Частина 2. Хруст та князь

— Оголошується загальний збір команди Бойових Ангелів. Прошу негайно прибути до Шамана на наше місце на Землі.
Незабаром біля Кроноса були окрім десятки старих «янголів», навіть «новачки», які влилися до нашого колективу близько тисячі років тому. Серед них не тільки Каркарон, Бахур, Нея, лорд Беренгер, Жрець, Глен, Смешик, Кирсір, Мандрівник, а й Азіріс, Сокіл, Мурлика, Фаїна з Джагі, Інвір з Галкою, які мали окремі цивілізації, до того ж у різних Всесвітах. Мене здивував Стетен, який прибув на цю зустріч. Адже він раніше практично не брав участь у наших «гульках». Але зараз перебував не в своєму істинному образі, а в чисто людському і спокійно дихав киснем, що представляв для нього у звичайному стані найсильнішу отруту. Ніхто з них навіть не здивувався, що, перебуваючи в різних Всесвітах, вони миттєво опинилися тут.

— Друзі, ми зібралися не для підбиття підсумків розвитку вас особисто та ваших цивілізацій. Хоча результати вражають. Я сотні тисячоліть був Господарем Дому, але такого стрибка у розвитку не пригадаю. І все тому, що ми не воюємо між собою, а живемо, як одна велика родина. Це все гаразд. Але нам необхідно побувати у дванадцятимірному просторі – у макросвіті. Потрібно отримати більш повну та детальну інформацію не тільки про будову матерії та матеріальні тіла макросвіту, а також дізнатися всі закони та правила поведінки там.

Потрібні відомості про розвиток науки, техніки у цьому багатовимірному просторі та порівняльна оцінка з нашими можливостями. Для цього потрібна зустріч із князем. Цілком можливо, що після цієї зустрічі мені доведеться покинути нашу команду, хоча я хотів би ще трохи «потягнути» час, щоб повернувшись сюди, встигнути ґрунтовно підготуватися, та й ще набратися сил. Ваші пропозиції?

— Бажання ознайомитися, цілком закономірне, — підтримала Анжеліка, — на превеликий жаль, ми багато чого не знаємо. Навіть не знаємо, як там правильно поводитися, хоч би для того, щоб не провокувати агресії. Вважаю, що повним складом для «екскурсії» потикатися туди безглуздо, якщо, звісно, не покличе князь на допомогу. Тоді не лише команда рвоне, а й усі бійці. Такий збір по тривозі ми вже відпрацьовували і мені в цьому випадку додати нічого. Але для швидкісного збору інформації макросвіту нам необхідна техніка. Як усе погодити з князем, та й чи дозволить, доки не знаю.

— Лисице, — повільно, обмірковуючи кожне слово, почав Каркарон, — адже тим, хто перебуває в коконі цивілізації Гери, нічого не треба вигадувати. Цей шмот сам чудово фіксує. Потрібно лише побувати там, де потрібно.
— Почекай, Каркароне, — заперечив Бахур, — кокон фіксує лише те, де побуває його власник. Наскільки я зрозумів, нам потрібно в найкоротший час, перебуваючи в макросвіті, зібрати якомога більше інформації. А для цього справді потрібна техніка, потрібні кріогенники.

— У такому випадку, — вклинилася Василина, — треба переконати князя, що нам найлегше з'являтися туди на своїх кораблях. Після того, як опинимося там, «відпустити» кріогенників подалі від джерела величезної гравітації, з якою їм доводиться безперервно боротися, адже даремно витрачається дуже багато енергії. Якщо в цьому вимірі все так схоже на нашу тривимірку, то, ймовірно, садиба і навіть князівство знаходиться на планеті. Звісно, за нашими поняттями величезною.

Коли кораблики піднімуться на високу орбіту, вони можуть отримати чимало інформації, яку зберуть за мить, не привертаючи при цьому уваги. Навіть, якщо ми пробудемо в садибі лише кілька хвилин, то наша техніка змалює стільки нового, що нам вистачить на сторіччя, аби розбиратися.

— Ідея гарна. Для цього нам не потрібно з'являтися в макросвіт повним складом. Найкраще, якщо будуть присутні лише ті, хто там бував раніше. Хоча з новачків обов'язкова присутність Хруста. Князь має побачити його у дії. Мені чуйка нашіптує, що ми обов'язково вляпаємось в неприємність, а витягне нас із лайна, як завжди генерал.

