Частина 9. Вибух наднової

Частина 9 Вибух наднової

Турботи накрили з головою. Дні йшли за днями, а нам з Одіссеєм не вдавалось прокинути портал так, щоб мене все влаштовувало. То нова орбіта виявлялася більшою чи меншою, ніж необхідно. То швидкість не відповідала, то нахил орбіти відрізнявся від орбіт інших планет нової зоряної системи. А бувало й так, що взагалі вихід порталу виявлявся майже біля сусідньої планети. Тішило лише те, що розвідзонди Одіссея чудово дослідили всі планети (майбутніх сусідів), проте ознак життя, що зароджується, не виявили. Та й нова зірка була значно молодшою ​​від зірки друнів.

Напевно, вже всі друни звикли до періодичної появи в небі порталу та його зникнення. Все-таки дуже складна справа прокидання порталу з високою точністю. Тепер щоразу я розташовував Одіссея на орбіті планети друнів, найчастіше перед самою планетою, створював портал і за інерцією влітав Одіссеєм в нього. Не включаючи двигунів, робив необхідні виміри після виходу з порталу. Точність мене не влаштовувала.

Спробував створити портал такої величини, щоб туди могла залетіти ціла планета. Сил на нього пішло дуже багато, але вихід із нього опинився у потрібній точці. А ось корабель вилетів із нього незрозуміло як. Після цього я створював лише такий величезний портал. І щоразу вихід із нього був у потрібних корах із ювелірною точністю. А ось траєкторія корабля змінювалася залежно від того, через яку частину порталу корабель пролітав. Якщо центром, то траєкторія руху виходила одна. З боків (біля країв), траєкторія виявлялася непередбачуваною. Загалом при такому порталі маленький корабель (маленький порівняно з величиною порталу) бовтало, як мотузку в ополонці.

— Командоре! Тривога! Прошу вас терміново на борт! — телепатичний крик Одіссея. За мить я опинився на борту в командирському кріслі. Та нічого незвичайного не помітив.
— Одіссею! Що за тривога? Я не бачу на сканах жодного ворога.
— Командоре, із камери ув'язнених зафіксовано сигнал маячка, — в грудях похололо, миттю телепортнувся до камери. Проте старійшина інквізиторів знаходився у комі. Я завмер, прислухаючись. Лише майже за дві хвилини почувся удар серця. Ще кілька хвилин – знову удар. У такій глибокій комі неможливо запустити маячок. Та й самостійно потім повернутись у такий стан теж неможливо.

— Одіссею, у тебе випадково не почалися галюники?
— Командоре, я машина, механізм. А галюцинації притаманні лише живим істотам.
— Ти задрав! Розповідай конкретно.
— Хвилину та двадцять дві секунди тому мої датчики зафіксували несанкціоновану передачу. Судячи зі змісту сигналу, це малопотужний маяк виявлення когось чи чогось.

— Він і зараз працює? Чому я його не чую?
— Ні. Він працював рівно тридцять секунд і замовк. Але я встиг його запеленгувати.
— Покажи, звідки йшло випромінювання, — цікаво було спостерігати, як Одіссей бачить себе зсередини. Та коли зображення показало, що джерело дійсно знаходиться в камері для ув'язнених, я почав змінювати масштаб, намагаючись точніше визначити місце. Чомусь згадалося, як колись Лія намагалася з'ясувати, де на ній причеплений маячок.

— Ліль, терміново до мене — телепатичне прохання, незабаром Лія стояла поряд зі мною, — Одіссей виявив ввімкнення маячка. Але я його не бачу, навіть зараз намагаюся знайти, та марно. Як ти тоді виявила маячок у себе?
— У минулому? У твоєму часі? Там було легше. Ти ж бачив, мені допомогло те, що я вирахувала, де він знаходився на відрубаній голові.

— Голова? Ліль, вбивати мені не хочеться, проте й залишати маячок у жодному разі не можна. Він, звісно, ​​не настільки потужний, щоб його почули здалеку. Хоча добре, що він запрацював тут, а не на новому місці.
— Заткнися! — грубо обірвала мене Лія, уважно переглядаючи кожен міліметр голови інопланетянина. А голова (так само, як і він сам) величезна. За розмірами не поступалася голові слона. Більше двадцяти хвилин я підтримував цю величезну голову, дозволяючи Лії оглядати її з найбільш зручної відстані. А вона, як гончак, що намагається виявити слід здобичі, що вислизає, буквально «винюхувала» цей чортів маячок.

— Є, — радісно вигукнула Лія, — тримай спокійно, не сіпайся.
Я й так тримав, намагаючись не рухатися. Вона зробивши шакрамом розріз, лише за допомогою телекінезу та зосередившись саме на маячку, змогла його дістати з голови інопланетянина. Потім ще з півхвилини загоювала ушкодження. Якби він не спав, то біль від вилучення був би нестерпним, зате все швидко зажило б, а так довелося їй усувати всі пошкодження.

Такого ще не зустрічав. Розміри самого маячка мікроскопічні. Від нього відходило кілька відростків завдовжки по десять сантиметрів. Вони виявились настільки тонкими, що навіть своїм гострим зором я бачив їх, як напівпрозорі нейрони. Віддали Одіссею на дослідження, а самі обмірковували, чому цей маячок так несподівано запрацював і наскільки далеко його було чути.

