Частина 3. Covid-19

Спочатку з мене лише насміхались. Та незабаром занепокоїлася Лія, потім Анжеліка. Підколки припинилися. Хоча ніхто з нас не міг зрозуміти, звідки нам загрожує небезпека. Я зажадав, щоб обидва кораблі і Горгона, і Одіссей виловлювали все космічне сміття та утилізували його. Цього мені здалося замало. Періодично я відводив Одіссей у пояс астероїдів. Завантажувався там по максимуму, відвозив на борт Грому і знову повертався на орбіту Землі.

У листопаді всі сліди нашого перебування на Землі по можливості прибрали та переселилися на борт Грому. Хтось навіть подавав ідею розпочати рух Громом у часі, забравши з орбіти усі свої кораблі. Проте я не наважувався. Звісно, під час польоту в часі ми зникаємо з поля зору будь-кого. А що робити, коли запаси закінчаться? Що робити, коли з'являться на світ маленькі Духи? Все, як завжди: запитань безліч – відповідей немає.

Нарешті в останній день листопада 2019 року Одіссей та Горгона пришвартувалися в ангарах Грому. Ліч дав вказівку кораблю, щоб підкорявся Вісу. У разі небезпеки, моментально розпочати рух у часі з максимальною швидкістю. Зупинитись на добу рівно через сорок років. Проте якщо виникне хоч найменша небезпека, то ще на сорок років перелетіти. Я з Лічем і Драго перебували на борту Велеса, який так і залишався на земній орбіті. Окрім нас трьох, решта перекочувала на борт Грому.

Встановили черговість вартування. Та все одно ніхто з нас трьох не спав. Коли ми розділилися, моя чуйка трохи стихла. Принаймні тепер я відчував смертельну небезпеку лише для трьох. Для решти хоч смерті не відчував. У такому напруженому стані ми знаходились вже понад добу. Звісно той, хто в цей час не на чергуванні, поринав у важкий, неспокійний сон. Сплю, Драґо на сторожі. Та прокинувся від того, що серце калатало, як у спійманого горобця. Відразу ж підхопився і Ліч. Подивившись один на одного, зрозуміли, що відчуваємо смертельну небезпеку.

— Я вже хотів вас піднімати, щось погане відчуваю, — з тривогою майже прошепотів Драґо.
— Командире, — тривожно пролунав голос Велеса, — виявлено портал між орбітами Венери та Землі.
— Синку! Вперед! — пролунав телепатичний крик Ліча і Грім почав політ у часі.

Поглянувши на голограму, яку показав Велес, ми зрозуміли, яка велика небезпека виникла. З порталу з'являлися не кораблі, а потужні Енергіки. Але чому портал Енергіків у тривимірці? Можна було б запечатати портал, і вся енергія порталу ринеться у зворотному напрямку, знищуючи все, що знаходилося в порталі та в точці його створення. Але тоді стане зрозумілим, що ми тут. Після цього виявити нас буде дуже легко. Хоча й вступати у бій безглуздо. Так і загинемо, не знищивши всіх.
— Прощавай, Шамане. Повертайтесь до решти.

— НІ! — заволав я щосили. Та було пізно. Ліч у своєму істинному образі Енергіка вже увірвався між чужинцями. Він їх почав знищувати тисячами. Від потужних елітних бійців-Енергіків залишалася лише їхня енергія. Мертва енергія, яка поширювалась довкола.

Під цю колосальну кількість жорсткого випромінювання попадали найближчі планети. На превеликий жаль наближався парад планет 2020 року (парад планет – коли планети на своїх орбітах вишиковуються в одну лінію). Меркурій виявився подалі від місця бою і на нього обрушилася лише невелика кількість мертвої енергії. А на Венеру та Землю пішла ціла лавина. Водночас Венера захищена від таких випромінювань багатокілометровою товщею хмар. А Земля лише тонким озоновим шаром. Та й то невідомо, чи він є перешкодою для цієї мертвої енергії.

