Частина 13. Чужинець

Роботи притягли непорушного чужинця і Бос торкнувся його, виводячи з коми. Але щось пішло не так. Бос почав рух, щоб зробити ще одну спробу. Проте чужинець зненацька зник. За ним зникли і Вяліс з Василиною. Не гаючи навіть миті, я метнувся їм услід, одночасно приймаючи образ Енергіка.

Телепортувавшись, здивувався. Чужак опинився там, де колись були його кораблики. Вяліс у вигляді Енергіка, а Василина у вигляді Духа вже розпочали нерівний бій. Дивно, проте хтось із них встиг накинути на чужинця вогняні кайдани. Проте той їх легко розірвав і оповився чорним туманом, який почав з величезною швидкістю поширюватися в різні боки. Василина встигла виставити силову стіну, через яку цей туман не міг пробитися, хоча і почав швидко розтікатися по силовій стіні. Ще трохи й туман досягне Василини.

Вяліс по-іншому поводився. Він зустрів «грудьми» цей туман, який одразу ж при зіткненні з ним почав бліднути, поки не став повністю прозорим, майже непомітним. А потім узагалі розтанув. Такого захисту я не відав. У цей час інтуїтивно накинув на чужинця вогняні кайдани та додав у цьому напрямі шлейф. Противник від шлейфу закрився силовим щитом, хоча від кайданів ухилитися не встиг. Енергія шлейфу, ударяючись у цей небачений щит, стікала з нього, наче розплавлений метал. Саме тоді з'явився Бос.

— Барс! Рись! Негайно відійдіть! Ви ж загинете від його зброї, — заволав Бос, метнувши в чужинця енергетичний імпульс такої сили, що зірка змістилася б зі свого шляху. Але той також у відповідь зробив потужний викид енергії. Я досі не можу усвідомити, як нематеріальна енергія зустрічається на своєму шляху з іншою енергією, і вони не продовжують незворушно свій шлях далі, проникаючи одна в одну, а стикаються, як дві міцні броні. Лише брязкоту не чути.

Вяліс із Василиною проігнорували зойк Боса і обидва спробували знову спіймати чужинця у вогняні кайдани. Вялісу це вдалося, і він додав їх до моїх, які чужинець уже майже розірвав.
— Наша сила з вами, — дуплетом у мені пролунали голоси Дума та Тріади, що з'явилися на чолі своїх духівських флотів, вишикуваних у секції для передачі сили. Хлинув такий колосальний потік енергії, що я на якусь мить вимкнувся. Коли прийшов до тями, то на чужинцю була пара кайданів (Василини та Вяліса). Хоча мої він і розірвав, але цих вже не зміг.

— Босе, присипляйте чужинця, — порада Тріади. Я відчув лише якийсь шиплячий звук, а чужинець різко сповільнив свої рухи. Незабаром він повністю завмер. Накинув на нього магічну сітку Варканів.
— Великий Босе, можна його забирати.
— Дякую, Шамане, — за мить Бос, прихопивши полоненого чужинця, зник. Ми втрьох услід за ним. Знов опинились у нього на кораблі.

Чому Драго, Анжеліка, Ліч, Гера та Віс не рвонулися в погоню за чужинцем, можна було лише припускати. Хоча, насправді, їх не пустила Тріада. Вона раніше за всіх зрозуміла, що чужинець вийшов із коми, але не подав ознак життя, а Бос навіть не зрозумів, що трапилося, чому зник чужинець і ще троє з нашої команди.

— Босе! Наздоганяйте чужинця та затримайте його, доки ми з'явимося! Думе! Негайно портал і сам особисто в секцію свого флоту! (Дух випарувався) Решті нікуди не рипатися з цього корабля! Ви там тільки заважатимете, і я вас не зможу врятувати! Ліче, якщо ми не повернемося, ви з сином та Драго доставите Духів Громом і Велесом у наш час до другого зама Боса! Більше нікому не вірити! — тієї ж миті вона зникла, але ніхто не зміг подолати наказ такої сили.

