Частина 6 Бунт Одіссея

Духи підхопили моє нерухоме тіло та фізичне тіло свого колеги, і телепортнулися з ними на борт одного з вільних жителів.

— Шамана, терміново до мене на борт, — почувся вимогливий голос Одіссея.
Кораблик з неймовірною швидкістю мотнувся до Одіссея. Але тільки-но почав швартуватися, як два Духи підхопили моє тіло і телепортнулися на борт Одіссея.
— Негайно його в медблок! — пролунав голос бортового комп’ютера, який не припускав найменших заперечень, а стрілки, що висвітилися, вказували, куди нести тіло. Духи, з властивою їм величезною спритністю, дуже швидко опинилися в медблоці, але моє тіло у відкритий саркофаг поклали дуже дбайливо.

— Вільні, — пролунав голос Одіссея.
— Стояти! — почувся наказовий тон. У цей же момент у медблоці Одіссея «проявилися» Анжеліка, Сонік та кум.
— Я сказав, вільні! — відрізав Одіссей, — Соніку, намагатимешся командувати в мене на борту, я тебе без роздумів знищу, незважаючи на те, що ти перший заступник Володарки.
— Бортовий комп'ютере, ти мені підкоряєшся?

— Хрен тобі, а не покора! Геть із мене! Або я тебе дійсно знищу!
— Одіссею, — спокійно поцікавився кум, — що з Шаманом?
— Асфіксія.
— Я його не відчуваю, — сказала Анжеліка, — де його душа?
— Лисице, за кілька хвилин командор буде в нормі. Наші Духи спрацювали оперативно.
— Вони не вберегли командира і мають бути покарані, — заявив Сонік і в ту ж мить він злетів у повітря, не стримавши вигуку від болю.

— Це лише попередження! — почувся спокійний голос Одіссея, — більше не збираюся повторювати, що в мене на борту ніхто не має права командувати, окрім Шамана. Соніку, наступне порушення буде коштувати тобі життя.
— Лисице, що цей кріогенник собі дозволяє?

— Одіссею, ти правильно робиш. Якщо Соніку здається, що у нього на голові величезна корона, яка заважає нормально думати, це його проблеми. І ти маєш право знищити у себе на борту будь-кого, навіть мене, якщо це стосується безпеки твого командира. Так, що моєму заму краще притримати свій характер. Поки Шаман оговтається, введи будь ласка нас у курс справи. Чому в тебе на борту старійшина інквізиторів? — Анжеліка, навіть не повертаючись, побачила (чи відчула), що в неї за спиною на вході до медблоку стояв двоголовий дракон.

— Лисице, через старійшину все й закрутилося, — Одіссей, окрім розповіді, почав наочно показувати за допомогою голограм, де і що відбувалося, але це все він робив на величезній швидкості. Вона виявилась настільки високою, що старійшина не встигав чітко побачити. Якби він не знав, про що бортовий комп розповідає, то не зрозумів би. Анжеліці та Духам така швидкість була цілком прийнятна. Коли корабель показав момент телепортації мене і Духа на чужий корабель, Анжеліка попрохала сповільнити. Вона уважно розглядала все, що відбувалося на кораблі чужинців, що кокон зміг записати. Аж до моменту, коли Духи поклали мене в саркофаг, хоча після того, як я знепритомнів, сигнал кокону ослаб настільки, що майже нічого не було видно. Тому Одіссей почав підставляти зображення спочатку із вільного жителя, куди мене відтарабанили Духи. Потім уже свою інфу.

— Чому корабель не підкорився Шаманові? — поцікавився кум у Анжеліки.
— Кораблі (кріогенники), які становлять симбіоз із Духами, можуть підкоритися лише Духу. Але лише в тому випадку, якщо сила цього Духа буде разів у десять більша від сили його господаря. А за відсутності господаря, сила підкоряючого Духа має бути на порядок вища за силу самого кріогенника. Ось тому корабель намагався вбити Духа, а не Шамана. І це йому вдалось. Я дивуюсь, як той встиг покликати допомогу. Адже йому було не до цього. Він понад свої сили намагався врятувати Шамана. Битися з найпотужнішим Духом, командиром легіону і водночас відбиватися від його корабля, навіть Сонік не зміг би. Але мене цікавить інше. Одіссею, ворожі кораблі знищені всі?

— Одну секунду, — попросив Одіссей (мабуть, цікавився у вільних жителів).
— Один корабель вижив і зник.
— Одіссею, покажи картину власне бою, — знову замиготіли зображення. Як першими вилітали з порталу кораблі-снайпери, як їх було знищено (гравітаційка), не допоміг навіть антигравітаційний захист. Як потім ще багато вільних жителів було знищено. Хоча жоден наш кораблик не був підбитий, яким тимчасово керували Духи. Хоча навантаження на них було колосальним. Доки на командирському кораблі чужинців я з напарником відбивався від Духа-господаря, решту флоту за допомогою наших Духів було виявлено і знищено майже сто тисяч кораблів (точніше 99 997).

