Частина 7. Передача знань, останні почесті

Повернувшись на борт Одіссея, я побачив Анжеліку з кумом, а Одіссей напихав їх якоюсь інфою.
— Одіссею, готово? — запитала Анжеліка, побачивши, що я вже на борту.
— Так. Активувати обидві функції?
— Звісно. Крім того, максимально активуй свій захист від Духів.
— Не зрозумів. Що тут відбувається? — проте всі, зокрема й Одіссей, проігнорували моє запитання.

— Ну що? Повелитель задоволений? — поцікавилася Анжеліка.
— Ще б йому не бути задоволеним. Він вважає, що Володарка особисто допомагає йому. Тепер розповідатиме про це іншим Повелителям, — не втримався я, щоб не поіронізувати.
— Нехай. Тепер йому є про що розповісти, — раптом Анжеліка почала озиратися, — де вчені-дослідники?

Я був шокований. Вчені зникли. Але коли? Чому я не звернув на це уваги? Ми влітали в портал і моє крісло командира було ось тут. Вчених уже на борту не було. Одіссей мовчав, мов риба.
— Одіссею, що за свавілля на борту? Куди зникли усі вчені? Мені ж за них Повелителі голову відкрутять!
— Усі дослідники на Горгоні, — кум із Анжелікою зайшлися в істеричному сміху. Я ледве стримався.

— Терміново поясни, як вони потрапили туди, і хто їх туди перемістив?
— Командоре, ми з Горгоною вирішили не ризикувати ними. Поки ви проводили передбойовий інструктаж, я їх перемістив в човник Кроноса і відправив на Горгону.
— «Ми з Горгоною», а командира повідомляти тебе не вчили?

— Командоре, вам було не до них. Ще раніше Горгона просила додати до всіх ще й особистих дослідників Гери. Але я цього не став робити. Хоча, коли для дослідників виникла небезпека, я їх прибрав, щоб вам Повелителі не відкрутили голову.
— Значить, Гера знає, що ми вилетіли на бій?
— Ні, не знає.

— Не вважай її дурепою. Невже вона не здогадалася, що якщо дослідники перекочували на борт Горгони, то ти вилетів на бій.
— Горгона, пропонувала і раніше придумати, як їх перемістити до неї на борт, щоб там Гера могла додати своїх дослідників, проте не було нагоди. А коли я запустив голограму, де ви втрьох моталися один за одним, то для Гери вибирав такий ракурс, щоб здавалося, ніби зараз ось-ось хтось із вас уріжеться у дослідників. Тому перебазування дослідників Горгона пояснила Гері, як безпечніше для них місце. Крім того, Горгона розповіла, що я зробив це самостійно без вашого відома. Лія поцікавилася причиною перебазування. Я сказав, що дослідників переміщаю на борт Горгони з метою безпеки (не вказуючи від якої небезпеки їх доводиться рятувати).

— Можливо, коли командор дізнається, то вимагатиме повернути назад, але я всю провину візьму на себе.
— Одіссею, я до твоєї авантюри не причетна. Хоча ти правий, менше хвилини тому я бачила наскільки дослідники наражалися на небезпеку від спарингу твого командира. Не хвилюйся, дослідників Горгона ображати не буде, проте якщо Шаман на тебе попре, ти тільки маякни, я йому влаштую безпеку, — продемонстрував Одіссей частину переговорів з Лією.

— Одіссею, ну, ти й інтриган, — я теж не витримав, засміявся. Раптом мій сміх миттєво припинився, — Софія!
— Командоре, не хвилюйтесь, Софія теж на борту Горгони.
— Їй там небезпечно, адже колись вона майже вбила Горгону.
— Це не вона, а Лисиця, яка тоді ще не народилася. Софія – мій друг. А я друзів на небезпеку не наражаю. Горгона мене запевнила, що її берегтиме так, як і Геру. Якщо не вбереже, то я Горгону розстріляю.

— Батьку, годі допитувати Одіссея. Ти краще скажи, чому тебе понесло у цей бій. Як же твоя чудова чуйка?
— Чуйка мені кричала, що мені не можна туди летіти.
— Чому ж ти полетів?
— Він не просто полетів, а й нам підкинув дезу, ніби нікуди не збирається.
— Хрещений, я теж не повірила і засумнівалася. А коли ти з'явився до мене і попросив вплинути на нього, переконалася, що він дійсно зібрався кудись летіти. Вирішила силоміць утримати, проте не встигла.

