Частина 10. Перервані змагання

— Геро, я вам вірю. Але він чужинець. Ніхто не знає, які підлості може вигадати його сутність.
— Аресе, я розумію твої побоювання, — заперечив намісникові, — знаю, що це не вкладається в наші поняття. Хоча я йому довіряю і вважаю, якщо він стане бійцем нашого флоту, то це буде відданий та сильний боєць. Ти вже відчув на собі його силу.
— Ось тому й боюся. Його сила більша за мою. І якщо він вирішить зробити щось заборонене, я не зможу перешкодити. Адже закони їхнього світу не співпадають з нашими.
— Аресе, недарма Управитель призначав вас намісником. Ви ж не лише сильний боєць, а й чудовий політик. Можете не довіряти йому, проте не показувати цього.
— Шамане, я зрозумів. Я не висловлюватиму недовіри.

— Так. З Вісом вирішили. Геро, твої пропозиції щодо тренування та підготовки Духів.
— Можна розпочати зі звичайних змагань, турніру.
— Це вже нецікаво, — перебив я Лію.
— Не перебивай! — відрізала вона, — у цих змаганнях має взяти участь кожен вільний житель, кожен білковий командир, кожен Дух.
— Не вийде, — знову перебив я Лію.
— Чому?

— Тому що у флоті Володарки Неї лише тисяча Духів із Всесвіту Каркарона. Попередній намісник виявився завербованим чужинцями, а з новим я ще не зустрічався. Але щось мені нашіптує, що з ним треба тримати вухо гостро. Я поки що наказав Пронирі до нього не звертатися. Після того, як побуваємо у Бахура, рвонемо всім флотом до Неї і лише там можна буде з ним поговорити.

— Гаразд. Але тоді буде трохи несправедливо щодо цього флоту. Хоча я хотіла змагання не для цього проводити. Починаються вони окремо у кожній ланці. Вся інформація скидається на Одіссей чи Горгону. Таким чином ми знатимемо приблизно, хто і якою силою володіє. Потім, на розсуд командирів ланок, змагання у групах. Командири груп виставляють представників на бій-змагання у своєму флоті.

І лише після цього по одному представнику виставляється від кожного флоту. Як проходитимуть проміжні етапи, нехай вирішують місцеві командири. Але щоб кожен боєць, кожен Дух і кожен вільний житель взяв участь, і інформація про це має бути в Одіссея. У першості між флотами представник від кожного флоту має провести спаринг своїм кораблем з кожним противником, щоб не було обурень з приводу сильного чи випадково слабкого супротивника.

Найкращі визначаються за максимальною кількістю перемог. За перемогу учасник отримує 2 бали, за нічию один, поразка – нуль. Двадцять найкращих виходять до наступного туру. Тут знову спаринг із кожним. Заключної фази наперед не потрібно вказувати, потім вирішимо. А от по флотах, щоб забезпечити стовідсоткову участь, необхідно підміняти дозорців. Ми зараз у Всесвіті Бахура, отже, його вільні жителі вилітають по черзі на заміну дозорців в інші Всесвіти. З цієї причини і потрібно буде збирати весь особовий склад командирів флоту того Всесвіту, куди прямують підмінні кораблі.

Збір Духів безпосередньо у розташуванні флоту, у космосі. А командирам Пронира знайде прийнятну планету. Там маємо зібрати всіх білкових командирів флоту, який перевіряється, при цьому не забуваючи про запобіжні заходи.
— А що мені робити? — поцікавився намісник.
— На зустрічах із Духами ви обов'язково маєте бути присутнім. Я вас покажу, як свого заступника і винесу на їхнє рішення можливість командувати всіма Духами флоту. Хоча основне ваше завдання під час зустрічі з Духами слідкувати за ними. Я чудово знаю білкових, але можу помилитися з Духом. А у вас величезний досвід роботи з ними.

