Принцеса горохова

- Дивлюся я на Вас, матінко, та просто не знаходжу слів від заподіяного Вами тяжкого зворушення! Начебто ж - розумна жінка, царська особа, королева з досвідом, і все таке інше... Як можна було створити таку грандіозну дурницю? Я вже не кажу про завдані державі збитки! Отже, поки я, наче проклятий, мотався по сусідніх королівствах - вибирав гідну наречену, придивлявся, узгоджував зовнішню та внутрішню політики, обережно вивчав документи з родоводів владущих династій, Ви притягли до палацу взагалі невідомо кого! І що це за дика витівка з горошиною, захованою під сорока перинами? Чому Ви взагалі вирішили, що якась там горошина може бути критерієм відбору для королівської нареченої, майбутньої королеви країни? Гаразд би ще, якби Ви ненав’язливо влаштували конкурс краси, хоча це теж неприйнятно у світлі відносин з владущими престолами.

- Любий мій принц, я просто бажала тобі щастя. Я прагнула знайти тобі таку наречену, яка б володіла особливою чутливістю, і мала  б легко відчувати інтереси чоловіка та країни, навіть на відстані. Чи бачиш, у мене самої було важке життя: королівство у нас крихітне, твій тато більшу частину часу мотався по сусідніх державах з дипломатичними місіями. І все це для того, щоб зберегти нашу іграшкову країну від струсів великої геополітики. Я залишалася на господарстві - правити державою та ростити тебе, адже ти був тоді теж зовсім маленьким. Державні справи поглинали весь мій час, а тобі так не вистачало ласки та тепла... Так, усі мене називали Залізною Леді, але це було мимоволі, повір!

- Але чому Ви обрали з усіх типів сприйняття саме кінестетику? Адже є на світі ще аудіали, візуали, нарешті. Чому ви виключили з критеріїв логічне мислення та категоричний імператив Канта? І ще, хто Вам казав, що ця особлива гіперчутливість неодмінно буде поширена кандидаткою на навколишніх людей, а не на саму себе? Власне, саме так все і відбулося...

Принц проходжувався по тронній залі та нервово смикав золоті ґудзики на мундирі. Він рішуче не знав, що робити з несподіваною проблемою, що звалилася на нього в подобі «принцеси - на - горошині», як її вже влучно обізвали придворні. На підставі своєї надчутливості принцеса влаштувала справжній терор: то їй було надто холодно, то дуже жарко, то занадто темно - то занадто світло, то яскраво - то тьмяно, то кисло -  то солодко.

Першими жертвами піднесеної особи стали покоївки, кухарі та кравці палацу. Потім настала черга садівників, адже принцеса тонко відчувала все запахи, і ніякі квіти королівського саду не могли задовольнити прискіпливий смак її високості. Далі більше! Виявляється, нестерпні пахощі притаманні всім природним матеріалам, що використовують ремісники в місті. Про сільськогосподарські запахи взагалі мова йти не може!

Принцеса видала відповідний указ, який зруйнував звичну та цілком успішну до того діяльність виробництва, сільського господарства і навіть торгівлі. У королівстві зараз же сталася економічна криза, стагнація та девальвація, але її високість це ніяк не стурбувало.

Принц зібрав термінове засідання міністрів з приводу надзвичайної ситуації. Міністр економіки не з'явився, бо вважав за краще на той час застрелитися. Перший виступив голова Служби Безпеки королівства:

- З приводу питання про те, хто вона взагалі така, ця Принцеса - на - горошині, у мене є три новини: одна добра і дві погані. Добра новина: вона дійсно є особою королівської крові та дочкою короля далекої держави. Служба безпеки цієї країни відповіла ствердно на наш запит. Погані новини: ця сама принцеса загубилася під час кругосвітньої подорожі, але парламент її батьківщини прийняв закон, що суворо забороняє її пошуки. У резолютивній частині значиться: «Все в Божій владі, та ніхто не має порушити Його волю». Крім цього, на ім'я нашого принца з приводу весілля прийшла вітальна телеграма від царського батька нареченої. В ній лише два слова: «Рятівник мій!».

Слово взяв міністр соціальної політики:

- Громадяни незадоволені різким падінням рівня життя. Зупинилося виробництво, скрізь безробіття, порушені товарно - грошові відносини. Адже ми не в казці живемо, і валовий внутрішній продукт на деревах не росте! Людям нічого їсти, в крамницях пропав хліб. Наша принцеса не вигадала нічого кращого, ніж влаштувати міське свято - для зняття соціальної напруги. А в рамках спілкування з народом провела прес - конференцію, де з приводу нестачі хліба заявила: «У них немає хліба? Та нехай їдять тістечка!».

...До зали засідань боязко постукав молодесенький офіцер палацової охорони. У нього було термінове повідомлення для принца.

На палацової площі відбувалися неймовірні події: всі городяни невідомо навіщо вийшли на вулиці, а потім зібралися навколо палацу. Мабуть, для розваги народу, в натовпі виступали якісь незнайомі особистості в червоних шарфах і з червоними квітками в петлицях. Може, це вуличний театр такий? Тільки ось спецефекти у вигляді вогнищ по всій площі - це вже занадто, негарно якось. А деякі ще вбралися солдатами та матросами й оточили палац щільним кільцем, неначе королівської охорони не вистачає!

Головний матрос підійшов до нього, чергового офіцера, та поскаржився на життя: мовляв, «караул устав», мабуть, втомився? А народ на площі весь час щось кричить про ліхтарі. Може, це вони на міське освітлення вулиць прийшли поскаржитися?

...Принц надів корону та вийшов з палацу - до свого народу. Справжній правитель не повинен боятися своїх підданих, цьому його вчила з дитинства королева - мати. Він скаже їм, що все ще можна виправити, та що горошина - це прикра дрібниця...