Частина 11. Великий Бос

Цікаво, яка тварюка за мною стежить? Чому Одіссей не бачить нікого? Можливо, у мене вже починається параноя. Але чуйка мене ніколи не підводила. Гаразд. Якщо я від цього стеження небезпеки не відчуваю, то нехай стежать. Телепортнувся на крижані тороси біля південного полюса. Мертва крижана пустеля. Піді мною лід завтовшки в кілька кілометрів. Він так і не розтанув за віки, після того, як планета «ожила». Та й не розтане він за температури мінус 50-60 градусів Цельсія.

Було б чудово, якби вдалося виявити чужинця та виманити його сюди. Куди зараз попрямувати? Мотнусь на базу протикосмічної оборони. Вирішив легально пройти, проте, на жаль. Мене автоматика не впустила. Можливо через те, що я набув вигляду літньої, навіть можна сказати, старої людини. Але ж я раніше мав вільний доступ на територію будь-якого об'єкта. Ну що ж. Подивимося, хто цим усім заправляє.

Зажадав запросити начальство. Довго ніхто не з'являвся, потім переді мною виникла голограма молодої людини з вимогою пред'явити перепустку. Мене це стало забавляти. Звісно, я нічого не пред'являв, зате влаштував невелику диверсію. Чудово знаючи, де і що розташоване, за допомогою телекінезу вийняв один із блоків керування. Але вийняв не повністю, а лише трохи, щоб зник електричний контакт.

Завила сирена, що сигналізувала про відмову обладнання. За кілька секунд я відчув появу величезної сили та відразу ж зникнення (спрацювало маскування). Сирена продовжувала надриватися, а поряд зі мною з'явився чоловік. Я його впізнав. То був керівник охорони всіх об'єктів протикосмічної оборони не лише Землі, а й Оріону, та Равлика. Його призначили на цю посаду близько п'ятдесяти років тому після випадкової загибелі попереднього керівника.

— Ата Олексо, ви щось хотіли? Дозвольте я особисто проведу вас на базу.
— А навіщо мені на базу?
— Ну, ви ж щойно домагалися, щоб вас туди пропустили.
— Я вже не пам'ятаю. Старий став, починаю забувати все, — збентежено відповів йому, хоча рідної аури від нього не відчув.

— Це можна виправити, — весело відповів голова, — ата (так іноді мене називала молодь) пройдімо зі мною, я вам виділю атомарного золота, і ви незабаром будете молодим.
— Молодим? Ні, не хочу. О! Я згадав, чому з’явився тут. Я хотів би, щоб молодь у спортивних поєдинках обрала гідного кандидата для польоту в інший Всесвіт.
— Я лише за спорт! Зараз сплануємо, — навіть не заперечивши, що це не його турботи, та й шукати претендентів необхідно зовсім в іншому місці.

— Стоп, стоп, стоп. Сказано, молоде-зелене. Поспішаєш, як на пожежу. Потрібно вибрати відповідне місце, щоб було важче.
— Десь є таке місце?
— Є, — я загадково посміхнувся. Хоча моє серце стукотіло, як на сполох, але для цього стукоту було логічне пояснення (я занадто старий). А у цього кадра воно тепер затріпотіло.

— Є таке місце. Ось тільки не знаю, чи сподобається воно вам. Адже від вашого рішення все залежатиме. Можливо воно вам не сподобається, тоді шукатимемо інше. Слідуйте за мною.
Я метнувся знову до південного полюса. Керівник не відстав від мене ні на мить. А зрозумівши, що на сотні кілометрів від цього місця немає жодної живої душі, він метнув у мене потужний імпульс енергії.

Імпульс мене досяг, але вже ослабленим, тому що цьому імпульсу довелося подолати силову стіну півтораметрової товщини, яку я ледве встиг виставити. Звісно кокон залишки цього імпульсу розсіяв. Хоча, перебуваючи у вигляді білкового, навіть Ліч не міг зробити такий фінт. У відповідь у напрямку чужинця простягнувся вогняний шлейф. Проте він не досяг мого супротивника.

