Частина 14. Великий Бос

Тільки-но опинилися в десятимірці, я зрозумів, що жорстокий бій уже почався. Але бій Енергіків з Енергіками не пояснюється з матеріальної точки зору. Найпотужніші сплески енергії знищували чи посилювали якусь групу (бойовий підрозділ) Енергіків. До того ж імпульси енергії були такої потужності, що могли відкидати зірки зі свого шляху.

— Володарю Анже, приймайте командування, — кум передав керування армією Анжеліці. Відразу стало зрозуміло, кому доводиться протистояти. Господар зі своєю армією. Війська Енергіків продовжували прибувати. Вони з'являлися «нізвідки». Дивно, але я чудово знав і розумів, що вони з'являються із twelfth space (твелвспейс, дванадцятивимірного простору). Хоча, як упоратися з армією Господаря, не уявляв. Адже це очевидна поразка. Армія одного світу, армія Анжеліки не зможе довго протриматися проти армії Господаря. Декілька хвилин і від армії Анжеліки не залишиться нічого. Цілком можливо, що й хвилини не вдасться протриматись. У той же час моя чуйка вперто мовчала. Дивно, адже не більше ніж за хвилину, я вже мав загинути.

Тривоги Анжеліки також не відчував. Вона перебувала у своїй стихії, а її підлеглі це знали та відчували. Крім того, створювалося враження, що ще до того, як телепортнулася сюди, вона чудово знала з ким доведеться зіткнутися після відчайдушного крику Соніка про допомогу. Мені жодного наказу від Анжеліки не надходило, тому віддалившись від загального бою, дистанційно знищував Енергіків противника (так на мене майже не звертали увагу). Як я це робив, роздумувати не було коли. Раптом поруч із собою помітив величезну кількість Енергіків 5-6 рівня. З тисячею-другою я впорався б миттєво, але їх було надто багато. В цей час у мені зазвучав голос одного з Енергіків.

— Молодший син Ал, ми готові вас захищати.
— Киш, малявки! Загинете всі!
— Ми не помираємо, а лише переходимо з одного стану в інший, — здивовано відповів той самий голос.
— Хрен з вами, буде хоч якась допомога, — буркнув у відповідь, знищуючи найзатятішу групу ворожих Енергіків, які намагалися наблизитися до Анжеліки. Раптом я запанікував. Трохи осторонь з'явилася нова величезна армія Енергіків на чолі з Господарем, з дуже потужним, сильним чужим Господарем. Я не встиг Анжеліку навіть попередити про небезпеку, хоча вона теж побачила їхню появу і телепатично буркнула, звертаючись саме до мене:
— Це союзники.

— Володарю Анже, наша сила з вами.
— Хазяїне Ліче, наша сила з вами, — негайно прозвучала відповідь Анжеліки, а потужна армія цього Господаря миттєво вступила в бій. Не більше, ніж через секунду з'явилося ще не менше трьохсот армій Володарів з нашого Дому. До того ж не лише нам на допомогу, а й на допомогу нашому Господарю.

— Володарю Анже, наша сила з вами, — злилося більше сотні голосів в один.
— Друзі Володарі, наша сила з вами, — відповіла Анжеліка і миттєво розподілила ділянки бою для кожної з армій. Не уявляю, як вона все це встигала. Потрібно було безперервно стежити за всім боєм загалом та за обстановкою на різних ділянках. Десь треба було посилити, бо противник починав тіснити, а десь притримати резерв. Адже кількість Енергіків виявилась незліченною. Кількість бійців-енергіків у кожній із армій перевищувала мільярди. Несподівано я почув наказ Анжеліки:

— Двадцять третій легіон негайно на захист кріогенників! Шамане, портали під твою відповідальність! — що Анжеліка мала на увазі, говорячи про портали, а також про які кораблі, я спочатку не зрозумів. Раптом побачив, як неподалік з'являється флот вільних жителів, ледве вистрибуючи в десятимірку. До нього наблизились щонайменше мільйон Енергіків, які відокремилися від військ Анжеліки.

— Флот, терміново повертайтеся назад, у зетку! — замість відповіді-підтвердження почув голос Лії:
— Шамане, наша сила з тобою.
Сперечатись у запалі бою безглуздо, тим більше з Лією.
— Приготувати до бою гравітаційну зброю! — наказав своєму флоту. Противники навіть не побоювалися мого флоту. Коли доводиться битися проти найпотужніших армій Енергіків, то нафіг їм здався невеличкий флот кораблів (подумаєш, якихось 15-16 мільйонів кріогенників), тим більше він перебуває осторонь від основної бійки. З ними можна легко, за мить розправитися після бою.

В бою брали участь щонайменше десяток армій чужих Господарів, які прийшли на допомогу не тільки нам, а й своєму другові, нашому Господарю. Три Господарі (наші союзники) разом насіли на арму одного з Господарів, які прибули на допомогу нашому. Разом їм вдалося швидко знищити не лише його бійців-енергіків, а й самого Господаря. А війська продовжували прибувати. Раптом я від страху завмер. Виникло близько десятка порталів. Так ось про які портали говорила Анжеліка. Але якщо в тривимірці я міг легко впоратися навіть із десятком порталів, то тут у десятимірці, це були зовсім інші субстанції. І так легко закупорити хоча б один із порталів, через які рвонулися Енергіки, я не мав сили.

— Шамане, всі портали ворожі! — вигукнула Анжеліка.
— Прониро, негайно запечатайте всі портали!
— Виконую! — Замість Пронири, відповіла Лія. Те, що не міг зробити ні єдиний Енергік, навіть цілі армії Енергіків, зробили кріогенники, використовуючи гравітаційну зброю. «Жерло» кожного порталу гравітаційна зброя кораблів спритно «стискала». Зрештою виходи з порталів виявилися «зав'язані», як мішки із зерном.

