Частина 2. В якій цивілізації облаштуватись?

Частина 2. В якій цивілізації облаштуватись?

Вахмір уже намірився телепортуватися, але передумав.
— Лорде, що вас гризе?
— Ви так переймались, щоб утекти від переслідування, а насправді нам узагалі ніхто не трапився на шляху.
— Я портал прокидала ближче до того місця, куди й Олекса прокинув. Якщо його виявили, то неподалік нас точно чекали б. Але на щастя він опинився далеко від густонаселених ділянок  того Всесвіту.

— У вас були карти Всесвіту Бухвірна?
— Не було. А зараз є. Олекса роздобув. Як йому це вдалося, я навіть не уявляю. Якщо бажаєте, можемо разом подивитися.
— Ви ще й запитуєте. Звісно, хочу.
Почався перегляд у прискореному режимі пригод Олекси. Та лише лорд побачив, як Олекса опинився на чужому кораблі (з антиречовини), попрохав зупинити.
— Повелителько, вибачте, що перебиваю, але це спектакль. У пам'яті корабля Олекси не може бути того, що посол бачив, телепортнувшись із корабля.

— Може бути, лорде, може. Ви забуваєте, що Олекса постійно знаходиться в коконі землян. Цей пристрій — свого роду комп'ютер, активний захист, плащ-невидимка та багато інших функцій. Тому все, що відклалося в пам'яті кокона, стає і надбанням його корабля. Олекса хотів передати лише зоряні карти Всесвіту Бухвірна, але я видала своєму кораблю наказ завантажити всю інфу з Кроноса, починаючи з моменту появи Олекси у ворожому Всесвіті. Дивимося далі.

Далі нічого, що могло нас зацікавити, не траплялось, до моменту тривоги на Кроносі. Швидкість відтворення зменшила. Дуже хотілося детально розглянути, що ж саме трапилось. Давно не бачила кораблів Бухвірна. Знову заполонила образа, що вісім тисяч моїх хлопців загинули, рятуючи й захищаючи його флот, а він мені влаштував таку підлість. Майже знищив управління моїм Всесвітом зсередини.

Що стосується кораблів піратів, то це були кораблі крутіші за інквізиторські і його особисто, які Бухвірн використовував у тому бою, що давно минув. Хоча відносини не змінилися. Наші хлопці нізащо не стали б знищувати командирський корабель, знаючи, що вб'ють свого командира. А ці розстріляли без зволікання. Але й безстрашності їм не позичати. Взяти хоча б пірата цивілізації Коршувзів, який кинувся через портал у погоню за Олексою.

Він лише відчував Олексу, але не бачив (поки той не телепортнувся до нього на корабель), хоча все ж бій програв, Олекса виявився сильнішим за нього. Дивно, але Олекса у цьому бою не припустився жодної помилки. Та й силу свою використав по максимуму. Лише тому йому вдалося заволодіти зоряними картами. Але звідки в піратів така докладна динамічна карта Всесвіту? Та ще й із такими подробицями щодо цивілізацій. Не інакше є джерело інфи з Верховної Ради Бухвірна. Знову Вахмір попрохав зупинити.

— Повелителько, зупиніть, будь ласка. Мені абсолютно незрозуміло, яким чином цивільний на таких слабких кораблях зміг не лише вижити в бою з піратами, а й знищив водночас близько третини ворожого флоту, який складався з потужніших та досконаліших кораблів? Адже противник у нього виявився сильний, досвідчений та безстрашний. Я не побачив помилок ні з боку піратів, ні з боку Олекси.  Він бився краще за моїх командирів ланок, не кажучи вже про рядових бійців. Чому в такому випадку він досі цивільний?

— Лорде, навіщо ставити запитання, на яке ви самі чудово знаєте відповідь? Ви ж перед польотом сказали, що Олекса некерований. Але застосовувати до нього магічний вплив (та й узагалі будь-який вплив, що обмежує право його особистого вибору) я не можу. Адже він мій перший учитель. Крім того, він разом із Лією мене виростив та виховав. Вони для мене, як батьки. От скажіть, лорде, тільки чесно: ви б застосовували магію, впливаючи на своїх батьків?

