Частина 4. Прохання короля

Частина 4. Прохання короля

На кораблі не виявив жодної живої душі, лише роботи. Камери стеження недоторканого Фаетона показували, що незадовго перед моїм прильотом з'явилися "маски-шоу". Заарештували всіх до єдиного, хто був на Фаетоні2 (крім роботів). І повернулись на планету. Після таких насичених подій задрімав тривожним, неспокійним сном. Розбудив Фаетон:

— Командоре, до нас наближається бойовий корабель.
— Гаразд. Будь готовий до захисту. До речі, що роботи встигли зробити на Фаетоні2, поки я спав?
— Апгрейд роботами проводиться згідно з графіком, навіть із випередженням. До того ж це випередження пішло після того, як усі живі істоти повернулись на планету.

— На скільки швидше продовжилися роботи?
— На 82%, — я навіть присвиснув від подиву.
— Я так розумію, мене обманювали, називаючи термін у шість діб. Усе можна зробити набагато швидше. Ай, молодці! Знають, де урвати. Але ти, сподіваюся, все фіксуєш, щоб нам можна потім самим усе це зробити?
— Звичайно.

У цей час корабель Паратіктелів пришвартувався. На ньому прилетіла нова команда та додаткові роботи. Я перетворився на Паратіктеля і поговорив зі старшим, відповідальним за апгрейд. Виявилося, що дійсно можна закінчити всі роботи набагато швидше, ніж було зазначено. Після мого наполегливого "прохання" робота закипіла ще швидше, тим паче, що незабаром на кораблі знову залишилися лише роботи. Зв'язався з королем і поцікавився в нього, чи прийме він мене в палаці. Отримавши згоду, у вигляді Паратіктеля вирушив на прийом.

Мене навіть у Кверків дратували ці палацові етикети. А тут ледве стримував себе, щоб не позіхати (настільки все нудно). Коли закінчилися палацові церемонії, і король запросив до себе на аудієнцію, я захвилювався. Тільки-но увійшов до короля і смиренно склав крила, відчув небезпеку. Довелося діяти так, як підказувала інтуїція. Припинивши шанобливий уклін і, не промовивши жодного слова, я самовільно, не питаючи в короля дозволу, попрямував спершу вздовж стін. Охоронці лише насторожено повертали зброю слідом за мною. Невдовзі перед королем лежало близько сотні камер стеження.

— Ваша королівська величносте, за кожним вашим кроком хтось постійно стежить і контролює кожен ваш чих, — відразу ж відчув чиєсь хвилювання.
— Ти командир моєї охорони, — гнівно звернувся король до Паратіктеля, який гордовито стояв поруч із ним, — як ти допустив таке нехлюйство? У мене під боком камери стеження! Негайно з'ясувати, хто встановив і, хто наказав встановити ці камери!
— Ваша королівська величносте, це він особисто наказав встановити за вами стеження.
— Цього не може бути!

— Так, це я наказав, — братові короля дуже не хотілося зізнаватися, але й опиратися мені він був не в силах.
— Ти мій брат! А чиниш, як зрадник, — обурювався король. У цей момент з-під крила цього Паратіктеля показалася якась трубочка. Довелося сповільнити час і негайно накинути на короля захисне поле. Вчасно. Поле заіскрилося від багаторазових енергетичних пострілів. Якби не захист, то від короля тільки б обвуглене пір'ячко залишилися. До того ж стріляв не лише брат короля, а й кілька охоронців.

— Припинити стрілянину! Усім скласти крила! — моєму наказу ніхто не посмів не підкоритись, навіть начальник охорони. Я прибрав із короля захисне поле. Його очі метали громи та блискавки, але зовні він був спокійний.
— Драго, чи не твій фантом присутній тут? Зупинити мене або мого брата під силу лише великому Драго. У такому разі друже, ти вчасно повернувся.

— Вибачте, ваша королівська величносте. Я всього лише звичайний Землянин, — король обійшов усіх охоронців, крім начальника охорони (свого брата). Зупиняючись на кілька секунд перед кожним, він уважно, невідривно дивився в очі. Після того, як переходив до наступного, той, на кого він дивився, або падав бездиханним (якщо стріляв у короля), або ж продовжував стояти струнко. Весь цей час брат короля з презирством стежив за тим, як король розправлявся зі зрадниками. Коли брати зустрілися поглядами, склалося враження, що відбувається важкий для обох бій-поєдинок. Поєдинок вели два сильних і рівних за силою бійці. Нарешті король припинив бій поглядів.

— Щоб це було востаннє. Інакше я буду змушений ув'язнити тебе в печері. Довічно, — у відповідь король отримав ненависний, повний презирства погляд.
— А зараз усі вільні, я хочу з Варваром поговорити наодинці.
Коли всі покинули покої короля, він застосував антизвукову завісу (хоча, на мою думку, досить слабку).
— Може, телепортуємося для таємної розмови?

— Ваша королівська величносте, гадаю, що в цьому немає сенсу, — відповів я королю й після цього закрив ще й своєю завісою, крізь яку навіть думки не пробивалися. Одразу ж створив фантома, король зробив те саме і показав жест навколо голови. Я зрозумів, що він знає, або підозрює, що на ньому знаходиться жучок. Тоді я показав на себе і короля, і показав жест, що летить. Король усе зрозумів, і телепортнувся слідом за мною. А наші фантоми продовжили порожню бесіду, вже без антизвукових завіс. Після четвертого телепорту, я зупинився. Король слідував за мною слід у слід.

