Частина 5. Забави з принцем

Частина 5. Забави з принцем

— Ух ти! Круто! — захоплено озирався юнак навколо, — я ще жодного разу тут не був.
— Синку, тобі в житті ще багато чого траплятиметься, де ти не був, чого ти не бачив, чого ти не знаєш і чого ти не можеш.
— Батьку, я все можу, — ми з королем не змогли стримати посмішок.
— Порівняно з більшістю Паратіктелів, ти можеш багато того, чого ніхто з них не може. А чи зможеш ти зробити так, щоб тебе ніхто не бачив?
— Звичайно. Активую невидимку човника і мене ніхто не побачить разом із човником.

— Оригінальне вирішення питання. А якщо тобі необхідно замаскуватися в приміщенні?
— А навіщо? Адже мені ніхто нічого не зможе зробити. Я сильніший за будь-кого. Але я нікого слабшого за себе ображати не буду.
— Ти сильніший за мене чи дядька?
— Ні, ви обидва сильніші.
— У такому разі ти спростовуєш себе. Щойно ти казав, що ти сильніший за будь-кого. А тепер виявляється, що є й сильніші за тебе. А як щодо Варвара?
— Я досі не можу зрозуміти, як їм обом вдавалося битися у воді.

— Обом?! — вигукнули ми з королем в унісон. І я відразу ж створив десяток своїх фантомів. Спочатку у вигляді Паратіктелів, потім перетворив на людські обличчя. Страх прослизнув у свідомості юнака, але він одразу ж його придушив. Я змінив вигляд одного з фантомів на вигляд Спррріхта.
— Спррріхт?! — здивовано вигукнув юнак.
— Припустимо я. Кархіре, невже ти вважаєш, що ти такий сильний? Думаю, що ти помиляєшся. Я сильніший.

— Як ти смієш мене так називати в присутності батька? Ти мене принижуєш. Хоча ти мені друг, але за таке нахабство поплатишся, — він різко змахнув крилом. За такої швидкості руху величезні кігті, що знаходилися на краю крила, виявлялися грізною зброєю. З огляду на те, що під час удару махове пір'я крила було притиснуте, то воно ударом не пошкоджувалося, а потужні міцні кігті розпорювали тіло супротивника, і не тільки тіло. Вони могли пошкодити навіть кістки.

У даному випадку крило розсікло повітря і не зустріло на своєму шляху нічого, крім повітря. Спррріхт (точніше мій фантом) пірнув принцу під крило і завдав кілька несильних ударів. Але ці удари проведені в такі точки крила, що воно зробилось нерухомим і наказам мозку не підкорялося. Принц здивовано підчепив іншим крилом своє крило, що не піддавалось наказам мозку, і здивовано втупився на Спррріхта. Він не міг зрозуміти, як той зміг ухилитися від удару і як відключив його крило. Болю не було. Але й крило висіло нерухомо, як чуже. Він незрозуміло переводив погляд, то на свого друга, то на батька, який завжди ставав на його бік. Але в цей момент король осудливо дивився на принца.

— Я хіба вчив тебе бити друзів? Ти зараз постраждав за свою зарозумілість та почуття переваги. Коли тобі загрожувала смертельна небезпека, він, не шкодуючи свого життя, кинувся тобі на допомогу. Хоча в тому випадку, якби не Варвар, то від вас обох і пір'їнок не залишилося б. Але твій друг не роздумуючи жертвував своїм життям заради тебе. А ти вирішив завдати йому смертельного удару.

Це підло, дуже підло. Гадаю, ти не готовий до того, що я задумав, — він зробив легкий, майже непомітний удар по крилу принца і той застогнав від болю, але зміг підняти крило, — за хвилину біль мине, і ти знову володітимеш своїм крилом. Хоча ти потрапив у королівський бункер не для цього. Вважаю, що ти вже виріс, щоб знати те, що тобі не повідомляли, поки ти був маленьким. Синку, я тебе багато чому вчив: доброті і співчуттю, незалежності і самостійності, цінувати друзів і сім'ю, ніколи і нікого не зраджувати. Не все мені вдалося. Бо перед тобою постійно був інший приклад: твій дядько, а мій брат. Але я б дуже не хотів, щоб ти від нього успадкував підлість і корисливість, зневагу до інших, зарозумілість та жагу до влади.

