Частина 6. Земне життя

— Народ! Для всіх перед сном останній кліп та йдемо спати. Завтрашній день для вас буде дуже важким.
https://www.youtube.com/watch?v=CdGg2HtNEXM
Кап, кап

Лише почалися перші акорди, Тріада почала танцювати перед Вісом. При цьому вона змінила вигляд з ельфійки на земний (хоча і так вона багато в чому була схожа на прекрасну земну дівчину). Тепер її неможливо було відрізнити від земної білявки у червоній сукні.

До другого куплету всі наші дівчата вже танцювали. При цьому Анжеліка створила пару фантомів, використавши вигляд тих дівчат, що були в кліпі, і вони почали танцювати перед Драго та Думом. А сама особисто танцювала перед Лічем у своєму образі. Драго одразу незворушно підтримав танець. Дум спочатку соромився, потім освоївся і почав теж витанцьовувати.

Тільки Ліч був «важкий» для танцю. Але Анжеліка і його завела. Йому були незвичні такі відчуття. Якщо можливо, він щось схоже і відчував, то за сотні тисячоліть безперервних бійок і воєн, це все відтіснилось десь далеко в підсвідомість. Кліп закінчився, але миттєво пролунав крик Анжеліки:
— Кронос! Зараза! Повтори! — Кліп почався заново.
Давно, дуже давно, ми з Лією так легко та спокійно не танцювали. Мені було дуже приємно, що Анжеліка не залишила тих, хто був без пари. Хоча, в принципі, і вона теж була без пари.
— Усім добраніч та приємних снів.

Спали дійсно спокійно. Новий день видався трудовим. Без будь-яких механізмів, за допомогою своїх унікальних здібностей (переважно телекінезу) ми на свою галявину доставили з річок понад сто тисяч тон річкового мулу. Крім цього, гній, річковий пісок. І все це перемішали із верхнім шаром лісової землі. Я спочатку хотів заперечити, а потім подумав, що вагітним заперечувати не можна, сподіваючись, що Тріада сама зрозуміє: сезон посадки не збігається. Адже тут уже розпал спекотного тропічного літа.

Виявилося, що зробив правильно, промовчавши. Поки всі робили ґрунтову суміш, як для теплиці, я помотався по всій Землі, але потрібне насіння дістав. Тріада керувала всім. Роздавши мужикам насіння, вона створила голограму, де було зазначено, де, кому і що садити. Чому саме мужикам, здогадувався. Адже навіть Земляни вважають, що краще сходить та росте насіння, посаджене чоловічою рукою. Хоча я й не вірю в це.

Але навіть тут я промовчав: «Чим би дитя не тішилося…». А після того, як усе насіння опинилося в землі, і ми розсілися в альтанці, на наші грядки пішов дрібний, тихий дощ. Чорт! Звідки взявся дощ? Адже коли ми висаджували, світило яскраве сонечко. А на небі не було жодної хмаринки.

— Як же я зголоднів, — сказав Вяліс і запитливо глянув на Василину. Хоча ми вранці непогано поїли, все ж таки сил було витрачено багато. Миттєво роботи доставили нам у альтанку те, що ми не здолали вранці. Але хто наказав все розігріти – невідомо. Хоча мене мучили невиразні підозри, що це постаралася Тріада. А враховуючи, що вона противниця штучної їжі Кроноса, то це явно була наша дичина, бо все м'ясо на кісточках. Досхочу наївшись, розвалились у альтанці.

— Я попрошу всіх поки що посидіти тут, у альтанці, — сказала Тріада, — тепер мені час попрацювати.
— Тріадо, не можна тобі напружуватися, — не витримав Ліч.
— Хто вам сказав, що я напружуватимуся? — Вона легко випурхнула з альтанки. Дощ уже припинився, а ельфійка злевітувала до грядок та стала на краю.

Її босі ноги по щиколотки вгрузли у вологу землю. Але вона на це навіть не звернула уваги. Хоча відразу ж почалося справжнє диво. Такого справді не чекав ніхто. Нещодавно посаджене насіння, секунд за двадцять не лише наклюнулося, а проросло. Молоді сильні пагони пробивалися з-під мокрої землі і на очах на них з'являлося листя.

