Частина 3. Помста Адмірала

Частина 3. Помста Адмірала

Король пригнав на орбіту Валькіріка навіть мій Кронос. Я був безмежно радий. Від Кверків полетіли до Арихонів, де вже в бойовій готовності чекав величезний флот. Азіріс зібрав командирів кораблів і передав їм ті знання "рибок", які могли стати в пригоді в бою. Характеристики та маневреність кораблів, а також здатність заблокувати передбачення можливих маневрів противника. Загалом підготувалися до зустрічі ворожого флоту ґрунтовно.

До того ж, проти всіх академічних тактик, кораблі мають перебувати на орбіті набагато вищій за необхідну, стаціонарну. Тобто, там ніхто засідки не очікуватиме. Прилетіли до Землі. Деякі з кораблів творців забили тривогу. Можливо, з'явився чужий флот. Та коли Лія деактивувала невидимку і прилетіла на Земний флагман, уся ця тривога була забута. Віолета зустріла Лію з величезною радістю.

— Генерале, я зараз передам вам командування флотом.
— Стоп, стоп, стоп. Валюшо, ти чудово справлялася цілий рік без мене. Будеш і далі керманичем зоряного флоту Землян. Це по праву твоє місце.
— Пані Віолето, — почувся голос бортового комп'ютера, — закритим каналом домагається приватного зв'язку з вами Мурлика.
— Мурлика? Ну, якщо закритим каналом – з'єднуй, — на голограмі з’явилася усміхнена мордочка начштабу Альянсу.

— Бажаю вам міцного здоров’я, — Віолета шанобливо опустилась на одне коліно.
— Генерале Лія! Пане посол! Безмежно радий бачити вас живими і здоровими. Генерале, дозвольте мені вистрибнути в тривимірний простір.
— Вибачте, але це не до мене, а до керманича зоряним флотом Землян генерала Віолети.
— Це навіть на краще. Після стрибка, я б хотів побачитися з вами трьома.
— Ласкаво просимо на борт флагману, — відповіла Віолета і голограма кошака відразу ж зникла.
— Валюшо, вибач, але за нами по п'ятах летить флот Адмірала. І нам доведеться приймати бій. У нашому розпорядженні не більше години. Дуже доречно з'явився командувач альянсу. Його флот не буде зайвим.

Щойно кошак увірвався в командну рубку, Лія та Віолета відразу ж поважно опустилися на одне коліно, а Галка вишкірилася і загарчала. Лія простягнула руку і погладила її, щоб заспокоїти.
— Ох ти! Чудова і надійна охорона. Як же я радий вас бачити, радий, що ви вижили всім смертям на зло. Уже весь Альянс гуде про вас і про те, що ви відпустили живим та неушкодженим Бюля. Він дуже злопам'ятний, дарма ви це зробили. Але нині часу в нас обмаль. За п'ятдесят три хвилини тут вистрибне двохтисячний флот Бюля, — Віолета і ніс повісила. Вона чудово знала, що земному флоту навіть із тисячею кораблів рибок не впоратися, а дві тисячі й поготів.
— Так, ми знаємо, що він летить мститися.

— Ось я і прилетів, щоб допомогти вам захиститися та з собою притіг три тисячі кораблів. Бій звичайно буде дуже важкий. Але сподіваюся, що під мудрим командуванням генерала Лії ми здолаємо Маркалів (хоча три тисячі і звучить класно, але кораблі Мурлики набагато слабкіші за кораблі рибок. І він має рацію, бій був би важким, якби не флот Арихонів).
— Одну хвилинку. Валь, дозволиш? — звернулася Лія до Віолети.
— Звісно. Ви ще й запитуєте.
— Хай живе король Арихонів! — на голограмі з’явилось зображення Азіріса з незмінною короною на голові.
— Доброго здоров'я всій чесній компанії, — незворушно відповів король.
— Ваша королівська величносте, ви зможете нам допомогти?
— Для вас з Олексою навіть зірку з неба, — відповів жартома король.

— Генерале Лія, він не встигне. Маркалі з’являться тут за п'ятдесят земних хвилин, — занепокоївся кошак.
— Я встигну, навіть злякатися встигну. Такої звірюки, як біля генерала, будь-хто злякається.
— Ваша королівська величносте, командувач Альянсу теж прилетів до нас на допомогу з тритисячним флотом.
— Теж?! — здивовано вигукнув Мурлика, — ваша королівська величносте, ваш флот перебуває біля Землі?
— Так, на чолі зі мною.

