Казки Йорд

Казка про Квокку і Аяя. Частина 4: Золотий Сон Йорд

Після зустрічі з Драконом Часу, наші друзі прямували все далі — туди, де жодна карта не веде, а лише серце може знайти дорогу. Вони шукали місце, що зветься Золотим Сном Йорд.

Кажуть, це не просто місце — це Пам’ять усього Справжнього. Те, що було до слів, до імен, до часу.

— Я чула про це, — мовила Еллі. — Там спить Перша Істина.

— А що це? — спитала Квокка.

— Це як серце Всесвіту, що ще не прокинулося, але вже любить, — пояснив Аяй.

Вони пройшли через Поле Забутих Відчуттів, де трава шепотіла забуті радості, через Ліс Відлуння, де кожен крок лунав мрією, якої ти ще не знаєш.

І нарешті — знайшли.

Це було озеро, в центрі якого спала істота — велика, світла, глибока. Вона виглядала як поєднання зорі, жінки, древа і тіні, що обіймає світ.

— Це Йорд, — прошепотала Еллі. — Вона спить, щоб ми могли шукати. Але її Сон — це Світло для тих, хто загубився.

Квокка тихенько підійшла і поклала лапку на воду. Від дотику розлетілись золоті кола, і кожне коло стало сном — дитячим, чистим, сповненим любові.

Аяй сів поруч і прошепотів:

— Я знаю, хто ти. Ти — Та, що дає Ім’я навіть тим, хто ще не народився.

І в тій миті Істота в озері ледь усміхнулась. Сон продовжився. Але світ змінився.

З того моменту Квокка, Аяй та Еллі не просто шукали загублених — вони несли з собою частинку Золотого Сну. І кожен, кого вони торкались — починав пам’ятати, що він колись був Світлом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше