Частина 3. Масове вторгнення

— Кори?!
— Зоряна система Барихватів, — відповідь флагманського корабля. Що робити? Одіссея чіпати не можна. На ньому працюють вчені. Горгона поки вистрибне в зетку, витратиться дорогоцінний час.
— Прониро!
— Слухаю.
— Негайно максимальну кількість вільних жителів у зоряну систему Барихватів нашого Всесвіту. Масове вторгнення. Прониро, вибач друже, але ймовірно це буде наш останній бій. Кількість ворожих кораблів незліченна.
— Командоре, я зрозумів. Вилітаємо.

Я телепортнувся на борт флагмана вільних жителів нашого Всесвіту. Там, крім командира, знаходився Дух із Всесвіту Каркарона.
— Командире, вибач, тобі в цьому бою доведеться задовольнятися обов'язками штурмана, — той без заперечень перемістився на місце штурмана.
— Увага всім флотам! Я Шаман! Вільні жителі, можливо, це буде наш останній бій, проте хоч хтось із вас має вижити! Ми летимо рятувати свій світ!

Прокинув портал по зетці. Проліт цим енергетичним коридором – одна мить. З тривимірки він взагалі не фіксується. Лише перелетіли на потрібні кори, як кораблики почали методично промацувати тривимірку. Ворожих кораблів вже вилетіло з порталу кілька мільйонів. Вони почали розосереджуватись. Не минуло й кількох секунд, як з'явилась решта флоту під командуванням Пронири.

— Шамане, приймайте командування, — голос Тріади.
— Увага всім вільним жителям! Активувати всі типи невидимок! Командири та Духи, для вас теж маскування сили по максимуму! Крім цього, командирам необхідно одягнути скафандри, щоб можна було помститися кораблю, який підстрелив вашого кріогенного друга! Вільним жителям розгерметизувати приміщення (щоб не видати своїх координат у разі розгерметизації від ворожого пострілу). Зв'язок між собою лише скрембльований (кодований таким чином, що підслуховувач не відрізнить його від звичайних космічних шумів). Бійка буде з Духами, а в них відмінна реакція. Всі готуємося випадати в тривимірку, але окремими ланками.

Наразі мають з'являтися окремі ворожі портали і кораблі намагатимуться полетіти невеликими флотами, щоб звільнити місце новим. Використовуємо поки що лише гравітаційну зброю! Кораблі знищувати безпосередньо перед входом до порталу. Останнього не знищуємо, доки він не влетить у портал. Його мають знищити снайпери вже під час входу. Щоб не виникало тривоги, одночасно зі знищенням кораблів, активувати примари з виглядом чужинців та вимикати їх при зникненні порталу. Решту поки не чіпати!

Нові кораблі вилітали з цього величезного зева, як із рогу достатку. Лише тепер я зрозумів, наскільки пророчими виявилися слова Анжеліки. Цивілізації Барихватів вже не існувало, так само, як і їхньої планети.
— Лисице! — Телепатичний крик.
— Батьку, мені все відомо, протримайся. Будь ласка, протримайся до закриття порталу.
Легко їй казати, протримайся. Чужаки почали створювати свої портали, щоб їхні флоти відлітали. Проте нам у жодному випадку всіх знищити не вдасться. Не вистачить енергії гравітаційних генераторів.

— Нікому поки що не створювати своїх порталів! З ними відбувається щось незрозуміле, — почув я через деякий час командирський наказ чужинців (добре, що ми з Лією попрацювали над полоненими, інакше не зміг би зрозуміти).
— Терміново мені інфу, з якого корабля був наказ. Якої величини сила там фіксується?
Замигала одна з точок, якими позначали ворожі кораблі, а з показниками сили пішла свистопляска: від нуля до ста з хвостиком.
— Вільні жителі, хто найближче до командирського корабля чужинців, негайно знищіть його!

За мить миготлива крапка зникла. А кораблі все продовжували вилітати. Серед ворогів почалися обурення, що зараз не уникнути  зіткнень, проте командир вже не відповідав. Потім на ворожих кораблях зчинилася тривога, чому й куди та як зник командирський корабель. Те, що він перетворився на маленький шматочок нейтронної речовини, збагнути не могли. У деяких командирів нерви не витримували і вони, не дочекавшись відповіді від головного, на свій страх та ризик створювали портал і відводили флот. Як вони вважали від небезпеки зіткнення. Але цим вони свої флоти прирікали на смерть.
— Командоре, енергії генераторів не більше десяти відсотків, — заволав хтось із моїх командирів.
— Закінчиться гравітаційка, розстрілюватимемо термічними зарядами! — відрізав панікеру.

