Частина 11. Зрадники, навколо лише зрадники

Частина 11. Зрадники, навколо лише зрадники

Якщо Нею так вшановують, то чому мене всього трясе від смертельної небезпеки для неї?  Уперше відчув небезпеку для Драго. Цікаво, хто ж це встиг поставити слабенький захисний купол? І навіщо потрібно ховатися? І хто це намагається прослухати думки? Щось тут не так.
— Фаетоне, ти мені друг? — телепатичне запитання.
— Звичайно.

— У такому випадку я дуже-дуже хочу бачити твоїх діточок, маленьких та непомітних. Хочу, щоб вони оточили любов'ю та турботою Нею і Драго. Вони обоє дуже цього потребують. Також дуже хочу, щоб дітки Фенікса з'явилися, теж маленькі й непомітні. Щоб вони оточили турботою Нею та Драго. Разом із ними хотілося б бачити Сокола. Нехай добряче віддячить (точно так, як його батько своєму братові) тим, хто засипатиме подяками мого товариша Драго. Нехай Сокіл і свого друга прихопить.
— Зрозумів, зроблю.

— Велесе! — телепатичний виклик навмання.
— Так, Варваре.
— Ох, ти! Велесе, рідненький, ти мене не забув. А пам'ятаєш перший варіант зустрічі з Неєю?
— Звичайно.
— Мені не хочеться такого ні з Неєю, ні з твоїм паном. Бувай. Дякую, що пам'ятаєш.

 *   *   *

— Соколе, я Фаетон.
— Що ти хотів?
— Варвар наказує, щоб ти з Гленом терміново з Феніксів вилетів до нього. Вилетіти потрібно всіма човниками з активованими невидимками. Ближче за один кілометр не підлітати. У разі небезпеки, накинути силові захисні куполи всіх човників на Нею та старійшину Драго. І негайно знищити будь-кого, хто спробує їх атакувати. Цілей для знищення може виявитися кілька.

— Глееене! — буквально заволав принц, — друзям Варвара терміново потрібна наша допомога! Вилітаємо моїми човниками. Я їх запрограмую на автоматичну установку силових полів у випадку небезпеки для старійшини Драго та дівчини-інквізитора Неї (Варвар тобі її в дорозі показував). Наше завдання: знищувати будь-кого, хто посміє їх атакувати. Це наказ Варвара.
— Слухаюсь. Так ми летимо чи ні?! — з обох Феніксів відокремилася сотня хмаринок-привидів, які з неймовірною швидкістю кинулися до планети.

 *   *   *

— Шановні старійшини, ви глибоко помиляєтеся. Це якась прикра помилка, непорозуміння. Я звичайний боєць-інквізитор з команди старійшини Драго.
— Шшшшмешше, на мій погляд, ти справді помиляєшся. З чого ти взяв, що Нея і є Верховна Повелителька?
— Драго, ти не вхожий до ради. Тому не знаєш, що сказала Верховна Повелителька перш, ніж померти.
— І що ж? — здивовано запитав Драго. Те саме запитання крутилося у Кирсіра, але він дотримувався субординації, тому промовчав.

«Шершень» створив антизвукову завісу колосальної потужності і запустив голограму. На ній з'явилася істота, що нагадувала земну капустянку (вовчка), але величезних розмірів. Відчувалося, що їй дуже зле і її мучить нестерпний біль:
— Мені недовго залишилося перебувати в цьому тілі. Я відчуваю, знаю, що в моєму оточенні є зрадники, вороги. Є помічники Праверса. У будь-якому випадку заслужене покарання Праверс отримає від мене ж. Я відроджуся в далекому минулому. Помру, не народившись, ще раз помру в бою і залишуся живою.

Навіть бойових мистецтв мене навчить цивільний, а не воїн. Цивільний, який потрапить із минулого з власної волі в наш час і потім опиниться в далекому минулому. Разом зі своєю дружиною вони виховають мене в новому фізичному тілі і навчать всього, що мені необхідно. Після цього повернуться зі мною в наш час, і я разом зі своїм учителем здобуду перемогу над Праверсом, а від зрадника залишиться лише попіл.