— Шамане, скажеш таке, — засоромився кремнік.
— Малюк має рацію, — підтримав мене Драго, — ви неодноразово рятували нас.
Після бурхливого і тривалого обговорення вирішили, що Тріада зв'яжеться з князем і запропонує з'явитися командою в князівство, щоб обговорити серйозні питання. Якщо він відмовиться, а переміститься в зетку, то потім все одно потрібно буде умовити його провести для нас екскурсію макросвітом.

Повертаючись в даний час, я не хотів залишати в минулому флот вільних жителів, тому вони пришвартувалися до новітніх космічних кораблів, які могли літати не лише у просторі, а й у часі, і прихопили моїх кріогенників, як додатковий вантаж. Єдине, чого я не відав, так того, що Дум з Тріадою, в якості командирів, на нових кораблях використовували своїх бойових Духів. Ще й дивувався неймовірним фінтам кораблів, коли летіли у просторі. Навантаження були колосальні.

— Чому ми мчимося, як на пожежу? — подумав під час цієї чехарди з переміщенням (у часі, просторі, часі і знову просторі). Адже ніхто, крім пілотів основних кораблів, не знав шляху, яким ми летіли. А уривчастий політ у часі не давав можливості вільним жителям засікти правильний шлях. Зрештою прибули. Розстикувалися.

— Княже, до вас можна? — Телепатичний поклик Тріади.
— Краще я до вас. На те саме місце, де й раніше.
Прокинув портал у зетку і ми власними кораблями незабаром були на місці. Князь вже чекав нас у вигляді Енергіка. Прийнявши такі самі образи, чемно привітали його.

— Чому вас менше? Крім того, бачу нового кремніка.
— Не звертайте уваги. Інші можуть приєднатися будь-якої миті. Але у нас кілька запитань, які ми без вас не зможемо вирішити.
— Очевидно, ви передумали приймати під свою опіку садибу? — невдоволено поцікавився князь.
— Вибачте, я не передумав, але хотілося б отримати деяку інформацію, щоб знати, на що підписуюсь. А потім уже остаточно вирішувати. У той же час, існує дуже велика проблема від асоціації Великих Домів. Її голова відкрито розпочав знищення будь-якої форми життя у нашому Великому Домі.

— Такого не може бути! — різко перебив Ліча князь.
— Шамане, у тебе найповніша інформація? Продемонструй.
Наказав Одіссею створити величезну голограму та відтворив за його допомогою те, що було в пам'яті полоненого Хранителя. Князь мовчки дивився.

— Це монтаж? — Засумнівався він.
— На жаль, вам продемонстрували частину знімку пам'яті Хранителя, якого голова обробив і надіслав до нас із командою кілерів для знищення нашого Великого Дому.
— Не вірю. Потрібне першоджерело.
— Цього Хранителя вже немає в живих. Він передав свої знання і самознищився, дізнавшись, які злодіяння творив з його допомогою голова.

— Я не його мав на увазі. Те, що ви отримали знання від одного Хранителя, я відчуваю. Враховуючи, що вони вам передані повністю та не зникають, значить він передавав вам їх при доброму розумі та здоров'ї, до того ж добровільно. Мене цікавить голова. Що він скаже на це? Хоча для цього нам потрібно переміститися у десятимірку. Готові?

— Звісно, — одночасна відповідь і ми рвонулися за князем. А я встиг ще й портал створити, щоб наші кораблики нас наздогнали.
З'явившись у тензвимір, князь відразу ж викликав начальника охорони покійного Боса, який після смерті свого начальника, був тимчасово виконувачем обов'язків. Лише той встиг з'явитись, як Тріада його приспала, викликавши невдоволення князя.

— Княже, вибачте за свавілля, але цей Енергік направлений сюди покійним барином. Пропоную подивитись його пам'ять.
— Невже зрада? Чому ж Бос мовчав?
Ніхто нічого не відповів, а я відразу ж почав знімати, одночасно відтворюючи те, що копіювалося з пам'яті. Справді, це був засланий «козачок» взагалі з чужого князівства.

— Досить. Незабудко, як ви вважаєте, хто з керівництва заслуговує на довіру?
— Другий заступник Боса, — спокійно відповіла Тріада. За мить той уже покірно привітав князя.
— Я не з'ясовуватиму, як ви проворонили шпигуна. Мені терміново треба доставити сюди голову асоціації Великих Домів восьмого крила.

