Інший Оле – Лукойє

...Сивий старий в кріслі сидів у саду та чекав. Він знав, хто саме прийде до нього, тому, навіть не повертаючи голови, промовив похмуро: «Виходь, Оле, не варто ховатися  у кущах троянд, все одно я знаю, що це ти прийшов».

Старий Яльмар колись віддавна був хлопчиком Яльмаром, тим самим, до якого приходив казкар Оле Лукойє з чарівною парасолькою сновидь. Так, нічні казки були чарівні, вони навіть виявилися вельми повчальними. Мабуть, казкар бажав підготувати малюка до дорослого життя. Пам'ятаєте - понеділок, вівторок, середа, четвер, п'ятниця, субота та неділя (це коли треба начищати до блиску зірки на небі)? Кожен день - нова казка, а в ній важливі події: навчання, зустріч з чарівними принцесами (тими, що живуть по сусідству), подорож, лялькове та мишаче весілля - пам'ятаєте?

- Привіт, Яльмар, давненько не бачилися. Як ти подорослішав! У тебе, сподіваюся, гарні оцінки за поведінку? - солоденьким голоском сказав кумедний пан у жупані, що переливався різними кольорами, вилазячи з трояндових заростей. Під пахвою він тримав обидві парасольки - кольорову з картинками та чорну.

- Ти, напевно, хотів сказати - постарів. Так, старий негідник, саме так воно і є.

- Не гнівайся, я забіг на хвилинку, бо незабаром до тебе прийде мій старший брат, інший Оле - Лукойє, ти ж пам'ятаєш?

- Годі прикидатися, я давно вже розкусив цей твій фокус з відбиттям у дзеркалі. Ти та  інший Оле - це одна й та ж особа, яку звуть Смерть! Мені одне незрозуміло тепер: навіщо ти прикидаєшся та лізеш до дітей зі своїми парасольками? Ах, як мило: тебе цікавлять мої оцінки за поведінку... Ти часом не помилився, може, з математики, географії або історії? Саме за поведінку? Гаразд, сам наразився, отже. Що ж, пройдемося по моєму житті, як по днях тижня з твоєї давньої казки.

Понеділок .... Навчання. Ну, це найпростіше - ось мої атестати та дипломи. Я був гарним учнем, що й підтверджується документально.

Вівторок... Випускний бал у військовому училищі. В цей травневий день я став офіцером та справжнім стійким олов'яним солдатиком. Парад, присяга, танці та шампанське, гарненькі принцеси, й навіть моя старенька няня - в загальному, свято вдалося!

Середа... Йшов сильний дощ, коли я та інші олов'яні солдатики вирушили в подорож по чужих землях. Ми опинилися в одній, дуже чужій, східній країні. Тут нам ніхто не був радий, і називали нас окупантами. Лячно згадати, що ми накоїли на цій землі, підкоряючись присязі. Пам'ятаєш, у твоїй казці був лелека, що випадково прилетів та впав на палубу корабля? Ну, якого я ще випустив з клітки? Тут теж виявився такий (щоправда, зовсім не лелека, а моджахед). Я не розумів ні слова, але він чимось торкнув мене за душу. Його я теж випустив з клітки, а вночі весь мій підрозділ було вирізано бойовиками. Живцем залишили лише мене одного. Подяка, чи що? У сказі та чорній журбі ми удвох вирушили у вороже селище неподалік - я та мій автомат. Дивись, сволота, що ми там накоїли! І не смій відводити очі, адже такими були накази! Чи знаєш, яку оцінку за цю поведінку я отримав від командування? Ось орден, який я iз задоволенням кидаю тобі в обличчя! Потім були й інші землі, на яких жили люди, й вони теж не бажали нашого приходу...

Мені наснився портрет мого прадіда, який сказав, що на моєму місці він застрелився б! У окупанта не буває честі, а без честі немає і офіцера...

Четвер... Погано пам’ятаю. Весілля друзів, що вийшло похміллям... Оцінкою за поведінку стала негарна сварка. Тут винен виключно я сам.

П’ятниця... Лялькове весілля. Цього разу я сам одружився з лялькою Бертою (щоправда, у житті її звали інакше). Вона бажала лялькового життя в такому ж ляльковому будиночку, тому наше сімейне життя не вдалося. Коли постав вибір - їхати у село або за кордон, лялька Берта не вагалася ані секунди. Покотила за кордон за допомогою якогось лялькового агентства, що вербувало наречених, чим зруйнувала весь контекст твоєї солоденької казки. Брехливий ти казкар, Оле! Лялька Берта виявилася більш практичною, ніж я, адже її ніколи не цікавила громадська думка та якісь смішні оцінки за поведінку.

Субота... Були й китайці, та генеральне прибирання, і багато ще іншого... Хіба мало з чим ми пов'язували надії... Тоді я вже вийшов у відставку.

Мені довелося дожити до того дня, коли я своїми очима побачив, як «натовп кольору хакі» - з таких же стійких солдатиків з олов'яними очима, яким був і я сам, стріляє в свій народ. Тоді ж мені знову наснився портрет мого прадіда. Він сказав, що потрібно стріляти у відповідь, і плювати на те, що «натовп кольору хакі» представляє владу, а також плювати на все її оцінки з поведінки! Адже офіцера, крім присяги, визначає честь, совість і гідність. А без цих речей присяга перетворює його на вбивцю.

Сьогодні настала Неділя...

Хочеш, Оле, я розповім тобі казку про п'ять взводів у гірській ущелині, в котлі у супротивника, як п'ять горошин - в одному стручку? А хочеш - про відірвані ноги та руки? А про голку в дупі у всього фронту, яка називається - зрадник в еполетах? У тебе, пам'ятається, на сьогоднішній випадок всього дві казки для людини - чудова та жахлива? Так, і було ще: Смерть не страшна тим, у кого гарні оцінки за поведінку, як же ж, пам'ятаю.

Я маю намір зруйнувати традицію: ти будеш переживати моє життя зі мною, замість своїх вигаданих брехливих підробок. Дивись та слухай! І зась наближатися після цього до дітей!