Як це вплине на людей? Адже насамперед страждатимуть старі та діти, плюс хворі з ослабленим імунітетом. Зробити щось для захисту Землі можливості не було. Доведеться сподіватися, що правителі країн приймуть мудрі рішення та обмежать кількість населення, яке перебуватиме на відкритому просторі. Та й взагалі невідомо, до чого призведе потрапляння на поверхню Землі такої кількості мертвої енергії.

Залишити Ліча на поталу я не міг. Ми з Драго рвонули йому на допомогу, хоча обидва добре розуміли, що це для нас неминуча смерть. Незабаром Драго знищував вогнем Енергіків, підстраховуючи Ліча. А я здалеку магічно працював, не дозволяючи ворожим бійцям оточити та знищити його. Тож, скільки їх буде? З порталу, як із рогу достатку, продовжували вилітати цілі легіони Енергіків.

Тут, у цьому нерівному бою, я зрозумів, що в них є бійці ближнього бою та далекого бою. Ліч був «рукопашником». Він, як танк, тиснув противника. І хоча за силою набагато перевершував будь-кого з противників, але їх було надто багато. Портал зник. Я встиг засікти того, хто закрив портал і звернув увагу Драго на нього, примудрившись тимчасово знерухомити цього Енергіка за допомогою магічної сітки Варканів.

Поки той борсався, намагаючись вибратися з неї, дракон наблизився і спалив його. Від ворожого командира залишилася лише мертва енергія. Опір противника послабшав. Але й у Ліча сили закінчувалися. Він викладався на повну, не сподіваючись на перемогу, а хотів знищити, якнайбільше ворогів, до того моменту, коли його сили повністю вичерпаються. Сили закінчувалися не тільки в нього, а й у нас із драконом.

https://www.youtube.com/watch?v=nzRsfzC5WiY
Ось і все

Довільний переклад українською:

Поставив парасольку, знімаю плащ
Промокли старі черевики
Вмикаю світло не поспішаючи
І бачу в дзеркалі зморшки

Так, я напевно втомився
І сам собі боюся зізнатися
Що тікаючи запізнився
І більше нікуди мені гнатися

Ось і все
І не треба мені більше погоні
Ось і все
І стою я вже скраю
Ось і все
У мене нема патронів в обоймі
Та й сам
я вже нічого не хочу

Я обігнав свою мрію
А треба жити неквапливо
Відкинувши гнів та суєту
Час буде для нас справедливий

Почувши дзвінкий дитячий сміх
У вікно очима жадібно вп'явся
Ну, невже я один
Все життя не жив, а поспішав

Ось і все
І не треба мені більше погоні
Ось і все
І стою я вже скраю
Ось і все
І немає патронів в обоймі
Та  яй сам
вже нічого не хочу

Ось і все. Було зрозуміло, що Ліч помирає. Хоча навіть у цьому стані він примудрявся знищувати ворогів, які наближалися до нього. Я зрозумів, що час нам трьом співати прощальну пісню Варяга. Раптом поміж ворогів почалася паніка. Спочатку було незрозуміло через що. Але буквально за секунду всі Енергіки противника були знищені. Вогняні комети Хруста! Такої допомоги я не міг передбачити.

— Шкода, чудовий був боєць, — почувся потріскуючий, як вогнище, голос Хруста, а невдовзі й він сам з'явився перед нами, — але звідки взявся тут такий сильний боєць?
— Хрусте, дякую за допомогу, ви зі своїм флотом вчасно з'явилися, — той від подиву розгубився, навіть не встиг запитати, звідки незнайомі Енергіки знають його, хоча інквізиторський корабель Драго він все ж таки засік.

— Хто ви?
— Інквізитори. До зустрічі, генерале Хруст, — швидко відповів йому і, накинувши на Ліча сітку, телепортнувся разом з ним і Драго на борт Велеса. А кремнік лише здивовано провів нас поглядом.