— Дуже недоречно нас викликали до Господаря.
— Хрещений, невже ти досі нічого не зрозумів?
— Здогадуюсь, та доказів нема. Лисице, так приємно чути таке звернення «хрещений». Хоча й розумію, що тільки на борту Одіссея таке можливо.
— Посвятіть і мене у свої справи! А то, як йолоп стою, і ніфіга не розумію.

— Пояснимо, пояснимо. Але спочатку хрещений з тобою поділиться деякими знаннями Духів, хоча може додати й особисто від себе те, що вважатиме за потрібне.
— Я не буду перешкоджати, — одразу ж запевнив Одіссей. А кум вийшов зі свого фізичного тіла і почав передавати знання. Потік виявився величезним. Потужність цього потоку була, як повноводна річка, у сотні разів потужніша, ніж той потік, яким Нор у паралельному світі хотів нас вбити. Але тепер для такої сили, якою я володів нині, той потік знань Нора виявився б маленьким струмочком.

Навантаження було шалене, хоча все ж таки відчувалося, що передає знання профі. Думаю, що він міг би і набагато більшої потужності створити потік знань, але передавав з такою міццю, щоб не пошкодити мені мозок і витрачати на це якнайменше часу. Навіть так передача затяглася на кілька годин. Не дивлячись на свою зайнятість, Анжеліка все одно не покидала борт Одіссея, а про щось з ним спілкувалася. Дивно, але я не міг відволікатися навіть на спілкування з Одіссеєм. Моя свідомість повністю була завантажена засвоєнням нової інформації. Я відчував, що кум передає такі знання та здібності, які раніше мені були невідомі. Нарешті ця мука закінчилася.

— Хто з вас пояснить мені, нафіга мені ці знання?
— Батьку, ти в цьому бою мало не загинув. Точніше загинув. І лише завдяки Духам та їх швидкості Одіссей зміг повернути тебе до життя. Іноді я шкодую, що погодилася на посаду Володарки. Через цю посаду мало не втратила тебе. Я відчувала, як ти боровся за своє життя. Могла начхати на все і миттєво примчатись до тебе на допомогу. Але тоді надто багато життів нашого світу пішли б у небуття. У твоєму часі існує гарне прислів'я: риба починає псуватися з голови.

— Доню, ти до чого хилиш?
— Вона має на увазі, що Господар, керівник нашого Дому, дуже підлий.
— А мені навіщо це знати? Я його не чіпаю – він мене.
— Ось тут ти не правий! — обурено перебила мене Анжеліка, — я впевнена на всі сто, що не прислухатися до своєї інтуїції ти не міг, значить, полетів під чужим впливом.

— І хто ж такий сильний, що може мене непомітно змусити робити те, що не хочу та ще й так, щоб я вважав, ніби я сам це вирішив? Чи не Господар власною персоною?
— Як ти кажеш? Проти лому нема прийому? На будь-яку силу знайдеться більша сила. Одіссею, антизвуковий захист секції та вуаль неуважності активовані на повну міць?
— Звісно. Допомога секції на максимумі.

Одіссей, який мало не вбив Соніка за спробу командувати на його борту, цього разу беззаперечно слухався Анжеліку. Слухався не через те, що вона Володарка. Він також відчував, що його командиру загрожує небезпека, а Анжеліка хоче вберегти. Раптом бортовий комп доповів:
— Лисице, щойно була спроба Енергіка проникнути через мій захист. Порушника знищено.

— Дякую, Одіссею. Доповідай негайно про будь-яку загрозу. Так ось. Коли ми повернулися з десятивимірки від твого батька, — продовжила Анжеліка, — я тобі ще тоді казала, що серед Енергіків плетуться такі інтриги, що тільки дивуєшся. Одна з цих інтриг: ворожнеча до Дому Господаря Урга. Через що виникла ця давня ворожість, я не знаю. Це було дуже давно. Щодо Урга, я впевнена, що він справедливий Енергік і добрий Господар свого Дому.

Навпаки, Господар нашого Дому дуже підлий та злопам'ятний. Покійний Володар був не просто його протеже. Він ходив в фаворитах. Ти думаєш, що Господар з власної волі погодився пожертвувати своїм улюбленцем? Якби не Страж, то була б грандіозна бійня. І хто б у цій бійні вижив – нікому невідомо. Але те, що нам не вдалося б вижити, – це точно.