Той встиг зреагувати та виставив якийсь незвичайний захист, який миттєво поглинув усю енергію шлейфу. Ще не зрозумівши, чи зможу я противнику заподіяти щось, чи ні, закрутив навколо цього шлейфу крижаний вихор Турга. Такої комбінації, протилежної за своїми властивостями зброї, не витримає жодний захист.

В наступний момент я зрозумів, що спіймався. Спіймався необачно, як хлопчик. Враження таке, ніби мене приклеїли до цього вихору. Я почав обертатися зі страшною швидкістю. Спробував зупинити обертання. Проте це було останнє, що я намагався. Знизу отримав такий удар, що знаменитий удар Драго міг здатися ніжним погладжуванням, хоча знизу ніяк не міг з’явитись цей неймовірний нокаут. Незважаючи на те, що в мене була активована функція зменшення сили удару (дякуючи Тургу), мій захист був пробитий. Удар виявився такої сили, ніби зіткнення з важким танком на швидкості реактивного літака. Після цього удару абсолютна темрява.

 *   *   *

Великий Бос

Все ж таки вдалося сховати Духа Духів. Звісно за ці два тижні (якщо Дух Духів все ж таки повернеться живою) загине дуже багато прекрасних бійців. Противник налаштований рішуче. Хоча від союзних Босів уже посипалися пропозиції про допомогу. Такої великої кількості пропозицій допомоги ніколи не було. Кожен із них сподівався, що й у них з'явиться Дух Духів. Молодий Дух. Навіть багато ворожих Босів почали просити миру та укладати зі мною мирні договори на будь-яких, прийнятних для мене умовах. Як швидко розноситься інформація!!! Звісно, якби не ворожі підлості, то можна було б вже давно розпочати відродження Духів, природно й усього живого, розумного.

Шаман – син Альта. Недарма я довірив колись саме покійному Альту місію спасіння Духа Духів. Зараз, навіть за сприятливого результату, проблема вирішиться лише наполовину. Крім Тріади, потрібен Дух Духів із чоловічою енергетикою. Дуже шкода, що всі брати та сестри Тріади не вижили. Адже стільки сил та часу було витрачено на їхнє навчання. Хоча це навчання не я проводив, а мій попередник. Цілком можливо, що навчання проводилося кимось згори. У будь-якому випадку інформації про те, де шукати Духа Духів з чоловічою енергетикою, я не маю.

Не вірю, що ворог атакує за п'ять діб. Це дуже досвідчений супротивник і чудовий стратег. Я на його місці атакував би не більше ніж через добу. Значить терміново потрібно в ті кори направити бійців. І битися вони мають запекло. Мені дуже шкода своїх бійців. Знаю, що посилаю їх на смерть. Але без цього не можна.

Все сталося, як я й гадав. Добре, хоч я вчасно відкликав бійців, зберігши майже дві третини армії. Молодий Господар цього Дому вчинив дуже мудро, спрямувавши всі сили на затримання шпигунів. Коли я отримав звістку про знищення Господаря Мара, стало зрозуміло, що Тріаду вони не знайшли. Ще кілька діб почекати. Як же повільно тягнеться час! Здається, ніби минають цілі тисячоліття.

— Великий Босе, я не завадив вам? — почувся в мені Шамана голос. Але чому вони повернулися раніше?
— Шамане, я можу до вас з'явитися?
— Чекаю, — я перемістився на корабель Шамана. Хоча це виявився зовсім інший кріогенник. І на ньому не було жодного Духа. Як же я пожалкував, що відправив Духа Духів із Шаманом, а не зі своїми бійцями, та кораблик миттєво рвонув у минуле.

