Частина 6. Гідра

Частина 6. Гідра

— Тургу, ми можемо лише здогадуватись. Та можна подивитися вміст пам'яті цієї гідри, скажімо на кілька місяців раніше, ніж була атака.
— Якщо це можливо, я був би дуже вам вдячний.
Знову в прискореному режимі почали переглядати, чим займалися пірати до нападу на друнів. Зокрема, чим займався їхній командувач флотом (гідра).  Та нічого примітного не помітили. Звичайне життя розбійників. Десь підловили й пограбували невеликий флот і потім гуляли безтурботно.

Гідра ні в чому їм не дорікав. Судячи з його спокійної реакції, таке в них було зазвичай. Коли ресурси починали вичерпуватися, гідра викликав до себе того літуна, з яким мені довелося битися. Вони разом «гортали» зоряні карти, вибирали цивілізацію. Прилетіли, обманним шляхом отримали дозвіл на вихід у тримірку, знищили бойовий флот. «Пройшлися» планетою, підмітаючи все, що бачили: їжу, зброю, цінності (особливо золото), препарати, які сильно діють, і полетіли.

Знову гульки і грабунок нової цивілізації. Попри те, що їхній флот був невеликий (приблизно дві з половиною тисячі кораблів), він мав величезну вогневу міць. Їхні кораблі за потужністю сильніші за інквізиторські кораблі вищих цивілізацій. Кожний пірат мав свій корабель. Тобто екіпажі, як у інквізиторів. Гульки-грабунок, гульки-грабунок. «Романтики» з великої дороги.

Ми вже хотіли припинити перегляд однієї й тієї самої дії. Раптом бортовий комп доповів гідрі, що він має прибути за двадцять хвилин у сусідню галактику. Той стурбовано оголосив своєму флоту, що йому потрібно на годину злітати у справах, і майже відразу ж корабель виконав стрибок у дельта-простір. Після переходу в тривимірку, сканери не зафіксували нічого, що могло б зацікавити гідру.

Він уже хотів вилаятися, та побачив через оглядове скло портал, що з'явився на мить і практично відразу зник. Хоча корабля, який вилетів із цього порталу, він не побачив. Також не зафіксував появи корабля жоден датчик. Він здригнувся, як від холоду. За кілька миттєвостей пірат опинився на чужому кораблі. Перемістився не самостійно, а його хтось примусово перемістив.

Він різко опустився на коліна і покірно схилив голови. Та коли його погляд трохи піднявся, і я побачив, перед ким він схилив коліна, то випав у осад.
— Повелитель Бухвірн! — не стримав я вигуку. Тург з подивом навіть відірвав свій погляд від голограми, але відразу ж повернувся до перегляду.

— Щоб і далі твої бандити спокійно промишляли, ви маєте повністю знищити цивілізацію друнів у координатах 28Z36W15G, — наказував Бухвірн, — після того, як знищите флот, маєте стерти з поверхні планети всіх жителів. Це те, що мають знати всі твої остолопи. Після цього відлетіть на безпечну відстань, і ти особисто за допомогою сейсмічної зброї перетвориш їхню планету на астероїди. Нічого робити в моєму Всесвіті цим нахабам.

— Не звольте турбуватися, буде виконано, — не підводячись із колін, пролепетав гідра.
— Та вже будь добрий, виконай, якщо хочеш жити та спокійно розбійничати. Вільний! — за мить він опинився на своєму кораблі, а ще за мить виник і зник портал. Я зупинив відтворення.
— Тургу, ви отримали відповідь на своє запитання? — але той навіть не чув мене. Його думки металися десь далеко. Емоції на його обличчі змінювали одна одну, як у калейдоскопі. То смуток, то злість, то жаль чи образа. Але жодного разу не проскочила радість, — Тургу! Прокиньтеся!
Він дивився на нас зі сльозами на очах.

— Через мене, через мої амбіції, майже загинула моя цивілізація.
— Тургу, я не стану у вас вивідувати причини. Але, якщо Володар Всесвіту особисто наказує вас, вашу цивілізацію знищити і розвіяти по просторах безмежного космосу, то це загроза більш ніж серйозна. Буде бажання, при нагоді розповісте. А зараз у мене до вас ділова пропозиція. Ви хочете отримати знання і силу того, хто вбив вашого племінника?
— Я його розірву на дрібні шматочки, — зі злістю прошипів Тург.

