Частина 9. Бос

Не минуло й миті, як десять розумних істот з'явилися на борту Аріка (так Вяліс назвав свій кораблик). Всі здивовано поглянули на Драгі, що з'явилася разом зі своїм коханим, а та відразу ж неспокійно заметалась перед голограмою.
— Скільки ж їх буде? — панічно загуркотіла вона, — чому ви нічого не робите? Вони ж знищать наші планети!

— Драгі! Перестань корчити з себе досвідченого командира! Досить того, що ти вдома командуєш! Вони краще за тебе знають, що робити! — невдоволено гаркнув на весь кораблик Драго, не дозволяючи розлітатися кораблям, що вилітали з величезного порталу.
Обидві репліки драконів всі розуміючи проігнорували.

— Скільки? — спокійно запитала телепатично Анжеліка, — мабуть, не менше шести.
— Зрозуміло буде лише після того, як командир Духів закриє портал. А може після полону дамо можливість повправлятися молоді?
Лише Драгі не могла ніяк зрозуміти про що мова. А ми незворушно чекали, коли ж закриється портал, щоб полонити старших командирів.

Адже чудово бачили, що кожен корабель керується Духом. Проте всі вони знаходились під маскуванням сили. Тому ми уважно стежили за тим, як кораблі чинили опір впливу дракона, який звик перед знищенням збирати флот противника до купи. А по реакції кораблів на непередбачуваний вплив можна приблизно визначити силу командира. Коли портал почав закриватися, ми вже повністю знали склад флоту та де командирські кораблі.

Вилетіло десяток стотисячних флотів. Силу, порівнянною з нашими, мав лише командувач флоту, який прокидав і закривав портал. Інші командири були на порядок слабші.
— Нас не вистачить всіх на командирів флотів. Найімовірніше, наші жінки в положенні, а в такому стані навіть телепорт, в результаті якого вони опинилися на борту Аріка, для них шкідливий.

— Ліче, жодна з них не вагітна, крім мене. А мої Духи зможуть потерпіти, — відрізала ельфійка.
— Полонені — це добре, — задумливо промовив Дум, — але мені шкода знищувати стільки чудової техніки.
— Енергетичні гармати! — зраділа Анжеліка, — та для цього потрібні всі наші флоти. Хоча мій уже тут.
— Мій теж.
— І мій.
— Мій на підході.
— Ви думаєте, що я поскупився на флот? — загримів Драго, не відриваючись від свого заняття.

А противник уже виявив, що кораблі майже некеровані. Серед чужинців починалася паніка. Вони відчували, що їх, як стадо баранів, збирають у купу, але не бачили та не відчували нікого. Хоча чудово розуміли, що для того, щоб так зробити, потрібно мати таку силу, яку рідко хто з Господарів Домів має. Хоча це ж мертвий Всесвіт. Тут не повинно бути жодної сили.

— Поки полонитимемо, всі приберіть своїх фантомів. Після полону можете хоч мільйон створювати! — гаркнув Ліч і миттю зник, телепортнувшись із Анжелікою на ворожий флагман. За кілька хвилин тіла одинадцяти ворожих Духів-командирів у коматозному стані лежали на підлозі Аріка. А Драгі так і не зрозуміла, що відбулось.

Минуло ще не більше секунди і на ворожих кораблях не залишилося жодного живого Духа, які з їх блискавичною швидкістю, так і не зрозумівши, що трапилось, відправились на той світ. З усього мільйонного флоту на борту нашого корабля лежали в коматозному стані лише одинадцять ворожих командирів, хоча вся техніка супротивника залишилася неушкодженою.

Ніхто з чужинців не бачив наших кораблів і не відчував супротивників. Протягом кількох століть, проведених тут, Анжеліка, окрім створення цивілізації, працювала, як потужне конструкторське бюро, виконуючи апгрейди побудованих кораблів і створюючи нові, більш досконалі і таку зброю, що всі новинки могли здатися казковими навіть у томі часі, з якого ми рвонули в минуле. Ось тому і вдалося знищити величезний флот Духів за якусь секунду. Звісно, досить багато винаходів і молодь робила, але з Лисичкою ніхто не міг зрівнятися.