— Шамане, що ви собі дозволяєте? Негайно повертаємось! — такої нахабності я не очікував.
— Драго! Тільки вперед! Великий Босе, для вас небезпеки немає.
— Я й без вас відчуваю, що мені нічого не загрожує. Але що це за свавілля?!
— Великий Босе, поки ми летимо в часі, я вам поясню. А потім вам вирішувати, чи повертатися вам негайно чи згодом. А повернути ми зможемо вас секунду на секунду.
— Ну, ну. І що ви можете мені розповісти після того, як втратили всю свою команду? Навіть дуже сильного Господаря Дому.

— Прошу максимально активувати маскування сили, — не відриваючись від керування кораблем, гримнув дракон.
— Оце дожився, — обурився я, хоча маскування сили застосував, — мною вже починають командувати, як молодим курсантом космоакадемії.
— Вибачте Великий Босе, але ми припинятимемо політ у часі і пересуватимемося по тривимірці. З активованим маскуванням сили енергетичного сплеску при зупинці не виникне. А у нашій команді немає втрат. Всі живі та здорові, чого і вам бажають.
— Але на борту кріогенника ви лише вдвох, — я ще раз просканував корабель, проте нікого більше не виявив.

— Так, на борту лише я та Драго. Інші разом з молодими Духами чекають на вас у минулому. Адже перед досягненням статевої зрілості вони мають здобути навчання від вас. Усьому іншому їх уже навчили, — від почутого я опустився просто на підлогу корабля.
— Серед вас немає Духа Духів чоловічої статі. Спочатку молоді Духи мають осягнути його навчання.

Те, що мені розповіли, не вкладалось в жодні рамки. Неможливо без жорсткого керування зберегти бойову команду. Хоча насправді виявилося, що я помилявся. І те, що команда залишилася справжньою дружньою та бойовою, виявилося ще дрібницею. Крім цього, молодих Духів піднатаскали так, що мені ледве вдавалося уникати їхніх атак.

Результат спарингу з командою мене взагалі шокував. Адже я мав величезну силу та можливості порівняно з ними. Хоча бій на кріогенниках – це не моя фішка, ніхто з них апріорі не повинен був потрапити по мені жодного разу. А виявилось, що вони мене мочили, як немовля. Особливо Духи. Та й Володар Анж від них не відставав.

Мені, звісно, дуже неприємно, що мене так принизили. У той же час, я розумів, що це чудово, якщо є талановиті вчителі. Доведеться затриматися з ними. Затримаюся не тільки тому, що треба навчити хоча б старшу групу молодих Духів, але й самому треба повчитися. Хоча я вважав, що жорсткого управління не було, але це управління було. Усіма заправляла Тріада. Керувала тихо та непомітно.

Мене, звісно, цікавість роз'їдає, хто її навчав. Цей хтось дуже сильний. На порядок сильніший за мене. Але цікавитися в жодному випадку не можна. Причому таке саме навчання й у Дума. Таким чином чим менше знаєш, тим краще спиш.
Замість запланованих двох-трьох років я вже пробув з цією командою кілька століть і мені не хочеться повертатися у свій час. Тут рай, едем, а там справжнє пекло.
— Великий Босе, може, ви створите тут і свою цивілізацію? — вкрадливо запитала Тріада.

— На жаль, не маю права.
— Вибачте, якщо сказала щось заборонене.
— Тріадо, ви зі свого боку нічого протиправного не зробили. Але я в будь-якому випадку маю повернутися, хоча і не хочеться. Я б ще з величезним задоволенням затримався на деякий час.

— Я вас не жену. Але все ж таки вам не завадило б мати особистий кораблик. Лисиця зовсім недавно розробила нові типи невидимок. На жаль, чи, на щастя, ми всі відчуваємо і бачимо один одного, не дивлячись на будь-які невидимки. А ви можете закритися від нас.
— Це вже цікаво.
Незабаром я літав, прийнявши білковий вигляд найкомфортніших розмірів, на власному кораблі. Пролітав перед носом будь-якого з кораблів і жодний датчик не міг мене засікти. А від будь-якої розумної істоти я легко закривався.

