Частина 4. Тург

Частина 4. Тург

— Тургу, будь ласка, розкажіть усе, що вам про нього відомо.
— Мені й розповідати майже нічого. Та й соромно розповідати про свою безпорадність. Наші сторожові кораблі виявили в дельта-просторі флот, що наближався. Зв'язалися з ними. За їхніми словами, один із кораблів потребує термінового ремонту, який можна виконати лише в тривимірці. Крім того, вони відчувають гострий дефіцит у харчуванні. Готові закупити в нас продукти. Відмовити таким проханням ми не могли. Хоча в мене й закрався сумнів у їхній щирості. З огляду на те, що цей флот порівняно невеликий (лише дві з половиною тисячі кораблів) проти наших дванадцяти, вирішили бойової тривоги по всьому флоту не оголошувати.

Про всяк випадок привели в бойову готовність лише половину флоту. Але флот, який вистрибнув, негайно відкрив вогонь на ураження. Та й вистрибнули вони не в ті координати, де ми їх чекали. За три залпи наш флот був знищений. Ми встигли знищити всього лише близько сотні кораблів. Я розстріляв ворожий флагманський корабель перш, ніж спалахнув мій. Але з цього корабля вилетів човник. Його командир встиг покинути корабель раніше, ніж я знищив корабель. Мені теж довелося рятуватися на човнику.

Ухиляючись від пострілів, кинувся за ворогом. Керував ворожим човником висококласний пілот. Він не лише ухилявся з-під моїх пострілів, але ще й сам огризався і досить точно. Один із його пострілів пошкодив мій човник. Тоді я, використовуючи свій посох, вивів з ладу електроніку на його човнику. Довелося нам обом тікати з цих залізних домовин. Він телепортувався на поверхню планети, я слідом.

Чи то він відразу ж зробив наступний стрибок, чи то я забарився, але я його загубив. Враховуючи, що я навіть не встиг побачити його вигляд, шукати було надто складно. Інтуїтивно я опинився у володінні старшого племінника. Навіть до нього в палати заглянув.
— Інопланетянина не бачив? — він мовчки показав напрямок. Я лише почав повертатися в тому напрямку, як бік обпекло пострілом. Інопланетянин став схожим на племінника, а я похапцем навіть не звернув уваги на його незвичайну поведінку і не зміг відразу ж розпізнати чужинця.

Мені довелося прийняти бій, прийняти на його умовах. Рана в боці не давала змоги зосередитися. Загоювати її, теж часу не було. Я зрозумів, що скоро програю, і телепортувався за межі володінь. Інопланетянин слідом. Інтуїтивно я телепортувався на північ. У надії, що холод допоможе мені, і рана не буде так боліти. На холоді швидкість інопланетянина значно зменшилася. Тоді я перемістився ще північніше.

Інопланетянин не рвонувся за мною навздогін. Та незабаром почався обстріл планети. Вибухи виявились такої величезної потужності, що ґрунт утікав з-під ніг. Ось так ми програли бій, втративши весь свій флот. Не лише космічний, а й морський та повітряний. Були також знищені всі видимі заводи і фабрики. Я зрозумів, що нашу цивілізацію намагаються знищити.

Якби вони ще продовжили обстріл, то могли б дійсно знищити друнів. А так знищили, крім виробництв, майже всю фауну. Рік усі голодували. І не лише через те, що майже нічого було їсти, а від того, що рік був без тепла. Загинули навіть ті дерева й чагарники, які вижили під час обстрілу. Бо холод для флори, фауни, друнів був лютий. Температура навіть на екваторі не піднімалася вище десяти бартів (мінус десять градусів Цельсія по-земному).

Поріділа і фауна, багато хто просто замерзав. У володіннях молодшого племінника організовували дослідження і виводили (за дуже малої кількості виробничих приміщень, вихідного матеріалу та інструментів) за допомогою генної інженерії морозостійкі дерева та іншу рослинність. А у володіннях старшого (вигляд якого набув інопланетянин) почав процвітати канібалізм. Я кілька разів намагався туди проникнути, але ледве вдавалось втекти. Дерева там перестали спілкуватися з друнами, звірі з'їдали одне одного (не тільки інших видів, а й свого виду). Ніхто нікого не визнавав, кожен сам за себе. А одного разу побачив, як друн їв друна.