Страж це передбачав і не допустив величезної кількості безглуздих смертей не лише білкових, а й Духів та Енергіків. Так що я впевнена, що Господар у будь-який спосіб намагається тебе знищити, але не особисто, а підлаштовує так, ніби ти сам винен у своїй загибелі. Мені відомі не всі методи, якими він користується, щоб впливати на своїх підлеглих, але дещо вже знаю.

Навіть на мене особисто було понад сотню замахів. Хоча завдяки отриманим знанням я змогла це все відчути та знищити ворогів. Володарі у нашому Домі розділені на три основні табори. Одна група, що повністю підтримує Господаря. Інша його опоненти. Не говорю «противники» тому, що ніхто відкрито виступати проти нього не наважується (голови не зносити).

І третя група — нейтральна (ні вашим, ні нашим). Хоча серед цих, на мій погляд, найбільше надто хитрих і спритних. Декілька Володарів нашого Дому поділилися зі мною своїми знаннями та силою, навіть не повідомивши про це Господаря. Незабаром після цього мене викрали. Викрали настільки сильні Енергіки, що мене паралізували, і доставили в чужий Дім, а моя охорона ні сном, ні духом про це не знала.

Я припустила, що мене викрали для того, щоб довідатися про якусь інформацію. Виявилось, що цілі були інші. До того ж шляхетні. Хоча мене дійсно спочатку розпитували. Цікавилися, як вдалося знищити колишнього Володаря та чому Господар не захистив його? Я пояснила все. Розповідала без примусу, та й моя чуйка мовчала. Хоча кому саме розповідала, я не бачила.

На мій подив, мені пояснили, що вони приховані заради моєї ж безпеки. Коли ці містери «Х» почули, що Страж причетний до цього інциденту, мені запропонували отримати додаткові знання та силу. При передачі потік сили був колосальний. Хоча я вважала, що маю величезну силу. Після отримання цих нових знань та сили мене швидко і непомітно повернули на місце.

І одразу ж виклик до Господаря. Хоча я лише прикинулася, що налякана. Тепер я не просто відчувала його силу, а й розуміла, що вона значно менша, ніж моя. Я постійно перебувала під маскуванням сили. І лише дуже мала частина сили просочувалася. Цієї частини достатньо було, щоб Господар вважав, що я без маскування. Адже тобі відомо, що Духи постійно так роблять.

А ще мені порадили самій поділитись із кимось силою. Мій справжній образ — білковий, але при зміні його на Духа чи Енергіка моя сила залишиться без змін, бо в чужому Домі мені її передавали, коли я була у білковому тілі. Єдиний, кому я вірила і вірю – мій хрещений. Тому я поділилася силою та знаннями з ним.

Наскільки я зрозуміла, то присутність Стража підняла мій авторитет у тих Володарів та Господарів Домів, хто ворогує з нашим Господарем. До мене з'являлися навіть парламентарі з Дому Господаря Урга, але я не стала спілкуватися з ними. На те були вагомі причини. Щодо вторгнення в наш світ, то всі чужинці, про кого ти знаєш із доповідей вільних жителів, усі вони були з Дому Господаря Урга, хоча належать до різних світів.

А ось ці сто тисяч симбіозних кораблів зовсім з іншого Дому. Вони з Дому Господаря Мара. Це нерозлучний друг нашого Господаря. Флот Духів-кілерів потрібен був для того, щоб знищити не лише тебе, а й усіх, хто брав участь у смуті проти колишнього Володаря. Цей флот має таке чудове маскування, що його не могли виявити в жодному з Домів, куди їх посилали, щоб знищувати заколотників. Свого роду наймані вбивці. Твоєму флоту вдалося знищити їх лише завдяки присутності Духів на вільних жителях.
— Але ж один кораблик утік. Він доповість Господарю, що флот знищено.

— Я так не вважаю. А точно знаю, що для конспірації вони не підтримують постійний зв'язок. І то, мабуть, канал зв'язку міг створювати лише командир флоту. Під час вашої бійки нічого не передавалося. Я в цей час була на прийомі у Господаря. А він був дуже задоволений. У будь-якому випадку корабель, що втік, не командирський. І йому непідвладний канал зв'язку. Втікача треба знайти. Знайти для власної безпеки. Я не можу цим зайнятися, щоб не привертати уваги. Незабаром Господарю все одно стане відомо, що флот його друга знищено. Крім цього, непогано б з'ясувати, де ще один кораблик, який не брав участі в бою.