У цю мить мене заполонило величезне почуття небезпеки. Бічним зором побачив, як у руках кількох інквізиторів з'явилася незвичайна зброя (не встиг навіть помітити, коли вони її дістали). Я розумів, що навіть застосувавши уповільнення часу, не встигав запобігти застосуванню їхньої зброї. Швидкість руху для мене виявилася неймовірною.

— ЗАХИСТ!!! — рявкнув на всю горлянку і подумки, та зрозумів, що вже запізнився. У Неї автоматично спрацював захист молота, захистивши її від кількох пострілів. Навіть не очікував, що молот - така крута захисна зброя. У цю мить Драго кинувся під постріли, закриваючи собою Нею. Я не уявляю, якою швидкістю треба володіти, щоб зробити стільки пострілів (постріли були з невідомої променевої зброї), що я встиг лише гаркнути і повернути голову. За цю мить на Неї з'явилося багатошарове силове захисне поле. Плюс Кирсір накинув на неї найпотужніший захист. Таке поле вже переливалося над Драго. Але навіть воно на частку миті запізнилося.

Декілька пострілів прошили крило дракона. На місці двох стрільців виникли вогняні фігури (вони палали, як кораблі від інквізиторських термічних зарядів). Третього стрільця Нея знищила за допомогою свого молота. Що і як із цим же зрадником робив Кирсір, не зовсім зрозуміло, але голову він йому відкрутив в одну мить, навіть не сходячи з місця. Всі інші інквізитори блискавично рвонули навсібіч. І лише «шершень» не просто тікав, а зумів, не обертаючись, вистрілити. Він зробив три постріли і кожен потрапив точно в ціль. Але й він запізнився, його постріли увійшли в уже палаючі трупи.

Ще мить і перед нами виникла силова стіна. Вперше зустрічався з таким видом і таким застосуванням. Стіна являла собою плоске силове поле завдовжки близько 50 метрів і заввишки близько 10м. Але її товщина була неймовірною (не менше 50 см). Хоча я вважав, що силове поле не має товщини. Останні постріли, зроблені за інерцією, вже мертвими інквізиторами, поглинулися цією стіною. За декілька миттєвостей інквізитори, що розлетілися, повернулися. Драго спокійно зализував рани. Цікаво було дивитися, як величезний дракон не звертав навіть уваги на те, що він перебуває під багатошаровим силовим куполом, а спокійно, мовчки усував на собі пошкодження. На тому місці, де язик пройшовся по крилу, рана миттєво затягувалася. Наскільки я зрозумів, від цієї зброї рани самостійно не затягувалися, а кровоточили.

— Ну, що, грізні інквізитори? У страху очі величезні? Кожен насамперед рятував свою шкуру. То навіщо мені володарювати боягузами? У нашій цивілізації всі дівчата є повелительками: слабкими та беззахисними. А сильні чоловіки їх захищають та охороняють. А кого ви охороняєте? Себе?
— Вибачте, Повелителько, — опустився на коліно «шершень», інші просто стояли мовчки, похнюпивши голови, — за останню тисячу років ми навіть власної тіні стали боятися.
— Я гадаю, — гримнув дракон з-під куполів, — ви або боягузливіші за всіх, або зажерлися у своїй раді.

— Старійшино! Ви за це поплатитесь! — завизжав один з інквізиторів, — як ви смієте таке говорити на членів Верховної ради? Та ще й у присутності цивільних.
— Але ж ми з Неєю залишилися живими не за допомогою ваших суперсил, — спокійно продовжив дракон, — не ви знищили зрадників, а це зробили все ті ж цивільні. Тож їм величезна подяка, а вам ганьба.

— Драго, хіба це не твій корабель поставив захист?
— На превеликий жаль, мій кораблик запізнився. Ось його творіння, — він показав на переливчасту силову стіну, — прибирай, вона більше не потрібна, від зрадників і попелу не залишилося, — стіна миттєво зникла. А на землі пузирилися невеликі калюжки остигаючого металу, що залишилися від міцної броні загиблих інквізиторів.
— Та це ж куполи човників! — вигукнув «шершень» і в цю мить практично одночасно з'явилися після телепорту Лія і Василина.

— Що тут трапилось? — наїжачилися зброєю обидві дівчини. Вмить на них було націлено зброю інквізиторів.
— Опустіть усі зброю! — загримів дракон, — Малюче, прибери, нарешті, ти ці тазики! Вони вже марні! Але за допомогу величезна подяка! Колего Кирсіре, ти теж знімай захист із Неї. Вона й сама здачі дасть так, що мало не буде.