— Спрріхте, вибач. Я не хотів тебе вбивати, а лише полякати.
— Синку, не бреши, не треба кривити душею. Ти хотів його покарати за фамільярне поводження з тобою в моїй присутності та присутності Варвара. Цьому удару я особисто тебе вчив і чудово знаю, до чого він призводить.
— Гаразд, а як я маю реагувати, якщо принца ставлять на рівні із простим охоронцем?
— Ох, синку, синку, — сумно зітхнув король.
— Принце, відпочиньте поки що, — я змахнув у напрямку принца, той завалився на бік і, закрившись крилом, мирно засопів.

— Ваша королівська величносте, ваш син дійсно не готовий. Але ви ж знаєте, що можна передавати знання спрямовано. Скажімо, можливість застосовувати отриману силу для захисту власного життя або збереження життя інших. Загалом подумайте конкретно. А для захисту вашого сина можу залишити свого фантома в вигляді Спррріхта. Поки я знаходжусь у вашій зоряній системі мій фантом буде на сторожі принца.
— Оооо, це було б чудово.
— Фаетоне!
— Так, командоре.
— Ти можеш виявити, де в даний момент знаходиться другий юнак, якого доводилося лікувати від укусів "акул"?

— Він перебуває на відстані 83м, на десять годин від вас разом із групою охоронців принца.
— Піджени човник і непомітно забери його на борт. Проскануй, якщо на ньому є маячок, то сигнал цього маячка має випромінювати сигнал з будь-якого місця в палаці. А коли мій фантом і принц покинуть королівський бункер, то маячок має пеленгуватися за місцезнаходженням цього фантома. Крім того, якщо принцу загрожуватиме смертельна небезпека, знищуй будь-кого.
— Навіть якщо це буде сам король або його брат?
— Так! Навіть якщо це буду я і тим більше, якщо це мій брат.
— Командоре, підтвердьте згоду зі словами короля.
— Фаетоне, ну ти й зануда. Підтверджую, підтверджую.

— Дякую, Варваре. Я навіть не знаю, як вам дякувати.
— Ваша королівська величносте, подяка не має перетворюватися на зобов’язання. Я це роблю не заради подяки.
Розбудили принца. Король понад три години "чаклував" над ним. До речі, я відчував, як мені теж передаються його знання. Уперше я це відчував. Або, можливо, це були здібності дракона поглинати всі передані знання, якщо він перебував поруч. Я все не тільки відчував, а й розумів, що це, навіщо, яку дає перевагу проти тих, хто не володіє цими знаннями. Помітив також, що король не просто передавав принцу все, що знав, а на багато здібностей ставив обмеження. І ці обмеження міг розблокувати лише я. Нарешті він закінчив.

— Варваре, ви можете заблоковані можливості в принца активувати на свій розсуд. Дивно, але я вам довіряю більше, ніж самому собі, — потім він звернувся до принца.
— Синку, ти зараз став набагато сильнішим і швидшим, ніж був до цього моменту. Я прошу тебе застосовувати свою силу лише на благочестиві справи. Мені жити залишилося кілька днів (у принца виступили сльози на очах, але він опанував себе і короля не став перебивати). Найближчим часом тебе оберігатиме Варвар. Так, я не обмовився, оберігати, незважаючи на те, що ти став набагато сильнішим. Оберігати в основному від твого дядька і його шавок. Я прошу тебе слухатися Варвара беззаперечно. Це мій передсмертний наказ.

Також прошу ніколи не зазнаватися і не ставити себе вище за інших. Вчися у Варвара. Його сила порівняно з нашою безмежна. Він самотужки легко може знищити всю нашу цивілізацію. Але він ніколи цього не зробить, він не хизується своєю силою і застосовує її тільки для гарних справ.
— Батьку, — не витерпів принц і перебив промову короля, — я тобі вірив і вірю. Але невже чужинцю потрібно довіряти більше, ніж своїм?

— Так, синку. Варвар – друг і учень мого друга, старійшини інквізиторів Драго. Уже тільки це говорить про те, що Варвару можна довіряти беззастережно. Ти можеш сумніватися в моїх словах, але час покаже, що я абсолютно правий.
— Ваша королівська величносте, ви мене возвеличили, ніби я без вад. На жаль, у мене є свої слабкості й недоліки, — король начебто й не помітив моїх заперечень.