Без поспіху переглянувши знімки пам'яті полонених, зрозуміли, що ворожий Великий Бос вже не просто зневірився виявити Духа Духів, а вважав, що йому підсунули дезу. Вороги вже втратили дев'яносто відсотків своїх бійців, але так і не виявили навіть сліду Духа Духів. У безсилій люті вони розправилися зі своїм шпигуном (Господар Мар), що нас дуже порадувало.

Вони посилали поодиноких розвідників у минуле (в різні часи). Більше половини з них не повернулося. А ті, що змогли повернутися, або не змогли виявити необхідної зоряної системи, або поверталися втративши розум. Навіть після глибокого скану нічого розумного від розвідників дізнатися було неможливо. Тоді Бос наважився на відчайдушний крок.

Послав численний флот Духів у недалеке минуле, щоб вони умертвили якнайбільше світів та Всесвітів цього загадкового Дому. Враховуючи, що йому не всі зоряні карти вдалося знайти, а лише мертвих Всесвітів, він вирішив перекинути своїх бійців в один з них. А вже звідти вони могли вільно продовжити свою чорну справу, заражаючи та знищуючи все розумне на своєму шляху. Щоб флот залишався якомога довше боєздатним, він наділив командувача та командирів окремих флотів імунітетом від зараження.

Я підозрював, що Тріада мала види на сильних Духів-чужинців, але після такої інформації, якщо їх залишити в живих, вона й близько нікого з молоді до них не підпустить. Після того, як усі чужинці поділилися з нами знаннями та силою, Ліч з нашої мовчазної згоди всіх полонених Духів розірвав.

Минуло ще кілька століть. Планети біля всіх «оживлених» Думом зірок ми обжили. Населення на кожній було не менше, ніж по мільярду. Притому всі жителі мали здатність використовувати свій мозок на 98%. За ці століття, поки ми тут жили, Тріада народжувала величезну кількість Духів. Тепер старші брати та сестри навчали молодь тим премудростям, яким ми їх навчили.

А щоб легше було навчати, не лише Духів, а й населення різних цивілізацій, на кожній із планет було збудовано мережу «капличок». Вибирався якийсь конкретний час навчання (уроку). Усі, кому треба було цю інфу освоїти, з'являлися до цих приміщень. І хтось із нас транслював передачу відразу на всі планети. Звісно ця інформація засвоювалася на рівні підсвідомості одночасно мільярдами учнів. Що за безпосереднього навчання фізично неможливо.

Окрім бойових космічних флотів, кожна планета мала потужну мережу баз протикосмічної оборони. А молоді Духи (старші) збиралися під керівництвом Дума та «запалювали» чергові зірки. Це була настільки потужна сила, що протягом доби вся зірка (починаючи зсередини) встигала набрати необхідну температуру і Духи відразу ж загальмовували додатковий розігрів. Крім цього, він розігрівали застиглі, замерзлі планети. Через століття-друге можна було нові планети заселяти.

Тепер уже були не поодинокі «зірки», що ожили, а великі скупчення, хоча вони до цілих «живих» галактик все ж таки не дотягували. Проте незабаром почали відбуватися справжні чудеса. Кожна з цивілізацій освоювала енергію не лише планети чи своєї зірки, а цілої галактики, встановлюючи на межах своїх галактик опорні протикосмічні бази і накриваючи всю галактику потужним захистом.

Через такий щит не міг пробитися ніхто з непроханих гостей. Захист закривав не тільки від вторгнень кораблями, але через нього не могли проникнути ні Духи, ні Енергіки. Пробити такий захист було не під силу навіть великому Босу. У той же час свої могли вільно пересуватися по всьому Всесвіту.

Біля кожної з обжитих планет були збудовані захисні споруди, що нагадували наш Місяць. До того ж такий місячний захист зменшував вплив на планету та мешканців будь-яких змін у надрах зірки. Біля кожної з планет було побудовано по три «Місяця», що обертались, як природні супутники планет, але на різних орбітах. Звісно, і призначення у кожного Місяця було своє.