— Ні за що. Навіть якби це було необхідно в випадку зради, я б не зміг. Але я не думаю, що мої батьки могли стати на шлях зради.
— Лорде, розмова не про зраду (Олекса не зрадник). Мова про те, що отримаєте ви нового бійця чи ні.
— Так, Повелителько, ви маєте рацію. Дякую за урок.
Докладні динамічні карти Всесвіту Бухвірна були скопійовані на кораблі Вахміра і його заступників, а також на корабель Глена.

 *   *   *

— Кроносе, ти фільтруєш воду?
— Не було наказу.
— На погрозу, що розберу тебе на запчастини, ти вже не реагуєш. Міг хоча б здогадатися, що Піхт живий і необхідно фільтрувати його середовище проживання.
— Виконую — безпристрасна відповідь Кроноса.
— Ти мене іноді бісиш. Фільтруй так, щоб у воді не залишалося не лише відходів від життєдіяльності, а й сірководню.

Два роки з Піхтом пролетіли дуже швидко. Перегляд людиноподібних цивілізацій ми з ним переглядали разом. Він вбирав інфу, як немовля, і постійно дивувався розмаїттю і незвичайності інших цивілізацій. Поки я спав, Кронос з мого дозволу показував йому зоряну карту його галактики. Розташування і рух спочатку прилеглих зірок, а потім усе далі й далі.

Одного разу я його спровокував, майже змусив спробувати прийняти іншу подобу. Піхт, не роздумуючи, набув вигляд людини. З огляду на те, що, крім мене, він наживо нікого з інопланетян не бачив, то у воді опинився я, лише в значно збільшеному вигляді.
— Підніми голову над водою! Захлинешся! — він слухняно встав на ноги.
— Олексо, але ти ж не захлинався у воді.
— Але ж я набував вигляд твоїх родичів, що мешкають у воді на моїй планеті.
— Незвично.

— Вийди з води і відчуєш, як діє сила тяжіння. У повітрі боротись з нею значно важче, — допоміг йому перелізти через край ємності. Показав, як я ходжу. Зрозумів із першого разу. Зробив кілька невпевнених кроків, потім пішов навколо ємності з водою. Цього дня він навчився не лише ходити, а й застрибувати у воду, і вистрибувати з води. Потім я навчив його левітувати. Цей спосіб пересування для нього виявився дуже важким. Лише через декілька днів він навчився рухатися, левітуючи.

Завзятості йому не позичати. Доки я відсипався, він тренувався левітувати. Навіть ризикнув на спаринг зі мною. Але я не став його бити (нехай порадіє). А ось інквізиторських способів телекінезу постарався навчити. Знущалися над астероїдами, крутили їх, змінювали їхню траєкторію, руйнували їх, збирали. Благо такого космічного сміття літало незліченна безліч. Довго у Піхта нічого не виходило, але він самостійно (коли я спав) приймав людську подобу, підходив до оглядового скла і вправлявся над астероїдами. З кожним разом у нього виходило все краще і краще. Тепер його маленькі вже не цікавили, і він бавився з астероїдами розміром до кількох кілометрів. Звісно вражає, коли така махина мчить у космосі з величезною швидкістю і раптом різко змінює траєкторію чи розсипається на пил.

— Олексо, навіщо я тобі? Поверни мене додому.
— На жаль. Я не можу. У мене на кораблі практично немає палива для далеких переміщень.
— Навіщо тоді ти мене всього вчиш?
— Сам не знаю. Але додому я повернути тебе не в змозі. Не можу навіть сам повернутися додому.
— Чому? Щось накоїв?
— Найгірше, що я накоїв — потрапив сюди. На превеликий жаль, я навіть не знаю, як я опинився тут.

Час спливав, але одного разу сталося несподіване:
— Олексо!!! — почувся в голові крик Неї.
— Неє, чого кричиш? Ти де? — точно така ж телепатична відповідь.
— Зараз буду біля тебе. На якій відстані від зірки безпечно вистрибнути?
— Близько двох лямів.

— Ясно, — хвилин за двадцять, телепортнувшись на корабель Неї, я побачив ще й Лію з Гленом. Нея, як завжди, у своєму репертуарі. Так обставила ситуацію, що мені довелося залишатися тут, у чужому Всесвіті, разом із Лією, як розвідникам. А Нея з Гленом і Вахміром повернулися додому. Попри прикрість, що довелося залишитися тут, все ж я радів: тепер зі мною була Лія. Не відкладаючи в довгу шухляду, поки ми перебували на новому кораблі, передав їй знання, яких бракувало. Це не лише знання Піхта, а й знання Геріати та королеви Валькірій. Тож тепер ми з Лією були на рівні.