— Тривога! Шаману загрожує смертельна небезпека! — пролунав стурбований голос Тріади. За мить я був на борту Одіссея. Там уже у повному складі зібралася команда, а Шаман сперечався з Герою та Лисицею.
Суперечка йшла щодо відвідування парочки кораблів аборигенів, які дивом збереглися. Але навіть я відчув хвилювання. Значить там дійсно таїться якась небезпека. І її потрібно терміново усунути. Тому всі телепортувалися за Шаманом. Потрапивши на один із цих кораблів, я був у повному шоці.

— Чорні привиди. Дежавю, — тільки й зміг вимовити. Адже це був один із кораблів, якими керували найпотужніші Енергіки у вигляді білкових. Невеликі купки мертвого попелу, все, що залишилося від екіпажів після знищення. Потрапивши на другий корабель, я зрозумів, що виникла величезна небезпека. У ті далекі часи ворожий Великий Бос, який командував чорними привидами, відчувши небезпеку, заздалегідь вирішив сховатися зі своєю помічницею у саркофагах. Тому моя зброя йому шкоди не завдала.

Але навіть це було б не надто великою проблемою. Проблемою було те, що Бос відкрив саркофаг та злиняв. Чому ж я після того, як знищив екіпажі, не побував на цих кораблях і не перевірив особисто? Шкода. А тепер уся операція може провалитися. Звісно, до Духів він не сунеться. Вони його відчують під будь-яким маскуванням. Значить ворог облаштувався у якійсь із цивілізацій білкових.

Якщо вірна вся та інфа, яку я чув про пробудження, то Бос, більш за все, потрапив у цивілізацію Шамана. Бо пробудження почалося з його скану. Напарницю ворога за допомогою команди вдалося вбити. Хоча якщо чужинець повернеться сюди і зрозуміє, що про нього стало відомо, то замаскується так, що його за тисячоліття не вдасться виявити. Значить, нам його потрібно знайти раніше, притому так, щоб він не втік.

Дуже не хотілося наражати на небезпеку когось із команди, але потрібно ризикнути. Якщо загине лише Шаман, це буде найменше зло. Проте хочеться не допустити смерті. Знаючи його норовливість, постарався, не застосовуючи навіювання, відмовити від пошуку. Усі зібралися розлітатися.
— Тріадо, не поспішайте відлітати. Затримайтеся разом зі своїм флотом, — закрившись від інших, попрохав Духа Духів.

За мить ми з нею були на борту мого корабля.
— Тріадо, небезпека дійсно величезна. Припускаю, що супротивник знаходиться в цивілізації Шамана. Ви свого друга чудово знаєте та відчуваєте небезпеку для нього. Проте через свій норовливий характер він продовжить пошуки противника. Мого корабля ніхто не зможе засікти, а мене й поготів. У той же час я постараюся стежити за цим непокірним з максимально можливої ​​відстані. Коли зрозумію, що він виявив супротивника, знищу ворога разом із планетою.

— Великий Босе, категорично не погоджуюся. Як кажуть білкові: це все рівно, що ловити рибу в каламутній воді. Ви, звісно, знищите планету разом з цивілізацією на ній, не кажучи вже про Шамана. Але де гарантія, що чужинець під шумок не втече? Адже чуйка в нього чудова. Так оригінально втекти від вашої зброї, як він втік у минулому, не кожен зможе.

— Що ви в такому разі запропонуєте? Залишити цю витівку до свого часу?
— Не впевнена, що на той час він не повернеться додому, накопичивши достатньо сил. Крім того, він може почати знищення Духів.
— Такого допустити не можна.
— Великий Босе, вас шокував той факт, що ми за тисячоліття не стали ворогами один одному. А причину ви вже з'ясували?
— На жаль, є лише припущення й ті невизначені.

