Частина 2. Неправильні перемовини

Частина 2. «Неправильні» перемовини

— Драго, підкажи, будь ласка, для всіх, що в рукопашному бою можна, що не можна, — попрохав Кирсір.
— Увага бійцям обох команд, — пролунав гучний голос дракона, — нагадую всім правила ведення рукопашного бою. Бій проводиться без будь-якої додаткової зброї (мечі, бластери, анігілятори і тому подібна хрень), але одягненими в індивідуальну броню (можете хоч і по десятку різних броньок одягати). Те, що притаманне цивілізації (зуби, кігті, ікла) – не вважається додатковою зброєю. У кого такого немає – викручуйтеся, як зумієте.

Ви не діти, тому дозволено застосовувати необмежено, як фізичну силу, так і магічну. Фулконтакт. Заборонено застосовувати лише смертельні удари. Звичайно, можливий через випадковість або неуважність і такий варіант. Звісно, переможеного повертають до життя, але йому не зараховується ні перемоги, ні поразки. Порушнику зараховується десять поразок. Крила, ноги, руки, хвости та інші кінцівки ламайте, якщо зможете. Але після закінчення бою ви зобов'язані противника полікувати, щоб він міг виступати в наступних боях. Якщо боєць слабак у лікуванні (я все ж сподіваюся, що серед інквізиторів таких немає), то можна скористатися допомогою інших. Усе! Приступили!

— На перший майданчик запрошуються..., — зазвучав голос Велеса.
Від великої кількості представників різних цивілізацій, несхожих одна на одну, рябіло в очах. Вони були найрізноманітніших габаритів (від двометрових вертких Брамвенів до семиметрових величезних Корвігів) і найрізноманітніших зовнішностей. Людиноподібних цивілізацій дуже мало. Неважливо, як бійці пересувалися в спокійних обставинах: швидко чи повільно; ходили, літали чи повзали, але в бою це були швидкі, як блискавка, і потужні унікальні бійці.

Здавалося, що поки будуть проводитись бої інквізиторів Кирсіра, мине дуже багато часу. Та в дійсності виявилося все набагато швидше. Майже всі перші бої закінчувалися швидко. 10-15 секунд – бій закінчено. Уже переможеного лікують. Але чим далі, тим важче. Бої затягувалися до 30-40 секунд. Адже в цих боях брали участь сильні, досвідчені і з неймовірними здібностями бійці. Та й втома почала навалюватися. В останніх боях швидкість знизилася майже вдвічі. Але якщо порівнювати зі швидкістю бійців у моєму часі, то око звичайної людини не зреагувало б і на таку швидкість. Навіть у цьому випадку швидкість ударів надзвукова.

Я споглядав на цих бійців і порівнював наші спаринги з Лією та Неєю (до передачі нам драконом своїх знань). Нікому з нас не вдалося б протриматися й десяти секунд. Справа навіть не в блискавичній швидкості, а й у силі ударів. Та й магію багато хто не гребував використовувати, до того ж дуже сильну магію. Знову близнюки кількістю перемог не могли похизуватись. Але впевнено трималися в серединці. Хтось із інквізиторів із ними все ж знаннями поділився. Мандрівник теж недарма перебував біля старійшини. Він і в рукопашному бою впевнено лідирував.

Лише встигли закінчитися бої інквізиторів Кирсіра, як уже почалися бої команди Драго. Перший бій Вірінеї дістався за жеребом з тим пучеоким інквізитором, що нагадував сороконіжку, який визначав, чи не фантом вона. На бій «виплив», точніше можна сказати «вилетів» сороконіжка, але у вертикальному положенні. Це величезне чудовисько близько 6м заввишки і не менше метра в товщину, здавалося зараз роздушить мініатюрну Нею (звісно, порівняно з ним мініатюрну).

Та щойно пролунав гонг, як на місці Неї опинилася точна копія її супротивника і таких самих розмірів. Він сторопів, сподіваючись на легку перемогу, і такого від претендентки ніяк не очікував. Виходив бій із власною тінню. Цих миттєвостей його розгубленості вистачило, щоб Неї опинитися на відстані ближнього бою і завдати кілька нищівних ударів лапками-коротунами. Кілька ударів у торс (чи живіт) виявилися для супротивника дуже болючими, незважаючи на броню. Останній удар припав у голову.

Він виявився настільки сильним та швидким, що щелепа супротивника хруснула і нижні ікла змістилися вбік. Противник звалився на підлогу. Нея здобула впевнену перемогу менш, ніж за секунду. А потім, перетворившись на людину, ставила цю щелепу на місце і осторонь від майданчика для бою зрощувала пошкоджені кістки. Менш ніж за хвилину її колишній супротивник був повністю боєздатним. У кожному новому бою Нея приймала вигляд противника. Це давало величезну перевагу. Противникам доводилося битися із самим собою. А враховуючи величезну швидкість рухів, отриману від Драго, то перемагала Нея завжди швидко і беззастережно.