Потрібно було якось назвати новий кораблик. Попри протести Лії, наполіг, щоб він відгукувався на ім'я Одіссей. Потім наказав Кроносу з Фаетоном розстикуватися та пришвартуватися в ангарах нового корабля. Хотів одразу ж приступити до огляду і вивчення нового корабля, але Лія запропонувала відкласти це на потім. Спочатку удвох перемістилися в ангар, де був пришвартований Кронос. Це треба було відчути. Величезне здивування Піхта, який побачив Лію.

— Здрастуйте, Піхте. Дуже приємно з вами познайомитися. Я Лія, — вона застрибнула прямо до Піхта у воду, здійнявши при цьому купу бризок, спробувала обійняти його біля голови, але лише погладила його і ніжно притулилася до його мокрої шкіри, — який ви величезний, слизький та мокрий, — вона засміялася. Піхт офігів. Він не очікував, що Лія застрибне у воду, не очікував ласки від зовсім незнайомої інопланетянки. Лія спробувала стиснути його передній плавник, який виявився завеликим для її руки, але Піхт усе одно стиснув руку Лії. Вийшло, як рукостискання.

— Я т-т-теж ду-дуже радий, — майже заїкаючись подумав він, потім радісно запищав, намагаючись пояснити, як йому приємна така увага, — одну хвилинку.
Піхт прийняв людську подобу і піднявся над водою, потягнувши за собою і Лію.
— Ох ти! Не очікувала. Ви можете набувати вигляду нашої цивілізації?
— Дякуючи Олексі. Навчив.

— Виглядаєте чудово. Лишень мені незрозуміло, навіщо Олекса вас відірвав від вашої цивілізації.
— Ліє, я ненавмисно прихопив його, тікаючи і рятуючись, щоб мене не вбили.
— А повернути його додому не судилося?
— Ну і як я його повернув би? Палива для основних двигунів практично немає. Через портал можна потрапити під дію пірамід і загинули б обидва разом із кораблями.

— Що за піраміди?
— Якщо біля планети з'являється будь-який апарат з електронними пристроями, при досягненні апаратом певної орбіти, ці піраміди автоматично активізуються і знищують електроніку. Коли я тікав від планети, на Кроносі було виведено з ладу управління основними двигунами.
— Покажи, — щойно роботи принесли несправний блок (дивно, що ще не викинули його), Лія з подивом почала розглядати блок. Зовні враження було таке, ніби в ньому вибухнула кульова блискавка.

— Резонатори. Щоб такі резонатори могли активізуватися, необхідно помістити їх в тонкий шар води. Рух води буде підтримувати резонанс. А потужність може досягати потужності електромагнітного поля планети. Якщо перекрити доступ води до піраміди, резонатор не зможе активізуватися.
— Ліє, звідки ви це знаєте?

— Піхте, я щось подібне вивчала. Якщо ви виявите джерело води, звідки вона надходить у піраміду, то зможете вимикати їх, коли вам буде необхідно, перекриваючи тимчасово доступ води. Льоню, я вважаю, ми зможемо Піхта повернути додому, є в мене одна ідея. Хоча йому доведеться під час телепорту на планету набути вигляд сухопутної цивілізації, і лише потрапивши у воду, повернутися до істинного вигляду. Піхте, зможете?

— Ох ти! Звісно. Дякую вам, Ліє. Хоча ви з Олексою чините не так, як ми — Мармарини, як мої родичі. Якби на вашому місці виявився хтось з них, то полонений був би вже мертвий. Та й навчати його вони не стали б. Завдяки навчанню Олекси, я зараз зможу перебувати не лише у воді, а й у повітрі, до того ж тривалий час.

— Піхте, не варто дякувати мені. Я робив те, що вважав правильним. Хоча тебе з собою прихопив несвідомо. Ти вже вибач мені за це. Якщо тобі загрожуватиме небезпека, ти лише поклич (але тільки перебуваючи в повітрі) і я примчуся до тебе на допомогу. А щоб тебе не дискредитувати перед твоїми родичами, набуду твого вигляду. Будеш у двох примірниках, — Піхт засміявся.