— Я зрозумів. Що зможу — зроблю.
— Потрібно зробити навіть те, що не зможете, — намісник засміявся, зрозумівши гумор, — залишилося ще одне болюче питання. Два кораблики. Вони теж мають взяти участь у спарингах. Щодо Хитруна – мої проблеми. Аресе, доведеться вам попрацювати з Привидом.
— Командоре, у такому разі я теж зобов'язаний брати участь у спарингах із самих низів.

— Аресе, не треба знущатися з слабших. Ви приступите до спарингів, коли визначаться представники від кожного флоту, хоча поза конкурсом. Нехай вони визначають місця між собою.
— Я не згодна. Не може командир виступати поза конкурсом. Тоді потрібно буде зробити поправку, допустивши до участі, окрім безпосереднього представника від флоту, також старшого вільного жителя флоту Всесвіту з його командиром та Духом на борту.

— А якщо на борту немає білкового командира?
— Шамане, що у тебе у флоті за бардак коїться? Як це нема командира?
— Геро, на борту Пронири командує Тріада. З нею в парі ще один Дух, але білкового командира немає. На Привиді Арес взагалі сам. Ну і на борту Хитруна теж буде лише Дух. Це тобі для прикладу.
— Гаразд. Щось придумаємо. Хоча в такому випадку, нехай це будуть їхні проблеми.

Найпершим зібрав особовий склад флоту із Всесвіту Бахура. Ні серед командирів, ні серед Духів зрадників не засік. Я чомусь почав з тих вісімнадцяти флотів, які були спочатку підготовлені особисто нами, і з якими ми неодноразово проводили спаринги, а також брали участь у боях. Залишив лише наостанок колишній флот Неї. Все марно, немає і натяку на зраду. Я вже почав думати, що Анжеліка просто вирішила мене налякати.

Раптом на зустрічі в космосі з Духами одного з нових Всесвітів я відчув легке хвилювання. Виявивши джерело, при всіх запросив цього Духа до себе. Проте коли залишалося Духу подолати останні десять метрів, він вибухнув. Небезпеки цей вибух для мене не становив. Я встиг накинути на нього силовий ковпак і вибух відбувся всередині, навіть не пошкодивши пастки.

Арес відразу звернувся до старшого з Духів:
— Новачок?
— Ні, — опустивши погляд, відповів той, — він був з нами давно. Брав участь у всіх боях і не було навіть найменшої підозри, що він зрадник. На жаль, через нього тепер ви повністю втратите довіру до нас.
Сором, зневіра та безвихідь витали навколо. Духи не уявляли, як їм виправдатися.

— Духи! Бійці! Я сподіваюсь! Ні, я не сподіваюся, а точно знаю, що серед вас більше зрадників немає! Знаю, що ніхто з вас не вистрілить у спину. Незважаючи на цей інцидент, я вам вірю. Але прошу вас не поширюватися про це, щоб ви не втратили авторитету та довіри у Духів з інших Всесвітів.

Духи, всі як один, опустилися на коліно і покірно схилили голови. Хоча виглядало все для звичайного білкового більш, ніж дивно. Як може опуститись туман на коліно? Та й взагалі, як ці «тумани» перебувають у безповітряному багатовимірному просторі, у відкритому космосі і не «розтікаються» у різні боки. До того ж ці тумани мають розум, величезну силу та швидкість.
— Шамане, — сказав старший із Духів, — дякуємо за довіру. Ви дуже шляхетні. Я скажу від імені нас усіх. Ми вам будемо віддані до останнього подиху.

Більше серед Духів зрадників не виявили. Серед білкових командирів таких виявилося п'ятеро. Притому двоє з одного і того ж Всесвіту. З білковими командирами все було складніше. Для того, щоб довести, що вони дійсно зрадники, довелося робити знімки пам'яті та давати можливість переглянути знімки всьому особовому складу флоту Всесвіту.