Наш Господар, зрозумівши, що допомога з порталів може не з'явитися, відволікся і дуже швидко зумів розв'язати один із порталів. Хоча він від цього мало не загинув. Адже в цей час він бився з іншим Господарем. Декілька десятків тисяч ворожих Енергіків встигли «випурхнути» з цього порталу, проте незабаром він знову виявився «зав'язаним». А потім уся енергія цих порталів рвонулася у зворотному напрямку.

Те, що не могли зробити могутні Енергіки, зробили кріогенники. Господар Ліч, який безпосередньо бився з нашим Господарем, був набагато сильнішим, але захисники нашого Господаря гинули пачками і не давали можливості Лічу завдати своєму противнику відчутної шкоди. Армії нашого Хазяїна доводилося битися з бійцями наших союзників, які з'явилися нам на допомогу, і водночас намагатися захистити Господаря. Билися вони відчайдушно.

— Шамане, наша сила з тобою, — почувся потріскуючий голос Хруста, а він зі своїм флотом, зі своїми вогненними кометами рвонувся на допомогу Лічу.
— Генерал Хруст? — Здивовано вигукнув той, — наша сила з вами!
Тепер у нашого Хазяїна не залишилося шансів на порятунок. Енергіки, які безпосередньо його захищали, були миттєво відтіснені вогненними кометами Хруста, проти яких вони виявились безсилими, а Ліч швидко знищив свого супротивника.

— Припинили бійку! — прозвучав владний наказ. Усі, до одного завмерли. З «нізвідки» виникла істота. Енергік – не Енергік. Хоч і схоже на Енергіка, але щільність та силу його енергії можна було порівняти з цілими легіонами найпотужніших бійців.
— Негайно всім чужинцям, окрім командувачів, залишити територію цього світу! Залишкам армії Господаря повернутися до місць дислокації!
— Так, Великий Босе! — почулися сотні голосів. Багатомільярдні армії вцілілих Енергіків зникли в одну мить.

— Володарю Анже, відпускайте своїх бійців, крім тих, кого вважаєте за необхідне залишити.
— Слухаюсь, Великий Босе, — бійці-енергіки зникли. Залишився лише кум, колишній Нор та Хруст зі своїм флотом.
— Володарю, ви дозволите мені повернутися додому? — поцікавився Хруст у Анжеліки.
— Генерале Хрусте, свій флот відпустіть, а самі залишайтеся.
— Слухаюсь і підкоряюся, — протріщав Хруст.

— Володарю Анже, чому кріогенники досі тут?
— Великий Босе, вони поза моїм підпорядкуванням. Це флот Шамана. А він мені не підкоряється, — відповіла Анжеліка, проте ця істота знову обурилася:
— Володарю Анже, ви нахабно брешете, я ж відчуваю енергію заступника.
— Вибачте, Великий Босе, але зам покійного Володаря загинув, а свою енергію він передав під час того бою своєму синові.

— То це той бунтівник, що підняв повстання проти Володаря?
— Володарю, — звернувся я до Анжеліки, — вважаю, що я тут зайвий. Вирішуйте свої глобальні питання. Мені вони нецікаві, — я вже почав рух геть.
— Стоп! — і я завмер, не в змозі зрушити, — Шамане, це ти заварив смуту, яка досі не вщухла. Я розумію, що ти норовливий та некерований, але я вимагаю, щоб ти залишився.
— Робити мені більше нічого, — буркнув я у відповідь, але з місця не зрушив. Подолати таку силу наказу я не зміг би, навіть маючи в тисячі разів більшу силу, ніж мав.

— Володарю Анже, як ви змогли «запечатати» портали? Адже наскільки мені відомо, ніхто з присутніх тут Енергіків не в змозі це зробити. Це під силу було тільки заму покійного Володаря, та й то лише в тривимірці, — не вгамовувалась ця істота.
— Великий Босе, це зробив Шаман, згідно з моїм наказом, — відповіла Анжеліка, а господар Великого Дому, якого називали Великим Босом, здивовано й запитливо поглянув на мене.
— Портали «запечатав» мій флот кріогенників.

— Оригінально. Вони самостійно вигадали, як впоратися з порталами?
— На жаль ні, згідно мого наказу під керуванням Гери вони «запечатували» портали. Якщо вам дуже цікаво, то запрошую вас на борт мого найкращого друга-кріогенника.
— Чому б і ні? А решта командирів поміститься в нього на борту?

— Звісно, — за мить усі опинилися в командній рубці Одіссея. Ми з Анжелікою відразу ж повернулися до людського вигляду. Лія, побачивши таку «делегацію» Енергіків, опустилася на коліно і шанобливо схилила голову, що не вислизнуло від чіпкого погляду Боса. За мить і він був у вигляді білкового, але тільки габарити були метрів під двадцять заввишки. Інші, побачивши, що Бос змінив вигляд, теж набули білкової форми.

Одіссей зреагував миттєво і надав усім відповідні та зручні сидіння, крім цього встановив круглий стіл. Точніше не круглий, а овальний, сильно витягнутий. На чолі цього столу виявився Великий Бос, а решту присутніх Одіссей незбагненним чином розмістив уздовж цього столу. Понад триста розумних істот. Але навіть так був поділ та пріоритети. Найближчими до Великого Боса виявилися Господарі Домів, потім Анжеліка зі своїми Духами. Навпроти них, як місцеві, я, Лія та Хруст (хоча Хруст і сидів поруч, але жару, що обпалював, я від нього не відчував). Потім Володарі світів нашого Дому, які брали участь у бою. Одіссей розмістив їх так, що всі сиділи лише поряд зі своїми союзниками, а їхні супротивники опинялися навпроти.