Раптом портал зник.
— Всім флотам негайно відлетіти, якнайдалі від чужинців!
Вільні жителі не могли зрозуміти, чому пролунав наказ відходу, але беззаперечно, не знімаючи невидимок, кинулися в різні боки. Тієї ж миті я побачив навколо ворожих кораблів Енергіків. Для звичайних білкових вони були невидимі, та й ворожі Духи після підселення теж їх не могли бачити. Кількість Енергіків обчислювалася десятками мільйонів.

Наступного моменту від багатомільйонного ворожого флоту не залишилося нічого живого. Кораблі вибухали зсередини, розлітаючись дрібним пилом. Живі істоти згоряли в одну мить, віддаючи в навколишній простір свою енергію, енергію життя. А Енергіки виловлювали цю енергію та приєднували до себе, поповнюючи власні витрати енергії. Не минуло й секунди, як від ворожих кораблів не лишилося навіть сліду.

Коли мені довелося вперше побачити, як інквізитори знищували термічними зарядами флот, я був шокований силою. Але той бій не йшов у жодне порівняння зі знищенням цього багатомільйонного флоту. Наші шістнадцять мільйонів вільних жителів — лише маленька піщинка (хоча дуже кусюча), порівняно з барханом чужинського флоту. І такий величезний флот чужинців перестав існувати в одну мить. Нічого від нього не лишилося. Абсолютно нічого.

— Усім вільним мешканцям! Терміново у зетку! — з'явилися потужні плазмові сліди від ввімкнених на всю міць основних двигунів, що виштовхували багатотонні кораблі в швидкісний вимір, а їм услід мчало шалене випромінювання зірки, яка вибухнула, не витримала, то появи, то миттєвого зникнення величезної маси. Хоча навіть це випромінювання далеко не поширилося. Енергіки оточили зірку і лише підживлювалися її енергією вибуху. Ще майже хвилину всі із зетки спостерігали, як зникає випромінювання зірки, що вибухнула. Незабаром Енергіки випарувалися. Пропали так само непомітно, як і з'явилися.

— Батьку, дякую, що протримався зі своїми вільними жителями. Передай їм мою щиру подяку. Я в тебе в неоплатному боргу.
— Лисичко, ти постійно будеш у мене в боргу, — телепатична відповідь Анжеліці.
— Прониро, які результати бою? Втрат багато?
— Нашим флотом знищено сто сорок шість мільйонів двісті вісімдесят чотири ворожі кораблі. В нас втрат немає.
— Немає?! Ти вже навчився у чужинців брехати? — не повірив я Пронирі.
— Жодного корабля. Адже ми ще до виходу в тривимірку об'єдналися і весь флот разом із своїми командирами діяв, як єдиний організм.

Ця репліка корабля для мене виявилася несподіваною і дуже багато що пояснювала з того, що відбувалося в бою. Вони діяли, як команда інквізиторів, але тільки не сотнею, а майже шістнадцятьма мільйонами найпотужніших кораблів та унікальних командирів. Тепер мені стало зрозуміло, чому довелося телепатично відгородитися від численних обурень командирів ворожих кораблів. Вільні жителі після того, як командирський корабель ворога був знищений, почали збирати всіх чужинців ближче один до одного, як інквізитори. І з появою Енергіків всі флоти противника знаходилися настільки щільно, що нагадували величезний м'яч.

— Прониро, то ви їх почали збирати в купу?
— Звісно. Адже серед вільних жителів багато інквізиторських. А наші командири досконало володіють телекінезом. Хоча, якби не з’явились Енергіки, то ми всі загинули б. Ворожих кораблів залишалося ще понад вісімсот п'ятдесят мільйонів. Командоре, крім того, нас урятував ваш наказ.

— Який?
— Всім флотам негайно відлетіти, якнайдалі від чужинців! Якби не він, ми б потрапили під зброю Енергіків. Можливо не всі, а лише ті, що були найближче до ворога.
— Прониро, ви могли бачити Енергіків?
— Звісно. Ще до світового бою на борту кожного вільного жителя було зроблено апгрейд, щоб можна було бачити Енергіків.

— Вільні жителі! Командири! Я перед вами схиляюся! — емоції мене захлеснули настільки, що я опустився навколішки, а з очей струмком полилися сльози. Сльози щастя, сльози гордості за мої живі кораблі, які своїми діями запобігли масовому вторгненню в наш світ.

