Частина 8 Мертвий Всесвіт

— Тріадо, ви знали, що цивілізація Драго загинула?
— Звісно, ​​знала.
— У такому випадку навіщо ви запропонували летіти до цієї цивілізації? — не вгавав Ліч.
— Ліче, я не збиралася зависати в цьому часі. Ми мали переміститися на кілька десятків тисячоліть глибше в минуле. Адже я бувала на цій планеті разом із Драго, Шаманом та Герою. Але набагато раніше, ніж було знищено його цивілізацію. Звісно, ​​ця зупинка непередбачена та випадкова. Хоча вважаю, що всі випадковості не випадкові. Необхідно негайно з'ясувати, що незвичайного було при знищенні цієї цивілізації.

— Поки Драго спить, зробити знімок пам'яті, — одразу запропонувала Анжеліка.
— Лисице, пішла ти в дупу зі своєю пропозицією! — я спробував закрити величезну сонну тушу дракона.
— Шамане, тоді запропонуйте свій варіант, — заперечив Ліч. Відчувалося, що він теж не бажає такого сканування.

— Мати Тріадо, ви зможете заспокоїти дракона?
— Сенс?
— Він зараз шокований. Але ж Драго сильний боєць. Якщо його хоча б трохи привести до тями, то він зможе детально розповісти нам, що незвичайного відбувалося в цей час. Адже єдиний корабель, який втік тоді від ворожих атак, був Велес з ним на борту.

— А якщо поцікавитись у Велеса?
— Велесе!
— Шамане, ви щось хотіли?
— Ти зможеш мені надати деяку інфу без наказу Драґо?
— Дивлячись, що ви хочете дізнатися.

— Велесе, я ніяких секретів не буду в тебе випитувати. Сподіваюся у твоїх блоках пам'яті зберігся запис, коли загинула цивілізація Драго.
— Звісно.
— Нас усіх цікавить, що було незвичайного, коли ви поверталися додому і яким чином ти залишився неушкодженим, а весь флот загинув.

— Шамане, там дійсно було багато незрозумілого. Командир особисто переглядав запис тисячі разів, хоча так і не зміг зрозуміти, як це все трапилось.
— Велесе, ти бачив у якому стані Драго залишив твій борт. Розпитувати в нього зараз марно. Але ми хотіли б по можливості розібратися з усім незрозумілим, що тоді сталося.
— Шамане, вважаю, що це не секрет. Тим більше, командир сам намагався зрозуміти. Скидаю інфу на ваш кокон.
— Дякую, Велесе! Ти справжній друг!

Ми прикипіли до голограми, яку я запустив за інфою Велеса.
— П'ять хвилин до виходу в тривимірний простір, — доповідь бортового комп'ютера.
— З'єднай мене із заступником, — наказ бортовому компу і відразу ж з'явилося зображення дракона в броні, — звільніть місце для виходу в тривимірку. Вдома порядок? — поцікавився Драго.
— Так, все гаразд. Пане командувачу, простір звільнений. Вистрибуйте, — була відповідь. І одразу ж зображення зникло.

— Дивно. Дуже дивно, — сказав Драго, але раптом його начебто підмінили, — увага флоту! Чотири хвилини до виходу у тривимірку. Негайно активувати невидимки та підготувати до бою всю зброю! На нас чекає смертельний бій.
— Командире, — почувся голос одного з командирів кораблів, — ми ж не можемо у швидкісному просторі активувати невидимку.
— Приготуватися до бою! — не вгавав Драго, не звертаючи уваги на заперечення.

— Командире! Я в пастці! — Голос Велеса.
— Не може бути, — вигукнув Драго. І тут почався стрибок у тривимірку. Тільки-но флот з'явився там, по ньому було відкрито шквальний вогонь. Майже всі кораблі, що вистрибнули, миттєво запалали. Драго зманеврував Велесом, хоча бортовий комп'ютер і заперечував, що не можна робити маневри, перебуваючи в силовій пастці. Але ця пастка не обмежувала маневрів корабля, а лише ледь іскрилася від великої кількості ворожих влучань по ній. Її сила виявилась настільки потужною, що багатотисячні влучання ворожих кораблів не змогли її зруйнувати.