Незабаром я прокинув портал у зоряну систему Мармаринів. Новий кораблик заблокував активацію пірамід, а ми з Піхтом вдало телепортувалися на поверхню.
— Олексо, дякую тобі. Далі я сам. Я не хочу зайвих пліток (хоча їх і так буде вдосталь). Сподіваюся, ще побачимося, — він відвернувся, щоб змахнути сльозу, що набігла, і, левітуючи над самою поверхнею, попрямував до води. А я повернувся на Одіссей. Незабаром ми знову опинилися за тридев'ять земель від Мармаринів. Лія почала зі мною переглядати схожі на нас цивілізації цього Всесвіту.

— Льонь, за яким принципом ти вибираєш їх (крім зовнішньої подібності)?
— Звідки я знаю, за яким принципом Кронос їх вибирає?
— Я б спочатку подивилася в цій галактиці, потім у сусідніх і так по спіралі, доки не переглянула б повністю цю метагалактику. Поступово віддаляючись від своїх кор, методично переглядала б усе, що найближче.

Видав Кроносу нові умови пошуку і взялися з Лією переглядати цивілізації. Тепер окрім умови: сподобається власне сама цивілізація чи ні, Лія уважно переглядала інфу про космічні флоти (якщо вона була). Лія обирала, щоб розвиток в освоєнні космосу був не більшим за рівень проміжних цивілізацій. Де інфи майже не було, означало, що цивілізація частково чи майже повністю знищена. Брали такі цивілізації на замітку. Лія пояснила, що в цивілізацію вищого рівня чи еліту набагато важче непомітно влитися.

До речі, разом набагато цікавіше було знайомитися з іншими цивілізаціями. Для Лії нічого незвичайного не було в найрізноманітніших виглядах. У нас в обох виявилось настільки близьке мислення, що інколи, лише глянувши, моментально приходили до спільної думки. А іноді сперечалися до хрипоти, відстоюючи свою думку. Коли в нас уже не залишалося сил на суперечку, тоді арбітром виступав Кронос. Але він завжди наводив такі вагомі докази, що нам доводилося погоджуватися. І хоча Одіссей був головним кораблем, ми пропадали переважно в ангарі на Кроносі. Кількість цивілізацій, з якими ми ознайомилися, перевалила вже за тисячу, а ми все туди-сюди товклись в одній і тій самій метагалактиці. На замітці в нас було близько трьох десятків цивілізацій.

— Льоню, так ми і за тисячу років не виберемо. Пропоную переглянути та вивчити краще ті цивілізації, які ми відзначили. Якщо не виберемо, тоді будемо переглядати нові.
— Згоден. Мені теж остогидло. З якої із зазначених почнемо?
— Давай із найближчої, — перемістилися в командну рубку Одіссея. Я раніше якось не звертав уваги, а зараз дійшло наскільки разюче все відрізнялося від звичного Кроноса.

Те, що крісла були адаптовані під нас, навіть їжакові зрозуміло. А ось саме приміщення командної рубки язик не повертався назвати приміщенням, більше було схоже на величезний стадіон (так, приблизно метрів 150х150 і заввишки щонайменше 20м). Лише тепер я згадав, що до пуття і не пройшлися по кораблю. Потрібно терміново виправляти цю прогалину.

Перед нами виникла голограма із зображенням метагалактики, в якій ми перебували.
— Льоню, це ти висвітив?
— Ні, я думав це ти.
— Одіссею, хто нам видав зоряну карту метагалактики?
— Ви ж обоє збиралися летіти ось сюди, — на голограмі замиготіла крапка і до неї простягнулась тонка лінія, — я вважав своїм обов'язком показати вам те, до чого ви прагнете.

— Ясно, дякую, але незвично. А якби мої бажання не співпадали з бажанням Олекси, що ти показав би?
— Показав би те, що запропонував би той із вас, хто сидить у командирському кріслі.
— Гаразд. З огляду на те, що ми обоє ще не освоїли, як правильно керувати кораблем, я попрошу пропонувати свої варіанти. Звісно за винятком екстрених ситуацій. Що ж стосується власного захисту, то ми повністю покладаємося на тебе, але про всі захисні дії прошу доповідати.