Змагання були в самому розпалі. Уже всі провели по двадцять із гаком боїв, як у головах Драго пролунав голос Велеса:
— Командире! Бойовий флот Дагрянів вилетів на знищення цивілізації Пініків. Обидві цивілізації позаальянсні.
— Приналежність?
— Вони не входять ні до вищих, ні до проміжних.
— «Зверху»?
— Ні.

— Негайно припинити бої! — загуркотів голос дракона, — бойова тривога! Усім членам моєї команди зайняти місця згідно бойових розрахунків! Старійшина Кирсір та гості, телепортуйтеся до мене!
Кирсір, Інвір, Маурен, Лія, я і Нея телепортнулися до Драго.
— Вірінеє! Твоє місце поруч із Барханом, — дівчина миттю випарувалася.
— Недарма кажуть, що одне порушення або зміна правил тягне за собою цілий ланцюжок порушень. Змінив правила. У результаті ви опинилися тут під час бойової тривоги. І що мені накажете робити? Відправити по домівках? Негарно з мого боку.

— Стоп, колего! А чому ти відкидаєш моїх бійців? Чи вони не інквізитори? Вони всі до єдиного встануть на смертельний бій разом із твоїми.
— Зачекай, Кирсіре. Тут нестандартна ситуація. Хоча я в таких випадках ухвалював рішення самостійно, але зараз на борту, крім твоєї команди, ще й гості. Я хочу почути вашу думку. Бойовий флот Дагрянів вилетів на знищення цивілізації Пініків. Обидві цивілізації позаальянсні.

— Так вони ж не належать до вищих цивілізацій, — втрутився Інвір.
— Генерале, вони і до проміжних не належать.
— Тоді про що в такому випадку мова? Нехай, що хочуть, те й роблять. До чого тут інквізитори? Чи ви, старійшино Драго, кинете у смертельний бій своїх хлопців заради якоїсь невідомої та невизнаної цивілізації? А скільки ви не встигли врятувати вищих цивілізацій, яких зобов'язані були рятувати?
— Згоден. Справедливе зауваження. Це мені мінус. Але всі цивілізації, до яких встигали – ми рятували. Хоча не завжди виходило встигнути вчасно.

— Колего Драго! Якщо ви не поспішите на допомогу, тоді мої хлопці вилітають негайно.
— Кирсіре, що ти, як юнак, кип'ятишся? Ти зі своєю командою запізнишся щонайменше на годину, коли вже від планети Пініків можуть залишитися самі шматочки.
— Драго! Дагряни за останній галактичний рік знищили одинадцять позаальянсових цивілізацій. Забув Вельзелів!? Хочеш, щоб із Пініками сталося те саме, що і з твоєю цивілізацією?
— Кирсіре, недобре чиниш. Б'єш у хворе місце.

— Хрен з тобою! Можеш зі своїми хлопцями не битися, а лише поспостерігати, але перекинь нас своїм кораблем до Пініків. Його вантажопідйомності та швидкості достатньо, щоб перекинути нас із кораблями. Достатньо, щоб злітати туди й назад, доки ми плестимемося своїм ходом лише туди.
— Старійшино Драго, вибачте, я не подумав, — втрутився знову Інвір, — свавілля у всесвіті не можна допускати. Летимо на допомогу. Наші з Мауреном кораблі зайвими в бою не будуть. Колего, згоден?
— Звичайно! Із задоволенням! — жваво підтримав Маурен.

— Що ви мене заклювали, як ворога народу? Особисто я сам полетів би на допомогу, але в мене є команда і ризикувати їхніми життями заради порятунку цивілізації, до якої нам немає жодної справи, я не маю права.
— Драго, — почав уже кип'ятитися Кирсір, — ти запитай у хлопців. Якщо в тебе в команді справжні інквізитори, вони тобі дадуть відповідь, як вчинити.
— Так! Досить мені вказувати! Але в хлопців усе ж запитаю.
— Усі на місцях?
— Так точно! — одностайна відповідь.

— Гаразд. Але ось будемо ми вилітати на бій чи ні, залежатиме від вас. Як більшість вирішить, так і вчинимо. А ситуація така: Дагряни летять знищувати Пініків. Обидві цивілізації безальянсові й не належать до вищих цивілізацій.
— Шефе! Не тягни час! Летимо на допомогу!
— Звичайно летимо!
— Якщо ми не допоможемо, то хто?
— Якщо ми не полетимо на допомогу, які тоді з нас інквізитори!
— Летимо беззастережно.