— Ваша королівська величносте, ви в змозі телепортуватися на орбіту?
— На жаль, це мені не під силу.
— Тоді тримайтеся міцніше, — я використав енергетичні пута Кверків, практично прив'язавши його до себе і телепортнувся на Фаетон. Уже на кораблі деактивував Кверківські пута.
— Ось тут можна спокійно розмовляти. На мені жучків немає. Навіть якби й були б, то вони виявилися б тут заблокованими. Можливо, на вас наразі теж жучків немає. Хоча, якщо й є, то вони з орбіти нічого не зможуть передати.

— Оригінально, Варваре, оригінально. Сюди точно не зможе дістати жоден наш підслуховуючий пристрій. Ніхто й подумати не може, що ми на орбіті.
— Усе це добре. Але про що ви хотіли посекретничати зі мною?
— Варваре, ви прибули до нас у дуже напружений момент. На планеті назріває переворот. Я це знаю, але нічого з цим вдіяти не можу. Очолює бунтівників мій брат. Якби він не був мені братом, я бунт легко придушив би.

— Ваша королівська величносте, якщо ви хочете, щоб я допоміг вам впоратися з бунтівниками, то не допомагатиму ні вам, ні вашим бунтівникам.
— Ні, ні, ні, ні. Я закони всесвіту знаю. І просити допомоги не буду. Хоча ні, попрошу. Але не для придушення. Ох, як же я заплутався. Я прошу вас урятувати мого сина. Ви вже одного разу його врятували. І я прошу врятувати його, щоб він не загинув, як я.

— Не зрозумів. Ви про що?
— Варваре, я відчуваю свою смерть. У найближчі кілька днів я загину. Але я вас прошу зберегти життя моєму синові. Неважливо, буде він при владі або ж звичайним громадянином. Лише б жив.
— Ваша королівська величносте, я вам не вірю. Чому ви, знаючи про те, що скоро помрете, досі не передали свої знання синові? Адже його можливості такі ж, як і ваші, максимальні (98%). Чи ви хочете свою силу із собою в могилу забрати? На жаль, там вона вам не знадобиться. А ваш брат буде сам володіти величезною силою.

Хоча розумній істоті, у серці якої підлість, марнославство і жага влади, краще не мати такої сили. Незабаром вашу цивілізацію почнуть проклинати інші цивілізації. Та й усередині цивілізації переважатимуть лише негативні риси характеру і здібності. І ваша цивілізація стане ганьбою всесвіту.

— Варваре, не сипте сіль на рану. Дійсно, ви маєте рацію, так і буде. Я не в силах що-небудь зробити. Я вже кілька разів намагався створити ситуацію, за якої міг би поділитися силою з сином. Але щоразу поруч опинявся брат і перешкоджав цьому. Незважаючи на те, що я король, він сильніший за мене. Я не в змозі протистояти йому.

— Ваша королівська величносте, з вашими унікальними можливостями, соромно не знати, що ваш син не ваш. Ви про це чудово знаєте, але все одно називаєте його сином.
— Так, я це знаю. Але для мене неважливо, що він зачатий не від мене. Він для мене син! Це я його висидів. Чуєте, Варваре!? Він син! Мій син! Син не лише покійної дружини, а мій, мій, мій!

— Заспокойтеся, ваша королівська величносте. Я не намагаюся зловити вас на брехні. А тим більше відмовлятися від сина. Що в моїх силах, я зроблю все, щоб ваш син залишився живим. Але ви маєте негайно поділитися з ним своєю силою. В іншому випадку я мало чим зможу йому допомогти, а тим більше не зможу ділитися силою особисто. Я зможу передавати свої знання лише років через триста (галактичних).

— Розумію. Я й не пропоную вам наділяти його своєю силою. Але як мені позбутися присутності брата?
— Це елементарно. Ви ж зараз можете спокійно запросити принца у ваші палати. Потім я закриваю нас трьох завісою неуважності. Ви маєте сина розпалити так, щоб він захотів зі мною поборотися (для того, щоб він мав зі мною безпосередній контакт, впливати на нього я не повинен). Створюємо ще по одному фантому. Крім цього, я створюю фантом у вигляді вашого сина. І ви одразу ж телепортуєтесь з палацу, я з вашим сином слідом. А в палаці залишаються фантоми. Щоб ваш брат не зміг запідозрити, що в палаці лише фантоми, я заблокую всі входи, щоб ніхто не міг проникнути всередину. Фантомами будемо продовжувати нашу "змістовну" бесіду.

— Варваре, ви цивільний, але міркуєте, як кадровий генерал.
— У нас кажуть так: з ким поведешся, від того й наберешся. У мене дружина кадровий генерал.
— Цікаво, і ким вона командує? Десятком космічних кораблів?
— Ні. Не десяток, а понад три десятки. Але не кораблями, а цивілізаціями. Вона начальник штабу Альянсу, — у короля мову відняло. Він такого не очікував. Дружина генерал, а чоловік цивільний.

Після кількох телепортів утрьох (сина короля я приспав та прив'язав до себе Кверківськими путами), ми опинилися в королівському бункері, де я відразу ж розбудив принца.