Одна талановита ворона, на ім'я Вероніка, працювала у лісовій поштовій службі. Була вона надзвичайно обдарованою, тому обрала професію листоноші.
Вероніка працювала на п'ять сусідніх лісів. Була завжди сумлінна і вправна, але і в неї траплялись непередбачувані випадки…
В одному з тих п'яти лісів, де працювала ворона Вероніка, жили двоє друзів — лисиця Рудуся і вовк Сірко. Дружба їхня була дуже давня. Багато вони всього разом пережили.
Одного разу пішли Сірко та Рудуся по гриби. І домовилися, що те, що збере вовк, дістанеться лисичці, а те, що назбирає Рудуся, буде для вовка. Таким чином домовились вони перевірити, як хто кого любить.
І сталося так, що Рудуся назбирала дуже багато грибів. І дуже поспішала, щоб показати Сіркові, як добре вона до нього ставиться.
І бігла вона по дерев'яному місточку над яром, перечепилася об камінчик і впала. Грибочки попадали в глибокий яр. Тільки трішки лишилося. А шукати нові уже не було коли — сонце хилилося до горизонту.
Зустрілися Сірко та Рудуся. У вовка повнісінький кошик. А в лисички — лиш п'ять грибочків.
Подивився Сірко — і дуже розсердився. Подумав, що Рудуся навмисно так мало зібрала грибочків для нього. Не схотів вірити лисичці. І пішов собі. Навіть переселився в інший ліс — подалі від недоброї подруги.
Минув час. Вовк пересердився. Захотів помиритися з лисичкою. Написав їй душевного листа, попросив вибачення. Закликав Сірко ворону Вероніку і відправив листа Рудусі.
А Вероніка летіла і задивилася на зграю лебедів:
— Щось рано вони летять у вирій, — сказала сама до себе і врізалась у дерево. Відтак із сумки у неї випав липав один лист. Це був лист Сірка до Рудусі…
А Сірко подумав, що Рудуся вже отримала листа і його пробачила. І пішов до неї в гості.
Лисичка навіть розмовляти з ним не схотіла: мовляв, що це за друг, який не зміг повірити у її щирі слова.
Пішов Сірко засмучений геть.
А Вероніка тим часом побачила, що немає листа, який вона мала Рудусі доставити. І повернулась до того місця, де лист міг випасти — де вона в дерево врізалась.
Та листа там не було. Зустріла вона Зайчика. А Зайчик сказав, що бачив, як листа поніс вітер на сусідню галявинку. Там Вероніка листа не знайшла. Лише Котик, який приходив у ліс по ліки, сказав, що бачив, куди понесло листа.
Довго шукала Вероніка втрачений лист і нарешті знайшла його.
Полетіла ворона до Рудусі і дала їй листа. Прочитала лисичка добрі слова, які написав їй Сірко, і хутко побігла до вовка.
Помирилися старі друзі. А якби Вероніка не знайшла листа, то невідомо, чим би все закінчилося.