— Похвально, похвально, — буркнув Бос, — хоча я не розумію, яким чином білковий бачить Енергіків. Командире, ви можете пояснити, як ви бачили нас?
— Виразно не зможу. Просто бачу, — пересмикнула плечима Лія.
— Я теж бачу, — почувся голос Одіссея.
— Гаразд. Дамо спокій вашим можливостям та можливостям кріогенника. Але я спеціально наказав затримати командирів ворогуючих сторін, щоб вирішити питання призначення нового Господаря цього Дому. Адже покійний Господар був недостойний своєї посади.

— Чому ж ви це не вирішили раніше? — перебив я Боса, — він багато тисячоліть винищував розумних істот свого Дому.
— Старших перебивати – непристойно. Хоча мені імпонує загострене почуття справедливості Шамана. Приймайте під своє керування цей Дім.
— Що?! Цього мені тільки не вистачало! Ні за що! — випалив я, а Бос відверто засміявся.

— Шкода, дуже шкода. Все ж таки саме такого Господаря необхідно б призначати на цю відповідальну посаду. Щоб він не чіплявся за неї всіма своїми кінцівками, намагаючись усіма правдами та неправдами втриматись. Але якщо Енергік категорично відмовляється, значить у нього на те є вагомі причини. Щодо того, чому я раніше не змінив Господаря, то теж пояснення є.

Якщо не було спроб скинути його, значить усіх все влаштовувало. А зміщувати з посади і призначати нового Господаря, коли всіх все влаштовує, справа надто невдячна. Тоді розпочнуться повсюди бунти. І загине набагато більше розумних істот, а порядку, як не було, так і не буде. Я згоден, що з позиції Духів чи білкових це жорстоко. Навіть дуже жорстоко.

Але зміна влади пройде швидко і майже непомітно лише тоді, коли почнуться внутрішні чвари, що знищують чинну владу. Коли верхи вже не можуть керувати, а низи не бажають цієї влади. Тоді заколот, бунт, революція та зміна влади.
— Вибачте, Великий Босе, виходить, що це я підняв бунт. Але я лише боронився, — перебила Боса Анжеліка.

— Я знаю. У цьому бою ви билися у захисті. До того ж, ви лиш нещодавно заступили на посаду Володаря. Хоча саме у вашому світі щойно було вбито діючого Господаря цього Дому. Особисто вас я ні в чому не звинувачую. Але ви стали каталізатором зміни влади у Домі. Я навіть знаю, що після того, як ви обійняли цю посаду, на ваш світ почалися численні атаки не тільки з інших світів, а навіть з інших Домів. Хоча ви самовіддано і професійно захищали свій світ.

Ви без року тиждень, як здобули посаду Володаря, але погляньте, — Бос обвів поглядом усіх, хто знаходився за столом, — і ви побачите, що за такий мікроскопічний час у вас з'явилися окрім ворогів, віддані друзі не лише з-поміж Володарів вашого Дому, а навіть з інших Домів. Господарю Маре, я правий? Адмірал Анж гідний супротивник?

— Абсолютно. Щодо посади Господаря цього Дому, то можу сказати, що якщо Шаман відмовляється від посади, то правильно робить. Адже він нічого не тямить в управлінні Домом. Що особисто ви у цьому випадку запропонуєте? Адже без керування Дім залишати не можна.
— Спершу мене цікавить думка представників інших Домів.
— Великий Босе, що б ми не сказали, рішення за вами. Але особисто я вважаю, що в будь-якому випадку посаду Господаря Дому має обійняти хтось із присутніх тут. І не чужинців, а представників цього Дому.

— Господарю Ліче, ви, як завжди, маєте рацію. Звісно тут надто мало представників інших світів, всього близько трьохсот (Бос обвів поглядом Володарів). Але тут найактивніші з тих, хто має протилежні погляди. А решта – болото. Їм все байдуже. Все ж таки я хотів би поцікавитися у присутніх, чому і як вони опинилися тут.

Безладу не було. У кого з'являлося бажання висловитись (лише бажання, думка) миттєво підсвічувалося його крісло. Навіть якщо таких було кілька, то Одіссей вловлював, хто з них висловив бажання першим. Володарі чудово володіли своїми емоціями, не висловлюючи претензій до супротивника. А говорили лише у справі. Хоча один із них все ж не впорався зі своїми емоціями і під час своєї промови не стримав агресивної емоції щодо Володаря, який сидів навпроти нього. Він миттєво опинився ув'язненим у силове поле. До того ж ця силова пастка була незвичайна. Від неї виходило ніби слабеньке свічення, але воно різало очі. На цю пастку неможливо було дивитися. Її сила виявилась колосальною.

— Володарю Борге, прошу вас впоратися зі своєю агресією. Адже ви на борту кріогенника, і він може знищити вас. А ваш світ залишиться без свого Володаря, — спокійно зауважив Бос.
— Великий Босе, хіба це не ваша пастка?
— На жаль. Я теж на борту кріогенника гість.

— Бортовий комп'ютере, ти мені підкоряєшся? — не приховуючи роздратування, намагаючись підкорити Одіссея, промовив цей Володар.
— Я підкоряюся лише Шаманові та його заступникові Гері! — гаркнув у відповідь Одіссей, — але, якщо ви не впораєтеся зі своїми емоціями, я буду змушений вас негайно викинути за борт, у відкритий космос. Після цього проникнути до мене на борт ви більше не зможете, останні слова Одіссея заглушив регіт інших Володарів та Господарів.