— Вибачте, княже, але я не можу це зробити. Він і раніше поводив себе зухвало, а зараз взагалі нікому не підкоряється і творить підлості, незважаючи на правила та закони. Можу лише створити канал зв'язку.
— Роби хоч щось,— невдоволено буркнув князь.
— Терміново до мене! — гаркнув він, як тільки було встановлено зв'язок. Миттєво з'явився дуже потужний Енергік, а мене захлеснуло почуття смертельної небезпеки. Вважаю, що небезпеку відчули всі.

— Оу! Князь власною персоною з’явився в нашому вимірі, та ще й з нечисленною охороною. Необачно. Дуже необачно, — він ще не перестав говорити, як за ним з'явилося багатомільярдне військо Енергіків, що палахкотіли від готовності вступити в бій. Якщо хоча б один із таких був у Сховищі, то ми із Соніком могли загинути в одну мить (без найменшого шансу на порятунок). А голова миттєво змінив свій вигляд з Енергіка, на кремніка, проте не встиг він зробити найменшого руху, як Хруст теж прийняв такий самий образ, з габаритами, що не поступались голові, і закрив собою князя.

— А це що за явище в черепку? Відчуваю свого Боса, але ж він не кремнік.
— Будь-який твій рух буде останнім у твоєму житті, — Хруст спалахнув такою температурою, що всі мимоволі відсахнулися від нього.
— Вискочко, що ти собі уявив? Думаєш, впораєшся з моєю армією? Та від вас жодного фотона за мить не залишиться.

Поки Хруст сперечався, за військом глави безмовно і тихо виникли, як привиди, Духи Духів (напевно більше чотирьох мільярдів). Вся увага супротивників була прикута до нас, тому Енергіки зрозуміли, що їхні ряди несподівано порідшали, коли не менше половини вже були з'їдені Духами. Але голова не припускав такого.
— В атаку! — вигукнув він і, навіть не глянувши на своїх бійців, рвонувся до князя, проте йому довелося зчепитися з Хрустом. Вперше побачив справжню, жорстоку бійку кремніків. До того ж найпотужніших.
— Хруст, моя сила з тобою, — в унісон пролунали наші голоси.
Ще за мить численними порталами з'явилася Лія із вільними жителями. Кого не встигли з'їсти Духи, знищував флот кріогенників. Щойно якийсь із Енергіків прямував на допомогу голові, хтось із Духів миттєво його з'їдав. Лише Хруст продовжував запекло битися з головою, який не  розумів, чому йому не допомагає ціла армія бійців, а невдовзі з'явився флот вогненних комет під керівництвом Стоуна та Ліліт. Вони дуже спритно завершили знищення Енергіків і оточили кремніків, які люто бились, проте в бій між Хрустом та головою не вступали.

Побачивши величезний флот вогненних комет, голова зрозумів, що це для нього явна смерть, хоча бився до останнього. Мабуть, князь теж уперше бачив бій кремніків, бо застиг, як статуя, не в змозі зрушити з місця. Хруст, після того, як знищив противника, повернувся до зовнішності Енергіка, все ще палаючи, звернувся до князя:
— Вибачте, княже, для вас уже небезпеки немає.

— Гідно, гідно захистили. Якщо чесно, то я навіть не знаю, як мені особисто битися з представниками кремнієвої форми життя. Звісно, я міг би втекти до себе, але це було б найбільшою ганьбою. Ви зберегли мою честь. А де ж Ліліт?
— Я тут, — наблизилася вона вогненною кометою, потім залишила її і постала особисто перед ясні очі князя, — генерал Хруст вас зміг захистити, а я такого могутнього бійця не здолала б. Вважаю, що він для вас підходить краще за мене.

— Ох, ці жінки! Так і норовлять обманути, — добродушно нарікав князь, — Ліліт, у будь-якому разі я з вами згоден, ваш протеже безстрашний та сильний. В той же час йому доведеться доводити перед бійцями моєї гвардії, що він гідний бути їхнім командиром. Генерале, ви ж не відмовитесь очолити війська, як Ліліт?

— Я не можу ні відмовитись, ні погодитись. Ви кажете, що треба довести, чи я гідний. Тоді розкажіть, що мені потрібно доводити. Хоча найкраще було б, щоб ви показали і не лише мені, а всій команді. Цілком можливо, що я не виправдаю ваших надій.
— Ви хочете опинитися у моєму вимірі?

— Якщо не можна до вас, то запрошуйте свою гвардію сюди та вирішимо всі питання тут. Хоча для того, щоб обійняти посаду, мені все одно доведеться перебувати у вашому вимірі.
— Сюди я їх не можу перемістити. Вони можуть тут загинути, до того ж їхня швидкість значно зменшиться. Запрошую всю команду до себе.
— Княже, зачекайте. Скажіть, ми можемо переміститися до вас за допомогою кріогенників, щоб не витрачати власну енергію?

