Частина 13. Самозванка

У момент телепортації почувся багатоголосий вигук:
— Наша сила з вами, — всі Янголи наділяли трійцю своєю силою.
— Духи з вами, — майже одночасно з нами пролунала підтримка багатомільярдного війська Духів.
— Сила секції з вами, — на мить пізніше промовив Пронира.
— Сила мого флоту з вами, — швидко вимовила Ліліт.

Ми були у всеозброєнні, бо дуже неспокійно було на душі кожного. До речі, співпраця Софії та Ніколи Тесла дозволила зробити колосальні відкриття та винаходи. Нині сила, якою ділилися, не випромінювалася марно, поступово забираючи енергію в тих, хто ділився, а активувалася лише у разі використання сили тим, кому вона призначалася. Крім цього, Нікола вигадав, як керувати передачею сили, створюючи вузькоспрямований промінь. Таке застосування дозволяло до певного часу не виявляти противнику істинної сили, навіть якщо він пробивав захисне маскування. Також, і підживлення в такому режимі важко виявити.

З'явившись до князя, Духи смиренно схилили голови, а Анжеліка миттєво почала оглядати гостя, точніше гостю.
— Познайомтеся, ця жінка колись дуже давно врятувала мене. Я їй все життя буду вдячний.
— Княже, ви помиляєтесь, це не жінка, а Дух. Дуже сильний Дух, — заперечила Анжеліка.

— Кардинале, вас князь правильно охарактеризував. Але ж я не обурююся, що ви у вигляді білкового. Хоча ви насправді Енергік чотирнадцятого рівня.
— Ви помиляєтеся, хоча у чомусь ви маєте рацію. Так, я за природою Енергік. Лише десятого рівня. Але я за наказом свого командира вселилася до білкового. Тому із чистою совістю можу перебувати у фізичному тілі. Прошу вас прийняти свій справжній образ.

Миттєво всі зазнали справжнього шоку. Тіло жінки прийняло монструозний фізичний образ Тріади, Дума.
— Вас теж прошу прийняти справжні образи, — сказала вона. Сила наказу була величезною. Опиратися неможливо. Духи миттєво опинилися у своїх істинних образах, які один в один збігалися з виглядом гостя. Анжеліка лише запитливо глянула на Тріаду, але та заперечливо хитнула головою.

— Ви мої нащадки і маєте мене беззаперечно слухатися, — сказала гостя з натиском, намагаючись нейтралізувати маскування сили Духів. Так, їй вдалося пробитися, але побачила вона лише частину сили. Ту силу, яку Духи мали особисто.
— Мене цікавить, хто з вас зміг вбити Елвіна? — нервово поцікавилася вона, переводячи погляд то на Дума, то на Тріаду.

— Це не я, — в унісон промовили Духи, як школярі перед суворим учителем.
— Вашої сили справді не вистачило б упоратися з будь-яким із його союзників, не те що з ним особисто. Та й допомоги Лисиці недостатньо. Хоча вона навіть не знає про свою силу. Адже лише одне її народження забрало силу у білкового батька, хоча абсолютно незрозуміло звідки взялася у білкового з мікросвіту така сила. Жодний білковий, крім Хранителя, не має права мати таку силу. Нинішні можливості у Лисиці зараз дійсно не менші, ніж Енергіка 14 рівня.

— Я ж вам казав, — перебив її князь, — що Елвін та його союзники загинули через те, що їм на голови впали знищені кораблі.
— Цього не може бути, — різко відрізала гостя, — вони б легко вийшли з-під удару. Хоча обману я не відчуваю.
— Натомість я відчуваю, — тихо промовила Тріада, — ми не твої нащадки. Немає рідної аури.

Несподівано замість відповіді чотири блискавки від монструозних кінцівок гості попрямували на кожного з присутніх. Анжеліка миттєво метнулася навперейми, закриваючи собою князя, а Духи так і стояли без руху. І тут пролунав несамовитий крик. Усі чотири блискавки (дівчина все ж таки встигла прикрити князя) відбилися від нашої трійці, як від дзеркала, і вп'ялися в ту, що їх створила. Хоча їй вдалося вистояти проти своєї зброї. Та ще й Анжеліка накинула на неї вогняні кайданки, які та легко розірвала. Зрозумівши, що вбити нікого не вдалося, і треба робити ноги, вражина телепортувалася.