— Я розумію, що ви дуже зайняті. Лисице, ти звісно, класно пояснювала, як мене хтось примушував. Але це лише твої припущення. Я не став користуватися вашою допомогою, тому що чудово розумію масштаби, в яких ви обоє задіяні, на відміну від такого дріб’язку, як я.
— Батьку, ну, як ти не зрозумієш? Нафіг мені здалася ця посада, якщо я втрачу тебе? Ти для мене понад увесь світ, увесь Дім.

— Ось і я про те саме. Якщо я загину, то це дійсно дрібниця. Адже я не цивілізація, а тим більше не Всесвіт.
— Батьку, ну, ти ж і впертий, як осел! Але для мене ти був і є прикладом для наслідування. Тому, я впертіша за тебе. Хоча вважаю, що це почалася безпредметна розмова. Час надто дорогий.

Хрещений тобі передав знання Духів. Тепер ти можеш так само, як Духи чи Енергіки мотатись по всьому світу, а якщо точніше, то по всьому Дому. Така здатність (переміщення по всьому Дому) поки що лише в мене, тебе та хрещеного (інші Духи самостійно можуть переміщатися лише світом, але не за його межі), Господар не береться до уваги. Крім того, можеш миттєво змінювати свій вигляд з білкового на Духа чи Енергіка. При цьому не втрачаючи своїх сил. Природно і повертатися у попередній вигляд. Можеш прокидати портали в будь-які кори нашого Дому. Не лише по світу, а й за його межі.

Можеш за необхідності телепортуватись навіть у десятивимірку. Пояснювати тобі всі здобуті знання не вистачить і року. З часом сам розберешся. Адже все (навіть раніше не використовуване) використовується на рівні підсвідомості. Відчуваю, цікавишся Соніком. Сонік чесний Дух. Хоча тепер левову частку власне Духа становить розумна енергія, яку він отримав, з'ївши Володаря та його сина.

Я підкоректувала його свідомість. Потрібно ще дуже багато часу, щоб усі Енергіки, з яких він складається, підкорялися лише його основному Енергіку, Духу Сну та Мрій. Все, батьку, перепрошую, але нам час. Відчуваю, що скоро знадобимось Господарю. Одіссею!
— Лисице , я зрозумів. Дякую за все.
— Шамане, зрозумій правильно. Лисиця не намагається на тебе звалити частину своїх турбот. Адже ти не знаєш, скільки нам доводиться відбивати атак з інших світів. Згадай, як нападали на Всесвіт, де Мор убив Бухвірна. Те саме зараз відбувається з нашим світом.

Інші Володарі, дізнавшись, що в нашому світі з'явився новий, недосвідчений Володар, рвонулися на «легку» здобич. Як ти вважаєш, чому ми не примчали відразу до тебе на допомогу, коли ти з вільними жителями не дозволяв розлетітися чужинцям? Ми в цей час відбивали понад двадцять атак з інших світів нашого Дому. Після закінчення одного з таких боїв, змогли виділити тобі лише дуже пошарпаний боєм легіон Енергіків. А решта помчала на наступні осередки вторгнення. Тож не потрібно сердитись на Лисицю.

За мить Анжеліка з кумом зникли. А я не міг отямитися від шоку. Якщо незліченну кількість Енергіків, які знищили в одну мить багатомільйонний флот чужинців, це лише їхній пошарпаний боєм легіон, то з якими силами їм доводилося битися? І якою кількістю Енергіків?

 *   *   *

— Одіссею, можеш запросити на свій борт Духів із Всесвіту Каркарона?
— Усіх?
— Ні. Лише ту тисячу Духів, яких до нас відрядив намісник із Всесвіту Каркарона замість Духів Неї.
— Виконую, — за мить майже тисяча Духів юрмилися в командній рубці Одіссея.
— Від щирого серця висловлюю свої співчуття з приводу загибелі вашого командира. Він зробив усе, щоб мене врятувати. Пожертвував своїм життям. Потрібно віддати йому почесті. Я пропоную полетіти у Всесвіт Каркарона і запросити на борт намісника, а далі, як він вирішить. Ви не заперечуєте?

Почувся схвальний гомін.
— Чудово. Ми поки що воювати не збираємося, значить ви перебуватимете на борту Одіссея. А де тіло загиблого? Його теж потрібно доставити сюди, — за мить тіло мертвого Духа перебувало в строю, яке підтримували Духи, що стояли поруч.
— Увага всьому флоту! Летимо через портали у Всесвіт Каркарона.