— А я вам відкрию секрет. Ви бачили, як поступово всі притиралися один до одного. Проте коли всі здружилися і повірили один одному, розуміючи, що нікого ніколи не залишать наодинці з його проблемами, а завжди прийдуть на допомогу, ось тоді і сталося те, чого ви не очікували. Будь-хто з нашої команди готовий без жодних роздумів пожертвувати своїм життям заради іншого. Природно, і всі проблеми ми вирішуємо спільно.

— Я зрозумів, до чого ви хилите. Щоб про цю операцію знала вся команда. Але Володар Анж та Гера нізащо не наражатимуть Шамана на небезпеку. В результаті операція провалиться, якщо до нього дійде ця інформація.
— Навпаки, операція провалиться, якщо члени команди не знатимуть про це. У такому випадку, вони можуть передчасно з'явитися до Шамана і загинути разом з ним, а противник знову вислизне.

Все ж таки, як не крути, а Тріада по-своєму права. Незважаючи на великі сумніви, вирішив ризикнути. Якщо щось піде не за планом, я зможу всім навіяти свою волю.
— Гаразд. Тоді не будемо зволікати. Збирайте знову команду.
— Великий Босе, команду зберемо, але трохи пізніше. Припускаю, що ви залишили мене з флотом тут, не просто так. Ймовірно, необхідно замести за собою сліди?

— Цілком вірно, — Тріада лише кивнула і почала видавати накази своєму флоту. Вона побудувала велику секцію, об'єднавши комп'ютери кораблів. Потім за допомогою телекінезу зблизила обидва ворожі кораблі. Після одночасного залпу її флоту два кораблі перетворилися на одну нейтронну кулю з саркофагами всередині.

Після цього гравітаційна зброя була використана не за призначенням. З її допомогою були створені потужні силові поля необхідної конфігурації. Остигаюча куля почала свій рух, швидко набираючи швидкість. Незабаром вона із субсвітловою швидкістю вилетіла за межі диска Всесвіту і по дузі попрямував до центру Всесвіту, звідки їй вже ніколи не вирватися.

— Молодці! Впоралися чудово! Вісе, веди флот додому, я прибуду пізніше, — наказала Тріада і флот, моментально змінивши стрій, влетів у портал.
— Великий Босе, летимо в галактику Дума, — невдовзі ми вже лавірували між кораблями.
— Думе!
— Тріадо, ти напевно з Босом? Телепортуйтесь до мене, — незворушна відповідь Дума. Але як він узнав?

Незабаром на борту особистого корабля Дума зібралася вся команда, окрім Шамана. Тріада пояснила ситуацію.
— Все повторюється, — сказала Гера.
— Що ви маєте на увазі?
— Великий Босе, Шаман лише з'явився в моєму часі, як йому довелося бути принадою, — спокійно відповіла Гера, — тож Олексі це не вперше. Я розумію, що на кону стоїть існування розумного життя не лише у нашому Великому Домі, а скрізь. Я б із задоволенням помінялася з ним місцями, проте його чуйка дозволить виявити ворога, а наше завдання – встигнути вчасно, щоб і ворог не втік, і Шаман залишився живим. Мене лише цікавить, з якою силою ми зустрінемося?

— Геро, брехати не буду. Сила ворога більша моєї, хоча і ненабагато.
Довго обговорювали деталі. Зійшлися на тому, що два повні флоти Духів (флот Тріади та флот Дума) під вуаллю неуважності і всіма активованими невидимками наблизяться до Сонячної системи і повільно, щоб не сколихнути поле Землі, стануть на орбіту, відразу вишиковуючись у секціїї передачі сили. Ні Дума, ні Тріади з Вісом не повинно бути поблизу. Та й загалом усі члени команди мають знаходитися у себе. Їхні особисті кораблі теж. Шаман відчує будь-кого. Окрім цього, Гера з Володарем Анжем подали цікаву ідею. Але здійснити її під силу тільки мені особисто. Для цього мені довелося побувати на борту Одіссея, коли Шаман спав.