Набагато пізніше я з'ясував у Одіссея, чому він погрожував лише викинути Володаря, а не знищити. Виявилося, що Одіссей вчинив дипломатично. Він не став би знищувати Володаря, союзника Анжеліки. Та й сила Одіссея виявилась величезною через те, що весь флот утворював секцію, а вся сила флоту та командирів надходила на збільшення сили Одіссея. Хоча такої пастки, створеної Одіссеєм, я ще жодного разу не бачив. Наказ на передачу сили всього флоту Одіссею виходив безпосередньо від Пронири. Поки ми з Лією розсиджувалися на цих дивних переговорах, Пронира потурбувався про безпеку.

У процесі обговорення виявилось, що Соніка обробив покійний Господар. Тим більше, обробку Духа Господарю полегшувало те, що всередині Соніка знаходилася вся енергія колишнього Володаря. Ось тому Господар і примчав зі своєю армією на поклик Соніка. Але водночас із ним цей поклик почули також розвідники Анжеліки та інших Володарів, які стежили за діями Господаря. Звісно і розвідники з інших Домів спрацювали чітко.

Вони встигли засікти термінове пересування військ Господарів, друзів нашого Господаря, відразу ж кинулися на допомогу Анжеліці. А Господаря Ліча покликав на допомогу кум особисто, тому той примчав на допомогу раніше за всіх. Про те, де зараз Сонік та що з ним, нікого не цікавило. Усі розмовляли спокійно і начебто навіть доброзичливо, за винятком одного інциденту, коли Володар не стримався. Мабуть, таку невимушену обстановку, хоча і без фамільярності, створив Великий Бос. Він уважно слухав кожного. Іноді ставив запитання. Завжди конкретні. Коли хтось починав займатися словоблуддям, то Босу досить було поглянути на того, хто говорив, і той миттєво змінював свою мову і говорив лише конкретно. Вперше я на переговорах не нудьгував.

Нарешті всі, крім мене та Лії, висловилися.
— Ну, що ж. Я вислухав вас і опинився на роздоріжжі. Після відмови Шамана припускав, що претендентом на посаду Господаря буде хтось із Володарів. Але з різних причин вони не підходять. Залишаються лише представники цього світу. Власне, у Володаря Анжа лише одна незначна перешкода: відсутність досвіду. Хоча це стосується всіх без винятку.

Водночас він довів, що навіть не маючи досвіду, здатний професійно керувати та захищати свій світ. Володарю Анже, або ви погоджуєтесь на посаду Господаря свого Дому і самостійно шукаєте собі заміну на своє місце, або ж пропонуєте іншу кандидатуру з-поміж своїх підлеглих. Якщо мене ця кандидатура влаштує, то так і бути.
— Великий Босе, я, звісно, дуже задоволений вашою пропозицією. Але я реально оцінюю свої можливості та розумію, що не зможу гідно керувати Домом. Я не зможу навести лад і хоча б частково примирити між собою Володарів. Тому пропоную вам вибрати на посаду Господаря Дому генерала Хруста, чи генерала Віра, мого заступника. На крайній випадок можу запропонувати генерала Сніта (Анжеліка показала на колишнього Нора).
Бос уважно подивився на Хруста, потім на кума. Він своїм чіпким поглядом просканував обох. На Нора навіть не глянув.

— Адмірале Анже, ваші підлеглі гідні кандидати. Але генерал Сніт (Нор) дуже довгий час був у безпосередньому підпорядкуванні покійного Володаря. У самий невідповідний момент його залишковий вплив на Сніта може зіграти злий жарт, а це неприпустимо і дуже ризиковано. Генерали Хруст та Вір чудові бійці та гідні командири, за якими бійці підуть у будь-який бій. У той самий час посада Господаря передбачає чудове знання дипломатії. Вони обидва відповідають цим критеріям. Хоча Хруст має дуже істотну перешкоду. Він кремнік, а не білковий. Перебувати у вигляді білкового йому так само важко, як і у вигляді Духа. А Господар має легко і невимушено набувати будь-якого вигляду: Енергіка, Духа, білкового або кремніка.

Незважаючи на те, що Вір — Енергік, йому зручно не тільки у вигляді Духа, але й у вигляді білкового. Я не помилюся, якщо скажу, що він чудово почуватиметься навіть у вигляді кремніка (Хруст лише кивнув, підтверджуючи слова Боса). Тому я за порадою Володаря Анжа призначаю на посаду Господаря Дому генерала Віра, тим більше, він уже особисто знайомий з багатьма керівниками Домів. Ну, а заступника чи Управителя ви самі зможете знайти. Заперечення є? — Бос обвів поглядом присутніх. Ніхто не заперечував Босу.

Заблимало крісло під Лічем.
— Господарю Ліче, вас щось не влаштовує?
— Великий Босе, мене все влаштовує. Але я маю запитання до представників цього світу.
— Ми уважно слухаємо вас, Господарю Ліче, — чемно сказала Анжеліка.

— Багато тисячоліть тому, хтось вкрав мого сина і ув’язнив його в Духа. У мене є припущення, але прямих доказів немає. У вигляді Духа його змусили служити у флоті кілерів Господаря Мара (Мар хотів заперечити, але вирішив дочекатися, коли Ліч закінчить). Адже після вселення в Духа, він не міг нічого згадати зі свого життя Енергіка. У складі флоту кілерів Господаря Мара мій син опинився у цьому світі. Флот було знищено. Але я відчуваю, що мій син живий. І він перебуває у цьому світі. Допоможіть мені повернути сина.