Я інтуїтивно вибрав місце у Всесвіті. Воно виявилося поряд із зоряною системою цивілізації намісника.
— Наміснику!
— Шамане, слухаю вас.
— Прошу вас до мене, на борт Одіссея, — за мить намісник з'явився і здивувався, побачивши в командній рубці своїх Духів.

— Вони щось накоїли? — стурбовано поцікавився він і обернувся до мене. А я опустився на одне коліно і покірно схилив перед ним голову.
— Наміснику, перепрошую, я не вберіг вашого командира. Він загинув, захищаючи мене, — Дух розгубився, він не знав, як йому вчинити в цій ситуації.
— Шамане, — він підняв мене в повітря, — така його доля. Честь і слава, це найкраще, що він заслужив. Його тіло лишилося?

— Так, — я показав у напрямку мертвого тіла, яке підтримували Духи, — як у Духів вшановують загиблих?
— Якщо тіло залишилося, то ми його піддаємо вогню.
— На цій церемонії можлива присутність Духів з інших Всесвітів?
— Духів так, а білкових ні.
— А якщо я буду у вигляді Духа? — поцікавився я. І моє людське тіло зникло, а на його місці з'явився справжній Дух із димових смужок та спіральок.

— Шамане, так ви Дух?! — здивовано вигукнув намісник, а по приміщенню прошелестів подих здивування.
— Наміснику, не уточнюватимемо білковий, Дух чи Енергік. Я так зрозумів, що ви не заперечуєте проти моєї присутності.
— Звісно. Прошу всіх слідувати за мною.

— Секундочку, наміснику. Одіссею, негайно циркуляр по всіх флотах. Увага вільним жителям! Зараз усі Духи, які знаходяться у вас на борту, телепортуються на планету для останніх почестей загиблого командира Духів. Вперед за намісником!
Лише на планеті я побачив, скільки Духів перебувало у мене на кораблях. Тисяча лише тих, кого відрядив цей намісник на кораблі мого Всесвіту. Але на кораблях інших Всесвітів були свої.

Їхня кількість коливалася від трьох до десяти тисяч від кожного Всесвіту. Такої кількості Духів я, мабуть, не бачив. Навіть у тих боях, що відбувалися між Духами, свідком яких був. Лише одного разу, в паралельному Всесвіті, кількість Духів була ймовірно більшою, а може меншою (коли Духи допомогли мені в бійці з Нором). Крім моїх, зібралося дуже багато місцевих Духів. Організовано все було дуже швидко та оперативно. Декілька місцевих висловилися, вихваляючи загиблого. Хоча хтось поцікавився у намісника, як Дух загинув. Я це запитання почув і вирішив втрутитися.

— Шановні, загиблий командир рятував мене, рятував свого командира. Це було у восьмивимірному просторі на кораблі чужинців, у якого симбіоз корабля та Духа. Щоб не бути голослівним, дивіться, — телепатично попросив Одіссея допомогти у створенні голограми. Духи заворожено дивилися на те, як Дух відчайдушно відбивався від корабля і в той же час намагався мене врятувати під час смертельної бійки з Духом-чужинцем.

— Командир гідний всіх почестей, його геройський вчинок Духи запам’ятають на віки, — промовив намісник і подумки наказав: «почали!». Миттю тіло Духа було охоплене полум'ям. Яка природа цього вогню, я не морочився. Тим більше, що згоріло тіло дуже швидко (ніби й не було білковим). Навіть запаху гару не відчувалося.

Раптом до мене подався один Дух. Намісник його зупинив. «Не можна!» — телепатично намісник заборонив йому навіть наближатися до мене. Можливо, боявся, що Дух відчує білкового.
— Наміснику, будь ласка, пропустіть його.
Молодий Дух наблизився до мене і опустився на одне коліно.

— Шамане, я дуже пишаюся своїм батьком. Пишаюся тим, що він служив під командуванням такого Духа, як ви. Мій батько загинув, але я можу його замінити. Візьміть мене до себе, я добрий боєць, — він з благанням подивився на мене. Намісник розгубився. Він не знав, як йому вчинити. Дух молодий та недосвідчений. Тим більше, він навіть не уявляв, що проситься до білкового. Але й інші місцеві Духи завмерли, чекаючи на розв'язку. Мені довелося викручуватись, імпровізуючи на ходу.

— Юначе, я задоволений вашим бажанням. Вірю, що ви сильний Дух та досвідчений боєць. Хоча для команди Духів під моїм командуванням існують дуже жорсткі та беззастережні вимоги. Ми мотаємося не тільки по одному Всесвіту, а по всьому світу. Ваш батько багаторазово бував у чужих Всесвітах. Лише тому він зміг чинити опір ворогові.