— Одіссею, скільки часу маячок відпрацював?
— Його сигнал тривав рівно тридцять секунд. Але за межі корабля випромінювання йшло трохи більше двох секунд.
— А потім послабшало до такого рівня, що не пробилося крізь твою броню?
— Ні, потім я увімкнув на повну потужність генератор білого шуму з піковою потужнісю в діапазоні роботи маячка.

— А чи не вийшло так, що ти своїм генератором лише посилив потужність випромінювання маячка?
— Маячок працює на основі зміни спину (напрямку обертання) та коливань нейтрино. Тому зупинити чи закрити випромінювання неможливо. Можна лише спотворити сигнал чи замаскувати сильнішим.
— Ніхрена з твоїх пояснень не зрозумів, окрім того, що неможливо. Хоча твоїм роботам буде кропітке завдання. Якщо є маячок на командирові корабля, то він є і на самому кораблі. Завдання роботів: виявити та прибрати маячки з корабля. Ми їх у іншому місці розмістимо. Насамперед нехай шукають у тих місцях, де на тобі встановлені аварійні маячки. До речі, наказую тобі їх тимчасово знеструмити. Крім того, вигадай джерело живлення для індивідуального маячка, щоб була можливість імітувати бурхливу діяльність цього інквізитора.
— Виконую.

Одіссей виявив на інквізиторському кораблі три маячки, що відрізнялись за видом зв'язку, далекобійності та різної періодичності. Моя чуйка трохи вщухла. Стало набагато спокійніше працювати. Минали дні за днями, я вперто намагався досягти ювелірної точності прокидання порталу, проте результати виявлялися нестабільними. Лія своїх архарівців тренувала на повну силу. Насамперед вона добивалася ювелірного, професійного управління технікою (човниками).

Якось, відпочиваючи, я спостерігав за їхніми польотами. За такий короткий час вони навчилися філігранно керувати човниками. Тург довго не показував пілота, який літатиме на Фаетоні. Та коли ми побачили його, офігіли. Емір! Хоча Лія зробила вигляд, ніби вона не шокована. На диво, емір виявився дійсно класним пілотом. І після першого польоту він щоденно викроював час, щоб політати, мотивуючи тим, що дітьми ризикувати не можна.

З кожним днем ​​у нас із Лією наростала тривога. В одному з польотів у парі з еміром, Лія майже зажадала закінчувати все будівництво бункерів. Завтра перелітатимемо. Емір хотів заперечити, але промовчав. Ймовірно, він і сам відчував небезпеку, що наростала. І ось призначено день і час початку евакуації малечі на Одіссей.

Забирали не лише дітей, а й їхніх мам із немовлятами. Робота для нас з Лією виявилась відповідальною і дуже важкою. Лії доводилося переміщати дітей у Кронос та Фаетон, щоб ніхто не злякався і не травмувався. Мені ж потрібно оперативно їх пересадити з Кроносу чи Фаетону на Одіссей. А ще сотні човників. Доводилося користуватись фантомами. Все! Усі діти на Одіссеї. Інші кораблі теж повнісінькі народу.

За наказом Лії всі човники та Кронос із Фаетоном вишикувались так, ніби планета їх наздоганяє і ніяк не може наздогнати. Одіссей позаду. З Богом! Видихнув і прокинув портал. Одіссей почав огортати планету силовим полем. У момент входу планети в портал вона вже була повністю ізольована від гравітаційного поля зірки. За мить вже на виході з порталу Одіссей почав послаблювати силове поле. Переглядаючи поверхню планети на голограмі, я ніде не бачив вивержень. Усі човники на чолі з Кроносом виконали маневр, щоб не створювати перешкод для виходу планети на свою орбіту.

— Командоре, площина орбіти нашої планети відрізняється на дванадцять градусів від площин орбіт решти планет, — мене пересмикнуло, як від холоду.
— Ліль, терміново до мене! – за мить Лія була поруч зі мною.
— Море, терміново потрібна ваша сила, негайно до мене! — Тург не змусив на себе довго чекати. Проте з'явився не сам, а з еміром.
— Варваре, що трапилось? – стурбовано поцікавився емір.

— Потрібна вся можлива наша сила, щоб підправити рух планети. Володарю, вам не можна у цьому брати участь. Ви можете померти від повної втрати життєвих сил.
— Варваре, це існування МОЄЇ цивілізації під загрозою! Я не пошкодую ні сил, ні навіть життя для її порятунку.
— Ніколи сперечатися. Беремося за руки, — я почав прикладати до планети силу телекінезу, задіявши не лише свою силу, а й силу Лії, Турга та еміра. Але почав із слабкого впливу. Повільно нарощував силу, намагаючись змінити траєкторію руху планети довкола зірки. Вже була повністю задіяна не лише моя сила, а всіх чотирьох.

— Командоре, планета змінює напрямок руху, необхідно впливати на неї ще двадцять хвилин, потім десять хвилин у зворотному напрямку.
— Ти зможеш допомогти?
— Я можу збільшити лише вашу силу та силу командира Лії.
— Приступай і контролюй.
— Виконую.

Я відчув приплив сил, водночас збільшилася енергія, яка витрачалась на вплив. З огляду на допомогу Одіссея наша сила зросла багаторазово і планета почала швидше змінювати свою траєкторію. Через шість хвилин із секундами Одіссей почав послаблювати свою дію.