Миттю поруч зі мною опинилася Лія. Я ж про неї навіть не згадував і взагалі не знав, де вона, і чим займається. А вона непогано «повправлялася». Зрозумівши, що Горгона не встигне за всім флотом, вона мовчки телепортнулась у зетку на борт командирського корабля снайперів. Від її влучних пострілів багато ворожих кораблів пішло в небуття. А вільні жителі зі співчуттям відчували мої емоції та терпляче чекали, поки їх командир оговтається.

Усі вільні мешканці – бойові кораблі. Кому, як не їм, знати, що означає битися з силами супротивника, що у багато разів перевершують по кількості та потужності. Вони свідомо йшли на смерть. Усі вони налаштувалися перед боєм знищити максимум кораблів супротивника. Загинути самим, але стати живим щитом для всім розумних істот світу. Вони теж були шоковані тим, що такий неймовірний бій закінчився для них без втрат. Хоча без Енергіків ми дійсно всі загинули б.

Ще за мить поряд зі мною опинилася Тріада.
— Шамане, у мене теж такий стан, що я готова розплакатися. Але я Дух і не вмію плакати. Хоча можу вдавати, ніби плачу, — я посміхнувся. Ось так одним зауваженням Тріада привела мене до тями.
— Командири та вільні жителі! Володарка особисто передала вам подяку за цей бій:
— … дякую, що протримався зі своїми вільними мешканцями. Передай їм мою щиру подяку… — по всіх засобах сповіщення зазвучав голос Анжеліки, який вони чули також під час світового бою.

— Я теж від щирого серця дякую абсолютно всім командирам та вільним жителям. Але попрошу не розслаблятись. Невідомо скільки чужинців уже проникло у наш світ. І скільки ще буде спроб. Прониро, відводь флоти на їх постійне місце дислокації. Флот цього Всесвіту поки що залишається під моїм особистим командуванням.
— Виконую, — прозвучала відповідь Пронири, а прекрасна ельфійка (Тріада) цьомкнула мене в щоку і миттєво випарувалася на борт Пронири.

— Командире, — звернувся я до командира флагманського корабля, на якому знаходився, — ви мені зможете до ладу пояснити, чому закінчувалася енергія в гравітаційці? Наскільки мені відомо, навіть під час бою можна замінювати розряджені джерела для генераторів на свіжі. Чому такого не робилося під час цього бою?

— Командоре, заміна проводилася. Якби не міняли, то ми б і третини від того, що знищили, не змогли б розстріляти. Тим більше кораблів класу А. Адже чим більший корабель, тим більше необхідно витратити енергії, щоб його миттєво стиснути гравітаційною зброєю настільки, що електрони втиснуться в ядра своїх атомів, перетворюючись на нейтрони. А в нас за наслідками бою припадає в середньому на кожного вільного жителя більше  десяти знищених ворожих кораблів. Такого вогневого навантаження нашим вільним жителям ще не доводилося відчувати.

— Я зрозумів. Вибач, що засумнівався у правильних діях. Приймай командування. Флот розташуєш у зетці поблизу мишоловів, що залишилися.
Командир не встиг відповісти, як ми з Лією переглянулися і без слів перемістилися на свої кораблики (я на Одіссей, вона на Горгону).

— Одіссею, щось нове з'явилося, поки я був відсутній?
— Звісно. Вас більше цікавлять світові новини чи те, що відбувалося у мене на борту.
— Починай зі світових.
— Дозорці, які не брали участі в бою, за цей час виявили та знищили вісім ворожих флотів.
— Звідки у дозорців стільки зброї? Один дозорець не зможе знищити цілий флот.
— А вони й не знищували поодинці. При виявленні зліталися в те місце, де флот був виявлений. Коли їх набиралося до десяти тисяч, знищували.

— Ясно. А у тебе на борту?
— У мене на борту була диверсія, — безпристрасно сказав бортовий комп'ютер.
— Що?! Паразит! З цього треба було починати!
— Командоре, — як ні в чому не бувало, продовжив Одіссей, — ви не дослухали. Диверсія була, але марна. Я встиг локалізувати.
— Ну ти й нелюд. Не тягни, скоріше розповідай.

— У одного з учених, які вивчали під мікроскопом броню чужинця, стався вибух. Вибухнула броня. Хоча я встиг поставити силову пастку. В результаті цей вчений відбувся лише переляком. І було знищено мікроскоп. Я йому видав новий та запропонував альтернативне дослідження. Принцип роботи зброї чужинця. Надав досліднику усі зображення, які він вимагав. Але я вважаю, що особисто його провини у цьому випадку немає.