— Хлопці! Я вас зрозумів. Значить бойова тривога не скасовується. Велесе! Курс на зоряну систему Пініків! Ну, а гості – є гості. Проганяти я вас не буду (треба ж змагання закінчити), але в бій я вас нізащо не пущу. Стосується всіх, крім команди Кирсіра. Мені самому цікаво, як відреагує командувач флотом Дагрянів на те, що проти нього виступлять обидві команди інквізиторів.

— Тепер новина для гостей. Ви присутні і спостерігаєте процес реагування і дії інквізиторів у режимі бойових дій. Я вам усім довіряю і стирати цю інформацію у вас не буду. Але розповісти про це ви нікому не зможете. Заперечення є? — у відповідь могильне мовчання, — ось і славненько. Усі згодні.
— Старійшино Драго, — почув дракон телепатичний виклик Неї.
— Чого тобі ще?

— Пропоную провести з агресором перемовини. Можливо вони відмовляться від знищення цивілізації. В ідеалі – домовитися, щоб Дагряни більше не безчинствували.
— Які перемовини?! — уже не телепатично, а в голос загримів дракон, — я б не тільки флот знищив, а й усю їхню цивілізацію спопелив би.
Усі гості заціпеніли. Драго, який щойно не погоджувався на атаку, готовий був спопелити цивілізацію Дагрянів. Але кому він так різко відповідав?

— Шефе, — зазвучав через бортовий комп голос інквізитора Бархана, — надійшла пропозиція спочатку провести з Дагрянами перемовини. Якщо вони будуть невдалими, тоді беззастережне знищення бойового флоту.
— Та що ж це таке!? Ще не стала інквізитором, а вже влаштувала мені бунт на кораблі! — тепер усе стало зрозуміло, на кого дракон так різко гаркнув.
— Старійшино, — почувся знову той самий голос, — заспокойтеся. Ніякого бунту. Знищити агресора ми зможемо в будь-який момент. Я прошу питання про перемовини поставити на голосування.

— Гаразд. Порушувати правила я не буду. Але попереджаю, якщо хоча б третина команди буде проти перемовин, знищуємо беззастережно.
— Увага всій команді, — дракон не міг стримати незадоволеної інтонації, — претендентка в інквізитори Вірінея запропонувала спершу провести з Дагрянами мирні перемовини й переконати їх припинити геноцид. Якщо вони виявляться невдалими, тоді знищення флоту. Прошу висловлюватися, потім проголосуємо.

— Вона запропонувала, а хто піде парламентером у це зміїне кубло? Адже Дагряни не визнають перемовин за допомогою засобів зв'язку. Необхідний представник інквізиторів на їхньому флагмані. Пропонувати кожен здатен, — з глузуванням зауважив один з інквізиторів, — туди сунутися поодинці лише шеф може. А інших знищать і навіть не подякують.
— У нашій цивілізації існує афоризм: «автора – за твором». Я запропонувала, мені й проводити.

— Віринеє, я вже був присутній під час проведених тобою перемовин! Замість мирних перемовин вийшов мирний переворот! — гаркнув у відповідь дракон. Почувся багатоголосий регіт інквізиторів.
— Шефе, якщо вийде переворот, то, можливо, вони перестануть узагалі знищувати інші цивілізації й житимуть мирно? Ось лише посилати її саму туди – вірна смерть.

— Горбатого могила виправить, — буркнула Лія, — дуже сумніваюся.
— Гості! Помовчіть! — з обуренням осадив її Драго, — у нас своє обговорення.
— Старійшино Драго, я піду з нею. Тим паче, як вона проводитиме перемовини від імені інквізиторів, якщо ще не прийнята?
— Вампе, я тебе зрозумів. Хто ще хоче висловитися?
— Голосуємо, — прозвучав нестрункий хор голосів.

— Велес, таблицю! Приступаємо! — через кілька секунд на голограмі були результати голосування. Проти імені (чи клички) кожного з інквізиторів висвітилося «ЗА» або «ПРОТИ» і підбито підсумок. Мда... Як у радянські часи. «Схвалюємо». Усі «ЗА».
— Ви змовилися, чи що? — загримів дракон на все приміщення, — уперше на моїй пам'яті жодного голосу «проти».
Голограма з результатами голосування зникла.
— Та навіть у такому випадку, я не маю права ризикувати вашими життями. Вірінея придумала перемовини, їй і проводити їх.