— Ви не будете заперечувати, якщо всіма флотами керуватиме генерал Лія?
— У бою генералу Лії підкоряюся беззаперечно. Лишень прошу залишити мені позивний "Зевс".
— А мені "Мурлика", — поквапився вставити слово командувач Альянсу.

— Ваші побажання врахую. Генерале Віолето, а ваше рішення?
— Я і весь Земний флот у повному вашому підпорядкуванні.
— Гаразд. Я зараз на свій корабель. Зевсе, кораблі пронумеровані?
— Звісно.

— Чудово. Валю, твоїх Горгон потрібно терміново пришвартувати до відповідних кораблів Зевса. Пане командувачу, тобто Мурлика, ми з вами летимо на свої кораблі. Зв'язок одразу після того, як прибуду на свій корабель. Олексо, ти поза моїм управлінням, але постарайся інтуїтивно опинитися якомога ближче до флагманського корабля Бюля.

Розлетілися кожен на свій корабель.
— Увага всім флотам! Сподіваюся, всі знають свої позивні. Мій позивний «Гера».
— Геро, я Горгона. Дозвольте ескадрі Гірмана використовувати позивний "Творці".
— Гаразд. Зевси приймайте Горгон, а кораблі, що залишилися, спарувати. Творцям теж кораблі здвоїти.

— Гера, я Вяліс. Дозвольте взяти в пару Василину з позивними Зевс 2001 та Горгона 2001.
— Дозволяю. Рада вас чути. Мурлико, ви маєте інформацію, в яких координатах може вистрибнути флот Маркалів?
— Вихід у тривимірний простір відбудеться в районі північного полюса Землі. На висоті приблизно двохсот кілометрів від поверхні.
— Зрозуміла. Командирам флотів доповісти про готовність.

— Я Зевс, напоготові.
— Я Горгона, напоготові.
— Я Мурлика, напоготові.
— Я Кронос, як піонер: завжди готовий.

— Усім флотам піднятися зі стаціонарної орбіти на орбіту 200 км над Землею і розосередитися по сімдесятій паралелі.
— Геро, але це не за академічними правилами.
— Мурлико, виконуйте наказ.
— Виконую, — ймовірно командувач уже й не радий був, що передав управління Лії.

— Доки відбувається маневрування, послухайте загальні вказівки.  Кожен флот дислокується так, щоб був візуальний контакт із сусідніми кораблями. Усі прилади виявлення, що працюють на відбитому власному сигналі вмикати лише на прийом. Щоб вас неможливо було виявити. Перед початком бою зв'язок між собою на наддовгих хвилях.

Заперечень, що на ваших кораблях немає відповідних антен, не приймається.  Як випромінювачі, використовуйте дюзи. Сигнал направляйте до Землі, він відіб'ється, і ми всі зможемо почути, але запеленгувати ваш сигнал ніхто не зможе. Крім того, готуйтеся вимкнути розпізнавальні маячки "свій-чужий".

— Геро, я Мурлика, але без них ми можемо підстрелити союзні кораблі.
— Якщо у вас у командирських рубках воїни, а не діти, то не вистрілять. Я ж наказала встановити ВІЗУАЛЬНИЙ контакт із сусідніми кораблями. Далі. Для Горгон. Усім кораблям приготувати винищувачі для польотів від бортового комп'ютера. На всіх винищувачах до початку бою встановити ударні детонатори (для вибуху від зіткнення) та інфрачервоні датчики самонаведення ближньої дії.

Горгона три Галактіон. Ви передислокуєтеся на орбіту 100 км. У вас на борту понад дві тисячі винищувачів. Вам по кораблях стріляти не потрібно. Чекаєте, коли з підбитих кораблів з'являться човники та рятувальні капсули. Винищувачів випускати лише на них. Особливо наздоганяти тих, хто рветься до атмосфери. Крім вас, від кожного флоту, кожен сотий корабель опускається на орбіту заввишки 100 км, для знищення тих, хто рятується. Ці кораблі тільки для знищення дрібних цілей. Жоден Маркаль не має прорватися до поверхні Землі (до води).

