно схилили голови перед Стражами, а їхні кораблики розташувалися поряд з Фаетоном та кріогенником Арель.
— Готові? — Страж окинув нас випробувальним поглядом, — жваво на кріогенники!
Ми навіть не відчули, як опинилися у двадцятичотиривимірному просторі. Хоча там все виглядало, як звичайна тривимірка.

— До мене!
Ми вмить телепортувалися з кораблів до Стража.
— Скільки часу вам знадобиться для адаптації? — Страж уважно оглядав нас.
— Шановний Страже, дозвольте запитання?
— Шамане, ви не відповіли на моє, а вже ставите своє. Що вас не влаштовує?
— Якщо ви притягли нас сюди, щоб відразу знищити, то мене влаштовує все.

— Певно, я помилився у вас. Невже не зробите жодної спроби зберегти собі життя?
— Один з моїх друзів колись сказав, що за життя треба чіплятись усіма кінцівками. Ось я й хотів попрохати, щоб ви насамперед наділили нас імунітетом від будь-яких отрут вашого простору. Це можливо?
— Звісно. Які ще претензії?

— Претензій поки що ніяких, хоча кілька прохань є. По-перше, зоряні карти вашого світу. По-друге, після імунітету від отрут, нам необхідні знання з моментального переміщення не лише цим простором, а й можливість переміщення звідси в мікросвіт (звісно, у вашому розумінні мікросвіт) та повернення назад. Крім цього, переміщення у часі в даному просторі. Бажано з одночасним переміщенням час-простір. Звісно, само собою місце, де ми можемо облаштуватися. При цьому щоб про нього, крім вас особисто, ніхто навіть не здогадувався.

— Ого! Шамане, недаремно ваш Бос казав, що в тебе нахабство зашкалює. Хоча, якщо задуматися, то всі вимоги справедливі. Замріть!
Усі застигли, як паралізовані. Минуло близько десяти хвилин.
— Все! Можна рухатись. Ви отримали імунітет від будь-яких отрут та знання щодо переміщення. Окрім зіркових карт. Цю інфу потрібно завантажувати у ваші кріогенники. Проте чи вистачить у них обсягу пам'яті, щоб завантажити таку кількість інфи, я не знаю.

Несподівано поряд з нами виник незвичайний корабель.
— На цьому кораблі є всі дані зірок мого світу. Шамане, марш на цей кріогенник. Ти будеш першою розумною істотою, що ступила на його борт, природно, він тебе визнає за командира.
— Не згоден. Лисице, вперед.

Миттєво Анжеліка опинилася на борту корабля. Страж від такої непокори здивувався. Притому його шокувало не стільки те, що я відмовився, як беззастережне виконання Анжелікою мого наказу, який суперечив наказу господаря цього простору. Поки той приходив до тями, дівчина повернулася до нас.

— Шановний Страже, кріогенник виготовлений у цьому просторі. При переміщенні в простори мікросвіту він перетвориться на марну залізяку. Тому копіювання інформації будемо робити в цьому просторі, але в минулому. Вас таке влаштовує?
— Я так зрозумів, що не тільки Шаман некерований, — невдоволено буркнув Страж, — за мною!

Прихопивши з собою кораблі, метнулися за Стражем. Незабаром опинилися на орбіті якоїсь планети.
— Це, як ви кажете, мій вимір. На цій планеті можете облаштуватися. Хоча я вважаю, що це ваша забаганка. Ви могли залишатися на своїх кріогенниках. Для кремніків шукати планету не збираюся. Я перемістив вас лише на тисячу місцевих років у минуле. Вам п'ятдесят місцевих діб на адаптацію. Після закінчення цього часу приступимо до першого завдання. Запитання є?