Анжеліка хотіла відповісти, але я вирішив перебити її, хоча першим почав говорити Бос.
— Господарю Ліче, я вам співчуваю, хоча один із тих, хто викрадав вашого сина, сидить перед вами. Це Господар Мар, а другого викрадача, Господаря Тора щойно знищили у бою ваші союзники. Хоча вирішувати ваші проблеми з Маром тут, на борту кріогенника не раджу. Адже він може вас обох легко знищити. А потім мені доведеться у ваших Домах підбирати когось на посаду, щоб вони не залишалися без керування.

— Вибачте, Великий Босе, я не збираюся мститись Господарю Мару. Наші Доми і так уже надто довгий час у стані війни. Мене зараз цікавить лише одне: як мені повернути сина? Він живий.
— Господарю Ліче, я можу зараз сюди доставити всіх полонених. Якщо серед них ваш син, то жодних перешкод. Окрім цього, я поверну всіх полонених господареві Мару, навіть його Володаря, — Великий Бос, здивовано подивився на Анжеліку. А Мар, ледве приховуючи подив, поцікавився:

— Володарю Анже, що ви потребуєте натомість?
— Господарю Маре, мені потрібне тільки одне: мир. Я не хочу воювати. Сподіваюся, Господар Вір підтримає мене.
— Я всім присутнім пропоную мир, — кум підвівся з крісла і ввічливо вклонився Господарям, які билися за покійного Господаря, — при цьому нічого не вимагаю натомість. Керівники Домів, ви згодні укласти з нами мир?

Ті радісно закивали, а Мар продовжив:
— Вибачте, Господарю Ліче, що уникаємо питання про вашого сина, але мене цікавлять полонені. Володарю Анже, повідайте конкретно, хто з моїх Володарів потрапив до вас у полон?
— Без проблем, — за мить, за силовою стіною, скупчившись, стояло понад двісті полонених. Ліч оглянув їх, але свого сина не знайшов. Мар теж не визнав свого Володаря. Тоді Анжеліка «висмикнула» з натовпу полонених Духа. Лише він встиг опинитися перед своїм Господарем, бухнувся навколішки.

— Вибачте, Господарю, ми з напарником (він показав на трирогого) були під усіма видами маскування, але Шаман все одно незбагненним чином зміг виявити, приспати й полонити.
— Мені такі слабкі Володарі, які не можуть справитися з цивільним, не потрібні. Ви більше не Володар.

Поки відбувався цей діалог, усі полонені з Дому Господаря Мара опинилися поруч із ним.
— Господарю Маре, розбиратися зі своїми підлеглими будете вдома.
— Слухаюсь, Великий Босе, — ці полонені зникли, хоча в останній момент перед зникненням я помітив, що Мар їх усіх ув'язнив у вогняні кайдани. Так, вони потрапили в халепу. У полоні їм було набагато краще, ніж під тортурами свого Господаря.

— Володарю Анже, а решта полонених звідки? — поцікавився Бос.
— З Дому Хазяїна Урга, а цей Володар (Анжеліка показала на трирогого і кивнула в напрямку одного з Господарів, що сиділи за столом) з Дому Господаря Харта, — за мить потужний Енергік (Ург) уже був на борту Одіссея. Не дивлячись на білковий вигляд, він вмить впізнав Боса, а можливо відчув. В цей час Господар Харт, який перед боєм з'явився на допомогу покійному Господарю і теж був тут присутній, відправив свого трирогого Володаря додому.
— Великий Босе, слухаю вас, — Ург чемно вклонився, теж прийнявши вигляд білкового.
— На даний момент ви маєте вислухати не мене, а молодого Володаря Анжа чи нового Господаря цього Дому.

— Великий Босе, — азартно відповів Бос Ург, — я законів не порушував. Усі мої атаки на цей Дім, лише відплата за незаконні дії Господаря.
— Вибачте, Господарю Урге, але колишній Господар нашого Дому знищений. Зараз за велінням Великого Боса Домом керує Господар Вір. А те, що я очолюю цей світ, ви вже знаєте. Незважаючи на численні атаки з вашого боку на мій світ, я до вас не маю претензій. Тим більше, повертаю вам ваших бійців, які потрапили до мене в полон. При цьому я не вимагаю жодних відплат. Тому що розумію, ви атакували володіння свого ворога. Я вам пропоную мир. Окрім цього, я вас запевняю, що зміна влади у нашому Домі, зокрема у моєму світі, не є кадровими перестановками. Ми отримали цю владу внаслідок кровопролитних та запеклих боїв. Мир?

— Мир, — розплився в посмішці Ург.
— Господарю Урге, ви вільні. Не забудьте забрати своїх бійців.
— Дякую, Великий Босе. Я шалено радий миру з вами, Господарю Віре та Володарю Анже, — за мить Ург разом зі своїми бійцями випарувався.

— Господарю Ліче, вибачте, що втручаюся, але якщо ваш син знайдеться, ви впевнені, що він захоче до вас повернутися?
— Шамане, чому не захоче? Він же мій син.
— Не скажіть. У мене була подібна ситуація. Я відбрунькувався від покійного заступника володаря Альта. При цьому я завдавав своєму батькові надто багато клопоту та неприємностей. Я був норовливим і некерованим («ти і зараз такий», — проскочила в Лії думка). Я втік від батька і підселився до білкового тіла. Звісно все, що було до цього, забув.

Я дуже вдячний своєму білковому батькові за навчання та виховання. Але заступник володаря виявив мене і намагався мене повернути будь-що. Так, я прийшов до нього. Я його проклинав. Проклинав за все, незважаючи на те, що це він мене наділив життєвою енергією, це він дав мені життя. Я його не визнав, як батька, а вважав своїм справжнім батьком лише білкового. Бо він мене виховав. Думаю, вам не варто пояснювати, що час життя білкових обмежений, тому весь процес навчання минає майже миттєво, якщо порівнювати з навчанням і дорослішанням Енергіків.