Звісно, можна було попрацювати над ними, а вони більше й не думали б про зраду. Але тоді решта їм не довіряла б. Та й усі вважали б, що покарання за зраду немає. Рішення залишив за їхніми товаришами. Скрізь рішення було категоричним – смерть. Звісно, особисто я не здійснював вирок, а бійці самі роздерли зрадників. Проте на борту кожного вільного жителя, якими керували зрадники – побував та пояснив, чому їхній командир не повернувся на борт. Один із вільних жителів одразу ж попросив мене покинути його борт, щоб він міг самознищитися. Довелося вмовляти, переконувати.

— Командоре, але тепер мене теж усі вільні жителі вважатимуть зрадником, — намагався виправдатися кораблик.
— Прониро, як ти переконуватимеш вільних жителів, мене не хвилює, але недовіри у флоті бути не повинно. І самогубців серед них тим паче.

Повернувшись на борт Одіссея, я замислився. Що цим бійцям не вистачало? Чому вони пішли на шлях зради? Чим і кого так зацікавив мій малесенький флот (проти армій Енергіків навіть не Дому, а лише одного світу)? З роздумів вирвав мене тривожний голос Пронири.

— Командоре.
— Що цього разу? — невдоволено поцікавився.
— Шамане, біда. Зник дозорний.
— Як зник? Хто його знищив?
— У тому й річ, що сигналу про знищення не було.

— З якого флоту вартовий?
— Із вашого Всесвіту.
— Що?! Прониро, поясни швидко та конкретно.
— Я видав наказ на заміну дозорців, щоб забезпечити стовідсоткову явку особового складу флоту. Але один із дозорців, який вилетів на заміну, у передбачуваних корах нікого не виявив.
— Труби тривогу по всіх флотах!

— Одіссею, терміново вказівки лише командирам флотів. Негайно вимкнути всі випромінюючі сканери. Маячки «свій-чужий» лише на прийом. Усім вільним жителям зберігати абсолютну мовчанку. Усі передавачі заблокувати. Зв'язок між командирами лише телепатичний. Поки що все, чекай подальших вказівок.

— Аресе, терміново до мене на борт. Геро, негайно на Одіссей! Вісе, бігом до мене!
За мить усі троє були у командній рубці Одіссея.
— Виникла величезна проблема. Зник дозорець з флоту Неї. Дозорець із Всесвіту Бахура, який вилетів на заміну, у передбачуваних корах того не виявив. На зв'язок не виходить. Хоча за кілька хвилин до наказу на заміну, він скидав чергову інфу. Нам потрібно його негайно виявити. Вісе, я розумію, що не маю права тебе залучати до таких пошуків. Але твій кораблик може дуже допомогти у пошуках. Ти можеш змінити свій вигляд?

— Тіла чи духа?
— Зовнішність тіла ролі не грає. Ти маєш виглядати, як усі Духи нашого світу.
— Так? — наскільки сильно відрізнявся образ власне Духа від того ж Ареса, то зараз я не міг відрізнити його від зовнішності намісника.
— Чудово. Зараз весь флот, окрім Горгони, у повній мовчанці вилетить у потрібні координати. Зв'язок між собою лише телепатичний і строго спрямований. На всіх кораблях передавачі мають мовчати. Маскування не лише від сканерів, а й від перегляду душ.

— Шамане, я теж можу допомогти. Нехай Горгона залишається, а я вилечу Кроносом.
— Кронос, так Кронос.
— Командоре, а що робити, якщо виявимо? — поцікавився Арес.
— Негайно повідомити мене, за моїм наказом (чи наказом Гери, згідно ситуації) мишоловам полонити корабель у силові пастки. Я спробую встигнути взяти в полон командира ще до того, як він самознищиться. Завдання зрозуміле?

— Так.
— Звісно.
— Зрозуміло.
— Тоді по кораблях! — миттю я залишився на борту Одіссея сам. Лише ледь здригнувся його корпус, випускаючи з ангару Кронос.

