МАНДАЛЬСЬКА

Щоразу, слухаючи авторський онлайн-стрім, спершу ловиш тему,

а потім — особистості учасників.

Всі вони розкриваються через мовні переходи.

Їх мета — хаос, але саме так утаємничене стає явним.

На кухні лунало різноголосся у досить високому тембрі. Заглянув спитати дружину чи можна трошки чаю?

— Тобі з чебрецем чи м’ятою?, поцікавилася вона не припиняючи скоропису у своєму зошиті. Як у конторі — швидко й не дивлячись.

Так часто: тільки-но відкриєш рота, щоб мовити: “З бергамотом”, як хтось відповідає за вас:

— Тібетська медицина застерігає: ніколи не пийте натщесерце гарячу воду — економте опалення! І далі:

— Ми закриваємо рекламний блок і повертаємось до аналітики.

Кариса (так звати мою 1/2—гу), розгублено глянула на смартфон.

— От дідько! — лайнулась вона.

Нахилившись, бачу: її олівець застиг над словом “опалення”.

— Чекайте, чекайте! — пролунало з ефіру, як знадвору. І вмить все стихло. Пауза. Прислуховуємось:

— Я не встигаю за вами — поставленим голосом блогерка (чи, може правильніше, “блогеркиня”) Яніна продовжила звертання до свого співбесідника. Мила сценка онлайн — ловлю себе, що звертаюсь до когось третього.

— Друзі! До речі, сьогодні з нами, як і протягом останніх місяців, відомий політоглядач, в минулому дипломат, дослідник Сходу і Заходу, Півдня і Півночі, людина—поліглот .... — Гість не дав їй закінчити, мовивши:

— Ні, друзі, із Північчю знайомий лише поверхнево — немає з ким поспілкуватися. Білі ведмеді, знаєте й касатки ...

І знову скоромовкою продовжив перейшовши на іврит, потім на якийсь мавританський діалект і вкінці — на улюблену арабську.

— Чекайте, Чекайте! — Заразливо сміючись знову волає Яніна. На мить захотілося слухати тільки голос з придихом — промайнуло блискавкою.

— Я все ж не встигаю - гаю - ю — вторив гучний зв’язок. Клара нервово тапнула на відбій. Стало цікаво. Що воно таке? — Справді, не до чаю.

— А - а, протягнув той, кого просили зачекати, промовивши це витонченою українською.

— Друзі, нагадаю: на початку кожної нашої зустрічі я рекомендую розкласти перед собою п’ять—сім записничків і запастися різноколірними олівцями. Кожен записничок, а краще зошит на 96 аркушів, — для певної мови. Пишіть як чуєте: українською абеткою португальські афоризми.

Тут я одвів погляд від смартфона. В очі запало: дружина тримаючи голову обома руками та спершись ліктями о стіл, вдивлялась то у свій зошит, то у купку олівців.

— Чудово, чудово, мовила улюблена блогерка.

— Випий вже чаю, охолоне.

— Дякую, мовлю, адресуючись до Яніни. І стрепенувся, побачивши заокруглені очі Лари.

— Ти у порядку? — питає з тривогою.

— В повному порядку, авіаносне ударне з’єднання вже на підході до Перської затоки — пролунало на фоні голосу того, хто чекав.

— Ось чуєте, продовжив він на мандаринській, — то похапцем Лариса увімкнула автоперекладача,

— коли ми в дитинстві гралися в кораблики, нам за моря й океани послуговувалися калюжі. І якщо щось не так, то як гупнеш ногою — і все припиниться. Тільки що й залишається — бігти додому перевдягатися. А там ...

— Конгрес Сполучених Штатів ... — трохи затинаючись німецькою, мабуть, читаючи з розмовника, запитувала Яніна.

Схилившись над дружиною і притуляючись щокою до щоки, я не дав ведучій завершити фразу. Перед очима був аркуш із веселки фраз наче розмальовки мандалів. Чому б не запитати:

— “Чекайте, Ви знаєте “мандальську” ?

       P.S. Живописці - відтворюють, літератори - нотують, блогери - красуються, нам - як повезе ...

Березень 2026, Київщина