— Проблем з місцевим населенням не виникне?
— На планеті немає розумної форми життя, окрім флори та фауни, — буркнув Страж і зник, ніби його й не було.
— Шамане, ти мені можеш пояснити, що відбувається? До мене з'являється Страж макросвіту, каже, що я йому потрібна, але тільки, якщо я підкорятимуся тобі. А Стражу, як вартовому розвитку та процвітання простору, за яке він відповідає, необхідно всіляко та беззастережно допомагати. Але для чого ми йому знадобилися, я так і не зрозуміла.

— Арель, ви думаєте, я знаю більше за вас? Хоча щодо підпорядкування, ви ж чудово знаєте, що в Янголів командира немає. Так, що не виключено, що в багатьох випадках я вам підкорятимуся, а не навпаки. Страж нам завдання ще не ставив. Лише надав час для адаптації.
— Це добре, що є час на адаптацію. За моїми відчуттями, я ослабла на порядок. Я ж чистий Дух. Ліліє, а як ви почуваєтеся? — Ліліт моментально почала змінювати образи: Дух, Енергік, кремнік, білкова, знову Дух.

— Арель, ви маєте рацію. У вигляді Духа відчувається зменшення сили, проте небагато. Хоча точно сили зменшились.
— Ліліт, ти ж потрійна. Дух, білкова, кремнік, — зазвучав потріскуючий голос Хруста, — адже лише чисті Духи при переміщенні в чужий простір відчувають стрес і частково втрачають силу, особливо ті, хто наділений владою. Владою в якомусь із просторів. Згадайте Повелителів Всесвіту. При потряплянні в чужий Всесвіт вони втрачають частину сили.

— Стоп, — перебив я кремніка, — імунітет до чужого простору можна виробити. Адже ми у минулому. Крім того, якщо Страж не обдурив, то ми можемо самостійно забиратися ще глибше. Але пірнати в минуле минулого лише заради імунітету, марнотратно. Донько, нам необхідно, щоб у кожному особистому кріогеннику знаходилися зоряні карти макросвіту. Що для цього потрібно?

— Потрібні блоки пам'яті колосальної ємності, які нам відомі. Хоча якщо ними заповнити весь вільний простір усередині кораблів, ми не завантажимо і десятої частини карт. Але всі блоки пам'яті потрібно виготовляти у тривимірці.
— Лисице, — вклинився в розмову Бос Кам, — при переміщенні в мій вимір усі кріогенники, у тому числі й наші, перетворяться на марні залізяки. Необхідно виготовляти у моєму вимірі, потім переносити у вашу тривимірку, потім у дванадцятимірку і лише після цього у цей вимір.

— Каме, я з вами цілком згодна, тим більше розумію, що блоки та пристрої, виготовлені в мікросвіті, зберігатимуть працездатність у більш високошвидкісних багатовимірних просторах. Але у мене абсолютно немає досвіду винаходів у мікросвіті.
— А якщо попросити допомоги у пані Люсі? — побачивши, що Анжеліка скривилася, як від лимона, він вирішив не нагнітати ситуацію, — можливо я неправий.

— Шамане, — категорично заявила королева, — крім тебе ніхто не зможе вмовити Діда. А заодно і перевіриш знання щодо переміщення між просторами. Адже Страж не ставив нам обмеження щодо переміщення.
— Арель, я нахаба, але це наднахабство по відношенню до Діда. У той же час ви маєте рацію. Спробую.

За мить я опинився в сьогоденні макросвіту. Ще за мить у своїй дванадцятимірці та відразу ж у тривимірку.
— Діду!
— Чого ти розкричався? Що цього разу?
— Я перепрошую, але нам Страж макросвіту надав місцевий кріогенник з зірковими картами всього макросвіту (24 мірки). А ми не можемо перенести інфу на свої кораблі. Не вистачить габаритів кораблів на додаткові блоки пам'яті.

