Частина 10. Розбір польотів

Бача — маленький хлопчик (бачахо — дітлахи мн.).
Джаван — юнак, хлопець.
Мард — чоловік.

довільний переклад українською:

Чим далі ми від тієї війни
Тим усе сильніше її вади
Звісно, ми розумом сильні
Але щось є від мавпи

І раз закоханим ганті моторошно
Візьми словник, та на диван
Там натисни «бача» — малютка
А хлопець натисни джаван

Не розумію я причини
Зрозуміти мені це нелегко
Ми в 20 років звалися чоловіки
А в 50 раптом бачахо

Незнання ознака дурня
Відомо, це не вчора
Адже назви мардон – чоловіки
А бачахо вже дітлахи

У нас проводять фестивалі,
Де не подумавши, згаряча
"Привіт, малятко", написали
На їхній лад салам бача

Та збочення не жарт
Прочитай про них, не гальмуй
У Європі хлопчик-повія
А в Азії бача-базі

Не розумію причини
Зрозуміти мені це нелегко
Ми в 20 років звалися чоловіки
А в 50 раптом бачахо

І взялись гуртом поети
Бача воякою писати
Ніби Брежнєв свого часу
Дитсадок відправив воювати

Я не хочу ні з ким бігати
Адже суперечка — словесна вода
Нам залишається розпрощатися
І не зустрічатися ніколи

Без знань життя — згорілий фаєр
І якщо нам разом не іти
Я вам скажу уру бахаєр
Або щасливої дороги

Не розумію причини
Зрозуміти мені це нелегко
Ми в 20 років звалися чоловіки
А в 50 раптом бачахо

А ось хлопці моджахеди,
Як хочеш ти їх назви
Скільки років у своїх бесідах
Нас називають шураві

https://www.youtube.com/watch?v=5trp-dr8Hww
Бачахо група Ростов

Після того, як "розбрелися" по своїх цивілізаціях, кожен відновлював сили. Особисто я проспав щонайменше добу. Потім просто ледарював. Навіть більше 24 годин сну виявилося замало. Почувався розбитим, стомленим.

Зібралися цього разу не на Одіссеї чи Землі, а на борту Грому. Навіть Хруст з'явився.
— Ну що, могутні Хранителі, злетіли з вас корони? — хитро поцікавилася ельфійка.
— Мати Тріадо, ви про що? Особисто я після того, як потрапив сюди, в минуле, за всі тисячоліття жодного разу не одягнув корону, — заперечив Азіріс.
— Я не це мала на увазі, шановний королю Арихонів. Ми надто зазнались і тому останній бій ганебно програли.

— Але ж ми перемогли, а ви стверджуєте протилежне, — обурився Беренгер.
— На жаль. Хоча противника знищено. Випадково знищено! А бій апріорі ми не могли виграти, бо виявилися слабкими. Один єдиний ворожий князь, якого Шаман охрестив електриком, міг легко розправитися з усією командою. Міг це зробити самотужки! Навіть без допомоги своїх бійців чи союзників.

— Мати Тріадо, заспокойтеся, — перебив Хруст, — переможців не судять. І ми зібралися не для того, щоб докоряти один одному, а щоб розібратися з помилками та зробити правильні висновки.
— Генерале, на превеликий жаль, ми й супротивника знищили завдяки помилкам. Хоча ви маєте рацію, потрібно ґрунтовно розібратися. У мене зараз, як завжди у Шамана, запитань набагато більше, ніж відповідей.

— А до чого тут я?
— Вибач, Олексо, сказала так, до слова.
— Спокій і ще раз спокій, — вклинився Ліч, — вважаю, що наші дії до початку бою виявилися тактично грамотними та правильними. Те, що підкорялися одному командиру, а саме Хрустові, теж правильно. Хоча сам бій був не тільки для супротивника, а й для нас непередбачуваний.

На початку бою Духи спрацювали дуже чітко. Знищили особовий склад, окрім князів. Флот Шамана теж бездоганно запечатав портали, позбавивши ворога допомоги. А далі розпочалася вакханалія. Хоча генерал вчинив правильно. Побачивши, що противник позбувся наших вогненних кайданів, а це означає, що князі сильніші за будь-кого з нас, він видав кремнікам наказ на знищення.

На жаль, флот Ліліт виявився безсилим проти князів. Хто з них знищував кораблі, навіть після детального перегляду записів спостерігачів визначити не вдалося. Деякий час ми ворога не контролювали, і він міг легко втекти, телепортувавшись. Вважаю, розгубились не лише ми, а й ворог запанікував. Припускаю, що вони здивувалися від того, що потрапили в засідку та миттєво втратили свою армію.