— Прониро?
— Командоре, всі флоти в повній готовності.
— Чудово. Кожен флот вилітає своїм порталом по зетці. Після того, як усі «випадуть» у тривимірку, розосередитись так, щоб захопити максимальну площу для огляду. Усім командирам активувати здатність перегляду душ. Необхідно звертати увагу і на природні фізичні тіла, якщо вони здатні прикрити собою корабель. Вперед!

Виникла велика кількість порталів. Судячи з кількості, портали створювали не лише командири флотів, а й командири груп, бо порталів виявилось близько двох тисяч. Незабаром весь флот, як привиди, почав нишпорити в тій метагалактиці, де імовірно мав бути дозорний. Хоча кілька десятків кораблів залишилося в зетці, проводячи пасивний скан тривимірки звідти.

Привид і Хитрун дійсно були, як примари. Якщо в бою з флотом кілерів Духи виявляли ворожі кораблі, побачивши Духів, а не кораблі, то зараз навіть я не міг побачити ні намісника, ні Віса, а тим більше їхні кораблі. А ось слабіших Духів (ймовірно з новачків) я все ж таки бачив, хоча вони і були з маскуванням від перегляду душ (Духів). Флот методично промацував простір уже близько години, проте не було жодних натяків на зниклого дозорця.

— Шамане, — почувся в голові голос Віса.
— Знайшов?
— Знайшов, хоча я не впевнений, що це ваш дозорець.
— Гаразд, лечу до тебе, — я інтуїтивно направив Одіссея туди, де за моїми припущеннями був Хитрун.
— Шамане, Одіссей уже підлітає до мене, я його бачу.

— Дуже добре, — Одіссея залишив у дрейфі, а сам у вигляді Духа телепортувався на борт Хитруна.
— Шамане, подивіться, — показав Віс у оглядове скло. Я побачив досить великий астероїд, що повільно обертався. Але нічого на ньому не помітив. Через деякий час, коли ця брила повернулася до нас іншою стороною, я побачив на його поверхні кораблик, його невидимки були активовані (тому ніхто з вільних жителів не зміг його засікти, але Хитрун легко його виявив), хоча вигляд корабля мені був абсолютно незнайомий. Він навіть не схожий ні на кораблі кілерів, ні на кораблі з Дому Господаря Урга.

— Шамане, я знайшов вартового, — почувся в голові голос намісника.
— Аресе, нехай до тебе на борт телепортується Гера і разом із нею полоніть командира, або вона сама це зробить. На ваш розсуд.
— Все. Гера на місці.

Телепортнувся на борт чужинця. Ще до початку телепортації активував придушення електроніки, а кокон почав відтворення паралізуючої мелодії. Тільки-но я опинився на борту чужинця, він одразу був полонений мишоловами в десятки тисяч найпотужніших силових полів.
— Спааати, — з інтонацією для Духів, — спааати, — новий гіпнотичний наказ для білкових, і відразу ж запитання до бортового компа, — бортовий комп'ютере, ти мені підкоряєшся?

У відповідь тиша. Я змінив образ з людського на образ Духа.
— Бортовий комп'ютере, ти мені підкоряєшся?
— Повністю, — лише за кілька секунд відповів комп. А я деактивував придушення електроніки.
На кріслах управління в глибокому гіпнотичному сні схилилися дві розумні істоти: білкова (дуже схожа на Вельзелів, хоча рогів було не чотири, а три. Третій ріг, як у носорога) і Дух. Дух-чужинець перебував у монструозному фізичному тілі, хоча Дух якийсь дивний, незвичайний.

— Скільки у тебе на борту живих істот?
— Троє.
— Покажи, — на блок-схемі корабля заблимали три крапки (жовта, помаранчева та чорна). Чорна перебувала в русі (зрозуміло, що це я), а жовта та помаранчева нерухомі, — встановлення самознищення скасовую!
— Виконано.

