Частина 4. Знову на Землю

Ми перелетіли в 2023 рік і знову розташувалися на тому ж місці. Повелителька своє слово дотримала. Жодної мертвої енергії на поверхні Землі не було. Наші кораблики методично просканували ще до нашого приземлення. Все одно Тріада неспокійно перевіряла нашу територію. Але ніде небезпеки не засікла. Вона спілкувалася лише їй відомим способом із душами, яких підселила у дерева. Усі, зрозумівши, що Тріаду щось дуже непокоїть, у напрузі чекали на її вирок. Нарешті, я не витримав.

— Мати Тріадо, що ви шукаєте? Я жодної небезпеки не відчуваю.
— Дивно, дуже дивно. Шамане, скажіть, правитель Землян має велику силу?
— По-перше, в цьому часі немає того, хто б керував цілою цивілізацією. По-друге, ніхто з тих, хто керує окремими країнами, не має унікальної сили. Принаймні мені це невідомо.

— Я відчуваю на Землі присутність сили. До того ж замаскованої. І ще мене бентежить, що я не можу ідентифікувати цю силу. Дуже дивним є також те, що наявність сили відчуваю, а небезпеки ні. Мені треба побувати скрізь, де перебувають керівники країн.
— Ні, ні і ще раз ні, — запротестував Ліч, — це дуже ризиковано. Відлітаємо негайно.
— Ви хочете занапастити майбутніх Духів? — незворушно парирувала Тріада.

— Я хочу вберегти вас і, природно, майбутніх Духів.
— Тоді ви маєте розуміти, що яке б чисте й стерильне повітря не було на кораблі, воно штучне й мертве. Природно шкідливе для дітей. Саме для них. Їх нормальний і повноцінний розвиток можливий лише на планеті, навіть якщо в повітрі планети є шкідливі домішки, але повітря планети завжди живе. До речі, це твердження справедливе навіть ще до їх народження.
— Вибачте, Тріадо. Я цього не знав.

У перший же день перебування на Землі, ельфійка поставила «загорожу» з десятків тисяч духів, підселивши їх у навколишні дерева. А перед тим, як поринути у сон, ми з Лією встановили силовий купол, але не звичайний, а Мауренівський. Навколо настала непроглядна темрява. Світло з Кроноса в цій темряві здавалося яскравішим за сонце. Проте цей купол неможливо нічим виявити з космосу. Адже він не повертає жодного кванта світла, а також не відбиває абсолютно нічого. Крім цього, не видно, що відбувається під куполом. Навіть Ліч не став телепортуватися на борт Грому, а заснув на свіжому повітрі, поряд із Кроносом.

Наступного дня втілили ідею, яку я використав колись, щоб побачити за допомогою птаха, що робилося на копальні у «рибок». Тільки цього разу я особисто був птахом, а Тріада бачила все моїми очима та відчувала. А я, як проклятий, під усіма видами невидимок мотався столицями всіх країн. Кораблики нагадували, де я ще не був. Ніде нічого не вдалося виявити.

Десь через місяць хтось подав ідею перевірити моря та океани. Помотавшись пару днів під водою і нічого не виявивши, багато хто почав говорити, що Тріаді це все привиділось. Хоча я так не вважав. Адже було зрозуміло, що Тріада має не тільки знання, про які ніхто з нас навіть не здогадується, але й чудову чуйку. Її інтуїція в деяких аспектах ймовірно на порядок краща за мою.

Не менше тижня ми під водою обживалися. За межі нашого табору лише Тріада не відлучалася, а решта по троє-четверо пірнали на глибину і намагалися освоїти поведінку мешканців морських просторів. Незабаром ми навіть могли зімітувати зграйку дельфінів чи акул. Навіть підлаштовувалися під вигляд китів. Якось я сказав, що сьогодні ми приймемо образи Мормаринів і подивимося на реакцію підводних жителів.

Ліч заперечував, мотивуючи тим, що ми видамо себе, але ми не послухалися. Лія з величезною радістю набула цього незвичайного вигляду, згадуючи при цьому Піхта. А ось реакція всіх підводних жителів на такий вигляд була однозначною: страх! Навіть у дельфінів, які багато в чому схожі з Мормаринами, був страх. Природно всі чимдуж тікали від нас. Вже днів десять ми так «лякали» підводних жителів.