— Негайно всі човники з рятувальною капсулою скинути та знищити!
— Командире, не можна розстрілювати нічого всередині пастки, — заперечив Велес, але наказ виконав. І тут Драго заходився розстрілювати супротивника. Велесу від пострілів не було шкоди, але противники від них миттєво спалахували. Несподівано невідома сила перемістила корабель, і він знову опинився у швидкісному просторі.

Драго наказував повернутись. Але Велес був некерований. Він летів невідомо куди зі швидкістю, набагато вищою, ніж міг розвинути. Коли кораблик зупинився, Драго перебував у напівнепритомному стані.
— Командире, дія невідомої сили припинилася, — доповів бортовий комп'ютер.
— Покажи, що зафіксували твої датчики у тривимірці, — тихо промовив дракон. Коли він побачив, як шматки розірваної планети розлітаються в різні боки, виригнув три величезні смолоскипи. Потім закрив крилами свої голови і невтішно заридав.

— Не бачу нічого незвичайного. Окрім моменту, коли корабель без ввімкнення двигунів вистрибнув у швидкісний простір. Але Драго поспіхом міг телепортуватися туди разом з кораблем. Щодо пострілів, то теж немає нічого незвичайного. Адже свої постріли проходять через захист без проблем. Я особисто створюю таке поле і знаю, що це все зазвичай.

— Ех, Ліче, Ліче. До зустрічі з вами Драго не мав таких навичок. Крім того, на той час Велес не міг вистрибнути зі швидкісного простору з активованою невидимкою. По-друге, такої потужності силового поля не міг створити ні Драго, ні Велес. Поле було створено кимось набагато могутнішим, ніж Драго на той час. Мати Тріадо, признавайтесь, що ви задумали.

— Друзі, якщо нам мимоволі довелося зупинитися тут саме в цьому часі, то можна втрутитися, не змінюючи глобальних подій. Ми не маємо права рятувати цивілізацію, це змінить природний перебіг подій. Але, судячи з записів Велеса, втручання було. Це втручання врятувало нашого друга. Ліче, я вам наказувати в даному випадку не можу, але прошу подумати. Чи могли б ви врятувати Велеса з його командиром точно так, як показали записи корабля?

— З величезним задоволенням, — радісно відповів Ліч, — але в мене таке відчуття, що це не все втручання, яке ви хочете здійснити.
— Ви маєте рацію. Ми не маємо права рятувати цивілізацію, знищивши ворожий флот і не дозволивши рознести на шматочки планету Дарків. Але ми можемо допомогти відродитись цій цивілізації. Потрібно буде, розбудивши Драго, дізнатися, чи була у нього подруга, чи партнер, і забрати її із собою раніше, ніж буде зруйнована планета. А також прихопити кілька яєць (свіжих), щоб дракони змогли їх висидіти.

— Ідея чудова, — скрикнула Лія, — Тріадо, піднімайте Драго!
Але Тріада чомусь не поспішала, а запитливо поглянула на Дума.
— Гаразд, — сказав Дум і почав робити незрозумілі паси над сонним драконом, — Драго, прокидайтесь.
Дракон миттю підхопився.

— Драґо, у нас надто мало часу. Прошу чітко і лаконічно відповідати на мої запитання, — сказав Дух.
— Думе, що вас цікавить?
— У вас була дружина, наречена чи подруга, перш ніж загинула ваша цивілізація?
— Так.
— Ви можете з кимось із нас телепортуватися до неї?

— Думаю, що зможу, хоча не за один стрибок. Щоб чітко її відчути, я маю опинитися на планеті.
— Ви хотіли б її забрати до нас?
— Відповім чесно. Дуже хотів би, але, на мій величезний жаль, цього не можна робити. Я чудово розумію масштаби: одна цивілізація чи цілі світи.

— Драго, — втрутилася Тріада, — звісно, рятувати вашу цивілізацію ми не маємо права. Але можна врятувати її інакше. Ми врятуємо лише вашу половинку.
— Тріадо, якщо це жарт, то дуже недоречний.