Посилати доведеться її одну. Передбачаю обурення, але це єдиний спосіб парламентеру залишитися живим і, можливо, «переконати» Дагрянів. Вірінея ще не інквізитор. І будь-яке її порушення не вважатиметься порушенням статуту інквізиторів. Крім того, вона користуватиметься силою і здібностями кожного з нас. Перш ніж вона телепортується до Дагрянів, їхні кораблі необхідно зібрати до купи. Тобто її слова, що флот під прицілом інквізиторів, не викликатимуть недовіри. А щоб вона багато не накоїла помилок та порушень, їй на перемовини не більше двадцяти хвилин. Після цього вона має телепортнутися на Велес, якщо хоче вижити. І ми приступимо до своєї основної і звичної роботи, до знищення агресора. Запитання?

— Запитань немає, — багатоголоса відповідь команди Драго.
— Силу моїх хлопців вона теж отримає, — додав Кирсір.
— Старійшино Драго, — вирішив і я вставити свої п'ять копійок, — Велес зможе поставити хамелеони на генералів? На кожного окремо, з видом командної рубки їхніх кораблів та голограмою дислокації кораблів противника.
— Звичайно зможе, але навіщо?
— Сам поки що не знаю, навіщо, але інтуїція підказує, що таке може знадобитися.
— Будь-яка забаганка, — уже спокійно пожартував дракон, — Велесе, з початком перемовин запустиш хамелеони на гостей.
— Слухаюся, командире.

— Шефе, кількість кораблів Дагрянів, які беруть участь у нападі, відома? — поцікавився хтось із інквізиторів.
— За даними розвідки, близько десяти тисяч, — відповів за дракона Велес. Я відразу ж відчув хвилювання. Хвилювання Маурена. Кошак не міг собі уявити, як може сотня інквізиторів (хоча з командою Кирсіра дві) перемогти десятитисячний, загартований у боях, флот. Одна справа чути розповіді інших, зовсім інша самому летіти на вірну смерть (на його думку).  Що цікаво, він відчув хвилювання, але не страх. Страху перед власною смертю в нього давно вже не було. Кілька сотень років участі у важких космічних боях свій відбиток залишили. Хоча страху перед смертю Маурен не відчував, але був готовий битися за життя всіма своїми кінцівками.

У Кирсіра похололо в грудях. Чому мовчала його прекрасна інтуїція?! Він щойно мало не відправив свою команду на вірну смерть. Боєприпасів вистачило б лише тисяч на п'ять кораблів. Ще пару тисяч інквізитори могли знищити без боєприпасів, за допомогою своїх унікальних здібностей. Але решта три тисячі літаючих броньованих фортець легко знищили б його знесилених інквізиторів.

Адже вони б билися до останнього подиху, витративши всю енергію життя (як колись посол Олекса). Тепер же, коли пліч-о-пліч битимуться інквізитори Драго, перемога буде за інквізиторами, хоча втрат за такої кількості кораблів противника не уникнути. Єдиний вихід уникнути втрат – перемовини. Та чи зможе ця дівчинка переконати Дагрянів? Малоймовірно. Хоча Драго не дарма передав їй свою силу. Це не спроста.

— А зараз настав час усім вивчити матчастину противника. Велесе, видай нам усю інфу щодо кораблів противника.
З'явилася голограма із зображенням важкого корабля Дагрянів. Імовірно, точно така сама голограма була і перед кожним інквізитором. Корабель повільно повертався у всіх площинах, збільшувався, зменшувався. Показувалися нутрощі корабля. А Велес у цей час ненав'язливо і дохідливо пояснював будову корабля, озброєння, ТТХ, та й узагалі всі можливості корабля. Навіть наочно демонстрував, як корабель стріляє, закривається захисним полем чи активує невидимку.

Крім цього, Велес кожному бійцю видав координати, в яких опиняться ворожі кораблі, після виходу в тривимірку. А також, де і як необхідно розміститися інквізиторам (усі кораблі, які наразі перебували в ангарах Велеса), щоб вони не лише могли не випустити з вогняного кільця жодного корабля, а й щоб випадково в прицілі не опинилося жодного дружнього корабля. А також, щоб їх важче було помітити, якщо раптом деактивується невидимка.

Видав також детальну інструкцію Неї, як вона має і на який корабель телепортуватися (телепорт відбудеться незалежно від того, закриті кораблі силовим полем чи ні). Також пояснив їй, що за допомогою свого молота вона може знищити будь-який корабель крізь силові поля і броню корабля, на якому вона перебуває. При цьому ні силове поле цього корабля, ні його броня не будуть пошкоджені. Але вона може просто використовувати молот, як лазерну указку, теж без пошкоджень.

Нея перед самим телепортом має почати уповільнювати швидкодію бортового комп'ютера ворожого корабля. Щоб, коли вона опиниться на кораблі, ця її Кверківська здатність уже виявилася активованою. З огляду на незриму допомогу всіх інквізиторів, здатність уповільнювати швидкість роботи електронних пристроїв посилиться в тисячі разів. Щойно вона опиниться на борту корабля Дагрянів, він виявиться сильно загальмованим і не встигне зреагувати на появу на борту чужинця.