Поступово клімат усе ж таки ставав м'якшим, і температура почала підніматися. А моря й океани позбуватися плавучого льоду. Терміново почали висаджувати модифіковану флору, що пристосовується до суворих погодних умов і має швидкий приріст вегетативної маси. Чи залишився симбіоз друнів із тваринним і рослинним світом у володіннях старшого племінника, чи лише припинили спілкуватися, не знаю. Ось такий я слабкий.

— Не варто на себе наговорювати. Тургу, а ви не пам'ятаєте вигляд кораблів агресорів? — замість відповіді, він створив голограму. Я навіть присвиснув від подиву.
— Дійсно світ тісний. Я з ними зустрічався. Але в них кораблів залишалося трохи більше сотні.
— Можливо, ви помиляєтеся, — заперечив Тург.

— Одіссею, мені потрібен запис бою з піратами.
— Виконую, — перед нами з'явилася голограма з піратськими кораблями. У прискореному режимі переглянули бій. Голограма зникла. Тург стояв задумливий.
— Ви інквізитори? — відчув сканування. Звісно міг закритися, але не став цього робити. Лія теж не закривалася.

— Дивно. Світ перевернувся. Я відчуваю між вами сильний зв'язок. Ви чоловік та дружина. Це все нормально. Але абсолютно ненормально те, що жінка — боєць, воїн, хоча й не інквізитор. А чоловік — звичайний цивільний. Якби обоє були бійцями, тоді все зрозуміло, але навпаки? У мене це не вкладається в голові.
— Тургу, не беріть поганого в голову, важкого в руки. Нехай буде все як є.

— Ви самотужки билися із сотнею потужніших кораблів. Я вважаю, що ви вийшли переможцем, незважаючи на те, що довелося тікати. І все ж ви маєте рацію. Це точно такі самі кораблі, які знищили мій флот. Можливо, вам вдасться виявити цього інопланетянина. Хоча в ідеалі не виявити, а знищити.

— Тургу, — втрутилася Лія, — в ідеалі: полонити його й отримати його знання, а далі — за обставинами.
— Відчуваю бійцівську хватку. Звичайно, це було б чудово. Я вам допоможу, настільки вистачить моїх сил. Лише є одне невелике прохання. Жоден друн не має знати, що ви інопланетяни.
— Ну, один уже знає. Хоча для нас теж небажано бути іншими.

— Племінник просив вас навчити. Але для початку я перевірю, чи має сенс вас навчати. Захищайся! — у нього в руках знову з'явився посох мага і в мій бік полетів потужний файєрбол. Хоча ні. Це скидалося на файербол (вогняна куля), але його напевно треба було б назвати айсболом (крижана куля). Природно, я ухилився, і айсбол зник у непроглядній бурхливій завірюсі. Мені в образі цього «оленя» було не зовсім комфортно битися, тому змінив свою подобу на Глена (так і не холодно і зручно).

Айсбол був першим «камінчиком», після нього пішла низка різних магічних прийомів, які я легко блокував. Навіть сам дивувався: звідки я знаю такі захисні прийоми. Але і це було лише розминкою. Простягнувши в мій бік свій посох, Тург зробив обертальний рух. Таке обертання мечем зазвичай застосовується, щоб цим обертальним рухом вирвати зброю в супротивника.

А тут Тург створив сніговий смерч. До цього хуртовина вирувала (на яку він не звертав ані найменшої уваги), але вона була дитячим лепетом порівняно з цим потужним крижаним вихором. Я ледве встиг злевітувати, ухиляючись від цієї смертоносної крижаної круговерті. Побачивши, що навіть від смерчу я ухилився, він вирішив спіймати мене в крижаний ковпак, заморозити. Не атакуючи, а лише захищаючись, використавши уповільнення часу, я охопив себе драконівськими вогняними кайданами.