На наших з Лією планетах (ми заселили три планети біля початкової зірки та почали заселяти ще три планети біля інших зірок) було єдине загальне управління. Керував усією цивілізацією один із наших нащадків. Лише першу сотню років, поки у нас була єдина планета, управлінням займалася Лія. Та й то лише тому, що їй доводилося безвилазно перебувати на планеті. Вона лише встигала народити, як знову вагітніла. Три місяці й народила. Незабаром знову у положенні. І так упродовж півтисячоліття. А потім Лія порадилася з Тріадою і вагітності Лії припинилися.

Тоді Гера знову зайнялася своєю улюбленою справою. Космічний флот. Усі змагання між цивілізаціями організовувала вона. Іноді Ліч туди з’являвся, та, коли кілька разів продув поєдинки, більше не рипався. Він, звісно, військовий стратег талановитий. На жаль, тільки для бійок Енергіків. А поєдинки на кораблях йому тяжко давалися.

Анжеліка конструювала, Вяліс це все втілював на кораблях, а Лія з особовим складом опановувала всі новинки. Звісно Анжеліка була не єдиною з вчених-винахідників. Але талант дослідника-винахідника в неї був колосальний.

Ще кілька століть і найстарші з молодих Духів досягнуть статевої зрілості. Тріада зібрала нараду команди бойових янголів.
— Друзі, настав такий час, що для найстарших Духів потрібні знання, якими їх може наділити лише Великий Бос. Як нам бути? Адже в цьому часі ми не можемо звернутися до нього за допомогою.

— Надіслати найстарших у наш час і хай там їх наш Бос навчає, — безапеляційно заявила Анжеліка.
— Лисице, ідея зрозуміла, але мені дуже тривожно, коли починаю про це думати. Це означає, що їх там дуже швидко знищать. Вважаю, кожному з вас буде шкода не тільки загиблих Духів, а й витрачених вами величезних сил на їхнє виховання та навчання. Адже кожен із вас не одне тисячоліття вкладав у них свої знання.

— Мати Тріадо, а якщо викрасти Боса, а потім повернути його у свій час?
— Шамане, ви звісно авантюрист, але ідея мені до вподоби. Хоча не уявляю, як це можна провернути. Наші новітні кораблі можуть літати не лише у просторі, але й у часі. У той же час жодним з них ми не можемо змотатися в наш рідний час, тому що він для них є майбутнім. Лише два кораблі в змозі потрапити до теперішнього часу: Грім та Велес.

— Друзі, хоча нам відомо, що вороги вже зневірилися і вважають, ніби справжня жива Дух Духів, це чергова дезінформація, але поява Грома, незважаючи на всі вдосконалення, не пройде непоміченою у нашому часі. Я, звісно, погоджуюсь полетіти в наш час та повернутися з Великим Босом. Хоча не думаю, що мені вдасться його вмовити. Я точно знаю, що він вимагатиме доставити молодих Духів до нього, — випалив на одному подиху Ліч.

— Ліче, ви маєте рацію. За тисячоліття, що ви знаходилися під його командуванням, у вас виробилася звичка підкорятися йому беззаперечно. Якщо Драго згоден доставити Велесом мене до Великого Боса, я зможу вмовити.
— Шамане, крім вас, ніхто з нас цього не зможе зробити.
— Малюче, летимо? — усі засміялися від такого звернення до мене. Цьому «малюкові» вже понад тисячу років.

Незабаром ми з Драго уважно стежили за показаннями приладів Велеса, переміщаючись у майбутнє. Точніше, справжнє для Драґо. Хоча фіг його знає, де тепер майбутнє, де минуле і де сьогодення. Все змішалося.

У будь-якому випадку ми не летіли найкоротшим шляхом. Перелетіли тривиміркою до сусіднього мертвого Всесвіту. Потім рвонули на кілька століть назад. Перелетіли до іншого Всесвіту, знову політ у часі. Нарешті стрибки з польотами у часі та просторі закінчилася, і ми рвонулися у часі з кінцевою зупинкою на 15 галактичних діб пізніше, ніж ми розпочинали свою подорож. У принципі ми могли й далі летіти, але не мало сенсу. Нарешті гудіння Велеса припинилося.