Бортовий комп'ютер необхідно відразу ж підпорядкувати собі, хоча б на кілька секунд. Якщо це вдасться, то Велес зможе так змінити роботу ворожого компа, що той підпорядковуватиметься тільки їй, а не командирам корабля. Загалом Велес проводив передбойову підготовку замість самого дракона. Дійсно кораблик крутий.
— Велесе, поки летимо, додай на кораблі моїх охламонів ще по 50% термічних зарядів. Щоб у кожного був 150% боєзапас.

— Інквізитори! Після появи ворожих кораблів, одразу ж із максимальною швидкістю й активністю починаємо їх зганяти в одне, вказане Велесом, місце. Щойно Вірінея телепортується на флагманський корабель, активність різко зменшуємо, але з кільця захоплення не випускаємо жодного корабля. Робимо це повільно і ненав'язливо. Бажано, щоб противник навіть не помічав цього. Для особливо «неслухняних» застосовуємо магічні пастки.

— Колего Драго, на жаль моя команда не вміє ставити магічні пастки.
— Дуже погано, що ти їх не навчив. На цей бій вистачить магії моїх хлопців, але в майбутньому цієї навички обов'язково навчи.
Прилетіли на місце. З Велеса, наче з величезного міста, почали розлітатися за необхідними координатами бойові кораблі інквізиторів (до речі, теж не маленькі). Невдовзі зазвучали доповіді, що вони в потрібних координатах і готові до стрільби. Невидимки активовані.

— Тепер чекаємо і мовчимо, — гримнув Драго. Понад годину сиділи тихо, як миші, точніше, як кіт перед стрибком. І ось сколихнулося електромагнітне поле планети, позначивши появу в тривимірному просторі понад десяти тисяч ворожих кораблів. Інквізитори одразу ж приступили до своєї безпосередньої роботи. Через кілька хвилин ворожий флот нагадував величезний мурашник. Тільки замість мурах були «кусючі» бойові кораблі Дагрянів. Командири кораблів уже волали, що кораблі їм непідвладні, що це інквізитори їх збирають так купчасто. А вони не можуть виявити жодного інквізитора.

— Чому ви скиглите, як немовлята?! Знищимо й інквізиторів. У них боєприпасів не вистачить на нас! — хтось наказовим тоном намагався заспокоїти тих, хто обурювався.
— Віринеє, час, — наказав Велес.
— Кілька секунд. Зараз налаштуюся і вперед. Велесе, якщо буде можливо, коли ворожий комп виявиться в твоєму підпорядкуванні, зроби, щоб усі, крім командувача, вважали мене за свого командира.
— Віринеє, якщо вам вдасться загальмувати і підпорядкувати, то я все зроблю, як належить.
— Дякую, — Нея телепортнулася на ворожий флагман.

— Ооооо, самиця Людин з'явилася, — зі здивуванням вимовив, обернувшись, поважного вигляду інопланетянин.
— Для вас, Великий Генерале, не самиця, а представник інквізиторів вищих цивілізацій. І не Людин, а Землян. Крім того, ви під прицілами наших кораблів. І жодного шансу вижити, якщо бій почнеться, у вас немає.

Дагряни виглядали дуже страхітливо. Вони частково нагадували людей, але з домішкою чортів (Вельзелів). Такі ж рогаті, хоча зростом набагато вищі за Вельзелів (близько чотирьох метрів). Роги потужні, закручені. І не пара, як у Вельзелів, а дві пари. Обличчя ніби крейдою намазане. Хоча все тіло було, як обгоріле, яскраво червоного кольору. Цяцьок на них навішано, як на новорічній ялинці. Відчувалось, що вони насамперед готувалися до висадки на планету.

— Та яка різниця, Землян чи Людин. Але мені буде кого добряче потрахати до початку бою. А твоїх інквізиторів ми знищимо. У них на нас боєприпасів не вистачить. Вони залишаться з порожніми боєкомплектами, ось тоді й подивимося, з чого зроблені твої інквізитори.
— Я так не вважаю. У вас 10486 кораблів. Тож ми в курсі скільки вас і чи вистачить у нас боєприпасів.

— Якби у вас вистачало боєприпасів, то ваше триголове чудовисько не надсилало б парламентера просити миру. Ааай! — командувач Дагрянів схопився за груди, і скривився від болю (Нея крізь його броню завдала нокаутуючого удару), — паскудо! Ти що собі дозволяєш? Інквізитор-парламентар не має права битися з противником під час перемовин.