— Завтра спробуємо в цій же зовнішності обстежити Маріанську западину. Найглибше місце на Землі.
— Льонь, щось мені неспокійно від твоєї пропозиції.
— Ліль, сам відчув.
— Шамане, — вклинилася Тріада, — можливо, там щось знайдете, бо я теж відчула хвилювання.

Ліч, почувши про небезпеку, безапеляційно заявив, що він має обов'язково там побувати.
— Ліче, але ж там величезна глибина, а ви боїтеся води.
— Шамане, який ви злопам'ятний. Я вже давно звик до проживання у глибинах ваших океанів.
— Жартую, жартую.

Почувши про небезпеку, кожен хотів побувати там. Але Тріаду не можна було залишати саму. Хоча вона зі своїми «дерев'яними» духами могла цілу армію знищити. Ледве вмовили залишитися Віса, Драго та Анжеліку.

Під усіма видами невидимок телепортнулися трохи на північ від Австралії (між Австралією та Японією) на поверхню Філіппінського моря. «Проявившись» і прийнявши образи Мормаринів, вп'ятьох пірнули, поступово опускаючись на глибину. Звісно краса невимовна. Найдивовижніші форми життя виявляються там, де вони не мають взагалі існувати. Відсутність сонячного світла, та тиск, який у тисячу разів перевищує атмосферний, не заважають цим живим організмам.

https://www.youtube.com/watch?v=Q6_xBGs-XkY

Неймовірний підводний світ Маріанської западини.

Це спокійне і розмірене життя було порушено нашою появою. Хоча ми повністю заглушили всі свої почуття та відчуття (милувалися усією цією пишністю одними лише очима, приховуючи емоції), але всі навкруг, побачивши щось незбагненне, кидалися врозтіч. Лише три незвичайні акули ніби не звертали на нас уваги (для справжніх акул це була надто велика глибина). У той же час я відчув магічне сканування. Все ж таки недарма ми стільки часу намагалися імітувати мислення та вигляд підводних жителів.

Нам стало зрозуміло, що це чужинці вже тому, що вони не лякалися, як усі. Ймовірно, якби ми тривалий час там пробули, то й на нас ніхто не звертав би уваги. Але вони не знали, що у Земних океанах таких, як ми, мешканців не існує. Василина з Вялісом почали ганятися один за одним, імітуючи молодь зі своїми іграми. Вони поступово віддалялися від нас, оточуючи цю трійцю. Вибравши момент, я лише один сигнал надіслав Лії:

— Тург, — тієї ж миті багатотонні вихори води, які дуже швидко перетворювалася на кригу, закружляли двох акул. Вяліс із Василиною на якусь мить забарилися із застосуванням крижаного вихору, і третя «акула» мало не втекла, але сигнал про допомогу послати встигла. Відразу з найближчої розщелини їм на допомогу рвонулася ще одна, проте їй довелося зчепитися з Лічем. Зробивши з тих трьох крижані м'ячі, ми розвернулися до Ліча.

Там билися два надпотужні Енергіки. У космосі ще можна зрозуміти бійку Енергіків, та й то важко. Але у воді це взагалі поясненню не піддається. Крім того, ми не могли допомогти. По-перше, шалена швидкість пересування Енергіків, навіть не дивлячись на те, що це не багатовимірний простір, а лиш тривимірка. До того ж, ще й на величезній глибині з неймовірним тиском. Для Ліча за все його довге життя це була перша така бійка. За таких величезних тисків, та ще й у воді.

Довелося вдатися до радикальних заходів. Вчотирьох взяли один одного за плавники і, об'єднавши наші сили, обох Енергіків приспали та накинули на них павучу Варканівську сітку (заодно заснули й ті чужаки, що були поміщені в крижані пастки, залишалося незрозумілим одне – чому вони одразу не покинули замерзлі білкові тіла).

— Тягніть на пустельне місце, — почувся в голові голос Тріади. Вона бачила все моїми очима. Змінили свої образи на людські. Ось тепер усі відчули величезний тиск. Здавалося, ніби потрапили під прес. Обплутавши зледенілих чужинців сітками, захопили «трофеї» і за мною телепортнулися в Анди. По-перше, неподалік нашого основного табору. А по-друге, у горах безлюдно. Лише опинилися після телепорту в горах, на повітрі, як з'явилося тривожне відчуття. Тільки встигли роз'єднати чужинця та Ліча, відразу ж розбудили його.
— Віс у небезпеці! — миттю гаркнув Ліч і без жодних пояснень зник.

