Частина 7. Бій з інквізиторами

Частина 7 Бій з інквізиторами

— Тургу, ми не знаємо. Проте можна подивитися вміст пам'яті цієї гідри, скажімо, за пару місяців до атаки.
— Якщо це можливо, я був би вам вельми вдячний.
Знову в прискореному режимі почали переглядати, чим займалися пірати до нападу на друнів. Зокрема, чим займався їхній командувач флотом (гідра).  Та нічого вартого уваги не помітили. Звичайне життя розбійників. Десь підловили і пограбували невеликий флот, а потім гуляли напропалу.

Гідра ні за що їм не дорікав. Судячи з його спокійної реакції, таке у них відбувалось, як завжди. Коли ресурси починали вичерпуватися, гідра викликав до себе того літуна, з яким мені довелося битися. Вони разом «гортали» зоряні карти, вибирали цивілізацію. Прилітали, обманним шляхом отримували дозвіл на вихід у тривимірний простір, нищили бойовий флот. Проносились по планеті, підмітаючи все, що бачили: їжу, зброю, цінності (особливо золото), сильнодіючі препарати і відлітали.

Знову гульки і грабунок нової цивілізації. Незважаючи на те, що їх флот був невеликий (приблизно дві з половиною тисячі кораблів), він мав величезну вогневу міць. Їх кораблі за потужністю були сильнішими за кораблі інквізиторів вищих цивілізацій. У кожного пірата був свій корабель. Тобто екіпажі, як у інквізиторів. Гульки-грабіж, гульки-грабіж. «Романтики» з великої дороги.

Ми вже хотіли припинити перегляд однієї і тієї ж дії, та ось бортовий комп доповів гідрі, що він має прибути через двадцять хвилин в сусідню галактику. Той стурбовано оголосив своєму флоту, що йому потрібно на годину злітати у справах, і майже відразу ж корабель виконав стрибок в дельта-простір. Після переходу в тривимірний простір, сканери не зафіксували нічого, що могло б зацікавити гідру.

Він уже хотів вилаятись, та помітив через оглядове скло портал, який з'явився на мить і практично відразу зник. Хоча корабля, що вилетів з цього порталу, він не бачив. Також не зафіксував появи корабля жоден датчик корабля гідри. Він здригнувся, як від холоду. Через пару миттєвостей пірат опинився на чужому кораблі. Перемістився не самостійно, а його хтось перемістив.

Він різко впав на коліна і покірно схилив голови. Та коли його погляд трохи піднявся, і я побачив, перед ким він схилив коліна, то остовпів.
— Повелитель Бухвірн! — не стримав я вигуку. Тург з подивом навіть відірвав свій погляд від голограми, та відразу ж повернув голову до неї.

— Щоб і надалі твої бандити спокійно промишляли, ви маєте повністю знищити цивілізацію друнів у координатах 28Z36W15G, — наказував Бухвірн, — після того, як знищите флот, маєте стерти з поверхні планети всіх жителів. Це те, що мають знати всі твої остолопи. Після цього відлетіть на безпечну відстань, і ти особисто за допомогою сейсмічної зброї перетвориш їхню планету на астероїди, які розлетяться в різні боки. Цим нахабам нічого робити в моєму Всесвіті.

— Не турбуйтеся, буде виконано, — не підводячись з колін, пролепетав гідра.
— Будь ласка, виконай, якщо хочеш жити і розбійничати. Вільний! — за мить він знову опинився на своєму кораблі, а ще за мить з'явився і зник портал. Я зупинив відтворення.
— Тургу, ви отримали відповідь на своє запитання? — але той навіть не чув мене. Його думки металися десь далеко. Емоції на обличчі змінювали одна одну, як у калейдоскопі. То смуток, то злість, то жаль чи образа. Але жодного разу не промайнула радість, — Тургу! Прокиньтеся!

Він дивився на нас зі сльозами на очах.

— Через мене, через мої амбіції, майже загинула моя цивілізація.
— Тургу, я не буду у вас випитувати причини. Але, якщо Повелитель Всесвіту особисто наказує вас, вашу цивілізацію знищити та розвіяти по просторах безмежного космосу, то це загроза більш ніж серйозна. Буде бажання, при нагоді розповісте. А зараз у мене до вас ділова пропозиція. Ви хочете отримати знання і силу того, хто вбив вашого племінника?
— Я його розірву на дрібні шматочки, — зі злістю прошипів Тург.

