Про те, як цирк народив дружбу

В одному містечку жив-був Світлофорич. Світлофорич був охоронцем порядку на дорогах. Він жив на перехресті. Це було єдине перехрестя в містечку, бо було усього дві дороги, які перетиналися в центрі містечка.

У Світлофорича на перехресті була будка. Він там і мешкав постійно. Світлофорич був дуже самотнім. Мав лише одного друга — чайника, який щоразу, закипаючи, виспівував йому історії про коло оберт води в природі.

Мало хто їздив у цьому містечку, бо не було кому. На одному кінці міста жив самотній Цар. Цар жив у своєму замку — зовсім порожньому. Всі слуги ще давно від нього повтікали, бо був він дуже суворим. Цар тоді був дуже засмутився і нікуди не виходив.

А в іншому кутку містечка жила бабуся. Старенька не була потрібна своїм дітям і онукам. Тому жила тут сама. Бабця нікуди не ходила, поралась на своєму городі і не відала, чи живе ще хтось у містечку.

Якось у тих краях мандрував із гастролями цирк. І завернув у тихе непримітне містечко. Циркачі — Вовк, Лисиця, Кіт та Заєць — навіть не знали, що в місті усього троє жителів.

Вони розклали шатро майже у центрі. І почали влаштовувати різні номери. Галас циркачів доносився в усі куточки містечка: вони стріляли, ходили на ходулях, їздили на колесах, скакали через вогняні кільця…

Це розбудило жителів містечка. Кожен з них вирішив покинути своє житло, аби поглянути, що сталося — адже дуже давно не було в їхньому містечку навіть найменшого шуму.

Прийшли Світлофорич, Цар та Бабця до цирку. Дивилися циркові номери, аплодували, раділи, як діти.

А циркачі побули в них трохи і поїхали далі народ забавляти. А Цар, Бабця та Світлофорич провели гостей і лишилися в центрі містечка, жваво обговорювали приїзд циркачів.

Тоді Світлофорич запропонував:

— А ходімо до мене на чай, там і поговоримо.

Пішли вони до Світлофорича. Обговорювали циркові номери, а далі почали згадувати своє минуле життя, коли в містечку було ще багато мешканців.

Розбалакалися, засиділися допізна. І ще їм мало було розмов — домовилися зустрітися зранку.

І так вони почали бачитися щодня. Почали господарювати разом у містечку. Відкрили кав'ярні для подорожніх. І поступово сюди почали приходити жителі. Селилися сім'ї з дітками. І всі стали такими щасливими-щасливими.

А якби цирк не приїхав, то, мабуть, і далі були б самотніми Світлофорич, Цар та Бабця.