— Драго, вмикай максимальну швидкість у часі. Переміщуємось рівно на сорок років вперед!
Велес рвонувся за Громом. А Ліч дійсно помирав. У нього вже не було сил навіть на зміну зовнішності. Він був непритомний, хоча свідомість іноді з'являлася, а незабаром він знову впадав у забуття.
— Шамане, передай синові, що я його дуже любив, — почулося ледь чутне прохання.
— Ліче, ми ще з вами повоюємо, — але той знову знепритомнів.

— Ліче, борись! Не здавайся, ти ж боєць!
Свідомість Ліча то з'являлася, то зникала. Що робити в такому випадку, я не знав, хоча розумів, що треба поспішати, дуже поспішати.
— Велесе! Що ти повзеш, як черепаха? Швидше!
— Велесе, зняти обмеження потужності! — наказав дракон, — швидше!

Цифри на табло, що показували час, замиготіли з жахливою швидкістю.
— Командире, щоб не проскочити вказаний час, перед зупинкою я маю зменшити швидкість руху в часі.
— Роби, як знаєш, але тільки зупинися згідно з заданою датою, — сердито гримнув дракон.
Гудіння змінилось на нижчі частоти, а незабаром Велес завмер.

— Геро! — Телепатичний крик.
— Ми тут, — одразу для Велеса запрацював приводний маяк. Та я не став чекати, доки він пришвартується в ангарі Грому, а підхопивши Ліча, телепортнувся на борт його корабля. Ельфійка миттєво кинулася до нерухомого Ліча. Хоча на її шляху відразу опинилась Анжеліка.
— Тріадо, тобі не можна, — швидко сказала вона, — Гера, Рись, допоможіть.

Утрьох вони взялися за руки, так що Ліч опинився всередині кола. За мить він виявився ув'язненим у незвичайну силову кулю. Павуча сітка, за допомогою якої я утримував при переміщенні Ліча, спалахнула і зникла. З'явився проблиск свідомості Ліча, і відразу ж прозвучав гіпнотичний наказ Анжеліки:

— Спаааати, — але тембр не відповідав ні тембру для білкових, ні тембру для Духів. Вона присипляла Енергіка. Дівчата втрьох «чаклували» над вмираючим Лічем. В цей час Віс, який уважно стежив за швартуванням, переконавшись, що Велес надійно прикріплений, обернувся і побачив напівмертвого батька. Він миттю рвонувся до нього. На півдорозі спіткнувся, ніби хтось підніжку йому поставив. Тріада перехопила його і пригорнула до себе.

— Коханий, — ніжно зашепотіла вона, — тобі ні в якому разі не можна. Ти своєю силою послабиш їх.
— Я не послаблю, а додам сил, щоб урятувати батька!
— Ні, любий, у тебе чоловіча енергетика. А для цього потрібна енергія творення, потрібна лише жіноча енергія.
— Але ж помирає мій батько!

— Якщо ти зараз не заспокоїшся, він дійсно загине, — але Віс спробував вирватися з її обіймів.
Блискавичний, майже непомітний стусан і Віс завмер, паралізований. Виявляється, Тріада також знає ці прийоми. Але звідки? І чому Віс не може вийти з паралізованого тіла?

Минула щонайменше година. Свідомість Ліча відновилася, він уже спав міцним сном праведника, і сила до нього поверталася, а сила дівчат значно зменшувалась. Енергії на відновлення витрачалась колосальна кількість. За кілька годин, вони розчепили руки і попадали, знесилені. Хоча на той час з Одіссея було доставлено вдосталь жратви. Трохи оговтавшись, вони жадібно почали їсти, ми з Драго підтримали їм компанію. Так, як на бій сил було витрачено неміряно, і ми теж ледь трималися на ногах.

— Як він? — поцікавився в Анжеліки.
— З ним уже все гаразд. Хоча мені незрозуміло, як вам удалося встигнути. Адже через три хвилини після вашого бою марно було повертати його до життя. Проте ви напевно витратили на шлях у сорок років не більше однієї хвилини.
— Я зняв обмеження потужності Велеса на рух у часі. Звісно, дуже ризиковано, але за вигуком Шамана, я зрозумів, що треба поспішати, — пояснив дракон Анжеліці.