— А ось це вам поки що не під силу. Хоча, якщо ви отримаєте його силу, тоді ви будете набагато сильніші за нього. Погоджуйтеся, доки я не передумав.
— Якщо я слабший за нього, то я не зможу примусити його поділитись знаннями та силою. А добровільно він не погодиться.
— Погодиться, погодиться. Ми з Лією допоможемо. Проте нам доведеться активувати свої невидимки і закритися від перегляду душ, адже він може бачити душі, — Тург недовірливо похитав головою.

— Одіссею, давай сюди бранця, — незабаром роботи притягли сонного гідру.
— Льоню, стань поруч зі мною, позаду нього. Що це за незрозуміла стіна перед нами?
— Гаразд, сонечко, вже стою. Ця стіна закриє гідрі огляд душ. Для нього байдуже, чи ми невидимі, чи ні. Він може бачити душі. А ця стіна не дозволить виявити нас. Він буде бачити і відчувати лише Турга і думатиме, що передає знання лише йому, а більше нікого поруч немає. Активуй невидимку.

— Варваре, Ліє! Ви тут?
— Так, ми тут, тут. Тургу, моя сила з вами.
— Тургу, моя сила з вами, — відгукнулася Лія.
— Це типовий вислів інквізиторів. Дякую. Підіймайся, бо все життя проспиш, — промовив Тург і навіть сам здивувався. Адже він маг, дуже сильний маг, та в цей момент він відчув, що зараз його сила навіювання зросла в сотні разів. Гідра підхопився.

— Спокійно, рухайся лише повіііільно. Передай мені свої знання, — з натиском вимовив друн.
— Але…, — спробував заперечити гідра.
— Повторюю! Передай мені свої знання та силу, — гідра не міг протистояти такій силі. Почалася передача. За півгодини нам з Лією це набридло, оскільки поки що нічого нового для нас не було, якщо щось незнайоме з'являлося, мозок сам поглинав невідомі знання, а ми з Лією почали неспішну розмову з Одіссеєм. Тург, природно, цієї розмови чути не міг.

— Одіссею, скажи, ми можемо змінити забарвлення душ на своїх масках?
— Звичайно. А що ви бажаєте змінити? І навіщо?
— Тому що цей гідра, відчуває моя дупа, захоче «чесного» бою. Він уже бився зі мною і трохи знає мої можливості. Звісно, він розуміє, що я сильніший за нього. Зараз він передає знання Тургу. Значить, за його уявленнями, Тург теж буде сильніший за нього. Якщо він побачить в «душі» Лії, що вона боєць, воїн, то, найімовірніше, все ж вибере Турга для бою. З огляду на хитрість і підлість пірата, він може обдурити друна.

— Льонь, ти хочеш, щоб він зі мною бився?
— Ну, так. Звичайно, якщо ти проти, то плани змінимо.
— Ображаєш, милий, ображаєш. Я за будь-який кіпіш, крім голодування. Та гідра міг раніше бачити мою маску бійця. Адже я знищувала його фантомів.
— Ліль, не думаю, що йому був час на розглядання твоєї душі. Він ледве встигав втікати від мене і все ніяк не міг відірватися, залишаючи замість себе фантомів.

— У такому випадку я зміню забарвлення маски на ботаніка-дослідника.
— Ліль, щось мені з кожною хвилиною стає все тривожніше.
— Не переймайся. Прорвемося. Лише мені здається, цей бій буде останнім для гідри або ж для мене.
— Тьху, тьху, тьху. Ось тепер мені вже перехотілося тебе підставляти. Нехай Тург б'ється. Але я чомусь відчуваю величезну небезпеку для нас трьох. Хоча не таку вже й велику силу він має, щоб від нього виходила величезна небезпека.

— Перше слово дорожче за друге, — засміялася Лія, не звертаючи уваги на моє зауваження, — та й взагалі, з яких це пір цивільний буде навчати начальника штабу бойового альянсу? — знову посміхнулася Лія, — головне, щоб гідра дійсно вибрав саме мене для бою. Хоча, можливо, і бою ніякого не буде.
— А ти бачила, як налаштований Тург? Він готовий гідру розтерзати, не дивлячись на те, що він вже з ним бився і розумів, що слабший.
— Одіссею, необхідно покласти перед боєм, недалеко від гідри меч Арихонів (чи парочку), бажано не з останнім апгрейдом.
— Варваре, я зрозумів, зроблю.