— Синку, відтепер поруч із тобою постійно буде Варвар в вигляді твого друга Спррріхта. На планеті назріває смута і з дня на день почнуться бойові дії. Прошу тебе, слухайся будь-якої поради Варвара. Щоб було менше підозр, при всіх даси Спррріхту кличку Варвар. Після цього зватимеш його лише Варваром. А зараз повертаємося до палацу.

Усі втрьох телепортувались в покої короля. Принц з подивом подивився на свою "копію". Але я швидко прибрав фантома, що копіював принца, король свого теж. Після цього я телепортнувся в човник, а з принцом залишився мій фантом у вигляді його друга Спррріхта.

Повернувшись на корабель, перевірив, наскільки швидко просуваються роботи з удосконалення Фаетона2, і був приємно здивований. Ще доба і все буде готово.
— Як почувається наш підопічний?
— Спочатку обурювався, а після мого впливу спокійно поїв і зараз спить.
— Фаетоне, що ти знаєш про короля Паратіктелів та його брата?

— Якщо довіряти архівним даним, до яких мені вдалося отримати доступ, то король при владі вже понад триста років за місцевим часом (або 180 років земних років), хоча вік його 836 років. Трон йому передав батько ще за життя.
— А брат короля?

— Під час передачі трону їх було троє братів. Але незабаром старий король разом із новим королем та ще одним сином нарвалися на бандитську засідку. Тоді від вибуху загинули всі (включно з королем). Хоча на мій погляд, загинув лише фантом короля. Бо після вибуху тіло короля знайдено не було. А незабаром король дійсно з'явився і знову зайняв своє місце на троні, змістивши свого брата, який поспішив оголосити себе королем у зв'язку зі смертю чинного. Мимоволі напрошується висновок, що напад був влаштований братом короля.

— Фаетоне, якщо король так довго при владі, то де його діти, крім одного єдиного принца, та й то чужого, хоча і королівської крові?
— Король кілька разів одружувався, але всі його діти гинули протягом доби-двох після того, як вилупилися. Та й королеви довго не жили. Вони з незрозумілих причин або вмирали, або гинули в якихось аваріях. Остання королева загинула через кілька днів після того, як знесла яйце.

Це яйце зникло після загибелі королеви. Брат короля погрожував не залишити й пір'їнки від злодія, який вкрав яйце. Судячи з того, що король не докладав жодних зусиль до пошуку зниклого яйця, а після закінчення терміну висиджування представив королівському двору новонародженого принца, то це сам король сховав яйце і сам висидів його. Протягом недовгого життя принца, на нього вже було більше десяти замахів. Але завжди в останній момент з'являвся король власною персоною і знищував нападників.

— Щось мені чуйка нашіптує, ніби всі ці напади організовані братом короля.
— Командоре, як ви кажете: не спійманий – не злодій. Звичайно, такі підозри закрадаються, але особа організатора ніде не виявлена. Усі бунтівники (нападники) або гинули в бою, або помирали відразу ж, лише потрапивши в полон до короля, так нічого і не встигнувши розповісти. Навіть ті зрадники, що намагалися розстріляти принца разом із вами, до допиту не дожили. Усі загинули ще під час транспортування.

— Санта Барбара якась. До речі, мій наказ щодо знищення будь-кого в випадку загрози життю принца, скасовую. У разі небезпеки для принца, його треба захищати, нікого при цьому не вбиваючи. Я не хочу, щоб потім ця цивілізація мала якісь претензії до Землян, звинувативши в агресії. І ще мені чуйка нашіптує, що є на планеті хтось, окрім короля з братом та принца, хто володіє знаннями Паратікелів. Але хто? А зараз спати, спати, спаааати.

Як завжди, поспати вдосталь не вийшло. Прокинувся від гострої тривоги. Сердечко калатало. Брат короля намагався впливати магічно на мого фантома. Вирішив пограти з ним у піддавки. Тим паче, що оригінал, під личиною якого ховався мій фантом, не мав високих показників.