— Лії, — поспішив вставити свої п'ять копійок.
— Ні. У спокійному стані доповідати обом. А в бойовому тому, хто в цей момент тобою керує.
— Зрозумів, виконую.
— Одіссею, скажи, ти можеш виготовляти індивідуальну броню?
— Звісно. Командоре, ви хочете, щоб я виготовив для вас особисто чи для обох?

— Ну ти й швидкий, як понос. Ти спочатку дай порівняльну характеристику нашої броні і тієї, яку ти можеш виготовити.
— Я можу виготовити точно таку, як на вас.
— Шкода, що я не можу розібрати на запчастини такого зануду, як ти. Нахрена мені точно така сама? Ти кращу виготовити можеш?

— Є декілька видів захисних обладунків, що значно перевищують параметри тих, які ви використовуєте. До речі, ви наразі використовуєте броню (кокон) Землян. Але у вас є ще броня інквізиторів проміжних цивілізацій, і броня інквізиторів вищих цивілізацій. Ці види броні значно перевищують захисні параметри кокону. Крім цього я можу виготовити ще три види броні: найгірша з них на порядок перевищує можливості інквізиторської броні.

— А найкраща?
— За основними характеристиками приблизно у вісімдесят разів.
— Основні характеристики — поняття невизначене. Показуй порівняння всіх характеристик найкращої броні та нашої інквізиторської, — перед нами з'явилася нова голограма, на якій були зображення броні та порівняльні характеристики.

— Одіссею, щось я не бачу в порівняннях ваги броньки.
— Вага змінюється залежно від того, на кого спроектована броня.
— Ти, олух царя небесного! Нахрена нам когось? Нам потрібне порівняння для нас із Лією.
— Льоню, навіщо ти обзиваєш бортовий комп? Це всього лише машина.

— Машина, але машина, що має логіку та мислення. От і нехай думає, — Одіссей проігнорував нашу суперечку і своє образливе прізвисько, але вагу кожної броні висвітив.
— Одіссею, чи є якісь додаткові функції в броні, яку ти можеш виготовити, яких немає в нашій? Я не побачила характеристик щодо відбиття пострілів з анігіляторів та бластерів. А також мене цікавить більш конкретно механічний захист броні. Захист, наприклад, від меча Арихонів, ікла Вампірів, пазурів Мауренів (звісно, з відомими тобі вдосконаленнями). Або від списа Праверса.

— Броні не страшні ні бластери, ні анігілятори. Вона витримує найсильніші удари механічної зброї без пошкоджень.
— Ліль, цей остолоп не може відповісти навіть на просте запитання. Тебе, хрен ти моржовий, запитували не про те, чи витримає сама бронька, а про те, чи отримаю я пошкодження від цих ударів. Мені й нафіг не потрібна така броня, яка залишиться цілою, а я здохну від удару.

— Командоре, ви не праві. Броня не реагує на повільні механічні рухи. Зате під час ударів вона створює в точках дотику силу, що дорівнює силі удару, повністю нейтралізуючи його дію, рятуючи господаря. При повільному дотику до броні, вона зреагує, якщо механічний тиск перевищить больовий поріг.
— Тобто ти стверджуєш, що якщо мене придавить кругляком вагою в декілька сотень тон, то мені буде не боляче?

— Панцир не допустить цього. При русі величезної маси та появі можливості стиснення, він стане настільки слизьким, що вас виштовхне з небезпечної точки.
— Круто. Але ти не відповів конкретно на захист від зброї інших видів.
— Проти анігіляторів та бластерів вона захищає зі 100% ефективністю. Є два варіанти: якщо господар броні бажає відбивати постріл, то вся енергія пострілу відіб'ється в точку, звідки він був зроблений. Або ж розсіяти енергію в навколишньому просторі. Другий варіант передбачений на випадок, якщо господар не помітив пострілу. У такому випадку буде лише розсіювання. Це безпечно для випадку колективного бою.

— Майже вмовив. Броня буде на 1,5-2 кг легшою? Але наскільки комфортно в ній пересуватися?
— Комфортність приблизно така сама, як у звичайному одязі.
— Чудово, готуй нову броньку. А зараз скажи, скільки часу займе політ до цивілізації Балогінів?
— Час у дорозі через сигма-простір триватиме тридцять шість хвилин. Але в цьому Всесвіті політ через сигма-простір не застосовується. Тут літають через дельта-простір.