Буквально за півгодини вони були такими, ніби їх висадили ще навесні. Багато з них зацвіли. Для мене це була справжня казка. Та й не лише для мене. Незворушним залишався лише Дум. Ймовірно, він чудово знав, за допомогою яких сил та навичок Тріада це зробила.

— Все. Тепер посаджені рослини з розвитку наздогнали свій сезон і далі розвиватимуться самостійно. Окрім плодових дерев. Їх доведеться поквапити. Що ви дивитеся на мене, як на чуму? Нічого у цьому немає незвичайного. До речі, я чула, що Шаман учора обіцяв вам подорож. Я також з вами.

— Ні, ні і ще раз ні, — почав заперечувати Ліч.
— Шановний Ліче, я звісно ціную вашу турботу про мене, але запитайте Шамана, що потрібно для того, щоб зібране насіння почало давали сильні та дружні паростки?
— Мабуть, стратифікація, — невпевнено відповів Тріаді.
— Браво, браво. А тепер поясни решті значення слова «стратифікація».
— Щоб насіння дало сильні та дружні сходи, насіннини мають побувати на холоді. Має статися свого роду загартування.

— Абсолютно вірно. Точно таке загартування потрібне і для майбутніх Духів. І не лише після народження. Ще до свого народження вони привчаються до різних перепадів температури, відчуваючи мої емоції та стан. Так що вам доведеться мене взяти із собою на холод.
— Шамане, тоді може Кроносом перелетимо всі туди, де ви збираєтеся з нас знущатися? — почав викручуватись Ліч. Він не сперечався з Тріадою, але якщо це стосувалося безпеки, то був майже непохитний.

— Вважаю, що це буде неправильно. Хоча Кроноса можна буде взяти, проте летіти він буде самостійно та незалежно від нас. Він кораблик здатний і не загубиться. Тріадо, вам не зашкодять зміни образів? — я спробував знайти Соломонове рішення.
— Не зашкодять, якщо я змінюватиму вигляд на свої природні чи близькі до звичайних: справжній образ, також ельфів в обох видах. Природно земний вигляд, оскільки земляни багато в чому схожі з ельфами.

— Чудово. Якщо вже Ліч так намагається охороняти, то йому й командувати. А пересуватися ми будемо ось так, — я створив голограму-глобус і вказав шлях, яким ми левітуватимемо. Вибрав такий шлях над океаном, щоб постійно перебувати вдалині від різних морських шляхів. У будь-якому випадку ми спочатку маємо побувати в Гренландії, а потім, цілком можливо, у тундрі та на сибірських тайгових просторах. Кронос повинен з активованими невидимками всіх типів супроводжувати нас на висоті кілометра-двох, уникаючи зустрічей із літальними апаратами Землян.

— Шамане, ви ведете нашу групу. Отже постійно попереду. Гера вас чудово відчуває, тому левітує за вами. У той же час вона знаходиться поблизу Тріади з Вісом. Праворуч охороняє Драго у парі з Думом. Ліворуч Рись з Барсом (Вяліс і Василина). Відразу за Тріадою та Вісом – Лисиця. Я замикаючий. Активуємо всі види невидимок. Кронос під керуванням Шамана прикриває зверху.
— Оце ескорт! — Не втрималася Тріада.

Ми злевітували до узбережжя, а потім над хвилями безкрайнього океану рушили на північ-північний схід (норд-норд-ост, як сказали б моряки). Швидкість нашого пересування за допомогою левітації виявилась не нижчою від швидкості винищувача. Тим, хто був у коконі, така швидкість не була проблемою. Кокон утворював розсікач повітря, і ми мчали, не відчуваючи опору повітря. Вяліс щосили намагався левітувати зі швидкістю Василини, але навіть прикладаючи величезні зусилля, він почав відставати.

— Зовнішність Паратіктеля, — прозвучала телепатична підказка Гери для Вяліса. Хоча цю підказку почули усі. Тому не тільки Вяліс, а й Драго змінив свій вигляд. Оце аеродинаміка! Незважаючи на свої льотні здібності, дракону, звісно, дуже далеко до польотів Паратіктелів.

Найважче довелося Думу та Лічу. Все ж таки Дум обхитрив. Він прийняв незрозумілий, небачений нами образ, що нагадував піраміду, і летів вістрям вперед. Хоча невидимки в нього були чудові. Навіть з нашими здібностями ми бачили лише розпливчасту тінь піраміди з очима на бічних гранях.