— Великий Босе, я не завадив вам?
— Шамане, я можу до вас з'явитися? — Відповів той запитанням на запитання.
— Чекаю, — за мить Великий Бос опинився на борту Велеса, але його відразу ж захлеснуло здивування. Адже він не побачив Духів. На борту був лише Драго та я.
— Драго, вперед, — Велес одразу рвонувся в минуле.
— Шамане, що ви собі дозволяєте? Негайно повертаємось! — дракон уже збирався видати наказ на повернення.

— Драго! Тільки вперед! Великий Босе, для вас небезпеки немає.
— Я й без вас відчуваю, що мені нічого не загрожує. Але що це за свавілля?!
— Великий Босе, поки ми летимо в часі, я вам поясню. А потім вам вирішувати, повертатися вам негайно чи згодом. А повернути ми зможемо вас секунда в секунду.
— Ну, ну. І що ви мені можете розповісти після того, як втратили всю команду? Навіть дуже сильного Господаря Дому.

— Прошу максимально активувати маскування сили, — не відриваючись від управління Велесом, гаркнув дракон.
— Оце дожився, — обурився Бос, хоча маскування сили застосував, — мною вже починають вертіти, як молодим курсантом космопілотів.
— Вибачте, Великий Босе, але ми припинятимемо політ у часі і пересуватимемося по тривимірці. З активованим маскуванням сили енергетичного сплеску при зупинці не виникне. А у нашій команді немає втрат. Всі живі та здорові, чого і вам бажають.
— На борту корабля ви лише вдвох, — Бос ще раз просканував корабель, але так більше нікого і не виявив.

— Так, на борту лише я та Драго. А решта разом з молодими Духами чекають на вас у минулому. Адже перед досягненням статевої зрілості вони мають отримати навчання від вас. Усьому іншому їх уже навчили, — від почутого Бос опустився просто на підлогу Велеса.
— Серед вас немає Духа Духів чоловічої статі. Спочатку вони мають осягнути його навчання.

— Це вже давно пройдений етап, — гримнув дракон, — будьте обережні, я зараз почну політ у просторі.
Знову почалася чехарда: політ у просторі, у часі, у просторі, у часі. А Бос, ніби був відсутній. Він байдуже сидів на підлозі і нічого не думав, намагаючись переварити інфу, що звалилася на нього. Лише коли почався останній короткий переліт у часі, він прийшов до тями.

— Шамане, поясніть мені нарешті, що все це означає?
— Вибачте, я, звісно, можу розповісти, але це займе багато часу, а ми вже майже прилетіли. Вважаю, що вам буде приємніше отримати відповіді на свої запитання від кожного особисто, — Бос лиш збентежено кивнув. Незабаром Велес пришвартувався в ангарі Грома.

— Великий Босе, прошу за мною, — телепортнувся в командну рубку Грома, Бос слідом. Побачивши перед собою білкових, він невдоволено буркнув:
— Прошу всіх прийняти свій справжній образ.
Ліч, миттєво змінив свій вигляд на Енергіка. Вяліс на Арихона. Природно Анжеліка, Лія та Василина залишилися у людських образах. Тріада теж залишилася у вигляді ельфійки. А Дум і Віс змінили свої образи на Духів у їхніх монструозних фізичних тілах. Бос ковзнув поглядом по всіх і раптом завмер.

— Звідки взявся цей Дух? — здивовано промовив він, показуючи на Дума, — це ж Володар Господаря Мара!
— Був колись Володарем. Як зазвичай військові кажуть: агент під прикриттям, — уїдливо сказала Тріада.
— Але ж я його не навчав. Та й ступінь маскування такий, що навіть я не можу подолати. Та гаразд. Розповідайте, що у вас хорошого, що поганого. Мені Шаман проговорився, що ви всі живі, але як ви змогли протягом цілого десятка років вижити без бійок між собою?