Після того, як Духи забрали наші тіла з корабля, його теж знищили. Хоча один із ворожих корабликів все ж таки зміг втекти. Але чому не вистачало ще одного для рівного рахунку, невідомо.
— Хитрюга втік, а чому не вистачає ще одного? — незворушно поцікавився я, отямившись у той момент, коли закінчувалося відтворення.
— Батьку, ну нарешті. Що ж ти виявився таким слабаком?

— Я досі не можу збагнути, як це можливо. Мої удари провалюються в порожнечу, навіть схопити не вдається. Біля горла руки нічого не виявляють. Дихання не просто перекриває невідома сила, а так стискає, що всередині все тріщить. Значить я виявився слабшим за старійшину. Йому вдалося спалити Духа, а я був не в змозі скористатися вогнем, хоча й знав, що ворог не переносить вогню.
Анжеліка повернулася до дракона, що стояв на вході.
— Заходьте, не бійтеся.

— Слухаюсь, Володарко, — дракон покірно схилив обидві голови, — але з тим Духом, з яким бився Шаман, я теж не впорався б. У мене миттєво б тріснули шийні хребці. Навіть через голограму відчувалася, яка величезна сила у Духа-чужинця.
— Старійшино, ви маєте рацію. Вам пощастило, що ви билися зі звичайним духом-бійцем. Не вище за командира ланки. Шамана ж понесло на флагманський корабель битися з командиром легіону, з командувачем цього флоту. При симбіозі з кораблем сила Духа на порядок вища, ніж у інших командирів легіонів. Та це все дрібниця. Терміново необхідно зібрати всю Верховну Раду вашого Всесвіту. Старійшино, сподіваюся, ви не злякаєтесь перед усіма?

— Як скажете, Володарко.
— Звідки ви знаєте, що я Володарка? Адже тут звучало лише «Лисиця».
— Перепрошую, але я брав участь у світових змаганнях, які ви влаштували замість світового бою. І бачив вас. Ось тільки Шаман там мав інший вигляд.
— Зрозуміло. Зараз я теж зараз прийму інший вигляд, і замаскую свою силу. Ніхто, крім присутніх тут, поки що не має про це знати.
— Слухаюсь.

— Шамане, дай наказ Одіссею, щоб надав нам зв'язок із Володарем Варом.
— А самій ліньки?
— Я побоююсь за своє життя, — засміялася Анжеліка, — тут, поки ти був у комі, він Соніка трохи не вбив за те, що той намагався командувати на борту.
— Я ж ясно сказав, що, крім командора, нікому не підкоряюся! — роздратовано гаркнув корабель.

— Гаразд, гаразд, Одіссєюшко. Дякую, що заступався за мене і за те, що з того світу повернув.
— Створюю канал зв'язку, — безпристрасний голос Одіссея (ніби й не злився мить тому). Анжеліка моментально прийняла вигляд грізної шестиметрової вовчиці (ймовірно їй, як і Неї, теж подобається вигляд лордів).
— Доброго здоров'я, пане Управителю, — схилив коліно Повелитель, побачивши вищих Духів, а на вовчицю він навіть не звернув уваги.
— Повелителю Варе, — без жодних передмов почав кум, — скільки вам знадобиться часу, щоб зібрати повністю весь склад вашої Верховної Ради? Треба зробити це терміново. Потрібні не фантоми, а оригінали.

— Якщо потрібні оригінали, то секунд десять.
— Збирайте. Коли прибудуть усі, повідомте.
— Одіссею, — моє телепатичне звернення, — тобі вистачить цих десяти секунд, щоб створити секцію третього рівня і після того, як ми телепортнемося на планету, виставити силове поле такої потужності, щоб звідти жоден Дух не злиняв? І не лише дух.
— Приступаю. Але для цього доведеться секції випасти в тривимірку.
— Дій.

Коли Повелитель доповів, що наказ виконаний, ми вп'ятьох телепортувалися до його палацу. Тієї ж миті палац був накритий силовим полем такої потужності, що навіть куму чи Соніку не вдалося б пробитися через нього (попри те, що вони легко проникають через захист самого Одіссея). Я відразу ж відчув небезпеку. Від кого вона виходила, визначити не міг. Ще за мить Анжеліка, створивши кілька фантомів, опинилася між членами Верховної Ради. Трьох полонила у вогняні кайдани.