 *   *   *

В цей час біля Кроноса.

— Коханий, ти коли-небудь їв Енергіків?
— Ти про що? Як їх можна їсти? Адже Енергіки — це згустки енергії, хоча і розумної.
Анжеліка, посміхнувшись, на підтвердження слів Тріади запустила голограму, на якій покійний Володар бився з Шаманом та Соніком. Побачивши Соніка, Віс закричав:
— Це той Дух, що атакував нас на Феї!
— Вісе, ти не на те звертаєш увагу. Він б'ється проти Володаря (Енергік) у парі з Шаманом. Але Шаман теж у вигляді Енергіка, а Сонік – Дух.

Віс перестав обурюватися і уважно дивився, як Сонік з'їдав ті частини енергії, що Шаман відокремлював (відрубував, відбивав) від Енергіка, поступово послаблюючи його. А Сонік тим часом встигав зжерти відрубані частини, одержуючи додаткове збільшення своєї сили. Наприкінці бою він уже сам відщипував та з'їдав. Зрештою він Володаря зжер повністю.

— Милий, це один із методів знищення Енергіків Духами. Сила з'їденого Енергіка додається до сили Духа.
— Не знав, що Духи такі безжальні хижаки. За весь час життя в цьому вигляді я знищував супротивника або за допомогою зброї корабля, або задушенням.
— Вісе, — вклинилася Анжеліка, — це війна, бій. У бою головне вижити, а як ти виживатимеш, залежить лише від тебе. У справжньому жорстокому бою правило одне: якщо не ти – то тебе.

— Стоп! — несподівано занепокоєно промовила Тріада. — Дарку, ви можете телепортуватися точно на те місце, де ви втрьох билися з чужинцями?
— Звісно. Зараз усі повернуться, і я телепортнуся.
— Ні! — різко заперечила Тріада, — негайно!
— Драго, ви боїтеся? — запитала Анжеліка.
— Так, я хвилююсь за Тріаду.

— Дарку, я прошу вас негайно! Милий, підстрахуй Драго. Мені тут нічого не загрожує! А якщо буде небезпека, то мої підлеглі зможуть стримати будь-яку загрозу досить довго. Нині величезна небезпека на місці вашого бою. Миттю всі троє туди! — Істерично закричала Тріада. Анжеліка лише кивнула драконові, і вони зникли.

Віс рвонувся слідом. Драго з Анжелікою у вигляді Енергіків повільно курсували в безкрайньому космосі, коли Дух приєднався до них.
— Драго, ви не помилилися? — поцікавилася Анжеліка.
— Лисице, ображаєте. Це точно те місце, — раптом поряд з ними з'явився потужний Енергік після телепорту і відразу намилився втікати. Дракон зреагував блискавично, накинувши на того вогняні кайдани. Хоча знерухомити вони противника не змогли, лише не дали йому можливості втекти. А Віс шулікою кинувся на чужака, відхопивши пристойний «шматок» енергії чужинця, миттєво оприбуткував цю частину. Одночасно чужинець ледве уникнув впливу Анжеліки. Вогняний шлейф болідом пронісся поряд із ним.

 *   *   *

— Барсе, накинь на всіх крижані ковпаки та охороняй, — наказав я Вялісу. Той нічого не встиг відповісти, як залишився сам поруч із полоненими, а ми втрьох рвонули слідом за Лічем. З’явилися точно на тому місці, де відбувався бій із ворожими Енергіками. Але зараз чужинець був один. Він не міг позбутися вогненних кайданів дракона, тому втекти не міг і змушений був битися проти трьох.

Хоча Анжеліка не намагалася його знищити, розсіяти чи спалити. Вона ловила момент, відщипувала частину енергії від чужака і підштовхувала її до Віса. Дракон миттєво зрозумів тактику Анжеліки, тому лише імітував активні атаки, змушуючи супротивника шугатися від нього. Ліч подумував, може кинутися на допомогу Вісу, хоча чудово бачив, що чужинець приречений.

— Ліче, не заважайте, вони ж знущаються з нього, надаючи можливість Духу заволодіти його енергією.
— Це ж огидний канібалізм! З'їдати розумну істоту, недостойно!
— Не чіпайте. Потім висловите свої претензії.
Незабаром остання частина Енергіка була оприбуткована Вісом.