— До чого тут я?
— Потрібна допомога Люсі.
— Не дам!
— Ви виступаєте проти Стража макросвіту? Без допомоги Люсі ми не зможемо виконати бойові завдання, поставлені Стражем.
— Шамане, ну навіщо так перевертати? Хоча я тебе знаю. Виставиш будь-кого зрадником. Їй небезпека не загрожуватиме?

— У жодному випадку. Вона потрібна, як розробник. Адже тих розробок, що вона зробить, ніхто в неї не забиратиме. А наш Притулок поповниться новими видатними винаходами. Крім того, скажіть, у вас є зіркові карти інших Притулків?
— Якби й були, я б тобі не зізнався, але їх немає від слова зовсім, окрім окремих місць у дружніх Притулках.

— А після закінчення досліджень Люсі, у вас з'являться карти не тільки всіх(!) Притулків, а й зоряна карта макросвіту.
— Шамане, ти нахабний провокатор! Забирай, доки я не передумав.
За мить поряд з нами з'явився кораблик Люсі, а вона, телепортувавшись до нас, схилилася перед Дідом.

— Люсі, ти не заперечуєш, якщо я попрошу тебе допомогти Шаманові?
— Діду, допомога потрібна не так мені, як Босу Каму. Хоча і мені також.
При згадці про Кама очі дівчини радісно засяяли.
— Я з величезною радістю. Яка допомога потрібна?
— Потрібно винайти унікальні блоки пам'яті. Більш конкретно Кам розповість особисто.
— Я готова. Коли починати?
— Діду, дякую вам. До зустрічі.

Прихопивши дівчину разом з її корабликом метнувся спочатку в черку, а звідти до справжнього макросвіту. Лише після цього перемістився у часі. Кам, побачивши Люсі, радісно замиготів. А Люсі невдоволено поглянула на Анжеліку. Пояснили дівчині, що потрібно. Вона наказала негайно частину інформації по макросвіту закачати в наші кораблики. До того ж у кожного виявилася додаткова інформація. Що саме закачували, знала лише вона.

Потім прихопивши з собою Люсі та кораблики, всі пірнули в одну з тривимірок минулого в минулому. На місці залишився лише місцевий кораблик. У тривимірці дівчина деякий час разом з Камом та Анжелікою щось вивчала. Після цього, залишивши Ліліт охороняти кораблі, метнулися до мікросвіту (тривимірка Кама). Я хоча і бував у ньому, проте пірнув з побоюванням. У мікросвіті безроздільно панував Кам з Люсі, а інші, з королевою включно, були, як слуги: зроби те, зроби інше, змотайся в тривимірку.

Заганяли нас. Хоча невдовзі у мікросвіті вже красувався величний кораблик. Пам'ять якого спочатку була ідентична пам'яті кріогенника Люсі, проте працездатного навіть у мікросвіті (у рідному просторі Кама). Через деякий час пам'ять бортового комп'ютера збільшилася на порядок при незмінних габаритах корабля. Далі справа пішла швидше. Адже кораблик був на самозабезпеченні. Як не дивно, але Лисиця з Анжелікою не ворогували, а докладали неймовірних зусиль, винаходячи необхідні компоненти.

Через деякий час ми взялися за обліт нових кораблів. Вся пам'ять бортового комп'ютера Фаетона тепер помістилася в новому кораблику, займаючи мікроскопічну частину пам'яті. Через деякий час і Ліліт до нас приєдналася. Пам'ять своїх матрьошок (Одіссея та Кроноса) зміг перенести сам за допомогою нового Фаетона.

Тож корабликам до нас не довелося звикати. Вони легко прийняли нові «тіла». Але швидкісні характеристики та потужність озброєння виявилася в десятки тисяч разів вищі, ніж у попередніх варіантах. Ми постійно моталися корабликами по різних просторах: мікросвіт, тривимірка, зетка, дванадцятимірка, черка, шерка і навіть макросвіт (двадцятичотирьохмірка). Кораблики освоювалися у швидкісних просторах.