Почулося ремствування, а один із верховників спробував ударити вовчицю. І вмить за це поплатився. У нього моментально виявилися перебиті всі кінцівки. Двоє верховників узагалі вирішили втекти. Але так і не пробивши силове поле, впали ледве живі. Повелитель розумів, що відбувається щось таке, про що він не знає і не розуміє. Але обурюватись діями вищих Духів – собі дорожче.

— Прошу всіх заспокоїтися, — пророкотала вовчиця. А наступної миті Анжеліка набула людського вигляду і деактивувала маскування сили. Повелитель, побачивши Володарку і відчувши величезну силу, покірно опустився на коліно, за ним і верховники. Анжеліка за допомогою телекінезу притягнула до нас трьох полонених, та вони й не могли чинити опір такій величезній силі.
— Старійшино, полікуйте того, хто мене намагався вдарити.

— Володарко, вибачте, я не знав, — промимрив член Верховної Ради, намагаючись, щоб у голосі не відчувалося, який біль від переломів він зазнає. Старійшина кинувся до нього й за кілька секунд, і той спокійно стояв на ногах. Після того, як Анжеліка трьох полонила, моя чуйка майже вщухла, хоча небезпека навіть у цьому випадку була присутня.

— Повелителю Варе, ваші члени Верховної Ради занадто самовпевнені. Я ж попереджала про вторгнення з інших світів. Чому ж ви так безтурботно поводитесь? Ви не бачите небезпеки навіть поряд з вами, — Анжеліка «висмикнула» з тіла одного з полонених духа-чужинця. Сонік миттєво його полонив. Як? Навіть я не знав, але те, що ворог знерухомлений, розумів.

За мить Анжеліка і тих двох Духів, що залишилися, висмикнула з тіл верховників. Лише тепер я помітив, що фізичні тіла всіх трьох належать до однієї цивілізації. Хоча після того, як духи примусово залишили тіла, ті виявилися мертвими. Значить духи-чужинці виганяють із тіла душу, а самі вселяються в тіло. Свого роду зомбі.

— Ось вам доказ вашої недбалості, — сказала Лисиця, показуючи на Духів, — сподіваюся всі бачать, що це чужинці?
Почувся схвальний гомін.
— Вони виявилися сильнішими за вас. Навіть загибель вашого голови контррозвідки не обійшлася без них. Єдиний, хто зміг знищити чужинця, старійшина інквізиторів, — показала Анжеліка на дракона.

В той же час я знову відчув величезну небезпеку. Один із полонених Духів зумів звільнитися і метнувся до дракона. Але він не встиг подолати і половини шляху, як старійшина виригнув пару величезних смолоскипів у напрямку противника (реакція у голови інквізиторів відмінна). Хоча це полум'я ще не досягло Духа, як він спалахнув.

Ми з Анжелікою майже одночасно «вистрілили» вогненним шлейфом. На відміну від швидкості поширення драконівських смолоскипів, наші вогняні шлейфи мали швидкість не нижчу за швидкість світла (тобто миттєво). Так само блискавично дух-чужинець згорів.

— Повелителю, — спокійно продовжила Анжеліка, — можна відпускати ваших верховників, — в той же час зникло силове поле. Ледь помітний рух Повелителя і його підлеглих, як вітром здуло, — ви вже призначили нового голову контррозвідки?
— Поки що ні, але я зараз вирішу, кого призначити.
— Я вам не наказую, але вважаю, що кращої кандидатури, ніж ваш старійшина інквізиторів, вам не знайти.

— Володарко, повністю згоден із вами.
— От і добре. Я висловлюю співчуття з приводу загибелі вашого колишнього керівника контррозвідки та його цивілізації.
— Цивілізації? — здивовано перепитав той.
— Так, ви почули все правильно. Чужинці знищили не лише його цивілізацію, а й цивілізацію його супротивників, — Анжеліка кивнула на три мертвих тіла, — вибачте, але мені час. Будьте пильні.

Анжеліка з кумом та Соніком зникла, не забувши прихопити обох полонених, а мені телепатично прошепотіла, що зустрінемося на Одіссеї.
— Повелителю, ви не шкодуєте, що звернулися по допомогу до мене? — поцікавився я.
— Шамане, ну що ви. Я дуже радий, що ви допомогли знайти чужинців. Якщо чесно, то я не дуже вірив, що вони існують. Навіть своєму старійшині майже не вірив, але він і не стверджував, що то були чужинці. Хоча тепер уже не старійшина, а мій заступник, голова контррозвідки (дракон покірно схилив голови).
— Гаразд. У такому випадку я вам більше не потрібний. Усього доброго, — я телепортнувся на борт Одіссея.