— Тріадо, приводь Віса до тями. Він уже не завадить. Ліч просто спить. Батьку, розкажи, що там було. Адже судячи з того, що Ліч у вигляді Енергіка, ви билися без фізичних тіл.
— Виник портал. І хоча він з'явився у тривимірці, але з нього вилітали бійці-Енергіки. Скільки їх було, не знаю. Одним словом, дофіга. Ліч, хоча і знищив величезну кількість Енергіків, але знесилений, помирав. Та я теж вже прощався з життям, а врятував нас Хруст зі своїм вогняним флотом.

— Хруууст !!!? Чому ж від нього ніхто, ніколи й нічого не чув про цей дивний бій?
— Тому що я наказав йому все забути. До того ж він вважав, що допомагав інквізиторам. Тим більше він бачив інквізиторський корабель Драго.

За кілька годин Ліч прокинувся. Миттю схопився і почав озиратися на всі боки.
— Чому втекли від ворогів? Адже вони рвонуться залишковим слідом.
— Ну то й що? Ніхто нас не шукатиме.
— Шамане, серед нас є зрадник!
— Чому ви так вважаєте? І що то за Енергіки були?

— Це бійці з ворожого Великого Дому. Якщо вони змогли вистежити нас там, то хтось із вас їх навів!
— Господи, як же мені набридли ці звинувачення! Ти впевнений, що там були бійці-чужинці?
— Абсолютно. І хтось із вас їм підказав, де ми!

— Ліче, це ти зрадник! Хто найбільше кричить про зраду, той і зрадник.
— Шамане, не забувай проти кого преш!
— Ось, ось. І я про те саме. Попрошу всіх помовчати, — обернувся я до інших, що завмерли від обурення, від такого несправедливого звинувачення, — я стверджую, що це ти навів чужинців.

— Як я міг їх навести?
— Міркуємо логічно. Під підозрою всі, окрім Тріади. Але! Віс майже випадає з підозри. Чому? Поясню пізніше. Залишається семеро. Ліче, з цих сімох лише ти чужинець. З чужого Дому. А ми всі не просто з одного світу, а з одного Всесвіту. Крім того, троє з нас дізналися про те, чому вони тут опинилися, лише на борту Грому. Значить, Драго, Барс та Рись відпадають.

Залишається нас четверо. А тепер згадаємо закінчення розмови з Босом. Ліче, адже під час розмови з ним, ти згадав про двійника, якого може вирахувати лише сам Бос. Тому складається враження, що ти не батько Віса, а лише його двійник. Те, що Тріада визнала однакову Енергію, ще нічого не означає. Адже навіть ніхто з Господарів не міг відрізнити двійника від оригіналу, а тим більше Тріада. Але навіть це твердження можна поставити під сумнів.

Хоча є більш переконливі докази твоєї нечесності. Передача сили. Ти повністю поділився силою (згідно твого твердження). Але чомусь я можу зменшитися в сто разів від нинішнього розміру, і решта теж. А ось ти не можеш. Значить, ти передав нам лише частину сили.

Ще щодо сили. Ти рвонувся в бійку, немов юний курсант космоакадемії. Так необачно, по-дитячому Господар, а тим більше досвідчений боєць, який вижив після багатьох колосальних, смертельних боїв, не міг вчинити. Я підозрюю, що все було сплановано. Ти починаєш бійку, знищуєш частину Енергіків, а ті, що залишилися, вбивають мене з Драго. Шлях до Тріади відкрито.

Ще один момент. Ти знищував ворожих Енергіків пачками, а вони тобі нічого не робили. Значить, вони мали наказ тебе не вбивати. Самим гинути, а тебе все одно залишити живим. Але Драго був їм не по зубах, бо він не застосовував твої прийоми, а бився, як кремнік, за допомогою вогню. Лише тому чужинцям не вдавалося до нього підібратися.