— Соколе, прибирай захисні куполи, — захист зник, наче й не було ніяких силових полів.
— Варваре, ти дійсно скажений, — здивовано вимовив «шершень», — як тобі вдалося навіть корабель Драго випередити?
— Це не я, а мої друзі.
— Друзі? — він поворушив своїми вусиками-«антенами», — чи не ті, що зависли в човниках близько чотирьохсот малих галактичних одиниць звідси?

— Звісно. Я ж не володію такою силою і такими можливостями, як у вас. Зате у мене є друзі, які в скрутну хвилину мене підтримають. Але і я за них життя віддам без роздумів.
— Олексо, — подумки, з тривогою поцікавилася Василина, — де Вяліс? Чому я його не відчуваю?
— Не переймайся, він у надійному місці, — телепатична відповідь.
— Варваре, — не вгамовувався «шершень», — я б хотів поглянути на ваших друзів.
— Можна буде і подивитися, але лише в тому випадку, якщо я буду впевнений, що їм нічого не загрожує.

— А що їм може загрожувати? Зрадників знищено. Чи ви не довіряєте старійшинам інквізиторів?
— Шановний, я нікому не вірю, так само, як і моя дружина.
— Начальник штабу Альянсу, генерал Лія ваша дружина? Оце поворот. Генерале, а ви хто? — повернувся він до Василини.
— Командувач флотом Землян. Наразі, поки не з'явився король Арихонів зі своїм командувачем, тимчасово виконую обов'язки командувача об'єднаним флотом цивілізацій.

— А якщо я попрошу вас видати мені таємницю і поцікавлюся: флоти яких цивілізацій наразі вам підпорядковуються?
— Старійшино Драго, ви дозволите надати цю інформацію старійшині інквізиторів вищих цивілізацій?
— Звісно, Василино. Вони і без вас знають, чиї кораблі перебувають зараз на орбіті і скільки.
— Зараз під моїм управлінням кораблі Землян, Арихонів, Шеньшер та кораблі Альянсу проміжних цивілізацій під особистим командуванням командувача Альянсу. Поза моїм підпорядкуванням лише чотири кораблі посла Олекси, — вона кивнула в мій бік.

— Чотири?! Як же ви перераховуєте багатотисячні флоти, якщо не можете відрізнити два кораблі від чотирьох? — з єхидною посмішкою запитав «шершень». Але наступної миті сміх заглушив усе. Звісно, Драго реготав найголосніше, але сміялися і всі Земляни (Нея, Лія, Василина і я).
— Шшшмешшше, це ти не вмієш рахувати. Варвар прилетів на чотирьох кораблях. Свої сканери можеш без докорів сумління викинути в жерло вулкана, — пророкотав Драго, а «шершень» недовірливо покосився на мене, але промовчав.

— Прошу вибачення, шановні старійшини. Ми з генералом Василиною телепортувалися до вас, бо відчули смертельну небезпеку для наших захисників: старійшини Драго та його інквізитора Неї. Якщо ми не потрібні тут, то дозвольте нам повернутися до своїх обов'язків.
— У мене буде лише одне уточнювальне запитання. Те, що командувач Альянсу підпорядковується генералу рангом нижче, ще можна зрозуміти цю примху. А хто командує флотом Шеньшер?
— Особисто мати-королева Шеньшер.
— Я напевно збожеволів. Драго, що у вас коїться? Правителі цивілізацій підпорядковуються молодшим генералам.

— Це ви у своїй Верховній раді всі збожеволіли. Треба не хизуватися своїм становищем, а помічати справжні таланти і давати їм можливість проявити себе.
— Драго, востаннє попереджаю вас, — з обуренням пропищав один з інквізиторів.
— Та пішли ви в дупу зі своїми попередженнями. Думаєте, я буду чіплятися за посаду старійшини? Набридло ганятися за такими мерзотниками, як ваш Праверс. Вигодували такого паразита, що навіть інквізиторам не під силу.