— Як вам заманеться. Наздоганяйте, — князь зник, а ми через портал на своїх особистих кораблях опинились у дванадцятимірці.
— Наскільки я розумію, у вас виникли запитання щодо садиби, — звернувся він до Ліча, лише ми телепортнулися до нього зі своїх кораблів.
— Звісно. Адже я брав участь лише в кількох боях, але абсолютно не знаю, що собою являє садиба, де вона розташована, які стосунки з сусідами.

— Командоре! — несподівано залунав голос Одіссея.
— Що трапилося? Не заважай нам!
— Шамане, — продовжував кричати кораблик, — якщо ви надовго затримаєтеся на поверхні, ми зазнаємо краху. Занадто багато енергії витрачається, щоб подолати сильну гравітацію. Але якщо ми опустимося, то вже не злетимо.

— Що ти причепився, як банний лист до дупи?! Підніміться вище на орбіту, щоб гравітація значно ослабла і чекайте на нас. Вибачте, княже, ви дозволяєте нашим кораблям піднятися вгору?
— Навіть не знаю. На нашій планеті немає таких літальних апаратів, принаймні, мені про них нічого не відомо. Якщо сусіди побачать, то можуть спробувати знищити.
— То я не зрозумів. Ви дозволяєте чи забороняєте?

— Шамане, ти нахабний та зухвалий. Таким дипломат не має бути. Якщо ви впевнені, що ваші кораблі зможуть вижити при атаці на них, то нехай піднімаються, але тільки не можна відкривати вогонь у відповідь. Я не хочу нових неприємностей з іншими князівствами.
— Одіссею! Чув?! Активуйте всі типи невидимок, щоб вас жодна зараза не змалювала.

— Зрозумів, виконую, — тієї ж миті наші кораблики зникли, ніби їх і не було. Сховавшись під невидимками, вони піднялися на досить високу орбіту, розподілилися по ній і почали методично сканувати всю планету. А князь почав Лічу пояснювати, що з себе представляє садиба, як нею керувати. Він навіть показав нам віпів, які там були. Один з них відразу ж упав на коліна і заголосив:

— О великий княже Каме, наш барин загинув. Дозвольте зайняти його місце.
— Встати! — різко гаркнув князь, — ви знаєте, що я не терплю рабської покори. Ти впевнений, що гідно зможеш керувати садибою?
— Звісно, ​​звісно. Дякую вам, великий і могутній…
— Припини! Я ще тебе не призначав. Тим більше, що я запросив Ліча на посаду барина. Хоча, якщо ви виявитеся сильнішим за нього, то так і бути, станете барином.

— Я готовий, — різко підхопився віп і несподівано виявився озброєним. В одній руці було щось на кшталт шаблі, в іншій щит із невідомого матеріалу. За спиною сагайдак. А груди перетинала тятива лука, яка притискалася до сагайдака.
— Хто з вас Ліч? — вигукнув він, переводячи погляд з одного на іншого. Адже ми всі були у вигляді віпів, тільки різного зросту. Ліч перевершував у зрості аборигена, решта членів команди були набагато нижчими. Ми з Ліліт взагалі, як карлики. Більш ніж удвічі нижчі за місцевого.

— Я нахабний, але цей суб'єкт, нахабніший за мене. Княже, дозвольте мені повчити його розуму.
— Шамане! Хто тебе просив влазити не в свою справу, не знаючи законів? — невдоволено огризнувся князь, — якщо ти не здолаєш супротивника, то я його маю призначити барином. Ех, Шаман, Шаман, ти ж підписав собі смертний вирок. Адже це смертельний поєдинок, а ти навіть зброї майже не маєш.

— Ну що ж. Заради Ліча я готовий прийняти смерть. Проте в цьому випадку вона мені не загрожує. Прошу лише одного: накрити нас силовим ковпаком, щоб під час бою ніхто з нас двох не зміг злиняти. Я ж місцевості не знаю, щоб за ним ганятися, — сказав і наблизився до віпа. Тієї ж миті нас накрили, як тазиком, величезним силовим полем. Противник, не чекаючи сигналу, що сповіщає про початок поєдинку, рвонувся до мене, відчуваючи швидку перемогу над карликом.