— Відстежити і вбити! — миттю пролунав наказ Тріади. Тільки тепер стало зрозуміло, як кораблі мисливців відстежували переміщення Анжеліки, коли вона тікала. Нині аналогічним способом ганялися за супротивником наші кораблі. Цей Дух виявився непростим. Лише кілька разів його злегка зачепили, а потім він зник. Набагато пізніше, аналізуючи погоню, зрозуміли, що телепортнувся втікач у володіння Елвіна. Усі його стрибки теж були територією електрика.

Зник, злинявши в інший вимір. Ймовірно, у десятимірку, тому що стрибок у тривимірку чи зетку наші кораблі можуть відстежити. Перш, ніж повертатися до себе, скинули інфу про цю дивну жінку Каврасу та Шунтіку, щоб вони попередили своїх підданих (віпів та бігбосів). Майже відразу ж отримали звістку від Шунтіка. Один з його досить старих Босів просив не видавати його, але розповів про те, що покійний барин у таємниці від нашого князя брав участь у бійках на боці Елвіна, залучаючи при цьому своїх Босів.

Так ось, цей Бос брав участь у такому бою, а поряд з ним бився дуже сильний барин Елвіна. Бос у цій жінці (після того, як вона прийняла монструозний образ Духа) впізнав того барина. І бився він дійсно за допомогою електричних розрядів (блискавок). Електрик у тому бою особисто не застосовував жодної зброї, лише керував боєм, який дуже швидко закінчився їхньою перемогою. Анжеліка змоталася до Шунтіка і, запросивши того Боса, зробила знімок пам'яті. Вона його ні в чому не звинувачувала. Навпаки подякувала за цінну інформацію.

А Духи приклепалися до князя, чи він помітив щось незвичайне в гості. І взагалі, як вона поводилася? Але князь, шокований тим, що сталося, нічого не міг розумного розповісти. Тоді ельфійка лише глянула на Дума (той ледь кивнув). Використовуючи посилення, вона вирішила приспати князя, але із затримкою в п'ять хвилин. За кілька хвилин повернулася Анжеліка.

— Мілорде, нам необхідно терміново з'явитися до себе в мікросвіт. Сподіваюся, ми скоро повернемося. Ви дозволяєте? — ніжним голосом поцікавилася Тріада.
— Звісно, ​​звісно, ​​— закивав князь, позіхаючи.
Миттю всі троє злиняли на власний корабель Дума.
— Навіщо нам додому? — здивовано запитала Анжеліка.

— Потрібно, щоб князь вважав, що нас уже немає в цьому вимірі. Я зробила максимальне гіпнотичне навіювання сну із затримкою. Через кілька хвилин він вирубиться, і ми зробимо знімок пам'яті. Скільки можна клянчити в нього потрібну інфу? Тим більше, він не в змозі розповісти, що робила та говорила ця самозванка. Крім того, мене дуже цікавить, чому вона прийняла нашу подобу, образ моєї цивілізації?

— Гаразд, так і вчинимо. Звісно, зробити знімок пам'яті кожен з нас може, але доведеться попрацювати Шаману, щоб вийшла відмінна якість. Адже він є основним джерелом цього вміння.
— Батьку, зробиш знімок?
— Чий? — Відповів дівчині запитанням на запитання.
— Князя. Адже це вміння розвинене найкраще в тебе. Ти в команді — першоджерело.

— Драго отримав цю здатність набагато раніше за мене. Хоча цілком можливо, що він також отримав її від лорда Беренгера. Якщо вірна твоя гіпотеза, що найкраща якість виходить у першоджерела, то лорд, як ніхто інший, підходить для цієї делікатної місії.
— Як завжди, викрутився, — посміхнулася донька.

З'явившись до князя під усіма видами невидимок, ми застали його мирно сплячим. Лорд легко і швидко «зфоткав» князівську пам'ять, і ми знову рвонули до Дума на корабель, розбиратися з отриманою інфою. Але зрозуміли, що на це піде дуже багато часу, тому Тріада знову кинулась до князя. Зробила установку, щоб він прокинувся за кілька годин. Потім майже половину наших супутників-розвідників націлили на князівство електрика, а самі урвали у минуле.

Багато разів переглядаючи знімок пам'яті Боса, точніше моменти боїв у дванадцятимірці, ми багато що зрозуміли в тактиці застосування блискавок, як дуже потужної та ефективної зброї. Зрозуміли, чому від них насамперед гинуть Духи та кріогенники, чому виходять з ладу чудово захищені від зовнішнього впливу електронні пристрої. За допомогою талановитих вчених-дослідників удосконалили захист. Ми почали вчитися керувати блискавками, застосовувати цю грізну зброю.