— Синку, не можна ж так жорстоко чинити з розумною істотою! Крім того, чому ви залишили Тріаду саму, без охорони!
— Ліче, вона категорично наказала нам телепортуватися в цю точку простору, — заперечила Анжеліка.
— Наказала? — розгублено перепитав Ліч, — отже, вона відчула, де буде небезпека. Але все одно зараз всі терміново до неї.

За мить ми без заперечень вже були поряд із Кроносом. Тріада негайно обійшла навколо Віса, принюхуючись, мов гончак до сліду.
— Замри, — наказала Вісу і змінила вигляд з ельфійки на свій справжній, монструозний. Ніхто з нас не знав, що вона робить. А вона робила якісь незрозумілі нікому паси. Не менше хвилини «чаклувала» над Вісом, а ми заворожено, як діти, спостерігали. Нарешті повернулася до зовнішності ельфійки.

— Цікаво? — З усмішкою поцікавилася.
— Пояснюю для всіх. Я просканувала, чи не заволодіє Вісом з'їдений Енергік і заблокувала можливість впливу цієї енергії на свідомість Віса.
— Але навіщо було з'їдати? — невдоволено прогарчав Ліч, — треба було просто знищити і не виникало б ніяких проблем.

— Ні, — заперечила Тріада, — таким чином не тільки сила цього чужинця додалася до сили Віса, але до того ж він отримав доступ абсолютно до всієї інформації, яку мав чужинець. А враховуючи, що сила Віса була значно більша, ніж у противника, то ця енергія ніколи не зможе заволодіти свідомістю Віса. Є ще деякі моменти, але вони вам несуттєві.

— Друзі, перепрошую, але я розгублений, — якось винувато почав Драго, — я багато тисячоліть командував інквізиторами. І вся команда знала, що моє слово вирішальне, слово командира. Я розумію, що слабший за багатьох у нашій команді. І готовий підкорятися командиру, але чиє рішення не підлягає сумніву? Адже у нас виходить анархія. Хто захотів, той і командує.

— Драго, ви багато чого не знаєте. І не лише ви. Вважаю, що настав момент підвищити поінформованість усіх членів команди. Але після того, як ми розберемося з полоненими.
— Телепортуйтеся до них усі разом та й розбирайтеся. Думаю, ви розумієте, що може бути, якщо хоч один з них залишиться живим чи втече. Крім того, нам потрібна достовірна інформація, — спокійно сказала Тріада.
— Тріадо, я зрозумів. Поки що залишаєтесь самі. Всі за мною, — скомандував Ліч.

— Шамане, робимо, як завжди, — встигла сказати Тріада, маючи на увазі, що я для неї очі та вуха.
Незабаром ми знову опинилися на високогірному плато в Андах. Вяліс сумлінно вартував бранців. Хоча, поки ми були відсутні, він накрив крижаним ковпаком четвертого чужинця (того, що у вигляді Енергіка) і крім того, весь майданчик був захищений від переглядів слабким, непомітним енергетичним куполом.

Ліч критично хмикнув і накинув купол максимальної сили. Хоча купол був незвичайний та багатошаровий. Частина полів відповідала захисту від Духів. Але основний захист був проти Енергіків. Такого роду захист наші кораблики не вміли створювати. Розморозили та розбудили одну з акул. Миттєво чужинець змінив свій вигляд на Енергіка і уважно нас просканував. Не відчувши під потужним маскуванням нашої сили, він рвонувся в бійку.

Ближче за всіх до нього знаходилася Василина. Вона встигла вмить змінити свій вигляд на Духа і легко коконом відбила, як дзеркалом, енергетичний імпульс чужинця. Вяліс такого нахабства щодо його коханої, пробачити не міг. Змінивши свій вигляд на Енергіка, він почав жорстоку бійку. А Василина по «шматочках» зменшувала силу чужинця.
— Барсе, відійди, я його сама знищу, — за кілька хвилин вона оприбуткувала супротивника.
— Що ж ви за істоти такі жорстокі? — пробурчав Ліч. Водночас не зрушив із місця, щоб хоч щось змінити.

Коли розморозили наступну «акулу», Анжеліка не змогла приховати здивування.
— Я ж попереджала, що наступна зустріч зі мною буде для вас останньою! — не приховуючи подиву, промовила дівчина. — Володарю Дум! Наказую прийняти свій істинний вигляд!
— Володар Анж? — здивовано промовив чужинець, перетворившись на Духа, у своєму тілі монстра.