— Я клянуся, що я не зрадник!
— Все вірно, ти не зрадник. Зраджують лише свої. А ти чужинець, значить розвідник-диверсант.
— Шамане, ну як мені довести, що я чесно бився? Як довести, що я без вагань пожертвую життям за Тріаду та Віса?
— Ліче, ти передумав завдавати шкоди? Вирішив виправитись?
— Я не робив нічого такого, що могло б зашкодити Тріаді.

— Бачиш, як неприємно, коли тебе підозрюють. Я тобі за всіх довів, що саме ти міг бути шкідником, шпигуном. Ти ж без будь-яких доказів починаєш звинувачувати, навіть не замислюючись над тим, що собі ж робиш гірше.

Подивися, як тебе приводили до тями, як віддавали наші дівчатка всі свої сили, аби тебе повернути до життя, — запустив у прискореному режимі голограму кокона, показавши, як дівчата негайно кинулися рятувати Ліча, як потім попадали без сил, передавши йому більшу частину своєї життєвої енергії.
— А тепер подумай, чи стануть вони тебе рятувати, якщо ти їх несправедливо звинувачуватимеш? Ще раз повторюю Н Е С П Р А В Е Д Л И В О!

Ліч, задумався. Якийсь час він був ніби в прострації, потім обвів усіх винуватим поглядом.
— Я не мав рації. Клянуся, що не зраджував. Згоряю від сорому, але довести свою чесність не можу. На доказ я готовий на глибокий скан. Вибачте, — він опустився на коліно.
— Глибокий скан? Ліче, ти хочеш стати дебілом? Адже за глибокого скану відбуваються незворотні зміни у свідомості розумної істоти.

— Але я не знаю, як вам довести, що я робив так, як треба було для порятунку Тріади.
— Ліче, прикро перебувати під підозрою?
— Дуже прикро та соромно.
— Гаразд. Ліче, заспокойтеся. Я вам вірю повністю. І решта теж довіряє, — Ліч ​​невпевнено обвів усіх важким, напруженим поглядом і кожен кивав, на знак того, що довіряє.

— Шамане, як же так? Щойно ти всім довів, що я зрадник, а тепер кажеш, що віриш мені. Обману я не відчуваю, але одне виключає інше.
— Я не казав, що не довіряю вам. А лише наочно показав, що можна будь-кого звинуватити в тому, що він не тільки не робив, а й не думав. І ви на собі відчули, що означає бути звинуваченим несправедливо. Звинуваченим у зраді. А ви своїми підозрами вносили розбрат та недовіру між друзями.

— Шамане, згоден.
— Значить, мир? — поцікавився у Ліча.
— Мир.
— Претензії є? — обернувся до інших. Усі лише негативно закрутили головами.
— Ліче, ніхто за нами слідом не рвонеться, бо нема кому нас переслідувати. Командира ворожих Енергіків спалив Драго. А коли ви вже були знесилені настільки, що знепритомніли, на допомогу прийшов Хруст зі своїм флотом. Його флот знищив ворогів, що залишилися, протягом секунди.

Водночас Хруст не дізнався, кому саме він допоміг. Тому що я навіяв йому, ніби він захистив інквізиторів. Тим більше, що він бачив інквізиторський корабель Драго. Ніхто із Землян побачити цей бій не міг. Так, як не тільки люди, а й їхні прилади в цьому часі не могли засікти цей бій Енергіків.

Це хороші новини. Але є й погані. На Землю від знищених Енергіків обрушилася така кількість мертвої енергії, що на планеті можуть початися масові захворювання. Цивілізація, звісно, ​​не зникне. Але загине дуже багато людей. І це в основному будуть старі та діти. Як керівники країн вийдуть із цієї важкої ситуації, не знаю.