— Я цілком серйозно. Телепортуйтесь із Шаманом на свою планету та повертайтеся зі своєю коханою. Навіть, якщо вас помітять, проблем жодних. Все одно через годину все розлетиться в друзки. Тож поспішайте, — дракон глянув на мене і я, змінивши свій вигляд на драконячий, телепортувався за ним.

Побачивши свого милого, подруга дракона від здивування втратила мову. Але я не дав їй схаменутися, приспав, накинув на неї варканівську сітку, і ми метнулися назад на борт Грома. У командній рубці, освітленій слабким аварійним освітленням, був лише Ліч з Тріадою.
— А куди всі злиняли?

— Віс із малечею. А решта зараз повернуться, — відповів Ліч, — Драго, пришвартуйте Велеса в ангар Грому. І забирайте туди свою кохану. Лише після того, як вона освоїться, можна буде показуватися їй в інших видах. Щодо поточного стану Грому, то нам потрібно ще кілька годин на ремонт, і ми продовжимо нашу подорож.

Дракона двічі просити не довелося. Він зник із командної рубки разом зі своєю подругою. Незабаром Велес був закріплений в ангарі Грома. Саме тоді з'явилися й інші. Кожен приволік по величезному драконячому яйцю. Тріада відразу їх кудись заникала. Одіссей, незважаючи на те, що був пришвартований в ангарі Грома, транслював нам голограму, на якій ми чудово бачили, що відбувалося біля планети.

Флот Дарків, який охороняв планету, Вельзели знищили, планета розірвалася. У швидкісному просторі наближався флот під командуванням Драґо.
— Ліче, пора, — промовила Тріада, не відриваючи погляду від голограми. Ліч зник. Ось коли я усвідомив різницю у силі та знаннях. Датчики Одіссея бачили чудово всі кораблі, навіть Велеса, який «сховався» під невидимкою та потужним силовим полем.

Ліч не був би Лічем, якби хоч якось не помстився Вельзелам. Весь боєкомплект Велеса був повністю витрачений (притому жодного промаху), перш ніж Ліч виштовхнув кораблик у швидкісний простір і повернувся на борт Грому. Повернувся він у вигляді Енергіка і ще з хвилину «палав», намагаючись заспокоїтися.

Навіть для такого потужного бійця, виштовхнути величезний корабель у швидкісний простір, завдання не з легких. Все ж таки цікаво виходило. Один Велес знаходився в ангарі, а другий (слабший) бився з ворогами. Один Драго знаходився тут, радіючи зустрічі зі своєю коханою, а інший (з минулого) у розпачі закривав свої голови крилами.

Ремонтні роботи (у яких було незалежне від корабля, автономне живлення) усунули пошкодження, і ми знову розпочали рух у часі. Драго тепер постійно знаходився на борту Велеса і відлучався лише для того, щоб провести урок із маленькими Духами. Ми на борт Велеса не з'являлися. Якось я почав проводити «урок», але миттєво зупинився і зчинив тривогу. Коли всі (крім Драго) опинилися поряд зі мною, я доповів:

— Бракує сім малюків. Необхідно терміново знайти їх.
— Не треба нікого шукати, — спокійно заперечила Тріада, а всі з подивом подивилися на неї (лише Дум був спокійний, як удав), — я ж вас попереджала, щоб не сердились, якщо вже залишили всіх малюків. Це означає, що незабаром у нас на борту з'явиться сім нових білкових життів.

Дійсно, дракони висиділи сім яєць і на борту Велеса утворилось ціле царство дракона. Але на цьому несподіванки не припинилися. Незабаром виявилось, що всі наші дівчата вагітні (навіть Анжеліка). Я поцікавився у Тріади, чи не буде якихось патологій у Василини та Анжеліки.

— Шамане, заспокойтеся. Я так розумію, вас турбує, що життя зароджувалося від представників різних цивілізацій. За Геру я вам не пояснюватиму, бо ви з однієї цивілізації. А Рись та Барс у момент зачаття, так само, як і Лисиця з Лічем, знаходилися в однакових образах. Тому й діти матимуть усі ознаки вашої цивілізації.
— А як же несумісність різних цивілізацій? — у відповідь Тріада лише посміхнулася.
— Шамане, мене зараз хвилює інше. Нам потрібно терміново шукати собі притулок.