Ліч довго намагався не відставати. Він прикладав усі свої сили, але йому доводилося долати такий опір повітря та тертя об нього, що незабаром він був не в змозі знижувати температуру власного тіла.

Тоді він змінив вигляд з білкового на Енергіка. І зараз йому було наплювати на повітря. Тепер він майже не докладав зусиль, щоб не відставати від нас. Десь на півдорозі я поцікавився у Кроноса, чи не трапляються на його шляху перешкоди, щоб йому не довелося ухилятися від земних літальних апаратів.
— Командоре, сьогодні велике свято, тож у повітрі пусто. Майже все населення святкує.

— Що то за свято таке, яке всі святкують? — здивовано запитав Кроноса.
— Новий рік, — відповідь Кроноса вдарила, як обухом по голові. За всіма турботами забув, що сьогодні 31 грудня. Адже у Бразилії зараз розпал літа. Негайно створив кілька фантомів, відправивши їх у різні точки Землі.
— Шамане, що трапилося? Навіщо ви створили фантомів? — почувся в голові стурбований голос Ліча.
— Ліче, не хвилюйтесь, це безпеки не стосується. Усуваю дрібниці, про які забув.

Одним із фантомів мотнувся на Одіссей. Бо без його допомоги обійтися не виходило. Коли ми опинилися над засипаними снігом крижаними торосами Гренландії, то серед них нас уже чекала величезна двадцятиметрова ялинка, прикрашена іграшками та сяючою зіркою на верхівці. А під ялинкою стояв з мішком Дід Мороз та Снігуронька (два мої фантоми). У Ліча миттєво промайнув неспокій, але він одразу ж заспокоївся, відчувши мої фантоми.

Дід Мороз усіх привітав із початком нового 2024 року.
— У Землян прийнято не лише вітати рідних та друзів із настанням Нового року, а й дарувати подарунки. Кажуть, що всім подарунки приносить або Дід Мороз зі Снігуронькою, або Санта Клаус привозить на оленях (усі побачили голограму Санти на летючих оленях, якість голограми була така, що навіть олені виглядали як живі).

— Шамане, як до вас потрапили друни? — здивовано перебила мене Тріада.
— Тріадо, а де в такому випадку їхні руки? Бракує пари кінцівок. Крім того, придивіться, вони лише віддалено нагадують один із видів друнів. Це їздові тварини. Хоча вважається, що олені Санта-Клауса можуть літати.
— Шамане, продемонструєте?
— Звісно, але більше не перебивайте мене. Адже вам усім Дід Мороз сьогодні приготував подарунки, — я почав діставати з величезного мішка коробки, перев'язані стрічками та вручав кожному.

Тріаді дістався вінок із справжніх живих квітів, вона його одразу ж радісно одягла на голову, ніби знала, як треба. Вісу набір королівських шакрамів. Він бачив їх, знає, яка це грізна зброя, але в наборі його кокона їх не було. Кожному дісталося те, про що кожен із них так чи інакше мріяв. Дум узагалі був шокований, отримавши у подарунок кокон. Тріада, Віс та Анжеліка почали пояснювати, що це таке і навіщо потрібно.

При терміновому виготовленні Одіссеєм кокона я керувався тим, що у Дума і Тріади однаковий істинний образ, отже, кокон змінюватиметься відповідно до зміни вигляду. Для Ліча Одіссей терміново виготовив універсальну броню. Крім індивідуальних подарунків, для всіх була величезна кількість фруктів та солодощів. Звісно, для дорослих Землян це все фігня, але ми всі були відірвані від земного життя і були справжніми дітьми.

Кожному з нас хотілося вірити в чаклунство, хоча, як для звичайних людей, ми самі були справжніми чарівниками. Але недарма кажуть, нікому ніщо людське не чуже. Усі радісно гасали біля цієї ялинки, веселилися, як діти. Не було тільки курантів, новорічної промови президента та шампанського. І ніхто не відчував холоду навколо. Поки всі тішилися, мені терміново довелося шукати величезні сани. Довелося своїх фантомів у вигляді оленів запрягати в ці сани, та ще й з дзвіночками на шиї кожного оленя. Зате всі верещали від захоплення, катаючись на санях. Коли бажання до катання вщухло, сани відправив туди, де брав, а сам заходився бавитися з Лією.