Ми навіть встигли подрімати, поки гідра передавав знання. Тільки-но передача закінчилася, Тург наказав:
— Спааати, — і полонений мирно заснув, а ми прибрали захисну стіну та деактивували невидимки.  «Розфарбували» свої маски душ по-іншому і набули вигляду молодих друнів. У мене, точно так само, як у Турга, переважав колір бійця (хоча у нього ще домішувався колір мага), а Лія замаскувалася під ботана.
— Що тепер з ним робити? Я все одно не хочу залишати його живим. Немає місця таким гадам у Всесвіті.

— Тургу, заспокойтеся. У нас є пропозиція. Він бачив, що передавав свої знання лише вам. Тепер він розуміє, що ви сильніші за нього. Мою силу він уже відчув. Лія ж добивала лише його фантомів. Якщо ви так хочете знищити його, то краще за Лію ніхто цього не зробить. Причому вона це виконає спокійно та без ажіотажу.

— Варваре! Це моя битва! Це мій кровний ворог!
— Хіба я сперечаюся? Так, це ваш кровний ворог. Незважаючи на те, що ви зараз сильніші за нього, ви не підліші. Вами керуватимуть ненависть та помста. А в бою це не найкращі помічники. І зрозумійте: ви потрібні цивілізації живим і неушкодженим. Невже ви не зможете побороти свій юнацький максималізм?

— Варваре, вас ще й у проекті не було, коли я вже керував космічним флотом.
— Як сказати, як сказати, — невинно заперечив я Тургу.
— Тургу, у мене лише одне невелике прохання, — повернулася Лія до друна, не звертаючи уваги на нашу суперечку, — неважливо, що буде відбуватися під час поєдинку, але ви не повинні втручатися до кінця бою. Лише в разі моєї загибелі ви можете викликати його на бій.
— Обіцяю. Але я докладу всіх зусиль, щоб мені першим битися.
— На тому й погодилися.

— Досить спати, ти не на відпочинку, — розбудив Тург бранця. Той підхопився, озирнувся, — ти мені краще скажи, хто за тобою стоїть? Хто вас послав знищити мою цивілізацію?
— Цього ти не дізнаєшся до кінця своїх днів, — гідра навіть не здогадувався, що всю цікаву інформацію ми вже переглянули.
— Ну і нехай мовчить, я його зараз просто вб'ю. Хочеться йому, значить забере в могилу свою таємницю. Чи все ж скажеш? — втрутилася Лія, а гідра швидко просканував душі. Ми з Лією не стали і закриватися, — я пропоную зараз всім разом вбити його.
— Ви не маєте права! Я буду битися один на один, — гідра озирнувся навколо себе. Помітив неподалік меч Арихонів, та вдав, ніби він його не побачив, — бій без зброї.

— Спочатку бийся зі мною. І не смій відмовлятися, — Тург виступив вперед.
— Ні, нехай спочатку б'ється зі мною, — заперечив я Тургу, а гідра уважно подивився на мене та оглянув мою маску душі.
— Без зброї? — якось безпорадно запитала Лія, — а може все-таки зі зброєю?
— Без зброї! — категорично заявив гідра, — і ти перша!

Лія винувато поглянула на мене, потім на друна.
— Якщо ти не боягуз, то спочатку зі мною! — Тург буквально шаленів, готовий у будь-яку мить розпочати бій.
— Тільки з нею! — вперто повторював гідра, — інакше ви не отримаєте від мене жодної інформації.
— Хлопці, нам же потрібно дізнатися замовника. Хоче зі мною, нехай б'ється зі мною, — пригніченим голосом сказала Лія. Причому так, що навіть я повірив, що вона відчуває себе слабшою за гідру, — але, якщо ти застосуєш зброю, я маю повне право тебе вбити.

— Маєш, маєш, — радісно закивали всі голови гідри. У наступну мить його чотирипала рука з надзвуковою швидкістю метнулась до Лії. Проте найпотужніший удар припав у порожнечу. Лія опинилася у гідри за спиною та завдала удару двома руками в торс. Гідра відлетів метрів на двадцять. Цей політ міг кого завгодно ввести в оману, але тільки не мене, чи Лію. Удар був не настільки сильним, щоб така маса відлетіла на цілих двадцять метрів.