Але коли мені загрожувала смертельна небезпека, коли вирішувалося, хто залишиться живим: я чи покійний Володар, то батько Альт, намагаючись врятувати, захистити мене, без роздумів віддав свою життєву енергію мені, пожертвувавши собою. Зараз я дуже шкодую, що ми не помирилися. У вашому випадку можлива схожа реакція сина.
— Шамане, таке неможливо! Я його любив і продовжую палко любити протягом сотень тисячоліть!

— А ви впевнені, що і він так само любить вас? Можливо, він ненавидить вас? Адже при примусовому вселенні в Духа забувається абсолютно все, що було до цього. Крім того, ви не припускали думки, що викрадачі могли навіяти йому, ніби це ви його ув’язнили в Духа, щоб утихомирити?
— Маре! Ти казав йому, що це я його ув’язнив у Духа? — мало не плачучи закричав Ліч.

— Господарю Маре, тільки правду і нічого крім правди, — тихо промовив Бос.
— Так, Великий Босе, я навіював, — майже нечутно прошепотів Мар, — але його син загинув разом із усім флотом, який знищив Шаман.
— НІІІІІ! Він живий! Я відчуваю, що він живий! Але, на жаль, у чужому Домі я не в змозі точно визначити його місцезнаходження та телепортуватися до нього, – Ліч розгойдувався з боку на бік, намагаючись приховати свої страждання.

— Господарю Ліче, я теж довіряю чуйці і вважаю, що ви маєте рацію і ваш син все ж таки живий. Прошу вас заспокоїтись. Якщо він у нашому світі, то я докладу всіх своїх сил та знань, щоб не тільки знайти його, але й зробити так, щоб він вас згадав. Згадав і захотів повернутись до вас. Тимчасово чи назовсім, невдовзі чи через тисячоліття, гарантувати не можу. Але думаю, що ви все ж таки зустрінетесь зі своїм сином, якщо він живий. Тільки наберіться терпіння.

— Дякую, вам Шамане. Втішили старого, — видавив усмішку Ліч.
— Шамане, а чому б вам не зайнятися дипломатією? — з усмішкою поцікавився Бос, — ви природжений дипломат.
— Знову?
— Чому знову? Ви у якомусь Домі були дипломатом? Чому я про це не знаю?
— У Домі? Беріть вище, Великий Босе. З минулого, де опинився після підселення до білкового тіла, я рвонувся слідом за своєю коханою, — я обійняв Лію, — щоб стати дипломатом від цивілізації Землян. Цілої цивілізації, а ви кажете якогось дому.
Зрозумівши гумор, всі зайшлися в істеричному сміху.
— Шамане, я буду дуже радий, якщо ви будете дипломатом від свого Дому. Господарю Віре, прошу Шамана направити, дипломатом, до мене, — сказав Ліч.

Ось тепер почалася плутанина. Загомоніли всі. Господарі одночасно зверталися до кума та пропонували встановити дипломатичні відносини між Домами. А Володарі гомоніли, звертаючись до Анжеліки, щоб укласти дипломатичні відносини з нею. До того ж одночасно усі триста Володарів.

Бос деякий час з розчуленням спостерігав, потім тихо промовив:
— Припинили балаган, — враження таке ніби вимкнули звук. Усі миттєво замовкли, — мені дуже подобається, що між вами буде мир. Довгий та міцний чи нестійкий, але мир. Навіть поганий мир кращий за хорошу війну. Мирні договори не терплять спонтанного бажання.

Повертайтеся до себе, обдумайте і тоді вже починайте спокійно і без ажіотажу укладати мир. Я б дуже хотів, щоб у нас не лише між Домами не було воєн, а й у кожному окремому Домі не було воєнних конфліктів і всі проблеми вирішувалися лише шляхом переговорів. На превеликий жаль це неможливо.

Після цього трагічного бою (для колишнього Господаря трагічного) ви всі придбали собі нових друзів і втратили частину своїх ворогів. Бувайте здорові! Усі вільні!
За кілька хвилин командна рубка Одіссея спорожніла. Хоча кожен, перш ніж «зникнути», козиряв Анжеліці та куму, висловлюючи повагу та довіру. Залишився лише Бос, та ми з Лією.

— Шамане, ви вже вибачте мені, я трохи погосподарював на вашому кораблі, — я здивовано глянув на Боса, — перш ніж почалися обговорення, а ваш флот надав додаткову силу вашому кріогеннику (він навіть це відчув), я збільшив його силу і наділив його деякими захисними функціями. Ви не ображаєтесь?

— Хто хорошому не радий? Але те, що Одіссей використав невідомі навички, я зрозумів. А отримати він їх міг лише від вас. Адже я багато разів бачив, який вид пастки створює Одіссей, коли підживлюється силою від флоту, — Бос засміявся.

— Шамане, ви не такий простий, як здається на перший погляд. Ви зробили неможливе. Зробили те, що мені не вдавалося упродовж сотень тисячоліть. Примирили непримиренних ворогів. Ці Господарі воювали один з одним тисячоліттями. Я наказував їм примиритися. Вони погоджувалися, не в змозі заперечувати, але потім війни спалахували з новою силою. І завжди був «праведний» привід на воєнні дії.