З'явилася Тріада з Думом до нас на борт корабля лише за кілька секунд після Боса та мене. Не було з'ясовування, хто винен у тому, що чужинець зміг втекти. Хоча Бос відчував за собою провину, проте ніхто навіть подумки не дорікнув йому в цьому. Адже перш, ніж виводити з коми, треба було полонити бранця у вогняні кайдани. Нехай навіть і «слабенькі», але вони б не дозволили бранцеві телепортуватися.

Залишивши чужинця в кайданах та варканівській сітці, всі добряче підкріпилися. Крім цього, Тріада з Думом уважно просканували Вяліса та Василину, проте жодних відхилень не помітили. Не дивлячись на те, що вони прийняли на себе вплив зброї умертвіння, на них вона абсолютно не вплинула.

— Боюся помилитися, але на мій погляд, цей чужинець із того ж Всесвіту, що й ви, — з сумнівами промовив Дум, — мабуть, лише тому на вас його отрута не вплинула. У вас проти цього є стійкий імунітет.
— Великий Босе, — вкрадливо промовила Тріада, — Духам наших флотів потрібен деякий час для відновлення сил.
— Тріадо, робіть так, як треба. Ви краще знаєте особовий склад флотів.

— Мати Тріадо, поки ваші Духи набиратимуться сили, я передам знання для знімку пам'яті. Адже цією навичкою володіють не всі члени нашої команди.
На все, про все, у нас пішло на підготовку кілька годин. Але тепер ми намагалися передбачити будь-які несподіванки. Пригнали сюди всі кораблі повним складом. Флоти Дума та Тріади були на посиленні сил Боса. А решта кріогенників полонила кораблик Боса в багатошарові пастки від білкових, Духів та Енергіків.

На час копіювання інформації пам'яті Бос отримував підживлення силою Духів, та й ми з ним поділилися. Враховуючи, що кожного з нас підживлювали свої флоти (крім Дума та Тріади), то добавка виявилась дуже вагомою. Під час копіювання пам'яті чужинця багато нової та незрозумілої інформації промайнуло перед нами. Виявилося, що цей чужинець займав посаду Великого Боса одного з ворожих Великих Домів.

До того ж він, як керівник, був справедливий та чесний. Якось до нього потрапив компромат на голову їхньої Асоціації Великих Домів. Він припускав, що рано чи пізно голова про це дізнається. І тоді йому не зносити своєї голови. Знаючи, що така інформація може виявитися для нього смертельною, він, злинявши від своєї охорони, зміг залишити ці відомості в зашифрованому вигляді в тривимірці на планеті Терра. На цій же планеті знаходилась цивілізація його лідерки.

Щоб замести сліди свого перебування там і відвернути увагу, він влаштував бунт у багатовимірному просторі. Голова все одно дізнався, що на нього з'явився компромат, але не цікавився цією інфою. І взагалі вдав, що він про це нічого не відає. Викликавши цього Боса до себе, хотів спочатку знищити його, як бунтівника, приєднавши життєву енергію до себе, але чомусь передумав і попрацювавши над ним, повністю підкорив собі.

Тепер Бос не міг навіть заперечити будь-що голові. А той зібрав усіх, хто виступав проти нього, і над ними зробив ті самі маніпуляції, наділивши кожного зброєю умертвіння максимальної сили. Така зброя була заборонена до застосування, хоча в цьому Великому Домі всі розумні істоти мали до неї імунітет.

А от у ворожих Домах такого захисту не було. Можливо в окремих осіб, хоча навіть таке малоймовірно. Але в будь-якому випадку ці Енергіки нізащо не поділяться. Голова вирішив використати тих, хто йому заважав, щоб помститися ворогам за свої поразки. Його сила була настільки величезною, що ніхто з бунтарів навіть не зрозумів, що його «обробили».

Вони всі вважали, що діють з власної волі для порятунку свого Великого Дому. Розрахунок був простий. Якщо вдасться повністю знищити хоча б один із ворожих світів (точніше, знищити все живе), то голову визнають Володарем над усіма Великими Домами. І він отримає світове панування. Якщо ж авантюра не вдасться, можна буде все спихнути на цих бунтарів.