Тепер ми могли не просто віддзеркалити блискавку, а й у міру своїх сил зробити її сильнішою та руйнівнішою або самим створити таку блискавку. Від цих блискавок миттєво знищувалися наші супутники-розвідники, незважаючи на вбудований захист. Хоча незабаром Нікс вигадав для електроніки надійніші пристрої і нам не вдавалося їх виводити з ладу, навіть якщо ми об'єднувалися вдесятьох. Хоча тепер потужність у кожного з нас перевищувала потужність тих блискавок, що застосовував електрик проти нас.

Хтось із вчених припустив, що блискавка чимось схожа на файєрбол. І хоча виявилося, що це зовсім різна за природою та властивостями зброя, ідею не пофіксили, а впровадили. Зараз ми могли створити відразу до десятка керованих кульових блискавок. Вони в тривимірці «літали» зі швидкістю світла, зате в дванадцятимірці їхня швидкість перевищувала світлову в десятки разів. Та й потужність досягала такої величини, що не лише планету, а зірку середньої величини могли змістити з орбіти. На жаль, і енергії для її утворення витрачалося неміряно. Але якщо звичайною блискавкою можна було промахнутися, то кульова, як із самонаведенням, мети досягала в будь-якому випадку.

На це пішли пара століть у минулому, а у дванадцятимірці в теперышньому часі минуло не більше доби. Все ж таки Дум був абсолютно правий, стверджуючи, що знадобиться багато часу для виправлення помилок. Наші супутники тримали під невсипущим контролем усю територію князівства Елвіна. Хоча появи ворога, що втік від нас, не засікли, лише вдалося вирахувати його садибу.

Князі, які нападали на садибу Ліча, уклали з Шунтіком та Каврасом мирні договори, навіть в обхід князя. У принципі ці віпи виявилися чесними та шляхетними. А підтримували покійного барина, бо дружили з ним, хоч і не поділяли багатьох його поглядів. Та й атакували вони через те, що той їх зухвало обдурив, розповівши про те, як його «принизив» новий сусідський барин.

Новини розносяться швидко. Тож на обидві садиби вже не було охочих нападати. А шпигунів за допомогою сторожових супутників виявляли, щойно ті встигали перетнути кордон. Хоча їх не вбивали, а депортували назад, попередивши, що при повторній спробі пошпигувати, буде вжито радикальних заходів. Загалом обидва спадкоємці Ліча виявилися ще й чудовими дипломатами.

Несподівано Тесла зажадав термінової зустрічі з Анжелікою.
— Перепрошую, ви знаєте, яка гравітація на планеті в дванадцятимірці?
— Відповім чесно, не знаю. Хоча кілька незрозумілих моментів існує. Коли я вперше туди з'явилася, було відчуття, як при перевантаженні. Потім воно зникло. У той же час кораблі, які в тривимірці легко сідали на будь-яку планету, там кричали, що гравітація така, із-за якої вони не зможуть злетіти.

— Звісно не зможуть, — з усмішкою підтримав учений Лисицю, — гравітацію на тій планеті можна прирівняти до тяжіння на поверхні зірки середньої величини в тривимірці. Але ми її не відчуваємо. Чому? Я ще до ладу не розібрався. Тож прошу для цього додаткове обладнання. Притому виготовлене у двох місцях: у тривимірному просторі і таке ж у дванадцятимірному, але у двох примірниках.

Один екземпляр, виготовлений із наших матеріалів, а інший із місцевих. Можливо, щось не так з вимірами або ж з'являться інші гіпотези. На мій погляд, необхідно якось наділити хоча б легкі кораблі, здатністю опускатися на поверхню планети та злітати. Все ж я наполіг на зустрічі з вами з іншої причини. Не впевнений на сто відсотків, але здається, що мені з підказкою Софії вдалося знайти спосіб, як вмикати та вимикати силове поле, виставлене мисливцями за головами.

— Я готова не лише надати вам, хоч усі лабораторії наших цивілізацій, а й особисто зайнятися цими дослідженнями.
— Мати Лисице, я вам дуже вдячний і схиляюся перед вашим талантом вченого, але дозвольте зауважити, що ви насамперед керівник, мати нашої цивілізації, і не личить вам опускатися до простого дослідника.

— Ну, так. Як сказав би мій батько: не царська справа — паркани фарбувати. На превеликий жаль дуже багато залежить від ваших досліджень. Звісно, я розумію, що для такої роботи немає слова терміново, хоча позитивні результати потрібні ще вчора. Ніксе, велике вам спасибі. Все, що ви зажадали, буде надано вам негайно.
Тесла з головою поринув у дослідження, а ми зібралися на борту Грома.

