Жахлива красуня

розмахувала великою червоною трояндою, неначе цей предмет надавав їй якісь привілеї або був вхідним квитком. Чудовиську було ніяково, сумно та некомфортно. Воно навыть не уявляло, як же позбутися цієї непроханої, але дуже ексцентричної гості. Гаразд, якби дівчина просто заблукала в лісі та була голодною! На жаль, панянка  з'явилася сюди цілеспрямовано і наполягала на тому, що така поява - це велике щастя для Чудовиська та вчинок неймовірного самопожертвування з її боку. Як доказ, вона махала книгою казок Шарля Перро перед лісовою істотою. Красуня була чомусь впевнена, що її негайно повинні запросити жити в зачарований палац і оточити розкішшю. І все тільки за те, що вона тримає в руках червону квітку!

Чудовисько належало до древнього роду, який прозвали Сніговими Людьми. Ці істоти цуралися звичайних людей категорично, тому й жили в дуже важкодоступних і зачарованих місцях. Вони взагалі любили самотність, і навіть один одного не турбували даремно, проживаючи навмисно в різних сторонах світу.

Природно, Снігова Людина не виявляла ані найменшого бажання перетворюватися на принца! Як же позбутися від настирливої ​​гості? Чудовисько настільки не жалувало людей, що навіть ідея - з'їсти нахабу, - теж була категорично неприйнятною для нього.

Сніговий Чоловiк (а це був саме чоловiк!) подумав - подумав і прийняв рішення - втекти! Так він і зробив, сховавшись у зачарованому замку, в глибині лісу, дуже сподіваючись на густий, непролазний чагарник з колючками навколо свого житла (чагарник саме для цього і був посаджений). Закривши двері на важкий засув, Чудовисько полегшено зітхнуло. Але радість була передчасною, тому що Красуня подолала смугу перешкод і влізла до замку через вікно. Чудовисько, гірко завиваючи, сховалося в глибині саду. А Красуня задоволено оглянула  вiджату нерухомість палацового типу та почала заводити свої звичаї.

«Насамперед, треба буде поставити в саду великий капкан і зловити впертого», - вирішила вона.

«Час втручатися самої», - подумала Лісова Відьма, дивлячись на це неподобство в монітор. Відьма була добре знайома з ефектом телепортації, тому миттєво опинилася на місці події та легко відшукала Чудовисько.

- Ти навіщо дівок  до замку водиш? Чи забув накази своєї матусi - королеви? Що, сама залізла, кажеш... Так, звичаї за двісті років зовсім зіпсувалися! Треба було з'їсти нахабу просто на узліссі, - буркотала Відьма.

- Бабуся, я не їм людей принципово, ти ж знаєш! А дівчаток - тим паче.

- Ти ж Сніговий принц, гарного королівського роду, телепатією володієш. Ти що, не бачиш, що по кутах написано?!

По всіх кутках палацу, а також уздовж усіх стін і навіть на стелі сяяли написи: «хоч би здох швидше», «якщо не перетвориться в принца - і не треба, просто отрутою отруїмо», «виходь, опудало, гірше буде», « скiльки коштує сотка? скiльки коштує  сотка? Потрібен технічний паспорт лісу та експертна оцінка за вартістю».

На жаль, все це були потаємні думки Красуні. Вона  ж не знала, що вони проявляються у вигляді таких ось бігбордів в чарівному полi телепатії! Всі її усмішки, розкішний готичний макіяж і модна сукня, всi її хитрощі та зваблювання - були марні. Сніговий Чоловiк ще на узліссі побачив її - в ореолі  таємних думок. Цього не затьмарити ніякими стразами, але бідолашна про це навiть не здогадувалася.

- Гаразд, хай буде по - твоєму, - сказала Відьма і притягла Красуню до тронної зали.

- А тепер почнемо строкову підготовку до весілля. Перш, ніж кликати гостей, та таке інше, треба привести нареченого та наречену до істинного вигляду, чи не так, люба? Звичайно, ти права: зовнішність не має ніякого значення, тільки внутрішня суть! Так, по моїй команді - ви цілуєтеся, тодi й проявиться істина. Ну, ось і все, вуаля!

Красуня поглянула на Снігового Чоловiка, але ніяких змін з ним не сталося. А що повинно було змінитися, адже він і так весь цей час був Файним Сніжним Принцом. Величезне зростання, коса сажень у плечах, царське біле хутро, розумні очі та добра душа. А те, що люди вважали його Чудовиськом, так на смак і колір товаришів немає! Власне, він і сам від людей не був у захваті.

Зате на колишню Красуню було варто поглянути, видовище - не для людей зі слабкими нервами! На її місці стояла огидна химера: гієна, самого мерзенного виду, та ще й з крилами кажана та щурячим хвостом.

- Ну що, їсти будеш? - спитала відьма

- Ні, я таку гидоту не їм. Але розірвати на клаптики доведеться, а то адже ліс тероризувати стане, - відповів Сніговий Чоловiк.

…Коли все було прибрано, Лісова Відьма вирушила до себе додому. По дорозі вона міркувала: куди, все ж таки, котиться світ?!

Перша кандидатка (років двісті назад) була навіженою особою та​ казковою неврастенічкою, але без лихого намiру. Щоб звільнитися від неї, Відьма створила ману мертвого Чудовиська. Довелося довго випоювати її валеріаною та особисто супроводжувати до батьківської домівки.

Друга самозванка (років сто тому) швиденько випарувалася сама, коли Відьма перетворила тимчасово Снігового Чоловiка на принца, файного за всіма людськими уявленнями, але ось палац при цьому змінився на туристичний намет...

Остання фурія виявилася небезпечнішою за всіх попередніх здобувачок. Її вже не цікавила ані екзотика, ані королівська влада та палацова розкіш. Ця збиралася знести весь зачарований ліс, разом з мешканцями, та побудувати на чарівнiй землі царство Зла, що перетворює людей на рабів і притягує до себе все золото світу...