Насправді гідра обдивлявся і намагався визначити, де він знаходиться, як і куди звідси можна втекти. Навіть встиг поглянути в оглядове скло. Та за бортом було незнайоме розташування зірок (як потім з'ясувалося, Одіссей зімітував розташування зірок Всесвіту Повелительки Зеї). Тепер вже Лія пішла в атаку, гідра хоч і з натугою, але ухилився. Крім того, у мене склалося враження, що гідра б'ється не на повну силу, а береже сили для основного ривка. Цілком можливо, сподівається розправитися з Лією, а потім і з Тургом.

Хоча і Лія не поспішала показувати свої можливості, навіть уповільнення часу не застосовувала. Вона лише почала атакувати. Незабаром гідра забув про те, що йому потрібно берегти сили. Він люто відбивався, та раптом на мить завмер і зробив потужний плювок метрів на п'ятнадцять з усіх ротів. Лія, звісно, ухилилася від плювка. Та коли слина торкнулася підлоги Одіссея, броня корабля взялась бульбашками. Якби це було влучання в індивідуальну броню, в будь-якому випадку тонкий шар броні був би знищений, а противник отримав би сильні опіки.

У цей момент у Турга промайнув страх, а потім його знову охопила жага помсти. Та за мить Турга охопив панічний жах. Лія перетворилася на триголового дракона і завдала гідрі знаменитого удару Драго, від якого ніхто не може оговтатися. Метровий драконівський броньований кулак з блискавичною швидкістю врізався в торс гідри. На якусь мить гідра зібрався в кульку (без ніг, рук чи голів).

Ще за мить він трансформувався майже до початкового вигляду, проте тепер голови гідри представляли собою величезні пащі з безліччю ножеподібних зубів. Здавалося, що він цими зубами перекусить будь-кого і не подавиться. Лія увімкнула вогнемети. В окремі моменти полум'я досягало метрів до десяти. Гідра спритно вивертався від цих полум'яних факелів.

Лія змінила вигляд полум'я. Якщо спочатку воно нагадувало жовте полум'я палаючої деревини, то зараз це були лише короткочасні довгі язики полум'я, що нагадували полум'я пальника газового різака, а деякі факели досягали температури плазми. Варто було такому факелу торкнутися тіла гідри, як у тому місці з'являлася обвуглена мертва пляма. Гідра, ухиляючись від цих «теплих» язиків полум'я, спритно підхопив Арихонський меч.

— Я ж попереджала, якщо ти застосуєш зброю, я тебе вб'ю, — вона, застосувавши телекінез, вирвала меч з його рук і переламала, відкинувши уламки подалі.
— Командоре, в дельта-просторі наближається бойовий флот з активованими невидимками, — пролунав у голові занепокоєний голос Одіссея.

— Ліль, немає часу з ним няньчитися! До нас непрохані «гості», — Лія нічого не відповіла, а повернулася до вигляду друнів (молодий друн дуже схожий на гостровухого ельфа), застосувала уповільнення часу на максимум і завдала близько двох десятків ударів іклами Вампірів. Останні удари вона завдала в голови гідри. Хоча цілком можливо, що йому і одного удару вистачило б. Проти отрути Шеньшер імунітету у нього точно не було. А ось удар Драго не подіяв тому, що у гідри не було серця. Тому його неможливо було вбити ударом. Кров перекачувалась по організму власне кровоносними судинами, які пульсуючи, виконували роль мікронасосів.

Незабаром роботи підібрали розпливчасте желе. Лія легко вбила «невбиваного» та навіть не захекалася. Душа гідри піднялася над підлогою Одіссея. Щось мені не сподобалося. Якщо душа була привидом, то були ще й привиди від привидів. Крім цієї «основної» душі, поруч з нею проглядалися «душі» набагато менших розмірів, і вони були ледь помітні (привиди привидів). Мені це дуже не сподобалося. Розірвав «димові» спіралі «основної» душі. Коли вони розсіялися, розірвав і всі маленькі. Лише після того, як розсіялися сліди душ, мені стало спокійніше.