Не обійшлося і без казусів. Коли вперше кораблики отримали наказ вистрибнути в 24 мірку. Від них пішли заперечення, що не вистачить потужності. Довелося зробити стрибок на ручному управлінні. Проте потрапивши в макросвіт, кріогенники, як діти, почали безладно мотатися, випромінюючи невимовну радість. Лише наші накази остудили їх.

Ще деякий час Люсі з Камом робили апгрейди в мікросвіті. Потім повернулися до місцевого кораблика, що сиротливо спочивав. Завантажили на свої кріогенники всю інфу з корабля Стража. Зайняла вона трохи більше тисячної частини відсотка (0,001%= 1/100000) пам'яті бортових комп'ютерів. У Люсі виникли якісь ідеї, але для цього їй потрібно повернутись додому.

Я не став мучити прекрасного вченого-дослідника і перемістився з нею та її корабликом до Діда. Подякував за допомогу і знову метнувся в макросвіт до решти. Вже на нових кораблях, прихопивши й місцевого, повернулися до того місця, де нас залишив Страж лише на мить пізніше, ніж ми звідти втекли. Телепортувалися на відповідну планету. Швидко збудували собі один будиночок на всіх. Обладнали водопостачанням, енергією та іншими здобутками для комфортного проживання. Не менше доби відсипалися.

— Шамане, полювати будемо? Чи жертимемо лише те, що кораблики нададуть? — поцікавилася Ліліт, а в самої в очах танцювали бісенята.
— Ліліє, хотів тобі сказати: «автора за твором», проте спочатку пропоную зайнятися виготовленням дикунського посуду.

Ліліт не стала чекати на інші вказівки, а метнулася в пошуках глини. Арель слідом. Хруст з Анжелікою урвали на полювання. Я заходився встановлювати рожни та шашличниці. Незважаючи на те, що нас було небагато, проте незабаром запалали багаття, потім почалася обжирайлівка. Навіть без пропозиції запустив коконом кліп.

Арель почала зі мною відверто загравати, а Ліліт з Хрустом. Хоча Кам своїм запитанням все обламав.
— А як тут поводяться кріогенники?
Миттєво настрій з романтичного, блядського змінився на бойовий. Влаштували бої на кріогенниках. І недарма. Поводилися кораблики в цьому просторі по-іншому, ніж у тривимірці чи зетці, навіть не так, як у шерці. Після кожного бою доводилося кораблики ґрунтовно ремонтувати. Хоча для цього «пірнали» у світ Кама (у мікросвіт), не бажаючи ризикувати, чи підійдуть матеріали макросвіту.

За тиждень ми без кораблів влаштували між собою найжорстокіший спаринг. Але варто було відразу двом загинути (мені та Ліліт), як проявився обурений Страж.
— Ви що за бійню влаштували?
Але Арель і Хруст, не звертаючи на нього уваги, за мить повернули нас до життя.
— Шановний Страже, чим ви обурюєтеся?

Той від мого голосу відсахнувся, як від привиду. І з подивом дивився на мене та Ліліт.
— Ми лише проводили між собою спаринги.
— Але ж ви вбивали один одного!
— Хіба у разі атаки противник нас запитуватиме: вбивати чи пошкодувати? — нахабно заперечив йому.

— Шамане, ти маєш рацію, але ж це жорстоко, вбивати один одного.
— Шановний Страже, — заступилася за мене Арель, — кожен з нас уміє воскрешати, навіть якщо когось розірвали, а не лише умертвили фізичне тіло (я маю на увазі Духів). Звісно, якщо не минуло певного часу. Я не обмовилася: кожен, а не лише я чи Ліліт. Наважуюсь припустити, що ми вже готові до прийому сили, необхідної для даного простору.
— Шамане, а ти що скажеш, як командир?
— Шановний Страже, якщо королева сказала, то це означає, що всі згодні. У нас немає єдиноначальності.