— На превеликий жаль це вам поки що не під силу. Хоча, якщо ви отримаєте його силу, тоді ви будете набагато сильнішими за нього. Погоджуйтеся, доки я не передумав.
— Якщо я слабший за нього, то я не зможу примусово отримати його знання. А добровільно він не погодиться.
— Погодиться, погодиться. Ми з Лією допоможемо. Але нам доведеться активувати свої невидимки і закритися від перегляду душ, адже він може бачити душі, — Тург недовірливо мотнув головою.

— Одіссею, давай сюди бранця, — незабаром роботи притягли сонного гідру.
— Льоню, стань поруч зі мною, позаду нього. Що за незрозуміла стіна перед нами?
— Гаразд, сонечко, уже стою. Ця стіна закриває перегляд душ гідрою. Для нього пофіг, під невидимкою ми чи ні. Він може бачити душі. А ця стіна не дасть йому можливості виявити нас. Він бачитиме і відчуватиме лише Турга і думатиме, що передає знання лише йому, а більше нікого поруч немає. Активуй невидимку.

— Варваре, Ліє! Ви тут?
— Та тут ми, тут. Тургу, моя сила з вами.
— Тургу, моя сила з вами, — луною відгукнулася Лія.
— Це типовий вираз інквізиторів. Дякую. Підйом, так усе життя проспиш, — промовив Тург і навіть сам здивувався. Адже він маг, дуже сильний маг і він у цей момент відчув, що зараз його магічна сила зросла в сотні разів. Гідра підхопився.

— Спокійно, рухайся лише повіііільно. Передай мені свої знання, — з натиском промовив друн.
— Але..., — спробував заперечити гідра.
— Повторюю! Передай мені свої знання та силу, — наказу такої потужності гідра не міг чинити опір. Пішла передача. За півгодини нам із Лією це набридло, бо поки що нічого нового для нас не було, якщо щось незнайоме з'являлося, мозок сам поглинав невідомі знання, а ми з Лією почали неспішну розмову з Одіссеєм. Тург природно цієї розмови чути не міг.

— Одіссею, скажи, ми можемо змінити забарвлення на своїх масках душ?
— Звісно. А що ви бажаєте змінити? І навіщо?
— Відчуває моя дупа, що потім гідра захоче «чесного» бою. Зі мною він уже бився і трохи знає мої можливості. Природно, він знає, що я сильніший за нього. Зараз він передає знання Тургу. Отже, за його поняттями Тург теж буде сильнішим за нього. Якщо він побачить у «душі» Лії, що вона боєць, воїн, то, найімовірніше, все ж вибере Турга для бою. З огляду на хитрість і підлість пірата, він може друна обдурити.

— Льоню, ти хочеш, щоб він зі мною бився?
— Ну, так. Звісно, якщо ти проти, то плани поміняємо.
— Ображаєш, милий, ображаєш. Я за будь-який кіпіш, крім голодування. Але гідра міг раніше бачити мою маску бійця. Адже я знищувала його фантомів.
— Ліль, не думаю, що йому був час на розглядання твоєї душі. Він ледве встигав утікати від мене і все не міг відірватися, залишаючи замість себе фантомів.

— У такому випадку я зміню забарвлення маски на ботаніка-дослідника.
— Ліль, щось мені з кожною хвилиною тривожніше стає.
— Не хвилюйся. Прорвемося. Тільки мені здається, що цей бій буде останнім для гідри чи для мене.
— Тьху, тьху, тьху. Ось тепер мені вже перехотілося тебе підставляти. Нехай Тург б'ється. Але я чомусь відчуваю величезну небезпеку для нас трьох. Не така вже й велика в нього сила, щоб від нього виникала величезна небезпека.

— Перше слово дорожче за друге, — засміялася Лія, не звертаючи уваги на моє зауваження, — та й узагалі, з якого дива цивільний повчатиме начштабу бойового альянсу? — знову посміхнулася, — головне, щоб гідра дійсно вибрав мене для бою. Хоча можливо і бою ніякого не буде.
— А ти бачила, як налаштований Тург? Він готовий гідру розтерзати, не дивлячись на те, що він уже з ним бився і розумів, що слабший.
— Одіссею, необхідно покласти перед боєм, недалеко від гідри меч Арихонів (чи парочку), бажано не з найостаннішим апгрейдом.
— Варваре, я зрозумів, зроблю.