— Пане Тургу, за годину сюди вискочить бойовий флот. Якщо з’явиться необхідність, ви готові битися?
— Я готовий захищати свою цивілізацію до останнього подиху.
— Гаразд. У такому випадку прошу вас прийняти вигляд молодого друна. Так легше керувати корабельною зброєю, якщо доведеться стріляти. Запам'ятайте! Якщо один постріл влучив у ворожий корабель, другий не знадобиться. Корабель згорить.
— У вас термічні заряди, як у інквізиторів?
— Яка різниця, що за заряди. Головне — результат.

— Одіссею, прошу повну інформацію про кораблі, які наближаються. Оголошуй все і для пана Турга. Цілком можливо, що він буде керувати Фаетоном.
— Орієнтовний час до виходу в тривимірний простір одна година двадцять чотири хвилини. Кількість кораблів: сто вісімнадцять. Невидимки активовані. Клас невидимок аналогічний Q8. Орієнтовні координати виходу в тривимірний простір 60 градусів північної широти і 100-120 градусів східної довготи.

— Клас кораблів та їхня потужність?
— Кораблі дуже схожі на кораблі інквізиторів еліти і значно потужніші за кораблі інквізиторів вищих цивілізацій. Але у мене немає конкретної інформації про ці кораблі.
— Шкода, дуже шкода.
— У мене є інформація про ці кораблі, — Тург створив голограму, на якій красувався величний корабель. У Лії буквально очі запалали від вигляду корабля, якого вона раніше не бачила. Проте вона стримала себе, закарбувавши в пам'яті вигляд корабля, при цьому не забула поцікавитися у Турга:
— Крім зовнішнього вигляду, у вас ще щось є про ці кораблі?

— Вони маскуються такими невидимками, що жодними сканерами їх неможливо виявити. Потужність кораблів знаходиться під суворою таємницею.
— Як же вам вдалося зафіксувати вигляд цього секретного корабля?
— Так вийшло, — ухильно відповів Тург.
— Ліль, вибач, але знову вся надія на тебе. Приймай командування Одіссеєм.
— До чого така офіційність? Пане Тургу, а ви будете на цьому кораблі підкорятися мені?

— Ліє, якщо ви такий талановитий командир, як і боєць, то з величезним задоволенням. Командире, чекаю на ваші накази! Проте на мою думку, у нас немає шансів. Навіть з одним інквізитором марно битися. А тут летить вся команда. Якщо ваш корабель має термічні заряди, то можливо парочку кораблів встигнемо знищити, перш ніж загинемо.
— Я помирати не збираюся і вам не дозволю, якщо ви не будете займатися під час бою самодіяльністю. Все! Закрили тему.

— Одіссею! Ти можеш створювати лише свій привид? Чи й інших кораблів?
— Я можу створювати привид будь-якого корабля, який потрапляв у поле мого зору моїх сенсорів. Причому кількість привидів може досягати десяти тисяч.
— Це чудово. Пане Тургу, мені потрібен вигляд ваших кораблів.
— Навіщо? Адже не залишилося жодного корабля. Проте, якщо вам так потрібно, дивіться, — Тург створив голограму корабля друнів.

— Де командна рубка? — друн показав, а після цього навіть без підказки почав пояснювати, де знаходиться озброєння, швидкодія корабля, потужність зарядів, швидкість при маневрах та інші характеристики.
— Стоп. Мені дуже цікаво, та цієї інформації цілком достатньо. Краще розкажете після бою.
— Одіссею, тобі достатньо інформації?
— Цілком. Потрібен привид цього корабля?

— Так. І не один, а максимальна кількість. Крім цього, імітуй у командних рубках кораблів душі командирів-друнів. Сподіваюся, принцип невидимки на човнах аналогічний твоєму. Всі кораблі потрібно знищити за один залп. Але! Вогонь відкривати лише в тому випадку, якщо вони почнуть розстріл привидів. А зараз привиди мають зайняти координати найбільш вразливі щодо точки виходу чужого флоту в тривимірку.
— Виконую.

— Ліє, ви хто? — здивовано запитав Тург, побачивши через оглядове скло більше половини свого флоту, — та як тут опинилися мої кораблі?
— Це всього лише примари кораблів, — посміхнулася Лія, — але ці примари виявляються сканерами, як справжні кораблі. Після виходу флоту в тривимірний простір, чужинці побачать ці привиди. Вам необхідно розпочати переговори від імені свого флоту. Ми першими не відкриваємо вогонь, а лише у відповідь, у тому випадку, якщо вони почнуть обстріл примар.