Для всіх флотів. Заздалегідь націлюєте гармати в напрямку північного полюса. При появі противника всі непарні кораблі роблять залп по противнику. А парні після цього залпу стріляють загороджувальним вогнем, накриваючи всю площу навколо підбитого корабля. Тому командири мають заздалегідь об'єднати бортові комп'ютери з сусідами і вогонь ведуть узгоджено. Загороджувальний вогонь необхідний для знищення човників і рятувальних капсул, що розлітаються з підбитого корабля.

При цьому не забувайте маневрувати і маневри здійснюйте не за академічними канонами.  За кораблями, що рятуються, не ганятися, а за човниками тим більше.  Нам потрібно за кілька залпів знищити бойові кораблі, а потім уже дрібноту. Для знищення дрібноти служать переважно кораблі на низькій орбіті. Горгонам своїми човниками навіть не рипатися. Потрібні будуть лише високошвидкісні винищувачі. Маркалі чудові пілоти та відмінні снайпери. А я хочу, щоб ви всі залишилися живі. Запитання є?

— Зевс, запитань немає.
— Мурлика, запитань немає.
— Горгона, запитань немає.
— Гера, я Мурлика. П'ять хвилин до появи противника.
— П'ятихвилинна готовність. Розпізнавальні маячки перевести в режим прийому! На передачу не вмикати до знищення кораблів противника або до мого наказу. Усім вдалого, переможного бою!

Електромагнітне поле Землі завібрувало при появі двох тисяч важких космічних кораблів. Але не встигли вони закритися невидимками та розвернутися в бойовий стрій, як понад тисячу цих кораблів перетворилися на маленькі сонця. Десятки тисяч рятувальних капсул та човників розлеталися на шматочки або загорялись (хоча швидко і згасали, адже, як окислювач, лише кисень човника або фтор палива). Найспритніші рвонули до рятівної атмосфери. Але там їх зустрічали мініатюрні земні винищувачі-камікадзе. Рибки ніяк не очікували такого нищівного вогню. Після другого залпу залишилося не більше сотні кораблів адмірала. Вони закрилися невидимками та захисними силовими полями.

— Геро, я Мурлика, противник закрився невидимками і зник з поля зору.
— Мурлико, у вас є на голограмах червоні цятки розпізнавальних маячків противника.  У цьому напрямку перевіряйте викривлення магнітного поля (якщо корабель закритий силовим щитом) і стріляйте загороджувальним вогнем.

— Олексо, це підло розстрілювати кораблі відразу після стрибка, — більше адмірал не встиг нічого сказати. Найближча пара арихонських кораблів накрила флагманський корабель адмірала по променю зв'язку. Але Бюль встиг втекти з флагману, що гинув. Навіть ухилився від загороджувального вогню та рвонувся до Землі. Випущені по ньому винищувачі він усі легко знищив. Я зрозумів, де він, лише за червоною крапкою, що швидко віддалялася.

— Кроносе! Оптичний контакт! Максимальне збільшення, — я тицьнув пальцем у цю червону крапку голограми. Побачив знайомий човник "рибок". Телепортнувся у швидкісний арихонський човник та помчав навздогін.
— Адмірале, а що ж ти так жваво тікаєш? Прилетів до мене в гості і навіть не привітався. Це дуже неввічливо.
— Йди ти!

— Куди ж я сам піду? Ходімо разом, — дійсно Арихонський човник наздоганяв утікача. Але в адмірала з кожною миттю збільшувався шанс на можливість втечі. Якщо він досягне атмосфери, то перехопити його буде набагато важче. А якщо пірне в океан, то пиши пропало. Мене таке абсолютно не влаштовувало, і я спробував його підстрелити. Але все мимо. Ах ти ж падла морська! Крутонув його човник і направив у зворотний бік від Землі.

— Олексо, обережно, я випустила у ваш бік винищувач. Увімкніть розпізнавальний маячок, щоб він вас не підірвав, — почувся занепокоєний голос Василини. Я начебто не звернув уваги. Але маячок увімкнув.
— Горгоно 2001, я Гера. Негайно поверніть винищувач.
— Не можу! Він уже поруч на самонаведенні. Я його тримала на низькій орбіті. Інакше він би не наздогнав їх.