Ми з нею почали один одного обсипати снігом та метати сніжки. А невдовзі вже всі брали участь у цьому неподобстві. Не застосовуючи левітації, з вереском з'їжджали на дупах з торосів. Спостерігаючи за всіма, у мене закралася підозра, що Анжеліка заграє з Лічем. Хоча це їхня справа. Нехай самі розуміються.
— Шамане, це ви називаєте важким випробуванням? — поцікавилася Тріада, — мені ще ніколи не було так весело та добре.

— Земляни переконані, як і з ким проведеш Новий рік (перший день року), так і пройде весь рік.
— Було б чудово, якби весь рік пройшов так, — замріяно промовила Анжеліка.
Через пару годин, навіть ця веселість почала приїдатися і всі відчули холод, собачий холод. Найлегше було нам з Лією. Ми прийняли вигляд Глена. Тріада обернулася довгошерстим північним оленем. Незабаром Анжеліка теж виглядала, як Глен.

Драго згадав про свого друга і прийнявши його образ, зрозумів, наскільки йому комфортно у вигляді Глена. Знову найгірше було Лічу, він уже й магічний підігрів тіла активував, але нічого не допомагало. Він замерзав. А змінити свій вигляд на Енергіка не наважувався. Адже всі зараз були білковими.
— Батьку! — докірливо промовила Анжеліка, побачивши, що Ліч тремтить, як осиновий лист.
— Друзі, через свято, ми повертаємося додому Кроносом. Тріадо, допомога потрібна?
— Дякую, ще можу сама піднятися на борт.

Коли Кронос приземлився на бетонні опори, всі висипали на повітря. Таким рідним та затишним здалося всім це місце серед нетрів Амазонки. Так було приємно повернутись додому.
Василина впала на траву і розкинувши руки, прошепотіла:
— Нарешті вдома.
Я думав, що її почнуть підначувати, звинувачуючи у слабкості, але всі були у подібному стані. І одразу ж залунав кліп (тільки пізніше я дізнався, хто без мого відома запустив його).
https://www.youtube.com/watch?v=CBpmcncZZOk
Подарує ніч

Несподівано гучність різко впала.
— Кронос! Звук! — гаркнув я телепатично. Дум, Віс та Тріада одночасно почали підживлюватися енергією звукових хвиль, тому гучність сильно зменшилася. Сказано – Духи!
Свято закінчилося, знову потекли сірі будні. Хоча відбувся перерозподіл «обов'язків». У принципі ніхто нікого не зобов'язував, але якось само собою вийшло. Ліч полював. Дум, після кількох польотів зі мною почав мотатися на рибалку.

Драго займався заготівлею та підсушуванням дров для багать. Та й взагалі багаття було підвладне драконові цілком. Хоча він полегшив собі роботу. Декілька днів заготовляв дерев'яних полін набагато більше, ніж необхідно, і складав їх на сонці. За кілька діб вони висихали, і старійшина поміщав їх під навіс, який сам і спорудив. Звісно сухі йшли на багаття, а свіжі підсихали.

Тріада примудрялася збирати насіння вирощених нами рослин. Я мотався по всій Землі і завжди доставляв щось нове та смачне. Хоча іноді Тріада забороняла нам дещо з того, що я приносив. Мотивуючи тим, що там надто багато отрут. На мою відповідь, що ми не чутливі до якихось отрут, вона лише посміхалася, але рішення свого не змінювала.

Усі дівчата, окрім Тріади, добували молоко. Після того, як я показав, яйця яких птахів можна їсти, то забезпечували і яєчнею. Я боявся, що дракон обурюватиметься щодо яєць. А він сприйняв це спокійно. Незабаром дівчата не обмежувалися лише молоком та яйцями, але й приносили пернату дичину. Звісно, ​​вже випотрошену, без пір'я. Вони тягали бразильських куріпок, макуко (дуже схожих на дику лісову курку).

Коли Василина показала голограму зі свого кокона, я зрозумів, що дівчатка не просто добувають їжу, а полюють. Якщо спочатку вони просто ганялися за птахами, потім почали їх підстрілювати за допомогою бластерів, а потім, застосовуючи телекінез, притягували до себе. Якось Лію занесло фіг знає куди, і вона приволокла кілька зайців. До того ж живих.