— Повертаємось на Землю?
— Ні. Потрібно знайти таке місце, де нас ніхто не шукатиме.
— Може, Лисичка підкаже? — після того, як з'явилася Анжеліка, ми причепилися до неї, щоби придумала, куди нам сховатися, щоб ніхто туди не з'являвся.
— У нашому світі є декілька мертвих Всесвітів, але туди навіть нам краще не потикатися.
— Чому мертвих? — перебив я Анжеліку.

— Тому, що вони неживі. Багато тисячоліть тому, там відбулися такі глобальні бої, що було знищено всі форми розумного життя. Замволодаря Альт уперто намагався відродити у цих Всесвітах розумне життя, але всі його спроби зазнали невдачі. І він близько ста тисяч років тому припинив цю безнадійну справу. Там стільки мертвої енергії, що все розумне помирало. Навіть зірки завмирали. Тож туди й нам краще не з'являтися.
— Лисице, а зоряні карти є?

— Карти є, — вона запустила голограму зі свого кокона, — це динамічні зображення. Одного разу навіть один із моїх легіонів Енергіків випадково там опинився. Командир легіону швидко зрозумів, куди вони потрапили і постарався, якнайшвидше звідти злиняти.
— Потрібно розвідати обстановку у цих Всесвітах. Хоча б в одному із них.

Після бурхливого обговорення вирішили зупинити Грім та, прокинувши портал, Одіссеєм злітати в один із цих Всесвітів. Полетіли втрьох. Я, Вяліс та Дум. Дійсно жахливе відчуття, коли бачиш мертві та холодні зірки. Неживі планети з крижаним панциром замість атмосфери. Я відчував, що і Вялісу моторошно від цього видовища. Лише Дум залишався незворушним. Підлетівши на відстань близько мільйона кілометрів до однієї зі зірок, Одіссей методично промацував своїми датчиками мляву, холодну зірку.

— Зачекайте на борту, — промовив Дум і у вигляді чистого Духа телепортувався у відкритий космос. Перебував він за бортом Одіссея вже не менше години.
— Командоре, надрах зірки почалися ядерні процеси. Зірка повільно розігрівається, — доповідь Одіссея.
— Думе, це ти там щось твориш?
— Не заважайте, — точно така ж телепатична відповідь. Лише годин за п'ять Дух повернувся на борт корабля. Повернувся повністю знесилений, але задоволений.

— Думе, де розтратив свою енергію?
— Намагався оживити зірку.
— Навіщо? — поцікавився у Духа і відразу наказав Одіссею ввімкнути мелодію для підживлення.
— Шамане, ви зможете щось приготувати на багатті, якщо не розпалюватимете вогонь?
— Зможу, якщо прийму драконівський вигляд і ввімкну вогнемети.

— Не треба пересмикувати. Ви добре зрозуміли, що я мав на увазі. Я запустив внутрішні ядерні процеси цієї зірки. Поступово зірка розігріється і випромінювання від неї розтопить кригу на планетах. Ця зоряна система оживе. Хоча розумне життя на планетах не з'явиться ще протягом сотень тисячоліть, якщо не заселити планети. Все ж таки через десяток-другий тисячоліть хоч одна з планет, але буде придатна для заселення розумним життям.

— А як ти це зробив?
— Шамане, я не замислювався над цим. Навіть пояснити до ладу не зможу. Це щось на зразок зброї, яка застосовується на рівні підсвідомості.
— Одіссею, погодуй Дума.
— Виконую, — незворушна відповідь бортового компа, — Думе, будь ласка змініть свій вигляд на білковий.

— Думе, ще оживлятимеш зірки?
— Так. Потрібно ще у різних місцях Всесвіту не менше п'яти вогнищ життя запустити.
— Ми можемо допомогти?
— Як у звичайному бою, додати сили.

Десяток зірок у різних точках Всесвіту Дух «оживив». Притому вибирав такі, щоб біля них були планети, на яких у минулому буяло життя. Лише після цього я прокинув портал до того місця, де на нас чекав Грім. Дум розповів, який стан зірок у Всесвіті, скільки і де він змусив зірки розігріватися. Відчувалося, що Тріада дуже задоволена роботою. Ми знову розпочали рух у часі, повертаючись на тисячоліття з дуже далекого минулого.