— Спррріхте, ти дуже бажаєш вийти з приміщення, — нашіптував телепатично брат короля. Я піднявся (точніше мій фантом) і полетів, не поспішаючи, на вихід. Там на мене вже чекав брат короля.
— Юначе, для тебе є секретне доручення. Ти маєш злітати у своє рідне місто і провідати свого батька. Йому дуже погано.

— Я хочу полетіти, дуже хочу, але не можу (нібито через силу видавив із себе). Король наказав не полишати принца ні на секунду, — і впав, як неживий.
— Усе. Охоронець готовий. Він порушив настанову короля і помер. Летимо зі мною, вб'ємо цього виродка, — з темряви вилетіло кілька величезних Паратіктелів. Але всередину влетів лише брат короля. Усі інші стояли, опустивши крила, не в змозі зрушити з місця (не без моєї допомоги, звісно).

У цей момент з'явився король. Побачивши нерухомих бройлерів, він стрілою влетів у спальню принца. І зрозумів, що запізнився. Побачивши, як зброя брата вивергає полум'я, він шулікою кинувся на брата. Брати зчепилися у смертельній сутичці. Я непомітно паралізував рухи брата короля, і король уже заніс над ним щось на зразок кривої шаблі.

— Ваша королівська величносте, — телепатично звернувся до короля, — якщо ви його немічного зараз уб'єте, то чим ви відрізняєтеся від нього?
— Він убив мого сина.
— Ви маєте ще одного сина? — король повернув голову і побачив принца, який мирно сопів під потужним силовим полем.
— Твоя правда, Варваре. Потрібно винести цього негідника звідси.

— Навіщо? — з допомогою телекінезу перемістив тіло за межі спальні.
— Фаетоне, прибирай захист, — захисний купол над принцом зник.
— Дякую, — король вилетів зі спальні, одним поглядом знищив «бройлерів» із неслухняними крилами. За мить зник, телепортувавшись. Це був король власною персоною, а не його фантом. Я це чудово відчував.

За декілька хвилин брат короля зміг рухатися. Побачивши біля входу в спальню принца мертвих Паратіктелів, він викликав охорону і змусив прибрати «зрадників». Більше цього дня спроб нападу на принца не було. Ми з принцом літали планетою. Маючи такого гіда, приємно знайомитися не лише з визначними пам'ятками, а й зі звичаями Паратіктелів. В одному місці ми навіть стали свідками урочистості, яка нагадувала земне весілля. Красиво, цікаво, але не по-нашому, не по земному. Попросив принца знайти затишне місце. Щоб спокійно потренуватися. Знайшов він досить швидко.

— Варваре, може удвох проведемо спаринг?
— Принце, ти впевнений? Не боїшся виявитися хлопчиком для биття?
— Я розумію, що слабший за тебе. Але не до такої ж міри.
Ну, що ж. Нехай хлопчик трохи пограється, а там подивимося.
— Принце, спаринг, фулконтакт. Готовий біль потерпіти? — замість відповіді той спробував завдати удару. Кілька хвилин він літав, як маленький винищувач, сподіваючись хоча б раз влучити в мене, але всі його удари припадали в порожнечу. До того ж багато з ударів, якби досягли мети, то мало б не здалося.

— Не втомився? Думаю, досить уже цих дитячих забав. Лови відповідь.
Протягом секунди принц отримав щонайменше два десятки дуже болючих ударів (звісно, не на повну силу). Треба віддати йому належне, біль він терпів мужньо. Та коли отримав удар по кінцівці і кістка переламалася, він почав благати:
— Варваре, ти вирішив мене вбити? — ледве стримуючи сльози, видавив із себе принц.
— Ні, звісно. З тобою для мене не спаринг, а іграшки, — у цей час зростив перелом і протягом кількох секунд загоїв.

— Дякую, вже все нормально. Якщо це для тебе іграшки, тоді покажи, як ти тренуєшся.
— Дивись студент, — створив фантома і почав спаринг. Спочатку на невеликій швидкості, потім швидше й швидше. Незабаром чутні були лише хлопки, як від пострілів. Кожен удар здійснювався з надзвуковою швидкістю. З огляду на те, що спаринг проводив із самим собою, то всі удари напорювалися на блок, і водночас удари виявлялись настільки ювелірні, що відбувався лише дотик. За кілька хвилин у принца навіть голова закрутилася від бажання простежити за моїми переміщеннями.