Серед них виявилася вагітна зайчиха. Лії просто було шкода вбивати її. Але й кинути здобич не могла. Найбільше тішилася цією заячою родиною Тріада. Незабаром зайчиха окотилася, і в нас під ногами постійно стрибали зайці. Не знаю, що з ними робила Тріада, але знов народжені зайченята з нами телепатично спілкувалися, як звірятка на Феї. Найбільше вони воліли спілкуватися з Лією та Тріадою.

У будь-якому випадку ці зайці не робили шкоди на наших грядках, а часто харчувалися за межами табору. Природно, Тріада з Лією їх підгодовували. На ніч вони завжди поверталися та спали під Кроносом. Але це не єдиний випадок, коли Лія приносила тварин. Якось вона повернулася з маленьким кошеням.

Хоча уважно придивившись, зрозумів, що це кошеня і не кошеня зовсім, а дводенний син грізного хижака, бразильської пуми. Виявилося, що мати-пума загинула внаслідок смертельної битви з якимось іншим хижаком (ймовірно з ягуаром). Мати пожертвувала собою, рятуючи безпорадну дитину, не усвідомлюючи, що вона без неї теж помре.

За кілька кілометрів від тієї бійки Лія помітила сімейку ягуарів, один із яких був дуже поранений. Тріада сказала, що не варто повертати безпорадне маля на явну смерть. Нехай залишається. Незабаром пума перетворилася на красивого могутнього хижака. Найбільше ця величезна «кішечка» на прізвисько Киска прив'язалася до Ліча. Можливо тому, що він у ній відчув щось рідне, споріднену душу. Хоча душа та Енергік поняття несумісні. Це він її вигодував.

Він же з нею «бавився». Приймав вигляд дорослої пуми (хоча габарити значно перевищували звичайні розміри цих хижаків у природі) і вони «літали» з Кискою. Коли пума підросла, то влаштовувала з Лічем справжні польоти по найближчих деревах. Часто вона лежала на гілці дерева і несподівано майже тридцять кілограмів живої ваги звалювалося комусь на спину. Навіть у цьому випадку свої гострі пазурі вона завжди ховала. Проте Ліч ніколи її не лаяв за витівки. Зайчиків не чіпала. Ліч їй з кожного полювання приносив смаколики у вигляді невеликих тушок. Їжу пума брала лише від нього.

Якщо хтось інший пригощав, то вона не торкалася, доки не отримувала від Ліча дозвіл. Тоді пума підходила спочатку до того, хто пригощав, терлася м'якою шерсткою об ноги, злегка бурчачи, забирала частування та підходила до Ліча, пропонуючи йому поласувати разом. Не дивлячись на те, що це нічний хижак, пума навіть вдень не відходила від нас.

Але як вона відчувала Ліча, залишається загадкою. Адже він міг прийняти будь-яку подобу і так з'явитися в табір, звірюка не помилялася ніколи. І ще цікаву особливість помітив. Киска могла бачити Духів. Коли вперше в її присутності Дум опинився у вигляді чистого Духа (без фізичного тіла), у пуми шерсть стала дибки, вона потужним стрибком застрибнула за Ліча і грізно шипіла, з обережністю виглядаючи з-за його спини.

Тільки після того, як Ліч з Тріадою її заспокоїли, вона підкралася до Дума і дуже довго і уважно розглядала його. В усі наступні рази вона поводилася вже спокійно. Помітить Духа, підкрадеться і незабаром з явною байдужістю відійде. Досить швидко вона навчилася нас розрізняти (якщо хтось приймав образ Духа). Хоча Ліча впізнавала в будь-якому вигляді. Навіть, якщо він перетворювався на Енергіка. Ми з'ясували, що тоді вона його не бачить, проте чудово відчуває.

До речі, коли настав час основного збирання врожаю, я був уражений. Можливо й інші дивувалися, але вони не знали, що означають бур'яни на грядках, та й які врожаї збирають Земляни. На мій величезний подив, на наших грядках росли лише посаджені рослини. Не було жодного бур'яну, а також жодного шкідника. Та й кількість зібраного врожаю була для мене небаченою. На цей час Тріада переглянула все, що було в інтернеті Землян по кожному овочу, по кожному фрукту чи ягоді.