— Зрозумів. Якщо ти можеш для переміщення використовувати дельта-простір, то летимо так, щоб не було, в разі виявлення, зайвих запитань. Політ з активованою невидимкою.
— Виконую, — невдовзі наші розвідзонди збирали інфу про цивілізацію Балогінів, перебуваючи на орбіті їхньої планети.

Цивілізація мала 1437 бойових кораблів. Кораблі виявились слабенькими. Приблизно за потужністю вони підходили до кораблів Фунгів, у той час, коли я з'явився в майбутньому. Нас цікавив не тільки розвиток космічної техніки, а також розвиток усіх галузей народного господарства, соціальний устрій, взаємовідносини між особами цивілізації.

Дивно. Уже повним ходом йшло освоєння космосу, а власне цивілізація була різношерста, роз'єднана. І постійно послаблювалася безкінечними війнами між собою. Ми вже майже вирішили, що залишимося тут. Хоча ніяк не могли виявити дітей. Підлітки, до того ж досить сильні, є, а малеча невідомо де. Війни ми б поступово припинили. Одна неприємна новина нас дуже засмутила. Мало того, що підлість вбиралася з молоком матері, але виявилося, що вони канібали.

Так, на Землі теж були племена канібалів. Але вони їли ворогів. А тут могли зжерти будь-кого зі своїх. Тепер нам із Лією стало зрозуміло, чому жінки цієї цивілізації були фізично сильнішими за чоловіків. Батько міг зжерти свою дитину, не кажучи вже про чужу. Жінки для того, щоб їхня дитина залишилася живою, йшли в ліси, щоб заховати своє чадо від ненажерливих мужиків та чужинців. Але й там траплялися випадки, коли дитина, що підросла, вбивала і з'їдала свою знесилену чи хвору матір.

Необхідно повністю перевернути їхню свідомість. Та була небезпека, що неохоплене гіпнозом населення зжере тих, над ким встигнемо попрацювати. Особисто нам то не страшно (подавляться), але це була б Сізіфова праця.
Понад десяток цивілізацій уже переглянули зблизька і жодна нам не підходила з найрізноманітніших причин. Попри те, що ми з Лією розуміли їхнє мислення, вчинки нас шокували. Хоча не стільки мене, як Лію. Дуже багато таких неадекватних вчинків було і в двадцятому столітті. Особливо таке було поширене в правлячих колах цивілізацій. А в одній із цивілізацій виявили, що практично всі ключові пости управління цивілізацією належали представникам іншої цивілізації, які маскувались під аборигенів.

Виявилося, що цю цивілізацію використовували як робочу силу для збагачення іншої, більш розвиненої цивілізації. У мене навіть закралася підозра, що в моєму часі на Землі теж керували цивілізацією інопланетяни. Інакше, як зрозуміти рабську працю та зникнення невідомо куди всього цінного, а звичайним громадянам доводиться перебиватися з хліба на воду. Більшість трудового народу за межею бідності. Але Лія не підтримала мої просторікування. Ну і звісно цю цивілізацію ми теж не стали обирати своїм притулком. Залишалося обстежити кілька цивілізацій, зазначених раніше.

Ми вже збиралися знову на Кроносі почати перегляд незвіданих цивілізацій. Але попалася нам цивілізація, яка багато в чому нагадувала наших казкових ельфів. Вони жили в єднанні з природою. І маскування у них чудове. Навіть нам було порівняно важко їх виявити. На орбіті їхньої планети виявили дуже багато космічного сміття, включно зі знищеними космічними кораблями.

А на поверхні планети тисячі вирв від кілометра до ста кілометрів з гаком. Судячи з форми вирв (вже частково зарослих рослинами) це були цілеспрямовані вибухи. Бо при падінні метеоритів вони виходять витягнутими через обертання планети навколо власної осі. Хтось сильніший не так давно спробував знищити цю цивілізацію. І було незрозуміло, як така кількість населення змогла вижити. Або ж вони розмножуються з неймовірною швидкістю. Що б там не було, та ми все ж вирішили залишитися тут. Необхідно було виконати додаткові дослідження і влитися в суспільство так, щоб нас не розкрили.