— Якщо вам моїх слів не досить, то можливо так зрозумієте. Як бачите, я вже з самиці стала парламентером. Цей удар вам за образу старійшини. Але, я поки що не інквізитор, а лише претендент в інквізитори (Дагрян телепатично переглянув Нею, але печатки інквізитора на ній не виявив).
— Чужинець на борту! Знищити!

— Вибачте, Великий Генерале, але я вам не підкоряюся. Я можу виконувати лише накази представника інквізиторів, Вірінеї, — зазвучала відповідь бортового комп'ютера.
— Не допоможуть вам магічні інквізиторські викрутаси. Незабаром ви будете всі просити пощади, а пощади не буде.

Нея лиш поглянула, і штурман пішов геть, а вона незворушно і не питаючи дозволу в командувача, сіла в крісло штурмана.
— Гаразд, зараз подивимося. Старійшино Драго! — Велес за допомогою бортового компа ворожого корабля послужливо запустив голограму з драконом. Ззаду праворуч від нього виднілося зображення дислокації ворожих кораблів. Командувач Дагрянів був дуже досвідченим і вмить зрозумів, що це розташування саме його кораблів.

— Віринеє! Перемовини невдалі? Повертайся, а то хлопці горять бажанням знищити агресора.
— Поки що перемовини не завершилися. Великий Генерал вважає, що в інквізиторів не вистачить боєприпасів, щоб знищити їхній флот.
— Ми можемо не лише цей флот знищити, а й удвічі більший. А вони так і не встигнуть побачити свою смерть. Вірінеє, не тягни час, повертайся і почнемо переможну канонаду, — дракон вимкнув канал зв’язку.

— Він блефує. Ми чудово знаємо, скільки в нього інквізиторів і який у них боєзапас, — подумки командувач посміхнувся і подумав: «Вони й половини наших кораблів не розстріляють, як у них закінчаться боєприпаси. Ех, знати б ще, де їхні кораблі».
— Старійшино Кирсіре, — з'явилася голограма старійшини з його вусиками, що смішно ворушилися, але рубка була зовсім інша, та й голограма, яка виднілась біля Кирсіра з червоними крапками ворожих кораблів, теж трохи інша, — ви готові до бою?

— Вірінеє, моя команда з нетерпінням чекає дозволу від старійшини Драго. Не затримуйтеся на ворожому кораблі. Розстріляємо всіх до єдиного, — Нея прибрала голограму й одразу ж з'явилася голограма Інвіра. Командувач Дагрянів здригнувся, побачивши Інвіра. За його розрахунками, якщо в бою бере участь Альянс вищих цивілізацій, то це не менше десяти тисяч найпотужніших кораблів. Це вже величезна проблема.

— Командувачу Альянсом ви готові до бою?
— Звичайно, щойно старійшина інквізиторів дасть команду «вогонь», — голограма з Інвіром залишилася, а поруч з'явилася голограма Маурена.
— Генерале, ви теж готові розстрілювати кораблі Дагрянів? — Великий Генерал зрозумів, що перемоги йому не бачити. Два альянси з багатотисячними флотами, та інквізитори, рознесуть на атоми його флот. Невідомо чи встигнуть його командири хоча б раз вистрілити. За такої кількості кораблів противника (та ще й невидимих) його багатотисячний флот знищать одним залпом.

— Дозвіл старійшини Драго і вогонь буде відкритий з усіх стволів, — відповів Маурен. Нарешті з'явилася ще одна голограма із зображенням Лії.
— Генерале Ліє, а ви готові відкрити вогонь по Дагрянах?
— Я завжди готова знищувати агресора. Лиш старійшина Драго накаже – розстріляю, не замислюючись.

— Подейкували, що ця сучка десь зникла. Ааааааа! — Нея мауренівськими «кіптюриками» пройшлася по обличчю Дагряна, розвернувши все м'ясо до кістки, а парочкою кігтиків зачепила навіть кістки. Гострі, броньовані кігті Мауренів не лише м'ясо розрізали, а й кістки, наче гарячий ніж масло, хоча удар виявився настільки ювелірний, що кістки були лише пошкоджені, а не розрізані повністю. За такого пошкодження і чудового метаболізму все затягується дуже швидко. Якщо ж кістки розділити на незв'язані частини, то необхідна стороння допомога для зрощування. Так чотири глибокі борозни й прописала.

— Це вам Великий Генерале за образу генерала Лії. Але попереджаю, ще одна образа щодо неї, і я вам роги повідшибаю, — командувача пересмикнуло від цих слів, — це не погроза, а лише попередження.