— Але це ж явна поразка.
— А якщо вони без злого умислу летять до нас?
— Я вже зовсім розгубився. Мій багатотисячний флот був знищений, практично не встигнувши завдати шкоди агресору. А в даний момент дівчина збирається впоратися одним кораблем проти цілої команди інквізиторів. У той час, як будь-який з інквізиторів може знищити самотужки цілий флот. Все ж не переймайтесь. Ліє, пообіцяв, що буду виконувати ваші накази, значить буду беззастережно. За кілька тисяч років на посаді командувача флоту я побував у багатьох боях, хоча з такою авантюрою стикаюся вперше.

— Ось і добре, пане Тургу. Значить, за ці тисячі років ви навчилися виконувати накази.
— Командире Ліє, п'ять хвилин до виходу флоту в тривимірний простір.
— Одіссею, човники на вихідну позицію! Приціли гармат навести на передбачувані координати! В якості ретранслятора використовувати ворожий корабель! Командирський корабель не знищувати, якщо нам вдасться підкорити бортовий комп.
— Пане Тургу, ви проводите звичайні перемовини при появі чужого флоту. Це ваше основне завдання. Якщо почнеться бій, стежте, щоб ніхто не прорвався до планети на човнику чи рятувальній капсулі.
— Гаразд.

Невідомий флот вистрибнув під невидимками, вважаючи, що вони не виявлені. Невидимки, звичайно, були чудові. Оптично кораблів не видно, проте сканери Одіссея і човників все одно бачили, де знаходяться кораблі, що вистрибнули.
— Я командувач флотом друнів, адмірал Тург, — з Одіссея йшла не тільки звукова, але й відео з використанням в якості ретранслятора одного з чужих кораблів, — прошу вас назватися, деактивувати невидимки та назвати мету появи в нашому просторі.
Чужі кораблі миттєво відкрили вогонь по привидах. За мить на орбіті з'явилося сто сімнадцять маленьких сонць. У цю ж мить ми з Лією з активованими невидимками опинилися на ворожому флагмані. Лія зайнялася бортовим компом:

— Бортовий комп'ютере, — звернулась подумки, — ти мені підкоряєшся?
— Повністю, — відповів бортовий комп'ютер.
— Одіссею, приймай управління кораблем.
— Виконую.
— Спааати, — промовив я телепатично в той час, як Лія розбиралася з електронікою корабля. Інопланетянин, який розглядав голограму з розташуванням привидів, лише встиг видати наказ на знищення привидів, та так і застиг у командирському кріслі в сильному гіпнотичному сні, навіть не встигнувши побачити загибель свого невеликого флоту. Ще за мить, ми з Лією, прихопивши сонного інопланетянина, повернулися на Одіссей.

— Одіссею, ти маєш перегнати флагманський корабель до себе в ангар.
— Виконую, — незворушна відповідь бортового компа.
Тург був не так шокований миттєвим знищенням флоту чужинців і навіть не виглядом сонного інопланетянина, що з'явився разом з нами, як почутою командою Лії про розміщення величезного корабля в ангарі Одіссея.
— Ліє, можливо, мені не належить це знати, але у вас тут ціла космічна база з ангарами для кораблів?

— Пане Тургу, флагманський корабель буде розміщений всередині Одіссея, — Тург втратив дар мови. Лише тепер, озирнувшись навколо себе, він зрозумів, що не бачить нічого, окрім оглядового скла, стін командної рубки, а знаходиться в напіввідкритому просторі. Друн нервово проковтнув слину. Навіть подумки він не міг уявити собі розміри Одіссея. Та ще один факт його бентежив. Коли корабель знаходиться у відкритому космосі, на його шляху зустрічається багато різного сміття, починаючи з космічного пилу і закінчуючи різними невеликими кометами чи астероїдами.

Зазвичай, це сміття або розбивається об броню корабля, чи знищується на підході мікропострілами. В обох випадках чути звук ударів або пострілів. Тут же була повна тиша. Де все це сміття? Чи Одіссей — це база на планеті? Але тоді чому через оглядове скло видно все, як у космосі? Притому все до болю знайоме.
— Ліє, а куди дівається космічне сміття? Адже воно має бомбардувати такий величезний корабель.