— Прониро, що в Гери?
— Вона впоралася.
— Мишоловам можна пастки знімати. Ланці вільних жителів тримати обидва кораблики під прицілом.
— Ясно.

— Усю зброю заблокувати! — наказ бортовому комп'ютеру чужинця, — двигуни не вмикати і нікуди без мого дозволу не летіти.
— Виконую.
За мить я був із двома сонними чужинцями на борту Одіссея. Ще за кілька хвилин з'явилася Лія з сонним бійцем-дозорцем.

— Вісе, Аресе, прошу на борт Одіссея.
Віс тільки встиг побачити чужинців, відразу посірів.
— Шамане, як вам удалося їх полонити? Адже у вигляді Духа Володар одного зі світів мого Дому. Ми до нього літали на придушення смути. А білковий взагалі не з нашого Дому.

— Командоре, масована атака Духів, — тривожний голос Одіссея.
— Аресе, на Одіссей нападають Духи. Командире, прощай та рятуйся. Скільки встигну – знищу, — голос Привида з нотками безвиході (він зібрався загинути сам, але захистити свого командира).
— Вісе, прощайте. Ви на борту Одіссея, а його атакують Духи. Активую знищення атакуючих, — з якоюсь агресією швидко промовив Хитрун. Він теж вирішив пожертвувати собою, щоб урятувати свого командира. Три голоси бортових комп'ютерів злилися на один. І відразу одночасно прозвучало три забороняючі накази.

— Припинити вогонь! — гаркнув Віс.
— Відставити! — вигукнув намісник.
— Всім стоп! Припинити бійку, — промовив я зовні спокійно й у вигляді Духа миттєво опинився за бортом Одіссея.

Такого видовища мені ще не доводилося бачити. Близько десяти тисяч Духів догоряли безпосередньо біля Одіссея, знищених пострілами Привида і Хитруна, та згасало свічення захисного поля Одіссея від загиблих у цьому захисті Духів. А трохи далі знаходився щільний багатомільйонний «рій» з Духів, який утворив справжню живу кулю. То були Духи з нашого флоту. Колір Духів змінювався, переливаючись. Вони були готові розпочати смертельний бій, але їх стримував лише мій наказ. Хто знаходився всередині живої кулі – невідомо.

— Покажіть агресора, — Духи «розступилися». Вони утворювали сферу, але після мого прохання ця сфера виявилася, ніби в ній вирвали величезну дірку. Я побачив близько ста тисяч оточених Духів, які розуміли, що їм не врятуватись від багатомільйонної кількості моїх бійців. А наступної миті з'явився кум. З ним теж близько ста тисяч найпотужніших Духів. Майже одночасно з ними, поряд зі мною опинився Арес (ймовірно, його випустив Одіссей).

— Що тут діється? — грізно поцікавився кум.
— Керуючий, я відчув появу величезної сили чужих Духів. Відразу ж атакував джерело. Але понад дві тисячі моїх бійців загинули, так і не пробивши захист корабля. Ще дванадцять тисяч за одну мить були анігільовані невідомо ким чи чим. Потім нас оточили ці Духи, — почав плутано пояснювати намісник Духів-агресорів.

— Навіщо ви атакували корабель Шамана?
— Шамана? — здивовано промовив намісник, — але його не було у Всесвіті.
— Через тебе загинуло стільки доблесних бійців. Невже було незрозуміло, що ви з'явилися серед білкових кораблів? Хто тебе призначав намісником? Адже я лише збирався це зробити.
— Мене призначив заступник Володарки, після того, як забрав колишнього намісника, — ображено промовив намісник. («Знову Сонік вліз» — злісно подумав я про друга).