— Великий Босе, це вам Шаман сказав, що ми пробули в минулому десяток років?
— Ні, він сказав, що потрібна моя допомога, хоча для моєї допомоги потрібно, щоб минули тисячоліття. Без жорсткого управління ваша команда розсипалася б вже на першому десятилітті. А через сотню-другу середньогалактичних років, ви б один одного повбивали. То скільки ж насправді минуло часу, що ви досі залишаєтеся командою?

— Великий Босе, пропоную вам подивитися в прискореному режимі першу сотню років. За потреби можна буде сповільнити чи взагалі зупинити. Що не вистачатиме в пам'яті Грома, додамо із записів на інших кораблях.
— Гаразд. Показуйте, — Бос скептично віднісся до нашої пропозиції. Але відразу після старту попросив уповільнити, осмислюючи всі тертя, які відбувались в команді. Незабаром знову йшло відтворення на максимальній швидкості. Після того, як ми зупинилися в часі, він почав уважно переглядати всі наші пригоди. На маячок відволікатися не став.

— Чому ви спішно покинули планету?
— Нам усім загрожувала смертельна небезпека. Подивіться далі і переконаєтесь, що це дійсно так.
На меншій швидкості він переглядав, як було виявлено портал з Енергіками-чужинцями. Ліч необачно рвонувся з ними в бійку.
— Дурень! Ти ж загинеш! — не витримав Бос, але продовжував дивитись далі, — ооо, це ж флот генерала Хруста! Господарю Ліче, ви ж практично загинули! Як вам удалося вижити? Адже, щоб вас повернути до життя, у Шамана зі Стражем було не більше трьох хвилин, проте для цього потрібна жіноча енергетика, — не вгавав Бос.

— Я не Страж, — буркнув Драго, але Бос прикипів до голограми, не звертаючи уваги ні на що. Лише, коли я виставив Ліча зрадником, Бос встиг показати, щоб відтворення зупинили, а сам зайшовся істеричним сміхом.
— Ну, Шаман! Зумів довести те, чого не було. Справжній дипломат. Легко доведе, що чорне насправді біле. Крутіть далі.

З непідробним інтересом він слухав нашу зустріч із Повелителькою.
— Шамане, що це ви за казку Повелительці розповідали про її отруєння?
— Це не казка. Таке насправді трапилось. Її отруїв диверсант отрутою з іншого Всесвіту, від якої вона не мала імунітету. Її душа відродилася лише у далекому минулому. Ми з Герою випадково провалилися до тимчасової ями і опинилися в одному часі з нею. Незабаром Драго зміг за допомогою свого корабля виявити нас і повернув разом з нею до свого часу. Зараз вона знову керує Всесвітом лише в іншому фізичному тілі.

— Ясно. Але розповів їй, ніби якусь казку.
— Я лише повторив ту легенду, яку вона особисто розповідала перед смертю.
— Причинна петля часу. Крутіть далі.

Бос дуже уважно переглянув усе, що стосувалося Дума, і залишився дуже задоволений. У той же час він зажадав всю інфу, яку ми отримали від з'їдених Духів. Він порівнював нашу інформацію з тією, яка була йому відома. Відчувалося, що в ньому закипає лють. Адже достовірні відомості про ворожі дії були лише у нас. Від щирого серця Бос порадувався, коли ми не просто вбили сина ворожого Боса, а ще й отримали дуже цінну інфу.

Він полегшено зітхнув, побачивши, що ми відлітаємо після пологів Тріади. У той же час був шокований тим, що ми мало не загинули від диверсії маленьких Духів. Коли Тріада запропонувала втрутитися, він спершу хотів заперечити, що втручатися, рятуючи цивілізацію, не можна, але зрозумів, що нічого не порушується. Адже ми не заважали Вельзелам. Водночас змогли подарувати надію на відродження загиблої цивілізації. А згодом виявилося, що цивілізація справді відродилася.

— Тріадо, навіщо ви розбазарюєте найцінніший генетичний фонд?
— Великий Босе, адже не всі новонароджені Духи здатні бути Духом Духів. Ви ж бачили, що члени нашої команди були категорично проти знищення тих, хто не може бути Духом Духів. Ось вони й підселяються до білкових.