Ймовірно, раніше вони лише атакували, а в нашому випадку їм довелося боронитися. Шамане, мені досі незрозуміло, чому блискавками електрика вражено лише десяток вільних жителів? Чому не три чи двадцять?
— Пронира недооцінив супротивника. За що вже вигріб по перше число. Але річ трохи в іншому. В той момент, коли я йому наказав убити електрика, вся зброя флоту ще була сфокусована на порталах.

Щоб флот повністю сконцентрувався на князеві, потрібен був деякий час. Тому Пронира задіяв лише по десятку кораблів, яким найменше часу знадобилося для наведення на нові цілі (на кожного князя). Згодом виявилося, що захист ворога не дозволяв знищити їх за допомогою гравітаційки.

А електрик, ті кораблі, які були націлені саме на нього, мабуть, виявив по напрямку поля. Адже він вразив своїми блискавками лише тих, хто атакував його, але жодного з тих, що намагалися знищити інших князів. Хоча на той момент координати загиблих кораблів дуже відрізнялися. У той самий час виявилися недоторканими, які перебували, як поруч із знищеними кораблями, і навіть ті, які були значно ближчі до ворога.

Припускаю, що наші невидимки не дозволяли противнику побачити нас доти, доки на них не починався якийсь вплив. Ось по ньому електрик і виявляв.
— Хоч один із командирів загиблих кораблів залишився живим?

— Ніхто з них не залишив свого кріогенного друга. Після першого попадання на кораблях погоріла електроніка, загинули всі Духи. З командирів загинув лише один, хоча ніхто з тих, хто вижив, рятуючись, не став телепортуватися на інші кораблі.

Після повторних блискавок по цих кораблях навіть командирів було вбито. Після цього Пронира перерозподілив завдання флоту. Зрозумівши, що вся команда, як інквізитори, збирає ворогів у купу, він терміново зібрав секцію третього рівня для посилення наших сил. Десяток флотів задіяв для швидкого розгону загиблих кораблів, а інші на утримання князів. Проте, наскільки я зрозумів, то навіть Духи допомагали утримувати. Бо на утриманні відчувалася колосальна сила.

— Шамане, ти маєш рацію, — підтримав мене Дум, — Духи викладалися на повну, використовуючи всю свою силу. Хоча, коли мати Тріада забрала велику кількість Духів на порятунок Рисі, Барса та Драго з Каркароном, то сили тих, хто тримав, почали швидко вичерпуватися, а підживлення вже не вистачало. Вони почали масово гинути, вичерпавши усі життєві сили.
— Дванадцять з лишком легіонів загинуло, — буркнула невдоволено ельфійка.

— Виходить, що через нас втратили життя понад дванадцять мільйонів Духів? — мало не плачучи вигукнула Василина, — не треба було нас рятувати.
— Рись, заспокойтесь. Ви з Барсом вчинили правильно. Адже цю зброю умертвіння, крім вас двох, ніхто не зможе нейтралізувати. На жаль, ця ваша здатність не передається. З вами двома все ясно. Але як у зоні поразки опинився Драго та Каркарон?

— Мабуть, винен у цьому я, — похмуро опустивши голову, промовив Каркарон, — мені вдалося почути уривки спілкування між чужинцями. Але гучність була настільки слабкою, що я не міг зрозуміти їх мову, точніше телепатичні звернення. Тому я й ризикнув наблизитись. Драго у цьому не винен. Він лише страхував мене, додаючи свій захист до мого. А потім один із князів почав огортатися туманом. Я встиг бічним зором помітити, як Вяліс та Василина безстрашно кинулися на знищення цього туману. Наскільки я розумію, від такої зброї гине все живе.

— Стоп. Каркароне, вам хоч щось удалося підслухати?
— Застосовуй свою зброю масового ураження, — почулася незвична мова віпа (Повелитель майстерно копіював манеру розмови, інтонацію та мову).
— Ваша високосте, але від неї ви можете загинути, — зовсім інший запобігливий голос.
— За мене не хвилюйся, я ще й тебе переживу.
Після цього той, що говорив почав огортатися чорним туманом.

— Прибери від нас цю зброю, — заволало кілька голосів.
— Це ще, що за херня! Чому не вдається знищити електроніку? Все! Тікаємо!
— Ваша високосте, ми не можемо зрушити з місця, нас утримує хтось дуже потужний!
— Панікери! На цій планеті немає жодної істоти сильнішої за мене! Якщо вже не в силах втекти, допомагайте змінити траєкторію цих залізяк! Чи ви навіть цього не можете?