— Попрошу всіх Духів Шамана повернутися на місця.
— Управителю, вибачте, але ми зараз під командуванням Шамана і зобов'язані виконувати лише його накази чи накази його заступника, — заперечив один із Духів.
— Бійці! По кораблях! — подав команду Арес і Духи миттю зникли, залишилися лише бійці намісника та дуже потужні елітні бійці кума.

— Ех, наміснику, наміснику, що ж ти наробив? — докірливо промовив кум, — нізащо поклав понад десять тисяч дуже сильних бійців. Духи, я хочу позбавити намісника його посади, чи ви згодні з моїм рішенням?
— Так. Звісно. Згодні, — моментально погодились Духи.
— Управителю, за таким намісником соромно йти в бій, — не витримав один із Духів. Раптом намісник зібрався в невелику кулю і вибухнув (цілком можливо, що він колишній темний).

Кум незворушно продовжив:
— Бійці, поки я був намісником у цьому Всесвіті, я вас тренував особисто і знаю, що ви дуже сильні Духи. Нині у вас намісника немає, — він з гидливістю глянув на те місце, де вибухнув Дух, — я маю повне право розподіляти вас на власний розсуд. До речі, ви побачили, як Духи стали на захист Шамана, на захист свого командира? (Почувся схвальний гул). Я запитую вас, чи бажаєте ви служити під командуванням Шамана? Якщо, звісно, він не заперечує, — Духи насторожено завмерли, чекаючи моєї реакції. Все ж таки вони атакували мій корабель.

— Управителю, ви розпоряджаєтесь Духами у всьому своєму світі. У моєму флоті Духами розпоряджається Арес. Якщо він згоден, то я тим паче.
— Аресе, рішення за вами, — сказав кум. Той мовчки, уважно оглянув Духів (я міг заприсягтися, що він якимось чином просканував їх).

— Керуючий, велика вам подяка. Я згоден, хоча відразу виникає запитання: ці бійці бували в інших Всесвітах? — кум лише кивнув, — крім того, бійців мало для вільних жителів цього Всесвіту. Якби живими залишилися знищені під час їхньої атаки бійці, то було б достатньо, навіть із надлишком, — кум на якийсь час замислився. Потім обернувся до своїх Духів.

— Бійці, я не наказую, лише цікавлюся. Серед вас знайдуться охочі перейти у флот Шамана?
Усі Духи миттєво наблизилися на кілька десятків метрів. Жоден не залишився на місці.
— Навіть так? — здивувався кум, — і вас не лякає те, що ви підете звичайним бійцем у флот до білкового?

— Командире, — насмілився один із його бійців, — раніше взагалі заборонялося співпрацювати з білковими. Бачу, що Арес, це колишній намісник із Всесвіту Каркарона. Я вас дуже поважаю, і готовий негайно пожертвувати своїм життям, захищаючи вас, але й під командуванням Шамана з Аресом готовий служити беззавітно. Для намісника це виявилося не пониження, а навпаки, підвищення.

Понад шістнадцять мільйонів найсильніших Духів з різних Всесвітів. Такої кількості потужних бійців немає в жодного намісника. Тим більше, Арес прекрасний командир. Якщо ви відпустите, я з величезним задоволенням піду до нього в підпорядкування.

— Бачу, ви всі готові мене залишити. Жартую, жартую, — поспішив запевнити кум, побачивши, що Духи хочуть заперечити, — але й вибирати серед своїх бойових побратимів я не можу. Аресе, як ви запропонуєте? Якщо чесно, то мені не хочеться відпускати нікого з них. Для мене це болюче, як втрачати друзів. Але й перешкоджати їм також не можу. Для мене це нерозв'язне завдання.

— Управителю, я вас чудово розумію, сам ледве розлучився з бійцями свого Всесвіту. Щоб нікого з них не ображати, я візьму тих, хто зараз знаходиться ближче до мене, — Арес відокремив близько дев'яти тисяч Духів і схилився перед Керуючим:
— Дуже дякую за сильних бійців.