Щоб вони не змогли повернутись і розповісти все про замовника, він особисто прокинув портал з тривимірки у ворожий Великий Дім, не наділивши своїх кілерів такими знаннями. Тому найбільш зручним та непомітним способом пересування могли бути лише білкові. Їхня команда дуже «вдало» розпочала свою чорну справу. На кілька непримітних білкових у багатовимірках уваги абсолютно не звертали, а в тривимірці ніхто не встигав і зрозуміти, що відбувалося, як життєва жива енергія припиняла функціонувати.

До того ж ніхто навіть не пов'язував ці смерті з якоюсь парою корабликів. Повелитель Всесвіту забив на сполох. Коли відбулася випадкова зустріч із ним, то чужинці не стали застосовувати свою зброю. Енергіки бачили, що це лише фантом. Але одного разу їм вдалося підловити оригінал Повелителя і той поплатився життям. А незабаром їм у лапи потрапив навіть Господар Дому.

Дуже швидко весь Всесвіт завмер. У холодному космосі літали лише мертві планети з погаслими зірками. Розумне життя (і не тільки розумне) зникло в цьому Всесвіті. Тоді вони перелетіли до сусіднього Всесвіту. Після того, як знищили галактики, що примикають до центру Всесвіту, цей Всесвіт теж застиг, «помер».

За ними почалося полювання. Але мисливці не знали з чим зіткнулися. Тому команди гинули одна за одною, так і не зрозумівши від чого. Хоча одного разу команда кілерів зіткнулися з такими потужними бійцями змішаної команди (Духи з Енергіками), що довелося самим втікати. Ця команда, незважаючи на величезні втрати, скрізь їх переслідувала, але завжди вдавалося уникати погоні, прорідивши при цьому ряди супротивника. Вже знищили щонайменше десяток Всесвітів. Але завжди переховувались в одному й тому самому місці. Адже їх там ніхто не шукав.

Якось командир інтуїтивно відчув смертельну небезпеку. Тоді він наказав провести останню операцію умертвіння і після цього вони мали на деякий час завмерти, лише через тривалий час, перелетіти до сусіднього Всесвіту. Відчуття смерті все одно не зникло. Тоді він зі своєю помічницею вирішив скористатися саркофагами. Адже відкрити ці саркофаги могли лише у рідному Великому Домі. Крім того, він наказав своєму заму, вже після того, як обидва кріогенники перелетять у новий Всесвіт, просто просканувати його стан, не вказавши при цьому, що від скану запуститься система відновлення.

Коли він прийшов до тями та відкрив саркофаг, то не зміг стримати крик розпачу. Скрізь все було мертвим. Від його грізної команди залишилися лише купки попелу. Хтось невідомою зброєю знищив всіх його бійців. Дослідивши обидва кріогенники, зрозумів, що ніхто з його команди не чинив опір, а загинули, так і не зрозумівши від чого.

Навіть кріогенники були мертві, електроніка не працювала. Лише через саркофаг ця потужна та невідома зброя не змогла пробитися. Невідомо, скільки часу він провів у саркофазі, і хто запустив його відновлення. Хотів перевірити стан помічниці, але всі прилади стали непридатними чи то від зброї, чи то від часу, а сканувати не став. Вирішив, що інтуїтивно переміститься до того, хто розпочав процес відновлення. А коли накопичить достатньо сил, то оживить свою помічницю.

А у разі смертельної небезпеки він зможе повернутися сюди і миттєво отримати додаткову силу, якою можна знищити найпотужнішу армію будь-якого Боса. Під повним маскуванням він перемістився на одну з планет, яка чомусь виявилася живою, та й зірка була дуже активною. В перший момент виникло бажання все знищити. Але відразу ж прислухався до своєї інтуїції, яка «заволала» про смертельну небезпеку.

Тоді він вирішив просто впровадитись у цю цивілізацію, тим більше, що зовні вона була дуже схожа на його білковий вигляд. Незабаром зрозумів, що правильно зробив, не знищивши цю цивілізацію. Згідно з отриманою інфою, то в цьому Всесвіті, окрім кількох цивілізацій білкових, облаштувалися дві цивілізації Духів.