— Без командира немає команди! — побачивши наші усмішки, Страж засумнівався у своєму твердженні, — мабуть, я чогось не розумію. Прийняти всім вигляди Духів!
Переконавшись, що всі ми перетворилися на Духів, Страж почав передачу сили. Почав з невеликого потоку, поступово збільшуючи. Незабаром потужність йшла така, що мізки в трубочку скручувалися.

— Кроносе! Мелодію! — залунала поживна мелодія. Зрозумівши, що відбір звукової енергії почався, кораблик збільшив потужність. Стало трохи легше. Передача здійснювалася протягом 12 місцевих годин. Вісім годин на відпочинок і все повторювалося. За ці вісім годин ми встигали виспатися, провести спаринги. Вдосталь потрахатись (хоча в цьому неподобстві Кам не брав участі). Бос Кам на цей час перетворювався на бурасика з габаритами свого простору і по-своєму відпочивав. Через рік передачі сили мій мозок відчув також надходження нових знань. Пройшло не менше століття щоденної передачі, перш ніж Страж сказав, що для початку нам досить.

— Страже, чи маємо ми право дізнатися про наше перше бойове завдання?
— Воно не зовсім бойове. Необхідно виявити та знешкодити шпигунів в управлінні нашого світу.
— А хто знешкоджуватиме? Якщо навіть ви не змогли їх визначити, то це означає лише одне: силу вони мають неймовірну. Виявити Лисиця зможе, але впоратися нам не під силу.
— Це зробить Фараон нашого світу, мій командир.
— Будьте ласкаві, якщо він це робитиме у нашій присутності, то покажіть нам його.

Виникла голограма з зображенням небаченої істоти з тисячею охоронців. На нас навіть через голограму повіяло такою силою влади, що виникало бажання відразу ж схилитися перед ним. Хоча натомість усі миттєво прийняли бойову стійку. Страж з подивом дивився на нас.
— Ви збожеволіли?! Це ж керманич нашого світу!

— Шановний Страже, нашу реакцію ви побачили, — обережно почала Лисиця, — як у мене, так і в інших, виникло бажання схилитися перед Фараоном. Але це бажання перебивається почуттям небезпеки, яке походить від його охорони. Невже ви самі не відчуваєте?
— Нічого мені вказувати! — невдоволено гаркнув Страж, — хоча ви частково підтвердили мої побоювання. Зараз я не відчуваю ні від кого з них небезпеки, проте при формуванні цієї охоронної команди це почуття з’являлось. Її сформували після жорстокого бою, у якому загинула майже вся попередня команда на чолі з командиром охоронців. У будь-якому випадку нелояльність ще треба довести. Одного вашого відчуття замало. Потрібні незаперечні факти. Крім того, навіть я не маю права втручатися у стосунки з особистою охороною командира.

— Але ж ви відданий і непідкупний охоронець миру та благополуччя у вашому просторі.
Я відчув невдоволення Стража, а Арель телепатично зашипіла: «Шамане, перестань ганьбити Стража». Але я продовжив.
— Шановний Страже, звісно, ви можете обурюватись моїми діями, ображатися на мене за неналежну поведінку. Але ж ви недаремно звернулися саме до нас. Значить, ви щось підозрюєте, а виявити не в змозі.

Окремо ні ми не зможемо нічого зробити для затримання, ні ви. Тож нам потрібно діяти разом. Нам потрібно зустрітися з Фараоном. Як ви це зробите та яку причину для цього знайдете, я не знаю. Наприклад, вам потрібно посекретничати з ним щодо нас. У будь-якому випадку доведеться для цього закритися кулею кремніків, під якою виявиться і його охорона. Потрібно потягнути час, поки Кам зможе приспати хоча б першого шпигуна з охоронців.

— Шамане! Досить командувати мною, як своїм підлеглим! Невже ти думаєш, що твій друг має таку силу, щоб приспати охоронця самого Фараона!