Вона з Думом почала розраховувати в якому часі нам зупинитися. Нині ми не «повзли» у часі, а летіли. За добу долали цілі тисячоліття. Зупинилися, коли до сьогодення (для Лії сьогодення) залишалося близько двадцяти тисяч років. Знову ми втрьох вилетіли Одіссеєм у той самий Всесвіт, де Дум «оживляв» зірки. Не дивлячись на те, що Всесвіт здавався пустельним і неживим, з’явилось дев'ять «оазисів», дев'ять живих зоряних систем.

Одна з зірок все ж таки не ожила і в ній знову припинилися ядерні процеси. Зате біля цих дев'яти оберталися планети, що «ожили». Ті планети, що були ближче до своїх зірок, «обзавелися» атмосферами. Дослідивши за допомогою Одіссея та розвідзондів усі планети, виявили, що вони придатні для дихання. Хоча кисню обмаль. На цих планетах починали з'являтися прості організми. Природно ніякого розумного життя на жодній з них не було й близько.

Після дослідження, перш ніж повернутися, Дум попрохав злітати ще до трьох зірок. Чому саме до них він не міг пояснити. Вибирав інтуїтивно. Дум "оживив" одну з них, другу, але при наближенні до наступної сканери Одіссея зафіксували пару космічних кораблів. Наш корабель негайно був «оповитий» усіма типами маскування. Сили ми не відчували, та й кораблі здавалися мертвими. Чуйка кожного мовчала. Але наблизитися впритул та просканувати чужі кораблі не наважувалися.

Вяліс пропонував повідомити телепатично на Грім про знахідку, але ми з Думом були категорично проти. Цей зв'язок можна легко виявити. Той, хто засікатиме, виявить не лише нас, а й Грома. Тоді вирішив ризикнути лише собою. Надав Вялісу тимчасовий допуск до управління Одіссеєм, повільно вилетів Кроносом до цих кораблів. Облетів один, потім другий. Кораблі ознак життя не подавали. Душі всередині кораблів теж не проглядалися. Тоді, озброївшись до зубів, телепортнувся всередину одного з кораблів.

— Бортовий комп'ютере, ти мені підкоряєшся? — У відповідь могильна тиша. Пройшовся відсіками. У приміщенні, що віддалено нагадувало командну рубку з оглядовим склом на всю стіну, було десяток зітлілих у попіл фігур інопланетян. Живого нічого й нікого не було. Крізь перегородки просто телепортувався. Просувався я по одній із сторін корабля. Нарешті виявив щось на кшталт енерговідсіку.

Абсолютно все мертве. Пройшовся з іншого боку корабля: пусто. Телепортнувся на другий корабель. У командній рубці вісім зітлілих членів екіпажу. Я вже вирішив повернутись на Кронос, але мене зацікавило, чому на цьому кораблі вісім останків, а на попередньому – десять? Вирішив, не пропускаючи жодного приміщення, переглянути все.

В одному з приміщень виявив дві герметичні «труни». Вже хотів було відкривати, але, перш ніж відкрити, використовуючи рентгенівський зір, переглянув вміст. Ці «труни» були заповнені рідиною, в якій спочивали тіла. Душі у цих тілах не проглядалися. Цілком можливо, що душі давно залишили померлі тіла. І лише ця рідина не дозволила тілам розкластися та перетворитися на потерть. Взагалі незрозуміло, що це за рідина. Адже довкола абсолютний нуль (мінус 273 градуси за Цельсієм). Будь-яка рідина має перетворитися на тверду речовину.

Залишив все без змін та продовжив дослідження корабля. Хоча більше нічого цікавого не побачив і повернувся Кроносом до ангару Одіссея. Відразу ж запустив для Дума та Вяліса все, що зафіксував кокон.
— Якщо фізичні тіла збереглися, їх можна буде повернути до життя, якщо хтось із молодих Духів захоче підселитися в них. Хоча їх доведеться навчати всьому, як новонароджених, — задумливо, ніби сам із собою, сказав Дум.