Ймовірно, ви ще не знаєте, що, потрапляючи до чужого Всесвіту, Духи виявляються паралізованими. Щоб ваша сила не зменшувалась, ви маєте десятки тисяч разів побувати в чужих Всесвітах. Інакше замість воїна-бійця ви будете, як немовля. Ви хочете, щоб інші няньчилися з вами під час бою?

Ви мені подобаєтеся, ви дуже сміливий Дух. Якщо у вас будуть навички боїв у інших Всесвітах, тоді я не заперечую, — усі місцеві зітхнули з полегшенням, — даруйте, нам пора, — я зробив круговий рух над головою і метнувся на Одіссей. А решта Духів по своїх кораблях. Лише ті, що були на борту Одіссея, також туди повернулися.

— Дякую всім, можна повертатися на свої кораблі, — Духи мовчки зникли.
— Шамане, — почувся в голові голос намісника.
— Наміснику, слухаю вас.
— Мені здалося, що у вас до мене ще залишилися запитання.
— Ви маєте рацію. Якщо не важко, телепортуйтесь на борт Одіссея, — за мить намісник опинився поряд зі мною.

— Наміснику, я прошу вас кілька хвилин почекати. Хочу вирішити ще одну важливу справу. Одіссею, циркулярний зв'язок з усім флотом.
— Виконую.
— Вільні жителі, командири, Духи! Ми з вами пережили найважчий бій. Вперше ми після бою не дорахувалися багатьох наших друзів. Я не вмію гарно говорити, але мені щиро шкода кожного загиблого вільного жителя, кожного командира. Вони брали участь у багатьох боях. З честю та гідністю, не шкодуючи себе, билися до останнього. Вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Одіссей на одну хвилину ввімкнув звук метронома. Коли метроном затих, я продовжив:
— Друзі! Побратими! Попрошу всіх подумати. Усіх: вільних жителів, командирів та Духів! У цьому бою не було підбито жодного вільного жителя, яким тимчасово керували Духи. Подумайте та обговоріть між собою. Чи можливо, щоб екіпаж вільних жителів був змішаним? Вільний житель, білковий командир та Дух. Якщо прийдемо до спільної думки, то у нас може вийти флот, у якому буде симбіоз трьох форм життя. Злагода та бажання має бути від усіх трьох. Хоча я не наполягаю. Як ви вирішите, так і буде.

 *   *   *

— Одіссею, антизвукову завісу, вуаль неуважності та всі види захисту!
— Виконую.
— Шамане, наскільки я розумію, ми не в тривимірці. Судячи зі звуку, то у восьмивимірному просторі.

— Ви маєте рацію. Але це все не має значення. А питання такого плану. Намісника в моєму Всесвіті Керуючий все ж таки змінив. Нового я не бачив і не знаю, чи можна йому повністю довіряти. Адже в останньому бою ми вперше зустрілися із симбіозом кріогенників та Духів. І зазнали відчутних втрат, хоча ворожий флот знищили повністю. Зі сто тисяч ворожих кораблів одному все ж таки вдалося втекти.

Бій проходив у Всесвіті Повелителя Вара. Якщо місцевий намісник не відчув чужинців, то там два варіанти: або він зрадник, або слабак. Ні перше, ні друге мене не влаштовує. А кораблик, що втік, треба виявити. Крім цього, ще один кораблик чужинців десь загубився. У бою він не брав участі. Можливо, другого кораблика й не існує, але я не вірю, що флот чужинців прилетів із неповною ланкою.

— Хоч якась зачіпка щодо корабля є?
— Флот чужинців знищив команду інквізиторів. Старійшина та ще троє його бійців встигли злиняти зі своїх кораблів на планету. Але за ними навздогін рвонулися Духи і почали їх душити. Старійшина зумів спалити свого ворога, а решта троє Духів зникла.
— Вони не прийшли на допомогу своєму колезі?
— У тому-то й справа. Вони вчиняють не так, як Духи у нашому світі.

— Зрозуміло. Крім флуктуації сили, незвичність вчинків. Шамане, я дуже хочу вам допомогти. Найкраща допомога від мене буде, якщо я шукатиму разом з вами. Хоча існує кілька «АЛЕ». Не думаю, що знайти вдасться дуже швидко. Це не швидкоплинний бій, коли з'явилися, побилися та відразу ж злиняли. Якщо я деякий час побуду у Всесвіті Вара, то місцевий намісник мене відчує. І тоді доведеться його посвячувати. Необхідно отримати дозвіл від Керівника Духів.