Ми навіть встигли подрімати, доки гідра передавав знання. Тільки-но закінчилася передача, Тург наказав:
— Спаааати, — і бранець мирно засопів, а ми прибрали захисну стіну та деактивували невидимки.  «Розфарбували» свої маски душ по-іншому і набули вигляду друнів. У мене так само, як у Турга, переважав колір бійця (хоча в нього ще домішувався колір мага), а Лія замаскувалася під ботана.
— Що тепер із ним робити? Я все одно не хочу залишати його живим. Немає місця таким гадам у Всесвіті.

— Заспокойтеся. У нас є пропозиція. Він бачив, що передавав свої знання лише вам. Тепер він розуміє, що ви сильніші за нього. Мою силу він уже відчув. Лія ж добивала лише його фантомів. Якщо ви так хочете знищити його, то краще за Лію ніхто це не зробить. До того ж вона це виконає спокійно і без ажіотажу.

— Варваре! Це мій бій! Це мій кровний ворог!
— Я хіба сперечаюся? Так це ваш кровний ворог. Попри те, що ви зараз сильніші за нього, ви не підліші. Вами керуватиме ненависть та помста. А в бою це не найкращі помічники. І зрозумійте: ви потрібні цивілізації живий і неушкоджений. Невже ви не зможете побороти свій юнацький максималізм?

— Варваре, вас ще й у проекті не було, коли я вже керував флотом.
— Як сказати, як сказати, — невинно заперечив я Тургу.
— Тургу, у мене лише одне невелике прохання, — повернулася Лія до друна, не звертаючи уваги на нашу суперечку, — неважливо, що відбуватиметься під час бою, але ви не маєте втручатися до кінця бою. Лише в разі моєї загибелі ви можете викликати його на бій.
— Обіцяю. Але я докладу всіх зусиль, щоб мені першим битися.
— На тому й погодились.

— Досить спати, не на відпочинку, — розбудив Тург гідру. Той підхопився, зацьковано озирнувся, — ти мені краще скажи, хто за тобою стоїть? Хто вас послав знищити нашу цивілізацію?
— Цього ти не дізнаєшся до кінця днів своїх, — гідра навіть не здогадувався, що всю цікаву для нас інфу ми вже переглянули.
— Ну і нехай мовчить, я його зараз просто вб'ю. Хочеться йому, значить забере в могилу свою таємницю. Чи все ж таки скажеш? — втрутилася Лія, а гідра швидко просканував душі. Ми з Лією не стали й закриватися, — я пропоную зараз усім разом убити його.
— Ви не маєте права! Я битимуся сам на сам, — гідра озирнувся навколо себе. Помітив меч Арихонів, що лежав неподалік, проте не подав виду, що він його побачив, — бій без зброї.

— Спочатку бій зі мною. І не здумай відмовитися, — Тург виступив уперед.
— Ні, нехай спочатку зі мною б'ється, — заперечив я Тургу, а гідра уважно глянув на мене і переглянув мою маску.
— Без зброї? — якось безпорадно запитала Лія, — а може все ж таки зі зброєю?
— Без зброї! — категорично заявив гідра, — і ти перша!

Лія винувато поглянула на мене, потім на друна.
— Якщо ти не боягуз, то спочатку зі мною! — Тург буквально казився, готовий у будь-яку мить почати бій.
— Тільки з нею! — вперто повторював гідра, — інакше ви не отримаєте від мене жодної інформації.
— Хлопці, нам же потрібно дізнатися замовника. Хоче зі мною, нехай б'ється зі мною, — знесиленим голосом промовила Лія. До того ж так, що навіть я повірив, що вона відчуває себе слабшою за гідру, — але, якщо ти застосуєш зброю, я маю повне право тебе вбити.

— Маєш, маєш, — радісно закивали всі голови гідри. Наступної миті його чотирипальцева рука з надзвуковою швидкістю метнулась до Лії. Проте найпотужніший удар прийшовся в порожнечу. Лія опинилася у гідри за спиною і завдала удару двома руками в торс. Гідра відлетів метрів на двадцять. Цей політ міг кого завгодно ввести в оману, та не мене чи Лію. Удар був не настільки сильним, щоб така маса відлетіла на цілих двадцять метрів.