— Або ніби після аварії. Люди, які побували в аварійній ситуації, теж іноді виживали, але страждали на амнезію.
— Тут трохи інший випадок, — заперечив Дум, — душі їх давно зникли. А нових душ поки що у цьому Всесвіті немає. Є лише молоді Духи, але якщо в ці тіла підселяться Духи Духів, вони втратять свою здатність бути Духом Духів. Тріада нізащо не дозволить такого. А ось тим, хто не може бути Духом Духів дозволить. І тоді ці розумні істоти будуть на сходинку вищі від звичайних. Тобто такими, як ви. Але без згоди Тріади нам не можна вирішувати таких питань. Шамане, повертаємось на Грім.

Тріада з Лічем спокійно вислухали та переглянули нашу доповідь.
— Шкода, звісно, що одна із зірок знову померла. Якби ще кілька сотень тисячоліть пройшло після знищення Всесвіту. На жаль, нам не можна чекати. Значить, обживаємо одну з планет. А заразом почнемо заселяти й інші планети, що ожили. Поки що селимося на одній планеті. Хоча я запропонувала б Даркам почати обживати свою планету.

Я з Лічем слухав Тріаду з роззявленим ротом. Лише тепер я зрозумів усю передбачливість Духа Духів.
— Драго, ви зі своєю половинкою терміново потрібні у командній рубці Грома. Як ви вважаєте, хто може побути з вашими малюками за вашої відсутності?
— Думаю, що Шаман чи Гера, — миттєва відповідь дракона.
— Шаман тут потрібен, — заперечила Тріада і обвела нас поглядом. Цього погляду було цілком достатньо, щоб усі одразу змінили свої образи на драконів. За мить Драго зі своєю дружиною опинилися біля нас, а Лія у драконячому вигляді залишилась на борту Велеса разом із маленькими дракончиками.

— Драгі, — представилася вона, ввічливо нахиливши голови перед нами.
— Драгі, вибачте, що ви тривалий час були, як у в'язниці, — вибачилася Тріада, — але ми всі належим до різних цивілізацій. Тому таке становище було необхідно, щоб не травмувати вас своїми незвичайними видами. Сподіваюся ви вже знаєте, що ваша цивілізація повністю знищена разом з планетою. Вдалося вижити лише вам та Драго.

Ми не збираємося втручатися у ваші моральні закони, але прошу вас зрозуміти, що лише ви зможете відродити свою цивілізацію. Тим більше, що яйця, які ви змогли висидіти, належать Даркам із різних куточків вашої загиблої планети. Це не означає, що ви їх не повинні любити, як рідних. У той же час вам доведеться створити численну цивілізацію на одній із планет.

Ми надаємо вам вибір планети, — висвітилося дев'ять об'ємних голограм, — до речі всі дев'ять планет знаходяться дуже далеко одна від одної, а саме: у різних метагалактиках. Тому при хорошому розвитку не лише вашої цивілізації, а й інших, заважати один одному ви не будете. Конфліктів за ресурси теж не буде. Крім цього, ваш чоловік має певні зобов'язання, які виходять за межі впливу однієї цивілізації, а відносяться до всього Всесвіту і навіть більше.

Драгі, тому очолити свою цивілізацію вам доведеться особисто. Просто стати королевою. Усі необхідні знання ви отримаєте. Вибирайте планету! — дракони уважно переглядали зображення планет, що обертались. Нарешті Драго не витримав. Він узяв за крило свою дружину і прогримів:

— Мати Тріадо, ви й так для нас зробили більше, ніж я мріяв. Багато тисячоліть я журився, що більше немає мого будинку, немає моєї ненаглядної, та й взагалі не залишилося нікого, крім мене. Тож вибирати ми не будемо. Усі планети чудові. На кожній з них можна відродити цивілізацію. Я схиляюся перед вами, — Драго опустився на коліно і нахилив голову. Драгі беззаперечно повторила, теж опустившись.