— Не згоден. Якщо Керуючий дасть дозвіл, то й місцевий намісник буде повідомлений.
— Згоден. Але ж він і вас відчує.
— Я ж білковий, а не Дух. Просто я можу приймати образ Духа.
— Щось ми скотилися на інші теми. Питання по кораблю, що втік. Згідно з голограмою, яку ви показували, Дух перебував на кораблі без фізичного тіла. Це означає, що Духу знадобиться поповнення енергії. Але ж він не робот, що може під’єднатися до джерела живлення корабля і зарядитися. Значить десь наслідить, намагаючись поповнити енергію, щоби не загинути від голоду.

— Наміснику, я не згоден. Мій кораблик може перебувати в космосі нескінченно довго (тисячоліттями) і я в нього на борту не помру з голоду. Цілком можливо, що й кораблі чужинців теж можуть. Так ми його не виявимо.
— Гаразд. Тоді спочатку треба шукати той корабель, який не брав участі у бою. Мабуть, він лишився чомусь без командира, без Духа.

— Наміснику! Ви – геній! Адже старійшина спалив одного з Духів. Значить, його корабель опинився без командира. Флот чужинців у цей час знаходився у тривимірці. Природно, кораблик без командира не зміг брати участь у бою проти нас, він не зміг без нього вистрибнути в зетку. Дякую за цінну ідею. Вибачте, що забрав у вас стільки дорогоцінного часу.
— Шамане, я дуже радий, що хоч чимось зміг вам допомогти. Не був би я намісником, то попросився б сам до вас, як той молодий Дух.

Тільки розлучилися з намісником, як Одіссей доповів:
— Командоре, Повелитель Вар просить зв'язку.
— З'єднуй, — з'явилася голограма.
— Шамане, перепрошую, що відволікаю, але мені потрібна ваша допомога.
— Знову чужинці?

— Ні, ні. Допомога іншого плану.
— Повелителю, не ходіть навкруги, як дівка. Говоріть конкретно.
— Пропоную вам охороняти мій Всесвіт. А я вам щедро платитиму, — я засміявся.
— І чим ви збираєтесь мені платити? — крізь сміх запитав Повелителя, — мені нічого не потрібно.
— Такого не буває. Кожен чогось потребує. Назвіть, що для вас у дефіциті і я забезпечу вас, тим, чого вам не вистачає.

— Повелителю, ви самі не розумієте, про що просите. Я з чужого Всесвіту. А ви мене запрошуєте, як найманця. Але я не найманець і, крім того, нікому не підкоряюся, навіть своєму Повелителю. Я звичайний цивільний.
— Шамане, ви відповідаєте нещиро. Розумна істота, що має такий потужний флот, як у вас, до того ж настільки мобільний, що може легко, за лічені секунди переміщатися по всьому світу, має владу, величезну владу. А хто має владу, той підкоряється більш могутньому.

Ви маєте флот, що перевищує флот будь-якого Повелителя в сотні разів. До того ж флот діє дуже узгоджено між окремими кораблями. Це досягається століттями безперервних тренувань. Крім того, цьому флоту потрібне постачання, потрібні боєприпаси та запчастини для кораблів. Потрібні нові кораблі замість застарілих. Навіть для одного Всесвіту це збитково.

— Повелителю, — безцеремонно перебив я його тираду, — ось ви й зізналися. Зізналися в тому, що не зможете зайнятися навіть постачанням мого флоту, так як вам це буде збитково, невигідно. Все! Забудьте про мій флот! Мені терміново потрібен ваш голова контррозвідки для пошуку чужинців, що втекли.
— Звичайно, звичайно, — почав підлещуватись Вар. Поруч із ним виник колишній старійшина. Я миттєво його «висмикнув» на Одіссей.
— Повелителю, дякую. Обіцяю вам повернути старійшину живим та неушкодженим, — канал зв'язку примусово вимкнув.

— Здрастуйте, старійшино. Чи вас зараз інакше треба називати?
— Шамане, навіщо ображаєте? Особисто мені більше до вподоби бути старійшиною. Не звик я до тієї ситуації, що у Верховній Раді. Я вже зараз готовий звідти бігти без оглядки. Вибачте, чим я зможу допомогти?
— У бою чужинців не вистачало одного корабля. Враховуючи, що кораблики складають симбіозну пару зі своїм командиром (Духом), то цілком імовірно, що цей кораблик виявився без керування. Ви спалили його командира. Нам потрібно побувати точно в тому місці, де ви зі своєю командою чекали на флот агресора. Можливо, Одіссею вдасться виявити цього невидимку.