— Ми докладаємо всіх сил, але їх хтось спрямовує точно на нас! — заволав один із ворогів.
— Ваша високосте! Противник під невидимкою нейтралізує мою зброю!
— Вибачте, але що було далі, не знаю. Отямився вже на кораблі, — винувато промимрив Каркарон. Він зараз нагадував шкідливого школяра, що виправдовується перед директором, а не грізного Повелителя Всесвіту.

— Це вже дещо. Хоча, що за зброю застосовував електрик, незрозуміло. Адже вільні жителі чудово захищені від електромагнітного поля будь-якої потужності. Ех, Ніколу Тесла сюди б! Або ще краще знання Славіша Пайкіча.
— Батьку, — невдоволено перебила мене Анжеліка, — з цього місця докладніше. І взагалі! Ми стільки часу безуспішно б'ємося над вирішенням проблеми знищення супутників-розвідників, а ти приховуєш своїх учених!

— Охолонь! Нема їх у мене. Це люди з мого часу.
— Шамане, розкажи про них. Я теж нічого не знаю. У мій час таких не було.
— Фаїно, ви неуважні. Його ім'ям названа одиниця виміру магнітної індукції. Він жив і помер задовго до мого народження. Згідно з нашим календарем, Нікола Тесла народився влітку 1856 року, помер у січні 1943 року у віці 86 років. Для Землян того часу до такого віку мало хто доживав. Та, і взагалі з ним дуже багато дивного та незрозумілого.

Винаходів Ніколи дуже багато, особливо з електрики, зокрема струми високої частоти. Йому приписують, ніби він змінив траєкторію величезного метеорита, який упав на Землю. До речі, смерть його теж незрозуміла. Ніхто не знає, як саме він помер. Його тіло виявила покоївка, де він проживав, через кілька діб, після смерті. Хоча навіть у поважному віці він продовжував винаходити. Все ж таки в мене таке враження, що він лише намагався втілити в життя те, що чомусь знав раніше.

— А хто інший?
— Славіша Пайкіч. Він уже точно з мого часу, відомий під прізвиськом Біба-електрик. Пропускав через себе високу напругу, яка йому не завдавала жодної шкоди. Запалював собою займисті матеріали. У його руках варилася сосиска. Він міг також служити джерелом електрики. Але на мою думку, що він звичайний шоумен, який працює на публіку.

— А раптом ні? — Заперечив Ліч, — я пропоную наступне. Серед нас є Повелителі Всесвітів, Господарі Домів, керівники цивілізацій. Ми їх майже примусово перетягли сюди, у минуле. Якщо з ними щось трапиться, то цивілізації, Всесвіти чи навіть цілі Дома залишаться без своїх керівників. Я правий? — глянув Ліч на Каркарона.

— Так, Ліче, ви маєте рацію. Хоча, якщо чесно, то я за останні тисячоліття, поки був з вами, майже забув, що я Повелитель Всесвіту. Тут, зі своєю цивілізацією мені легко та приємно, жодних проблем. На задній план навіть відійшло усвідомлення того, що тут у мене лише цивілізація, а там у майбутньому чи теперішньому, цілий Всесвіт, за який несу відповідальність. Розумом розумію, що треба туди повернутись, а не хочеться, дуже не хочеться.

— З вами все ясно, — засміявся Ліч, — знайомий стан. Тому всім потрібно підготувати собі заміну, або повернутися, щоб Всесвіти не залишилися без управління. Сподіваюся, це проблем ні в кого з вас не викличе. Крім цього, змотатися на Землю в той час, який вкаже Шаман, та розібратися із цими двома унікалами. Якщо дійсно щось варте уваги, то захопити їх сюди до нас, нехай попрацюють на благо розумних істот мікро-, макросвіту.

— Ліче, з батьком полечу і я. По-перше, я зможу визначити, чи може щось ця людина, чи вона звичайний шарлатан. Також за потреби виберу оптимальний час викрадення, щоб не порушити природний перебіг подій.
— Лисице, але тобі треба спочатку організувати управління світом, а потім уже шукати цих учених.
— Мати Тріадо, я знаю. У мене вже є на прикметі один із моїх нащадків. Він керуватиме моїм світом, а я не хочу розлучатися зі своєю цивілізацією, а також дуже не хочу розлучатися з вами, з командою Бойових Янголів.

— Я теж, — почулося врізнобій.
— Ну, ну, команда залишається у повному складі? — посміхнулася ельфійка. Усі схвально загули.
— Якщо не ми, то хто?