А ось Духів треба уникати. Якщо серед них зустрінеться Дух Духів, то його миттєво виявлять. Та й взагалі щось йому підказувало, що від Духів треба триматися подалі. З'явилася можливість опинитися в управлінні всією цивілізацією, але для цього треба було увійти до складу керівництва. Довго він виношував цю ідею, хоча було дуже важко. Адже цивілізація виявилась незвичайною. Кожен мешканець був унікальним. Враження таке, ніби у кожному не душа була, а справжній Дух Духів.

Все ж таки це була цивілізація справжніх білкових. Йому вдалося якось непомітно протягом довгого часу підібратися до керівника протикосмічної оборони цивілізації. Хто розробив таку практично невразливу систему оборони, невідомо (йому невідомо). І не мало сенсу цікавитись. Менше знаєш – краще спиш.

Одного разу йому пощастило. Його начальник дуже любив різноманітні походи. Цього разу він разом із ще кількома такими ж фанатами вирішили зробити сходження на одну з найвищих вершин планети. При цьому намагаючись не використовувати левітацію. Тим більше, що на висоті кількох кілометрів має бути необстежена печера.

— Шефе, мені страшно за вас.
— Та немає там нічого страшного. Навіть якщо буде снігова лавина, я встигну злевітувати.
Поки майбутні скелелази готувалися, він змотався на цю гору, побував у печері та заклав у двох місцях печери вибухові пристрої, що реагують на наближення. Лише коли хтось досягає другого вибухового пристрою, вибухає перше, закупорюючи вихід і відразу ж друге, знищуючи все, що знаходилося поблизу.

Наклав на ці пристрої максимальної сили вуаль неуважності та злиняв звідти. Тим більше, що на час відсутності керівника (поки той брав участь у сходженні) саме він виконував його обов'язки. Коли начальник загинув, він особисто очолив пошуки і офіційно під його навіюванням було зафіксовано, що керівник загинув випадково від вибуху газу в печері.

Останні кілька діб його інтуїція «розлютилася», сигналізуючи про смертельну небезпеку. Але він ніде не бачив такої небезпеки. Навіть Геру та Шамана, разом узятих, він міг миттєво знищити разом із планетою. А доки з'явиться хтось із інших цивілізацій, він уже злиняє. Якщо ж хтось примчиться будь-яким швидкісним простором, то система протикосмічної оборони миттєво зафіксує, і він як керівник буде відразу ж попереджений.

А тут ще й Шаман почав щось винюхувати. Побував на Оріоні, на Равлику. Принесла його нелегка на Землю. Якого його понесло на базу? Дивно він міг би вільно пройти, а почав вимагати керівництво бази. Начальник бази змушений зв'язатися з ним та запитати поради. Довелося телепортуватись на територію бази. Побачивши на власні очі цього Шамана, він був готовий впасти і кататися по землі від сміху.

Точно старий уже вижив з розуму. Звісно силою він володів величезною (хоча і замаскованою). Таку силу не кожен Господар Дому має, але він маскування Шамана легко пробивав. Як же його позбутися? Старий почав нести якусь нісенітницю про інші Всесвіти та пропонував вибрати місце для змагань. Не дуже прислухаючись до його балаканини, зрозумів, що це місце буде далеко від населення.

Довелося телепортуватись за ним. Засік, що на десятки кілометрів немає жодної живої душі, а також немає сканів, тож вирішив знищити цього проблемного білкового. Не змінюючи свого вигляду, кинув у Шамана потужний імпульс енергії. Хоча дідок виявився не такий простий, як здавався на перший погляд.

Неймовірно, але він встиг закритися і імпульс його не досяг. Натомість у відповідь довелося закриватися від вогняного шлейфу. Хоча це дрібниця. Коли ж Шаман крижаний вихор крутонув, то застосував одну зі своїх хитрощів. «Приклеїв» противника до його ж зброї і не змінюючи зовнішності, оминаючи цей вихор, завдав від землі удару по противнику. Такої потужності удару не витримає жоден білковий.