Припускаючи, що він спробує завдати удару зверху вниз, я спритно злевітував вгору і перелетів до нього за спину. Щойно віп розвернувся, щоб розпочати нову атаку, метнув десяток шакрамів, які покришили на шматочки шаблю, розрізали тятиву лука. Лише щит, здавалося, залишився неушкодженим. Але варто було противнику зробити найменший рух, виявилося, що в його руці лише ремінець, а щит розсипався на дрібні частини.

Зрозумівши, що він залишився беззбройним, кинувся в рукопашний бій. На мене зі швидкістю блискавки мчав величезний кулачище. Хоча навіть закриватися не було сенсу. Просто виставив йому назустріч свій броньований кулак. Це навіть неможливо собі уявити, який сильний біль пронизує того, хто з усієї сили голою рукою б'є по броньованих дверях. Звісно кисть віпа виявилася роздробленою, адже моя універсальна броня трансформується разом зі зміною вигляду.

У хід пішли удари ногами, від яких я легко вивертався. І в цей час вирішував, як мені вчинити? Перемогти та залишити свого супротивника живим? Чи вбити? Побачивши, що за нами уважно спостерігають місцеві, вирішив не проявляти шляхетності та вчинити відповідно до тих законів, які вони шанують та знають. Користуючись тим, що мій зріст невеликий, під час чергової атаки противника, пірнув під нього і Арихонським мечем (який для габаритів противника був, не більше ніж ножа) розполосував його від паху, через всю спину, а на закінчення встромив у шию тригранний штик, призначений для знекровлення. Навіть душу, що залишала вмираюче тіло, розірвав. Останні тисячі наполегливих тренувань на знищення віпів дали свій позитивний результат. Тієї ж миті силове поле зникло. Князь стояв вражений.

— Княже, я набагато слабший за Ліча, все ж таки сподіваюся, що зміг захистити його честь? І ви своєї думки не зміните?
— Так, захистив, — сказав князь, за кілька секунд.
— Тепер ось ваш барин, — показав він місцевим на Ліча, потім махнув у бік аборигенів, — усі вільні. Попрошу нам не заважати.

Віпи зникли, а князь продовжив. Він розповідав, які закони у садибі і як правильно їх дотримуватися. Хто, що і де робить. Як карати за порушення. Показав навіть карту князівства, де було позначено межі кожної садиби.

— Ось ваша садиба. З цими сусідами мир, — він вказав на кілька садиб, що межують з нашою, — з рештою напружені стосунки, хоча відкритої війни немає. Якщо зможете укласти з ними мир, вам же краще. Що стосується жителів, то такими здібностями, як у вас, ніхто з них не володіє. Останнього з місцевих унікальних представників убив Шаман.

— Княже, а як бути з Великими Домами садиби? — поцікавився Ліч.
— Барине, вони всі вам підкоряються. Я постараюсь туди свій цікавий ніс не пхати. Якщо буде десь бунт, то можете просити у мене допомогу. Але дуже на неї не сподівайтесь. Намагайтеся впоратися самотужки.
— Ви дозволите мені на короткий час повернутися до своєї цивілізації і закінчити якнайшвидше всі справи?

— Для цього не потрібний мій дозвіл. Все, що стосується садиби, і де у конкретний момент вам краще перебувати, ви вільні вирішувати самостійно. Призначайте на посади Великих Босів та їхніх заступників, а якщо побажаєте та знайдете вільний час, то навіть Господарів Домів. Раптом мені знадобиться допомога армією, зобов'язані негайно надати, тому в першу чергу подумайте, як вам відновити військо, що поріділо. Запитань більше немає? — він усіх обвів поглядом, — Хруст, гадаю, що ви теж попросите деякий час, щоб улагодити справи у своїх вимірах. Лисице, у вас також є небагато часу, щоб завершити задумане у себе. Після цього ви почнете активно шукати шпигунів у князівстві. Більш конкретно поговоримо пізніше. А поки що вільні.
Князь зник.
— Одіссею, як у вас справи?
— Повністю закінчили сканування планети та частково округу.
— Добре. Тоді повертаємось, — за кілька секунд з'явилися наші кораблики, які незабаром зникли в порталі. Крім того, виникло ще безліч порталів, якими поверталися в тривимірку вогняні комети Стоуна та мій флот під керівництвом Лії. Тільки встигли згасити портали, як пішли накази Тріади для Духів. А Гера відправила вільних жителів по місцях їхньої дислокації. Потім команда Янголів у повному складі рвонула до себе у минуле. У нас було в запасі близько тисячі років, щоб не лише ознайомитися з усіма матеріалами, отриманими у дванадцятимірці, а й досконало все вивчити.