ЕРОТИЧНІ КВАНТИ

— Заходь, Інно! Чому нахнюпилась? — Тобі не на користь. — Побачивши свою аспірантку мовив я.

— Сідай і розповідай в чому проблема.

— Ця Планківська просторова константа! - Вичавила із себе дівчина. — 44 нулі після коми, та як її притулиш до квантів! Третій день кручу-верчу, — от-от вже сама впаду у кому! — Жаліється мені, а у самої великі сірі оченята наче мокрий онікс. Але бачу, що все інше на своєму місці: і зачіска з грайливими завитками біля вушок, і легкі тіні, й тон-крем, і помада ледь рожева. Пальчики фортепіаністки, що ними дістає хусточку з елегантного ридикюля, — з чудовими нагідками, лакованими в тон помаді — наче квантові стани, ідеально узгоджені. А сукня! — Хоч зараз від мене — й на вчену раду припиняти наукові дискусії ... "І нащо тобі, красуне, ця квантова фантасмагорія з невмирущими бозонами, фотонами й лептонами, якщо біля тебе сам колайдер завмирає?!" - Віддавав собі тверезий звіт я. "Просто візьми свої шпаргалки, загорни їх в пристойну обгортку" і ти — в "кандидатах" Спитаєте чому? - Тому, що наука — це красиво, а красота в науці — це успіх" — Все не міг зупинити я потік своїх думок. Але зупинив. Наче стоп-кран зірвав. Спершу кинуло в жар, потім спина захолонула. Далі наче в циклотроні. І крила з-під лопаток ріжуться. А ще зашарівся — трохи (зовсім трошечки) сором узяв: у нас же з нею часова різниця — як в Загальній теорії відносності Ейнштейна. А чому це все раптом? — Просто її гарячий великий пальчик на нозі ненароком вп'явся в мій підйом на щиколотці. Мобілізував всю силу волі — підвів свій погляд: вона скромниця теж рум'яна, оченята потупила, олівцем водить E=mc², наче запитуючи: "Хто ти — маса чи швидкість світла?" Я встаю із-за столу, обіймаю Інну за плечі і ми йдемо до університетського саду на "Планківський час" ...

Така друзі "хімія", а точніше — квантова фізика.

Липень 2025, Київська обл.