— Драго, не потрібно жодного схиляння. Я вам не командир, хоча сподіваюся, що ми з вами добрі друзі. Від імені нас усіх обіцяю, що ми вас не залишимо напризволяще, а всіляко допомагатимемо та навчатимемо.
— Вибачте, можна запитання? — несміливо поцікавилася Драгі.
— Звісно.

— Ви сказали, що з різних цивілізацій, а я бачу лише Дарків.
— Драгі, ми спеціально набули таких образів, щоб не травмувати вашу психіку.
— Вважаю, що від вигляду інших цивілізацій не знепритомнію. Мені Драго ще вдома показував багатьох представників різних цивілізацій. Адже він був командувачем міжзоряного флоту Дарків, — з гордістю промовила Драгі.

— Гаразд. Прошу всіх прийняти справжні образи, — Драгі здригнулася, побачивши перед собою величезну гору, на яку перетворився Ліч. Хоча швидко впоралася з собою та обвела поглядом усіх. Особливо її зацікавив образ Вяліса. Вона навіть злетіла, уважно вивчаючи його образ.

— Вибачте мою цікавість, але я вперше наживо бачу перед собою представників інших цивілізацій. А тепер щодо планети. Я повністю підтримую Драго. Але чи не доведеться нам ділити планету з аборигенами? Не хотілося б зайвих конфліктів.
— Відчувається хазяйський підхід, — сказала Анжеліка, знову прийнявши вигляд дракона, — ви будете справжньою королевою.

— Драгі, ні з ким нічого й нікого ділити не доведеться, крім своїх чоловіків, — засміялася Тріада, Дум «оживив» кілька зірок, біля кожної з них були мертві планети. Та й взагалі весь Всесвіт, точніше розумне життя цього Всесвіту, внаслідок найжорстокішої війни з чужинцями було повністю знищене задовго до загибелі вашої цивілізації.

Але завдяки здібностям Дума, одного з наших друзів, (Тріада показала на Духа) вдалося запустити ядерні процеси у десятці зірок. На даний момент ми перемістилися на багато тисячоліть уперед, тобто у ваше майбутнє. Хоча до нашого часу також не долетіли. За ці тисячоліття зірки своїм випромінюванням «оживили» планети. Але розумного життя на них поки що немає і близько. Сподіваюся, нам вдасться заселити ці планети розумним життям і створити на них різні цивілізації.

Але це у перспективі. Для початку ми поділимося з вами деякими тваринами та насінням рослин. Обмінюватимемося і вирощуватимемо нові. Вам доведеться флору й фауну на планеті створити самим. Нещодавно ці планети були мертві та холодні. Ми розселимося по цих планетах, допомагаючи один одному.

— Допомога — це добре. Але ж на нас можуть напасти. Як нам боронитися? Адже Драго більше не має флоту, лише один корабель, — усмішок ніхто не зміг стримати.
— Драгі, кожен із нас вартий цілого флоту. Ваш Драго в даний момент має таку силу, що навіть без нашої допомоги, самотужки легко зможе знищити багатомільйонний флот, не кажучи вже про кілька тисяч. Хоча, як каже Шаман, на будь-яку силу знайдеться більша сила. Тому необхідно відразу розпочати будівництво оборонних споруд планети.

— Вибачте, але це неможливо. Наші діти ще дуже малі. І я королева без королівства. Це все розтягнеться на віки.
— Колись і я так само заперечував, — вирішив втрутитися в їхню розмову, — не повіривши, що за короткий термін можна створити оборону. Але я помилявся.

— Шаман правий, — підтримав мене Дум, — щодо ваших діток, то ви глибоко помиляєтесь. Думаю, ви помітили, що висиджувати вам їх довелося набагато менше, ніж це відбувалося у вас вдома. Крім того, сподіваюся ви помітили і те, що вони ростуть та пізнають все нове набагато швидше, ніж зазвичай. Можливо ви особисто і не зрозуміли, але ваш чоловік не міг цього не помітити. Ваші діти мають неймовірну силу. Незважаючи на свій юний вік, вони вже багато можуть. Звісно, поки що окрім розмноження. Але й статевої зрілості вони досягнуть у кілька разів швидше, ніж зазвичай. Це вас не повинно лякати, ви цьому маєте радіти.