— Це ж елементарно. Увімкнено відштовхування. І все, що має зіткнутися з кораблем, змінює траєкторію та продовжує свій шлях далі. Якби ми розстрілювали сміття чи приймали його удари на себе, Одіссей був би миттєво виявлений. Хоча мене зараз цікавить цей хмир, — вона штовхнула сплячого інопланетянина, та величезна туша навіть не відчула цього поштовху.

— Ліль, пропоную зробити знімок пам'яті і подивитися, хто він і що йому тут треба.
— Ти маєш рацію, — ми з Лією взялися за руки. Одіссей посилив наші здібності, і я приступив до знімка. Тург лише нерозуміюче дивився на нас. Зробивши знімок пам'яті, розчепили руки.
— Одіссею, бранця в камеру для ув'язнених і заблокуй можливість телепатичного виклику.
— Командире, ви хочете, щоб я поставив захист на втручання ззовні?
— Вірно.
— Тоді краще змінити його стан.

— Зрозуміла. Дякую, — Лія торкнулася інопланетянина, і той опинився в комі. Роботи підхопили майже бездиханне тіло і потягли його. Ми сіли зручніше в крісла і почали перегляд в прискореному режимі. З огляду на те, що інформація в пам'яті починалася занадто далеко в часі (близько шести тисяч галактичних років), початок залишили в спокої, за ідеєю нам потрібна була інформація за останні добу-дві, та я чомусь запустив з точки відліку в дві тисячі двісті років тому. Швидкість відтворення була такою, що сотні років пролітали за хвилини.

Це був боєць, командир ланки флоту Повелителя. Несподівано, дуже несподівано. Коли весь флот вилетів за наказом Повелителя на бій, я сповільнив швидкість. Звичайно, масштаби бою вражали, та й кораблі були потужні, але противник теж не слабкий. З ланки (з тисячі кораблів) залишилося менше сотні. Це поразка, це смерть. Несподівано з флангу по противнику вдарили кораблі іншого Всесвіту. З’явилась надія на порятунок, хоч і примарна. На допомогу прийшло не менше десяти тисяч кораблів. Вони відвернули увагу противника на себе. І билися вони безстрашно. Ворог був повністю знищений. З тих кораблів, що прийшли на допомогу, залишилося не більше двох тисяч.

— Хлопці, величезна подяка вам за допомогу. Я захоплююся вами. Був би радий служити з вами. Проте я відданий своєму Повелителю і пов'язаний присягою.
— Ми б’ємося за наказом своєї Повелительки. Тож нехай ваш Повелитель дякує їй.
Тургу це ні про що не говорило. Але я знав, хто надіслав підмогу і якою була вдячність Повелителя за підмогу. Знову збільшив швидкість. Після бою господар цього знімка пам'яті потрапив у немилість до Повелителя, і не лише він (з решти семи бійців його ланки, що вижили, були звільнені всі). А особисто його Повелитель звинуватив у зраді, погрожував знищити, та потім змінив гнів на милість і відправив його старійшиною інквізиторів в одну з метагалактик.

Хоча він і не розумів, у чому його провина і навіщо його розстрілювати, він служив Повелителю не за страх, а за совість. Часто виконував такі накази, які суперечили законам Всесвіту, але вважав, що Повелителю все можна. Повелитель завжди чинить так, як вважає за потрібне для процвітання Всесвіту. Одного разу йому довелося переправляти в інший Всесвіт навіть дружину Повелителя. Якби це була будь-яка інша істота, то можна було б вважати, що він переправив шпигуна, диверсанта. Але ж Повелитель не запроторить в чужий Всесвіт свою дружину для диверсій.

З плином часу команда прийняла нового командира. Він зі своїми інквізиторами підтримував порядок у їхній метагалактиці. Завжди діяв згідно із законами Всесвіту і вимагав того ж від своїх інквізиторів. Час від часу він особисто виконував спеціальні доручення Повелителя. І ці доручення суперечили законам Всесвіту. Поодинці доводилося знищувати чужі флоти, а іноді і цілі цивілізації. Але все це він виконував не в своїй метагалактиці, а в інших метагалактиках.