Метаболізм у цього «рогача» був неабиякий. Глибокі рани, залишені кігтями Мауренів, затягнулися на очах. Лише кілька крапельок крові темно-вишневого, майже чорного кольору прикрасили ці порізи. Командувач Дагрянів навіть не здогадувався, що тут, окрім двох команд інквізиторів, лише командувачі Альянсів та начштабу без своїх флотів. Але Нея так поставила запитання, ніби вони перебували тут зі своїми флотами, і відповіді теж були невизначеними (можна було трактувати так, як кожен вважав за потрібне).

Ці всі голограми, що показували розташування його кораблів позаду командувачів Альянсами, наштовхнули «великого генерала» на думку, що проти нього не двісті інквізиторів, а ще й багатотисячні флоти двох Альянсів. Ці голограми вказували на те, що він оточений багатотисячним флотом і дійсно вирішив, що шансів на порятунок нуль.

Він зважився на зухвалий вчинок. Вирішив убити Нею. Між його рогами виникло щось на кшталт електричного розряду, що перетворився на кульову блискавку, готову зірватися в напрямку Неї та знищити її. Але він лише встиг зробити крок і ніби натрапив на стіну. Перед сильним величезним воїном стояла мініатюрна дівчина і тримала в руках два серця, які ще продовжували тріпотіти.

— Великий Генерале, ви бачили свої серця в чужих руках? — Дагрян, який ще не відчув болю, з нерозумінням втупився у свої обидва серця в руках тендітної дівчини, що продовжували виштовхувати чорну кров, — ви воїн, боєць, у ваших серцях має бути честь, відвага та повага до супротивника. А у вас злість, підлість і марнославство. Так не має бути.

Ваша цивілізація – великий гнійний чиряк на тілі всесвіту. Позбутися цього нариву можна двома шляхами: видалити його хірургічно або ж він сам прорветься, — та Дагрян уже її не чув. Кульова блискавка між його рогами зникла. Очі заплющилися, і він усією вагою впав на підлогу. У цей момент флагманський корабель опинився в великій кількості потужних силових полів. Кілька полів було знищено, але до корабля стрільці не дісталися.

Нея незворушно засунула обидві руки із затиснутими серцями в груди генералу. Найміцніша броня була розвернута, як від двох вибухів, і закривавлена. У грудях зяяло два отвори розміром 15-16 см, з яких на розірвану броню лилася чорна кров. Не минуло й хвилини, як генерал насилу піднявся, потім сів у командирське крісло. На його тілі вже не було пошкоджень, лише яскраво червона шкіра на його грудях виднілася крізь розірвану броню.

— Великий Генерале, ви бачите, якої сили захисний купол над цим кораблем?
— Так, бачу, але це інквізиторські пастки.
— Ці, як ви зволили висловитися, «пастки», зберегли ваш корабель. І стріляли по ньому ваші ж кораблі, — Нея запустила голограму, на якій чітко простежувалися сліди пострілів від кораблів Дагрянів.

— Усім екіпажам кораблів, що стріляли, наказую терміново покинути кораблі! — видала наказ Нея, — за кілька секунд я знищу всі тринадцять кораблів, що стріляли.
— Як би не так! Не дочекаєшся, інквізиторська повія. Ти не зможеш вистрілити, поки перебуваєш під багаторазовим захисним полем.
— Дуже шкода. Я хотіла залишити вас живими. Але ви обрали смерть, — Нея дістала з-за поясу молот Тора, і простягнула його в напрямку одного з кораблів. З молота вирвався промінь і ворожий корабель засяяв, як сонце. За секунду палали всі тринадцять кораблів. І жодної помилки. Знищені лише кораблі, що стріляли.

— Сподіваюся, інші переконалися, що я кажу правду? Але обіцяю, що ніхто не вистрілить по ваших кораблях, якщо ви приймете умови інквізиторів. Тим паче, що не лише інквізитори, а й увесь ваш флот бачив і чув мої перемовини, як представника інквізиторів із вашим мудрим і сміливим командиром, із Великим Генералом.

— Що вимагають інквізитори? — знесиленим голосом запитав командувач.
— Вони вимагають, щоб ви відмовилися від наміру знищити цивілізацію Пініків. Нехай вони живуть і процвітають. Чого і вам бажаю. А також вам щасливого повернення додому.
— А де гарантія, що ви нас не розстріляєте?
— Вам мого слова недостатньо? Розстріляти ми вас могли і без цієї розмови, але ми ж цього не зробили.
— Логічно. Ми приймаємо ці умови.

— Усім командирам кораблів! Великий Генерал наказує провести підготовку ваших кораблів для стрибка. Усі повертаються додому.
— Велесе, — подумки звернулася Нея, — дай допуск до управління бортовим компом Великому Генералу.
— Великий Генерале, керуйте своїм флотом, — Нея піднялася з крісла штурмана, і той одразу ж взявся проводити маневри корабля, готуючи його до стрибка у швидкісний простір.

