Заради дружби

В одній зеленій країні був Залізний ліс. Звався він Залізним, бо був усіяний маленькими шматочками заліза, які розсипалися від метеоритів — залізних глиб, що падали з неба.

Якось після падіння такого метеорита у лісі утворилася яма. Жителі лісу знали про ту яму і оминали її. А яма була при вході у ліс.

Жив у Залізному лісі зайчик Стрибчик. Був він боязким, мало з ким спілкувався. Але мав одного хорошого друга — котика Дряпчика.

Дряпчик жив у селі, що було поблизу лісу, і приходив у гості до Стрибчика. А Стрибчик, бувало, відвідував Дряпчика у селі.

Одного разу котик і зайчик загралися у лісі і не помітили, як стемніло. Довелося їм іти поночі: Дряпчик мусив потрапити у село, а Стрибчик хотів його провести.

Ішли вони лісом, аж раптом Дряпчик зойкнув і впав у метеоритну яму. Трохи забився та лишився живий і неушкоджений. Але як от йому нагору вилізти? Яма глибока була…

І Стрибчик нагорі забігав, захлипав. Що робити? Треба якось друга рятувати.

Побіг зайчик до ворони Аліси — лише з нею він дружив в усьому лісі. Аліса порадила Стрибчику знайти велику палицю, кинути один кінець Дряпчику і витягти його.

Так Стрибчик і зробив. Але витягти Дряпчика не зміг — не вистачило сил.

Навіть Аліса допомагала йому — але не змогли вони Дряпчика з ями дістати.

Довелося Стрибчику згадати про лисичку Нінельку. Хоч недолюблював він її і побоювався, але Дряпчика йому було дуже шкода.

Прийшов він до Нінельки, розповів про біду, яка сталася. Лисичка погодилася допомогти.

Почала вона Дряпчика на палиці тягнути, а палиця взяла та й тріснула.

Тоді знайшли Нінелька і Стрибчик більшу палицю. Але була вона заважка. Не змогли вони котика на ній підняти.

Зажурився Стрибчик. Тоді Аліса нагадала йому про силача — вовка Кулака.

Був Кулак грозою лісу. Щодня тренувався: піднімав гантелі і штанги, зроблені ним з метеоритного заліза. Боялися його місцеві звірі і птахи. І Стрибчик боявся. Як чув від кого, що вовк виходить на прогулянку, то закривався у своїй хатинці і сидів так тихо, що майже не дихав.

А тут самому треба до Кулака йти…

Не хотів Стрибчик. Але дуже вже йому стало шкодаДряпчика.

Зібрався зайчик із силами і пішов-таки до вовка.

Прийшов, а Кулак до нього як рявкне:

— Ну, чого припхався?!

То заєць хотів був хутко втекти — від страху. Але згадав про бідолашного друга. І попросив вовка допомогти.

Вовк поглянув на зайця, здивувався його сміливості.

— Гаразд. Тільки тому, що не побоявся до мене прийти — допоможу тобі.

Прийшов Кулак до ями і витягнув Дряпчика.

Зрадів котик і подякував своїм рятівникам, а найбільше Стрибчику, який заради друга подолав усі свої страхи.