— Друзі, всі наші здобутки можуть піти нанівець, якщо появляться мисливці, а втікач з'явиться та викладе їм всю інфу про нас. Необхідно його терміново виявити і в кращому разі полонити, у гіршому — убити, — з неприхованою тривогою в голосі пояснював Ліч, — у кого які будуть пропозиції?
— Якщо так порушується питання, — безапеляційно заявив Інвір, — то треба метнутися повним складом у князівство електрика, в садибу цього втікача. Змусити когось із місцевих віпів викликати свого барина та полонити.

— Ех, Інвіре, Інвіре, — гримнув у три горлянки Драго, — ти ж обіймав посаду командувача бойового Альянсу цивілізацій, і, наскільки я знаю, був чудовим стратегом. Невже ти, не маючи відомостей про ворожі армії, просто так ризикнеш угробити своє військо? Ймовірно, тисячоліття мирного життя з нами притупили твою чуйку. Я пропоную запустити до цієї садиби розвідника. Тримати його під постійним наглядом доти, доки він не виманить барина з його притулку. А потім діяти за обставинами.

— На мою думку, старійшина має рацію. Але в розвідку має піти хтось із нас, — підтримала дракона Нея, — по-перше, лише нам вдасться уникати викриття довше, ніж будь-кому іншому, а по-друге, ми можемо постійно отримувати інфу від наших супутників, які фіксують будь-яке пересування в садибі.
— Неє, частково ти маєш рацію. На жаль, ми маємо лише непряму інформацію про силу цього барина. Те, що він з'явиться із потужною охороною, і так зрозуміло. Але річ не в цьому. Ми маємо загіпнотизувати розвідника так, щоб за наказом прийняти справжній вигляд, він перетворився на місцевого віпа.

— Тріадо, цілком погоджуюся. Тому в розвідку має йти білковий. Я готовий хоч зараз.
— Шамане, не лізь поперед батька в пекло, — заперечив Бахур, — те, що розвідник має бути з білкових — вірно. Хоча для цієї відповідальної місії необхідний фахівець, який має досвід роботи з розвідкою та контррозвідкою.
Миттєво всі поглянули на Глена.

— Я із задоволенням, — незворушно сказав він, — але мені необхідна вся інформація про вигляд місцевих віпів, відносини між ними. Які застосовуються в садибах діалекти. Крім того, якщо є можливість, то перепрограмувати по всій садибі гіпнотичні «труби», додавши мене до підпорядкування ними.
— Глене, цього робити не можна. Барин моментально виявить, що електроніка йому непідвладна.

— Лисице, ви неуважні. Не треба видаляти те, що є. Необхідно лише додати. Я не претендую на домінування у цій садибі. Просто ці пристрої допоможуть мені уникнути багатьох проблем під час розвідки. Але, якщо не можна, значить обійдусь самотужки. Крім цього, щоб ви не почули і не побачили, запам'ятайте: я ніколи не стану на шлях зради.
— Ох, ви й хитрун! Вважаю, що зможемо. Хоча щоб це провернути одночасно, нашої команди мало. Потрібно залучити Духів (ельфійка лише згідно кивнула).

 *   *   *

Глен

Я вже декілька тисячоліть перебуваю в минулому. Обзавівся тут своєю цивілізацією. Хоча управління — це не моє, тому вже майже два тисячоліття керує цивілізацією один із моїх нащадків. Все ж таки, якщо порівнювати будь-якого мешканця тут, то стане відразу зрозуміло, що вони будуть, як Боги, для представників тієї цивілізації, звідки я родом. Звісно, ті всі здібності та навички для нас доступні, але все це зведено до такого рівня, що навіть нашому вождеві таке і не снилося. Хоча мені трохи прикро. Незважаючи на те, що мене наділили багатьма знаннями та здібностями і так накачали силою, що зараз я можу зірки зі шляху збивати, все ж таки я чомусь на другому плані, постійно в підтримці.

Ура! Нарешті й мені випала відповідальна місія. Незвичайна та дуже небезпечна розвідка. І провалити її не маю права. Адже від цього залежить розумне життя не тільки у Всесвіті чи в цілому світі, а навіть у Великих Домах. Навіть дивно, жодного заперечення на мої вимоги для успішного шпигунства. Потрібно заздалегідь все продумати до дрібниць і лише потім летіти у майбутнє чи сьогодення. Я вже сам заплутався, де який час. Якщо судити з того, як затремтіло моє серце, то ця розвідка становить для мене смертельну небезпеку, хоча я ніколи, ні від яких небезпек не ховався за спини інших.