Через кілька діб довелося передислокувати флот до іншої планети, так як Шаман рвонувся до другої планети. Потім ще один переліт. Незабаром знову опинилися біля основної планети його цивілізації. І тут я запанікував. Одіссей методично сканував простір, саме там де знаходився мій корабель. Дивно. Сканери Одіссея не могли знайти мого корабля. Але сканування було цілеспрямованим. Невже Шаман побачив мене? Чому тоді він не видав Одіссеєві наказу просканувати простір, де під усіма видами маскування знаходилися флоти Духів?

— Великий Босе, Шаману загрожує смертельна небезпека, — стурбований телепатичний вигук Гери.
— Знаю, приготуйтеся до телепорту.
— Великий Босе, Шаман у небезпеці! Мабуть, він знайшов чужинця! — заголосила Лисиця.
— Телепортуйтесь всі до мене! — За мить вся команда опинилася на борту мого корабля.
— Він почав бій, — приречено видихнула Гера.
— Вперед!

Ми опинилися у крижаній пустелі. Незважаючи на те, що команда була різношерста: я з Лічем у вигляді Енергіків, Тріада, Дум та Віс у вигляді Духів, інші у вигляді білкових, миттєво пішов гіпнотичний наказ на присипляння. До того ж наказ потрійний (одночасно для Енергіків, Духів та білкових). Чужак почав завалюватися на бік не в силах протистояти нашому впливу, посиленому багатотисячним флотом кріогенників. Проте ми спізнилися.

Шаман пропустив найпотужніший удар, хоча абсолютно незрозуміло, як він вистояв проти першої атаки чужинця. Душа почала залишати білкове тіло. Зненацька її хтось повернув назад. Саме повернув, а не сама повернулася. Тим більше, що вона теж заснула від наших гіпнотичних наказів.

Білкове тіло чужинця не встигло впасти, як Лисиця перевела його в коматозний стан і миттєво полонила у вогняні кайдани. Гера метнулася до Шамана.
— Всі за мною! — наказав і, Лисиця з Тріадою підхопивши чужинця, а Гера Шамана, метнулися на борт мого корабля.
— Півсправи зроблено, — я не міг стримати радості від того, що чужинця вдалось полонити, — тепер потрібно здобути його знання.

— Великий Босе, — заперечила Тріада, — він у комі і нікуди від нас тепер не дінеться. Потрібно терміново рятувати Шамана.
— Тріадо, я знаю цей удар. Від такого удару жоден білковий не зможе вижити.
— Великий Босе! У нас занадто мало часу! — Знову заперечила Тріада і я зрозумів, що не я тут командую, і мене зараз ніхто не послухає, незважаючи на значну перевагу в силі. Хоча також зрозумів, що я слабший за Тріаду. Такій силі наказу я не міг чинити опір.

— Тріадо, але йому вже нічим не допомогти.
— Перемістіть бранця до камери для ув'язнених. Терміново! — я беззаперечно перемістив чужинця, — прибираємо з Шамана гіпнотичний вплив сну! — Продовжувала командувати Тріада, — Думе!
— Зрозумів, — незворушно відповів Дух і видав обом флотам наказ на посилення сил Тріади.

Пішла така лавина сили, що якби вона була спрямована на мене, то був би напівнепритомним. Але невдовзі вся ця сила кріогенників сконцентрувалася лише на одній Тріаді. А вона перебувала ніби в трансі. Очі закриті, лапи її монструозного тіла розставлені убік, думок ніяких. Незабаром тіло Шамана спливло над підлогою, у нього злетів увесь захист, кокон і вся його зброя попадала на підлогу корабля.

А довкола нього утворилося енергетичне поле. Здавалося, що він знаходиться у саркофазі, настільки потужним виявилося поле. Тріада не робила нічого, лише це поле переливалося різними кольорами, та всередині іноді проскакували електричні розряди. Усі зі здивуванням спостерігали за цим дійством. Я також не був винятком. Адже я теж про такий спосіб не знав. А ось Дум можливо в курсі. Значить він один із тих, хто вижив.