За пару секунд адмірал зміг зупинити обертання і знову спрямував свій човник до Землі, але я вже знаходився поруч, та й винищувач Василини невблаганно наближався знизу. Взагалі-то Бюль міг його спокійно знищити так само, як і ті, що були раніше випущені по ньому. Але він чомусь не стріляв. Чи то в нього закінчилися боєприпаси, чи то він беріг їх для того, щоб мене розстріляти. Але винищувач вибухнув біля самих дюз човника адмірала. Навіть у такій екстремальній ситуації Бюль зреагував блискавично і встиг втекти з човника раніше, ніж той розлетівся на уламки.

Я відкрив захисний ковпак човника і стартонув до адмірала, вичавлюючи з реактивних двигунів скафандра все, на що вони були здатні. Але вже поруч із Бюлем паливо реактивних двигунів скафандра закінчилося. Бюль, розвернувшись мордою до мене, спробував застосувати всі свої ментальні здібності. Нічого з цього не вийшло. Адже я вже мав всі його знання. Хоча жоден із моїх шакрамів теж не досяг мети.

Меч Арихонів (під ментальним впливом Бюля) полетів фіг знає куди і не повернувся. Від аркану Людин адмірал легко ухилився. Енергетичні пута Кверків теж не досягли мети. Адмірал спробував вистрілити в мене, але його зброя вирвалася в нього з рук (не без моєї допомоги) і полетіла з величезною швидкістю в нескінченні глибини космосу. Ментально ні я, ні він не могли впливати один на одного. На кожен ментальний "удар" моментально виставлявся магічний блок.

Залишався лише фізичний вплив. Але будь-який удар, що досяг мети, відкидав противника (третій закон Ньютона: сила дії дорівнює силі протидії). Та й удари дуже пом'якшувалися бронею. Енергетичну гармату я не міг застосувати. Для цього мені потрібно було завмерти на якийсь час, щоб прицілитися. Ось так ми гамселили один одного, відлітали і знову зближувалися, щоб ще раз вгамселити. На жаль, ці удари виявились марними. Ніхто не міг завдати каліцтва іншому. Ухиляючись від чергового удару адмірала, я спробував завдати контрудар ногами. Два вузьких леза ікла Вампіра блискавично проткнули броню адмірала, і під величезним тиском отрута Шеньшер потрапила в його тіло.

— Ікло Вампіра, — простогнав Бюль, долаючи нестерпний біль.
— А отрута Шеньшер. Прощавай адмірале. Не треба було мститись – залишився б живий, — відповіді не було. У скафандрі адмірала отрута Шеньшер закінчувала свою чорну справу. А де ж мій човник? Побачив, підтягнув за допомогою телекінезу до себе.

— Геро, Бюль мертвий. Що у вас?
— Кораблі знищено майже всі.
— Спробуй захопити в полон хоча б один.
— Ідею зрозуміла. Нікому не стріляти за координатами s58j43. Найближчі кораблі попрошу приготуватися зловити ворожий корабель у пастку. Решту знищуємо.

Доки проходила операція із захоплення ворожого корабля, інші всі були знищені. Знищили не лише кораблі, а й тих, хто намагався врятуватися. Бій був дуже жорстокий. Останній корабель "рибок" виявився ув'язнений у силове поле десятка кораблів. Але здаватися вони не бажали. Воліли померти в бою, ніж вижити в полоні. І лише, коли ми з Лією об'єднали свої зусилля ментального впливу по променю зв'язку, вони погодилися здатися.

Після цього з них зняли поля-пастки, і я з Лією (і Галкою) полетів до них. Коли ми опинилися в їхній командирській рубці, то переляк, неймовірний переляк прокотився їхньою свідомістю. І цей переляк був викликаний появою Галки, на загривку якої лежала рука Лії. Ця злюща звірюка ступала поруч із Лією, як чудово дресирована вівчарка. Лише зростом приблизно метр шістдесят у загривку.

— Хто командир? — звернулася Лія до "рибок" їхньою мовою.
— Я, — булькнув один із них.
— Мені потрібен зв'язок із вашим Повелителем.
— Ми не маємо доступу до каналу Повелителя.
— У разі загибелі командувача флоту на будь-якому вашому кораблі є аварійний канал зв'язку, яким можна зв'язатися з Повелителем.