Драгі слухала Духа, а на її обличчях відбивалося все, як у дзеркалі. Вона була цілком згодна з Духом. Незабаром дракони заселилися на одну із планет. Велес знаходився на орбіті, виловлюючи космічне сміття. Його роботи виготовляли будь-яке обладнання, бо Драго ґрунтовно зайнявся будівництвом протикосмічних баз. Решта членів команди ще не менше місяця жила на борту Грома, а на найближчій планеті Тріада відновлювала флору та фауну, використовуючи те, що помістила на корабель, як в Ноїв ковчег.

Разом із нею невтомно трудились молоді Духи. По-перше, вони вчилися це робити практично, а не теоретично. По-друге, від них була величезна допомога. З кожним днем ​​Духи затримувалися на планеті довше та довше. Якось Тріада сказала, що вони можуть обійтися без допомоги кораблів. Хоча щодня, крім відновлення флори та фауни, маленькі Духи отримували по десятку «уроків». Які проводили з ними ми. У кожного з нас був досить насичений «графік» (звісно, ​​окрім наших дівчат).

Ми будували протикосмічні бази на кожній з планет, що ожили, а також невеликі флоти (хоча літати на цих кораблях було поки що нікому). Тільки не було часу зайнятися тими двома «трупиками» із цього Всесвіту. Дівчата ошивалися разом із Духами на їхній планеті. Дум теж облюбував собі одну з планет. Що він там творив, окрім будівельних робіт, ніхто не знав.

Але те, що він звідти повертався виснаженим майже до несвідомого стану, це точно. У нього ледве вистачало сил повернутися на борт Грому. Через пару місяців наші дівчата вже були вагітні. У них теж вагітність протікала швидше, ніж звичайно. Наскільки мені зрозуміло, кожна з них чомусь хотіла оселитися на окремій планеті. Коли я поцікавився у Лії, чому вона не бажає жити разом із друзями, та спокійно відповіла:
— Льоню, згадай свій час. Адже й у твоєму часі кожна сім'я мріє про свій куточок, про свій будиночок. А за наших можливостей до будь-кого з друзів можна з'явитися миттєво. Та ви й так постійно бачитеся.

Якось я виявився мимовільним свідком, як Тріада навчала Духів вирощувати рослини. Хай йому біс, за півгодини близько десяти гектарів зазеленіли розвиненими рослинами. Хоча раніше там була пустельна поверхня. Іноді Духи під командуванням Тріади з'являлися на інші планети. І там наступної доби вже буяла рослинність на багатьох гектарах.

Разом із базами протикосмічної оборони біля кожної з уподобаних планет будувалися бойові космічні кораблі. Хоча це були володіння Вяліса. Окрім планети драконів. На своїй планеті Драго щось мудрував. До речі, для Вяліса за допомогою Горгони, Одіссея та Грома був особисто йому побудований чудовий корабель, який багато в чому перевершував за своїми характеристиками, як Горгону чи Одіссея, так і Грома. Єдине, що не виходило, спроектувати кораблі, які могли б пересуватися у часі так, як Грім чи Велес.

Почали будувати також невеликі та маневрені кораблі, які легко могли вистрибувати в багатовимірні простори, але ми не ризикували і пересувалися лише по тривимірці. Минуло кілька століть. Розвиток цивілізацій на кожній із планет відбувався, як у казці. Кількість населення за кілька десятиліть почала різко збільшуватися.

Справа в тому, що кожна з наших жінок, лише встигнувши народити (повний термін вагітності не перевищував трьох місяців), миттєво вагітніла знову. А коли молодь досягла статевої зрілості, то населення почало зростати в геометричній прогресії. Плюс до того заохочувалися міжпланетні стосунки.

Вяліс із Василиною зайняли дві планети. Ймовірно, за підказкою Тріади. Тому що на одній із планет розвивалася цивілізація людей, а на іншій Арихонів. Анжеліка з Лічем теж зайняли дві планети. Але на одну з цих планет доступ був категорично закритий усім, крім їх двох. Навіть Духи не наважувалися туди з'являтися.
— Тривога! Вторгнення! — пролунав у голові кожного стурбований крик Вяліса.