Вона переглянула всі застосовувані на Землі методи зберігання. І хоча у вирощуванні їй допомагав Дум з Вісом, а часто і Вяліс, але збирали врожай завжди всі разом. Куди зникали надлишки, крім завідувачки цієї справи Тріади, знав лише я. Герметично упаковані, вони відправлялися на борт Одіссея чи Горгони. І без заморозки зберігалися там. Але що цікаво – абсолютно не псувалися.

На кораблики також вирушали надлишки в'яленого філе риби та вирізки сушеного м'яса. Хоча у повсякденному споживанні обмежень не було жодних. Кожен їв ці ласощі, скільки душі було завгодно. Також ми вирощували амарант, виготовляючи з насіння борошно, а потім з нього різноманітні випічки. Довелося спорудити піч. І біля печі повновладною господаркою була Тріада.

Вона, закріпивши пишне волосся квітчастою банданою, легко орудувала рогачами та випікала такі смаколики, що неможливо було відірватися. Чому ельфійка не застосовувала телекінезу, а працювала рогачами, не знаю. Якщо під час приготування хтось з нас з'являвся в таборі, то відразу ж починалося рясне виділення слини. Настільки смачні запахи розносилися по окрузі. Хоча вид печі був незвичним навіть для мого часу. Довго мені довелося переглядати в інтернеті, як збудувати піч. Такі печі були у 19 столітті (на крайній випадок початок 20го). Топилася вона дровами. Добре, що такого багатства було повно довкола.

Близько місяця дракон намотував круги довкола печі. Але чи соромився попрохати Тріаду, щоб навчила, чи була інша причина. Хоча одного разу Тріада допустила його до печі. Вона замішувала тісто, а дракон все це випікав. Він настільки добре відчував температуру, що у нього випічки виходили завжди чудовими. Ніколи, ніщо не підгорало і не було недопеченим. Чи думав колись грізний космічний вовк, старійшина інквізиторів, що стане пекарем?

Щодня під керівництвом Лії проводилися спаринги. Перші кілька місяців, той, хто бився з Думом, не застосовував повністю своїх сил (Дух був значно слабший за нас). Та через пару місяців він не поступався у бійці навіть Лічу. У мене закрадалася підозра, що тепер він уже б'ється не на повну силу. Чи це здатність Духів, чи в нього були приховані, неактивовані сили.

Якось непомітно минуло двадцять земних років. Пролетіли, як одна мить. Наша маленька громада жила і працювала в нетрях Амазонки. Хоча нетрі були поза межами нашого табору. До того ж непролазні нетрі. Думаю, що навіть бджоли, яких ми завели не лише заради смачного меду, а й для запилення рослин, не перелітали через дерева, яких Тріада наділила душами. А зовні до нас не міг пробратися ні звір, ні людина. Грифи, орли та соколи облітали нашу галявину, не наближаючись. А великі гарпії облітали територію нашого табору за версту. Не з'являлися до нас і повновладні господарі лісів, папуги (а їх було в лісах багато різновидів). Хто поставив такий захист, здогадувався, хоча і не відчував жодної дії.

На вечірніх «посиденьках», біля вогнища, що догоряло, та тихо потріскувало, найчастіше мені доводилося співати або щось розповідати про Землян. Чомусь усі надавали перевагу живому звуку ніж запису. Коли я у своїх розповідях про минуле Землян торкнувся теми мандрівників-бандуристів, всі дуже зацікавилися. Довелося розповісти, що на Землі є і було дуже багато несправедливості та пригнічення, а бандуристи під акомпанемент своєї бандури розповідали (часто в алегоричній формі) про ті несправедливості, які зустрічалися на їхньому нелегкому шляху мандрівників. Я вважав, що сам не зможу передати тих почуттів та емоцій, які передавали бандуристи минулого. Тому знайшов кліп сучасної дівчини-бандуристки.

https://www.youtube.com/watch?v=AKNFqHKwq-c
Інна Іщенко "Пливе кача" — вибір наосліп — Голос країни 6 сезон

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.

Сам не знаю, де погину,
Сам не знаю, де погину.

Гей, погину ж я в чужім краю,
Погину ж я в чужім краю.

Чи не жаль ти, мамко, буде?
Чи не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?

Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.