— Льонь, навіщо гадати? Адже можна прослухати, що зараз робиться на Землі і тоді знатимемо напевно, що було 2020 року — запропонувала Лія.
Кораблики почали перехоплювати повідомлення мас-медіа, проте жодних небезпечних попереджень ми не почули. Наприкінці 2059 року нічого не згадувалося про події 2019-2020 років. Тоді я метнувся на Одіссей і з його допомогою почав залазити до архівів та записів різних глобальних подій. Які для 2059 року були відлунням минулого.

За архівними даними, у 2020 році всі держави, країни страждали від одного і того ж захворювання covid19. Поцікавившись про ознаки та джерела цього грізного захворювання, виявив, що саме covid19 вважали інфекційним захворюванням, яке з'явилося в Китаї. Я лише скептично посміхнувся. А коли побачив секретні файли розвідслужб того часу та «заморожені» звіти вчених, зрозумів, що правителі країн поступили далекоглядно.

Не треба було всьому населенню знати справжню причину. А причиною було те, що обрушилося на Землю, жорстке випромінювання космосу. Величезні потоки мертвої енергії потрапляли на поверхню Землі і викликали такі самі симптоми, як і при ядерному вибуху, принаймні схожі. Але не в епіцентрі, а на пристойній відстані. Людина незрозуміло від чого починала задихатися. Ось тільки потрапляла ця мертва енергія у різні місця у різний час.

Лише після того, як до аналізу підключив Горгону, зрозуміли, що таке випромінювання могла затримати лише вода, волога. І якщо потік випромінювання потрапляв на хмару, то ця мертва енергія (хоча і ослаблена) падала на поверхню Землі разом із опроміненими опадами. Але мене зацікавило, чому у 2022 році захворювання covid19 різко припинилися, і люди миттєво забули про цю страшну «хворобу».

— Шамане, — пояснив Ліч, — смертоносна дія цієї мертвої енергії навіть у цей час (де ми зараз знаходимося) ще не закінчилася б. І твої одноплемінники продовжували б помирати. Тут не обійшлося без втручання Повелителя Всесвіту. Лише йому під силу з його можливостями миттєво та безболісно нейтралізувати, розсіяти цю мертву енергію.

— А ми можемо обійтися самотужки, без залучення Повелительки Варіні?
— На жаль. Навіть маючи такі унікальні сили, як у нас, ми цього зробити не в змозі. У Повелителів є свої способи нейтралізації.
— Шамане, — втрутилася Тріада, — це через нас таке відбувається на Землі. Нам потрібно повернутися і домовитися з Повелителькою про допомогу.

— Ні! — категорично запротестував Ліч, — цим ми наразимо на небезпеку майбутніх Духів. Ми не маємо показуватись нікому, тим більше Повелителю.
Але Тріада стояла на своєму, доводячи, що не зможе себе спокійно відчувати через те, що вона виявиться причетною до вимирання цивілізації, тим більше, що ми зараз перебуваємо в майбутньому (щодо 2020 року) і бачимо втручання з боку Повелительки. Нам це нічим не загрожує. Необхідно лише не всім з'являтися перед нею.

Сперечалися до хрипоти. Нарешті Ліч не витримав тиску і погодився. Подивившись статистику та визначивши точну дату у 2022 році, ми знову розпочали рух у часі в минуле. Хоча перш ніж розпочати рух у часі, я поцікавився у Велеса:
— Велесе, покажи нам, звідки був прокинутий портал.
— Я не можу вказати точку виникнення порталу.
— Чому?

— Навіть після багаторазового аналізу на помилки вона йде в нікуди.
— Почекай Велесе, — втрутилася Лія, — скинь усі дані по порталу на Грім.
Кораблик Ліча миттєво вивів для нас голограму, на якій була карта нашого Всесвіту, а стрілка початку порталу йшла далеко за межі голограми.

— Масштаб! — наказав Ліч. Зображення Всесвіту почало зменшуватися. Коли він перетворився на маленьку точку, на всю голограму розтяглася частина нашого світу з мільярдами Всесвітів. Але стрілка вперто йшла межі голограми. Незабаром масштаб змінився настільки, що на голограмі наш світ був зображений маленькою точкою. Виникли мільярди точок (світів) нашого Дому.