— Охолонь, Драго, охолонь, — почав заспокоювати «шершень», — особисто мені таке ставлення дуже подобається. Шановні старійшини, шановний пане інспекторе Верховної ради. На правах старшого в цій бойовій операції оголошую відбій бойової тривоги. Завдання виконано, злочинця спіймано та знешкоджено. Розлітаємося. Усім щасливої дороги.
— Щасливої дороги, — почулося врізнобій і невдовзі лише «шершень» залишився з чужих інквізиторів.

— Драго, ти не образишся, якщо я побуваю у Варвара на кораблях? Та й друзів його хотілося побачити.
— Не в того запитуєш. Варвар цивільний, до того ж нахаба, ох нахаба, він і мене може послати подалі за поганого настрою. От у нього й запитуй.
— Старійшино Драго, скажете таке. Коли це я посилав вас? Не було такого.
— Та годі. Жартую я, жартую.

— Варваре, що скажете?
— Хорошим гостям завжди радий. Якщо ви не проти, то я запрошую також усіх присутніх, бо на двох кораблях із чотирьох ніхто з них ще не бував. Ось лише одна проблема. Ваші габарити. Приміщення на моїх кораблях не призначені для таких розмірів. Старійшина Драго може приймати форми різних цивілізацій і габаритів. А ви?
— Я теж можу.
— Гаразд. Тоді почнемо з друзів. Сокіл зможе вам провести по двох кораблях більш змістовну екскурсію, а два кораблики особисто мої.
— Звісно.

— Соколе, Глене, телепортуйтеся до мене. Небезпеки немає, — за мить принц із Гленом стояли перед нами, — кілька миттєвостей тривала німа сцена. «Шершень» зі здивуванням розглядав Глена з принцом. А ті ніяк не могли збагнути, перед ким стоять. Нарешті першим схаменувся Глен:
— Богатирського вам здоров'я, шановний старійшино Шшшшмешше, — різко опустився на коліно і покірно схилив голову. Почувши таке, і принц теж покірно склав крила.
— Здрастуйте, шановні, — принц галантно вклонився не лише «шершню», а й усім іншим.

— Глене!? Як ти опинився тут, у чужій метагалактиці?
— Чвірі знищили наш патрульний корабель, а Варвар врятував мене після їхнього відльоту. Старійшино Шшшмешше, але я не зрадник. З підказкою Варвара, я розстріляв усі три кораблі Чвірів, які брали участь у нападі на наш корабель. А потім разом з інквізиторами знищив ще одинадцять ворожих кораблів.
— Похвально, похвально. А ви, юначе, як опинилися тут? — звернувся він до принца.
— Варвар пообіцяв моєму покійному батькові, що він подбає про мене після смерті батька. На нашій планеті почалася громадянська війна. Мого батька, повноправного короля Паратіктелів було вбито. Вибачте, але мені довелося втекти з Варваром.

— Співчуваю вам, принце, я добре знав вашого батька. Мудро правив. Сподіваюся, ви повернете собі трон. На жаль, ми не маємо права втручатися у внутрішні чвари цивілізацій. Але вірю, що ви зійдете на свій трон, — Глен був шокований. Сокіл, з яким він уже потоваришував, виявився королівської крові.
— А хто з вас знищив зрадників?
— Згідно наказу Варвара ми накинули захисні куполи з усіх човників, а потім встигли зробити лише по одному пострілу. Третього зрадника розстріляла небаченою зброєю дівчина-інквізитор.

— Молодці. Тепер мені зрозуміло, чому від вашої зброї все горить, як від інквізиторської. Зброя Паратіктелів. Глене, я здогадуюся, що на вас може чекати після повернення додому. Зараз я виправлю цю несправедливість. Принце, ви в процесі бесіди зможете ілюструвати голограмами?
— Якщо в пам'яті Феніксів ця інформація є, то зможу.
— Феніксів?
— Так, мої кораблі – Фенікси, а кораблі Варвара – Фаетони.

— Який же я дурень, — «шершень» розсміявся, — цивільний обвів мене навколо пальця. Я ж чудово чув розмову Варвара з кораблями. Але вирішив, що це теж цивільні, що це його друзі. Хоча, стоп. А Велес тоді хто?
— Велес – це мій корабель. Варвар на ньому бував, коли я повертався з ним, Неєю та Герою із далекого минулого. Ось Велес його і впізнав. Я теж відчував небезпеку, як і Варвар. Водночас розумів, що варто мені почати діалог із кораблем, як усе відразу ж заблокують. А на розмову Варвара на цивільні теми не звертали навіть уваги.