Тепер і ми з Вісом впізнали шпигуна, якого по доброті душевній відпустила Анжеліка до Господаря Мара.
— Вийти з фізичного тіла! — Дух слухняно залишив своє тіло, — спааати! — прошипіла Лисиця.
— Батьку, швидко знімок! — я почав копіювати пам'ять сонного Духа. Ще не вщух наказ доньки, як у моїй голові практично одночасно зазвучало:
— Шамане, моя сила з тобою, — шість голосів злилися в один (Лія, Драго, Анжеліка, Василина, Вяліс та Віс).

За якусь мить і Тріада надіслала свою «телепатичну» допомогу. Лише Ліч незрозуміло дивився на це. Процес затягнувся на багато годин. Тривалість життя Духа дорівнювала сотням тисячоліть. Поруч із «копіюванням» я запустив для Ліча «відтворення». Шалена швидкість його не збентежила. Він чітко згадав епізод на борту Одіссея, коли Анжеліка повернула Мару полоненого Володаря.

Те, що було давно, нас не цікавило. Лише Ліч дуже уважно стежив. Його захлеснула лють, коли він побачив, як цей Володар на своєму незвичайному кораблі з двома Господарями на борту за підтримки місцевих зрадників проникли у володіння Ліча та викрали Віса. Ліч готовий був роздерти негідника в ту ж мить, ледь стримуючись. Хоча той був пішаком у цій операції. Навіть, якби й хотів, то опиратися наказу Господаря Дому, він би не зміг.

Побачили навіть момент, коли цей Володар просив у Мара флот кілерів для придушення бунту. Хоча закінчення знімку пам'яті нас шокувало. Підлий Мар відправив цього Володаря у ворожий Великий Дім. Звідти той повернувся із численним флотом Енергіків. Прибули вони кораблями, які могли переміщатися не лише у просторі, а й у часі.

Мар зустрів їх особисто. Був незадоволений, що серед них немає жодного потужного бійця (за його поняттями потужного). Хоча кількістю залишився задоволеним. Ох і хитрюга цей Мар. Адже від його Дому з чужинцями на пошуки летів лише цей Володар. Тому він йому додав сили. До речі, без додавання сили Володар Дум у чужому Будинку був би ослабленим. А так він був по силі навіть вищим, ніж командир Енергіків. Але проти нинішньої сили Анжеліки чи Віса він звісно виявився набагато слабшим.

Крім усього іншого, Мар наказав, щоб Дум у будь-який спосіб, але доставив Мару хоча б тисячу маленьких Духів. А якщо зможе, то загалом усіх. Раптом щось піде не за планом, Духа Духів знищити. А малечу можна буде виховати так, як потрібно Господарю. Природно і ніхто з чужинців не мав залишитися живим. Як він це зробить, Мара не хвилювало. Хоча плани порушилися вже під час виходу з порталу. Їх атакували два дуже потужних Господаря (потім Дум засік і третього, що знищував усіх здалеку, і за силою не поступався першим двом).

Ліча він впізнав відразу, а ось другий бився, як кремнік — за допомогою вогню. Тому до нього підібратися було майже неможливо. Звісно, за рахунок кількості вдасться знищити всіх трьох, незважаючи на величезні втрати, проте Дум необережно потрапив під вогненний імпульс супротивника і життєві сили почали його покидати. Він намагався хоч якось залишитися живим, але свідомість від нього періодично вислизала. Тому не міг утриматися на місці бою і полетів разом із мертвою енергією загиблих Енергіків.

Завдяки щасливому випадку на його шляху виявилась планета. Оскільки Дух був у вигляді Енергіка, це було його спасінням. На планеті вирувало розумне життя, і він живився життєвою енергією від мешканців цієї планети. Незабаром Дум уже набрався сил і відчув, що він не сам на цій планеті.

Крім нього, врятувалися ще три командири легіонів і два командири груп легіонів, природно вони намагалися бути разом. Хоча один із них виявився нездатним до адаптації у незвичайних умовах. Тоді командир групи легіонів приєднав до себе енергію свого колеги, а нежива оболонка залишилася разом із мертвою енергією загиблих Енергіків. Все ж таки частково цю мертву енергію іноді використовували для підтримки свого життя. Але переважно вони забирали життєву енергію у мешканців планети. Понад місцевий рік їм знадобилося, щоб практично відновити свої сили.