Диджиталізація

Я не дбаю про факти. 
Я дбаю про те, як ці 
факти відбиваються в душі.

Дороті Паркер

     Диджиталізація. Цифрова держава... В бірюзовому віконці каналу погоди красується повідомлення: "У вашому селі о 16:33 очікується дощ". Майнуло: "Невже таки о четвертій тридцять три, а не тридцять п'ять, як наснилось?".
Відкидаю ковдру і пробую підвестись з ліжка, але не виходить - не дає вранішня прохолода. Знову ховаюсь в тепленький "кокон". Повіки водночас самі прикриваються. І десь на межі сну й дійсності зринає вчорашнє спілкування з банком — теж свого роду примхи погоди, тільки не в календарі.

   Треба замовити перевипуск картки киянина. Збігає її строк. Дзвоню на гарячу лінію і мене вітає Софійка. Привітливо так, чуйно. Та я знаю, що вона лише чат-бот, спроможний сприймати людську мову. З охотою відповідаю на усі її запитання. Вони, мабуть, у неї позначені як непрості, тому перемикає мене на чергового оператора.
Наталка - представляється та. Судячи з дзвінкого голосочку, - недавня випускниця. І ми починаємо нашу телефонну подорож мандрами банківських таїнств. 
   Ідентифікація. Скільки всього в цьому слові! Вас не бачать, проте знають про вашу особистість майже все - достатньо назвати номер картки. Але нас не залякати! - Зі спілкування з "Дією" я здогадуюсь, що це має зайняти менше хвилини. 
   А, ні! Мої розмірковування - це не вердикт метеопрогнозу. Вони лише припущення. Адже тут мова йде про конспект запитань-відповідей не на одну сторінку. Я усім своїм їством відчуваю їх шурхіт і перешіптування: то тихенько хихикають з моїх відповідей, то багатозначно кхекають.
    Таким чином, хвилин через тридцять п'ять, наш діалог з моїми паузами на чай-каву і відволіканням Наталки (треба розуміти, - на щось своє, дівоче) завершився. Ух! Позаду залишилися запитання про 'кодове слово', обране мною років двадцять п'ять тому назад при відкритті рахунка, про всі перейменування моєї вулиці, про останні суми операцій (місячної давності), щодо блокування відтепер моєї картки, про якусь там окрему процедуру актуалізації транспортних послуг... Єдине, що ми обоє якось упустили - це два очевидні запитання: який коледж закінчила Наталка і чи не брав я в банку кредит на пластичну операцію, бо погодьтеся, що через чверть століття фото у справі вже явно не ототожнюється з "оригіналом".

    От тепер-то я остаточно прокинувся. "Кокон" розірвано, ковдру відкинуто, ноги в капцях, і пообіді все буде готово для зустрічі з теплим літнім дощем у якийсь там четвер, рівно о 16:33.

                                   Липень, 2026, Київська обл.