А в цій ситуації їх ніхто не змушував, ніхто не примушував до примирення. Лише ваша мова, яка начебто не стосується відносин між Домами, та репліка Господаря Віра. І всі самостійно дійшли думки, що краще жити мирно. Жодного примусу.
— Великий Босе, а ви знаєте, що зараз відбувається в нашому світі?
— Що? Невже ваш світ загруз у війнах, брехні та обмані?

— Не без цього, звісно. Не мені вам пояснювати, що викорінити війни між розумними істотами неможливо. Справа в тому, що мій флот збірний. Із різних Всесвітів. Нині найкращі наукові уми ста шістдесяти Всесвітів об'єдналися і трудяться на благо цих Всесвітів. Це не військова і не торгова спілка, а саме наукова. До того ж раніше лише кілька Повелителів дружили між собою, а серед інших були навіть ворожі стосунки, але зараз ці Повелителі дуже задоволені такою співпрацею.

— Як вам це вдалося? І чому не всі Всесвіти об'єдналися?
— Це не моя заслуга. Ідея належить одному з Повелителів. І якось само собою виникла ця співпраця. Але на жаль, співпрацюють лише Повелителі, у Всесвіті яких базуються частини мого флоту.
— Ваше ставлення для мене незвичне, хоча і приємне. Ви могли легко приписати собі ці заслуги. Але цього не зробили. Хоча мене цікавить інше питання. У мене склалося враження, що ви чудово знаєте, де знаходиться син Господаря Ліча. Але чому ви не дозволили їм зустрітись?

— Великий Босе, ви самі відповіли на своє останнє запитання хвилиною раніше, коли розповідали, що всі взялися миритися без примусу, без наказу. Так, я знаю, де син Господаря Ліча (хоча і не впевнений, що це саме його син), але він не пам'ятає свого батька. А якщо згадає, то лише зненавидить його, вважаючи, що батько ув’язнив його в Духа на довгі тисячоліття. Навіть, якщо ви нейтралізуєте навіювання, яке зробили його викрадачі, то ні до чого хорошого це не призведе. І син прокляне свого батька. Я не хочу, щоб він повторив мої помилки, коли примирятись буде вже надто пізно.

— Шамане, але й від того, що ви тримаєте його в полоні, теж нічого доброго не вийде.
— Він не полонений. Він вільний.
— Я щось не розумію. Якщо він вільний, то чому не покидає ваш Дім, ваш світ?
— Це ви можете запитати у нього. Одну секундочку, я зараз його викличу на борт Одіссея, — я вирішив викликати Віса на борт, бо чуйка повністю мовчала. Небезпеки йому не було.

— Вісе, у вас все гаразд?
— Так, все гаразд. Лисиця забрала з собою брата Тріади.
— Гаразд, ти можеш телепортнутися до мене на борт Одіссея? — за мить Дух задоволений, як слон після лазні, з'явився на борту Одіссея.
— Шамане, — радісно заторохтів він, — Тріада казала, що…, — раптом він на півслові осікся, побачивши Боса. Побачивши чужинця на борту, він із властивою Духам швидкістю, миттєво опинився між мною та Босом. Він не думав, що може загинути сам. А намагався встигнути попередити і хоча б тимчасово захистити мене.

— Шамане, бережіться, це чужинець! — азартно вигукнув Дух, прийнявши бойову стійку та активувавши всі види зброї кокона.
— Спокійно, Вісе, нам небезпеки немає, — сказала Лія.
— Отак і поб'ють нізащо, — усміхнувся Бос. А Дух розгублено переводив погляд, то на Лію, то на мене, — шановний, що ви можете мені розповісти про себе? Тільки правду і нічого, крім правди.

Дух відчув таку силу, що не послухатись було неможливо. Але все ж таки неймовірними зусиллями він спробував мене попередити.
— Шамане, бережіться. Чужинець на мене впливає. Це небезпечно, — Бос ледь з крісла не впав від сміху. Коли він трохи заспокоївся, я Вісу представив Боса:
— Вісе, познайомся, це Великий Бос, — Дух на мить завмер, потім опустився на коліно і смиренно опустив голову.
— Гаразд, досить цих церемоній. Я знаю, що ви в цьому світі і навіть у цьому Домі – чужинець. Як вам живеться в полоні?

— У полоні? Так, Шаман мене полонив. Але зараз я вільний. А його вважаю своїм найкращим другом, якщо він не заперечує, — з побоюванням Дух поглянув у мій бік.
— Навіть так? А як йому вдалося вас сховати від Володарки? Адже вас, як чужинця, треба було або передати Володарці, і ви були б у неї в полоні, або анігілювати, як ворога.
— Я не знаю. Знаю лише, що Шаман ризикував своїм життям, щоб урятувати мене. Але де і як, він не розповідав, — Бос запитливо поглянув на мене.
— Одіссею, ввімкни голограму.

 *   *   *

…можеш анігілювати ворога, — наказ Анжеліки.
— НІІІІ!!!! — Закричав я і моментально перебив куму всі кінцівки. Той відразу покинув пошкоджене тіло, але ні атакувати, ні захищатися не став. У цей час з долоні Анжеліки у бік полоненого вирвався смертоносний вогненний шлейф. Хоча він не досяг полоненого Духа, а з шипінням зустрівся з таким самим шлейфом вогню з моєї долоні.

З іншої руки Анжеліки вирвався ще один шлейф, і я метнувся під цей вбивчий вогонь, але зрозумів, що вже не встигну. Все одно другий шлейф Анжеліки мети не досяг. Він потрапив на потужне силове поле, що огорнуло бранця (Одіссей теж даремно не втрачав часу і встиг виставити захисне поле, посилене секцією вільних жителів). Побачивши, що їй нічого не вдалося, а я зараз опинюся на шляху смертельного шлейфу, Анжеліка прибрала цю грізну зброю.