— Бронька сама по собі вибухнула?
— Ні. Хтось це зробив навмисно. Боюся помилитись. Хоча появилась невиразна підозра, що в мене на борту присутній Дух із чужинців.
— Як він міг проникнути?
— Командоре, мої датчики не вловлюють чужого Духа. Сила кожного вченого суворо фіксована. Проте іноді датчики показують невелике збільшення сили і відразу повернення до вихідної величини. Враження таке, ніби Дух під потужним маскуванням, тільки іноді сила починає себе проявляти. І тоді він гасить її. Таке можливе, якщо Дух підселений у білкове тіло.

— А не міг якийсь із полонених духів отямитися?
— Ні. Усі вони у камері для ув'язнених.
— Я хочу перевірити, — уважно переглянув усіх полонених. Всі на місці, — Одіссею, а не міг, якийсь хитрий дух просочитись до тебе на борт?
— Теоретично можливо. Але мої датчики не зафіксували. І мої висновки – лише гіпотеза.

— Соніку!
— Так, Шамане, — телепатична відповідь Духа.
— Коли ми почали захищатись від вселенської зарази, була розмова, що таким методом колишній Володар перед боєм між Домами послаблював супротивника. Ти мені можеш назвати, що то за Дім?
— Шамане, це секретна інформація.
— Як ви мене задовбали зі своєю таємністю! Як зупинити мільярдний флот, що вторгається з іншого Дому, так будь ласка, а як надати потрібну інфу, то йди нахер? Не хочеш – не треба. Хоча доведеться. За кілька секунд ти до мене примчишся. А поки що йди ти в дупу!

— Лисичко!
— Батьку, говори тільки швидко й по діловому, — стурбований голос Анжеліки у моїй голові.
— Покійний Володар використовував світову заразу перед боєм із Домом Господаря Урга?
— Так. Чому це тебе зацікавило?
— Значить це лише помста. Або, як у нас кажуть, бій-відплата. Хоча, якщо хтось вижив із тих, хто побував у чужому Домі, то можливе перевербування на найвищому рівні.

— Але після того бою минули тисячоліття. Крім того, колишнього Володаря вже немає.
— Гаразд. Я тебе з іншого приводу потурбував. Найімовірніше, на борту Одіссея з'явився Дух, до того ж під таким маскуванням, що не тільки Одіссей, а й я його не в змозі виявити. Хоча він сука мені вже диверсію влаштував на борту.
— Що ти хочеш від мене? Щоб я особисто перевірила корабель?

— Ні. Мені потрібний Сонік і не лише для цього. Якщо ти його призначила для виявлення крота, то я маю про що з ним поспілкуватися. А він морозиться таємністю.
— Гаразд. Буде тобі Сонік. Дякую за допомогу, — телепатичний канал зв'язку з Анжелікою перервався.

— Командоре, Сонік потребує зв'язку.
— Ага, він уже вимагає. З’єднуй, — з'явилася голограма Соніка.
— Шамане, що ти хотів?
— Тебе зазнайку хотів відідрати, як Сидорову козу.
— Жартуєш? Я отримав наказ Володарки.

— Так, отримав він. Якщо отримав – виконуй зі своєю секретністю. Казав тобі, що примчишся, а ти не вірив. Одіссею деактивувати захист від Духів? Чи ти зможеш з'явитися на борт, оминаючи його захист?
За мить Сонік був на борту.
— Доброго здоров'я, Соніку, — ввічливо привітав його Одіссей.
— Одіссею, не вартий цей зазнайка твоєї ввічливості.

— Шамане, ти намагаєшся мене образити. Я ображатимуся чи ні, але за наказом Володарки зобов'язаний співпрацювати з тобою.
— А раніше ти не співпрацював зі мною. Дай розумній істоті владу, і ти дізнаєшся, яке падло було поряд з тобою. Мені теж прикро, що ти, отримавши владу, забув сторіччя, проведене разом із Тріадою та Драго. Отже, повернемося до наших баранів. Вторгнення походить із Дома Господаря Урга?

— Так.
— Із того Всесвіту, до якого колишній Володар посилав диверсантів для поширення зарази?
— Не тільки, хоча усе з цього Дому.
— З тих диверсантів бодай хтось повернувся назад?
— Так.
— Багато?

— Усього кілька тисяч. Але майже нікого з них уже не залишилося живим. Я не маю про них інформації.
— Новий намісник у моєму Всесвіті був серед тих, що повернулися?
— Шамане, ця інформація дуже засекречена. Зрозумій мене правильно. Я не приховую від тебе, а просто не знаю. Навіть не знаю, де її знайти.
— Брешеш, Соніку. Нахабно брешеш.
— З чого ти взяв?
— Ти особисто зжер Володаря Енергіків. Значить, у тебе в пам'яті є все, що він робив. Вся інформація, яка надходила до нього.
В цей момент Сонік кинувся на мене.