Частина 12. Таємне переродження.

Частина 12. Таємне переродження.

— Велесе, ти можеш використати мій корабель, як ретранслятор?
— Так, старійшино, виконую.
— Шшш, шшші, шшш, шшш, — зазвучала незнайома мова, але через кілька шиплячих слів нам стала зрозуміла мова «шершня», — мій корабель зафіксував незвичний сигнал від другої зірки зоряної системи Арихонів. Зараз джерело цього сигналу знаходиться на зворотному боці цієї зірки. Доки ми не полетіли, необхідно терміново з'ясувати, що це за джерело.

Якщо це чийсь корабель, то зробити огляд. Якщо він встиг вистрибнути в сигма-простір, визначити, куди саме та перехопити. На з'ясування не більше двадцяти хвилин. Усім летіти сенсу немає. Достатньо трьох кораблів: Вахр, Ваган і Мірукс. Невидимку не знімати. Уперед хлопці, мене даремно не турбувати, — «шершень» повернувся до нас, — телепортуємося всі із застосуванням маскування на Велес.
За кілька стрибків я з Лією опинився на Велесі, але з'явився останнім. Усі вже були на місці. Нарешті тут «шершню» та дракону немає потреби зменшуватися в розмірах.

— Велесе, насамперед видай наказ нашим трьом охломонам на свій вибір, щоб злітали до другої зірки і перевірили, що там був за сигнал. Зімітуй біля неї декілька слідів відльоту інквізиторських кораблів (будь-яких, але не наших). І з’єднай мене з Кирсіром (він на Фаетоні), але так, щоб лише він чув мене.
— Драго, що трапилось?— стурбовано поцікавився Кирсір.
— Біля другої зірки, хтось з'явився (або полетів). Мої вже вилетіли на пошуки. Ти теж маєш послати кілька корабликів, нехай злітають, поцікавляться.
—Гаразд.

— Велесе, зараз летимо в минуле, на скільки можливо, але з таким розрахунком, щоб до моменту повернення в теперішньому минуло не більше п'ятнадцяти хвилин, — надійшов наказ Драго бортовому комп'ютеру.
— Виконую, — заблимали знайомі вогники і почався відлік руху в минуле.
— Пояснюю суть проблеми, — зразу ж почав «шершень» після того, як Велес рвонувся в минуле, — якщо я поділюся з кимось своїми знаннями, то перш, ніж позбавити донора (тобто мене) знань та сили, спочатку необхідно позбавити цього знання того, хто його отримав.

Після смерті Повелительки, ніхто з нас не ризикував. Не знаю, як інші, але мені постійно здавалося, що якщо я лише поділюся знаннями, то мого обранця знищать, щоб я більше не зміг нікому передавати наступні тисячу років. А за цей час придумають, як мене знищити. Можливо це стареча параноя.

Всі бояться скористатися переродженням, щоб не загинути. Такі випадки траплялися неодноразово. Не можу зрозуміти, чому я вам повністю довіряю. Пропоную передати вам свої знання, навіть не зважаючи на те, що ці знання потраплять не інквізитору, а цивільному. Володіючи моїми знаннями, ви спільними зусиллями попрацюєте над моєю пам'яттю, знищивши повністю інформацію про те, кому було передано ці навички.

Це убезпечить вас і не дасть можливості нікому позбавити сили мене. А також маєте видалити з моєї пам'яті перебування на Велесі в минулому. Якщо будете знищувати інформацію поодинці, то жрець зможе відновити її. Він дуже сильний. Саме тому потрібні спільні зусилля. Крім того, я вам настільки довіряю, що ризикну, доки перебуватимо в минулому, застосувати переродження (якщо ви не заперечуєте). Звісно після передачі знань. Адже я вже майже півтори тисячі років без переродження. Ну, ось, наскаржився вам, як підліток, — якось винувато вимовив «шершень», а ми, приголомшені, мовчали.

Виявляється, цей мужній інквізитор по суті самотній та глибоко нещасний. За зовнішньою грізністю і незворушністю ховається туга та самотність. Він уже втомився боротися проти несправедливості й підлості. У нього, звісно, величезна влада і сила. Але все це можна застосовувати лише для непокірних, які набагато нижчі за рангом. Не дай Боже замахнутися на когось із «верхівки». Розтопчуть і змішають із брудом. Недарма в нас побутує прислів'я, що риба починає псуватися з голови. А ось знести цю гнилу голову, ох, як не просто. Швидше сам опинишся без голови.

Я не знаю всієї таємниці, що ж там сталося в цій довбаній раді. Але я на всі сто відсотків впевнений, що жрець доклав чимало зусиль, щоб убити Верховну Повелительку. Тепер він зайняв її місце і нишком влащтовує всім підлості, аби втриматися на вершині влади. Недарма Праверса не могли зловити тисячу років. Це не через те, що він такий проникливий. Йому завжди вчасно повідомляли, де перебувають інквізитори і як його ловитимуть. У цьому випадку багато-що пішло не за планом.

Незрозуміло, навіщо весь флот Чвірів вистрибував у тримірку біля Валікірок? Нафіг їм здався одинокий патрульний корабель Гленів? У Арихонів теж їхні плани відразу ж пішли шкереберть. Мало того, що король підсунув їм пусті кораблі Так ще й мої фантоми почали зганяти флот в одне місце. А постріли Фенікса термічними зарядами створили враження, ніби-то інквізитори вже в тривимірці.

Праверсу потрібно було не починати зі мною бійку на кораблі, а тікати, що сили. Недарма мені говорили: ніколи не можна недооцінювати противника. Побачивши, як горить від інквізиторських термічних зарядів його флот, він прийняв єдино правильне рішення: рятуватися на планеті, у воді (хоча б тимчасово). Бо, наскільки я зрозумів, для всіх, крім нього, вода виявилась неприйнятним середовищем.