Ось де став у пригоді вигляд Глена і його здатність витримувати не лише низькі температури, а й високі. Крижаний ковпак, що почав утворюватися наді мною, від жару вогняних кайданів перетворився на «теплий дощик», але навіть цей дощик не досяг мене, а випарувався. Тург пішов у наступ, намагаючись завдати мені нокаутуючого удару. Усі його фінти виявилися неефективними. З понад сотні різноманітних ударів (зроблених напевно лише за секунду) жоден не досяг мети. Від будь-якого я ухилявся навіть не застосовуючи контрприйомів.

— Тургу, якщо це все, на що ви здатні, то ловіть відповідь, — я почав із простеньких «земних» ударів і прийомів, до того ж менше, ніж у півсили. Але всі вони проводилися на таких швидкостях, що звучало лише клацання, як від батога (адже всі вони проводилися на надзвукових швидкостях). Усі удари досягали мети. Ці удари хоч і були болючі, але каліцтва не завдавали. Тург пішов у глухий захист. Марно. Усі удари влучали в нього, оминаючи його захист.

Тоді він почав швидко змінювати вигляд. Цей олень-маг перетворювався на небачених для нас із Лією істот. Але це не рятувало його від моїх ударів. Не знаю, звідки мені було відомо, в які точки, яку істоту бити, щоб було дуже боляче. Кожен мій наступний удар викликав сильніший біль, ніж попередній. Якого б вигляду Тург не набув, тіло його незмінно було суцільною больовою грудкою. І він придумав, як полегшити свою долю.

Перетворившись знову на довгошерстого «оленя», він почав огортати себе чимось на кшталт силового поля, яке руйнувалося від моїх ударів, але силу мого удару зменшувало до такої величини, що я лише торкався його тіла. Поле, зруйнувавшись, миттєво виникало знову. Швидкість появи цього поля була настільки високою, що навіть моєї швидкості не вистачало, щоб встигнути знову вдарити до його виникнення. Потрібно терміново шукати нові методи.

Блін, без левітації витрачається занадто багато сил на переміщення. Я припинив завдавати ударів, але почав носитися навколо Турга, як надокучлива муха, не завдаючи ударів, а лише імітуючи початок удару. Поле навколо Турга «реагувало» на мої псевдоудари. Точніше це він реагував. Я помітив, що з кожним фейком замість удару, поле ставало слабшим. Зробивши запаморочливий кульбіт навколо оленя, я опинився в нього на спині та схопився за розлогі роги.

Дикий, необ'їжджений мустанг брикається слабше, ніж Тург.  Намагаючись скинути мене з себе, він злетів у повітря. Навіть не припускав, що мені коли-небудь пощастить покататися на летючому олені Санта Клауса. Ось лише цей політ спокійним не назвеш. Ще трохи, і він би мене скинув із себе, та не відпускаючи рогів, я застосував кверківські пута, практично прив'язавши себе до Турга.

Нарешті він здогадався, як можна мене «притиснути». Йому спало на думку на величезній швидкості польоту перевернутися долілиць і «проповзти» по жорсткому сніговому насту спиною, притискаючись усією вагою до твердого снігу. Але щойно він таке задумав і перевернувся, я застосував усю свою силу використання левітації. У результаті замість зниження, ми почали набирати висоту. Знову почалися фігури вищого пілотажу.

Я ніяк не міг зрозуміти, чому він не змінить вигляд на безрогого. Як потім з'ясувалося, що роги в цьому вигляді — це його «Ахіллесова» п'ята. Поки я тримав його за роги, він не міг змінити вигляд. Нарешті я зглянувся над ним і, набувши вигляд Паратіктеля, використав не тільки левітацію, а й класну аеродинаміку Паратіктелів.

— Наздоганяй! — та куди оленю ганятися за Паратіктелем. Навіть перетворившись на величезного птаха, що нагадує нашого орла, він все одно відставав. Опинившись біля Лії, я знову прийняв вигляд довгошерстого оленя, потім Глена. Через секунду і Тург опинився біля нас. Його грудна клітка роздувалася, як ковальські міхи, намагаючись наситити організм киснем.