Масштаб продовжував змінюватись. Вже зображення Дому перетворилося на крапку з цілим зоряним розсипом інших Домів. Я подумав, що портал був прокинутий із чужого Великого Дому. Раптом голограма застигла. Стрілка уперлася в чужий Дім.
— Мар, — злісно прошипів Ліч.
— Ліче, можливо це помилка. Ви впевнені, що ця точка відповідає розташуванню Дому Господаря Мара?

— Ех, Шаман, Шаман. Я із заплющеними очима можу показати, де знаходиться цей ненависний Дім. За тисячі років безперервної війни його координати врізалися в мою пам'ять назавжди. Але такого навіть я не очікував. Адже Мару треба було не тільки з'ясувати, з якого часу з'явився Шаман і передати цю інфу у ворожий Великий Дім. Потрібно прийняти у себе чужих бійців. Потім за допомогою кораблів (або машин часу) відправити їх у минуле. Тільки після цього їхній командир прокинув портал.

— Але ж портал найлегше прокинути з чужого Великого Дому до нас.
— Ні. Точність виходу порталу не дозволить так ювелірно вибрати координати. При прокиданні з чужого Великого Дому неможливо забезпечити потрібну точність. Крім того, для такого порталу (з чужого Великого Дому до нашого) навіть моєї сили замало. А командир ворожих Енергіків був набагато слабший за нас. Тим більше, що портал був прокинутий по тривимірці. Розрахунок був вірний. Величезна кількість Енергіків середньої сили.

— Нічого собі середньої сили! До того, як ви поділилися силою, я насилу впорався б з одним бійцем. А ви кажете середньої ланки.
— Це були бійці середньої ланки Великого Боса. Для Господаря вони, як еліта, гвардія. З легіоном-двома я впорався б. Але з такою кількістю – марно. Хоча такою силою, як у мене, мало хто з Господарів володіє. Якби не Хруст, то їхній план би вдався.

— Ви переконалися, що ніхто з нас до цього непричетний?
— Шамане, навіщо бити по хворому місцю? Я ж визнав свої помилки.
— Вибачте. То ми летимо назад чи роздумуємо!?
— Грім, уперед!
Після того, як корабель завмер, я з Лією під усіма видами невидимок вилетів з ангару Одіссеєм. Відлетівши на пристойну відстань, Одіссей завмер, як статуя. Я зменшив своє маскування сили.

— Одіссею, зв'язок із Повелителькою Варіні, — на голограмі з'явилася істота, яка нагадувала капустянку.
— Ви хто?
— Повелителько Варіні, ми прийшли з миром, — за мить на борту Одіссея з’явився її фантом.
— Хто ви? І що вам від мене потрібно?

— Спокійно, Повелителько Варіні, спокійно. Для вас небезпеки немає. Тим більше, ви не особисто з'явилися, а лише ваш фантом.
Ця істота просканувала нас і завмерла в подиві.
— Ви Повелителі з яких Всесвітів? Хоча я бачу ваші душі і бачу, що ви з мого Всесвіту. Але цього не може бути. Це маски.

— Ні Володарко. Це не маски, це наші істині душі. А що ви можете сказати про цей корабель?
— Кораблик, звісно, крутий. Хотілося б мати такий у своєму флоті. Але навіщо я вам знадобилася?
— Володарко, точно такими кораблями буде оснащено ваш флот у майбутньому. Для прикладу спробуйте зв'язатися зі своєю подругою Повелителькою Зеєю.

— Я не видаватиму код Повелительки.
— І не треба. Просто накажіть бортовому комп'ютеру зв'язатися.
— Зв'язок із Повелителькою Зеєю, — зацікавлено промовила вона. Миттєво з'явилася голограма із зображенням.
— Привіт, подруго. Щось трапилось? Що це за кораблик у тебе такий? Новинка?
— Та тільки збудували. Перевіряю зв'язок.
— Якість зображення ідеальна. Такого ніколи раніше не було. І код висвітився твій. Все безпомилково.
— Дякую. Кінець зв'язку, — голограма зникла. А Повелителька на якийсь час завмерла.