Насправді гідра обдивлявся та намагався визначити, де він перебуває, як і куди звідси можна втекти. Навіть встиг поглянути в оглядове скло. Але за бортом було незнайоме розташування зірок (як потім з'ясувалося, Одіссей зімітував розташування зірок у Всесвіті Повелительки Зеї). Тепер уже Лія пішла в атаку, гідра хоч і з великими зусиллями, але ухилився. Крім того, у мене склалося враження, ніби гідра б'ється не на повну силу, а береже сили для основного ривка. Цілком можливо сподівається розправитися з Лією, а потім і з Тургом.

Хоча Лія теж не поспішала показувати свої можливості, навіть уповільнення часу не застосовувала. Вона лише почала атакувати. Незабаром гідра забув про те, що йому потрібно берегти сили. Він люто відбивався, та раптом на мить завмер, і зробив потужний плювок метрів на п'ятнадцять з усіх ротів. Лія, звісно, ухилилася від плювка. Проте коли слина торкнулася підлоги Одіссея, то броня корабля взялася бульбашками. Якби було потрапляння на індивідуальну броню, у будь-якому випадку тонкий шар броні був би знищений, а противник отримав би жахливі опіки.

У цей момент у Турга промайнув страх, а потім ним знову заволоділа жага помсти. Проте за мить Турга здолав панічний жах. Лія перетворилася на триголового дракона і завдала гідрі знаменитого удару Драго, від якого ніхто не може оживити. Метровий драконівський броньований кулак із блискавичною швидкістю врізався в торс гідри. На якусь мить гідра зібрався в м'ячик (без ніг, рук чи голів).

Ще за мить він трансформувався майже до початкового вигляду, зате тепер голови гідри виявились величезними пащами з безліччю ножеподібних зубів. Здавалося, що він цими зубищами перекусить будь-кого і не подавиться. Лія ввімкнула вогнемети. В окремі моменти полум'я сягало метрів до десяти. Гідра спритно вивертався від цих полум'яних язиків.

Лія змінила вигляд полум'я. Якщо спочатку воно нагадувало жовте полум'я палаючої деревини, то зараз були лише короткочасні довгі факели, що нагадували полум'я пальника газового різака, а деякі язички досягали температури плазми. Варто було такому «язичку» торкнутися тіла гідри і в тому місці з'являлася обвуглена пляма. Гідра, ухиляючись від цих «теплих» язиків полум'я, приловчився і підхопив Арихонський меч.

— Я ж попереджала, якщо застосуєш зброю – я тебе вб'ю, — вона, вткориставши телекінез, вирвала меч із його рук і переламала, відкинувши шматки подалі.
— Командоре, у дельта-просторі наближається бойовий флот з активованими невидимками, — почувся в голові голос Одіссея.

— Ліє, ніколи з ним панькатись! До нас летять непрохані «гості», — Лія нічого не відповіла, а повернулася до вигляду друнів (молодий друн дуже скидається на гостровухого ельфа), застосувала уповільнення часу по максимуму і завдала близько двох десятків ударів іклом Вампірів. Останні удари вона завдала в голови гідри. Хоча цілком можливо, що йому й одного удару вистачило б. Проти отрути Шеньшер імунітету в нього точно не було. А от удар Драго не подіяв тому, що в гідри не було серця. Тому її неможливо вбити ударом. Кров переганялася по організму кровоносними судинами, які пульсуючи виконували роль мікронасосів.

Незабаром роботи підібрали желе, яке залишилось від тіла гідри. Лія легко вбила «безсмертного» і навіть не захекалася. Душа гідри піднялася над підлогою Одіссея. Щось мені не сподобалося. Якщо душа була привидом, то були ще й привиди від привидів. Крім цієї «основної» душі, поруч із нею проглядалися «душі» набагато менших розмірів, але вони виявились ледь помітними (привиди привидів). Мені це дуже не сподобалося. Розірвав «димові» спіралі «основної» душі. Коли вони розсіялися, розірвав і всі маленькі. Лише після того, як розсіялися сліди душ, мені стало спокійніше.

— Пане Тургу, за годину сюди вистрибне бойовий флот. Якщо з’явиться необхідність, ви готові битися?
— Я готовий захищати свою цивілізацію до останнього подиху.
— Гаразд. У такому випадку прошу вас набути вигляду молодого друна. Так легше керувати зброєю, якщо доведеться стріляти. Запам'ятайте! Якщо один постріл влучив у ворожий корабель, другий не знадобиться. Корабель згорить.
— У вас термічні заряди, як у інквізиторів?
— Яка різниця, що за заряди. Головне — результат.