— Ви летите з нами? — звернувся командувач уже на «ВИ» до Неї, не знаючи, як йому тепер її називати.
— Ні, звісно. Я телепортуюся з вашого корабля в останній момент.
— Може все ж таки передумаєте? Я обіцяю вам генеральську посаду. Незважаючи на те, що у вас немає рогів, ви отримаєте в підпорядкування ескадру кораблів.
— Не варто мене агітувати. Краще накажіть роботам відремонтувати вашу броню. А то якось несолідно Великому Генералу з пошкодженою бронею.

 *   *   *

З моменту телепорту Неї на ворожий флагман, життя на Велесі ніби завмерло. Усі прикипіли до голограми, яка показувала, що відбувається на ворожому кораблі. Велес передавав за допомогою голограми не лише зображення та звук, а й емоції, думки Неї та командувача флотом Дагрянів. Кожен уявляв себе на місці Неї і порівнював, як би він (вона) чинив на місці парламентера. Звісно, на таку нахабність і відчуття переваги над командувачем ніхто б не наважився. І водночас така поведінка Неї давала можливість диктувати свої умови. Тільки дракон сумно й невдоволено зітхав.

Коли дівчина за образу старійшини добряче приклалася до Великого Генерала, нокаутувавши його, у Драго було двояке почуття. З одного боку, йому сподобалося, що Нея покарала за образу. З іншого боку, він був незадоволений, що вона вчинила абсолютно не дипломатично. У цей момент цікаво було спостерігати за драконом. Одна голова посміхалася, друга хмурилася, а третя здивовано переводила погляд з однієї на іншу. Усі три голови ніби жили окремим життям.

Як Нея зуміла облаштувати справу з кількістю військ, дракон офігів. Вона не говорила, що командувачі Альянсами на Велесі самі, без своїх військ. Але ж вона не висловила й іншої думки. Це дійсно виявився хитрий дипломатичний хід, і старійшина навіть розплився в потрійній задоволеній усмішці. А наступного моменту дракон від обурення вивергнув полум'я. Як могло це нахабне дівчисько, травмувати супротивника?! (але морду розписала чудово). Коли вона пригрозила повідшибати роги, всі покотилися зі сміху, навіть Драго не стримав усмішки. Лише Кирсір не бачив у цьому нічого смішного.
— Відсутність рогів або дуже малі роги для Дагрянів ознака неповноцінності, недоумкуватості та безсилля. Погрожуючи Великому Генералу повідшибати роги, вона принизила його сильніше, ніж погрожувала б убити.

Раптом абсолютно всі відчули смертельну небезпеку для Неї. А коли між ріг командувача з'явилася кульова блискавка, Кирсір зрозумів, що зараз буде атака. За мить, побачивши в руках Неї серця, що продовжували тріпотіти, усі сторопіли. Навіть ми з Лією. Але нас вразило, що в нього виявилося не одне, а два серця. А інших приголомшило те, як вона це зробила.

— Варваре, це ти навчив її виривати серця?! — Драго від обурення видихнув полум'я.
— Ні, — відповіла за мене Лія, — так колись король Арихонів навчав уму-розуму Настю, що надто зазналась.
— Якщо Вірінея хоче бути інквізитором, їй доведеться відмовитися від таких жорстоких методів «навчання уму-розуму».
Коли Дагряни почали підготовку до стрибка, дракон наказав:

— Біфе, терміново вирушай у зоряну систему Дагрянів. Ніяких бойових дій. Ти – наші очі та вуха. Якщо незабаром вони не намиляться знову сюди, то все одно побудеш там до місяця. З голоду не помреш?
— Шефе, у мене на кораблі їжі навіть на рік вистачить. Вилітаю, — за мить одна із зелених крапок на голограмі зникла. Один з інквізиторів вирушив шпигувати за Дагрянами.

— Велесе, скільки космічних кораблів у Пініків?
— Дивлячись, які кораблі вважати кораблями. У них є два кораблі, якими вони дуже пишаються, що за своїми ТТХ наближаються до човників проміжних цивілізацій. Ще кілька штук на планеті в процесі виготовлення. Вони цими кораблями не зможуть долетіти навіть до найближчої зірки.

— Дагряни на два човники Пініків вислали десятитисячний флот важких кораблів?
— Драго, таких кораблів, як у Дагрянів, необхідно щонайменше п'ять тисяч, щоб спільними зусиллями знищити, одним залпом рознести на друзки планету Пініків. Адже вона за масою і розмірами набагато більша за середню величину планети з розумним життям. Крім того, Дагряни припускали, що можуть нарватися на інквізиторів. Ось для цього і потрібен був такий величезний флот (щоб не вистачило боєприпасів).