— Хитро, дуже хитро. Виверт спрацював. Драго, ти маєш рацію. Зажралися ми в кулуарах Верховної ради. І поступово втратили бійцівську хватку.
Доки «шершень» розмовляв із драконом, я телепортнувся фантомом на Фаетон. Привів до тями Вяліса з королем і попросив поки що нікуди не рипатися, а спокійно прийти до тями.
— Зачекайте на мене, я скоро повернуся. Фаетоне, допоможи гостям відновитися, — мій фантом «розтанув».

— Шановні гості, якщо старійшини набудуть відповідного вигляду, то прошу вас на Фаетон, — створив трьох фантомів і з усіма телепортнувся на Фаетон, прихопивши Лію особисто, а фантомами Василину та Глена з принцом. «Шершень» просто зменшився в розмірах. Дракон прийняв вигляд генерала Тора і всі телепортнулися за мною. Нея з Кирсіром теж. Вяліс із королем сторопіли, побачивши таке товариство на борту.
— Ласкаво прошу на борт, шановний старійшино Шшшмешше, старійшино Драго, старійшино Кирсіре. Здрастуй, Неє. Доброго здоров'я бажаю, генерале Ліє і генерале Василино. Я бортовий комп'ютер корабля – Фаетон.

Король вмить визначив ситуацію, побачивши на «шершні» позначку старійшини інквізиторів вищих цивілізацій, та ще й незвичайного кольору. Він одразу ж шанобливо опустився на коліно і покірно схилив голову (Вяліс миттєво скопіював короля):
— Доброго здоров'я, шановні.
— Підніміться. Не годиться королю кланятися навіть перед інквізиторами. Я вам співчуваю за сьогоднішній бій. Мені шкода тисячу ваших розстріляних кораблів. Але завдяки вашій мужності й тому, що ви затримали Чвірів, не дозволивши їм втекти, ми змогли знищити весь їхній флот. Компенсацію ви отримаєте через старійшину Драго.
— Дякую вам.

— Ви давно перебуваєте в Альянсі?
— Моя цивілізація не перебуває у військових блоках. Ми ні з ким не воюємо.
— Не перебуваєте?! — здивувався «шершень», — чому ж до вас на допомогу прилетів командувач бойовим Альянсом зі своїм флотом?
— Я інших цивілізацій не просив про допомогу. Чому вони вирішили прилетіти і звідки вони дізналися про ворожий флот, запитуйте в них. Хоча з усіма в мене дружні стосунки.
— Я привела свій флот до Арихонів, — подала голос Василина, — тому, що Його величність король Арихонів багаторазово виручав Землян у найважчі часи.

— Фаетоне, зв'язок із флагманом Альянсу.
— Виконую, — миттєво виникла голограма з кошаком.
— Олексо..., — почав командувач і завмер, — здоров'я бажаю, старійшино Шшшмешше.
— Ви, як командувач Альянсу, зможете мені виразно пояснити, яким чином ваш флот опинився на орбіті позаальянсної цивілізації і звідки ви дізналися про появу Чвірів?
— Флот Арихонів неодноразово брав участь в бойових операціях із захисту інших цивілізацій. Тому, почувши від Варвара про небезпеку, що загрожувала королю Арихонів, прилетів на допомогу. Що доведеться протистояти Чвірям, я не знав. Хоча, якби й знав, рішення свого не змінив би.

— Я шокований. Бойовий Альянс на захисті безальянсної цивілізації! Варваре, зможете зв'язатися з королевою Шеньшер? Якщо ні, то доведеться Драго постаратися.
— Фаетоне, зв'язок із королевою Шеньшер.
— Олексо, ворожий флот повністю знищено? Ох, вибачте. Доброго дня, шановні. А я дивуюсь, що ворожі кораблі горять, як від інквізиторських пострілів.
— Здрастуйте, мати-королево Шеньшер, — пролунав гучний голос Драго, — старійшина вищих цивілізацій, пан Шшшмешш, має до вас кілька запитань.

— Вельми задоволена, що такий високопоставлений старійшина звернув увагу на мою скромну персону.