— Звідки ви знаєте, пані?
— Адмірал Бюль розповів.
— Так нехай він і забезпечить вам зв'язок із Повелителем.
— Бюль уже нікому і нічого не забезпечить, — я з кокону запустив голограму останніх моментів життя Бюля.

Побачивши вмираючого адмірала, що розчинявся від отрути, всі "рибки" шанобливо схилилися, ніби проводжали його в останню путь. У цей момент ми з Лією одночасно відчули величезну небезпеку. Відчули не розумом, а фізично. Почалася розгерметизація командирської рубки. Мить і шоломи з-за спини перекочували на наші голови. Лиш Галка почала задихатися. Мій шакрам моментально заспокоїв того, хто ввімкнув розгерметизацію. А я на відстані, не сходячи зі свого місця, скасував наказ розгерметизації.

— Ви нас переконали, — з острахом поглядаючи на Галку, пробулькав командир корабля і запустив голограму із зображенням їхнього правителя. Лія ввімкнула канал зв'язку з президентом Фаїною.
— Хто дозволив вам зв'язок зі мною?! — та побачивши нас із Лією, замовк, з люттю розглядаючи нас. Та й ми його розглядали. Адже ми Маркалів бачили завжди в скафандрах. А тут без будь-яких обладунків. Тільки за спиною у нього парочка акулоподібних охоронців.

— Повелителю Маркалів, я начальник штабу Альянсу (Повелителя пересмикувало від страху й огиди, коли він зустрічався поглядом із Галкою), а це президент Землі, пані Фаїна. Ваш бойовий флот у кількості двох тисяч важких кораблів під командуванням колишнього адмірала Бюля атакував нас біля нашої планети. Ми в обороні повністю знищили весь ваш флот, крім цього корабля. Бюль убитий, — видала міжгалактичною Лія.

— Ну й що? — глузливо запитав Повелитель.
— А те, що ми маємо право на удар-відплату у відповідь, — вклинилася в розмову Фаїна, — якщо ми змогли знищити ваш флот без єдиної втрати, то ми здобудемо перемогу і в відплаті. А що після цього настане, ви знаєте.
— Я не вірю, що Земляни могли вбити Бюля. Хто це зробив? Доведіть.
— Бюля в чесному поєдинку вбив я, — запустив запис закінчення мого бою з Бюлем.

— Інквізитор? Посол Олекса. Усе ж вижив.
— Ще не інквізитор. Але нападати на мою цивілізацію не раджу. З тобою зроблю те саме, що і з Бюлем.
— Можливо, ми якось можемо домовитися? — від глузливості Повелителя не залишилося й гадки.

— Дійсно бій програно без втрат з боку противника? — звернувся він до командира корабля.
— Так, мій повелителю.
— Може ви все ж знищили декілька кораблів?
— На превеликий жаль, жодного.

— Звісно, зможемо домовитися. Є два варіанти, — продовжила Фаїна, — перший: ми летимо до вас із місією відплати і там уже без варіантів. Другий: ви погоджуєтеся на всі наші умови, і ми з вами підписуємо пакт про ненапад.
— Які ваші умови і розмір контрибуції?
— Умови дуже прості. Ми відпускаємо ваш корабель разом з екіпажем. А ви не смієте будь-яким чином карати екіпаж цього корабля. Якщо наша розвідка доповість, що протягом п'яти років хоч один член екіпажу цього корабля загине, то ваша цивілізація виплачуватиме контрибуцію в розмірі тридцяти відсотків валового доходу. Друга умова: ми підписуємо ось цей пакт ненападу.

— А якщо ніхто не загине? — з тривогою та недовірою запитав Повелитель.
— Тоді залишається лише умова ненападу і цей пакт.
— Я згоден, — на зображенні документа з'явилася печатка.
Президент поставила свою печатку і на цьому розмова двох цивілізацій закінчилася. Король Арихонів та Мурлика полетіли зі своїми флотами по домівках.

Хоча король із почуттям виконаного обов'язку та без жодного здивування. Адже це не перший його бій під командуванням Лії без втрат. А Мурлика в роздумах. З одного боку, він радів, що в нього такий талановитий полководець. З іншого боку, не він керував, а ним. Та ще й його перший бій у житті, виграний без втрат. Він на таке навіть не розраховував. Загалом йому було над чим подумати.