— Можливо ви не брешете, а можливо у мене є шпигун. Тому що це корабель Повелителя. Але в мене таких кораблів нема. Що від мене особисто вам треба?
— На превеликий жаль ми спричинили те, що мертва енергія почала викошувати нашу цивілізацію. Тільки ви можете зупинити цю епідемію.
— Таких цивілізацій у мене незліченна кількість. Одні вмирають, інші воскресають. Закон відбору – виживає найсильніший.

— І це каже шляхетна Повелителька? Подивіться, як нам довелося тяжко, захищаючи ваш Всесвіт від вторгнення. Нас було лише троє, і ми не могли відвести мертву енергію від найближчих планет, — я запустив те, що спостерігав під час бою. Проте коли Ліч уже почав умирати, відтворення зупинив.

— Коли цей бій відбувався?
— Дещо менше галактичного року.
— Схоже, що ви правду кажете. Хоча другий боєць, що залишився живим, чимось скидається на мого старійшину інквізиторів. Проте мій старійшина білковий, а це Енергік, до того ж Енергік величезної сили. Яка цивілізація постраждала?
— Земляни. Ми зараз перебуваємо у цій зоряній системі.
— Гаразд. Я зі своїми бійцями зроблю очищення, але як відреагують комічні війська цієї цивілізації?

— Ніяк. В цієї цивілізації поки що немає космічного флоту. Вони лише за 5800 місцевих (Земних) років почнуть налагоджувати контакти з іншими цивілізаціями.
— Навіть так? Цивілізація дикунів?
— Ця цивілізація через сотню галактичних років після першого контакту займе гідне місце серед найвищих цивілізацій вашого Всесвіту.

— Судячи з ваших образів, ви справді належите до цієї цивілізації. Обману не відчуваю. Я вам допоможу. Мої бійці очистять вашу планету від мертвої енергії. Хоча послуга за послугу. Звісно, розумію, що цього не можна робити, але скажіть мені, яке майбутнє на мене чекає? Адже ви з майбутнього. А потім можете стирати з пам’яті.
— Ви так хочете дізнатися?

— Це кожен хоче дізнатися. Але ж не можу я у своє майбутнє злітати, лише в минуле. А минуле нецікаве. Адже воно вже пройшло.
— Володарко Варіні, я вам розповім, але розповім так, щоб не треба було впливати на вас.

Ви ще довго керуватимете своїм Всесвітом. Коли потрапите на світовий бій, то вчините дуже шляхетно і кинете свій резерв на допомогу своєму союзнику. Приблизно через тисячу років після цього бою вас отруять (Варіні зневажливо хмикнула). Отруять, адже у вас імунітет лише від отрут свого Всесвіту. Ви помиратимете довго і болісно. А відродитесь у далекому минулому.

Помрете не народившись. Ще раз помрете в бою і залишитеся живою. Самотужки без бою врятуєте дві цивілізації. Виховають вас прийомні батьки. Навіть бойовим мистецтвам вас навчить цивільний, який потім із вами добровільно повернеться у майбутнє. Ви разом з ним покараєте ворогів і знищите того, хто вас отруїв.

— Я буду звичайним бійцем?
— Спочатку, повернувшись із далекого минулого, ви будете звичайним бійцем-інквізитором, доки до вас не повернеться ваша пам'ять і сила Повелительки. І бережіть свого охоронця, Смішика. Він вам відданий.
— Стоп! Достатньо. Не треба подробиць. Дякую. Хоча це неймовірно, але мені хочеться вам вірити. А свою обіцянку я виконаю. Прощавайте.
— До зустрічі, — крикнув я навздогін. Володарка зникла. А ми неквапливо полетіли до Грома. Лише встигли пришвартуватися, як Ліч увімкнув рух у часі.