Твердження Шшшмешша, що Нея є Верховною Володаркою, неабияк попсувало нерви тим, у кого було рильце в пушку, хто доклав чимало зусиль, щоб отруїти її тисячу років тому. Мабуть, страх перед скоєним змусив їх піти на крайній захід: розстріляти можливу Повелительку.

Розрахунок був вірним. За перших же пострілів усі кинуться в різнобіч. Але, коли повернуться, Повелителька буде вже мертва. А далі можна справу обставити так, як було б потрібно Жрецю. Навіть тут абсолютно правильний розрахунок виявився невірним. Причин цьому було декілька: неймовірні захисні функції молота, безстрашний вчинок Драго, який кинувся під постріли, рятуючи свого інквізитора, та й Сокіл із Гленом не схибили.

Зараз ми мчали в минуле, так до кінця і не усвідомивши, чи потрібно нам це. Припинилося тремтіння корабля. Ми зупинилися. Навколо снували Арихонські кораблі, але їм було не під силу виявити величезного Велеса, що з'явився.
— Велесе, активуй відштовхування.
— Виконую.

— Драго, що за відштовхування?
— Ми перебуваємо з активованою невидимкою на орбіті, де багато Арихонських кораблів. Можливе зіткнення. У разі ввімкненого відштовхування ми не створюватимемо аварійної ситуації. Будь-яке фізичне тіло при наближенні просто змінить траєкторію, зіткнення не буде.
— Зрозумів. З чого почнемо? Передача знань чи перегляд минулого Повелительки і Варвара з генералом?

— Шшшшмешше, гадаю, всі будуть згодні на перегляд, — гримнув дракон, — цілком можливо, що якийсь пунктик не такий, як ти вважаєш, і Нея виявиться не тією, на яку ти так чекаєш.
— Тоді я з нетерпінням чекаю.
Я запустив із прискоренням запис кокона Лії (який згодом став моїм) під час її перших відвідин мого часу. Але не все підряд, а лише моменти, що мали значення: поява Лії, мої муки під час активації головного мозку, потім, як вона страждала під час активації її можливостей із 65% до 98%.

Бій із десятком елітних бійців. Лія повернулася у свій час. Я пропустив частину запису і продовжив з моменту її появи через рік. Наш бій із Кверком. Пропозиція президента Фаїни. Як я за допомогою Кверківського перстня перемістився до Лії. Бій за право бути послом. Порятунок принца Арихонів. Бій із Шеньшерськими кораблями та арихонськими зрадниками.

— Варваре, ти ж по суті рятував ворога, — не витерпів «шершень».
— По суті ворога, та згодом виявилося, що не Арихони були ворогами, а Людини. Це наші творці під керівництвом імператора зробили так, що Земні жінки перестали народжувати, а цивілізація почала вироджуватися, — я продовжив з того місця, де король із Настею рятував мене від Шеньшер.

Переможний бій-відплата, з якого почалася дружба між колишніми ворогами. Бій з імперським флотом біля Валькіріка. Запрошення Лії на посаду заступника начштабу. Підле знищення «рибками» Фаетона та Гекати. Також ті моменти, коли кокон Лії був увімкнений на планеті. Бій з Адміралом Бюлем і наша втеча на його кораблі, разом із Галкою. Як за допомогою Інвірів і короля Арихонів потрапили знову в мій час, щоб охороняти мене ж. Повернення назад і загибель наших двійників. «Шершень» уповільнив відтворення бою.

— Але це ж не тварина! Це розумна істота і прекрасний боєць!
— Старійшино, це ми дізналися набагато пізніше. Це дійсно елітний боєць командувача Альянсу вищих цивілізацій і охоронець його доньки, яка перебувала з нами на планеті, але в нижчій формі існування, — я продовжив у прискореному режимі прокручувати наші пригоди. Як провалилися в часову яму і потрапили в майбутню Атлантиду. Як Драго прилітав до Тора.
— Генерал Тор! — вигукнув «шершень», — мене в той час лише прийняли в інквізитори. Шкода, подейкують, що він загинув від зради. Коли ж ми викорінимо цю рису в розумних істотах?! Варваре, продовжуй.

— Зараз покажу, як народилася Нея, — щойно з'явилися на голограмі збирачі ягід, шершень миттєво сповільнив відтворення. Він дуже уважно переглядав усе, що стосувалося Неї. Аж до повернення на Велесі з минулого.
— Зупини, — він деякий час сидів в глибокій задумі, — шкода, я так сподівався. Немає того бою, в якому Повелителька загинула і залишилася жива.

— Шшшшмешше, такий бій відбувся, тільки Варвар не може його пам'ятати. Це була моя помилка, моє порушення. Дивись, — дракон запустив перший варіант зустрічі Драго в Атлантиді. Шшшшмешш мовчки переглянув, аж до застосування темпоральної гранати.
— Драго, я вдячний, що ти показав цей момент. Але більше його нікому не показуй і зітри цю інформацію навіть у твого Велеса. Є ще один момент, але, щоб зберегти інтригу, я його поки що не розкриватиму. Мені б тепер хотілося побачити, як Нея потрапила в інквізитори, аж до цього останнього бою.

Тепер уже Драго показував. Показував, як проходили змагання, як Нея врятувала човник та неуважного інквізитора. А перемовини шершень знову сповільнив. Коли ворожий флот зібрався відлітати, після перемовин Неї з Великим Генералом, шершень взагалі попрохав зупинити.
— Тепер подивіться мою інформацію, частина якої була показана на планеті, — знову я побачив на голограмі цю істоту, яка страждала від нестерпного болю.