— Інопланетянине, дякую за наданий мені урок, — ледве переводячи подих, вимовив Тург, — за все моє свідоме життя вперше мене так били.
— Вибачте, але ви дуже сильний маг. А щодо побиття, то я не застосовував прийомів, що завдають каліцтва, — перебив я оленя.

— Я це помітив. Це ще один плюс тобі, інопланетянине. До речі, як вас обох звати?
— Я Лія.
— Варвар.
— Ясно. Лія і Вар.
— Ні не Вар, а Варвар — дикун.

— Зрозумів, Варвар. Перевіряти бійця вже не має сенсу, якщо цивільний володіє такою силою. А тепер я пропоную вам передати свої знання, хоча ви, маючи таку силу, могли їх отримати і в примусовому порядку, — заметіль припинилася (ми навіть не помітили, коли). Над нами з'явився захисний купол (ми з Лією підсилили його до такої потужності, що його і Кроносом не знищити).

— Ого! — вигукнув Тург, побачивши силовий купол величезної потужності. Почалася передача знань та вмінь. Близько шести годин тривала передача.
— Варваре, Ліє. Тепер ви володієте всією магією, яку знаю я.
— Тургу, не рухайтеся, — я почав передачу знань Глена і Паратіктелів. По закінченню, я пояснив йому:

— Ви отримали знання, які вам можуть стати в нагоді в цій суворій місцевості. Вигляд, у якому ми зараз перебуваємо, захищає від холоду набагато краще, ніж ваш. Крім цього, в цьому вигляді ви можете стрибнути в окріп і навіть не отримаєте опіків. А літати краще, прийнявши цю подобу, — я перетворився на Паратіктеля і за кілька секунд знову прийняв подобу Глена.

— Тургу, — втрутилася Лія, — ви нам зможете надати інформацію про вашого старшого племінника? Який він має вигляд, що любить, як себе зазвичай поводить. Бажано знати заздалегідь усе про його житло та поселення.
— Діловий підхід. І до речі, вперше в мене хтось цікавиться такою інформацією. Хоча мені довелося готувати для впровадження понад сотню шпигунів. І всі йшли, як на прогулянку, володіючи значно меншими знаннями та силою. Варваре, Ліє мені дуже приємно працювати разом із вами.

Тург почав за допомогою голограм розповідати та показувати все, що нас цікавило. І навіть більше. Він попередив, що з деревами, які ростуть у селищі, коїться щось незрозуміле. Вони якісь розлючені і варто торкнутися їх, вони хапають будь-кого і не випускають доти, доки друн не загине. Він сам одного разу ледве вирвався з такого полону.

— Дякую за допомогу. А зараз нам потрібно відпочити і зі свіжими силами приступити до цього відповідального завдання.
— Вважаю, це мені в пору вам дякувати. Але коли знадобиться моя допомога, я обов'язково прийду. Якщо і цього разу нічого не вийде, то нема чого й жити. Успіхів! — ми телепортнулися на Одіссей та нарешті набули людської подоби. Як же добре бути самим собою! Нажерлися досхочу і завалилися спати. Звісно після пробудження влаштували в ліжку спаринг.

Вдосталь навтішавшись, прийняли повітряно-водяний душ. Ми чудово розуміли, що противник у нас буде серйозний. І в нього є величезна перевага. За півсотні років він тут обжився і підпорядкував собі все оточення. Значить проти нас буде не лише він, а всі. Абсолютно всі. І діяти потрібно дуже обережно. Навіть, якщо сила цього інопланетянина менша за нашу, то допомога його оточення може звести нанівець будь-яку силу. Але, що ж придумати, щоб перетягнути на свій бік хоча б частину його помічників, ми не знали. Сподівались на свою інтуїцію. Хоча озброїлися до зубів. Броня, виготовлена Одіссеєм, кокон з шакрамами, бластером, анігілятором. Кігті Мауренів, меч Арихонів та ікло Вампірів.