Раптом відчув, що засинає.
— Невже він виявився сильнішим за мене? — Ще встиг подумати, і помітив, що поряд з'явився Енергік. Отямився від того, що тіло волокли по гладенькій та плоскій поверхні, ймовірно по підлозі кріогенника. Вирішив не показувати, що прийшов до тями. Коли спробували вивести з коми, поглинув всю енергію, що надходила, і вирішив метнутися на свій корабель. Адже там можна набути потужної додаткової сили.

Хоча помічниця при цьому загине. Краще вона, ніж сам. Кріогенника на місці не виявилося. Миттєво поряд опинився Енергік та Дух, обидва з силою, якій могли позаздрити більшість Господарів Домів. Зброя Стража? Хто ж вони, ці переслідувачі? Таких у тривимірці не повинно бути. Отже потрібно терміново застосовувати свій коронний спосіб умертвіння. Проти нього ніхто з них не встоїть.

Раптом Дух виставив захисний силовий щит, який застосовує лише єдина цивілізація, цивілізація Терри. Не може бути! Як наш Дух опинився тут? Енергік взагалі нейтралізував мою зброю. Значить і Енергік теж із нашого Дому? Осторонь них з'явився ще один Енергік (навіть здалося, що це Шаман, якого я вбив). Знову зброя Стража? Потрібно терміново тікати, але я лише встигаю позбутися одних вогняних кайданів, як хтось із трьох знову накидає. Побачивши знову того Енергіка, що з'являвся на Землі та приспав мене, зрозумів, що втекти вже не зумію.

— Народе, що скажете? — поцікавився Бос після закінчення знімку пам'яті.
— Я зрозумів, що не помилився у визначенні. Барс і Рись вихідці звідти, — сказав Дум, а побачивши, як вони обоє здригнулися, додав, — але вони вже давно в нас і я цілком довіряю їм.
— Думе, питання не про членів вашої команди, — перебив його Бос, — те, що серед вас зрадників немає, сумніву не підлягає. Мене цікавить інше. Знання його отримуватимемо? Чи знищимо без суду та слідства?

— Противник дуже потужний і його знання не завадили б, — задумливо промовила Анжеліка, — але нам не належить отримувати таких знань, а ви, Великий Босе, самотужки можете з ним не впоратися.
— Володарю Анже, начхати я хотів на ці заборони! Я буду тільки радий, якщо ви отримаєте додаткову силу. Щодо того, що ви можете усунути мене з посади Великого Боса, то я цього не боюся і не чіпляюся за неї. А ось заволодіти знаннями ворога не завадить. Тріадо, порадьте, що і як правильно робити?

Тріада зніяковіла, але спокійно і докладно описала, як утримувати у покорі супротивника. Як заблокувати установку на знищення.
— Великий Босе, я вам розповіла лише те, що мені відомо. Але ви самі все знаєте набагато краще за мене.

— Гаразд. У такому випадку рекомендую всім відпочити та заправитися енергією по максимуму. Налаштовуйтесь на отримання сили та знань протягом 5-6 Земних діб. А можливо, й більше. Тріадо, кріогенники зможуть стільки часу підживлювати?
— Максимум на добу, — похмуро промовила Тріада.

— Мати Тріадо, маю ідею, — радісно прощебетала Анжеліка, — думаю, що сила підживлення не зменшиться, якщо всі кораблі розгорнуть сонячні вітрила. Таким чином, кораблі зможуть здійснювати передачу сили не менше місяця, перш ніж почнеться відчуватися нестача енергії. Щоб вистачило сил у Духів-командирів, на кожному кораблі необхідно ввімкнути «живильну» мелодію.

— Все геніальне — просто, — здивовано вигукнув Дум, відразу наказавши транслювати зі свого корабля таку мелодію на весь флот.
— Думе, не жадібничай, — подав голос Віс, — а на наш флот мелодію?
— Милий, не намовляй на Дума. Ця мелодія вже звучить і наших корабликах.

Знову на кораблі Боса, після прийому їжі, всі поринули у міцний сон. Заснули навіть усі Духи-командири на кораблях. Не спали лише на сторожових кораблях. Очікувалось надто важливе та важке завдання: отримати знання противника, який набагато сильніший за будь-кого з нас.