— Ви відродили нових Предтечів. У жодному з Домів нашого Великого Дому немає таких цивілізацій. Хоча дуже давно існувала. Але я тоді був лише Володарем одного із світів. Було дуже шкода, коли дізнався, що ця наймогутніша цивілізація пішла у небуття. Хоча я в повному шоці від того, що ви протягом століть залишаєтеся не просто командою, а справжніми друзями. Навіть те, що ви створили в цьому колись мертвому Всесвіті, неможливо осмислити. Я бачу на власні очі, а повірити не можу. Але це лише мої емоції. Потрібно зайнятися справою. По-перше, для найстарших необхідно виготовити індивідуальні кораблі.

— Великий Босе, — перебив його Дум, — кораблів достатньо не лише для найстаршої групи, а й для двох наступних груп.
— Початкові навички польотів вони здобули?
— Дивлячись, які навички ви вважаєте початковими, — заперечила Лія, — пропоную подивитися, що вони можуть, щоб не повторювати навчання. А перевірити, що вони вже вміють.

— Згоден. Пропозиція слушна. Коли приступимо?
— Хоч і зараз. Ліче, ви дозволите оголосити тривогу звідси?
— Звісно.

За кілька хвилин десятитисячний флот із молодими Духами на борту був готовий кинутися в бійку. Лія їх розділила навпіл і розпочався тренувальний бій. Бос уважно стежив не лише за боєм загалом, але від його чіпкого погляду не вислизав жодний кораблик. Він моментально визначав по фінтах, які Дух закладав кораблем, можливості та навички Духа. Звісно таких бойових навичок він не очікував.

— Досить. Для мене можете знайти корабель?
— Якщо зможете втиснутись у такий корабель, як ви бачили, то без проблем.
— Корабель і має бути таким. Інакше буде перевага найкращого корабля, а не майстерність пілота.

Надали Босу кораблик одного з Духів молодшої групи. Як Бос зменшувався до необхідних габаритів, невідомо, але за кілька секунд цей кораблик почав такі фігури виписувати, що молодим Духам і не снилося. Близько хвилини Бос освоювався з керуванням та можливостями корабля.

Потім по сотні кораблів під керуванням молодих Духів атакували корабель Боса. Такої круговерті не тільки я не бачив, а й Лія заворожено стежила. На «знищення» сотні кораблів Духів Бос витрачав трохи більше 20–25 секунд. А Духи з їхньою блискавичною реакцією не могли потрапити лазерною указкою по кораблю Боса. З усього десятитисячного флоту жодному Духу не вдалось поцілити по спритному кораблику. Лія зажурилась. Значить усе, чому вона навчала Духів, не годиться. Нарешті Бос знову з'явився на борту Грома.

— Хто навчав Духів бойовим навичкам?! — грізно поцікавився він.
— Я, — похмуро опустивши голову, промовила Лія.
— Чудово! Не чекав від них такої спритності!
— Чудово? Ніхто ж не зміг потрапити по вашому кораблю. Але ж це Духи, а не білкові.

— А ви хочете, щоб господар Великого Дому, Великий Бос виявився слабшим за Духа? Не дивлячись на те, що я видихнувся, перевіряючи молодь, я хотів би спаринг з вами, з усією командою відразу. Трихвилинний бій. Але вимкнути навіть лазерні указки, щоб ви не втратили авторитет у молодих бійців. Бій можна проводити на будь-якому, зручному для вас кораблі. Потім ми самі подивимося на записи.

Усі, окрім Ліча, з радістю погодились. Хоча тому подітися не було куди. Проти Боса не посперечаєшся. А молодь, почувши, що зараз їхні вчителі проводитимуть навчальний бій, з цікавістю вишикувалися навколо місця проведення. Хоча Бос припустився тактичної помилки. Він звісно за час бою з Духами чудово освоїв керування кораблем. Але він не знав наших сучасних можливостей та нашої техніки.

Я спочатку хотів використати прототип земного винищувача, але, подумавши, не став цього робити. Все ж таки він поступався за швидкістю і маневреністю човнику-тарілці з усіма доробками та наворотами. Тому ми з Лією вилетіли на тарілочках. Вяліс із Василиною на швидкісних трикутних човниках, дуже схожих на Арихонські.