— Я готовий. Як летітимемо?
— Полетимо без флоту лише одним Одіссеєм. Ви вкажете координати. Я прокину портал по зетці (він з тривимірки не виявляється). Потім координати ви маєте уточнити. І ми випадемо в тривимірку, — дракон хотів заперечити, що в зетці не можна літати і, що злякаємо, вистрибуючи точно в тому місці, де була його команда, але промовчав, згадавши попередню розмову. За кілька секунд ми були в зетці над потрібними корами.

— Одіссею, перевір тривимірку, але тільки пасивний скан, без випромінювання.
— Виконую, — через деякий час на голограмі, крім планет і світила (зірки) висвітилося безліч точок.
— Відфільтруй усі природні астероїди та комети, — кількість об'єктів значно зменшилась.
— Старійшино, покажіть на голограмі, де і як розташовувалися кораблі вашої команди,— той лише простягнув крило в напрямку голограми і раптом завмер. Нарешті, впоравшись із собою, він сказав:

— Шамане, мої кораблі розміщувалися ось тут, так само, як ця група астероїдів. Збігається все, як розташування одне відносно одного, а також кількість. Тільки вони зсунуті від тих координат, де ми були. Ймовірно, вони змістилися у дрейфі після того, як нас знищили.
— Одіссею, збільш один із цих астероїдів і охарактеризуй, — невдовзі одна з точок перетворилася на шматок матеріалу, який віддалено нагадував своїми обрисами космічний корабель.

— Маса 256,3 тони. Складається повністю із нейтронної речовини. Нейтрони нашого світу. Таких астероїдів ще 103 штуки. Окрім них 5342 штуки масою в 27,7 тон, — поряд з’явилась ще одна голограма з цими астероїдами. Старійшина лише глянув на другу голограму і з сумом пробурчав на автопілоті:
— Точне розташування кораблів після того, як вони вистрибують у тривимірку. Судячи з кількості, це кораблі агресора.

— На іншій орбіті, — продовжив Одіссей, — ще 2447 нейтронних астероїдів (виникла нова голограма).
— Це були кораблі місцевого флоту,— похмуро промовив старійшина, — це ж яку зброю треба мати, щоб за мить знищити багатотисячний флот?
— Одіссею, покажи планету, — замість усіх голограм з'явилася нова із зображенням коричневої планети. Ми з драконом уважно розглядали те, що залишилося від планети. Саме залишилося тому, що поверхня на планеті була випалена. Подекуди ще догорала флора планети. Частина планети була закрита димовими хмарами.

— Володарка мала рацію, коли сказала, що цивілізація покійного голови загинула. У цьому пеклі не могла вижити жодна істота, — похмуро промовив дракон.
— Старійшино, у нас зараз інше завдання. Виявити чужинця. Уявіть, що ви командир флоту цих "невидимок". Куди б ви направили свій флот для знищення команди інквізиторів? І врахуйте, з зетки кораблі випадають, не збурюючи поля. Вони для противників з'являються з «нізвідки».

— Якби противник розташувався тут, — він сумно показав на розташування астероїдів, на які перетворилися могутні кораблі його команди, — то найлегше було б розстрілювати звідси.
Варто було йому вказати крилом точку на голограмі, і я відчув легке хвилювання. Значить, дракон не помилився. І цей кораблик саме тут.

— Одіссею, пасивна розвідка в цих координатах, — за деякий час Одіссей доповів, що його датчики нічого не можуть виявити.
— Що ж старійшино. Мабуть, і не було жодного кораблика. Можливо це і на краще. Я вам дуже вдячний за допомогу. Вас повернути до Повелителя чи ви зможете переміститися, куди вам необхідно?
— Шамане, тільки не до Повелителя. Я сам.

— Гаразд. Одіссею, зніми захист, щоб старійшина міг повернутися. Будьте здорові.
— Виконую, — безпристрасний голос Одіссея. Дракон зник, а Одіссей знову активував усі захисти.
— Одіссеюшко, ти постріл гравітаційної зброї зможеш засікти?
— Тільки сильне поле. Якщо слабкий імпульс, то датчики не зможуть зафіксувати.
— У такому випадку доведеться пожертвувати човником Кроноса.
— Командоре, що ви задумали?