— Я так розумію, що ти готовий боронити ворога навіть ціною власного життя?
— Лисице, він же полонений, до того ж безпорадний. Виявляється, тебе влада зіпсувала. Ти стала такою ж підлою, як і покійний Володар. Не цьому я тебе навчав. Перш ніж ти його вб'єш, ти мусиш убити мене. Адже ти зараз вважаєш, що на війні всі методи прийнятні.
— Володарко, а Шаман має рацію, — безбарвним голосом, офіційно, без будь-яких інтонацій промовив Дух, — бранець безпорадний. До того ж, цей бранець належить Шаману.

— Хрещений, адже ти чудово знаєш, що може бути, якщо його виявлять у нас. Адже батько не в курсі.
— Володарко, я до вас звертаюся, як Керуючий, як ваш підлеглий, і не смію вказувати, лише озвучую незаперечні факти.

— Цей бранець не простий. Я припускала, що не міг звичайний боєць втекти неушкодженим від флоту батька, навіть якщо командувач ворожого флоту загинув. Хоча те, що він виявиться сином Володаря з чужого Дому, ніяк не очікувала. Через нього може вибухнути повномасштабна кровопролитна війна не тільки між ворогуючими Домами, але можливо торкнеться й іншого Великого Дому. Це вже стосується не лише нашого світу, а всього Дому.

— Володарко, я з вами згоден, що таке можливе. Але вбивати безпорадного полоненого, негідно Керуючого. Я ваш наказ відмовляюсь виконувати. Ви маєте право призначити іншого Керуючого, а мене анігілюйте за непокору, — без будь-яких емоцій, як робот, сказав кум.

*   *   *

Дух дивився на те, що відбувалося, і не міг повірити. Він знав, що Анжеліка дуже сильна, хоча вважав, що вона максимум Повелителька Всесвіту, а те, що вона Володарка світу, він ніяк не очікував. І те, що я захистив від Володарки і Управителя, його шокувало. Він був шокований моїм вчинком та абсолютно не звернув уваги на те, хто він насправді. Але Анжеліка казала, що Віс – син Володаря, а не Господаря. Потрібно буде якимось чином з'ясувати. Можливо, він не має відношення до Господаря Ліча.

— Тепер усе стало на свої місця, — роздумуючи, сказав Бос, — наскільки я зрозумів, то ви, Шамане, білковий батько Володарки. Лише тому ви могли не підкоритись її вимозі. У будь-якому випадку ваш вчинок вартий поваги. Хоча на цьому фрагменті йдеться про полон.

— Великий Босе, вибачте, що втручаюся, але Шаман мене відпустив. Повертатися до Господаря Мара я не хочу. Тож залишився тут, з ним. Мені не було куди йти. Це тепер я з коханою… — раптом Дух затнувся. Він подумав, що сказав зайве. А Бос зацікавлено дивився на Духа.
— То ви не один? — Дух безпорадно дивився на мене. Він боявся мене підставити.

— Вісе, чому ти замовк? Я ж тобі пояснив, що в мене не було, немає і не буде заборони на кохання.
— Мені сподобалася Тріада (вона з цього світу), а зараз я знаходився на її планеті.
— Ваша обраниця має цілу планету? — здивувався Бос.
— Так, вона Дух Духів.

— Що?! — вигукнув Бос, а його очі спалахнули якоюсь шаленою дикою радістю. Дух від цього окрику завмер. Адже йому за сотні тисячоліть у вигляді Духа не доводилося бачити нікого більш поважного, ніж Господар Дому, а тут командир над ними. Дух боявся зайве слово сказати. При вигуку Боса він насторожився. Думки замиготіли, що зараз його щастя розсиплеться на дрібні уламки, як дзеркало від удару. Але він був готовий беззавітно захищати Тріаду від усіх.

— Вісе, спокійно. Все гаразд. Я дуже радий за вас, — Бос не міг приховати радості у своєму голосі, а я не міг зрозуміти, чому він зрадів, — я хотів би побачити вашу обраницю.
— Тріадо, ти можеш телепортнутися на борт Одіссея до нас із Вісом?
Тріада нічого не відповіла, а за мить чудова ельфійка «виникла» поряд з нами. Побачивши Боса, вона вмить опустилася на коліно. За її поведінкою було зрозуміло, що вона, на відміну Віса, чудово знає, хто перед нею.

— Здоров'я бажаю, Великий Босе, — чемно вклонившись, сказала вона.
— Нарешті мені вдалося побачити вас, Дух Духів. Ви єдина вижили чи ще хтось? — Бос розмовляв з Тріадою про щось відоме лише їм двом. Хто вижив? Після чого?
— Лише я. Інші вмирали. Виживали лише звичайні Духи.
— Вам подобається Віс?
— Дуже.

— Прекрасно, чудово, чудово, — шепотів собі під ніс Бос, не в силах стримувати радість, що рвалась назовні.
— Дух Духів, ви знаєте закони? — Віс миттєво насторожився.
— Звісно, Великий Босе, — не звертаючи на Боса уваги, вона ніжно притулилася до Духа.
— Це чудово, це чудово, — продовжував бубоніти Бос.

— Вісе, ви маєте берегти свою обраницю дужче за своє око! Хоча ваших сил може бути замало. Я хотів би вам допомогти і наділити додатковою силою. Але цією силою можна буде скористатися лише для захисту. Доведеться знову викликати Володарку та Господаря. Шамане, ваші кріогенники можуть допомогти?
— Що треба зробити?

— Після мого наказу виставити максимально можливий захист та максимальної сили вуаль неуважності.
— Гаразд. Прониро!
— Так, командоре!