Віс із Тріадою були на корабликах, які чимось скидалися на Хитруна. А ще три типи кораблів я бачив уперше. Не дивлячись на те, що майже всі розробки космічної техніки були спільними для всіх наших цивілізацій, кожна мала щось своє, властиве тільки їй. Тому я вперше побачив кораблики, на яких приготувалися битися Ліч із Анжелікою. А кораблик Дума взагалі був небаченої форми та конструкції. Та й такого кораблика у дракона раніше не зустрічав.

Почалася така круговерть, що описати неможливо. Найприкріше, що ніхто не бачив чужих пострілів. Адже вказівки було відключено. Ніхто не знав, скільки по ньому було влучань. Зате я уявляю, з яким захопленням молоді Духи стежили за нашим боєм, але вони лише здогадувалися, що постріли були.

Дійсно Бос мав рацію, змусивши вимкнути вказівки. Не годиться ганьбитись перед учнями. А ось наступний перегляд шокував насамперед Боса. Коли почали переглядати запис бортового комп'ютера Лії, то виявилося, що 70% її пострілів потрапили по Босу. А по ній лише три влучання і ті ковзаючі. У реальному бою її корабель майже не отримав би ушкоджень. Все ж тарілочка дуже слухняна в управлінні.

Мені вдалося уникнути лише близько 10% влучань. Приблизно стільки ж пропустив від мене Бос. Василина з Вялісом показали майже однакові результати. Фіфті-фіфті. Половина промахів – половина влучень. Драго теж непогано бився. По шість пострілів із кожних десяти досягали мети.

В Анжеліки було по 7-8 влучань із десяти. Зате по ній жодного влучання. Найгірше виступив Ліч. Мда, бій кораблем це не його фішка. Він вважає за краще битися в «рукопашному» бою. Щодо Духів, то вони взагалі чудово виступили. У Віса близько 80% влучань. На жаль, і сам дуже багато пропустив. У Тріади по 95 влучень із ста. Але Босу не вдалося по ній жодного разу влучити. Так само, як і по Думу. Хоча Дум не зробив жодного промаху. Бос був у повному шоці. Він планував розправитися з нами, як із кошенятами. А виявилося навпаки.

— Добре, що вказівки були вимкнені, — похмуро промовив Бос, — молодь не бачила мого приниження. І хоча я повністю зганьблений, проте дуже задоволений. Ви справжні бійці. Мені є чому у вас повчитися. Тепер я вірю, що цей Всесвіт надійно захищений. Пропоную забути, що я Бос. Якщо не заперечуєте, то прошу прийняти мене до своєї команди. Мені подобається, як ви примудряєтеся виконувати найважчі завдання без загального та беззаперечного управління. Думаю, що мені доведеться затриматися тут на рік-другий. Крім навчання, вирішимо й інші питання щодо молодих Духів.

З появою Боса майже нічого не змінилося. У нас з Лією зменшилося навантаження щодо навчання молодих Духів. Чому Бос їх навчав, мене не цікавило. Просто під час того бою з Босом я зрозумів, що Духів навчають багато чому. Але ці знання до певного часу не проявляються. Знайома методика. У принципі, найбільша проблема — переправлення Духів у майбутнє.

Бос казав, що затримається з нами на рік-другий, але він перебував з нами вже друге століття і, схоже, йому дуже подобалося тут. Він не намагався нам нав'язувати свою волю, а так, як і решта, беззастережно підкорявся Тріаді. Виходило, що вона в цьому Всесвіті, що відроджувався, Повелителька Всесвіту та Королева Духів в одній особі. Але де була справжня обитель Духів, навіть для нас було невідомо.

Хоча в мене були невиразні підозри, що їхню основну обитель десь «обладнав» Дум. Володіння кожної цивілізації поступово розширювалися. Природно, й захисні поля, які прикривають від зазіхань, теж змінювалися. Та й сила таких полів зростала. Але незабаром гостро постало питання, як переправляти молодих Духів у наш час. Адже вже досягли статевої зрілості близько сотні груп по майже десять тисяч Духів у кожній.